Дідушко О.М., Кобринська О.Я. Чернявська І.В.
Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра ендокринології, м. Івано-Франківськ, Україна, [email protected]
Вступ. Захворюваність серцево-судинною патологією істотно збільшується серед хворих діабетом. За оцінками ВООЗ, кожного року від серцево-судинних захворювань (ССЗ) помирають 17 млн осіб (30% всіх випадків смерті). Прямі економічні витрати на лікування діабету складають близько 8% усього бюджету охорони здоров'я, з них 80% йдуть на лікування ускладнень цукрового діабету (ЦД). В розвитку і прогресуванні CCЗ значущу роль відіграють фактори ризику.
Мета. провести оцінку серцево-судинного ризику у хворих із порушенням толерантності до глюкози та цукровим діабетом 2 типу з ожирінням.
Матеріали та методи дослідження. На базі відділу терапія №1 Івано- Франківської центральної міської клінічної лікарні було обстежено 40 пацієнтів із ЦД 2 типу (критерії ВООЗ 1999) і ожирінням (середній вік пацієнтів 46,9±3,2 роки) та 45 пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози (критерії ВООЗ 1999) і високим серцево-судинним ризиком за Фремінгемськими критеріями, середній вік пацієнтів 45,8±3,7 роки. Всі пацієнти пройшли загальноприйняте клінічне обстеження, яке включало вимірювання росту, маси тіла, індексу маси тіла (ІМТ) за індексом Кетле, окружності талії (ОТ), артеріального тиску (АТ).
Вміст загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів(ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) у сироватці крові визначали ферментативним методом. Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) розраховували за формулою W.T. Friеtdеwald. Стан вуглеводного обміну оцінювали за рівнем глюкози крові та глікованого гемоглобіну.
Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою методів варіаційної статистики (t-критерій Стьюдента). Всім пацієнтам з порушенням
33 толерантності до глюкози і високим серцево-судинним ризиком за Фремінгенськими критеріями та хворим на ЦД 2 типу проводили додатково визначення серцево-судинного ризику за допомогою стандартизованої шкали SCORE, PROCAM. Нами проводилась стратифікація загального ССР залежно від систолічного артеріального тиску (САТ), діастолічного артеріального тиску (ДАТ), наявності чинників ризику, безсимптомного ураження органів мішеней, ЦД, хронічної хвороби нирок та серцево-судинних захворювань, які клінічно маніфестували, згідно із ESH (2013).
В залежності від статі та індексу маси тіла, хворі із ЦД 2 типу були розділені на ІV групи. І групу склали 9 жінок, із ЦД 2 типу без ожиріння та 11 жінок із ЦД 2 типу з ожирінням (II група). ІІІ група – 10 чоловіків ЦД 2 типу без ожиріння та 10 чоловіків із ЦД 2 типу і ожирінням (IV група).
Результати. Відповідно до результатів наших досліджень найбільший вплив на рівень сумарного серцево-судинного ризику пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози має вік пацієнта, рівень систолічного артеріального тиску, куріння, порушення ліпідного та вуглеводного обміну. Високий ССР мали 90% жінок, дуже високий – 10%, серед чоловіків– 90% – високий ССР та 10% – дуже високий. При обстеженні пацієнтів із ЦД 2 типу встановлено, що в І групі високий ССР мали 80% жінок, дуже високий – 20%, в ІІ групі: високий – 70% та 30% жінок – дуже високий ССР. Серед чоловіків (ІІІ група) – 80% – високий ССР та 20% – дуже високий, тоді як в ІV групі 90% мали високий, а 10% – дуже високий ризик.
Висновки. Проводячи оцінку сумарного серцево-судинного ризику не варто обмежуватись лише визначенням тих факторів, які враховує шкала SCORE, доцільно оцінювати фактори ризику і за шкалою SCOREВМІ та PROCAM. У пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та ожирінням препаратами вибору мають бути цукрознижуючі середники, які впливають на основні чинники серцево-судинного ризику: масу тіла, показники вуглеводного обміну, систолічного артеріального тиску.
АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАВАНТАЖЕННЯ В МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ НА ТЕРИТОРІЇ ПОМІРНОГО
ЙОДОДЕФІЦИТУ Дмитришин Я.Д.
Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра фізіології м. Івано-Франківськ, Україна, e-mail: [email protected]
Актуальність дослідження. За даними ВООЗ, кожен третій мешканець планети відчуває на собі вплив йододефіциту. Особливо від нього страждають країни, що розвиваються. На сьогодні в Україні дефіцит йоду спостерігається майже в 70 % населення держави. За картограмою йододефіциту Івано- Франківську область відносять до регіону з вираженим йододефіцитом.
Особливості життя та навчання студентів першого курсу закладів вищої світи дозволяють розглядати цей період, як сприятливий до зростання психоемоційного навантаження. Когнітивна сфера, поряд із іншими
34
чинниками, зокрема, нераціональним харчуванням, може слугувати вагомим індикатором йододефіциту.
Тому виникло зацікавлення проаналізувати фактори, що впливають на зростання рівня психоемоційного навантаження в студентів першого курсу, які проживають на території йододефіциту.
Матеріали та методи дослідження. Для реалізації наміченої мети було розроблено анкету-опитувальник, яка складалася з 15 запитань, що були згруповані у наступні блоки: розпорядок дня, загальна завантаженість студента, вільний час. За ними було опитано 80 студентів І курсу, які проживають та навчаються у закладах вищої освіти на Прикарпатті. За ступенем завантаженості робочого дня було сформовано дві групи: І-ша – 40 студентів, які визначили свій режим дня, як перевантажений та ІІ-га - 40 студентів, які визначили свій режим, як помірно навантажений. Опитування анонімне.
Результати розраховані у відсотках.
Результати дослідження. Аналізуючи особливості розпорядку дня, дізналися, що 30,0 % студентів І-ї групи та 10,0% ІІ-ї групи лягали спати після 1 год. ночі та пізніше. На підготовку до занять 1-2 години витрачають 6,3%
опитаних І-ї групи, а в ІІ-й групі цей відсоток був значно вищий - 50,0%, натомість 5-6 годин готуються до занять 44,0% студентів І-ї групи та 8% ІІ-ї.
Серед респондентів І-ї групи 43,8% відвідує, крім основних занять, інші секції, гуртки, курси в університеті чи за межами навчального закладу, натомість серед осіб ІІ-ї групи - лише 30,0%.
Більший відсоток студентів із завантаженим режимом дня (42,5%) мають високий рівень хвилювання перед модулем, заліком (5 по 5-ти бальній шкалі), а серед осіб із помірно навантаженим розпорядком дня - 14% студентів. На середній рівень хвилювання (3 бали) вказало 46% опитаних ІІ-ї групи та 18,6%
І-ї групи.
Стосовно режиму харчування, нами відмічено, що 68% студентів ІІ-ї групи харчуються три рази на день, натомість у І-й групі лише 46,3% осіб, два рази на день харчується 47,5% студентів І-ї групи та 28,0% ІІ-ї групи.
На зростання завантаженості робочого дня, порівняно із навчанням в 11 класі школи, звернуло увагу 85,0% опитаних І-ї групи та значно менше ІІ-ї групи – тільки 44,0%.
В анкету внесли запитання щодо споживання продуктів, багатих на йод, та профілактики йододефіциту препаратами йоду. Привертає увагу, що йодовмістимі продукти входять до харчового раціону частіше у опитаних І-ї групи. Доволі мало (не більше третини) студентів приймають йодовмісні препарати з метою профілактики йододіциту.
Висновок. Відмічено порушення режиму відпочинку та харчування, зростання рівня хвилювання на підсумкових контролях та навчального і загального навантаження на першому курсі навчання у закладах вищої освіти порівняно зі школою. Ці чинники викликають занепокоєння в плані збереження здоров’я молоді Прикарпаття, з огляду на ризик розвитку тиреоїдної недостатності, у тому числі через недостатню профілактику йододефіциту.
35 ВПЛИВ ЕТАНОЛОВОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ НА ЕНДОКРИННУ І
СПЕРМАТОГЕННУ ФУНКЦІЮ В ЕКСПЕРИМЕНТІ Долинко Н.П., Грицуляк В.Б., Івасів В.А.
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», кафедра анатомії і фізіології людини та тварин
Вступ. Відомо, що серед багатьох факторів, які провокують розвиток непліддя у чоловіків є хронічний алкоголізм, який супроводжується атрофією статевих залоз.
Мета роботи: дослідити вплив хронічної алкогольної інтоксикації на гормональну і сперматогенну функцію яєчок в експерименті.
Матеріал та методи дослідження. Експерименти проведені на 36 статевозрілих лабораторних щурах масою 180-200 г, які на протязі 28 діб дошлунково отримували 30 % розчин етанолу з розрахунку 2 мл на 100 г маси тіла один раз на добу. У крові тварин імуноферментним методом визначали концентрацію тестостерону за допомогою автоматичного аналізатора IMMULITE 2000 (Siemens Healthсare Diagnostics, США), а в еякуляті, забраного з хвостового відділу над’яєчка – концентрацію сперматозоїдів та їхні структурно-функціональні властивості.
Результати дослідження. У тварин контрольної групи об’єм ядер інтерстиційних ендокриноцитів становить (85,08 ± 2,52) мкм3, а кількість тестостерону (11,65 ± 0,7) нмоль/л. Кількість сперматозоїдів в еякуляті становить (67,50 ± 3,60) млн/мл, живих сперматозоїдів – 79,96 %. Звичайну будову мають 76,52 % сперматозоїдів, 55,23 % сперматозоїдів характеризуються швидким прогресивним рухом.
Нами встановлено, що в умовах алкоголізації тварин упродовж 28 діб об’єм ядер інтерстиційних ендокриноцитів зменшується до (67,20 ± 3,10) мкм3, концентрація тестостерону в крові тварин знижується до (7,36 ± 0,37) нмоль.
Концентрація сперматозоїдів знижується до (56,20 ± 2,30) млн/мл, кількість морфологічно нормальних сперматозоїдів – до 57,70 %, живих сперматозоїдів – до 61,75 %, сперматозоїдів з прогресуючим рухом – до 35,31 %. За цих умов зростає до 42,25 % кількість патологічних форм сперматозоїдів, до 38,20 % – кількість мертвих сперматозоїдів, до 36,15 % - нерухомих форм сперматозоїдів та до 28,54 % – сперматозоїдів з прогресивним рухом.
Висновок. Тривала алкоголізація тварин призводить до зниження гормональної функції яєчок і розладів сперматогенезу з появою значної кількості патологічних форм сперматозоїдів та зниженням їхньої рухливості.
СТАН ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА БІЛКІВ У РОТОВІЙ РІДИНІ ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ ІЗ ЛАТЕНТНИМ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТОМ
Заяць О.В., Ковалишин Х.В.
Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ [email protected]
Останнім часом спостерігається значне погіршення стоматологічного профілю, особливо серед дитячого населення. Така закономірність взаємозалежна із біогеохімічними показниками, незбалансованим харчуванням,
36
наявністю загальносоматичної патології. Перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ) є фізіологічним процесом, що відбувається у мембрані клітин та відіграє важливу роль у процесах метаболізму. Накопичені продукти ПОЛ призводять до порушення обмінних процесів, виявляють токсичний вплив на клітинну мембрану, що сприяє розвитку патологічних процесів. На фоні зниженої резистентності капілярів ротової порожнини збільшується вплив місцевих чинників, зокрема патогенної мікрофлори. Остання, за рахунок дисемінації утворених медіаторів запального процесу, провокує інтенсивний перебіг захворювання, у тому числі, розвиток пародонтиту шляхом вільнорадикальної деполімеризації мукополісахаридів і пероксидної деструкції еластичних волокон (Шпуліна О.О. 2004). Актуальність дослідження зумовлена пошуком нових маркерів ранньої діагностики порушень стоматологічного здоров’я на доклінічних стадіях залізодефіциту у дітей та розширення заходів їх профілактики.
Метою даного дослідження є вивчення стану перекисного окиснення ліпідів та білків у ротовій рідині дітей з латентним залізодефіцитом.
Матеріали та методи дослідження. Обстеженню підлягали 23 юнаки та 21дівчина віком 12-18 років. Основну групу складали школярі із латентним залізодефіцитом (n=23). Для характеристики фонду заліза визначали вміст сироватковогих заліза (СЗ) та феритину (СФ), загальну залізозв’язувальну здатність сироватки крові (ЗЗЗС), коефіцієнт насичення трансферину залізом (КНТЗ). Процеси пероксидації у слині оцінювали за рівнем дієнових кон’югатів – ДК, активних продуктів, які реагують на тіобарбітурову кислоту – ТБК-АП та окисних модифікацій білків – ОМБ. Отримані результати порівнювали із даними дітей контрольної групи (n=21). Статистичний аналіз проводили з використанням компʼютерних програм (Statistic Soft 7,0). Порівняння вибірoк проводили за t-критерієм Стюдента. Статистично значущою вважали похибку р˂0,05.
Результати дослідження. У результаті дослідження у ротовій рідині школярів спостерігали переважну активацію процесів перекисної деструкції ліпідів. Так, вміст ТБК-АП у ротовій рідині зростав у дівчат у три рази (р<0,05), у юнаків - у 1,6 раза (р<0,05), рівень ДК - у два рази (р<0,05) незалежно від статі. У ротовій рідині виявили співнаправлені зміни вмісту ПОБ, а саме, рівень ОМБ у дівчат та хлопців збільшився у 3,6–1,6 раза (р<0,05) щодо аналогічних даних контрольної групи. Привертають увагу гендерні відмінності у перебігу вільнорадикальних реакцій у ротовій рідині (пероксидація у дівчат більш суттєва). Тому можна припустити, що дівчата пубертантного віку виявляють більшу схильність до змін стоматологічного статусу.
Висновок. Виявлено достовірне зростання показників ПОЛ та ПОБ у ротовій рідині дітей із латентним залізодефіцитом у порівнянні зі здоровими однолітками, що може свідчити про зниження реактивного захисту ротової рідини за таких умов. Виявлені зміни можуть погіршити стоматологічний статус школярів та сприяти розвитку патології.
37 ЗОБНА ЕНДЕМІЯ В УЧНІВ ГІРСЬКИХ ШКІЛ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ
Івасюк І.Й.
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
Кафедра анатомії і фізіології людини та тварин. м. Івано-Франківськ, [email protected]
Актуальність теми. Характеризуючи статистичні дані за останні роки, можна сказати, що йододефіцитні захворювання є найпоширенішими серед неінфекційних захворювань в гірській місцевості.
Відомо, що ендемічний зоб та інші стани, що пов'язані з йододефіцитом супроводжуються збільшенням щитоподібної залози в розмірах та збільшенням маси залози (гіпертрофією). Саме збільшення залози не сприяє збільшення секреції тиреоїдних гормонів, внаслідок недостатнього поступлення йоду в організм, який служить будівельним матеріалом. Причиною цього є недостатність йоду у воді, грунтах. продуктах харчування рослинного та тваринного походження. Немаловажне значення має повноцінне харчування багате на білки, вітаміни та споживання йодвмісних продуктів. Сприяють розвитку захворювання антисанітарні побутові умови, інфекції, інтоксикації, наявність струмогенних речовин в продуктах харчування таких, як тіодіонати.
Метою даної роботи було визначити основні ознаки, причини дефіциту йоду та прояви гіпотиреозу в організмі дітей гірських регіонів.
Матеріалом для дослідження послужили дані медичних карток дітей гірських районів, які проходили профілактичний медичний огляд в обласній дитячій поліклініці. За 2018 рік спостерігається стабільна кількість хворих на зоб дітей віком до 14 років, а в окремих районах їх кількість збільшується.
Результати дослідження. Аналізуючи ситуацію в регіонах, можна сказати, що
загальна частота зоба у дітей молодшого шкільного віку коливається в межах 7–60%, залежно від регіону. З них кількість хворих дітей на дифузний зоб 0-ступені становила 73%, з них вперше виявлено – 7% дітей, Дифузний зоб 1-ої і 2-ої становить – 27% осіб; з них вперше виявлено 2%. Діти з ендемічним зобом та легким проявом гіпотиреозу скаржились на підвищену втомлюваність, сповільнення психічних реакцій, слабше навчання в школі, вони частіше хворіють, у них спостерігається сповільнення росту (відставання кісткового віку від хронологічного). Такі хворі скаржаться на сонливість, мерзлякуватість.
В них спостерігається зростання маси тіла та анемія. Найчастішим ускладненням прояву дифузного зобу є порушення діяльності функції центральної нервової системи, розвитку ендемічногокретинізму в наслідок нестачі йоду в харчовому раціоні.
Висновок:
1.Враховуючи дані профілактичних оглядів в обласній дитячій поліклініці за 2018 рік хворих дітей до 14 років на дифузний зоб збільшилась.
2.Збільшення кількості хворих дітей на дифузний зоб пояснюється недостатнім проведенням профілактичних заходів.
38
3.З метою зменшення захворюваності дітей на дифузний зоб необхідне вживання йодовмісних продуктів, що дозволить в майбутньому зменшити загальну кількість хворих на дифузний зоб та попередити ускладнення.
РЯСКА МАЛА – ПЕРСПЕКТИВНА РОСЛИНА ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ГІПОТИРЕОЗУ
Кононенко А.Г.
Національний фармацевтичний університет, кафедра фізіології та анатомії людини, м. Харків, Україна, [email protected]
Аналіз даних літератури свідчить про те, що захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) займають не останнє місце серед всієї ендокринної патології, і до сих пір залишаються однією з найбільш складних проблем в клінічній ендокринології. Практично кожна друга-третя людина на Землі має ту чи іншу патологію ЩЗ, в структурі якої гіпотиреоз за частотою та соціальною значущістю займає одне з провідних місць.
Останнім часом препарати рослинного походження займають істотну частку (30-50%) як європейського, так і світового фармацевтичного ринку.
Лікарські рослини є найбільш перспективним джерелом біологічно активних речовин тиреотропної дії. Доцільність вивчення в цьому напрямку лікарських рослин визначається широким спектром їх фармакологічної дії та відносною безпечністю при тривалому застосуванні..
Однією з перспективних рослин для профілактики та лікування гіпотиреозу є ряска мала (Lemna minor). У результаті проведених фітохімічних досліджень в листеці ряски була встановлена наявність йоду та ще 14 елементів (кальцій, калій, кремній, натрій та ін.). Були ідентифіковані 32 біологічно активні речовини різних хімічних груп (фітостерини, насичені вуглеводні, альдегіди та кетони, жирні кислоти та ін.). Також встановлена наявність амінокислот, серед яких аспарагінова та глютамінова кислоти, аргінін, лейцин, аланін, валін та лізин.
Тому, метою нашого дослідження стало виявлення ефективності водного екстракту листеця ряски малої (ВЕЛР) в умовах експериментального гіпотиреозу.
Досліди були проведені на білих нелінійних щурах самцях масою 120-150 г. Об'єктом дослідження був ВЕЛР, отриманий на кафедрі якості, стандартизації та сертифікації ліків НФаУ та стандартизований відповідно до вимог Державної фармакопеї України та Європейської фармакопеї.
Експериментальний гіпотиреоз відтворювали щоденним введенням водного розчину мерказолілу (500 мг в 1 л) замість питної води протягом 30 днів.
Експериментальні тварини були поділені на 3 групи по 10 щурів у кожній: 1-а – інтактний контроль (ІК), 2-а – щури, що отримували тиреостатик мерказоліл (контрольна патологія (КП), 3-а – щури, що на тлі мерказолілу отримували ВЕЛР в дозі 0,5 мл/100 г маси тіла. Досліджуваний екстракт вводили внутрішньошлунково протягом 21-го дня, починаючи з 13-ої доби введення мерказолілу.
39 Після закінчення терміну тварин виводили з експерименту шляхом миттєвої декапітації під тіопенталовим наркозом (20 мг/кг), збирали кров. В сироватці крові визначали концентрацію йодовмісних тиреоїдних гормонів – трийодтироніну загального (Т3) та вільного (fТ3) і тироксину загального (Т4) та вільного (fТ4) методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем (ТОВ «Хема», Росія).
Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою стандартного пакета статистичних програм «Statistica 6,0».
Результати нашого дослідження показали, що вживання мерказолілу призводило до зниження синтетичної функції ЩЗ у експериментальних тварин, що проявлялося у зменшенні рівня тиреоїдних гормонів. При визначенні вмісту йодовмісних тиреоїдних гормонів у сироватці крові було знайдено, що рівень тиреоїдних гормонів був значно меншим ніж у тварин групи ІК. Розвиток експериментального гіпотиреозу у дослідних тварин був підтверджений також зниженим рівнем fТ4 та fТ3. В нашому дослідженні концентрація fТ3 і fТ4 у сироватці крові щурів групи КП порівняно з групою ІК зменшувалась в 1,78 та 2,63 рази (р<0,05), відповідно.
Аналіз отриманих експериментальних даних показав, що курсове введення ВЕЛР на тлі введення тиреостатику мерказолілу сприяло нормалізації функціонального стану ЩЗ та підвищенню її синтетичної функції, що проявлялося у вірогідному підвищенні рівня Т4, fТ4, Т3 та fТ3 в 2,33, 2,67, 1,50 та 1,82 рази (р<0,05), відповідно, порівняно з групою КП.
За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що застосування ВЕЛР в дозі 0,5 мл/100 г маси тіла тварини чинило коригуючий вплив на гіпотиреоїдний стан ЩЗ, про що свідчило вірогідне підвищення рівня Т4, fТ4, Т3 та fТ3 у сироватці крові експериментальних тварин до рівня групи інтактного контролю. Таким чином, ВЕЛР є перспективним для подальшого вивчення його ефективності та механізмів дії на інших моделях експериментального гіпотиреозу як самостійного засобу, так і в складі фармакологічних комбінацій для профілактики та лікування гіпотиреоїдних станів.
ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ПРО- ТА АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ПРИ АЛКОГОЛЬНОМУ ГЕПАТИТІ У ЩУРІВ З РІЗНОЮ ЕМОЦІЙНІСТТЮ
Костюк О.А., Денефіль О.В., Костюк А.А.
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України. Кафедра патологічної фізіології
м. Тернопіль, Україна, [email protected]
Вступ. Зростаючий інтерес до проблеми алкоголізму серед населення України зумовлений потребою часу, саме тому вивчення патогенезу алкогольного гепатиту залишається актуальним.
Метою нашої роботи було дослідити й проаналізувати про- і антиоксидантний статус у щурів-самців при етаноловому гепатиті.
40
Матеріали і методи. Досліди виконано на 72 білих безпорідних щурах- самцях віком 4-5 місяців. Високо- та низькоемоційних тварин (ВЕ, НЕ) відбирали методом «відкрите поле». Щурам інтрагастрально протягом 7 днів вводили 40% розчин етанолу, розведений 5% глюкозою в дозі 12,5 мл/кг маси.
Тварини перебували в стандартних умовах віварію при вільному доступі до води та їжі. Тварин виводили з експерименту під наркозом, забирали кров та серце, де визначали вміст дієнових і трієнових кон'югатів (ДК, ТК), супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну (Кат) активність.
Отримані результати. При етаноловому гепатиті достовірно зростали всі показники, за винятком ТК у сироватці крові (сиров.), які у ВЕ так і у НЕ достовірно не змінилися. У гомогенаті серця (гом.) ТК у ВЕ збільшились на 38,4%, у НЕ – на 45,4%. ДКсиров та ДКгом були зросли у НЕ на 55,8% і 59,2%, а у ВЕ – на 35% та 30,6% відповідно. Показник СОДсиров значно відрізнявся від контрольної групи у ВЕ на 92,8%, а НЕ – 93,7%, СОДгом був на 43,6% та 64,5%
відповідно. Катсир збільшилася у ВЕ на 104,2%, у НЕ – 81,3%, у гомогенаті цей показник був на 87,4% та 74,5% вищим, порівняно з контролем.
Висновок. При етаноловому гепатиті відмічено активацію процесів перекисного окиснення ліпідів, що більше виражено у сироватці крові ВЕ щурів та гомогенаті серця НЕ тварин.
КЛИНИЧЕСКОЕ НАБЛЮДЕНИЕ ЭФФЕКТА
АНТИБИОТИКОТЕРАПИИ В УСЛОВИЯХ РЕЦЕДИВИРУЮЩИХ ЭПИЗОДОВ ГИПОГЛИКЕМИИ
Лапшин Д.Е., Потапчук А.В., Кузьменко И.А., Загаевская Е.А.
Одесский Национальный медицинский университет
кафедра общей и клинической патофизиологии им. В.В. Подвысоцкого Одесса, Украина, [email protected]
Инфекционное поражение нижних конечностей у больных сахарным диабетом продолжают оставаться актуальной проблемой в практике семейных врачей, хирургов и эндокринологов.
Трудности решения этой задачи сопряжены:
1. С развитием тяжелых нейротрофических и микроциркуляторных нарушений, значительно ограничивающих местный защитный потенциал.
2. Минимализацией периферического кровотока, что затрудняет доставку антибиотиков к очагу инфекционно-индуцированного воспаления.
3. Декомпенсацией сахарного диабета в условиях воспалительного процесса, и вынужденном увеличении суточной дозы инсулина.
4. Побочным действием антибиотиков, в частности фторхинолонов, приводящих к развитию гипогликемий, особенно на фоне инсулинотерапии.
Больная В-а (59 лет) Диагноз: Рожистое воспаление обеих нижних конечностей, булезно-некротическая форма. Сахарный диабет II типа тяжелая форма, вторичная инсулинорезистентность (фармасулин 20 ед/сут).
Диабетическая макро- и микроангиопатия III ст., сенсомоторная нейропатия нижних конечностей. Варикозная болезнь ХВН II-III ст.
41 В течении 1,5 месяцев получала антибактериальную терапию без положительного эффекта. На момент первичного осмотра отмечает прогрессирующее увеличение плацдарма пораженной поверхности кожи усиление экссудативных процессов и отечности (выраженное нарушение лимфодренажа), декомпенсацию течения сахарного диабета (колебание уровня глюкозы в течении суток от 16 до 24 ммоль/л).
В связи с категорическим отказом от госпитализации и затрудненным самообслуживанием, принято решении обеспечить лечение больной в домашних условиях. Назначена антибактериальная терапия (цефапиразон+сульбактам, левофлоксацин, флуконазол в/в) препараты, улучающие микроциркуляцию и общую гемодинамику, увеличена доза инсулина (до 26 ед/сут).
Несмотря на проводимую терапию в течении первых 5ти дней состояние больной существенно не изменилось. Отмечалось повышение температуры до 38,7 С, выраженная экссудация с пораженных участков кожи. В ночь с 5 на 6 сутки лечения развилась гипогликемическая кома, продлившаяся со слов родственников не менее 2-х часов купирована бригадой СМП (уровень глюкозы 1,2 ммоль/л) После чего, в течении следующих суток отмечались рецидивирующие эпизоды гипогликемий, с тенденцией к развитию коматозного состояния. Произведена коррекция дозы инсулина и пищевой нагрузкой в течении суток. Дозы препаратов не корректировались.
В течении истекших суток отмечено существенное улучшение состояния раневой поверхности на коже нижних конечностей практически полное прекращение экссудации и закрытие поврежденных участков кожи плотной фиброзной пленкой. Так, прогрессирующее течение воспалительного процесса сменилось выражено-положительной динамикой. Следует особо отметить что в процессе коррекции гипогликемии глюкокортикостероиды не применялись.
По нашему мнению, наблюдаемый эффект можно связать с резким снижением резистентности патогенной флоры к проводимой антибиотикотерапии в условиях глубокой гипогликемии. Представляет интерес возможность экспериментального подтверждения наблюдаемого явления.
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ NO-СИНТАЗНОЇ СИСТЕМИ, СТРУКТУРИ МІОКАРДА ТА ПЕЧІНКИ ЩУРІВ ІЗ
ГІПОТИРЕОЇДНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ ТА КОМБІНОВАНИМ ДЕФІЦИТОМ ЙОДУ Й СЕЛЕНУ
Николишин Л.В., Багрій М.М.
Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра фізіології, м. Івано-Франківськ, Україна, [email protected]
Одним із вагомих модуляторів життєвоважливих функцій організму є оксид азоту, який бере участь у багатьох фізіологічних процесах. У той же час зміни показників системи оксиду азоту за умов тиреоїдної патології доволі суперечливі. Враховуючи, що серце та печінка можуть виступати органами- мішенями за умов тиреоїдної дисфункції, на наш погляд доцільним є дослідження показників метаболізму оксиду азоту поруч із вивченням структури кардіо- та гепатоцитів. Актуальність дослідження зумовлена