Я і ми. Соціокультурна

соціокультуРна багатоманітність

Полікультурність  — співіс- нування та розвиток різних за змістом культурних тра- дицій у  межах однієї локалі- зованої в  просторі й  часі спільноти людей.

толерантність  — терпи- мість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і  звичаїв.

терпимість  — здатність ви- тримувати щось, миритися з  яким-небудь становищем.

Плюралізм  — визнання багатоманіт ності думок, по- глядів, напрямків, партій, суб’єктів економічного, полі- тичного й  культурного життя демократичного суспільства як осно ви його розвитку.

компроміс  — згода, якої досягають шляхом взаємних поступок.

Різноманітність  — наявність багатьох складових різного характеру в  єдиному цілому.

Рівність  — можливість за- безпечення рівними права- ми та можливостями різних соціальних груп задля задо- волення їхніх потреб.

ТеМа 1. Я І Ми. СОЦІОКУЛьТУРНа БаГаТОМаНІТНІСТь

47

вважають ся стани, класи, касти, верстви, стра­

ти, професійні, навчальні, вікові об’єднання тощо. Наприклад, школяр може одночасно належати до таких спільнот, як сім’я, шкіль­

ний колектив, творчий, спортивний, робочий чи волонтерський колектив, бути прихильни­

ком певної субкультури. Між спільнотами, із яких складається соціум, існують різноманіт­

ні зв’язки та відносини. Кожна людина одно­

часно належить до різних таких спільнот.

Дослідники визначають усі ці взаємо­

зв’язки в  соціумі як його соціальну струк- туру — сукупність усіх соціальних спільнот, що взаємодіють між собою в  соціумі.

Вона складається із:

•

соціальних спільнот  — відносно стійких сукупностей людей, яким притаманні більш або менш однакові умови та стиль життя, колективна свідомість, спільність соціаль­

них норм, ціннісні орієнтири та інтереси;

•

соціальних відносин  — відносно стійкої системи зв’язків між окремими спільно­

тами, що сформувалася в  про цесі їхньої взаємодії в  умовах певного суспільства.

У межах різних соціальних спільнот лю­

ди мають певний соціальний статус  — ви­

значене місце в цій спільноті, і відповідно до нього виконують соціальні ролі — поводять­

ся згідно зі своїм соціальним статусом і узго­

дженими з  ним правами та обов’язками.

?

Складіть схему структури сучасного соціуму.

3. соціальна нерівність

Ви вже знаєте, що в  сучасних державах усі громадяни однаково рівні перед законом.

Проте люди в  соціумі мають різний статус у різних спільнотах. Наприклад, тренер олім­

пійської збірної держави матиме вищий ста­

тус у професійній спортивній спільноті, ніж тренер шкільної команди.

Правозахисники та активісти вважають ідеальним таке суспільство, де соціальної не­

рівності не існуватиме або ж вона не впли­

ватиме на життя людей. Найпоширенішим сьогодні є  розуміння соціальної нерівності як становища в  суспільстві, за якого окремі соціальні групи мають відмінний соціаль­

ний статус, належать до різних суспільних верств або соціальних кіл.

Основною причиною існування соціаль­

ної нерівності вважають низький рівень мо­

рального розвитку суспільства, його жорстку стратифікацію, відсутність прагнення порозу­

міння і  толерантності. Проявами соціальної нерівності є  правова нерівність, обмеження свобод, майнова нерівність, відмінності в мож­

ливостях доступу до освіти й  культури, ме­

дичного обслуговування тощо.

Соціальний статус людини впливає на те, як її сприймають представники спіль ноти, до якої вона належить, та інших спільнот.

Цінності сучасного західного сус пільства передбачають його розвиток, спрямо ваний на усунення цих відмінностей. У першу чер­

гу йдеться про ліквідацію соціальної нерів­

цікаво знати

Поняття «суспільство» тотожне терміну «соці- ум», а різниця полягає лише у сферах їх застосуван- ня. Так, поняття «суспільство» частіше застосовуєть- ся в правових дисциплінах, у суспільствознавстві та історії, а  «соціум»  — це поняття, ближче до соціо- логічних наук: демографії, соціології, психології. Та- ким чином, поняття «соціальне» та «суспільне» теж є  синонімічними.

цікаво знати

Дестабілізуючий вплив на соціальну структу- ру суспільства мають дві групи населення — люм- пени і маргінали. Люмпе нами (від нім. — лахміття) називають жебраків, волоцюг, безпритульних. Збіль- шення їх кількості в  соціумі називають люмпені- зацією населення. Небезпека цього явища полягає в  тому, що воно створює сприятливе середовище для криміналізації суспільства.

До соціальних маргіналів (від латин. margo — край, межа) належать ті, хто внаслідок певних причин втратив зв’язок зі своїм соціальним се- редовищем, але не зміг успішно увійти до ново- го. Явище маргіналізації окремих груп населен- ня є  своєрідною «хворобою» суспільства, яке не може створити для всіх гідних умов життя, і  від цього страждають найбільш незахищені соціаль- ні категорії: люди з обмеженими фізичними мож- ливостями, колишні учасники бойових дій, мі- гранти із сільської місцевості або іншої країни тощо.

?

1) Чим люмпени відрізняються від маргіналів?

2) Чому маргіналізацію називають «хворобою»

суспільства?

РОЗДІЛ III. ЛюДиНа В СОЦІО КУЛьТУРНОМУ ПРОСТОРІ

48

ності, спричиненої біологічними чинни ками:

розвинені країни створюють умови для віль­

ного пересування, освіти, комунікації та всьо­

го необхідного для повноцінного життя лю­

дей з  особливими фізичними потребами, зумовлени ми як віком, так і станом здоров’я.

Також передбачається формування нового суспільства, де представники різних соціаль­

них груп почуватимуть себе однаково ком­

фортно. Таким чином, основною його цін­

ністю є  різноманіття, виражене в  гаслі «Усі різні, усі рівні».

?

Якими є  причини соціальної нерівності? Чи можна її усунути?

4. соціальні цінності та згуртованість

Історично соціальні групи турбувалися про своїх членів. Належність до певної спіль­

ноти гарантувала наявність у людини закріп­

лених законом прав та при вілеїв. Так, серед­

ньовічні професійні спільноти  — ремісничі цехи  — гарантували тим, хто до них нале­

жав, низку  привілеїв. Передусім вони були безпосе редньо пов’язані з  виробничим про­

цесом (забезпе чення сировиною належної якості, продаж товарів за певними цінами, усунення конкурентів, що не належать до цеху). Також члени цеху мали право на нав­

чання ремесла через систему підмайстер—

майстер, допомогу сім’ї в разі втрати реміс­

ником працездатності, грошові позики за малими відсотками. У  межах спільноти від­

бувалося відзначення релігійних (майже ко­

жен цех мав святого покровителя) та корпора­

тивних свят.

Відповідно цеховики мали поділяти пев­

ні цінності — релігійні, морально­етичні (на­

приклад, мати гідну поведінку), професій­

ні  — виготовляти товар певної якості за

певними цінами, сплачувати внески до спіль­

ної скарбниці. Для того щоб стати повно­

правним членом цеху — майстром — люди­

на мала скласти іспит. Будь­кого до цеху не приймали. Питання порушення цих норм та­

кож розглядали в  межах цеху. Усе це спри­

яло згуртуванню цехової спільноти, виник­

ненню корпоративної свідомості.

У сучасному світі більшість функцій, що стосуються соціального захисту, виконує дер­

жава щодо всього свого громадянства, а  на виробничі спільноти покладено за вдання ви­

робництва товарів певної якості та за ціна­

ми в  певних межах. Таким чином, якщо ра­

ніше людина по ді ляла цінності ко лективу в обмін на матеріальні вигоди, то тепер пов’я­

зання цих речей між собою стало більш роз­

митим. Проте розуміння людиною своєї на­

лежності до певного колективу та визнання його цінностей продовжує сприяти соціаль­

ній згуртованості.

Нині найяскравіше це проявляється на прикладі національної згуртованості: під час

цікаво знати

Соціальна згуртованість «за середньовічним зразком» залишається притаманною східним кор- пораціям. Так, японські уявлення про доброго ро- бітника передбачають, що він має працювати на одно му місці роботи все своє життя. При цьому робо тодавець повністю забезпечує робітника та його родину соціальним захистом. Проте передбачаєть- ся, що діти робітника мають відвідувати навчальні заклади корпорації, а  студенти, що навчаються її коштом,  — неодмінно в  ній працювати.

Литовський плакат, присвячений гаслу

«Усі різні, усі рівні».

?

Розтлумачте символи, використані на плакаті.

ТеМа 1. Я І Ми. СОЦІОКУЛьТУРНа БаГаТОМаНІТНІСТь

49

міжнародних спортивних змагань, усіляких конкурсів, у разі збройної агресії іншої краї­

ни тощо.

Явище національної згуртованості також спостерігається серед осіб, які опинилися за

межами держави (трудова та політична емі­

грація тощо).

?

Як пов’язані між собою соціальні цінності та згуртованість?

5. Різноманітність та полікультурність

У більшості сучасних суспільств наяв­

ність у їхньому складі представників різних соціальних верств, поколінь, етнічних груп, віросповідань тощо зумовлює існування та­

кого явища, як полікультурність. Це явище може існувати лише в  тому суспільстві, яке визнає різноманітність як одну з  основних своїх цінностей.

Необхідність спільного життя представ­

ників різних культурних традицій у демокра­

тичному полікультурному суспільстві зумов­

лює потребу добросусідства між ними. Воно в  першу чергу ґрунтується на таких засадах:

•

Усвідомлення істини, що люди відмінні за своїми поглядами й уподобаннями, і ця різноманітність є  не вадою, а  перевагою суспільного життя.

•

Усі культури та гендерні, конфесійні, ет­

нічні меншини, які поділяють їдеї гума­

нізму, є  рівноцінними, самобутніми й  не можуть бути дискриміновані. Забезпечен­

ня рівних (не однакових!) прав і  можли­

востей для розвитку для різноманітних

культур та меншин. Намагання поруши­

ти рівність їхніх прав між собою, забез­

печити кращі умови розвитку для однієї з них може бути здійснено лише за раху­

нок їх погіршення для інших, а отже, не­

демократичним шляхом, що призведе до порушення соціальної стабільності.

•

Основою співіснування культур у полікуль­

турному соціумі постають такі цінності, як терпимість, толерантність, плюралізм і компроміс. Без взаємного дотримання їхніх норм усіма представниками різних культурних традицій повноцінний діалог між ними неможливий.

Однією з  важливих сфер соціального розвитку сучасного плюралістичного суспіль­

ства виступають міжнаціональні відноси­

ни. Від вирішення пов’язаних із ними про­

блем значною мірою залежать як спокій і до бробут окремих індивідів, так і доля всі­

єї країни.

В основі національної політики в  сучас­

ному плюралістичному суспільстві перебуває цікаво знати

американський та канадський досвід оптимізації міжнаціональних відносин У демократичних країнах оптимізації міжна-

ціональних відносин сприяє здійснювана цими дер- жавами національна політика. Одним із  її різновидів, що здобув визнання у  світі, став поширений у  США та Канаді північноамериканський мультикультура- лізм, що охоплює принципи й  засоби врегулювання відносин між представниками різних культур та ін- теграцію в соціум новоприбулих емігрантів. За відсут- ності офіційного (адміністративного) поділу країни на національні держави влада на основі демокра- тичних законів гарантує всім націям націо нально- культурну автономію й  забезпечує право на свобо- ду всіх видів об’єднань  — економічних, партійних, професійних, вікових, національних, за інтересами тощо. Іншими словами, представники різних націо- нальностей мають можливості вільно співіснувати на засадах толерантності й культурного плюралізму, за бажанням вільно об’єднуватися в спільноти потреб та інтере сів, якщо, звичайно, вони не мають злочин-

ного характеру. Будь-яка дискримінація за національ- ною ознакою вважається порушенням прав людини та карається за законом.

При цьому визнання основних прав людини за політикою мультикультуралізму не виключає ціле- спрямованих заходів із формування в  індивідів по- чуття належності до єдиної політичної нації. Так, у  Канаді для всіх емігрантів, за винятком осіб по- хилого віку, є  обов’язковим вивчення однієї з  дер- жавних мов  — англійської або французької. Це не є проявом насильства в мовній сфері, оскільки вжи- вання рідної мови в родинах, місцевих етнічних асо- ціаціях та інших відповідних ситуаціях не забороня- ється, а  заохочується. У  цих вимогах вбачають шлях залучення індивідів до комунікативного простору на- ції та ефективного функціонування в  ньому.

?

Чи є  доцільним використання цього досвіду в  Україні? Обґрунтуйте свою думку.

РОЗДІЛ III. ЛюДиНа В СОЦІО КУЛьТУРНОМУ ПРОСТОРІ

50

мультикультуралізм. Це політика, спрямова­

на на збереження й  розвиток в  окремо взя­

тій країні та у  світі загалом культурних від­

мінностей, а  також теорія й  ідеологія, які обґрунтовують цю політику. Протилежністю мультикультуралізму є  концепція «плавиль­

ного котла», що передбачає злиття всіх куль­

тур в  одну.

Мультикультуралізм за своєю сутністю є  тією національною політикою, яка, регу­

люючи міжнаціональні відносини, заохочує та ретельно підтримує культурний плюра­

лізм представників різних етнічних груп (ет­

нічну різноманітність) і  разом із тим допо­

магає їх інтеграції в єдину політичну націю.

Важливу роль у  житті полікультурного суспільства відіграють відносини між пред­

ставниками різних конфесій (віросповідань), тобто забезпечення конфесійної різноманіт­

ності. Релігійна сфера суспільного життя, як доводить історичний досвід, потребує по­

стійної уваги й делікатності. чимало зброй­

них конфліктів і війн розпочиналися саме че­

рез  релігійне протистояння. У  сучасному демократичному полікультурному соціумі ос­

новою для співіснування різних конфесій вва­

жають дотримання толерантності. Будь­які зверхність, образи, зневага тощо стосовно прибічників різних віровчень неприпустимі,

вони засуджуються на моральному рівні й ка­

раються за законом.

Міжконфесійні конфлікти, як і національ­

ні, надзвичайно небезпечні для суспільства.

Це вимагає від усіх, як віруючих, так  і  ате­

їстів, уміння поважати по чуття одне одного.

Варто пам’ятати, що, навіть не поділяючи конфесійних уподобань іншого, ніхто не має права намагатися обмежити його невід’ємне право свободи віро спо відання.

Важливою характеристикою сучасного полікультурного суспільства є інклюзія  — процес збільшення участі всіх громадян у  житті соціуму, і  насамперед тих, хто має

Святкування 150-річчя народження Канади

?

Як ця фотогра- фія може ілю- струвати досвід Канади в опти- мізації міжна- ціональних відносин?

цікаво знати

Одним з елементів мультикультуралізму є муль- тилінгвізм — підтримка та захист мов різних спіль- нот у межах одного соціуму, країни. Загалом у Євро- пі налічується близько 60 регіональних мов і  мов національних меншин. Вважається, що кожен євро- пеєць має прагнути вивчати й розуміти мови інших країн, аби краще зрозуміти їхню культуру. 5 листо- пада 1992 р. у  Страсбурзі була укладена Європей- ська хартія регіональних мов і  мов національних меншин, що забезпечує підтримку й  захист євро- пейських мов. Європейські держави вважають мо- ви етнічних меншин невід’ємною частиною євро- пейської культурної спадщини.

ТеМа 1. Я І Ми. СОЦІОКУЛьТУРНа БаГаТОМаНІТНІСТь

51

труднощі у  фізичному й  розумовому роз­

витку. Це складний процес, пов’язаний із розробкою і реалізацією таких підходів, які дозволять кожній людині рівноправно бра­

ти участь у  суспільному житті. Запорукою успішності інклюзії є  те, щоб усі зацікав­

лені сторони активно діяли для отримання бажаного результату.

?

Чи можливе існування полікультурного суспіль- ства без толерантності?

?

Дізнайтеся, якими мовами написано слово

«дякую» на ілюстрації. Що вам відомо про ці культури?

висновки

Соціум як середовище існування людини завжди був предметом уваги дослідників. Сучасний рівень на- копичених знань про соціум дозволяє побачити всю масштабність цього явища соціального розвитку.

На всіх етапах розвитку в  соціумі існували різні групи. Основні з  них виділяють з  урахуванням бага- тьох критеріїв. Про причини виникнення соціальної нерівності та її вплив на розвиток суспільства є  різ- ні точки зору. Одним з  основних регуляторів полі-

культурного суспільства сьогодні вважають толерант- ність. Її визначальний вплив на суспільне життя визнає більшість світового співтовариства.

Полікультурність є  однією з  важливих характе- ристик сучасного демократичного суспільства. Вона пов’язана перш за все з  розумінням того, що соціум утворюють різні за своїми культурними традиціями індивіди й  соціальні групи, але всі вони повинні ма- ти однакові умови для свого розвитку.

заПитання та завдання 1. Що таке соціум?

2. Порівняйте різні розуміння поняття «соціум».

3. Які елементи має соціальна структура?

4. Що таке полікультурність?

5. Що необхідно для співіснування різних культур у  полікультурному соціумі?

6. Чим відрізняються толерантність і терпимість?

Чому саме толерантність вважають визначаль- ним регулятором полікультурного суспільства?

7. Чому необхідно приділяти увагу міжнаціональ- ним відносинам? Чи можна вважати демокра- тичним соціум, де ігнорують міжнаціональні проб- леми? Обґрунтуйте свою точку зору.

8. Прокоментуйте епіграфи до теми. Які з  них вам подобаються, а  які  — ні й  чому?

9. Робота в  групах. Проаналізуйте одну з  наведе- них проблем та обговоріть у класі висновки, яких ви дійшли:

1) полікультурність у  сучасному українському со- ціумі: досягнення та проблеми;

2) толерантність в Україні: чи є вона сьогодні нор- мою суспільного життя;

3) як мають розвиватися міжнаціональні відноси- ни в  сучасному українському соціумі;

4) міжконфесійна ситуація в  Україні: що є  голов- ним для її подальшого розвитку.

10. У чому полягає проблема соціальної нерівності? Чи можна усунути соціальну нерівність? Чому?

11. Маргіналізація для людини, на думку дослідни- ків, завжди пов’язана зі значним стресом. Для його пом’якшення в багатьох країнах створюють фонди допомоги біженцям, центри професійної перепідготовки, надають матеріальну допомогу безробітним тощо. Яких ще заходів, на вашу дум- ку, може вжити суспільство для подолання на- слідків маргіналізації для людини?

12. Складіть перелік заходів, яких необхідно вжити в  Україні для становлення сучасного плюраліс- тичного суспільства. Обґрунтуйте доцільність кожної зі своїх пропозицій.

1. Роль спілкування в  житті людини та суспільства.

комунікація

Спілкування  — це процес людської діяльності, що здійсню­

ється з метою встановлення контактів між окремими людьми й ці­

лими групами. Без спілкування людське суспільство просто не існува тиме. Із самої появи першої людини воно стало причиною та запорукою формування соціуму. Сучасні люди не можуть об­

ходитися без спілкування в  жодній сфері свого життя.

Залежно від різних характеристик виділяють велику кількість типів спілкування. Основним є  поділ спілкування на вербальне та невербальне.

Вербальне спілкування (від латин. verbalіs  — словесний) здійснюється за допомогою мови, а  тому є  унікальним видом спілкування, доступним людині. До певної міри людина навча­

ється цьому виду спілкування в  процесі соціалізації, проте для опанування мистецтва спілкування на високому рівні необхідні спеціальне навчання й  зусилля.

Невербальне спілкування відбувається за допомогою мі­

міки, жестів і  пантоміміки, через прямі сенсорні або тілесні контакти (тактильні, зорові, слухові, нюхові та інші відчуття й  образи, отримані від іншої особи). Невербальні форми й  за­

соби спілкування притаманні не тільки людині, але й  деяким тваринам, наприклад собакам, мавпам і  дельфінам. У  більшо­

сті випадків невербальні форми й  засоби спілкування людини є  вродженими.

Також спілкування поділяють на типи відповідно до його мети:

•

ділове спілкування  — спілкування, метою якого є  досягнен­

ня будь­якої чіткої угоди або домовленості;

•

виховне спілкування передбачає цілеспрямований вплив одно­

го учасника на іншого з  досить чітким уявленням бажаного результату;

•

діагностичне спілкування — спілкування, метою якого є фор­

мулювання певного уявлення про співрозмовника або отри­

мання від нього будь­якої інформації (спілкування лікаря з  пацієнтом);

•

інтимно­особистісне спілкування можливе за умови зацікав­

леності партнерів у  встановленні та підтримці довірливого й глибокого контакту, виникає між близькими людьми і знач­

ною мірою є  результатом попередніх взаємин.

ПРигадайте

1. Чому людині необхідне спіл- кування?

2. Які шляхи подолання конфлік- тів ви можете запропонувати зі свого досвіду?

Тим, хто сперечається, часто здається, що вони заперечують, коли вони лише повторюють власну думку та не чують аргументів свого противника.

Йоганн Гете Розбіжності можна примирити лише взаємною згодою.

Деніел Вебстер Ніколи не сперечайтеся з  дурнями, бо інші не бачать різниці між ними і вами.

Сіріл Паркінсон У сучасному суспільстві люди не можуть спілкуватися, не ображаючи одне одного.

Нацуме Сосекі Не можна потиснути одне одному руки зі стиснутими кулаками.

Індіра Ганді

In document (1)(2)УДК Г51 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від Видано за рахунок державних коштів (сторінка 46-52)