РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА УПРАВ- ЛІННЯ РИЗИКАМИ В ПРОЦЕСІ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ
3.1. Технологія планування заходів із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА УПРАВ-
•
формування цілей і критеріїв управління ризиком;•
стратегічне (довготермінове) планув-ання превентивних за- ходів;•
тактичне (поточне) планування альтернативних дій у відповідь на виникнення загрози НС;•
стратегічне та оперативне управління за умов НС.Наведемо деякі визначення, пов'язані з плануванням та управлін- ням ризиком.
Мета – бажаний результат діяльності.
Завдання – бажаний результат діяльності, що досягається за визначений (заданий) проміжок часу і характеризується низкою кіль- кісних даних або параметрів цього результату.
Напрям (сценарій) розвитку ситуації – прогноз розвитку ситуації на території з урахуванням наявності причинно-наслідкових зв'язків мім природними і техногенними НС на деякому проміжку часу.
Операція – впорядкована сукупність пов'язаних взаємними відношеннями задач.
Сценарій реалізації управлінських рішень – очікувана множина результатів впливу рішень (операцій), що реалізуються, на перебіг ро- звитку ситуації.
План – розгорнутий в часі, збалансований за ресурсами, взаємо- пов'язаний із загальною метою перелік заходів (робіт), спрямованих на досягнення загальної мети або вирішення поставленої задачі (операції).
Якщо реалізація плану з досягнення будь-якої великомасштабної метидостатньо тривала й займає декілька років, то такий план нази- вається програмою. Іншими словами, програма – це комплексний план багаторічної діяльності, спрямованої на досягнення конкретної мети або на розвиток деякого науково-технічного напряму. Поєднання аналізу ос- нов комплексного цільового управління з вивченням практики функціонування системи управління ризиком дало змогу сформулювати низку принципів побудови систем планування та управління із за- побігання і ліквідації наслідків НС на регіональному рівні. До таких принципів відносяться:
•
орієнтація на конкретні організаційну та функціональну струк- тури реалізації планів(структуриСУНС);•
комплексність планів;•
альтернативність формування планів і виділення базових варіантів, орієнтованих на більш ймовірний, песимістичний або оп- тимістичний розвиток ситуації.•
базові варіанти планів повинні супроводжуватись специфікова- ними за видами ризику функціональними доповненнями у вигляді до- датків;•
раціональне поєднання процесів формування планів «знизу» та«зверху» шляхом залучення до розробки планів низових структур і при- ватного сектора. Насамперед цей принцип виконується шляхом широ- кого залучення підприємств і організацій до складання адекватних пас- портів ризику та їх наступного узагальнення на територіальному рівні, формування сценаріїв розвитку НС та дій у відповідь тощо;
•
відповідальність (до кримінальної) виконавців і керівників за коректність сценаріїв, планів і якість управлінських рішень, що прийма- ються, та їх реалізацію;•
збалансованість планів (передбачається таке ресурсне забезпе- чення процесів реалізації планів: кадрове, матеріально-технічне, фінан- сове, інформаційне тощо);•
оптимальність (раціональність) – передбачається можливість вибору ефективного варіанта збалансованого плану;•
типізація змісту і процедур формування сценаріїв, превентив- них і оперативних планів із запобігання і ліквідації наслідків НС.Аналіз функцій органів СУНС, пов'язаних з плануванням та управлінням у різних режимах комплексом заходів із запобігання і ліквідації наслідків НС.
Під типізацією при цьому розуміється опрацювання всього роз- маїття сценаріїв, планів, управляючих і контролюючих впливів до до- статньо обмеженої множини, що ефективно задовольняє вимогам пре- вентивного стратегічного планування та оперативного управління ком- плексом заходів;
•
безперервність і здатність до модифікацій (процес планування повинен бути гнучким, тобто у кожний момент часу розглядається ча- стина планів, що реалізована, і готується основа для прийняття планів на майбутній період);•
адаптивність, тобто можливість оперативної спрямованої зміни планів та їх характеристик шляхом налагодження;•
орієнтація оперативних планів запобігання розвитку НС на пер- шочергове використання місцевих та об'єктових ресурсів, сил і засобів;•
підвищення уваги до навчання, тренувань і підготовки насе- лення до поведінки за умов НС;•
превентивність стратегічного і тактичного планування вихо- дячи з умов недостатньої вихідної інформації;•
синергізм, тобто взаємне підсилення заходів, що плануються.Реалізувати наведені вище принципи планування неможливо без створення ефективної технології переробки інформації на основі лю- дино-машинної системи підтримки процедур планування, контролю та управління, що базується на мережі ПЕОМ, розподілених базах даних, системі економіко-математичних моделей та алгоритмів формування превентивних і інших планів та управлінських рішень.
При плануванні робіт із запобігання і ліквідації наслідків НС ви- користовується програмно-цільовий підхід, що забезпечує збереження повноти та комплексності обліку всіх зв'язків та наявних сил і засобів, чітке формулювання першочергових (основних) і допоміжних цілей, до- ведення планових рішень до конкретних заходів і робіт, спрямованих на досягнення та реалізацію цілей.
У процесі програмно-цільового планування розбиття загальної програми па напрями і задачі (майже до завдань) повинно супровод- жуватись визначенням того, яке завдання, коли, яким чином та з яким кінцевим результатом виконує кожнен виконавець. Такий підхід може бути реалізований лише за використання ієрархічної системи органів планування, управління і контролю в ТСНС. Крім того, він передбачає реалізацію принципу максимальної відповідальності безпосередніх ви- конавців, які мають у своєму розпорядженні визначені ресурси для за- побігання НС. Це дозволяє підвищити ефективність планування та управління завдяки раціональному поєднанню централізованого кон- тролю, що забезпечує досягнення кінцевої мети, та децентралізації ви- бору конкретних засобів.
Застосування розподіленої людино-машинної системи дозволяє в процесі діалогового вирішення планових задач ефективно використо- вувати досвід та інтуїцію керівників і безпосередніх виконавців, забез- печуючи адаптацію планових рішень, що опрацьовуються, до конкрет- них змін господарської та соціальної діяльності та їх змін на найближчу і віддалену перспективу. Відома невизначеність майбутніх змін до- лається використанням принципу гнучкого планування, що реалізується вибором фіксованого інтервалу і кроку планування.
Створення комплексної інформаційної технології в сфері про- грамно-цільового планування та управління включає:
•
удосконалення методології та процедур планування й управ- ління, що завершується створенням конкретних процедур на всіх рівнях СУНС;•
виділення задач, повна або часткова алгоритмізація та автома- тизація яких можлива і доцільна, формулювання вимог до математичних і технічних засобів;•
створення засобів для зручного спілкування кінцевих користу- вачів з ПЕОМ;•
створення математичних методів, алгоритмів і програм, що вра- ховують специфіку конкретних практичних процедур і задач;•
розробка, експериментальне і практичне відпрацювання мето- дик синтезу єдиної інформаційної технології для вирішення задач пла- нування та управління роботами із запобігання та ліквідації наслідків НС.Прогнозувати ризик виникнення і розвитку НС природного і техногенного характеру доцільно на основі побудови сценаріїв ви- никнення і розвитку таких ситуацій.
Локальні сценарії виникнення і розвитку НС (ЛСРС) доцільно формувати для всіх потенційно небезпечних об'єктів і підприємств окре- мої території на базі попереднього складання паспортів ризику, що містять відомості про місце розташування, відомчу підпорядкованість, виробничий потенціал, типи ймовірних техногенних НС та їх масштаби, внутрішні (технологічні) і зовнішні причини їх виникнення, заходи і за- соби запобігання, сили і засоби для ліквідації та проведення РтаІНР, по- в'язані з ліквідацією НС природного характеру тощо.
ЛСРС формулюється в термінах множин альтернативних неспри- ятливих ймовірних подій (загроз) і зв'язків між ними, що виникають, ре- алізуються та відображаються на часовій шкалі обраного масштабу (го- дини, дні). ЛСРС містить усі елементи множини альтернативних шляхів розвитку окремої НС або їх комбінації на конкретних потенційно небез- печних об'єктах.
Кожнен альтернативний шлях розвитку НС характеризується об- сягами очікуваних збитків і втрат, які розраховуються за наявними галу- зевими методиками.
Окремі локальні або об'єктові сценарії розвитку НС об'єдну- ють у множини сценаріїв розвитку ситуації для території (області, міста).
Ця множина є основою формування територіальних сценаріїв розвитку НС техногенного характеру, що враховує можливі взаємозв'язки між ЛСРС, а також зв’язок між природними і техноген- ними НС. Для врахування причинно-наслідкових зв'язків останнього ха- рактеру попередньо складаються мапи ризику виникнення природних НС у регіоні з врахуванням взаємозв'язків між ними, що надаються у вигляді орієнтованого графа зв'язків. Для складання територіальних мап природного ризику використовуються дані сейморайонування, прогнозу ймовірних зон поширення стихійного лиха. Для кожної НС природного характеру (ПНС) та її комбінацій за наявними методиками обрахову- ються обсяги ймовірних збитків і втрат.
Причинно-наслідкові зв'язки між природними НС і НС техноген- ного характеру (ТНС) встановлюються на основі оцінки інженерної об- становки на об’єктах і підприємствах, що включає ймовірний ступінь руйнувань промислових споруд та обладнання.
Врахування зв'язків такого роду дає змогу сформувати єдиний те- риторіальний сценарій розвитку ситуації (ТСРС), пов'язаний з виник- ненням НС природного характеру як первинних факторів ризику і НС техногенного характеру, так і вторинних факторів, що супроводжують ПНС.
Елементами множини шляхів реалізації факторів ризику, що визначають ТСРС, відповідають прогнозні значення очікуваних втрат і збитків за окремими зонами (дільницями) і територією в цілому. Су- купно ці дані є вихідними для превентивного стратегічного планування комплексу заходів із запобігання і ліквідації наслідків НС, який здійснюється органами управління ТСНС у режимі повсякденної діяль- ності.
Стратегічне планування є послідовним формуванням системи цілей СУНС, множини забезпечуючих їх підцілей (завдань) що іх забез- печують, типових комплексів заходів, необхідних для їх виконання, си- стеми критеріїв ефективності та обмежень та використання цих еле- ментів при синтезі оптимального (раціонального) стратегічного плану реалізації необхідних комплексів заходів.
Система цілей ТСНС може бути представлена у вигляді дерева цілей на основі даних, що містяться в територіальних сценаріях ро- звитку НС, що включають найбільш несприятливі (песимістичні) і найбільш ймовірні можливості (шляхи) їх розвитку та оцінки очікува- них збитків і втрат в регіоні, відповідно до специфіки та режимів
функціонування ТСНС складається три типи превентивних стра- тегічних планів (ПСП):
•
план для управління комплексами заходів безпосередньо в ре- жимі повсякденної діяльності;•
план, що реалізується при введенні режиму підвищеної готов- ності на основі даних несприятливого короткотермінового прогнозу про досить ймовірне настання та розвиток НС;•
план, що використовується як опорний варіант для наступного оперативного корегування, деталізації і формування конкретного стра- тегічного плану дій органів управління на випадок виникнення НС і введення на території надзвичайного режиму на основі отриманих опе- ративних повідомлень.Превентивний стратегічний план першого типу складається роздільно за основними напрямами діяльності або стратегічними зо- нами вкладення коштів, що визначаються відповідно до функцій і зав- дань, які вирішуються органами управління в режимі повсякденної діяльності. Він є довготерміновим цільовим планом або програмою (ДЦП), що визначає комплекси заходів і термін їх реалізації (завдання), організації (міністерства і відомства), які відповідальні за їх виконання, а також ресурси.
Аналіз множини реалізованих і прогнозованих сценаріїв, згідно із світовоим і власним досвідом, дозволив виділити такі типові елементи множини ДЦП:
•
програми проведення науково-дослідних та дослідно-конструк- торських робіт з підвищення безпеки функціонування потенційно небез- печних об'єктів, розміщення і будівництва промислових і громадських об'єктів, підвищення їх сейсмостійкості та інше;•
програми створення, оснащення і розвитку системи спостере- ження, контролю і прогнозування виникнення і розвитку небезпечних природних явищ і техногенних процесів;•
програми проведення комплексів превентивних профілактич- них заходів на техногенно небезпечних об'єктах промисловості і транс- порту;•
програми створення, підготовки та оснащення сил і засобів для проведення РтаІНР;•
програми виробництва обладнання і техніки для проведення РтаІНР;•
програми створення і розміщення резервів матеріально-тех- нічних ресурсів для проведення РтаІНР і ліквідації наслідків НС;•
програми проведення навчально-практичних заходів для ор- ганів управління ТСНС силами і засобами за типовими сценаріями ро- звитку НС.ДЦП за вказаними напрямами діяльності є основою поточних тактичних планів (річних, квартальних, місячних) реалізації окремих за- дач і заходів, включених до відповідних комплексів.
ПСП другого типу, що складаються при повсякденній діяльності для використання в режимі підвищеної готовності, містять три основні напрями:
•
стратегічний план СУНС з внесенням змін до режимів функціонування потенційно небезпечних об'єктів промисловості і транспорту.•
стратегічний план уведення до стану підвищеної готовності сил і засобів проведення РтаІНР.•
сратегічний план приведення до стану підвищеної готовності до використання резервів матеріально-технічних ресурсів, що розміщені в безпечних місцях.Вказані стратегічні плани на етапі тактичного планування де- талізуються за базовими напрямками робіт, що проводяться в режимі підвищеної готовності (оповіщення, зміна режиму роботи об'єкта» про- мисловості і транспорту, підготовка до введення до ймовірних зон лиха сил і засобів, перерозподіл матеріально-технічних ресурсів та інше). На підставі деталізації цих планів і використання методів календарного планування складаються оперативні плани заходів (превентивних дій) в режимі підвищеної готовності, в т.ч. оперативний план оповіщення ор- ганів управління ТСНС і населення, оперативний план зміни режимів роботи і об’єктів промисловості і транспорту, оперативні плани приве- дення в стан підвищеної готовності сил і засобів за напрямами РтаІР, оперативний план підготовки до використання матеріальнотехнічних ресурсів та інше.
ПСП третього типу для надзвичайного режиму складаються згідно із заздалегідь з'ясованими базовими сценаріями розвитку ситуації (БСРС). На початковому етапі НС вони складаються у вигляді альтерна- тивних сценаріїв дій у відповідь для БСРС і містять комплекси заходів, що плануються до реалізації, за протидію виділеним базовим сценаріям розвитку НС. Обраний в якості найбільш ймовірного або песимістич-
ного сценарій дій у відповідь перетворюється у превентивний стра- тегічний план дій у відповідь (СПДВ) для надзвичайного режиму. Який в результаті тактичного планування деталізується за базовими напрям- ками робіт (оповіщення, розвідка, РтаІНР, інженерний захист, медичний захист, охорона громадського порядку, життєзабезпечення населення, транспортне забезпечення, евакуація, невідкладні відновлювальні ро- боти в зоні НС, перерозподіл резервів сил і засобів).
Відповідні тактичні плани і СПДВ за типовими базовими напря- мами робіт опорними варіантами при реалізації стратегічного та опера- тивного управління за умов НС, що здійснюється за даними вихідних повідомлень та оперативної розвідки інженерної обстановки в зоні лиха після настання НС. Сформовані згідно конкретних умов виникнення і розвитку НС, СПДВ далі деталізуються за базовими напрямами робіт у вигляді оперативних планів дій у відповідь. Оперативний контроль за реалізацією дій у відповідь дозволяє отримати необхідні дані для її ко- регування, що, в свою чергу, дозволяє скорегувати загальний стра- тегічний план дій у відповідь, що включають додаткове залучення із сусідніх регіонів і країн необхідних сил і засобів для ефективного про- ведення і завершення запланованого комплексу робіт з ліквідації наслідків НС. Аналіз функцій органів СУНС, пов'язаних з плануванням комплексів управління ними в різних режимах доводить, що існує об'єк- тивна можливість розробки і використання типових методів і засобів їх реалізації в ТСНС.
Типізація, тобто процес виявлення спільних закономірностей і форм представлення сценаріїв НС, оперативних і превентивних планів із запобігання і ліквідації її наслідків, може здійснюватись за такими напрямами:
•
органи ГСНС;•
типові сценарії розвитку ситуації та заплановані заходи;•
об’єкти планування та управління;•
планування і контроль за виконанням планів.Форма представлення і семантичний зміст превентивних і опера- тивних планів у значній мірі є загальними для керівних органів ТСНС та органів нижньої ланки управління СУНС, оскільки передбачається їх узгоджена реалізація в різних режимах.
Для різних класів плануємих заходів (превентивні профілактичні заходи, виробництво обладнання і техніки, навчання органів управління і населення, розділи оперативного плану РтаІНР) зміст формуємих ба- зових планів також є загальним (типовим). Цей зміст є типовим й для
таких об'єктів планування та управління, як промислові підприємства, підприємства сільського господарства, інженерні споруди, комунікації, об'єкти інфраструктури, типи сил і засобів, що використовують в РтаІНР.
Можливості типізації створення і контролю виконання превен- тивних і оперативних планів базуються на алгоритмічній спільності ме- тодів планування операцій (стратегічних, превентивних, оперативних).
Значна спільність семантичного і структурного змісту типових базових планів зумовлюється необхідністю використання під час їх складання достатньо обмеженої множини інформаційних елементів:
•
захід (операція, дія);•
організація-виконавець;•
відповідальний виконавець;•
використані ресурси;•
вимоги до терміну завершення заходу;•
вид звітності та інше.Базовий типовий план ліквідації наслідків НС передбачає дії, які слід зробити у відповідь на будь який природний або техногенний ризик. У ньому повинні бути чітко і детально визначені задачі, які спеціалізовані організації повинні виконати в суворо визначених місцях та в суворо відведений час на підставі визначених заздалегідь цілей, а також розроблені прогнози розвитку обстановки і реалістична оцінка можливостей, наявних у розпорядженні оперуючої сторони.
Детальний план абсолютно необхідний не тільки на об'єктовому, але й на державному, територіальному та місцевому рівнях. Такий план повинен включати програму дій з реалізації як мінімум 12 основних функцій, виконання яких абсолютно необхідне за умов НС. До них відносяться:
•
екстрене оповіщення і зв'язок (своєчасне оповіщення населення про ймовірне наближення небезпеки; перевірка всіх служб зв'язку з тим, щоб бути впевненим, що центри управління оперативними підрозділами мають надійні засоби взаємодії);•
регулярне інформування населення (здійснення регулярного ін- формування людей з тим, щоб орієнтувати їх на розумні захисні дії);•
евакуація (допомога людям, що залишають небезпечний район і переміщуються до безпечного району);•
забезпечення життєдіяльності людей за умов НС (надання тимчасового житла, їжі, одягу, санітарного забезпечення);•
медичне забезпечення за умов НС (надання ЕМД постражда- лим); забезпечення безпеки (захист життя людей і матеріальних цінно- стей; контроль за переміщенням працівників і технічних засобів, необ- хідних для запобігання і ліквідації НС);•
боротьба зі стихійними факторами та екстрений порятунок лю- дей; радіаційний захист (розвідка та оцінка радіаційної обстановки для захисту населення та осіб, зайнятих у ліквідації НС);•
ремонт комунальних засобів і господарства (терміновий ремонт пошкоджених життєво важливих комунальних мереж);•
аналіз та оцінка НС (моніторинг та аналіз характеристик НС;оцінка фізичних втрат; збір інформації про результати запобігання НС, вибір напрямів ліквідації її наслідків);
•
матеріально-технічне забезпечення (контроль за транспорту- ванням матеріально-технічних ресурсів; залучення додаткових поставок ресурсів для виконання надзвичайних функцій);•
управління та контроль (керівництво реалізацією функцій).Цей план повинен бути гнучким, дієвим, конкретним і не містити протиріч.
Типовий базовий план доповнюється описом аварійно-рятуваль- них, відновлювальних та інших робіт, критично важливих за умов НС.
Кожне функціональне доповнення може мати додатки, специфічні за ви- дами ризику, що може містити технічну інформацію, деталі та методи правильного використання сил і засобів за умов НС.
Реалізація типового базового плану повинна супроводжуватись розробкою комплексів стандартних оперативних документів, необ- хідних для того, щоб надати вказівки персоналу, який братиме безпосе- реднюучасть в оперативних діях.
Такі стандартні оперативні документи можуть містити:
•
контрольні мапи і відповідні переліки матеріально-технічних і людських ресурсів;•
схеми, графіки і розклад робіт;•
географічні та топологічні мапи, плани місцевості та інше;•
докладні інструкції з виконання дій, визначених типовим базо- вим планом;•
переліки наявних ресурсів;•
телефонні довідники на випадок НС;•
довідники спеціальних служб, телефони контактних осіб.Оперативні документи – це робочі документи, що містять назви оперативних дій та імена конкретних осіб, які здійснюють ці дії. Тому оперативні документи – це найбільш змінна частина плану.
Превентивні стратегічні програми із запобігання і ліквідації наслідків НС, сформовані по виділених напрямах або зонах вкладення коштів визначають довготермінові (3-5 років) і річні завдання галузям виробництва. Завдання розподіляються за підгалузями і підприєм- ствами, для яких вони виступають як цілі діяльності із зниження рівня сукупного ризику. Таким чином завершується перша інформаційна фаза планування – від цілей до засобів, тобто планування зверху.
Разом з цим або паралельно необхідно забезпечити формування і поширення другої інформаційної фази, що містить пропозиції підприємств, об’єктів і галузей з виконання цільових установок. На цьому етапі створюються конкретні проекти стратегічних програм, що містять детальні показники заходів, які плануються до реалізації.
Слід зауважити, що необхідно правильно поєднувати превентивні стратегічні програми планування знизу й зверху. Тільки за умови вис- хідного руху інформації можуть бути отримані дані про конкретні за- ходи і розробки, ініціативні пропозиції про можливості підвищення рівня безпеки і зниження очікуваних збитків від ймовірних НС. Пла- нування знизу не необхідно єдиним або основним методом, йому по- винно передувати планування зверху, орієнтоване на кінцеву мету.
3.2. Принципи та засади формування паспортів ризику потенційно