Інтеграція і глобалізація

глобалізація  — злиття еко- номік різних країн у  єдину економічну систему, об’єд- нання фінансових, товарних та інформаційних потоків у  світовому масштабі.

глобальні проблеми  — сукупність соціо природних проблем, від вирішення яких залежать соціальний прогрес людства та збере- ження цивілізації.

ТеМа 1. ІНТеГРаЦІЯ І ГЛОБаЛІЗаЦІЯ документ

161

вашингтонський консенсус 1992 р.

провідних країн світу Принципи Вашингтонського консенсусу такі:

• лібералізація торгівлі;

• фінансова лібералізація;

• приватизація;

• дерегулювання;

• усунення бар’єрів для прямих іноземних інвес- тицій;

• забезпечення прав власності;

• уніфіковані й  конкурентні курси обміну валют;

• скорочення державних витрат (фінансова дис- ципліна);

• перемикання державних витрат на першочер- гові потреби охорони здоров’я, освіти та роз- витку інфраструктури;

• податкова реформа, спрямована на розши рення податкової бази, зменшення граничних ставок

оподаткування та встановлення менш прогре- сивної шкали оподаткування;

• соціальні мережі безпеки.

Пізніше до цих 11 елементів Світовий банк і  Міжнародний валютний фонд додали ще один, пов’язаний із регулюванням відносин між працею та капіталом:

• гнучкість ринків праці, що передбачає децент- ралізацію трудових відносин на основі згортан- ня тієї нормативно-правової бази, яка забез печує захист інтересів найманих працівників і  є  одні- єю з  основ соціальної держави.

?

Як ви вважаєте, Вашингтонський консенсус став реакцією на глобалізацію чи дав поштовх гло- балізації?

Характеризуючи сучасний світ, науковці використовують поняття міжнародної інтегра­

ції. Воно означає процес набуття різними сфе­

рами людського життя в  різних країнах світу спільних рис. Тому як складові міжнародної інтеграції виділяють міжнародну, економічну, політичну, військову, культурну інтеграцію.

Для покращення співробітництва між різними країнами та контролем над глобаль­

ними процесами було створено численні між­

народні організації. Із деякими з них ви вже

знайомі. Наприклад, це ООН, завданням якої є  підтримання безпеки та мирного співро­

бітництва в усьому світі. ОПеК об’єднує кра­

їни — експортери нафти. Також існують ре­

гіональні об’єднання, такі як Європейський Союз (ЄС), НафТа, аНЗюС тощо.

Найбільш успішним інтеграційним про­

ектом є  ЄС.

?

У  чому, на вашу думку, полягають позитивні й  негативні риси глобалізації?

2. витоки та процес європейської інтеграції

Ідея єдиної Європи не залишала думки єв­

ропейських політиків уже тривалий час, але лише в  другій половині XX ст. знайшла своє

практичне втілення. Інтеграція не може бути породженням однієї політичної волі, для її розвитку необхідні певні передумови.

ПеРеДУМОВи УТВОРеННЯ ЄДиНОЇ ЄВРОПи

Цивілізаційні Економічні Історичні Військово-політичні Геополітичні Наявність спіль­

них духовних цін­

ностей, сумісність соціальних і  полі­

тичних ідеалів

Можливість взає­

модоповнюючого економічного й  на­

уково­технічного розвитку

Традиційна взає­

модія, взаємопова­

га. Традиційне прагнення єдності (насиллям або добровільне)

Спільність інтересів у  вирішенні голов­

них питань міжна­

родного життя, співробітництво у  військових і  вій­

ськово­ політичних союзах, урегулю­

вання територіаль­

них суперечок

Можливість роз­

витку економічно рентабельної мере­

жі транспортних комунікацій

?

Наведіть факти, що підтверджують наявність зазначених передумов для утворення єдиної Європи.

РОЗДІЛ VII. УКРаЇНа, ЄВРОПа, СВІТ

162

Європейська інтеграція є  наочним при­

кладом вертикальної інтеграції, яка має кіль­

ка аспектів: економічний, політичний, вій­

ськовий. Її започаткувала реалізація «плану Маршалла», а  активного розвитку вона на­

була з  1950­х рр. У  квітні 1948 р. утвори­

лася Організація європейського економічно­

го співробітництва (ОЄеС), яка у  вересні 1950 р. була доповнена Європейським пла­

тіжним союзом (ЄПС). У  1961 р. його замі­

нила Організація економічного співробітни­

цтва та розвитку (ОеСР).

Перехід від простого міжнародного євро­

пейського співробітництва до справжнього наднаціонального співтовариства розпочав­

ся 9 травня 1950 р. Цього дня було опри­

люднено план створення галузевого об’єд­

нання шести країн (франції, Німеччини, Італії, Бельгії, Нідерландів і  Люксембур­

гу)  — Європейського об’єднання вугілля та сталі (ЄОВС). Новизною цієї організації було створення європейського органу управління, незалежного від урядів країн.

Наступним кроком стало заснування 25  березня 1957 р. Європейського економіч­

ного співтовариства (ЄеС) («Спільний ринок») і  Європейської спільноти з  атомної енергії (ЄСае), або «Євратом». Мета ЄеС  — спри­

яти розвитку національних економік і  захи­

щати Європу від засилля американського ка­

піталу. Умовами участі в  ЄеС є  ліквідація збиткових підприємств і  державних дотацій.

Країни­учасниці спільно розробляють еко­

номічну полі тику, міждержавні проекти, мит­

ні тарифи, регулюють фінансову систему, нала годжують систему міжнародної спеціалі­

зації з метою забезпечення рентабельності ви­

робництва, створюють єдиний ринок праці.

У другій половині 1960­х рр. відбулося об’єднання структур ЄОВС, ЄеС, «Євра тому»

з  метою створення єдиних органів (Ради,

Комісій, Суду тощо). У  1968 р. сформував­

ся єдиний Митний союз.

Подальший розвиток ЄеС ішов шляхом поглиблення економічної та політичної інте­

грації.

Процес становлення ЄеС був тривалим і  супроводжувався кризовими явищами, зу­

мовленими структурними змінами в  еконо­

міках країн, процесом напрацювання систе­

ми інтеграції.

Було чимало й  противників ЄеС. Так, у  1960 р. на противагу «Спільному ринку»

Велика Британія утворила Європейську асо­

ціацію вільної торгівлі (ЄаВТ), до якої, крім неї, долучилися Швеція, Норвегія, Данія, Швейцарія, австрія, Португалія.

У 1960­ті рр. між ЄеС і ЄаВТ спалахну­

ла гостра конкурентна боротьба. У  ній ЄеС здобуло переконливу перемогу: за десять ро­

ків (1960—1970 рр.) частка ЄеС у  світово­

му виробництві зросла з  26 до 32 %, у  той час як частка ЄаВТ зменшилася із  16,5 до 15 %. У результаті ЄаВТ розпалася, а її чле­

ни один за одним почали переходити в ЄеС.

У 1970­ті рр. членами  ЄеС стали Вели­

ка Британія, Данія, Ірландія, у 1980­ті рр. — Греція, Іспанія, Португалія.

Перехід від конфронтації до співробітни­

цтва держав світу, завершення «холодної вій­

ни» (друга половина 1980­х  — 1990­ті рр.) дали новий імпульс інтеграційним процесам у  Європі. Вони розвивалися за двома на­

прямками: поглиблення інтеграційних про­

цесів і розширення ЄС (залучення нових чле­

нів за рахунок країн Центральної, Північної, Східної Європи).

У 1987 р. члени ЄеС зробили чинними

«Єдиний європейський акт», за яким лікві­

дували існуючі перешкоди в  економічному співробітництві, створили єдину податкову систему, скасували відмінності у своїх зако­

ТеМа 1. ІНТеГРаЦІЯ І ГЛОБаЛІЗаЦІЯ

163

нодавствах. Крім того, країни ЄеС у  травні 1992 р. уклали угоду з  ЄаВТ про утворен­

ня Європейського економічного простору (ЄеП). У межах ЄеП передбачено вільне пе­

ресування капіталів, товарів, послуг і  робо­

чої сили. 6 лютого 1992 р. у місті Маастрихт (Нідерланди) країни­члени ЄеС підписали угоди, за якими з  1 січня 1993  р. розпоча­

лося функціонування єдиного ринку. Тоді ж набув чинності договір про Європейський Союз (ЄС), на основі якого в  1999 р. завер­

шилося створення єдиного валютного про­

стору  — замість національних валют було введено єдину європейську валютну одини­

цю  — євро.

Успіхи європейської інтеграції зробили ЄС привабливим для інших європейських держав.

Станом на січень 2018 р. ЄС об’єднує 28 дер­

жав. Проте на початку 2000­х рр. у  європей­

ській інтеграції почали проявлятися деякі не­

гативні тенденції. Так, не вдалося ухвалити єдину Конституцію ЄС, значної критики зазнає бюрократичний апарат ЄС. У  2016 р. у  Вели­

кій Британії відбувся референдум (Брексіт), на якому більшість громадян висловилася за ви­

хід із ЄС. Брексіт завдав важкого удару авто­

ритету ЄС, але не зупинив процесів інтеграції.

?

Визначте основні етапи європейської еконо- мічної інтеграції.

3. міграція

Міграція  — переселення, переміщення населення, трудових ресурсів, капіталу з од­

нієї країни в  іншу, а  також внутрішньодер­

жавна  — з  одного регіону в  інший.

У  демографічних та економічних дослі­

дженнях термін «міграція» вживають щодо таких актів переміщень у просторі, які пов’я­

зані, по­перше, із перетином адміністратив­

еТаПи ЄВРОПеЙСьКОЇ еКОНОМІчНОЇ ІНТеГРаЦІЇ

Етапи Зміст

Зона вільної

торгівлі Скасування мита, квот та інших обмежень у  торгівлі між державами­учасниця­

ми за умови збереження їхньої автономії в  митній і  торговельній політиці що­

до третіх країн

Митний союз Запровадження спільних зовнішніх митних тарифів і  перехід до єдиної торго­

вельної політики щодо третіх держав Єдиний внутрішній

(спільний) ринок Митний союз доповнено здійсненням заходів, які забезпечують вільний рух по­

слуг, капіталів і  робочої сили (у тому числі свобода їхньої про фесійної діяльності) економічний

і  валютний союз Єдиний внутрішній ринок і  гармонізація та координація економічної політики держав­учасниць на основі спільного прийняття рішень і  контролю над їх вико­

нанням, заміна національних валют єдиною. Єдина валютна й  грошова політика

?

Укажіть хронологічні межі наведених етапів європейської економічної інтеграції.

РОЗДІЛ VII. УКРаЇНа, ЄВРОПа, СВІТ

164

них меж населених пунктів, по­друге, зі змі­

ною індивідом місця проживання назавжди чи на певний строк.

Класифікуючи міграції стосовно будь­

якої країни, виділяють зовнішню (міждер­

жавну) і внутрішню. До зовнішньої міграції відносять такий рух населення через дер­

жавні кордони, який пов’язаний зі зміною місця проживання.

Зовнішня міграція за територіальним охопленням передбачає міжконтинентальні та внутрішньоконтинентальні переміщення.

Зовнішня (міждержавна) міграція існує в різ­

них формах: трудовій, сімейній, рекреацій­

ній, туристичній та ін. Міждержавна мігра­

ція робочої сили в  другій половині XX  ст.

стала важливою частиною процесу інтерна­

ціоналізації міжнародного господарського життя. Трудовий потенціал як важливий фактор виробництва шукає свого найефек­

тивнішого використання не лише в  межах національного господарства, але й  у масш­

табах світової економіки. Зовнішня міграція має два види: еміграція  — виїзд працездат­

ного населення з  країни перебування для довгострокового або постійного проживання в  іншу країну; імміграція  — в’їзд робочої сили в певну країну з­за кордону (на постій­

не або тривале проживання  для навчання, працевлаштування або з метою втечі від дис­

кримінації, переслідувань тощо).

Внутрішня міграція  — це переміщення населення в  межах однієї країни. Розрізня­

ють міграції сільського та міського населен­

ня, міжміські міграції та міграції в  межах сільської місцевості. Існують також міграції в  межах окремих великих територіальних одиниць — області, економічного району, ав­

тономної республіки. У  цих випадках мігра­

ції поділяють на внутрішньообласні та міжоб­

ласні, внутрішньорайонні та між районні.

За тривалістю розрізняють постійні (без­

поворотні) та тимчасові (зворотні) міграції.

За правовою ознакою мігрантів поділяють на легальних, напівлегальних, нелегальних.

Легальні мігранти перетинають міжнародні кордони на законних підставах, тобто мають візу на в’їзд на певний термін або, перебува­

ючи в  інших країнах, продовжують термін її дії. Напівлегальні мігранти, маючи візу, при­

бувають до країни на законних підставах, але через певний час із різних причин відмовля­

ються виїхати до своєї батьківщини й  зали­

шаються в  країні перебування. Нелегальні мігранти виїжджають із країн постійного про­

живання, перетинають кордони держав без офіційного дозволу, тобто без візи на в’їзд.

За способом реалізації міграції поділя­

ють на організовані та неорганізовані, інди­

відуальні. Перша здійснюється за допомо­

гою й  за участю державних і  громадських органів, другі  ж — силами й  коштом самих мігрантів без матеріальної та організованої підтримки з  боку будь­яких установ.

Міграція — явище не нове. Вона виник­

ла з  появою людства й  має різні причини:

зміна клімату, стихійні лиха, освоєння но­

вих життєвих просторів, релігійні конфлік­

ти, кочівництво скотарів, військові й  ко­

лоніальні загарбання тощо. Становлення єдності світу призвело до того, що головною причиною міграції стає економічна доціль­

ність. Серед економічних чинників зараз ви­

діляють такі:

•

прагнення зменшити витрати на вироб­

ництво за рахунок використання деше­

вої, порівняно з  національною, інозем­

ної робочої сили;

•

залучення кваліфікованих працівників;

•

доцільність транснаціональних корпора­

цій, що не тільки підвищує географічну мобільність робочої сили, але й  вирів­

ТеМа 1. ІНТеГРаЦІЯ І ГЛОБаЛІЗаЦІЯ

165

нює умови її застосування у  світовому масштабі;

•

розвиток засобів транспорту та зв’язку;

•

дедалі активніша взаємодія виробничих, науково­ технічних і культурних зв’язків;

•

пошук кращих умов життя.

Згідно з дослідженнями ООН, міжнарод­

на міграція у світі в останні роки становить близько 300 млн осіб на рік. Найбільше мі­

грантів проживає на території СШа, Німеч­

чини, Росії.

Регіони, які зараз дають найбільшу част­

ку мігрантів: країни африки (Лівія, Судан,

ангола, Нігерія тощо), азії (Сирія, Ірак, афга ністан, Пакистан, Бангладеш та ін.), Латинської америки (Венесуела, Мексика тощо).

Будь­який міграційний акт відбувається під дією комплексу мотивів. Вони залежать від суб’єктивних та об’єктивних причин. Мі­

грації відбуваються за особистим бажан­

ням — кожен громадянин має право й мож­

ливість вибирати для себе місце проживання та праці, тобто задовольнити свої різнома­

нітні потреби матеріального, професійно­ква­

ліфікаційного й  духовного характеру.

Мотиви міграцій

Політичні (втеча від політичних переслідувань, расової, національної дискримінації тощо)

Військові (евакуація, реевакуація тощо)

Економічні (пошук роботи, більш високих доходів тощо)

Соціальні (шлюб, рекреація, стан здоров’я тощо)

Екологічні катастрофи (масове забруднення в  тому чи іншому вигляді навколишнього

середовища, посухи, повені тощо)

Інші (форс-мажорні, релігійні, етичні тощо) ОСНОВНІ МОТиВи МІГРаЦІЙ НаСеЛеННЯ

?

Наведіть при- клади прояву зазначених мотивів мігра- цій населення.

РОЗДІЛ VII. УКРаЇНа, ЄВРОПа, СВІТ

166

чиННиКи ВПЛиВУ МІГРаЦІЙ На еКОНОМІКУ КРаЇН­еКСПОРТеРІВ І  КРаЇН­ІМПОРТеРІВ РОБОчОЇ СиЛи

Позитивні чинники

для країни виїзду для країни приймання

• Відчуває зниження тиску надлишкових трудо­

вих ресурсів, які є  в неї, і  зменшення соціаль­

ної напруженості в  країні.

• Поповнює дохідну частину платіжного балансу за рахунок грошових переказів громадян, що працюють за кордоном.

• Отримує значні вигоди за рахунок ввезення емігрантами матеріальних цінностей: грошових коштів, автомобілів, товарів тривалого корис­

тування тощо.

• Отримує більш кваліфіковану робочу силу, яка повертається на батьківщину й  використовує накопичені знання, досвід, грошові та матері­

альні кошти для розвитку економіки країни

• За рахунок залучення додаткової кваліфікованої робочої сили відбувається стимулювання продук­

тивності праці й  ефективності виробництва в  країні.

• Отримує економію на витратах на освіту і  про­

фесійну підготовку.

• Отримує можливість економити за рахунок скорочення купівлі ліцензій, патентів ноу­хау за  кордоном і,  відповідно, за рахунок продажу їх на світовому ринку.

• Підвищує конкурентоспроможність своїх товарів унаслідок зменшення витрат виробництва і  зав­

дяки низькій ціні іноземної робочої сили.

• Стимулює власне виробництво та збільшує за­

йнятість за рахунок додаткового попиту на това­

ри й  послуги робочої сили.

• Виграє внаслідок відходу від реалізації різних соціальних програм для іноземних робітників.

• Покращує демографічну ситуацію у  своїй країні, уповільнює загальний темп старіння населення Негативні чинники

для країни виїзду для країни приймання

• Втрачає (зазвичай кращу) частину своєї робочої сили, оскільки, як правило, країну залишають найбільш кваліфіковані працівники. Особливо страждають країни, що розвиваються, оскільки втрачають вкрай необхідні для розвитку найкра­

щі кадри, на підготовку яких раніше були витра­

чені значні кошти.

• У результаті постійного зростання еміграції зни­

кає так званий «ефект віри» в  розвиток економі­

ки власної країни, що врешті­решт призводить до зниження рівня інвестицій в  економіку цієї країни.

• У результаті «відпливу умів» за межі національ­

них кордонів посилюються й  без того потужні позиції конкурентів у  міжнародній торгівлі.

• Не отримує певну частину національного доходу та податкових надходжень до бюджету

• Отримує додаткову конкуренцію на ринку, що призводить до зростання безробіття.

• Отримує елементи соціальної напруженості в  суспільстві у  вигляді конфліктів на націо­

нальному, релігійному ґрунті, а  також зростан­

ня злочинності тощо

ТеМа 1. ІНТеГРаЦІЯ І ГЛОБаЛІЗаЦІЯ

167

Сьогодні міграційні процеси мають такі тенденції, що неухильно зростатимуть мігра­

ції з регіонів із високою кількістю насе лення до тих, де вона є  невеликою,  — Північної америки, Європи, австралії. Це призведе до спроб країн цих континентів зупинити пере­

селення суворими законами для іммігрантів.

Проте вони не зможуть змінити ситуацію,

наслідком чого стане застосування сили за­

хідними країнами для захисту від мігрантів.

Також міграційні процеси можуть використо­

вувати окремі держави для дестабілізації си­

туацій в  окремих регіонах світу і  досягнен­

ня певних політичних вигод.

?

Якою є  роль міграції в  сучасному світі?

4. виклики сучасного світу

Сучасний світ мінливий, але загальні тенденції його розвитку демонструють існу­

вання глобальних проблем, спільних для всього людства.

Проте не всі підтримують цю мету. У сві­

ті набув поширення так званий антиглоба­

лістський рух, що виступає проти сучасної цивілізації.

антиглобалісти стали унікальним яви­

щем сьогодення. Уперше частина людства виступає не проти якихось конкретних полі­

тичних або економічних рішень влади, а про­

ти напрямку розвитку цивілізації.

Наприкінці 1960­х рр. вчені, занепо коєні гостротою накопичених суперечностей і проб­

лем, які робили реальністю загрозу загибе­

лі людства, уперше застосували щодо них поняття «глобальні проблеми». Глобальний характер їм надавали:

•

загальнолюдський масштаб, тобто їх не­

вирішеність створювала загрозу всьому людству;

•

поширення на весь світ, усі його регіо­

ни та сфери;

•

необхідність вирішення з використанням спільних зусиль усього людства.

Глобальні проблеми без перебільшення ма­

ють планетарний характер, оскільки стосують­

ся інтересів не лише окремих народів. Вони

є  надзвичайно динамічними, несвоєчасність їх розв’язання матиме катастрофічні наслід­

ки. Усі глобальні проблеми пов’язані між со­

бою, загальнолюдська сутність робить їх зро­

зумілими та актуальними для всіх країн.

У 1970­х рр. члени Римського клубу (гро­

мадської організації, яка однією з  перших звернула увагу на питання, що загрожують існуванню людства) уперше визначили комп­

лекс класичних глобальних проблем, до яких віднесли:

•

запобігання війні, збереження миру та роззброєння;

•

соціальний розвиток та економічне зро­

стання у  світі;

•

подолання економічної відсталості, бід­

ності та злиднів у  країнах «третього світу»;

•

раціональне використання природних ресурсів і  збереження навколишнього середовища;

•

здійснення активної демографічної по­

літики.

У сучасному світі відчутною стала потре­

ба оперативно визначати найбільш болючі та небезпечні тенденції в  розвитку людства.

Серед сучасних глобальних проблем вчені ви­

значили три основні групи. До першої нале­

жать проблеми, пов’язані зі сферою міжна­

РОЗДІЛ VII. УКРаЇНа, ЄВРОПа, СВІТ

168

родних відносин, що відображають прита манні для них суперечності й  об’єктивно потребу­

ють перетворень. Однією з  найважливіших є  проблема війни і  миру. За останні 5,5  тис.

років в історії людства відбулося понад 14 тис.

війн. На цей період припадає лише 292 мир­

ні роки, коли не відбувалося збройних кон­

фліктів. Із початком глобалізації життє­

діяльності людської спільноти, формуванням світового господарства й  виникненням у  цих умовах сил, що прагнули перерозподілу сві­

ту або встановлення світового панування, вій­

ни набули всесвітнього, глобального харак­

теру. У  XVII ст. лише на території Європи у війнах загинуло щонайменше 3,3 млн осіб, а  у двох світових війнах XX ст.  — понад 65  млн людей. У  післявоєнних конфліктах і локальних війнах періоду «холодної війни», яких було більше 200, кількість загиблих ста­

новила понад 20 млн осіб.

Не менш небезпечною глобальною проб­

лемою сьогодення став міжнародний тероризм.

За даними ООН, теракти, викрадення, торту­

ри, убивства здійснюють уряди, політичні,

екстремістські рухи або воєнізовані групи, що перебувають під їхнім конт ролем (більш ніж у 40 країнах світу). Боротьба з тероризмом та­

кож вимагає об’єднання зусиль усієї світової спільноти, стимулювання нею дій щодо вирі­

шення в  окремих державах і  регіонах куль­

турних, національних, економічних, соціаль­

них, політичних, релігійних та інших проблем.

До першої групи глобальних проблем на­

лежить також подолання економічної від­

сталості багатьох країн, що розвиваються. Сьо­

годні в країнах цієї групи існує чимало гострих соціально­економічних проблем, до яких у пер­

шу чергу відносять незадовільний стан охоро­

ни здоров’я, голод, від сталість у сфері освіти, безробіття, масову бідність, нестачу житла з  елементарними зручнос тями тощо.

Друга група глобальних проблем охоп­

лює  сферу відносин особи й  суспільства. Ці проб леми насамперед стосуються людини як біо соціальної істоти й  безпосередньо пов’я­

зані з  її майбутнім. Без багатопланової ро­

боти всієї людської спільноти вирішити їх неможливо.

ГЛОБаЛьНІ ПРОБЛеМи СУчаСНОСТІ Проблеми міжнародних відносин Проблеми взаємовідносин особи

й  суспільства Проблеми взаємовідносин суспільства й  природи

• Проблеми війни і  миру.

• Міжнародний тероризм.

• Подолання економічної від­

сталості країн, що розвива­

ються.

• етнополітичні проблеми.

• Мирне освоєння Космосу й  багатств Світового океану

• Демографічна проблема.

• Наркотики.

• Вразливі групи населення.

• Нові види небезпек, викликані діяльністю людини.

• Ліквідація небезпечних хвороб.

• Захист духовного середовища та  збереження культурної різноманітності людства

• екологічна проблема.

• енергетична проблема.

• Зміни клімату.

• Сировинна проблема

?

Які заходи світового співтовариства щодо здійснення глобальних проблем сучасності вам відомі?

ТеМа 1. ІНТеГРаЦІЯ І ГЛОБаЛІЗаЦІЯ

169

Серед другої групи глобальних проблем значну увагу дослідників привертає приско­

рене зростання кількості населення нашої пла­

нети, або демографічний вибух. Так, у 1800 р.

кількість населення Землі становила 952 млн осіб, у  1900 р.  — 1,66 млрд, у  1987 р.  — 5  млрд, у  2000 р.  — 6,12 млрд, а  у 2100 р., за прогнозами, вона досягне 10,5 млрд.

Демографічна ситуація на нашій планеті ускладнюється також тим, що основний при­

ріст її населення здійснюється в  країнах, що  розвиваються, де на початку XXI  ст. жи­

ве 4/5 населення Землі. Однак унаслідок сво­

єї економічної відсталості ці країни неспро­

можні забезпечити задовільні умови життя для свого населення.

Наркотики також перетворилися на одну із глобальних проблем сучасності. Вони ста­

ли однією з найбільш прибуткових форм між­

народної торгівлі. Сукупні прибутки налічують

сотні мільярдів доларів і перевищують показ­

ники найбільших транснаціональних корпо­

рацій. У країнах, що розвиваються, наркобіз­

нес призводить до трансформації національних економік і впливає на політику. Зазвичай він поєднується з  торгівлею зброєю й  відіграє важливу роль у  збройних конфліктах.

Україну сьогодні розглядають не лише як канал постачання наркотиків на Захід, але і як ринок їх збуту. Значна частина її населення, перш за все молодь, уражена цим злом. Не­

зважаючи на боротьбу з  поширенням нар­

котиків, за різними оцінками, лише 3—8 % від загальної кількості вдається перехопити й  знищити.

Однією з глобальних проблем, що виник­

ла в  сучасному світі, стали уразливі групи населення  — молодь, біженці, мігранти та знедолені. Із молоддю пов’язують проблеми охорони дитинства, безпритульних і  молоді

?

Доберіть назви до ілюстрацій на с. 168 і 169.

РОЗДІЛ VII. УКРаЇНа, ЄВРОПа, СВІТ

170

цікаво знати

Навіть збільшення температури на один градус (за Цельсієм) у  планетарному масштабі призведе до того, що на середину XXI ст. відбудуться помітні змі- ни в  циркуляції атмосфери й  умовах зволожування ґрунтів. Через це суттєво перемістяться зони, при- датні для землеробства та інших видів господарської діяльності. Як наслідок, міграції десятків мільйонів лю- дей спричинять тяжкі соціальні наслідки і  політичні потрясіння. Їхніми проявами стануть деградація на- вколишнього середовища, голод, деморалізація знач-

ної частини жителів Землі, зростання рівня дитячої смертності, безробіття тощо. Під час реалізації тако- го сценарію подальше існування людства опинить- ся під загрозою. Для того щоб цього не відбулося, необхідна ефективна й збалансована екологічна, енер- гетична та сировинна політика на національному, ре- гіональному і  глобальному рівнях.

?

Поясніть, чому зміну клімату вважають однією з  найскладніших проблем сучасності?

в містах. Так, проблема молоді в містах пов’я­

зана з  тим, що через низьку якість життя, перенаселеність, проблеми з роботою та втра­

ту ціннісних орієнтирів вона втягується у  світ злочинності, проституції та  наркома­

нії. Труднощі з  отриманням освіти, медич­

ного обслуговування, низькооплачувана пра­

ця викликають пригніченість, відчуженість, невдоволення, у  результаті чого досить ба­

гато молоді обирає шлях насильства як за­

сіб швидкого вирішення своїх проблем. Особ­

ливо гостро ця проблема постає в  країнах, що розвиваються.

До групи небезпечних глобальних проблем, зумовлених діяльністю людини, належать ті, що пов’язані з  ядерною енерге тикою, генною інженерією, та промислові аварії. Глобальний характер цих проблем засвідчує, що фактич­

но весь світ відчув на собі наслідки аварій на атомних електростанціях в українському чор­

нобилі та на японській «фукусімі».

До третьої групи глобальних проблем належать ті, що пов’язані з  відноси нами людини й  природи. Вони полягають у  не­

збалансованості потреб життєдіяльності лю­

дини та можливостей навколишнього се­

редовища. Найбільш важливою серед них сьогодні, як і  серед усіх глобальних проб­

лем, на думку ба гатьох дослідників, є еколо­

гічна проблема. Саме екологічна небезпека становить найбільшу загрозу для існуван­

ня людства. Природа вичерпала свої мож­

ливості самоочищення й не здатна подола­

ти наслідки впливу людської діяльності на  біо сферу. У  результаті цього небезпеч­

ного ха рактеру набуло забруднення повіт­

ряного й  водного простору, ви снаження при родних ресурсів, вимирання багатьох видів рослин і  тварин, збідніння біологіч­

них  ресурсів зага лом, скорочення невід нов­

люваного енергетичного потенціалу (вугілля,

нафти, природного газу) тощо. При цьому ситуацію ускладнює нерівномірне викорис­

тання  ресурсів.

Вплив людини на природу суттєво змі­

нює зовнішній вигляд планети. Лише в остан­

ній третині XX ст. на ній з’явилося понад 9  млн км² нових пустель. За останні 500  ро­

ків людство знищило 2/3 всіх лісів на Зем­

лі. Особливо вчених турбує перспектива гло­

бального потепління клімату нашої планети, пов’язана з так званим парниковим ефектом.

Вони стверджують, що неконтрольований пар­

никовий ефект може знищити людську циві­

лізацію впродовж 500 років.

Перелік глобальних проблем, які поста­

ють перед людством сьогодні, не є  повним або завершеним. Розвиток суспільства спри­

чинятиме повне або часткове розв’язання одних і  виникнення інших проблем. Необ­

хідно вчасно помічати появу нових проблем, які можуть поступово набути характеру гло­

бальних, і  ви значати шляхи реагування на ці виклики. До цього часу людство недооці­

нювало серйозність глобальних проблем, що зробило деякі з  них вкрай небезпечними.

антиглобалісти основну критику спрямо­

вують проти таких міжнародних структур, як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі. Вони виступа­

ють також проти втілення в  життя окремих міжнародних угод, які базуються на ідеоло­

гії неолібералізму. Це, наприклад, Північно­

американська угода про вільну торгівлю, Шен­

генська угода. Нападкам під даються також міжнародні бізнес­альянси, компанії та уря­

ди окремих країн.

?

Чим глобальні проблеми відрізняються від інших викликів, із якими стикаються людські спільноти?

In document (1)(2)УДК Г51 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від Видано за рахунок державних коштів (сторінка 160-172)