• No results found

(1)(2)УДК Г51 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від Видано за рахунок державних коштів

N/A
N/A
Protected

Academic year: 2023

Share "(1)(2)УДК Г51 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від Видано за рахунок державних коштів"

Copied!
192
0
0

Повний текст

(1)
(2)

УДК [37.016:316](075.3) Г51

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 31.05.2018 № 551)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Гісем О. О.

Г51 Громадянська освіта (інтегрований курс, рівень стандарту) : під- руч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / О. О. Гісем, О. О. Мар- тинюк. — Харків : Вид-во «Ранок», 2018. — 192 с., іл.

ISBN 978-617-09-4348-4.

УДК [37.016:316](075.3)

ISBN 978-617-09-4348-4 © Гісем О. О., Мартинюк О. О., 2018

© ТОВ Видавництво «Ранок», 2018 Інтернет-підтримка

Електронні матеріали до підручника розміщено на сайті

interactive.ranok.com.ua

(3)

3

Шановні десятикласники та десятикласниці!

Цього начального року ви вивчатимете новий начальний предмет «Громадянська освіта». Він спрямований на те, щоб допо­

могти молодим громадянам України виріши­

ти важливе для власного майбутнього завдан­

ня самовизначення  — усвідомлення свого місця в  суспільстві, вибору певної позиції, визначення відповідного до неї життєвого шляху та виду діяльності, формування на­

ціональної самосвідомості, громадянської по­

зиції, загальної культури, світоглядних орі­

єнтирів тощо з  огляду на участь України в загальносвітових політичних, економічних і  соціокультурних процесах.

За 40 тис. років свого існування людство досить багато дізналося про себе і  про світ, у  якому живе. Ще давньогрецький філо­

соф  Сократ закликав людину пізнавати са­

му себе. Сьогодні людину та окре мі  аспекти її існування вивчають понад 800 наук. Про­

те вона була й  залишається таємницею, яку так і  не змогли осягнути повною мірою.

Німецький філософ ХVІІІ ст. Іммануїл Кант вважав, що для того щоб зрозуміти своє місце й призначення у світі, людина має знай­

ти відповіді на три запитання: що я  можу знати; на що я  можу сподіватися; що я  маю робити. Проте всі вони зводяться до одного:

що таке людина. Знайти відповідь на нього

й  усвідомити своє призначення у  світі, міс­

це в державі й суспільстві як громадянина — головна мета курсу «Громадянська освіта».

Допоможе вам у  цьому підручник, який ви тримаєте в  руках.

Перш ніж розпочати роботу, необхідно ознайомитися зі змістом підручника та його структурою.

Навчальний матеріал об’єднано в сім роз­

ділів, кожен із яких складається з  кількох тем. На початку кожної теми наведено епі­

графи з  висловами видатних особистостей.

Вони віддзеркалюють їхні погляди на про­

блеми, що розглядатимуться в  тексті. До­

цільно звернути на них увагу та визначити особисте ставлення до цих думок після опра­

цювання теми.

Після епіграфів на вас чекають запитан­

ня й  завдання рубрики «Пригадайте». Вони допоможуть пригадати вже відомий матері­

ал, що дозволить краще зрозуміти новий.

У тексті ви зустрінете нові слова, зміст яких може бути для вас незрозумілий. Тому вони виділені чорним шрифтом, а  в окремій рубриці на початку теми пояснено, що саме вони означають.

Схеми й  таблиці допоможуть вам краще систематизувати навчальний матеріал і спро­

стити його сприйняття.

(4)

4

Під рубрикою «Документ» наведені фраг­

менти історичних джерел за темою. Необ­

хідно прочитати ці тексти та відповісти на запитання до них.

Матеріали рубрики «Цікаво знати» будуть корисними допитливим учням та ученицям, які хочуть поглибити свої знання. Вони міс­

тять додаткову інформацію, цікаві факти, пов’язані зі змістом теми.

Навчальні теми узагальнюють висновки.

Вони містять стислий виклад провідних ду­

мок, розкритих у тексті. Запитання та завдан- ня, які завершують вивчення теми, спрямо­

вані на формування різноманітних умінь та навичок.

Підручник також містить практичні за- няття. Їхня мета  — допомогти краще засво­

їти знання, розвинути вміння, сформувати ставлення до певних явищ через ваш особи­

стий досвід. Практичні заняття спрямовані на формування навичок соціальної взаємодії, вироблення вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, передусім у своєму жит­

тєвому середовищі, уміння самостійно при­

ймати відповідальні рішення, конструктивно взаємодіяти із суспільством тощо.

Завершивши вивчення розділу, ви змо­

жете підсумувати його матеріал і  здійснити самоперевірку рівня набутих знань за допо­

могою тестових завдань.

Наприкінці підручника розміщено основ- ні поняття й терміни, а  також плани-схеми для організації самостійної роботи, які ста­

нуть вам у  пригоді.

Підручник супро воджує електронний освіт- ній ресурс, на якому розміщено тести для само контролю, що виконуються в  режимі онлайн.

(5)

особистість

та її ідентичність

Розділ I

(6)

1. Що таке людина

Реалії життя XXI ст. спонукають сучасну людину жити в  до­

сить напруженому темпі. Проте інколи в  гонитві за досягненням своєї чергової мети вона зупиняється і вражено дивиться на навко­

лишній світ. Безліч разів, скажімо, вам доводилося йти до шко­

ли цим парком, а  ви ніколи не замислювалися над тим, скільки років старим липам, що там ростуть. П’ятдесят, сто, а  може, і  більше? Куди ми постійно поспішаємо? Яким є  наше призна­

чення? Для чого взагалі ми живемо? Рано чи пізно кожна люди­

на ставить собі ці питання.

Для того щоб визначити свої потреби та бажання, своє став­

лення до навколишнього світу та своє місце в  ньому, необхідно зрозуміти, ким ми є. Усі ми люди, але що  ж таке людина? На перший погляд, тут немає нічого складного. Кожен із нас упев­

нено виділяє людину з  навколишнього світу. Її відмінність від усіх інших істот є  очевидною. Однак у  чому саме вона полягає?

У  цьому сенсі людина й  сьогодні залишається таємницею. Мож­

на лише наблизитися до пізнання того, чим є  людина.

Спроби науковців та філософів визначити головну характе­

ристику людини, яка  б відрізняла її від усіх інших живих істот, стали причиною існування різних наукових понять, що описують окремі аспекти такого складного явища, яким є  людина.

Дослідники вважають, що людина на 70 % істота біологічна (їсть, спить тощо) і  на 30 % істота соціальна (формується в  соці­

умі й  залежить від нього).

Дитинча тварини від народження має інстинкти, що допома­

гають йому орієнтуватися в  тому, що їстівне, а  що ні, на кого можна нападати, а  кого боятися. Людська дитина після наро­

дження  — найбільш не пристосована до життя серед усіх живих істот. І  повноцінною людиною вона може стати лише в  середови­

щі собі подібних, які дадуть їй знання про навколишній світ, на­

вчать працювати, спілкуватися й  жити з  іншими людьми.

Однак, формуючись і розвиваючись як соціальна істота, людина залишається одночасно частиною природи. Це визначає її фізичні життєві потреби  — їжа, повітря, певні фізико­хімічні властивості середовища, у  якому вона може нормально існувати (склад атмо­

сфери, рівень радіації, тиску тощо). Отже, людина  — істота біоло­

гічна. Проте соціальне і  біологічне в  ній нерозривно поєднані. Так, усі люди мають майже одна кову будову організму, проте повністю розвинути всі закладені в  ньому можливості людина може лише ПРигадайте

1. Що таке людина? Які її основ- ні відмінності від тварин?

2. Які форми соціальної органі- зації людей вам відомі?

Із-поміж усіх тварин тільки людина здатна сміятися.

Аристотель Людина! Це чудово! Це звучить... гордо!

Олексій Пєшков Так влаштована людина: завжди прямує до того, чого в  неї немає.

Жорж Санд

тема 1. я  — людина. самоідентифікація.

мої ПотРеби та бажання

індивід (від латин.

individuum  — неподіль- ний)  — окремий організм, який існує самостійно, зокре ма людина; одиничний представник людства.

особа  — індивід, який завдя ки своїм здібностям та іншим характеристикам зда- тен виконувати різні ролі в  суспільстві.

соціальне  — те, що стосу- ється або належить до су - с пільства (соціуму).

громадянин  — людина, що  належить до постійного населення держави, кори- стується правами та вико- нує обов’язки, встановлені законами цієї держави.

(7)

ТеМа 1. Я — ЛюДиНа. СаМОІДеНТифІКаЦІЯ. МОЇ ПОТРеБи Та БажаННЯ

7

в  суспільстві. Однією з  таких можливостей є  здатність до спілкування з  іншими людь­

ми через розмову, читання й письмо, а також самовираження. Тому, на думку дослідників, людина — істота біосоціальна, що існує, фор­

мується й  розвивається під впливом двох се­

редовищ  — природного та соціального.

Оскільки людина живе в  суспільстві, то співвідносить свою поведінку з  тим, як її

сприймає суспільство та як вона впливає на  нього.

?

Який існує взаємозв’язок між людиною та су- спільством?

2. Різні «виміри» людини. ідентичність і  самовизначення

Людина поєднує в  собі біологічні та со­

ціальні риси. При цьому термін «людина»

науковці використовують, щоб визначити людину в  біологічній класифікації як вид, що наділений розумом. Це поняття відо­

бражає спільні якості всіх людей. Окремого представника людства, якому властиві пере­

дусім природні якості, носія спільних яко­

стей людського роду, називають індивідом.

Як уже згадувалося, людина є  істотою, що не може повноцінно існувати поза суспіль­

ством. У  будь­якому суспільстві є  норми і правила, дотримання яких дають змогу лю­

дям співіснувати разом. Людина мусить ви­

вчати ці правила, щоб успішно функціо­

нувати в  суспільстві. Саме тут інди від стає особою.

Людина як особа завжди має свою інди- відуальність  — сукупність своєрідних і  не­

повторних якостей  — психічних, фізичних, соціальних, що відрізняють одну людину від іншої. Усвідомлення людиною своєї індиві­

дуальності, значення своїх якостей у суспіль­

стві перетворює її на особистість. Коли го­

ворять про людину у відношенні до держави, то її називають громадянином.

Шлях усвідомлення людиною себе, своєї унікальності й  водночас подібності до інших людей та належності до різних соціальних

груп, свого місця у світі приводить до визна­

чення її ідентично сті, а сам процес нази вають самоіден тифікацією (самовизначенням).

Самоідентифікація  — ототожнення осо­

бою, групою осіб або спільнотою людей се­

бе за певними ознаками; визначення образу себе, своїх моральних орієнтирів та цін­

ностей, що визначають власну поведінку і  рішення.

Прагнення самовизначення завжди було важливою потребою людини й  однією з  го­

ловних її відмінностей від тварини, адже са­

моідентифікація пов’язана з  усвідомленням людиною свого «я» і  своєї окремішності від усього, що її оточує, а  тварини це робити не здатні. Психологи також зазначають, що само­

ідентифікація людини є  неодмінною умовою її психічного здоров’я. Людина із чітким усві­

домленням свого «я» відчуватиме себе у  сві­

ті реальною, живою, цілісною. Вона  буде здат­

на усвідомлювати ідентичність інших людей.

Така особистість сприйматиме життєві пере­

шкоди (соціальні, етичні, духовні та  біо­

логічні) із твердим відчуттям реаль ності та індивідуальності самої себе та інших людей.

Ідентичність — сукупність установок, уяв­

лень, пов’язаних із власним самоусвідомлен­

ням (самоідентифікацією) індивіда та його самооцінюванням у  суспільстві.

цікаво знати

Існує історико-філософський жарт про те, яке визначення людини дав давньогрецький мисли- тель Платон. Одного разу його запитали: «Що та- ке людина?». «Це тварина, що ходить на двох но- гах»,  — відповів філософ. Тоді йому заперечили:

«Тож птахи теж ходять на двох ногах!» Обміркував- ши це заперечення, Платон уточнив визначення:

«Людина — це істота, що ходить на двох ногах, але без пір’я». І  тоді жартівники підкинули вчителеві обскубаного півня, на шиї якого висіла дощечка зі словами: «Людина за Платоном». Відповіддю мис- лителя стало нове визначення: «Людина  — істота безкрила, двонога і з широкими нігтями, здатна до державного знання».

?

Якою є мораль цього жарту?

цікаво знати

Людина може виражати свою особистість у різ- ний спосіб, зокрема через вига дування і створен- ня чогось нового, тобто творчість. Творчість як вид людської діяльності має свої особливості (звер- ніть увагу на схему, с.  8). Хоча в  повсякденному спілкуванні творчістю часто називають креатив- ність, і  навпаки. Насправді між ними є  різниця.

Креативною називають ту особистість, яка здатна не лише особливо вдало генерувати  нові ідеї, але  й  втілювати їх у  життя.

(8)

РОЗДІЛ I. ОСОБиСТІСТь Та ЇЇ ІДеНТичНІСТь

8

Розуміння своєї ідентичності допомагає людині краще усвідомлювати й  виражати, ким вона є  не лише як особистість, але  і  як части на спільноти  — сім’ї, мовного й  куль­

турного середовища, народу чи нації, фор­

мальних та неформальних спільнот. Вхо­

дження до цих спільнот відбувається під час соціа лізації особистості. Про це детальніше поговоримо в  наступних темах.

?

У яких «вимірах» перебуває людина за час свого життя?

заПитання та завдання 1. Що таке феномен людини?

2. Що означає термін «соціальне»?

3. Поясніть термін «індивід». Чим індивід відрізня- ється від особи?

4. У чому, на вашу думку, полягає складність по- шуку відповіді на питання «Що таке людина?».

5. Як ви розумієте поняття самоідентифікації (само- визначення)?

6. У чому полягає розуміння людини як біосоціаль- ної істоти?

7. Охарактеризуйте прояви залежності людини від природного й  соціального середовища.

8. Поясніть, як ви розумієте твердження, що знан- ня про себе необхідні людині для того, щоб бути людиною. Чи поділяєте ви цю думку?

9. Чому усвідомлення людиною своєї ідентично- сті є  важливим для кожного? Поміркуйте, яки- ми є  визначальні складові вашої ідентичності.

10. обговоріть у  групах характеристики людини, втілені в епіграфах до теми. Висловіть свою дум- ку щодо прочитаного.

11. Напишіть есе на тему «Що для мене означає бу- ти людиною».

висновки

Людина  — унікальна жива істота, яку неможли- во до кінця зрозуміти. Вона розвивається під впли- вом природного та соціального середовища.

Для характеристики людини можуть використо- вувати різні поняття залежно від того, які якості лю- дини беруть за основу для визначення.

Свідоме цілепокладання Створення принципово нових цінностей

Орієнтація на досягнення со- ціально значущих результатів

О з н а к и

творчість  — діяльність, унаслідок якої з’являються якісно нові та соціально значущі результати

Багатої уяви і  розвиненої

фантазії

Уміння побачити нове в  будь-яко-

му явищі

Уміння запро- понувати нову

ідею

Критично ставити- ся до результатів

своєї праці

Критично мислити

Визнавати свої помилки

Технічна  — удосконален- ня існуючих або ство- рення нових машин, ме-

ханізмів, апаратів

Художня  — ство- рення кращих культурних цін-

ностей

Наукова  — відкриття нових законів, вироблення оригі-

нальних ідей, проведення складних експериментів

Творення людиною свого життя  — розвиток люди- ною своїх здібностей, реа- лізація можливостей тощо П о т р е б у є в і д л ю д и н и Н е м о ж л и в о б е з з д а т н о с т і

ОСОБЛиВОСТІ ТВОРчОСТІ ЯК ВиДУ ЛюДСьКОЇ ДІЯЛьНОСТІ

?

За схемою розкрийте особливості творчості як виду людської діяльності.

Історична  — уміння свідомо творити істо рію, забезпечувати виникнення но- вих, прогресивніших умов та форм життя

Правова  — удосконалення чинних або створення нових

правових норм

Політична  — створення кращих форм реалізації

політичних відносин Види творчості

(9)

1. життєві цінності

Особистість у  суспільстві постійно контактує з  іншими осо­

бистостями, що вимагає від неї здійснення певних, відповідних до ситуації дій. Процес засвоєння людиною соціальних норм і ду­

ховних цінностей, що надає їй змогу успішно функціонувати в су­

спільстві, називають соціалізацією. Під час соціалізації людина засвоює цінності суспільства та спільнот, до яких вона належить.

Цінності суттєво відрізняються від потреб та інтересів, які також притаманні людині (зверніть увагу на схему). Наприклад, під час Другої світової війни люди, ризикуючи життям, усупе­

реч своїм потребам та інтересам, рятували єврейські сім’ї від на­

цистів, керуючись своїми моральними цінностями. Здатність на самопожертви задля порятунку інших є однією із цінностей, при­

таманних високоморальній людині.

Цінності, які людина засвоює в процесі соціалізації, — це те, як суспільство ставиться до різних явищ та об’єктів і  розуміє їх позитивне чи негативне значення для людини. Становлення цін­

ностей відбувається під час оцінювання  — усвідомлення люди­

ною позитивного або негативного значення будь­яких явищ або об’єктів, ідей або вчинків. Цінності є  тим, на що людина орієн­

тується у  своїй діяльності.

Хоча різні людські спільноти можуть мати протилежне став­

лення до одних і  тих самих предметів та явищ і  таким чином нес ти зовсім різні цінності, є  серед них і  однакові для всього людства. Однією з  таких цінностей є здоров’я.

Здоров’я — це функціональний стан організму людини, який забезпечує тривале життя, фізичну та розумову працездатність, високий рівень самопочуття, соціальну активність.

Якщо ви збираєтеся стати менш значущою особистістю, ніж це дозволяють ваші здібності, я  попереджаю, що ви будете глибоко нещасною особистістю.

Абрагам Маслоу Людину не турбують щастя або самореалізація, якщо вона голодна.

Харлан Кобен Людина може голодувати від відсутності самореалізації так само сильно, як і  від відсутності їжі.

Річард Райт Часто доводиться чути: «Він ще не знайшов себе». Проте знайти себе немож- ливо  — себе можна тільки створити.

Томас Сас

тема 2. самоРеалізація людини

інтереси Притаманні лише людині

Спрямованість людини на пошук, вибір, використання або створення шляхів, засобів,

способів, норм, здатних задовольняти її потреби

цінності

Мають індивідуалізований характер для кожної людини

Предмети і  явища або їхні властивості, які мають певне

(позитивне чи негативне) значення для задоволення

потреб людини Потреби

Притаманні всім живим істотам

Залежність людини від певних предметів, станів або умов, необхідних для її нор- мального існування, яку вона відчуває, усвідомлює, переживає і  яка є  рушійною

силою її діяльності

самореалізація  — реаліза- ція потенціалу особистості в  суспільстві.

адаптивність  — здатність пристосовуватися до різних умов.

мобільність  — здатність змінювати своє положення задля досягнення найкра- щих можливих умов.

?

1) Як пов’язані між собою по- треби, інтереси та цінності?

2) Як можна визначити жит- тєві цінності людини?

(10)

РОЗДІЛ I. ОСОБиСТІСТь Та ЇЇ ІДеНТичНІСТь

10

Усвідомлення людиною своєї особисто­

сті, своїх талантів та  особ ливостей, належ­

ності до різних груп і спільнот, визначення кола інтересів дозволяє їй обрати особисто

важливі для неї цінності й  визначити жит­

тєві пріоритети.

Потреби, інтереси й цінності людини пе­

ребувають у  взаємозв’язку.

2. самореалізація та особистий розвиток

Іншою з важливих загальнолюдських цін­

ностей є самореалізація людини в  житті.

Її суть полягає в  тому, щоб знайти таке застосування своїм талантам і  здібностям, яке  б дозволяло людині задовольняти свої потреби й  відчувати себе щасливою. Спосо­

би досягнення цього кожна людина обирає собі сама, залежно від цінностей, пріорите­

тів та можливостей. Проте варто пам’ятати, що самореалізація неможлива без самовдо­

сконалення, розвитку своїх здібностей, пра­

ці над собою. Навіть за від сутності конкрет­

них життєвих цілей набуття різноманітних навичок не є  зайвим, тому що людина ніко­

ли не може повністю передбачити, що саме їй знадобиться в  майбутньому.

Встановлення життєвих цілей є  склад­

ним процесом і вимагає глибокого осмислен­

ня себе та свого становища, що потребує ба­

гато часу й певних життєвих обставин. Тому зміна життєвих цілей і пріоритетів є цілком нормальним явищем. Проте й  бездіяльність і  відмова від спроб зрозуміти себе та світ навколо майже ніколи не приводить до по­

зитивного результату.

Самореалізація, як і  повноцінне життя загалом, неможливі поза суспільством. Біль­

шість напрямів самореалізації, які визнача­

ють у  психології (професійна, соціальна,

творча), передбачають активне спілкування особистості із суспільством, реакцію остан­

нього на дії людини. Обмін думками та іде­

ями з  іншими людьми, аналіз їхньої реакції та власне спілкування збагачують людський досвід, розширюють світогляд і  загалом ко­

рисні для саморозвитку.

Крім усвідомлення власних талантів і здіб­

ностей, для успішної самореалізації вкрай важ­

ливою є  наявність належних умов для особи­

стого розвитку. У більшості випадків людина, основні потреби якої задоволені (сон, безпека, їжа, здоров’я, спілкування), має набагато кра­

щі можливості для втілення в  життя своїх планів, ніж та, що таких умов не має. Тому для людини є важливою можливість визнача­

ти ті життєві обставини, які вона не здатна змінити, і ті, на які вона має можливість впли­

нути. Це допомагає усвідомити можливості для самореалізації, про думати шлях для до­

сягнення своїх цілей. До  незмінних обставин варто пристосовуватися, або по можливості уникати їх, якщо вони несприятливі. Що сто­

сується тих обставин, на які людина здатна вплинути, то тут важливе розуміння того, чи є  це доречним. Зусилля й  час, витрачені на зміну обставин, не завжди варті результату.

?

Що таке самореалізація людини?

Твор- чість Моральність

Вирішування проблем

Самоповага, упевненість, досягнення

Дружба, сім’я

Безпека здоров’я, майна, майбутнього

Дихання, вода, їжа, сон Фізіологічні

потреби Безпека

Соціальні потреби

Повага

Самовираження

?

Висловіть свою думку стосовно доцільності такого розташування потреб у  піраміді Маслоу.

Піраміда потреб Маслоу

(11)

ТеМа 2. СаМОРеаЛІЗаЦІЯ ЛюДиНи

11

3. мобільність і  адаптивність

Оскільки людське життя непередбачува­

не й будь­яке прогнозування завжди містить похибку, людина має бути здатною швид­

ко адаптуватися до нових обставин і  бути мобільною. Це допомагає ефективно діяти в  майже будь­яких ситуаціях.

Вдале поєднання в  різних життєвих об­

ставинах цих двох умінь може значно роз­

ширити можливості людини.

Для цього необхідно вміти критично оцінювати себе та своє середовище, розу­

міти переваги та недоліки кожного вибору в  конкретній ситуації: що краще  — при­

стосуватися до умов чи залишити місце для дії?

Дослідники, що працюють у сфері соціо­

логії, розрізняють вертикальну та горизон- тальну мобільність. Вертикальна  — зміна індивідом позиції в  суспільстві з  менш цін­

ної (із точки зору суспільства) на більш цін­

ну (або навпаки). Зазвичай більш цінна по­

зиція передбачає більші престиж, фінансові можливості, повагу самого суспільства. Го­

ризонтальна мобільність  — це переміщення індивіда у просторі зі збереженням своєї по­

зиції в  суспільстві. Якщо статус теж зміню­

ється, то це називають міграцією.

?

Що впливає на вибір людини: адаптуватися чи діяти?

цікаво знати

Американський психолог Абрагам Маслоу ство- рив концепцію мотивації поведінки людини, згід- но з  якою центральним напрямом розвитку осо- бистості є  прагнення людини самоактуалізації, тобто прагнення самовираження і  самовдоскона- лення. Графічно її зображують у  вигляді піраміди (с.  10), що має сім рівнів, на кожному з  яких роз- міщено набір людських потреб. За доволення по- треб вищого рівня можливе лише за умови задо- волення потреб ниж чого. Нові потреби (і цілі) вини кають за таким самим принципом — після до- сягнення цілей попереднього рівня.

документ

В одній із пісень південнокорейського гурту

«BTS» є  такі рядки:

Де той ти, про якого ти так мріяв?

Кого ти бачиш у  дзеркалі?

Я тобі скажу:

Ти маєш йти своїм шляхом, Навіть якщо живеш лише день,

Зроби хоч щось, забудь про свою слабкість.

Гей, ти, тож про що ти мрієш?

?

До чого закликають автори тексту? Як це пов’я- зано з  питанням самореалізації?

висновки

Потреба в самореалізації посідає важливе місце в  житті кожної людини. Для її здійснення необхідні кілька чинників, серед яких  — усвідомлення себе

особистістю, розвиток своїх талантів, уміння адап- туватися до різних обставин.

заПитання та завдання

1. Чим потреби відрізняються від інтересів?

2. Що таке цінності людини?

3. Як ви вважаєте, чи є самореалізація умовою досягнення людиною щастя?

4. Яким є  значення адаптивності в  житті лю дини?

5. Які чинники необхідні для самореалізації?

6. У чому полягає різниця між мобільністю та адап- тивністю?

7. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що здоров’я є го- ловною цінністю в житті будь-якої людини? Від- повідь аргументуйте.

8. Які з наведених до теми епіграфів вам сподо- балися, а  які  — ні? Чому?

9. Дізнайтеся про кілька життєвих історій, ге- рої  яких досягли успіху завдяки мобільності,

тобто переїзду. Обговоріть ці історії у  групах.

Чи можуть вони бути прикладом для наслі- дування?

10. Існує багато альтернативних варіантів піраміди потреб Маслоу з  іншим переліком та іншим розташуванням рівнів. Спробуйте створити влас- ну піраміду потреб. Обґрунтуйте запропонова- не вами розташування.

11. Напишіть есе на тему «Мої життєві цінності».

12. Як ви розумієте вислів ученого Чарльза Дарвіна:

«Виживає не найсильніший вид і  не найрозумні- ший, а  той, який краще за всіх пристосовується до змін»? Як він пов’язаний із вивченими понят- тями мобільності та адаптивності?

(12)

1. Поняття та етапи соціалізації

Ви вже ознайомилися з  поняттям соціалізації. Однак процес соціалізації має багато інших функцій. У широкому розумінні со- ціалізація  — це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і  духовних цінностей, які надають йому змогу успішно виконувати різні соціальні ролі й  бути повноправним членом суспільства. Соціалізація розпочинається від моменту на­

родження людини і  за своїм змістом є  процесом її перетворення на особистість.

Цей процес не відбувається одномоментно, а триває протягом усього життя людини. Відповідно до вікових етапів людського життя  — дитинство, отроцтво, юнацтво, зрілість і  старість  — со­

ціалізацію можна розрізняти за досягнутими результатами. У пе­

ріоди дитинства, отроцтва та юнацтва відбувається початкова, або рання, соціалізація, упродовж зрілості й  старості  — про­

довжена, або зріла, соціалізація.

еТаПи СОЦІаЛІЗаЦІЇ ОСОБиСТОСТІ

Етап життя Тривалість Етап соціалізації

Дитинство Від народження до 12 років

Початкова соціалізація Отроцтво Від 12 до 15 років

юнацтво Від 15 до 25 років Зрілість Від 25 до 60 років

Продовжена соціалізація Старість Від 60 років

?

Які найважливіші зміни відбулися на етапах вашої початкової со- ціалізації?

Соціалізація неможлива, якщо відсутні постійні зв’язки інди­

віда з  іншими людьми. Особливо важливі ці контакти в  ранньо­

му віці. Відомі випадки, коли діти через  різні обставини були обме жені в можливості спілкуватися з іншими людьми. Це завда­

вало невиправної шкоди розвитку дитини.

Уже в перші місяці життя дитини, коли встановлюються її сто­

сунки з  матір’ю та батьком, або тими, хто був поряд із нею, а  по­

тім з іншими близькими людьми, розпочинається процес пер винної соціалізації особистості. Узагалі вважають, що до трьох років фор­

мування якостей особистості й  на вчання конкретних видів діяль­

ності від бувається найбільш легко та швидко. Так, формування Формування характеру починається в дитинстві й триває до самої смерті.

Елеонора Рузвельт У юності ми навчаємося; у  старості  — розуміємо.

Марія фон Ебнер-Ешенбах Старість  — це коли турбують не погані сни, а  погана дійсність.

Фаїна Ранєвська Для створення сім’ї досить полюбити. А  для її збереження потрібно навчитися терпіти і  прощати.

Мати Тереза Запорука сімейного щастя в  доброті, відвертості, чуйності.

Еміль Золя

тема 3. соціалізація особистості

субкультура  — культурна спільнота, що належить до культури всього суспільства, але водночас має характерні специфічні риси, що відріз- няють її від основної культу- ри та інших субкультур.

контркультура  — у  широко- му значенні напрям розвитку культури, що протистоїть

«офіційній» традиційній куль- турі, у  вузькому  — форма протесту проти культури

«батьків», що виникла в  США в  1960—1970 рр.

сім’я  — заснована на шлю- бі та кровній спорідненості мала соціальна група, члени якої пов’язані спільністю по- буту, взаємною моральною відповідальністю і  взаємо- допомогою.

Шлюб — форма стосунків між чоловіком і  жінкою, яка від- повідає моральним нормам суспіль ства та законам держа- ви, що визначають їхні подруж- ні права й  обов’язки.

спорідненість  — кровний зв’язок між людьми, що по- ходять від одного або від спільного родича (предка).

ПРигадайте

1. Як пов’язані самореалізація та соціалізація?

2. Які вам відомі молодіжні суб- культури?

(13)

ТеМа 3. СОЦІаЛІЗаЦІЯ ОСОБиСТОСТІ

13

мови відбувається до 3 років, пластики ру­

хів  — до 6—8  років, математичних здібно­

стей  — до 10  років. При цьому значну роль у пізнанні дитиною світу дорослих відіграють рольові ігри  — у  будівельників, продавців, лікарів, пожежників тощо. У спілкуванні з до­

рослими та під час ігор відбу ваються само­

пізнання і  формування особис тості дитини.

Приблизно у  8—9 років дитина перехо­

дить до ігор за правилами, тобто вона вже має сформовані уявлення про справедли­

вість, рівну участь у  спілкуванні тощо. Це стає основою для усвідомлення моральних норм і  цінностей, поширених у  суспільстві, де дитина розвивається. До 18—25 років лю­

дина здебільшого досягає вершини свого фор­

мування як соціальної істоти, соціалізація якої приблизно на 80 % уже відбулася.

У своєму подальшому житті на етапах зрілості й  старості соціалізація особистості відбувається шляхом прагнення людини само­

реалізації в  межах різноманітних соціаль­

них ролей — підлеглого або керівника, чоло­

віка або дружини, батька або матері, дідуся або бабусі тощо. Однак усе це відбувається на тій основі, що була закладена в  дитин­

стві, отроцтві та юнацтві.

Однак потрібно пам’ятати, що, як визна­

чено в науці, у розвитку людини кожна ста­

дія є  цінною й  не може бути відсутньою.

Головну роль у здійсненні соціалізації за сучасних умов, на думку більшості дослід­

ників, відіграють такі соціальні інститути, як сім’я, школа, однолітки та засоби масової

інформації (мас­медіа). На початковому ета­

пі со ціалізаціїї величезну роль відіграє сім’я.

Вихователями дитини є батьки. У  сім’ї ціле­

спрямована соціалізація поєднується зі спон­

танною шляхом наслідування дитиною по­

ведінки своїх батьків. Інколи між цими формами виникає конфлікт, коли батьки ви­

магають від дитини робити те, чого самі в  повсякденному житті не дотримуються.

Найчастіше під час протистояння слова і  вчинку перемагає те, що на цьому етапі розвитку зрозуміліше для сприйняття дити­

ни, тобто вчинок. Правильні вчинки прище­

плюються поступово, через повторення й за­

кріплення необхідного в  різних ситуаціях.

У підлітковому віці неабиякий вплив на соціалізацію особистості мають однолітки.

У  спілкуванні з  ними індивід опановує но­

вий вид соціальних відносин — рівного з рів­

ним. При цьому в  групах однолітків також формується ієрархія, з’являються лідери, але цей соціальний досвід для людини від­

різняється від отриманого в  сім’ї та школі.

У більшості нормальних груп однолітків сто­

сунки формуються на основі взаємної згоди, а  не залежності.

?

Чим вирізняється процес соціалізації на різ- них етапах розвитку людини?

2. субкультури

Дослідники розвитку культури визнача­

ють, що в  межах домінуючої в  суспільстві культури окремі соціальні групи створюють свої субкультури. Зокрема, молодіжна суб-

культура — це форма організації молоді як автономного цілісного утворення в межах панівної культури. Досить часто вона набуває ознак контркультури. Для неї притаманна

Культура

Субкультура Частина загальної культури, система цінностей, притаман- них великій соціаль-

ній групі

Контркультура Напрямок розвитку

сучасної культури, що  протистоїть духовній атмосфері сучасного суспільства КУЛьТУРа, СУБКУЛьТУРа

І  КОНТРКУЛьТУРа

?

Як пов’язані культура, субкультура і контр- культура?

цікаво знати

Хоча субкультури виникли як спосіб соціаль- но спрямованого самовираження молоді, нині його формою може бути ізоляція від суспільства. Напри- клад, дедалі частіше чути про так званих «хікіко- морі» (у перекладі з японської  — «той, хто замк- нувся»), або скорочено «хікка», — молодих людей, які уникають спілкування, будь-яких контактів із суспільством. Вони не мають роботи, живучи на кошти сім’ї або за рахунок соціальної допомоги безробітним, весь час проводять вдома за комп’юте- ром, який стає для них єдиним засобом спілкуван- ня зі світом.

(14)

РОЗДІЛ I. ОСОБиСТІСТь Та ЇЇ ІДеНТичНІСТь

14

відмова від існуючих у  суспільстві культур­

них цінностей, моральних норм та ідеалів, стандартів і  стереотипів масової культури.

Молодіжна субкультура як соціальне яви­

ще, на думку дослідників, виникла в  краї­

нах Заходу після Другої світової війни. Во­

на дуже різноманітна й  розрізняється за соціальними, статевими й  етнічними озна­

ками. Так, для молодих чоловіків у  ній на перше місце висувається орієнтація на до­

сягнення осо бистого успіху й  дух змагаль­

ності. Для дів чат найважливішими є  не ре­

зультати спільної дія льності, а  характер міжособис тісних сто сунків.

Молодь створює свою субкультуру, основ­

ними рисами якої стають такі:

виклик цінностям дорослих та експери­

менти з  власним способом життя;

своєрідні смаки й  уподобання, особливо в  одязі й  музиці;

поширення переважно на сферу дозвіл­

ля, а  не праці;

входження до різних груп однолітків.

Разом із цим молодіжну субкультуру мож­

на вважати певною спільністю, якій прита­

манні й  характеристики, що її об’єднують.

Перш за все це особливий характер стосун­

ків, за яких дружба та  приятелювання з  од­

нолітками посідають більш важливе місце, ніж сім’я. В основі цього явища лежить влас­

тиве молоді прагнення відокремитися, перш за все від старших за віком (учителів, вихо­

вателів, батьків), і  прагнення належати до яких­небудь об’єднань однолітків. Такі мо­

лодіжні групи називають неформальними організаціями, підкреслюючи цим їхню прин­

ципову відмінність від офіційно зареєстро­

ваних і керованих дорослими громадськими молодіжними об’єднаннями.

У неформальних організаціях молодь має можливість реалізувати свої потреби в спіл­

куванні, приєднуючись до інших прихиль­

ників певного напряму. Одні знаходять тут емоційну підтримку й  розуміння, яких не можуть знайти в  середовищі дорослих. Для інших належність до групи дозволяє відчу­

ти себе більш захищеними у світі суперниц­

тва й гострої конкуренції. Для деяких участь у  цих організаціях стає засобом, що задо­

вольняє бажання, мати владу над іншими.

Більшість неформальних молодіжних орга­

нізацій становить досить суперечливе поєд­

нання однаковості й  несхожості. Так, їхні члени дотримуються всередині групи одного стилю в  поведінці, моді, музичних уподо­

баннях тощо й  одночасно прагнуть як  про­

явити себе в  групі, так і  заявити про від­

мінність від аналогічних за спрямо ва ністю об’єднань. Деякі неформальні об’єд нан ня мо­

лоді намагаються не лише відо кремлювати себе від суспільства, а  й  протистояти йому, відкидаючи норми моралі, спосіб життя пев­

ного суспільства тощо. Вони стають ініціа­

торами різноманітних акцій протесту або па­

сивно намагаються «піти» від суспільства.

У нашій країні сьогодні існує багато неформальних молодіжних організацій, що охоп люють різні сфери: спорт, музика, захо­

плення технікою тощо. Виклик суспільній думці їхні члени, як правило, демонструють

цікаво знати

Із часом характерні елементи будь-якої субкуль- тури поглинає панівна культура. Наприклад, харак- терний одяг панків (субкультури, що була пошире- на в 1970-х рр. у Великій Британії та США)  — чорну шкіряну куртку певного крою — нині мають у  ша- фах модники й модниці з усього світу.

Ліворуч  — фотографії 1970-х рр., а  праворуч  — сучасні

Посилання

СУПУТНІ ДОКУМЕНТИ

Дія низьких температур при повільному заморожуванні негативно впливає і на вміст органічних кислот у всіх дослідних видах ягід.. При середній