РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
2.3. Функції системи
такій структурі легко налагоджується контакт між рядовими співробіт- никами, які можуть викласти свої пропозиції керівництву ССЗ для їх об- говорення та засіданні штабу.
мінімальна кількість інформаційних зв'язків (обсяг інформаційних по- токів) між підсистемами, мінімальні транспортні потоки між підсисте- мами тощо.
При формуванні сукупності функціональних підсистем СУНС для мінімізації зв'язків між підсистемами слід використовувати концеп- цію потоків, яка полягає у відокремленні та дослідженні ма- теріальних та інфор-маційних потоків.
Використання концепції потоку є також досить корисним при плануванні та управлінні за умов НС. Матеріальні потоки в цьому випадку сприймаються як потоки первинної сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, електричної та теплової енергії, ро- бочої зміни тощо. Інформаційні потоки сприймаються як різні відомості про стан моментів НС та навколишнього середовища, про впливи та інші дані, що необхідні для досягнення мети найбільш ефективним шля- хом.
Формування функціональних підсистем за часовою ознакою передбачає розподіл загального процесу управління на планування (стратегічне і тактичне) та оперативне управління. Склад локальних підсистем, їх зміст і взаємозв'язок визначаються метою і критеріями, а також існуючими обмеженнями на основні елементи діяльності з ліквідації наслідків НС.
Сукупність функціональних підсистем визначає соціально-еко- номікоорганізаційну модель НС, структуру системи управління, зміст і склад завдань управління, загальну послідовність їх рішення.
Таким чином, при функціонуванні СУНС повинні бути визна- чені принципи та способи декомпозиції, сегментації НС, ув'язання мети ліквідації наслідків НС з необхідними ресурсами, ор- ганізаційні структури реалізації виділених функцій СУНС.
Найважливішим завданням СУНС є формування стратегії розподілу наявних засобів виходячи з конкретного розвитку НС, тобто разом з вирішенням оперативних задач, система повинна реалізовувати функції стратегічного управління і планування.
Необхідність опрацювання довготермінової стратегії запобігання і ліквідації наслідків НС є новим явищем в управлінні на всіх рівнях. Це пояснюється тим, що у таких системах зростає кількість проблем і задач, поява яких обумовлена непередбачуваними і раптовими змінами обста- новки. Багато з цих завдань є принципово новими й не можуть бути вирішені на основі попереднього досвіду. Множина нових завдань, їх взаємозв'язок і необхідність опрацювання рішень у найкоротшій термін призводить до подальшого ускладнення управлінських функцій. Через складнощі та постійну новизну завдань, що виникають у СУНС, зростає
навантаження на вищу ланку СУНС, швидкий темп їх появи підвищує ймовірність стратегічних несподіванок. Тому стратегічне управління – це складний і потенційно потужний інструмент, звикористанням якого існуючі системи управління можуть протистояти нестабільності, ката- строфічним змінам, помилкам у роботі.
Для СУНС характерно прийняття гнучких екстрених рішень за умов, що складаються на поточний момент часу, коли чисельні надзвичайно важливі завдання виникають настільки стрімко, що їх не- можливо передбачити заздалегідь. У зв'язку з цим не можна забувати про управління на основі передбачення змін (виникнення НС), коли можливо заздалегідь передбачити майбутні тенденції та визначити необ- хідну реакцію на них.
Тому в стратегічному управлінні необхідний планомірний підхід, що ґрунтується на прогнозі появи нових проблем і превентивній підго- товці заходів з ліквідації ймовірних НС.
Такий підхід передбачає аналіз альтернативних варіантів виник- нення та розвитку НС. Завданням цього аналізу є з'ясування тенденцій, небезпек, шансів, подій, що здатні змінити ситуацію, що склалася. Ре- зультат такого аналізу – вибір стратегії діяльності організації, встанов- лення пріоритетів і розподіл ресурсів між різними видами діяльності для забезпечення обраної стратегії розвитку. Мета після визначення дов- готермінової стратегії розвитку послідовно деталізується у комплексні програми дій, бюджети, плани, а потім реалізується в межах СУНС.
Однак на практиці нові проблемні ситуації виникають досить ча- сто і розвиваються достатньо стрімко щоб було можливо заздалегідь підготувати, сформулювати та прийняти управлінські рішення. Тому при розробці СУНС необхідно використовувати принцип поєднання планомірного підходу, стратегічної та тактичної ініціативи, поточ- ного корегування і виконання надзвичайних заходів. Реалізація цього принципу в процесі аналізу стратегій управління НС ставить в центр уваги опрацювання думок про перспективи розвитку НС і заходи, спрямовані на її ліквідацію.
Одиницею аналізу стратегій управління НС повинна бути ССЗ – окремий сегмент навколишнього середовища, який має бути відокремлений на основі аналізу НС і прогнозу її розвитку. Така сег- ментація є складною задачею для керівників, оскільки багатьом людям складно змінити звичні уявлення про стаціонарність навколишнього се- редовища.
ССЗ або зона обслуговування (реакції) –це певна частина те- риторії обслуговування (реалізуємо! функції), що відокремлюється
на визначений проміжок часу і закріплюється за якоюсь оператив- ною групою як першочергового або єдиного об'єкта обслуго- вування. При визначенні зон обслуговування необхідна попередня експрес-оцінка ситуації та сценарій розвитку НС.
Кожна ССЗ визначається вектором характеристик, до основних з яких відносяться її параметри, прогноз розвитку, технологія роботи в зоні, ресурси та ін. (див. табл. 2.2).
Таблиця 2.2 Стратегічна ситуаційна зона (назва зони)
№з/п Найменування
параметра Поточне значення
параметру Інтенсивність змін за 10-бальною шкалою
+ 5 -5
Оцінка стратегічної важливості ССЗ включає:
•
Побудову сценарію розвитку НС в ССЗ.•
Аналіз впливу тенденцій змін основних факторів та інтенсив- ності їх на розвиток НС.•
Отримання довготермінової та короткотермінової оцінок стра- тегічної важливості ССЗ.•
Оцінка рівня потрібних ресурсів. Аналіз життєвих циклів ССЗ.•
Вибір стратегії управління ліквідацією наслідків НС.У процесі реалізації функцій стратегічного управління необхідно визначити множину ССЗ для конкретної НС, їх основні характеристики, оцінити ймовірність перебігу процесу ліквідації НС в кожній ССЗ.
Найбільш доцільним критерієм виділення зон є їх максимальна неза- лежність за ресурсними, енергетичними, інформаційними видами зв'язку між ними.
Ефективність ліквідації наслідків НС в ССЗ базується на управ- лінні шляхом ранжування стратегічних і тактичних задач за ступенем їх можливості і терміном вирішення.
Для цього встановлюється постійний нагляд за навколишнім се- редовищем та аналізуються тенденції його розвитку. Результати аналізу цих тенденцій, ступеня терміновості та важливості рішення проблем, що виникають, доповідаються керівництву на регулярних нарадах, а та- кож у міру виявлення нових небезпек або виявлення нових можливо- стей. Керівництво повинно розділити нові задачі на термінові, що по- требують негайного вирішення, Взадачі середньої терміновості, що не потребують терміновості в даний період, але потребують контролю, та задачі, що не заслуговують подальшого розгляду.
Термінові задачі негайно передаються для реалізації до відповідних підрозділів або спеціально створених оперативних груп.
Керівництво повинно постійно розглядати та оновлювати перелік про- блемних задач таїх пріоритетність. Проблеми, виявлені в ході спостере- ження за навколишнім середовищем, по-різному забезпечені необ- хідною інформацією. За деякими проблемами і завданнями наявна до- стовірна, конкретна і своєчасна інформація, та керівництво на її основі може однозначно визначити їх значимість і прийняти відповідні рішення. За іншими наявні лише слабкі, невизначені дуже часто недо- стовірні сигнали, що обумовлює складність ідентифікації та пошуку можливостей отримання додаткової інформації.
Таким чином, загальними ознаками готовності регіону або ор- ганізації до НС і швидкої ліквідації її наслідків є в першу чергу характе- ристики її стратегічної гнучкості та вміння оцінювати свою стратегічну уразливість.
Основні завдання оперативного планування та управління в СУНС полягають в оптимальному (раціональну) розподілі наяв- ного персоналу та обладнання за ССЗ, а також у визначенні необхід- ного складу персоналу і кількості оперативних груп для досягнення певної слабоформалізованої мети.
Незважаючи на те що знайти точне рішення (або глобальний оп- тимум) завдань такого класу практично неможливо, використання фор- мальних методів у цій галузі може бути досить ефективним. З цією ме- тою для підвищення ефективності функціонування оперативних груп може застосовуватись вибіркове включення до низки вимог з високим пріоритетом, зміна кількості груп у часі та по ССЗ, також вибіркове при- значення і перерозподіл груп у просторі. При вирішенні цих завдань до- цільно використовувати як критерії ефективності максимум рівномір- ності добового навантаження (або мінімум потенційної небезпеки ри- зику). При цьому длякожної ССЗ повинен бути визначений показник ризику, з урахуванням якого визначаються завдання і графіки робіт опе- ративних груп.
Реалізація цих рекомендацій дає зменшити середню довжину черги на обслуговування і час реакції системи, більш рівномірно розподілити навантаження по оперативних групах і збільшити їх кіль- кість у ССЗ з максимальним коефіцієнтом ризику.
До заходів спеціального типу, що реалізуються в межах ССЗ, відносяться уникнення паніки, збереження стабільного морально-пси- хологічного клімату, швидкі та ефективні дії у відповідь із запобігання розповсюдження неадекватної наявній ситуації інформації.
Слід зауважити, що функціонування екстрених служб ліквідації наслідків НС пов'язане зі значними витратами на створення, ма- теріально-технічне і транспортне забезпечення, оперативне управління, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
2.4. Особливості оперативного управління за умов надзвичайної