Яремче 17-18 жовтня 2019 р

Міністерство охорони здоров’я України

Івано-Франківський національний медичний університет Українське Фізіологічне Товариство ім. П.Г. Костюка

Асоціація ендокринологів України

НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ

«ФІЗІОЛОГІЧНІ ТА КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ЕНДОКРИННОЇ ПАТОЛОГІЇ»

м. Яремче

17-18 жовтня 2019 р.

2

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

Воронич-Семченко Наталія Миколаївна

доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фізіології Скрипник Надія Василівна доктор медичних наук, професор,

Заслужений лікар України,

завідувач кафедри ендокринології Гуранич Тетяна Валеріївна кандидат медичних наук,

доцент кафедри фізіології Шевченко Петро Валерійович інженер кафедри фізіології

3 МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ

РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ, ВЕЛИКИХ СЛИННИХ ЗАЛОЗ ТА СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА В УМОВАХ

ЙОДОДЕФІЦИТУ

Ананевич І.М., Барчук Р.Р., Воянський Р.С., Попадинець О.Г., Котик Т.Л., Грищук М.І.

Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра анатомії людини, м. Івано-Франківськ, Україна, [email protected]

У доступній нам вітчизняній та зарубіжній медико-біологічній літературі на сьогодні не знайшлося робіт, в яких би вивчалася морфологія структурних компонентів слизової оболонки ротової порожнини та великих слинних залоз при йододефіцитних станах, в той час як відомо, що вони є одними із органів- депо йоду і їх функціонування залежить від метаболічних процесів в організмі, які, в свою чергу, визначаються рівнем йодовмісних гормонів щитоподібної залози. Скронево-нижньощелепний суглоб є одним із складно побудованих, активно працюючих. Скронево-нижньощелепні розлади досить поширені і займають одне з перших місць серед стоматологічних хвороб. Більш ніж у 90%

випадків патологічні явища тут не мають нічого спільного із запальними процесами. Натомість, досить часто в анамнезі є метаболічні порушення, зокрема, наявні проблеми із щитоподібною залозою і нерідко це зустрічається у регіонах, ендемічних за йододефіцитом.

Тому метою роботи було встановлення особливостей структурної організації слизової оболонки піднебіння статевозрілих щурів при експериментально змодельованому йододефіциті з додаванням струмогенних продуктів – подрібнених сої та арахісу (експериментальна група А). Метою роботи було також встановити ультраструктурні особливості змін складових компонентів великих слинних залоз при йододефіциті та з додаванням в раціон струмогенних продуктів (експериментальна група В), а також встановити морфофункціональні особливості скронево-нижньощелепного суглоба у щурів у динаміці розвитку йододефіцитного стану (експериментальна група С).

Тварин групи А виводили з експерименту на 60 добу. Зрізи фарбували гематоксиліном і еозином. Експеримент (група В) проведено на статевозрілих щурах-самцях, яких поділили на 2 групи. 1 група знаходилася 60 і 90 днів в умовах йододефіциту, тваринам 2 групи моделювали йододефіцит із додаванням струмогенних продуктів (подрібнені соя і арахіс) також упродовж 60 і 90 днів із подальшим ультраструктурним дослідженням. Методом електронної мікроскопії досліджено скронево-нижньощелепний суглоб інтактних щурів і тварин через 60 та 90 діб в умовах йододефіциту. Утримання тварин, їх харчування та маніпуляції з ними проводилися з дотриманням етичних і законодавчих норм і вимог при виконанні наукових і морфологічних досліджень.

У тварин групи А зафіксовано зміни тиреоїдного гомеостазу: вміст йоду в сечі знизився до 1,87 ± 0,16 мкг/л (р˂0,01); вміст Т3 – до 2,39 ± 0,23 нмоль/л (р˂0,01) і Т4 становив 62,43 ± 7,67 нмоль/л (р˂0,01) на тлі збільшення вмісту

4

ТТГ до 0,14 ± 0,02 мкМО/мл (р˂0,01). При дослідженні отриманого матеріалу виявлено, що морфологічні зміни епітеліального шару слизової оболонки твердого піднебіння мають неоднорідний характер. Спостерігаються вогнища посиленої гіперкератинізації, що проявлялося ущільненням поверхневого шару, місцями епітелій стоншувався та подекуди злущувався. За морфометричними даними його товщина становила 87,81 ± 10,74 мкм (р˂0,0001). Значних змін зазнали епітеліоцити основного та прибазального шарів. Клітини тут невеликі, в ядрах спостерігаємо маргінацію гетерохроматину. Привертає увагу невпорядкованість розташування клітин основного шару. Базальна мембрана контурується нечітко. В цитоплазмі всіх шарів епітелію спостерігаємо оптично порожні клітини – результат набряку цитоплазми та органел із формуванням вакуолей. Місцями ці зміни виражені більш інтенсивніше, наслідком чого є подальша гідрогенізація цитоплазми. При дослідженні складових ГМЦР, привертає увагу потовщення стінки артерій та артеріол. Так, товщина стінки останніх становить 1,43 ± 0,13 мкм (р˂0,0001). Це потовщення обумовлене гіперплазією медії судин. Крім цього бачимо звуження просвіту цих судин, зокрема, просвіту артеріол до 27,59 ± 3,26 мкм (р˂0,0001) і заповнення його форменими елементами крові. Шар ендотеліоцитів, за рахунок локального злущування, формує хвилясту смужку. Окремі набряклі ендотеліоцити утворюють вип’ячування в просвіт судин. Характерним є потовщення адвентиційної оболонки, що зливається з периваскулярною сполучною тканиною, для якої на даному етапі властивий набряк міжклітинної речовини і деструкція волокнистих структур. У венозній частині ГМЦР бачимо повнокров’я вен і венул. На фоні стоншення їх стінки помітні набряклі ендотеліоцити з пікнотичними ядрами. Просвіт гемокапілярів нерівномірний, звужений до 6,07 ± 0,80 мкм (р˂0,0001). Загальною характерною картиною є перивазальний набряк. Так, товщина власної пластинки слизової оболонки збільшилася до 139,79 ± 20,49 мкм (р˂0,0001).

Для зʼясування стану йодного забезпечення тварин (експериментальна група В) у динаміці спостереження у разових порціях сечі визначали концентрацію йоду. Так, йодурія становила 3,76±0,40 (р˂0,01) і 2,34±0,20 (р˂0,01) мкг/л – у тварин 1 групи та 1,90±0,17 (р˂0,01) і 1,54±0,17 (р˂0,01) мкг/л – у тварин 2 групи. Великі слинні залози досліджували ультраструктурно.

В цитоплазмі епітеліоцитів кінцевих відділів знаходяться поліморфні гранули, розширені елементи апарату Гольджі, ендоплазматичної сітки, мітохондрії з дискомплексованими гребенями. Базальна мембрана оптично просвітлена, є локуси її потовщення і розпушення. Ядра ендотеліоцитів гемокапілярів просвітлені. Цитоплазма низької електронної щільності. Є явища клазматозу, сладжу. Сполучнотканинний каркас набряклий, дифузно дезорганізований.

Зазначені структурні зміни більш виражені у тварин 2 групи. Такі морфологічні зміни супроводжуються зниженням вмісту α-амілази, який досліджували в гомогенаті усіх трьох великих слинних залоз. Так, у привушній залозі тварин 1 групи на 60 добу вміст становив 16,01±1,40 (р˂0,01) мг/с˖л, на 90 добу – 15,89±1,81 (р˂0,01) мг/с˖л, у тварин 2 групи – 15,96±1,42 (р˂0,01) мг/с˖л і 14,86±1,67 (р˂0,01) мг/с˖л відповідно. У підʼязиковій залозі тварин 1 групи –

5 14,94±1,36 (р˂0,01) мг/с˖л і 14,79±1,30 (р˂0,01) мг/с˖л, у тварин 2 групи – 14,67±1,44 (р˂0,01) мг/с˖л і 14,58±1,67 (р˂0,01) мг/с˖л. У піднижньощелепній залозі у тварин 1 групи 18,84±2,30 (р˂0,01) мг/с˖л і 16,63±2,08 (р˂0,01) мг/с˖л, у тварин 2 групи – 17,93±1,84 (р˂0,01) мг/с˖л і 16,22±1,91 (р˂0,01) мг/с˖л відповідно.

На 60 добу експерименту йодурія у тварин групи С становила 3,77±0,34 мкг/л (р˂0,01), на 90 добу – 2,29±0,21 мкг/л (р˂0,01). Тиреоїдний профіль в динаміці експерименту (60 і 90 доби): вміст ТТГ – 0,12±0,01 (р˂0,01) та 0,23±0,03 (р˂0,01) мкМО/мл відповідно, Т3 – 2,97±0,37 (р˂0,01) та 2,43±0,29 (р˂0,01) нмоль/л відповідно, Т4 – 67,49±8,25 (р˂0,01) та 54,91±7,05 (р˂0,01) нмоль/л відповідно. Ультраструктурно у цитоплазмі фібробластів волокнистого шару виявляється просвітлення, везикули, округлі мембранні органели.

Синовіоцити теж набряклі. Стінка складових ГМЦР суглобової капсули оптично просвітлена. Виявляється порушення структурованості суглобового диска. Ядра хондроцитів суглобового хряща деформовані, грудочки хроматину займають маргінальне положення. Розширені цистерни ендоплазматичної сітки, вакуолізований апарат Гольджі. Мітохондрії з дискомплектованими гребенями.

Такі морфологічні зміни прогресують в експериментальних групах у динаміці спостереження. При дослідженні вмісту мінеральних елементів у крові в дані терміни спостереження виявляється їх зниження. Так, вміст кальцію у тварин становить на 60 і 90 доби 2,26±0,27 (р˂0,01) та 2,29±0,25 (р˂0,01) ммоль/л відповідно. Вміст фосфору на 60 добу становить 1,52±0,16 (р˂0,01) ммоль/л, на 90 добу – 1,46±0,15 (р˂0,01) ммоль/л.

Отже, важливу роль у розвитку морфологічних змін слизової оболонки твердого піднебіння та великих слинних залоз щурів відіграло порушення кровопостачання тканин, викликане йододефіцитом та підсилене дієтою зі струмогенами. Йододефіцит зумовлює структурні зміни у скронево- нижньощелепному суглобі, які супроводжуються метаболічними порушеннями.

Виходячи з цього, ми вважаємо перспективними подальші дослідження в цьому напрямку. Перспективним також є проведення кореляційного аналізу в динаміці спостереження.

DIAGNOSIS OF ALCOHOL INTOXICATION BY ORIENTATION METHOD IN PEOPLE WITH DIABETES MELLITUS

Babkina O.¹, Ushko I.¹, Matyukhin D.², Kasymova K.¹

1 National Medical University, Kyiv, Ukraine, [email protected]

2 Lugansk State Medical University, Rubizhne, Ukraine,

For a long time scientists pay attention to the research of posttraumatic changes that occur in the human body, due to the fact that the world's growing number of man-made disasters, military conflicts, emergencies, industrial and domestic accidents, road traffic accidents to improve the diagnosis of mild alcohol intoxication.

There are also relevant issues of the possibility of identifying and determining the quantitative content of ethyl alcohol in dead in biological fluid (saliva, blood, urine) using indicative and evidence-based methods in the early post-mortal period in emergency situations. The possibility of using indicator test strips as an indicative

6

method for detecting the fact of ethyl alcohol presence and determining its quantitative content in the saliva of those who died and died from injuries in emergency situations, conflicts in the absence of the necessary conditions for the storage of blood and urine (lack of power, impossibility freezing of objects, storage, destruction of objects during transportation, etc.).

The purpose of this work was demonstration of the possibility and development of a set of criteria for improving the accuracy of detecting the fact of the presence of ethyl alcohol and determining its quantitative content in the deceased and civilian dead with diabetes mellitus in history by orientation method.

Material and methods. The study material was biological fluids (saliva, blood, urine) of 36 corpses of male and female, aged from 20 to 60 years, who died from injuries at a known time of injury and death in the presence of alcohol and were subjected to autopsy at the Department of Forensic Science medical examination of Luhansk region. The research used indicator test strips to detect the presence of ethyl alcohol and determine its quantitative content in the saliva of the deceased. As a guideline to detect the presence of ethyl alcohol was determining its quantitative content in the blood and urine by the evidentiary method with subsequent statistical analysis of the obtained results.

Results and discussion. In the course of our research we established new data on the possibility of detecting and determining the quantitative content of ethyl alcohol in the victims’ saliva, which were further confirmed by the results of chromatographic examination of the blood and urine of the victims, who were in a state of mild alcohol intoxication. The data found were very relevant for timely determination of the presence or absence of alcohol intoxication, especially in the event of emergencies and military conflicts, when there were difficulties in the collection of biological fluids, their transportation, limited technical equipment of laboratories, etc. We also proved that the method of using indicator strips was appropriate for solving the problem of detecting high-quality and semi-quantitative alcohol content in the saliva of the victims of mechanical trauma. This test for alcohol in saliva had a high sensitivity to the primary alcohols in the biological fluid, namely:

ethanol, propanol, and methanol. The method for detecting the content of ethanol in saliva was based on a highly specific enzymatic reaction of oxidation of primary alcohols to aldehyde and hydrogen peroxide. Due to the action of hydrogen peroxide in the presence of the enzyme peroxidase oxidation of chromogen occurs, resulting in a colored compound. It should be noted that the degree of color is proportional to the alcohol content of the saliva, the intensity and color of the strip indicates the concentration of alcohol in the sample, which is further determined by the color scale.

The evaluation of the result by qualitative determination of ethyl alcohol (presence) was performed by changing the color of the sensory part of the strip, which indicated the presence of alcohol in the saliva. With the help of indicator strips in saliva it is possible to determine the concentration of alcohol in the range from 0.0 % to 0.2 %, which is equal to 0.0 to 2 %.

Conclusion. In the course of our research, we first demonstrated and introduced the possibility of using test strips as an indicative method for detecting the fact of the presence of ethyl alcohol and determining its quantitative content in the saliva of the deceased and dead from traumas in emergency conditions, conflicts in the absence of necessary conditions and urine (lack of power supply, inability to freeze objects,

7 storage, destruction of objects during transportation, etc.). The compliance with the objectivity and correctness of detection of the presence and quantitative content of ethyl alcohol using indicator test strips was confirmed by blood and urine tests by means of evidence (gas-liquid chromatography).

АНАЛІЗ ДАНИХ ІНДЕКСА АНАЛГЕЗІЇ/НОЦИЦЕПЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ НА РІЗНИХ СТАДІЯХ АДАПТАЦІЇ ДО ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ

Барабаш О.Я., Кривенький Т.П.

Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра фізіології, кафедра стоматології ПО, м. Івано-Франківськ, Україна,

[email protected]

Актуальність дослідження. Фізіологічна адаптація пацієнтів до часткової або повної втрати зубних рядів та їх корекція залишається актуальною проблемою стоматології. Протез являє собою подразник, що зумовлює збудження у корі головного мозку. На тривалість привикання до конструкції впливає стоматологічний статус та ступінь ноцицепції. Розрізняють такі фази адаптації до зубних протезів: 1-ша – подразнення, 2-га – часткового гальмування, 3-тя – повного гальмування. Якісна аналгезія здатна суттєво вплинути на перебіг зазначених фаз. Необхідно акцентувати, що зубний протез виявляє вплив на тканини протезного ложа, що знаходяться в прямому контакті з ним. Відомо, що автономна нервова система (АНС) чутливо реагує на порушення гомеостазу. Привертає увагу дослідження реакції АНС на ноцицептивну сигналізацію. Симпато-вагальний баланс у достатній мірі відображає реєстрація варіабельності серцевого ритму (ВСР). В останні роки запропонована експрес-методика, що базується на аналізі виключно парасимпатичного тонусу за допомогою пристрою ANI-Монітор. На основі зазначених даних з використанням математичних розрахунків обчислюється індекс ANI, що виводиться на екран пристрою. Процес аналізу триває кілька секунд і дає об’єктивну оцінку больовим відчуттям у реальному часі. Перевага цієї методики полягає у спрощеній методиці реєстрації та аналізу дихальних патерн ВСР, що спонукало нас спробувати її застосувати у стоматології.

Мета. Визначити стан реакції слизової оболонки ротової порожнини на корекцію зубних рядів у пацієнтів на різних стадіях адаптації до зубних протезів на основі динаміки індекса аналгезії-ноцицепції.

Матеріал та методи дослідження. Для досягнення мети обстежено 85 пацієнтів віком 25-80 років без супутньої патології, які були розділені на такі групи: 1-ша (n=11) – з інтактними зубними рядами (контрольна група); 2-га – з частковою втратою зубів: 2-а (n=9) – без корекції зубних рядів, 2-б (n=12) – з корекцією мостоподібними протезами, 2-в (n=10) – з корекцією частковими знімними пластинковими протезами (первинне протезування), 2-г (n=11) – з корекцією частковими знімними пластинковими протезами (повторне протезування), 3-тя (n=12) – з повною втратою зубних рядів: 3-а (n=5) - без корекції зубних рядів, 3-б (n=13) - з корекцією повними знімними пластинковими протезами (первинне протезування), 3-в (n=14) - з корекцією повними знімними пластинковими протезами (повторне протезування).

Пацієнтам із корекцією зубних рядів обстеження проводили у день

8

встановлення зубних протезів, а також на 7-й, 14-й та 30-й день після корекції зубних рядів. Оцінку балансу ноцицепції/антиноцицепції проводили за допомогою апарату ANI-Monitor (MetroDolores, Франція) з обчисленням оригінального індекса аналгезії/ноцицепції ANI (Analgesia Nociception Index).

Цифрові дані опрацьовані статистично за допомогою комп’ютерних програм Microsoft Exel та Statistica 5.5.

Результати дослідження. Аналіз даних ANI у обстежених відображає, головним чином, стан комфорту у пацієнтів контрольної групи. Його значення суттєво зростають (на 23-56 %, р<0,05) у разі трофічних розладів. Важливими є дані показника за умов корекції зубних рядів у динаміці. Так, на момент фіксації зубних протезів показник набував максимальних значень. На наступний день після фіксації протезу значення ANI знижувалися у пацієнтів 2-б підгрупи на 5–8 % (р<0,05), 2-в - на 11-18 % (р<0,05), 2-г – на 9-13 % (р<0,05), 3-б – на 18-22 % (р<0,05) та 3-в – на 9-11 % (р<0,05) щодо вихідних значень. На 7-й день після встановлення протезів у обстежених 2-б підгрупи дані ANI достовірно не відрізнялись від контролю. У пацієнтів 2-б та 2-в показник знизився на 7 та 5 % відповідно (р<0,05), 3-б та 3-в – на 10 та 5 % (р<0,05) відповідно щодо даних на 2-й день. Вихідного рівня зазначений показник у цих групах досяг тільки на 30-й день після протезування, що може відображати повну адаптацію пацієнтів (зокрема, слизової оболонки ротової порожнини) до зубних протезів. Доволі високі значення показника ANI були показом для кращої корекції протеза та його підлаштування до протезного ложа.

Висновок. Стан слизової оболонки ротової порожнини корелює із даними індекса аналгезії/ноцицепції. Показник можна використовувати як предиктор стоматологічного болю, що дозволяє оцінити ймовірність формування больових відчуттів за умов корекції зубних рядів. Дані балансу автономної регуляції дозволяють ширше оцінити стан слизової оболонки, у тому числі на доклінічних етапах розвитку атрофічних процесів тканин протезного ложа.

Використання ANI-монітора в стоматології дозволить запобігати можливим негативним реакціям тканин ротової порожнини на знімні протези, а також може бути ефективним для планування етапів ортопедичної санації.

АКТИВНІСТЬ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ВИЗНАЧАЄ

ІНТЕНСИВНІСТЬ ПОШКОДЖЕННЯ МІОКАРДА АДРЕНАЛІНОМ І ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СТАТІ

Безкоровайна Г.О., Кліщ І.М., Хара М.Р.

ДВНЗ «Тернопільський національний медичний університет

імені І.Я. Горбачевського» МОЗ України, кафедра патологічної фізіології, м. Тернопіль, [email protected]

Сучасна цивілізація та техногенна революція сприяли тому, що реакція організму людини на фактори довкілля значно змінилася. І такі зміни значною мірою залежать від стану ендокринної системи. Активна міграція людей та погіршення в таких умовах здоров’я показали необхідність дослідження ролі шишкоподібної залози в ґенезі тих захворювань, які вважаються пріоритетними за показниками захворюваності, інвалідизації та смертності в людській

9 популяції. За статистикою ВООЗ серцево-судинні захворювання є домінуючими, а серед факторів ризику виникнення зокрема інфаркту міокарда є дефіцит стрес-лімітуючої активності тих механізмів, що забезпечують збереження життєдіяльності органа мішені – серця. Недаремно роль мелатоніну як кардіопротектора є визнаною. Попри здатність різних клітин синтезувати зазначений гормон, саме шишкоподібна залоза відіграє головну роль у формуванні циркадіанних ритмів та комплексу адаптаційних змін в організмі залежно від пори року та часу доби. На сьогодні актуальними є дослідження гендерних відмінностей в розвитку серцево-судинної патології, що обґрунтоване переважанням чоловіків за показниками захворюваності та смертності. Проте особливості розвитку некротичного процесу в серці залежно від гормонопродукуючої активності шишкоподібної залози та статі потребують більш глибокого вивчення.

Метою дослідження було встановити наявність статевої різниці в розвитку некротичного процесу в міокарді залежно від функціональної активності шишкоподібної залози. Некротичний процес в серці викликали одноразовим введенням адреналіну (0,5 мг/кг). Активність шишкоподібної залози змінювали, утримуючи статевозрілих білих лабораторних щурів в умовах надлишкового освітлення (10 діб, протягом 24 год, освітлення 500 LX) – група «світло» (ГС) чи постійної темряви (10 діб, 24 год, освітлення не більше 3 LX) – група

«темрява» (ГТ). Уплив світлового десинхронозу на розвиток некротичного процесу в міокарді шлуночків оцінювали за маркерами мембраноруйнування (продукти перекисного окиснення ліпідів) та об’ємним відсотком некротизованих кардіоміоцитів (міокард забарвлювали за Гейденгайном). У групі контролю (ГК) були тварини, яких утримували в стандартних умовах віварію при звичайному освітленні зі зміною циклів день-ніч. Евтаназію проводили з використанням тіопенталового наркозу.

Результати дослідження показали, що розвиток некрозу в міокарді щурів викликав активацію ПОЛ при одночасному підвищенні активності ферментів АОС. В умовах надлишкового освітлення (ГС) така динаміка була суттєвішою в порівнянні з ГК, що свідчило про активніші мембрано-руйнівні процеси, які відбувалися на тлі більш суттєвого збільшення активності СОД, каталази, ГР та ГП на 1 год експерименту з наступним до 24 год спостереження зменшенням.

Більший відсоток некротизованих кардіоміоцитів підтверджував більший ступінь пошкодження міокарда адреналіном. 10-добова світлова депривація (ГТ) зменшувала негативні ефекти адреналіну. Активність ПОЛ та відсоток некротизованих кардіоміоцитів при розвитку некротичного процесу на такому тлі були меншими, ніж в ГК. При цьому не спостерігали депресію АОС на 24 год експерименту, що демонструвало важливу участь шишкоподібної залози, зокрема гормону мелатоніну в забезпеченні кардіопротекції. Оцінка показників самиць та самців свідчила, що незалежно від функціональної активності шишкоподібної залози (ГС чи ГТ) всі досліджувані показники демонстрували менший негативний вплив адреналіну на міокард самиць щурів. Це підтверджувалося меншим вмістом продуктів ПОЛ, більшою активністю

10

ферментів АОС, меншим, ніж в самців, відсотком некротизованих кардіоміоцитів в міокарді шлуночків.

Загалом отримані результати показали, що вихідний функціональний стан шишкоподібної залози суттєво впливає на перебіг некротичного процесу в міокарді щурів. Зменшення такої активності сприяє реалізації патогенного впливу адреналіну на міокард, а збільшення є фактором кардіопротекції. Крім того, спостерігається гендерна відмінність в ступені прояву такого ефекту. За зміненої активності шишкоподібної залози більш стійким до патогенного впливу адреналіну є серце самиць щурів.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ТКАНИН ПАРОДОНТА ЩУРІВ НА ТЛІ ДЕФІЦИТУ ЙОДУ

Боднар Р.В.

Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра фізіології, м. Івано-Франківськ, Україна, [email protected]

Вступ. Відомо, що гіпофункція щитоподібної залози займає одне із ключових місць у структурі тиреоїдної патології, у тому числі зумовленої дефіцитом йоду. Не зважаючи на успіхи у вивченні розвитку тиреоїдної дисфункції, спостерігається зростання тиреоїдної патології в цілому та гіпотиреозу, зокрема. Соціальні чинники, зміни структури харчування населення (зменшення споживання йодовмісних продуктів), погіршення екологічної ситуації та вплив шкідливих факторів довкілля зумовлюють поширеність тиреоїдної патології. Гіпофункція щитоподібної залози може впливати на структурно-функціональний стан тканин пародонта.

Метою дослідження було вивчити в експерименті структурно- функціональні особливості тканин пародонта у щурів на тлі йодної депривації.

Матеріал та методи дослідження. Дослідження проводили на 30 білих безпородних статевозрілих щурах масою 150 -180г, які були розділені на дві групи: тварини із ЙД (дослідна група, n=15) та для порівняння аналогічні дослідження проводили на інтактних щурах (контрольна група, n=15). Стан ЙД відтворювали шляхом двохмісячного утримання щурів на йододефіцитній дієті (Воронич-Семченко Н.М. зі співавт., 2014). Цитологічні дослідження проводили за методом С.В. Єріної (2008). Утримання, вигодовування та евтаназія відповідали чинним міжнародним вимогам, щодо гуманного відношення до тварин. Евтаназію тварин здійснювали шляхом декапітації під кетаміновим знечуленням (100 мг/кг маси тіла). Утримання, вигодовування та забій тварин проводили відповідно до Європейської Конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей (Страсбург, 1986). Статистичний аналіз результатів здійснено за допомогою комп’ютерних програм Microsoft Exel та Statistica 5.5.

Результати та їх обговорення. У результаті експерименту цитологічні дослідження мазків-відбитків з ясен щурів з дефіцитом йоду свідчили про не тільки кількісні, але і якісні зміни клітинного складу ясенної рідини. У тварин дослідної групи спостерігали збільшення кількості епітеліальних клітин, нейтрофільних лейкоцитів, що дозволяє діагностувати наявність запального процесу в тканинах пародонта та оцінювати його вираженість. У мазках-

11 відбитках зустрічались численні лейкоцити з явищами деструкції, які представлені в основному нейтрофілами і мікроорганізмами, що розташовані поза- та внутрішньоклітинно. Це свідчило про дегенеративно-запальну реакцію тканин пародонта на тлі йодної депривації.

Висновок. Таким чином, на підставі результатів цитологічних досліджень можна зробити висновок про розвиток пародонтиту в щурів на тлі йодної депривації, що супроводжується проявами дистрофії і некробіозу епітеліальних клітин, і відображає деструктивні процеси в тканинах пародонта. Виявили наростання цитологічних змін зі збільшенням ступеня йододефіциту.

ГОМЕОСТАЗ КАЛЬЦІЮ І ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЙОГО ПОРУШЕННЯ

Боцюрко В.І., Скрипник Н.В., Дідушко О.М., Костіцька І.О., Боцюрко Ю.В.

Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра ендокринології, м. Івано-Франківськ, Україна, [email protected]

Кальцій бере участь у підтримці важливих біохімічних функцій організму, тому порушення його гомеостазу відчутно впливає на здоров’я людини. Незважаючи на очевидну роль цього біоелементу у формуванні скелету, як опорної функції, остання є другорядною по відношенню до функції резервування кальцію. Щоб зрозуміти це явище слід звернутись до біохімічної еволюції. Оскільки кальцій приймав участь в біохімічних процесах клітини на сотні тисяч років раніше, ніж в утворенні скелету, коли живі організми вийшли з водоймищ, то не приходиться дивуватись збереженню в першу чергу біохімічних функцій навіть на шкоду скелету. Для підтримки стабільної концентрації кальцію в крові необхідне щоденне його поступлення з їжею.

Регуляція рівня біоелементу здійснюється троьма гормонами: паратгормон, кальцитонін і кальцидол (метаболіт вітаміну Д3). Оцінка стану кальцієвого гомеостазу конче потрібна, бо як гіперкальціємія, так і гіпокальціємія потребують аналізу причин та невідкладної нормалізації вмісту в крові.

Здебільшого гіперкальціємія – це надлишок паратгормону, надмірне вживання вітаміну Д3 кальцієм, а гіпокальціємія – це дефіцит паратгормону, вітаміну Д, порушення функції нирок. Якщо кальцію в крові мало, то за законом негативного зв’язку збільшується продукція паратгормону. При тривалій гіпокальціємії розвивається гіперплазія паращитовидних залоз або формуються аденоми, і в людини появляється гіперпаратиреоз. Він в кінцевому варіанті призводить до руйнації скелету із-за постійної резорбтивної дії паратгормону на кістки і їх демінералізації. Тому з точки зору нормальної фізіології для попередження гіперпаратиреозу необхідне щоденне вживання висококальцієвмісних продуктів. Тут поза конкуренцією є молоко, 1 літр якого містить 1 грам кальцію, тобто добову потребу людини. Тому при розробці оновленого споживчого кошика уряду слід це врахувати і включити до нього споживання кожним жителем не менше 0,75 л молока за день, або виробів з такої його кількості. Але для виконання цього завдання необхідно забезпечити збільшення виробництва молока в Україні мінімум в 1,5 раза. Тут своє слово мають сказати фізіологи і добитись включення питання забезпечення населення молоком як стратегічне завдання влади. Мабуть потрібно брати приклад з

12

таких країн як Данія, Нідерланди, Польща і навіть Індія, де корова є священною, бо вона кормилиця більше мільярда її жителів.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В ЙОДОДЕФІЦИТНОМУ РЕГІОНІ

Вадзюк С.Н., Вадзюк Ю.С.

Тернопільський національний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського, кафедра фізіології з основами біоетики та біобезпеки, Тернопіль, Україна

[email protected]

Актуальною проблемою сучасного суспільства є адаптація дитини до навчання в школі. З урахуванням того, що більшість дітей поступають до школи вже з певними відхиленнями у стані здоров’я, зростає вірогідність несприятливого перебігу адаптаційного процесу у цілому. Однією із причин цього є дефіцит йоду, що є однією із пріоритетних проблем медицини для багатьох країн світу, у тому числі і для України. Однак, у даний час не з’ясовані психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку в йододефіцитному регіоні та стан їх здоров’я, що зумовило вибір напрямку дослідження.

Мета дослідження: встановити психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку у йододефіцитному регіоні та стан їх здоров’я на основі комплексного дослідження.

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 243 учнів з 1-го по 4-ий класи на початку, у середині та в кінці навчального року. Сформовано дві групи з урахуванням йодного забезпечення: перша − діти без дефіциту йоду в сечі (контрольна група), друга − з дефіцитом йоду (ЙД) (дослідна група).

Йододефіцитний стан оцінювали за результатами вмісту йоду у сечі та дослідження щитоподібної залози. Рівень екскреції йоду з сечею визначали у разових порціях сечі згідно з реакцією Sandell-Kolhoff за методом Dunn J. та співавт. (1993). Захворюваність на гострі респіраторні вірусні захворювання (ГРВІ) вивчали методом аналізу медичних карток. Оцінку фізичного розвитку здійснювали із застосуванням методу регіональних стандартів. Дослідження психофізіологічних функцій проводили за допомогою бланкових методик для масових обстежень, оцінювали готовність до навчання, особливості сприйняття, стійкість уваги, слухову вербальну пам'ять, зорову пам'ять та легкість мислення.

Результати дослідження. Встановлено, що не мали ЙД серед обстежених учнів 1-го класу 69 % дітей; 2-го класу − 65 %; 3-го класу − 57 %; 4-го класу − 42 %.

Аналіз харчового раціону показав, що серед дітей, які мають ЙД 53 % вживали багаті на йод продукти, у контрольній групі 69 %. Йодовану сіль постійно вживали 65 % дітей з ЙД, забезпечені йодом − 90 %.

Оцінюючи захворюваність на ГРВІ встановлено, що у першому класі, 1-му півріччі на ГРВІ хворіло 26 % дітей з ЙД, без дефіциту − 10 %; в 2-му класі хворіло 21 % з йододефіцитом та 11 % − без нього; у 3-му класі − 12 % з ЙД та 10 % − забезпечених йодом; у 4-му класі хворіло 8 % дослідної та 4 % контрольної групи. Також у 2-му півріччі на ГРВІ хворіло 21 % дітей з

13 дефіцитом йоду, без дефіциту − 11 %; в 2-му класі хворіло 13 % з ЙД та 9 % − без нього; у 3-му класі − 19 % з ЙД та 17 % − забезпечених йодом; у 4-му класі хворіло 6 % дослідної та 4 % контрольної групи.

При аналізі показників гармонійного розвитку по масі тіла встановили, що в учнів 1-го класу він був у 23 %, за обводом грудної клітки − у 26 % дітей з ЙД, у здорових відповідно у 34 % та у 31 %. Серед учнів 2-го класу спостерігалась аналогічна тенденція. У 3-му та 4-му класі різниці між групами не спостерігалось.

На основі досліджень психофізіологічної готовності дітей до шкільного навчання низький рівень виявлено у 56 % учнів з ЙД та у 15 % − з нормальним вмістом йоду. Середній рівень готовності був у 24 % дітей із ЙД, 64 % − серед здорових. Високий рівень спостерігався в 20 % з ЙД та у 22 % здорових.

Тестування дітей 1-го класу з ЙД показали, що рівень сприйняття був на 46 % (p<0,05), слухова вербальна пам'ять − на 30 % (p<0,05) і на 41 % (p<0,05), зорова пам'ять − на 52 % (p<0,05) і на 30 % (p<0,05) меншими, ніж аналогічні показники серед здорових учнів. У дітей 2-го класу сприйняття на 37 % (p<0,05) та легкість мислення на 27 % (p<0,05) були гіршими у дітей з ЙД, середній показник стійкості уваги був меншим на 26 % (p<0,05), слухової пам’яті − на 23 % (p<0,05), зорової пам’яті − на 29 % (p<0,05) у дітей з ЙД, порівняно з показниками у контрольній групі. Аналогічні зміни були виявлені і в учнів 3 і 4 класів.

Аналізуючи успішність учнів 1-4-их класів спостерігали, що діти з ЙД мали нижчу успішність, порівняно із тими, хто належним чином був забезпечений йодом, що узгоджується із показниками інтелектуальних здібностей.

Висновки. Проведені дослідження показують значну поширеність йододефіциту серед дітей молодшого шкільного віку та розвиток у них суттєвих психофізіологічних змін, що вимагає проведення відповідних профілактичних заходів на державному рівні.

ВРАХУВАННЯ ВХІДНОГО РІВНЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ РОЗДІЛУ «ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ

ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ»

Вадзюк С.Н., Табас П.С.

Тернопільський національний медичний університет

ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України, кафедра фізіології з основами біоетики та біобезпеки, м. Тернопіль, Україна, [email protected]

Під час вивчення курсу «Фізіологія людини» студенти-медики повинні детально та всебічно ознайомитися із усіма фізіологічними процесами та функціями організму. Цей цикл є фундаментальним для становлення майбутнього спеціаліста-медика. Базовий рівень знань, необхідний для ефективного вивчення фізіології людини, студенти здобувають в школі під час вивчення курсу біології і зокрема біології людини. З огляду на надзвичайно велику кількість матеріалу, яку важливо засвоїти студенту-медику під час вивчення фізіології людини, необхідним є корегування подачі навчального

14

матеріалу відповідного до вхідних знань отриманих у школі. При цьому, особливо важливим є оцінка рівня знань з розділу «ендокринна регуляція функцій організму людини», як одного з важливих для практичної діяльності лікаря-ендокринолога. З цією метою ми провели оцінку вхідного рівня знань студентів для відповідної адаптації подачі навчального матеріалу з цього розділу.

Мета роботи полягає в оцінці рівня вхідних знань студентів з розділу

«ендокринна регуляція функцій організму людини» для врахування його під час вивчення даного розділу з курсу «Нормальна фізіологія людини»

Завданнями дослідження було шляхом тестування встановити рівень знань з розділу «ендокринна регуляція функцій організму людини» у студентів, які починають вивчати курс «Фізіологія людини»; провести корекцію подачі навчального матеріалу з врахуванням отриманих результатів.

Матеріали та методи. У тестуванні брало участь 218 студентів, які розпочинали вивчення курсу «Нормальна фізіологія людини». Усім студентам було запропоновано дати відповідь на запитання. З розділу «ендокринна регуляція функцій організму людини» ми включали наступні теми: «загальна ендокринологія», «фізіологія щитоподібної залози», «фізіологія прищитоподібних залоз», «фізіологія гіпофіза», «фізіологія епіфіза»,

«фізіологія надниркових залоз» та «фізіологія статевих залоз» з шкільної навчальної програми. Статистичну оцінку проводили за допомогою програмного пакету «RStudio», з використанням методу непараметричної статисти Мана-Уітні.

Результати дослідження. На запитання із розділу «ендокринна регуляція функцій організму людини» правильну відповідь дали 32% опитаних студентів, 40% дали неправильну відповідь, 28% дали частково правильну відповідь.

Найкраще студенти відповіли на запитання щодо функціонування щитоподібної залози: 40,0% студентів дали правильну відповідь, 42% дали невірну відповідь, 19,0% дали частково правильну відповідь. Найгірше студенти ознайомлені з функціями гіпофіза: лише 21% студентів дали правильну відповідь, 52% дали невірну відповідь та 27% дали часткову відповідь. На запитання по загальній ендокринології 31% студентів дали вірну відповідь, 42% дали не правильно відповідь та 27% дали частково правильну відповідь. На запитання про функції прищитоподібних залоз 35% дали правильну відповідь, 43% дали невірну відповідь та 22% дали частково вірну відповідь. 37% студентів вірно відповіли про функції надниркових залоз, 43%

студентів дали на це запитання невірну відповідь, 20% дали частково вірну відповідь. На запитання про функції епіфіза 27% студентів дали вірну відповідь, 44% дали не правильно відповідь та 29% дали частково правильну відповідь. . На запитання про фізіологію статевих гормонів 31% студентів дали вірну відповідь, 37% дали не правильно відповідь та 32% дали частково правильну відповідь.

На підставі отриманих результатів розроблено навчально-методичні матеріали, в яких враховано особливості вхідного рівня знань студентів.

Особливу увагу в розроблених рекомендаціях приділено загальним

15 особливостям фізіології ендокринних залоз, фізіології гіпофіза та епіфіза.

Низький рівень знань студентів з даних розділів зумовлюється відносною складністю та комплексністю розглянутих в них тем, та недостатнім їх висвітленням в рамках шкільної програми із біології.

Висновки. Студенти-медики, які починають вивчення фізіології найкраще орієнтуються у питаннях з фізіології щитоподібної залози (40% правильних відповідей), а найгірше у загальних особливостях фізіології ендокринної системи (31% правильних відповідей), фізіології гіпофіза (24% правильних відповідей) та у фізіології епіфіза (27% правильних відповідей). Розроблено навчально-методичні матеріали в яких враховано особливості вхідного рівня знань студентів-медиків та проведено відповідну корекцію подачі навчального матеріалу.

КОГНІТИВНІ ФУНКЦІЇ У ДІТЕЙ ІЗ МІНІМАЛЬНОЮ ТИРЕОЇДНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ

Варунків С.В. Воронич В.О., Семченко В.А., Сав’юк-Рябова Т.М.

Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра фізіології, м. Івано-Франківськ, Україна, [email protected]

Актуальність дослідження зумовлена високим ризиком розвитку психофізіологічних порушень за умов гіпотиреоїдної дисфункції.

Мета дослідження полягала у дослідженні когнітивних функцій у дітей із мінімальною тиреоїдною недостатністю.

Для досягнення мети проведено клініко-фізіологічне обстеження 35 дітей віком від 8-и до 17-и років, яким діагностовано мінімальну тиреоїдну недостатність (основна група) та 30 практично здорових однолітків зі збереженим тиреоїдним балансом (контрольна група). Для визначення функціонального стану щитоподібної залози у сироватці крові визначали вміст вільних трийодтироніну (fТ3) та тироксину (Т4, fТ4), тиреотропного гормону (ТТГ) аденогіпофізу, а також досліджували рівень екскреції йоду у разових порціях сечі. Мофометричну оцінку стану щитоподібної залози здійснювали ультрасонографічним методом за допомогою ультразвукового скануючого прилада «ULTIMA PRD-30» лінійним датчиком 7,5 МГц діаметром 40 мм.

Об’єм щитоподібної залози розраховували за формулою J.Brunn зі співавт., а результати порівнювали з нормативними даними ВООЗ/МРКЙДЗ/ЮНІСЕФ з урахуванням площі поверхні тіла, статі та віку, які затверджені для використання в Україні. Для оцінки когнітивної сфери проводили коректурну пробу (визначали коефіцієнти точності виконуваної роботи та стійкості уваги, швидкість опрацювання інформації), досліджували показники темпу сенсорних реакцій та особливостей уваги (з’ясовували ефективність роботи, ступінь включення в роботу, психічну стійкість за модифікованими таблицями Шульте) (Меньших О.Е., Петренко Ю.Ю., 2015). Отримані дані опрацьовані статистично.

За результатами показників коректурної проби у дітей основної групи незалежно від статі коефіцієнт точності виконуваної роботи був достовірно