застосування. Це обумовлено низкою чинників теоре- тичного, методичного, практичного, а також право- вого характеру.
Багато дослідників приділяли увагу проблемам становлення та розвитку малого підприємництва в Україні. Так, питання розвитку й функціонування ма- лого бізнесу з погляду регуляторної політики розгля- нуто в роботах В.Ляшенка [3; 4; 5; 6]. У своїх дослі- дженнях автор акцентує увагу на методології форму- ванні й режимах реалізації малого бізнесу, зокрема економічно-правовому забезпеченню розвитку суб’єктів малого підприємництва, а також формуван- ню кадрового потенціалу для таких підприємств шля- хом навчання керівників для цієї форми господарю- вання. Варто також виділити деяких українських (В.Ха- хуліна [6], Т.Бережну [4], Ю.Макогона [7], С.Полков- нікова [4]) та російських (Е.Бухвальда [8], А.Виленсь- кого [8], А.Шлафмана [9]) учених, що досліджують
проблеми малого підприємництва. Безпосередньо пи- тання кластеризації освітлені в роботах закордонних учених, серед яких необхідно виділити М.Портера [10], Й.Шумпетера [11], В.Фельдмана [12] і Е.Лимера [13];
українських авторів: В.Федорова [14], К.Дудкиної [15], З.Козир [16]; російських: І.Ферової [17], Д.Ригаліна [18]. Однак поряд з низкою проблем, розглянутих та вирішених цими авторами, у їх працях не знайшли достатньої уваги питання, що належать до гармонізації інтересів всіх учасників кластера, який створений з участю суб’єктів малого підприємництва.
Мета статті — обґрунтування інтересів кожного з учасників кластера з метою їх гармонізації та досяг- нення синергетичного ефекту при спільному функціо- нуванні на прикладі формування спеціалізованого тор- гового центра (СТЦ).
Саме торгівля сьогодні надає найбільші можли- вості в створенні та розвитку малих підприємств, бо Таблиця 1 Основні показники діяльності малих підприємств за видами економічної діяльності у 2008 році
Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн.грн.
Найменування видів економічної діяльності
в Україні1
[1]
у Донецькій області2[2]
Усього 492378,7 41298,8
у тому числі:
Сільське господарство, мисливство
та лісове господарство 10274,4 446,8
Промисловість 45561,8 3872,6
Будівництво 42242,3 3282,0
Т оргівля, ремонт автомобілів, побутових
виробів та предметів особистого споживання: 305302,8 28493,3 торгівля автомобілями та мотоциклами, їх
технічне обслуговування та ремонт; 22856,2 1853,6 оптова торгівля й посередництво в оптовій
торгівлі; 263404,2 25037,5
роздрібна торгівля, ремонт побутових
виробів та предметів особистого вжитку 19042,4 1602,1 Діяльність готелів та ресторанів 3231,8 217,5 Діяльність транспорту та зв’язку 16710,0 1086,9
Фінансова діяльність 7987,6 308,4
Операції з нерухомим майном, оренда,
інжиніринг та надання послуг підприємцям 55536,5 3210,9
Освіта 612,1 44,2
Охорона здоров’я та надання соціальної
допомоги 1233,7 112,6
Надання комунальних та індивідуальних
послуг, діяльність у сфері культури та спорту 3550,8 222,7
1 Дані наведено без банків, фермерських господарств та бюджетних установ. Дані сформовані з урахуванням змін відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності»
від 18.09.2008 року №523-VI. Дані уточнено з урахуванням зміни підприємствами їх основного виду економічної діяльності.
2 Дані наведено з урахуванням зміни підприємствами основного виду економічної діяльності. Дані наведено без фермерських господарств та банків.
виробництво продукції потребує більш високих вит- рат та часу, внаслідок чого відбувається скорочення чи консервація виробничих структур малого бізнесу, а капітали переорієнтуються в інші сфери. Велика ча- стка суб’єктів малого підприємництва спрямовує свої зусилля та капітали в торгівельно-посередницьку сфе- ру та сферу послуг. Цей факт відбивають основні по- казники функціонування малих підприємств. Так, за видами економічної діяльності лідируючі місця як в Україні взагалі, так і в Донецькій області зокрема зай- мають торгівля, ремонт автомобілів, побутової техні- ки та предметів особистого споживання, що належить до сфери послуг. У 2008 р. в Україні частка цих видів економічної діяльності склала 62% від загального об- сягу реалізації продукції малими підприємствами, а в Донецькій області ще вище — 69% (Таблиця 1).
Така статистика обумовлюється низкою факторів, що сприяють прагненню суб’єктів малого підприєм- ництва в сферу економіки. Сфера послуг порівняно з виробничою або науково-дослідною діяльністю не вимагає великих капіталовкладень, має більш високу рентабельність вкладених коштів та швидку їх окупність. Однак і в цій сфері спостерігається зни- ження частки участі малого бізнесу в загальному об- сязі реалізації продукції підприємствами. В Україні за період з 2000 р. до 2007 р. зазначена частка знизила- ся у малих підприємствах, що належать до торгівлі, ремонту автомобілів, побутової продукції і предметів особистого споживання, з 11,8% до 3,7%, разом зі зниженням питомої ваги обсягів реалізації малих підприємств в загальному обсязі із 8,1% в 2000 р. до 4,3% в 2007 р. (таблиця 2).
Слід відзначити, що торгівля приваблює підприємців визначеною ясністю отримання прибутку
та відносною простотою стосунків сторін, що задіяні в процесі купівлі-продажу. Таким чином, суб’єкт ма- лого підприємництва, починаючи свою діяльність у сфері в торгівлі, одержує безцінний досвід спілкуван- ня й роботи з кінцевим покупцем, виявляючи й визна- чаючи для себе його запити й настрої.
Разом з тим питання залучення капіталу для по- чатку діяльності в сфері послуг не обходять підприємця стороною. Одним з таких питань, що суттєво вплива- ють на існування та прибутковість бізнесу, є придбання приміщення для організації торгівлі або надання послуг. Відзначимо, що існує чималий ризик того чи буде прид- бана нерухомість ефективна для використання в обра- ному напрямку підприємницької діяльності. Альтерна- тивою в рішенні питання може стати оренда приміщен- ня, бо суб’єкт малого підприємництва схильний до зменшення ризиків щодо фінансових втрат у випадку невдачі в бізнесі та зменшення витрат взагалі.
Таким чином, як варіант у виборі місця надання послуг, зокрема для зменшення ризиків підприємниць- кої діяльності, суб’єкт малого бізнесу схильний до оренди торговельної площі в СТЦ, поруч із іншими суб’єктами господарювання, що займаються аналогі- чним видом діяльності. Таке скупчення суб’єктів підприємництва є своєрідним галузевим кластером, що створений на базі СТЦ. Основною перевагою СТЦ є широта представленого асортименту, зосереджено- го в одному місці порівняно з магазинами, які розта- шовані окремо та на різних територіях.
Для розуміння сутності функціонування класте- ра розглянемо його визначення різними авторами й проаналізуємо їх з метою виявлення переваг у порівня- но зі звичайними об’єднаннями.
Отже, кластер (від англ. cluster — скупчення) в Таблиця 2 Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг) в сфері торгівлі, ремонту
автомобілів, побутової техніки і предметів особистого споживання в Україні [1]
2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р.
Питома вага малих підприємств в загальному обсязі реалізації
продукції,%
8,1 7,1 6,7 6,6 5,3 5,5 4,8 4,3
Питома вага
підприємств торгівлі, ремонту автомобілів, побутової техніки і предметів особистого споживання в загальному обсязі продукції малих підприємств, %
11,8 8,6 7,6 6,7 5,0 5,3 4,1 3,7
узагальненому інтегрованому визначенні можна пред- ставити як мережу взаємозалежних суб’єктів вироб- ничо-комерційного об’єднання, що містить у собі ви- робників, постачальників, споживачів, елементи про- мислової інфраструктури, дослідницьких інститутів, взаємозалежних у процесі створення додаткової вар- тості. Цей підхід ґрунтується на досягненні позитив- них синергетичних ефектів регіональної агломерації, що виникають унаслідок близькості виробника і спо- живача, формування мережних ефектів та дифузії знань за рахунок виділення найбільш перспективних на- прямків і сфер діяльності. При цьому між видами й секторами діяльності відсутні чіткі межі, і весь процес взаємодії та об’єднання зусиль суб’єктів підприємниц- тва розглядається у взаємозв’язку. Характерною ри- сою такого об’єднання є можливість одержання мак- симального прибутку у вигляді вигоди (або іншого отриманого результату) кожним учасником мережно- го процесу.
М. Портер визначає «кластер як групу взаємоза- лежних компаній, що географічно міжують, і зв’яза- них з ними організацій, що діють у визначеній сфері, що характеризуються спільністю діяльності і взаємо- доповнюючих один одного. Територіальне охоплення кластера може варіюватися від груп виробництва од- ного міста або штату (регіону) до країни або навіть декількох межуючих країн. Кластери мають різну фор- му залежно від своєї глибини і складності, але більшість містить у собі: компанії «готового продук- ту» або сервісу; постачальників спеціалізованих фак- торів виробництва, що комплектують, виробів, ме- ханізмів, сервісних послуг; фінансові інститути, фірми в супутніх галузях ... урядові структури, що роблять істотний вплив на кластер, можуть розглядатися як його частина» [10, 215].
Якщо розглядати кластер з погляду українського законодавства, то можна припустити, кластери розгля- даються у вигляді господарських об’єднань, що згідно з ст. 119 п.2 Господарського кодексу України визнача- ються як «об’єднання підприємств, утворене з ініціати- ви підприємств, незалежно від їхнього виду, що на доб- ровільних початках об’єднали свою діяльність» [19, 87].
Однак небезпека такого співробітництва суб’єкта ма- лого підприємництва в тому, що воно несе в собі мож- ливість втрати самостійності (можливості прийняття самостійних рішень щодо лінії поводження на ринку, освоєння нових товарів, нових технологій і т. д.). У свою чергу, основна відмінність кластера від об’єднання і його перевага полягає в тому, що перший є скупчен- ням суб’єктів господарюванняпри визначених опти- мальних умовах для функціонування й розвитку. Та- ким чином, за рахунок зусиль кожного суб’єкта в кла- стері, спрямованих на досягнення однієї мети, крім ку-
мулятивного ефекту, досягається також і синергетич- ний, як і в класичних об’єднаннях.
Якщо розглядати світовий досвід розвитку кла- стерів, то сьогодні в глобальному масштабі можна виділити три його основні «центри», а саме: північно- американський, західноєвропейський та азіатський.
Держава при цьому не тільки сприяє формуванню кластерів, але й сама стає учасником мереж. Наприк- лад, у Великобританії уряд визначив райони навколо Единбурга, Оксфорда і південно-східної Англії як ос- новні регіони розміщення біотехнологічних фірм. У Норвегії уряд стимулює співробітництво між фірмами в кластері «морське господарство». У Фінляндії є розвинутий лісопромисловий кластер, куди входить виробництво деревини і деревних продуктів, папера, меблів, поліграфічного і зв’язаного з ним устаткуван- ня. Тісна взаємодія фірм цього кластера в поширенні знань забезпечує їм конкурентні переваги перед ос- новними торговельними суперниками. За оцінкою ек- спертів, Фінляндія лідирує за рівнем і дослідницької, і технологічної кооперації [20, 73].
Таким чином, розглядаючи кластер як скупчен- ня суб’єктів господарювання при оптимальних умо- вах розвитку й функціонування, варто також приділи- ти увагу дослідженню сутності синергетичного ефек- ту, що виникає при створенні та функціонуванні клас- теру. Синергетичний ефект надає зростання ефектив- ності діяльності в результаті кооперації та спеціалізації діяльності суб’єктів, інтеграції, злиття окремих частин в єдину систему шляхом формування системного ефекту, тобто емерджентності. Синергізм означає пе- ревищення сукупним результатом суми факторів, що його складають. Синергетичний ефект надає мож- ливість вирішити проблеми взаємозв’язку між різни- ми видами діяльності одного чи декількох суб’єктів малого підприємництва, щоб досягти більш високих результатів, ніж в разі автономної діяльності кожного підприємства, яке діє в визначеній групі підприємств.
Оптимізація внаслідок взаємодії всіх видів діяльності на підвалинах синергетичного ефекту носить страте- гічний характер, оскільки в умовах нестабільного та непередбачуваного зовнішнього середовища підви- щується інтенсивність конкурентної боротьби та ви- моги до адекватності реагування кожного суб’єкта господарювання на зміни зовнішнього середовища.
Дія синергетичного ефекту спрямована на якіс- ну зміну всієї системи, підвищення її стійкості, а та- кож гармонізацію структури та підвищення ефектив- ності механізмів взаємодії її елементів. Унаслідок цих якісних змін відбувається зростання кількісних показ- ників функціонування суб’єкта господарювання, який є частиною кластеру. Однак, якщо перевага в діяль- ності суб’єкта господарювання та відповідного клас-
Синергетичні ефекти
Торгівельний Операційний Інвестиційний Управлінський
теру надається короткостроковим цілям із визначени- ми показниками зростання та рентабельності, то підприємство ризикує не досягти своїх довгостроко- вих, тобто стратегічних цілей, чи втратити темпи роз- витку. Розпорошеність діяльності підприємства в рам- ках диверсифікації також не сприяє отриманню чи формуванню синергетичного ефекту. Виходячи з цьо- го, суб’єкт малого бізнесу в особі його керівних органів повинен ранжувати цілі, зважаючи на визна- чені критерії пріоритетності, а також компромісу між цілями, які можуть мати протилежну спрямованість.
У господарчій практиці виділяють різноманітні синергетичні ефекти, до них належать торгівельні, опе- раційні, інвестиційні та управлінські (рис.1).
Таким чином, проаналізувавши позитивні момен- ти створення та функціонування кластера в аспекті можливості досягнення їм синергетичного ефекту, перейдемо безпосередньо до аналізу структури і функцій кластеру в торгівельній сфері — СТЦ.
Однією з характерних рис СТЦ є визначений за- гальний напрямок діяльності суб’єктів підприємницт- ва. Іншими словами, цей напрямок діяльності є тією
сприятливою умовою, що приваблює та скупчує підприємців на території СТЦ.
У Донецькій області одержали визначений роз- виток спеціалізовані торгівельні центри, діяльність яких характеризується торгівлею промисловими та продо- вольчими товарами. Слід зазначити, що в кожного зі СТЦ існують відмінні умови взаємодії суб’єктів гос- подарювання, що складають цей центр.
На подібних підвалинах поєднання продажу про- мислових та продовольчих товарів у м. Донецьку ство- рені та функціонують СТЦ із продажу меблів (ТЦ
«ІМПЕРІЯ МЕБЛІВ», МЦ «АТЛАНТ», МЦ «ПО-
ЛІССЯ», ЦМ «ТРИКУТНИК»), які будують свої відно- сини на основі договорів оренди суб’єктів роздрібної торгівлі (ритейлорів) з адміністрацією (фірмою-орга- нізатором) СТЦ. Представлений кластер у більшості випадків містить також постачальників і виробників продукції, окремі інтереси власника СТЦ, а також інших суб’єктів господарювання, що входять у клас- тер (рис. 2).
Основні мотиви співробітництва суб’єктів гос- подарювання докладно представлені в таблиці 3. У Рис. 1. Класифікація синергетичних ефектів,
яка запропонована І.Ансоффом [21, 173]
Рис. 2. Процес кластеризації на прикладі організації СТЦ
деяких випадках бувають виключення, які виникають унаслідок протилежного спрямування векторів діяль- ності окремих суб’єктів господарювання чи недо- цільності прагнень якого-небудь з учасників. Однак суть кластерного утворення нітрохи при цьому не змінюється.
Таким чином, говорячи про причини, що ви- кликають прагнення до гармонізації інтересів всіх учас- ників кластера (табл. 4), а також функції фірми-організа- тора в процесі формування й функціонування СТЦ (табл. 5), необхідно відзначити, що у взаєминах між учас- никами кластера простежується загальний напрямок праг- нень кожного з учасників — розвиток кластера, тобто тих умов, що забезпечують кожному суб’єктові госпо- дарювання оптимум у господарській діяльності.
Таким чином, розглядаючи приклад формування кластеру, що сформований як тимчасова частково фор- мальна структура, яка представляє скупчення суб’єктів господарювання, можна зробити висновок про те, що формування й функціонування такого роду організац- ійних структур відбувається, в основному, за рахунок появи оптимальних умов для розвитку кожного еле- мента, що хазяює, у загальній системі таких взаємин.
Якщо як приклад розглядати просування продоволь- чих товарів шляхом кластеризації суб’єктів підприєм- ництва, то умови взаємин можуть бути більш різнома- нітними та здійснюватися суб’єктами різних організац- ійно-правових форм на договірних підвалинах. Однак при цьому економічні мотиви скупчення, гармонізації інтересів учасників кластера, а також функції фірми-
організатора, по суті, є однотипними та спрямованими на загальний розвиток такого об’єднання.
Так, наприклад, до кластерів, що у своїй діяль- ності спрямовані, більшою мірою, на просування про- довольчих товарів можна віднести такі супер- і гіпер- маркети, як «АМСТОР», «МЕTRО», «VARUS»,
«БУМ», «ВЕЛИКА КИШЕНЯ», «АШАН», «ФУРШЕТ»
та інші. У таких скупченнях, у першу чергу, інтересів суб’єктів господарювання функцію ритейла виконує фірма-організатор. Остання укладає договори з по- стачальниками й виробниками не тільки на представ- лення і своєчасне постачання продукції в супермар- кет, але і передбачає в договорах також умови, за якими постачальник повинний оплачувати оренду полиці, на якій знаходиться його товар, а також стежити за відпо- відним представленням товару на прилавках і сприя- ти забезпеченню максимального обсягу продажів сво- го товару на території супермаркету.
Розглядаючи просування будівельної групи то- варів, можна як кластерні об’єднання інтересів при- вести в приклад «Praktiker» і «Епіцентр». У сегменті просування товарів радіоелектроніки можна відзначити
«ЕЛЬДОРАДО», «ФОКСТРОТ», «COMFY» та інші.
Однак такі скупчення інтересів суб’єктів госпо- дарювання необхідно контролювати й регулювати від перегинів у кон’юнктурному відношенні. Наприклад, варто враховувати прагнення фірм-організаторів до вертикальної й горизонтальної інтеграції з метою до- сягнення своїх власних інтересів або власників при- міщення — необґрунтовано піднімати ренту для фірм- Таблиця 3 Основні мотиви співробітництва учасників кластера (СТЦ) у безпосередніх взаєминах
організаторів. Унаслідок таких прагнень послабляєть- ся конкурентне середовище, що, у свою чергу, може негативно відбиватися на якісному розвитку галузі, а також економіці регіону та України в цілому.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, мож- на зробити такі висновки щодо питання доцільності кластеризації суб’єктів господарювання.
1. Кластер, по своїй суті, не є формальним об’єднанням, а представляє інтереси скупчення суб’єктів підприємницької діяльності в середовищі, де
створюються оптимальні умови для сталої діяльності та розвитку кожного із суб’єктів господарювання будь-якого масштабу діяльності, а також і організації в цілому.
2. Метою кластеризації суб’єктів господарюван- ня стає створення умов для гармонізації інтересів кож- ного учасників об’єднання суб’єктів господарюван- ня. Таким чином, обґрунтування та врахування інте- ресів кожного з учасників кластера дає уявлення щодо формування критеріїв оптимальності створення такої Таблиця 4 Мотиви гармонізації інтересів всіх учасників кластера (СТЦ)
Учасники кластера Мотиви гармонізації інтересіввсіх учасників кластера
Власник приміщення СТЦ
Вартість площі будинку дуже сильно залежить від розвиненості інфраструктури СТ Ц, тому існує непряма зацікавленість певного учасника в ефективності роботи всього кластера, а не тільки окремих його ділянок.
Фірма-організатор СТЦ
Зацікавленість учасника у формуванні консенсусу інтересів між всіма учасниками кластера, тому що це є першорядною задачею фірми- організатора. Наприклад, відносини між ритейлорами і/або постачальниками впливають на ціну, якість і асортимент продукції, що, у с вою чергу, впливає на привабливість відвідування СТЦ і його розвиток.
Роздрібні продавці (ритейлори) СТЦ
Зацікавленість у тому, щоб між власником приміщення й фірмою- організатором було однакове розуміння загальної стратегії розвитку, а також формування консенсус у інтересів між ними. Фірма-організатор у відносинах з влас ником приміщення відстоює інтереси ритейлорів, що є прямою зацікавленістю останніх.
Постачальники і/або виробники продукції
Просування Т М продукції залежить і від вартості присутності в СТЦ і від просування СТЦ у цілому.
Інші учасники кластера Зацікавленість в ефективній роботі кластера складається в співробітництві з учасниками кластера щодо проекту.
Таблиця 5 Функції фірми-організатора в процесі формування і функціонування кластера (СТЦ)
Функції Конкретний опис напрямків діяльності
фірми-організатора Планування
Планування спільної діяльності на основі формування консенсусу інтересів тривалого співробітництва. Основна мета – досягнення синергетичного ефекту за рахунок виділення найбільш перспективних напрямків діяльності.
Організація
Організація співробітництва між учасниками кластера на основі обґрунтування кола питань та інтересів кожного. Реалізація стратегічних планів кластера.
Консультації кожного з учасників щодо організаційних питань функціонування кластера.
Мотивація
Створення умов для організації об'єднання на основі формування консенсусу інтересів. Основні принципи кластера – підвищення прибутковості й ринкової вартості кожного з учасників кластера. Консультації учасників кластера для бачення загальної стратегії розвитку об'єднання.
Контроль Безпосередній контроль і коректування напрямку діяльності учасників кластера щодо загальної стратегії розвитку об'єднання.
структури та виявлення мотивів для об’єднання діяль- ності суб’єктів господарювання.
3. У свою чергу, за рахунок зниження трансак- ційних витрат, економії на гнучкості такого роду струк- тури, визначених можливостях росту шляхом вдос- коналення діючих та створення нових ефективних зв’язків та можливостей, зниження ділового й фінан- сового ризиків відбувається досягненням синергетич- ного ефекту.
4. Визначна роль фірми-організатора в кластері визначається тим, що на неї полягають функції ефек- тивного управління об’єднанням суб’єктів господа- рювання, що входять у кластер.
5. Поряд з гармонізацією інтересів всіх учасників кластера, у такого роду об’єднанні забезпечується високий рівень конкуренції за рахунок великої при- сутності конкурентів в одному місці, що дає впев- неність споживачеві в отриманні продукції чи послуг досить високої якості та за помірною ціною.
6. Однак разом з позитивними тенденціями роз- витку суб’єктів підприємництва і забезпечення висо- кого рівня конкуренції між ними існують також і нега- тивні моменти в розвитку, що підштовхують до ство- рення монопольного стану на ринку і дисбалансу інте- ресів суб’єктів господарювання галузі. Наприклад, прагнення фірм-організаторів до вертикальної й гори- зонтальної інтеграції в рамках своїх власних інтересів. Ці питання повинні бути на контролі в Антимонополь- ному комітеті України.
7. Таким чином, формування неформальних об’- єднань суб’єктів малого підприємництва є позитив- ним моментом у становленні та подальшому розвит- ку малого бізнесу в країні. Умови розвитку кластерів, які гармонізують інтереси групи суб’єктів підприєм- ницької діяльності, практично відповідають умовам розвитку малого бізнесу в Україні. У кластерах ство- рюються оптимальні умови для ефективного функціо- нування та розвитку малого бізнесу, бо підприємства використовують свої можливості в інтересах інших суб’єктів господарювання та надають, у свою чергу, свої можливості та ресурси для застосування в інте- ресах інших суб’єктів господарювання. У рамках кла- стерів можна здійснювати консалтингову діяльність та одночасно із додатковими можливостями отримувати нові знання щодо ведення та розвитку бізнесу. Тобто такі скупчення є для суб’єктів малого підприємницт- ва інкубаторами для розвитку їх діяльності, створення нових напрямків бізнесу. Створення умов та форму- вання позитивних тенденцій об’єднання прагнень і зу- силь суб’єктів малого підприємництва позитивно відіб’ється не тільки на інфраструктурі регіону та по- казниках його діяльності, але й на показниках націо- нальної економіки в цілому.
Література
1. Основні показники розвитку малих підприємств [Електронний ресурс]. — Режим досту- пу : http:// www.ukrstat.gov.ua. 2. Основні показники діяльності малих підприємств за видами економічної діяльності у 2008р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://donetskstat.gov.ua/statinform/
str_zmini5.php 3. Ляшенко В.І. Регуляторна політика в Україні : методологія формування та режим реалі- зації в сфері малого підприємництва : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук : спец. 08.00.03 «Економіка і управління національним господарством» / В. И. Ля- шенко ; ІЕП НАН України. — Донецьк, 2007. — 434 с.
4. Ляшенко В.И. Обучение управленцев для малого предпринимательства : проблемы и перспективы / В.
И. Ляшенко, Т. В. Бережная, С. А. Полковников //
Вісник економ. науки України. — 2008. — № 2. — С. 101 — 106. 5. Ляшенко В.И. Концепция констру- ирования региональных режимов регулирования развития малого предпринимательства / В. И. Ляшенко // Вісник економ. науки України. — 2005. — № 2. — С. 67—72. 6. Ляшенко В.И. Экономико-правовое обеспечение развития субъектов малого предприни- мательства / В. И. Ляшенко, В. В. Хахулин. — До- нецк : Юго-Восток, 2001. — 456 с. 7. Макогон Ю.В.
Регіональні економічні зв’язки і вільні економічні зони / Ю. В. Макогон, В. І. Ляшенко, В. О. Кравчен- ко. — Донецьк : Альфа-прес, 2004. — 512 с. 8. Бух- вальд Е. Роль федеральных и региональных струк- тур управления в интеграции малого и крупного биз- неса России / Е. Бухвальд, А. Виленский // Федера- лизм. — 2003. — № 3. — С. 105 — 126. 9. Шлаф- ман А. И. Организация стратегического взаимодей- ствия малого предприятия с кластером : дис. на полу- чение науч. степени канд. экон. наук : спец. 08.00.05
«Развитие производительных сил и региональная эко- номика» / А. И. Шлафман. — СПб., 2002. — 125 c.
10. Портер М.Э. Конкуренция / М. Э. Портер ; [пер.
с англ. Пелявского О.Л., Уриханяна А.П., Усенко Е.Л.
и др.]. — М. : Вильямс, 2006. — 608 с. 11. Шум- петер Й.А. Капитализм, социализм и демократия / Й. А. Шумпетер ; [пер. с англ. под науч. ред. Автоно- мова В.С.]. — М. : Экономика, 1995. — 540 с.
12. Feldman V.P. Innovation in Cities: Science based Diversity, Specialization and Localized Competition / V. P. Feldman, D. В. Audretsch // European Economic Review. — 1999. — № 43. — P. 31 — 39. 13. Leamer Е.Е. Souses of International Comparative Advantage:
Theory and Evidence / Е. Е. Leamer. — Cambridge : MIT Press, 1984. — 271 р. 14. Федоров В.К. Осо- бенности организации и перспективы развития инно- вационно-производственных кластеров / [В. К. Федо- ров, Г. П. Бендерский, А. М. Белевцев, И. К. Епанеш-