• No results found

Determination of rating and level of risk influence of machine-building enterprises

ності дає можливість підприємствам кількісно оцінити ступінь ризику та віднести той чи інший вид ризику до тієї чи іншої категорії, класу, групи, розряду. Тобто рей- тингова оцінка передбачає надання ризикам відповід- ного рангу в переліку на основі їхнього розподілу за певними критеріями. Рейтинговий аналіз дає можливість суб’єктам лізингової діяльності здійснити порівняльну оцінку ризиків, визначити їхню вагомість у загальному переліку ризиків, виділити основні та додаткові за зна- ченням ризики, здійснювати аналіз, контроль, облік, прогнозування та регулювання лізингової діяльності та на основі цього вибирати оптимальну політику управл- іння комплексом ризиків лізингової діяльності.

Перспективи подальших досліджень. Перспекти- ви подальших досліджень відповідно до запропоно- ваної у статті методики визначення рейтингу та рівня впливу ризиків полягають у розробленні системи, програми та процедур управління ризиками лізинго- вої діяльності машинобудівних підприємств.

Література

1. Лук’янова В.В. Економічний ризик : навч.

посіб. / В. В. Лук’янова, Т. В. Головач. — К. : Ака- демвидав, 2007. — 464 с. 2. Таран О.В. Фінансовий ризик-менеджмент економічних агентів (на прикладі підприємств промисловості) : автореф. дис. на здо- буття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.04.01 / О. В. Таран; Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. — Харків, 2005. — 20 с. 3. Доро- феєва О.В. Фінансові ризики лізингових компаній України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

екон. наук : спец. 08.04.01 / О. В. Дорофеєва; Терно- пільська академія народного господарства. — Тер- нопіль, 2004. — 24 с. 4. Аюпов А.А. Инновационный лизинг в банке / А. А. Аюпов. — Казань : Изд. центр ТИСБИ, 2002. — 160 с. 5. Рошило В.І. Джерела фінансування інноваційного розвитку : монографія / В.І. Рошило. — Чернівці : Книги — ХХІ, 2006. — 272 с. 6. Сухенко О. Управління ризиками лізинго- вої компанії / О. Сухенко // Лізинг в Україні. — 2008.

— № 1. — С. 11 — 14. 7. Закон України «Про фінан- совий лізинг» від 11.12.2003 // ВВР. — 2004. — № 15.

8. Кулиняк І.Я. Класифікація видів ризиків лізинго- вої діяльності машинобудівних підприємств та розроб- лення заходів щодо зниження їхнього рівня / І.Я. Ку- линяк // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка»:

Проблеми економіки та управління. — 2008. — № 628.

— С. 173 — 179.

Кулиняк І.Я. Визначення рейтингу та рівня впливу ризиків лізингової діяльності машинобу- дівних підприємств

У статті запропоновано методику визначення рей- тингу ризиків лізингової діяльності, проранжовано ри- зики лізингової діяльності машинобудівних підприємств м. Дрогобича за допомогою методу екс- пертних оцінок, кількісно оцінено переваги одних ри- зиків над іншими.

Ключові слова: рейтинг, ранжування, ризики лізингової діяльності, рівень впливу ризиків.

Кулыняк И.Я. Определение рейтинга и уров- ня влияния рисков лизинговой деятельности ма- шиностроительных предприятий

В статье предложена методика определения рей- тинга рисков лизинговой деятельности, проранжиро- ваны риски лизинговой деятельности машинострои- тельных предприятий г. Дрогобыча с помощью мето- да экспертных оценок, количественно оценены пре- имущества одних рисков над другими.

Ключевые слова: рейтинг, ранжирование, риски лизинговой деятельности, уровень влияния рисков.

Kulynjak I.Y. Determination of rating and level

Економічний розвиток України відбувається до- сить суперечливо. В останні роки були забезпечені його відносно високі темпи, разом з тим не вдалося вирішити макроекономічні, структурні й інституціо- нальні проблеми, які не дозволяють надати економіч- ному розвитку нової якості. Кризові явища в світовій економіці загострили ці проблеми й довели необхідність проведення насамперед інституціональних змін як умови подолання кризи та подальших економічних перетворень.

Важливою рисою сучасного етапу розвитку світового господарства є зростання ролі регіональних інтеграційних угруповань, які перебувають на різних рівнях та презентують різні форми економічної інтег- рації. Їх поява та розвиток зумовлені економічними, політичними факторами, а також міркуваннями без- пеки. Відомо, що економічні причини приєднання країн до регіональних інтеграційних об’єднань пов’язані з намаганням долучитися до більших ринків, залучити додаткові іноземні інвестиції, поглибити структурні зрушення та прискорити економічне зростання. Неаби- яким аргументом є також можливість ефективніше розв’язувати питання, які поки що повільно вирішу- ються на багатосторонньому рівні в межах міжнарод- них організацій, наприклад, COT. Усунення торговель- них бар’єрів у рамках інтеграційних угруповань за інших рівних умов веде до більш ефективного вико- ристання ресурсів.

Національні інтереси України потребують утвер- дження України як впливової європейської держави;

багатьма стратегічними програмами, затвердженими на державному рівні, визначається прагнення нашої держави набуття повноправного членства в ЄС. У ре- зультаті останнього розширення ЄС — вступу до ЄС Болгарії та Румунії — довжина наших кордонів, що межують з ЄС, ще суттєво збільшилась, що актуалі- зує проблему подальших взаємовідносин. У зв’язку з цим стає необхідною чітка та всебічна конкретизація зовнішньоекономічної стратегії щодо інтеграції Украї- ни до європейського політичного, інформаційного, економічного та правового простору.

Важливою складовою врегулювання правовідно- син в Україні та в ЄС є такі сфери: митна справа, інте- лектуальна власність, державні закупівлі, захист прав споживачів, енергетика, включаючи ядерну.

Регуляторна політика є невід’ємною частиною державної політики, тобто формування основних інституційних засад регуляторного розвитку. Важли- вим методологічним аспектом дослідження питання створення та реалізації регуляторної політики є фор- мування її основних засад, тобто термінів, принципів, цілей та завдань.

Одним із перших об’єктів регулюючого впливу держави виявилася зовнішньоекономічна діяльність, зокрема регулювання митних відносин. Національні державні системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності вирішують двоякі завдання: стимулювання або підтримка розвитку експорту й завоювання нових ринків збуту та регулювання імпорту для захисту на- ціональних товаровиробників і споживачів. Засоби та методи вирішення цих завдань постійно розвивають- ся, удосконалюються та підлягають всебічному дос- лідженню та аналізу.

Регулювання митних відносин має велике зна- чення в розвитку економіки країни, але єдиного підходу до визначення немає, не досліджені механізм розроб- ки і здійснення митої політики.

Вагомий внесок в розвиток методології дослі- дження регулювання митних відносин внесло багато вітчизняних та закордонних науковців, а саме: В. Ля- шенко, С. Коляда, І. Бережнюк, А. Войцещук, І. Ка- рамбович, К. Сандоровський, А. Козиріна, А. Єршо- ва, М. Блінова, С. Ківалов, Д. Приймаченко, Б. Габ- ричидзе, С.Барамзін, П. Дзюбенко, Н. Горін, І. Миха- сюк, В. Науменко, Л. Швайка.

Метою статті є: аналіз регуляторної функції митної політики, обґрунтування необхідності вве- дення та визначення терміна «Регуляторна політи- ка в митній сфері», визначення принципів форму- вання, цілей та завдань регуляторної політики в митній сфері.

У Законі України «Про засади державної регуля- УДК 35.073.6

Н. В. Осадча, кандидат економічних наук, м. Дніпропетровськ В. І. Ляшенко, доктор економічних наук, філія ІЕП НАН України при ЛНУ ім. Т. Шевченка, м. Луганськ

ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ В МИТНІЙ СФЕРІ

торної політики у сфері господарської діяльності»

міститься таке визначення регуляторної політики, як на- пряму державної політики, спрямованого на вдоскона- лення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами та суб’єктами господарювання, недопущен- ня прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення пере- шкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, порядку та таким чином, який встановлюється Конституцією та законами України.

При цьому принципами регуляторної політики є:

— доцільність — обґрунтування необхідності дер- жавного регулювання господарських відносин з ме- тою вирішення існуючих проблем;

— адекватність — відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин по- требі та ринковим вимогам з урахуванням усіх прий- нятих альтернатив;

— ефективність — забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально мож- ливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб’єктів господарюван- ня, громадян та держави;

— збалансованість — забезпечення в регуля-

торній діяльності балансу інтересів суб’єктів господа- рювання, громадян та держави;

— передбачуваність — послідовність регулятор- ної діяльності, відповідність її цілям державної політи- ки, а також планам підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб’єктам господарювання здійсню- вати планування своєї діяльності;

— прозорість та врахування громадської думки

— відповідність для фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов’язковий розгляд регу- ляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізични- ми та юридичними особами, їх об’єднаннями, обов’яз- ковість і своєчасність доведення прийнятих регулятор- них актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності [1].

Законодавець правильно визначив шість основ- них принципів регуляторної політики. Ці принципи слід доповнити швидкістю — реагування на нові зміни в законодавчій базі, гнучкістю — пристосування до ви- мог ринку, об’єктивністю — врахування інтересів всіх суб’єктів підприємницької діяльності.

Так прийняття тих чи інших законодавчих актів, що стосуються митної політики, зачіпає інтереси двох Рис 1. Вплив регуляторної політики на формування концептуальних положень митної політики

різних сегментів підприємництва. З одного боку, вони стосуються підприємців, які займаються зовнішньое- кономічною діяльністю, тобто здійснюють операції в режимах експорту, імпорту, транзиту тощо. З іншого

— ці заходи впливу стосуються інтересів внутрішніх товаровиробників. Тому одним з завдань державної регуляторної політики в митній сфері є врегулювання інтересів першої та другої групи підприємців.

З рис. 1 можна побачити, що принципи регуля- торної політики впливають на концептуальні положен- ня митної політики.

Регуляторна політика націлена на встановлення балансу інтересів суб’єктів господарювання. В основі митної політики лежать дві протилежні концепції. На- цілити свою діяльність на захист вітчизняного товаро- виробника — вибрати політику протекціонізму, чи, на- впаки, відкрити кордон до вільного ввозу чи вивозу товарів — вибрати політику вільної торгівлі. Регуля- торна політика в митній сфері покликана на визначен- ня балансу цих інтересі і внутрішніх товаровиробників, і імпортерів.

Сфера інтересів державної регуляторної політи- ки поширюється на галузь врегулювання законодав- чих актів, які приймаються в процесі формування мит- ної політики. Тому принципи регуляторної політики також доцільно розширити — відповідністю міжнарод- ному законодавству щодо регулювання зовнішньое- кономічної діяльності.

Напрям регуляторної політики в митній сфері до- цільно виділити в окремий напрям дослідження, тому

що це питання зачіпає і сферу врегулювання інтересів підприємців — внутрішніх товаровиробників, і тих, хто займається зовнішньоекономічною діяльністю.

Між митною та регуляторною політико є певний взаємозв’язок (Табл. 1). Митна політика, як й регуля- торна, є частиною державної політики, ураховує інте- реси і внутрішніх виробників, і тих, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, спрямована на за- безпечення та захист прав і законних інтересів окре- мих громадян, суб’єктів господарювання, у цілому держави.

Регуляторна політика щодо митної політики зай- має координуючу роль. Адже регуляторна політика охоплює процес вдосконалення правового регулюван- ня та адаптування регуляторних актів до діяльності суб’єктів господарювання. У процесі здійснення ре- гуляторної політики аналізується регуляторний вплив актів, що є підґрунттям митної політики. У компетенції органів, які здійснюють регуляторну політику, є недо- пущення регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються з іншими регуляторними актами.

Законодавчо-нормативні акти, які є підґрунттям мит- ної політики та стосуються суб’єктів господарюван- ня, адаптуються до інтересів суб’єктів зовнішньоеко- номічної діяльності.

Для аналізу взаємозв’язку регуляторної та мит- ної політики доцільно дослідити функції останньої.

І. М. Карамбович серед функцій митної політики ви- діляє фіскальну, регуляторну та захисну і розкриває їх зміст [2].

Таблиця 1 Взаємозв’язок регуляторної та митної політики

Регуляторна політика Митна політика

— регуляторна політика є важливою, невід’ємною складовою державної політики;

— регуляторна політика охоплює процес удосконалення правового регулювання та адаптування регуляторних актів до діяльності с уб’єктів господарювання;

— аналізується регуляторний вплив актів, що є підґрунттям митної політики;

— законодавчо-нормативні акти, які є підґрунттям митної політики та стосуються суб’єктів господарювання, а даптуються до інтересів суб’єктів зовнішньое кономічної діяльності;

— регуляторна політика спрямована на захист інтересів підприємців.

— митна політика є важливою, не від’ємною складовою державної політики;

— митна політика міст ить напрями діяльності у с фері забезпечення економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі;

— законодавчо-нормативні акти, що стосуються суб’єктів підприємництва, є регуляторними актами;

— законодавчо-нормативні акти, які є підґрунттям митної політики та стосуються суб’єктів господарювання, адаптуються до інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

— митна політика спрямована на забезпечення та захист прав і законних інтересів окремих громадян, суб’єктів господарювання, у цілому держави.

Зміст фіскальної функції митної політики поля- гає в наповненні державного бюджету за рахунок стяг- нення мита, ПДВ, акцизного збору на товари та інші предмети при їх переміщенні через митний кордон.

Фіскальна функція митної політики є найдавнішою з усіх інших, оскільки історія подібного виду держав- ної діяльності сягає ще стародавнього Єгипту (ІІІ тис.

до н.е.) та Вавилону (ІІ тис. до н.е.). Виконання фіскальної функції залишається єдиним завданням митної діяльності для європейських держав приблиз- но до кінця ХVІІ ст., логічним завершенням цього періоду в розвитку митної справи стало формування єдиної політики в рамках держави, скасування внут- рішнього мита.

Захисна функція, яку називають ще «правоохо- ронною», є більш широким поняттям, ніж просто пра- воохоронна діяльність держави. Ця функція спрямо- вана на захист держави від зовнішніх загроз і вклю- чає забезпечення національної безпеки держави, підтри- мання миру та міжнародної безпеки, суспільного порядку, моральність, захист внутрішнього ринку, за- безпечення екологічної безпеки, захист інтересів спо- живачів, створення умов для підтримки законності щодо порядку переміщення через митний кордон Ук- раїни товарів та транспортних засобів, ефективну бо- ротьбу з контрабандою та іншими порушеннями мит- них правил, сприяння боротьби з міжнародним теро- ризмом, злочинністю. Ці завдання виконуються під час здійснення митними органами таких завдань, як мит- ний, валютний, екологічний контроль тощо, а також при виконанні задач з боротьби з контрабандою та по- рушенням митних правил.

Однією з основних функцій митної політики є ре- гуляторна, яка в сучасних умовах набула пріоритетно- го значення поміж інших. Регуляторна функція митної політики передбачає вплив з боку держави та її компе- тентних органів на зовнішньоекономічні відносини за допомогою засобів економічного та неекономічного (адміністративного) характеру з метою забезпечення національних інтересів та забезпечення інтересів націо- нальних товаровиробників, створення сприятливих умов для них, стимулювання імпорту та забезпечення умов для виконання державою своєї політики в сфері економіки, виконання міжнародно-правових обов’язків держави. Регуляторна складова митної політики реалі- зує свої функції за допомого встановлення ставок мита та митних зборів, ліцензування, квотування та встанов- лення інших нетарифних обмежень.

Виникнення регуляторної функції має свої істо- ричні корені. Так, однією з перших виконувати цю фун- кцію стала Великобританія у середині ХVІІ ст., що, у свою чергу, було пов’язано з розвитком колоніальної системи. Для більш ефективного використання коло-

ніальних володінь та розвитку національної промис- ловості колонії зобов’язувалися вести торгівлю лише з метрополією, при використанні для перевезень анг- лійських кораблів митні ставки зменшувалися. З се- редини ХVІІ ст. Великобританія стала активно здійсню- вати регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Отже, митна політика містить регуляторну скла- дову, але її більш детальною розробкою займається уряд держави. З рис. 2 можна побачити, що регуля- торна функція митної політики входить у зміст регуля- торної державної політики. Але зміст регуляторної політики держави набагато ширший, ніж інтереси в сфері зовнішньоекономічних відносин, і містить уре- гулювання всіх взаємовідносин між інститутами та суб’єктами господарювання.

Регулювання інтересів в рамках митної політики являє достатньо велику частину цих відносин, яка потребує окремого аналізу та дослідження. При цьо- му первинною складовою є регуляторна політика, адже як вона являє собою окремий напрям державної політики щодо врегулювання інтересів інститутів та підприємців, тому державну регуляторну політику в митній сфері доцільно визначити в окремий напрям у рамках дослідження регуляторної політики.

Необхідно розкрити термін та зміст «регуляторної політики в митній сфері». Під регуляторною політикою в митній сфері слід розуміти напрям регуляторної по- літики, який спрямований на вдосконалення регулю- вання господарських відносин між інститутами та суб’- єктами підприємницької діяльності з метою забезпечення національних інтересів та інтересів національних това- ровиробників, створення сприятливих умов для них, стимулювання імпорту та забезпечення умов для вико- нання державою своєї політики в сфері економіки, ви- конання міжнародно-правових обов’язків держави.

Серед завдань регуляторної політики в митній сфері є:

— недопущення прийняття економічно недо- цільних та неефективних регуляторних актів;

— зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання;

— усунення перешкод для розвитку господарсь- кої діяльності;

— створення чесної конкурентної боротьби поміж товарами власного виробництва та товарами, що імпортуються;

— захист інтересів національного товаровироб- ника, створення сприятливих умов для нього;

— стимулювання необхідного для країни імпорту;

— формування балансу інтересів поміж імпор- том та власним виробництвом;

— сприяння виконання державою своїх міжна- родно-правових зобов’язань;

— гнучке реагування на зміни в зовнішньо- му оточенні країни та внутрішньому стані еконо- міки;

— оптимізація ставки мита, акцизу та ПДВ;

— адаптування регуляторних актів до сучасних умов господарювання.

Слід зазначити, що при викладанні дисципліни

«Державне регулювання економіки», яка є обов’яз- ковою для викладання на всіх економічних спеціаль- ностях, однією з основних тем є регулювання митних відносин.

У підручнику Л.І. Дідківської та Л.С. Голова-

ненко велике значення саме надано саме досліджен- ню змісту, цілей та засобів реалізації зовнішньоеконо- мічної політики держави. Визначені основні види мит- ної політики (протекціонізм, вільна торгівля). Проана- лізовано функції мита, серед яких визначені захисну та фіскальні. Надано класифікацію мита, методи нета- рифного регулювання (кількісні обмеження, регламен- тація, різноманітні податки на експорт та імпорт, митні збори, установлення державних стандартів якості, ва- лютні обмеження, антидемпінгові методи, «добровільні обмеження») [3]. Серед шляхів стимулювання експор- ту автори визначають:

Рис. 2. Регуляторна політика та її напрям «регулювання митних відносин»

1. Економічне стимулювання:

— надання пільгових експортних кредитів (зни- ження ставок та подовження термінів);

— страхування експортних операцій.

2. Фінансове стимулювання:

— податкові пільги (відстрочка, знижка або по- вне звільнення від податків);

— субсидії.

3. Демпінгова політика.

4. Адміністративні заходи щодо вивозу товарів.

5. Прогнозування (виявлення перспективних ринків).

6. Інформаційне, консультаційне обслуговуван- ня, організація виставок, ярмарок, підготовка кадрів.

7. Засоби морального заохочення (дипломатич- на підтримка).

Серед заходів усунення диспропорції платіжного балансу автор зазначають: валютну інвентаризацію, за- лучення іноземних кредитів, регулювання зовнішнього боргу, прямий контроль над зовнішньоекономічними операціями (регламентація імпорту та експорту, ліцен- зування, квотування, митні тарифи, збори), стимулю- вання експортного виробництва, залучення іноземного капіталу, зміна валютного курсу, усунення бартеру, зміна внутрішньої та монетарної політики (антиінфляційні заходи, зміна ставок облікового проценту).

Д.М. Стеченко в підручнику «Державне регулю- вання економіки» досліджує інструменти регулюван- ня експорту та імпорту [4]. Основним інструментом урегулювання співвідношення експорту та імпорту стають податки. У цьому автор повністю підтримує думку Л.І. Дідковської щодо врівноваження платіж- ного балансу.

Автор підручника «Державне регулювання еко- номіки» Л.А.Швайка визначив основні принципи зов- нішньоекономічної діяльності, види операцій [5]. Уче- ний назвав такі режими регулювання зовнішньоеко- номічної діяльності:

— національний режим, який забезпечує рівні умови (права та обов’язки) з українськими суб’єкта- ми господарювання;

— режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарювання мають більше прав, преференцій та пільг щодо мита, ніж інші учас- ники зовнішньоекономічної діяльності;

— спеціальний режим, який застосовується до територій, визначених як спеціальні економічні зони та, в окремих випадках, до території митних союзів.

Серед засобів державного регулювання зовніш- ньоекономічної діяльності автором були визначені та- рифне, адміністративне регулювання та валютно-кре- дитне регулювання. При цьому до тарифного регулю- вання віднесено експортне, імпортне, транзитне та ан-

тидемпінгове мито. До адміністративного регулюван- ня належить реєстрація суб’єктів, ліцензування, кво- тування, регламентація митних процедур, державні стандарти якості, демпінгові ціни, індикативне плану- вання зовнішньоекономічної діяльності. До інстру- ментів валютно-кредитного регулювання автор вклю- чає податки на експорт та імпорт, податкові пільги, субсидії, пільгові кредити, страхування експорту, ре- гулювання валютних курсів та валютні обмеження.

Л.А. Швайка визначає також два типи зовнішньотор- говельної політики — протекціонізм, фритредерство [5]. У роботі було визначено схему інструментів та наслідків протекціонізму.

Серед інструментів стимулювання митного режи- му імпорту автор називає квоти на ввіз, ввізні ліцензії, вимоги до якості, санітарні вимоги, ембарго, до інстру- ментів стимулювання режиму експорту — експортні ліцензії, вивізні квоти, добровільні обмеження експор- ту, експортні субсидії, пільгові кредити, страхування експорту, демпінгові ціни, дипломатична підтримка.

Автором також було досліджено методи регулювання інвестиційних процесів, надані позитивні та негативні наслідки прямого інвестування. Проаналізовано ета- пи формування платіжного балансу країни.

І. Міхасюк, А. Мельник, М. Крупка в підручни- ку «Державне регулювання економіки» визначають форми та методи державного регулювання зовнішнь- оекономічної діяльності, напрями митної політики, виз- начені види митного регулювання економіки [6].

Отже, автори підручників з «Державного регу- лювання економіки» вважають регуляторну складову економіки одним з напрямів управління економікою країни. Основними методами регулювання зовнішньо- економічної діяльності вважають митний тариф та нета- рифні обмеження. Серед регуляторних режимів зовні- шньоекономічної діяльності визначають національний режим, режим найбільшого сприяння, спеціальний ре- жим. Відзначають важливість валютного регулювання.

Відносно питання ваги регулювання зовнішньое- кономічної діяльності цілком погоджуємося з науко- вцями, але слід зазначити, що треба чітко визначити механізм регулювання митної справи, надати опис його елементам та показників.

Також слід враховувати, що тарифне та нетарифне регулювання є засобом реалізації митної політики, тому митну політику можна вважати однією зі складових регулювання економіки країни. Регуляторна складова митної політики є інструментом врегулювання й інте- ресів підприємців, і розвитку вітчизняного виробниц- тва, нарощування експортного потенціалу, оптимізації імпорту.

Питання регуляторної політики в митній сфері є ком- плексним та стосується проблеми встановлення опти-

мального співвідношення між імпортом, експортом, ви- робництвом товарів для внутрішнього споживання.

Державна митна служба України активно взає- модіє з Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва в напряму врегулювання інтересів підприємців, які займаються зовнішньоеко- номічною діяльністю.

Регуляторна політика в митній сфері формується відповідно до ст. 5 Закону України «Про засади дер- жавної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» [1], тобто регуляторна політика в митній сфері включає:

— установлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та здійснення відстежень результативності регуляторних актів;

— підготовка аналізу регуляторного впливу;

— планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;

— оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізич- них та юридичних осіб, їх об’єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю;

— відстеження результативності регуляторних актів;

— перегляд регуляторних актів;

— систематизація регуляторних актів;

— недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюються чинними регуляторними актами;

— викладення положень регуляторних актів шляхом, який є доступним та однозначним для розу- міння особами, які повинні впроваджувати або вико- нувати вимоги цього регуляторного акта;

— оприлюднення інформації про здійснення ре- гуляторної діяльності.

Але на питання регуляторної політики в митній сфері склався однобокий підхід, націлений на врегу- лювання інтересів суб’єктів підприємницької діяль- ності. При розгляді питань регуляторної політики ок- ремо вивчаються інтереси суб’єктів зовнішньої пол- ітики та вітчизняних товаровиробників.

У процесі формування регуляторної політики відсутній поділ суб’єктів зовнішньоекономічної діяль- ності на експортерів та імпортерів. До основних на- прямів регуляторної політики в митній сфері слід відне- сти розвиток вітчизняного виробництва для власного споживання, експортного потенціалу, динаміку та структуру імпорту.

Основною метою регуляторної політики в митній сфері буде встановлення найбільш раціонального для країни співвідношення вітчизняного виробництва для власного споживання, структури та обсягу експорту та імпорту.

Для кожної країни існує свій раціональний рівень співвідношення виробництва для власного споживан- ня, експортний потенціал та тенденції його викорис- тання, величина необхідного обсягу імпорту. Залежно від стану економіки змінюється й даний рівень співвідношення.

Відповідно до ст. 7. Закону України «Про заса- ди державної регуляторної політики в сфері госпо- дарської діяльності» планування діяльності з підго- товки проектів регуляторних актів здійснюється на кожен рік.

Підготовка аналізу регуляторного впливу вклю- чає такі етапи:

— визначення та аналіз проблеми, яку пропо- нується розв’язати шляхом державного регулювання господарських відносин, оцінка важливості цієї про- блеми;

Рис. 3. Напрями регуляторної політики в митній сфері