Стан гормональної ланки адаптації хворих на токсокароз до лікування

Разом з тим виявлено чітку залежність між частотою підвищення концентрації Ig E і токсокарозом. Так, якщо підвищений вміст Ig E мав місце у 60,01±16,22% хворих на тоскокароз, а при мікст-інвазії підвищення Ig E було відзначено лише у 12,13±12,12% хворих (р<0,001).

Таким чином, у хворих на токсокароз був виявлений дисбаланс основних ланок імунітету, який виражається в активації Т-клітинної ланки імунітету з посиленням супрессорного і ослабленням хелперного компонентів, в зниженні В-лімфоцитів і збільшення загальної кількості сироваткових імуноглобулінів.

Підсумки результатів дослідження комплексу імунних реакцій, що відображають стан окремих ланок імунітету та імунної системи в цілому, свідчать про різний ступень і спрямованість імунологічних порушень у обстежених хворих на токсокароз та з мікст-інвазією. Результати проведених досліджень показали, що в розвитку і реалізації імунної відповіді на інвазію відбувається складна перебудова взаємодії між Т-і В - системами імунітету, що забезпечує нову інтеграцію імунних процесів, які відбивають взаємодії показників імунної системи. При токсокарозі відбувається індукція деяких показників імунітету, а при мікст-інвазії спостерігається їх суттєве пригнічення. При мікст-інвазії відбуваються деякі вирівнювання порушень балансу компонентів імунної системи, але він залишається на якісно новому рівні, який стає для хворих своєрідною нормою.

4.3. Стан гормональної ланки адаптації хворих на токсокароз до

Є значна кількість робіт, присвячених вивченню кортикостероїдів при стресі і адаптації. Згідно з літературними даними в природних умовах регуляції багато структур головного мозку і, перш за все, гіпоталамо-гіпофізарна система чутливі до глюкокортикоїдів. Ще один гормон, роль якого надзвичайно велика в гормональній відповіді організму при адаптації − інсулін.

Не відомо жодного іншого гормону, який би володів настільки вираженим контреффектом по відношенню до глюкокортикоїдів. Від вмісту інсуліну в периферичній крові залежить чутливість тканин до регуляторного впливу глюкокортикоїдів, їх метаболічний ефект. Пояснення отриманих даних і оцінка стану адаптації зі змінами вмісту кортизолу при хронічній інвазії без аналізу вмісту інсуліну обмежена.

Для оцінки стану адаптивних можливостей організму при токсокарозі та мікст-інвазії токсокарозу з ентеробіозом провели дослідження вмісту в крові гормонів кортизолу та інсуліну. Вважаючи на залежність чутливості тканин до регуляторного впливу глюкокортикоїдів від вмісту інсуліну в периферичній крові, визначався коефіцієнт напруги як найбільш об'єктивний критерій тяжкості шкідливої дії інвазії і активності компенсаторно-пристосувальних реакцій.

Середній рівень кортизолу у хворих на токсокароз не відрізнявся від норми (421,51±66,95 нмоль/л, а у хворих з мікст-інвазією перевищував показники контролю – 728,60±17,80 нмоль/л (р<0.05). Індивідуальна оцінка вмісту гормону дозволила встановити, що у хворих з мікст-інвазією вміст гормону був підвищений в 2 рази частіше, ніж у хворих без гостриків. Не було встановлено відмінностей у вмісті кортизолу в залежності від статі (у чоловіків – 408,3±82,5, у жінок – 434,7±51,4 нмоль/л) і віку (до 40 років – 424,6±45,4, після 40 років – 432,6±59,3 нмоль/л) .

У хворих без мікст-інвазії рівень інсуліну частіше був знижений, у хворих з мікст-інвазією рівень інсуліну достовірно частіше був підвищений (р<0,05). Статевих відмінностей в концентрації інсуліну в сироватці крові хворих на токсокароз, як і в контролі не було виявлено.

Відомо, що секреція інсуліну регулюється рівнем глюкози в крові.

Проведене нами визначення вмісту інсуліну в залежності від рівня цукру в крові хворих на токсокароз показало, що при вмісті цукру в межах норми (3,5-5,7 пмоль/л) концентрація інсуліну у хворих без мікст-інвазії (143,42±14,02 нмоль/л) була дещо нижчою (р<0,05), ніж у хворих з мікст- інвазією (167,40±19,51 нмоль/л). Це може свідчити про те, що у хворих без мікст-інвазії зберігаються принципи зв'язку між рівнем глюкози в крові та інсуліном, а при мікст-інвазії цей зв'язок порушується.

Для оцінки впливу інвазії на адаптаційно-пристосувальні реакції хворим на токсокароз проведено визначення показника напруги (співвідношення рівня кортизолу і інсуліну в крові) − найбільш об'єктивний критерій тяжкості шкідливої дії інвазії і активності компенсаторно-пристосувальних процесів, що розвиваються в організмі.

З огляду на те, що характер ендокринної реакції організму у відповідь на інвазію змінюється по-різному, тяжкість стану напруги визначали не за абсолютним вмістом кортизолу і інсуліну в крові, а за величиною коефіцієнта, що відображає ставлення відсоткових величин цих гормонів. За даними літератури, існує три варіанти реакції ендокринної системи організму у відповідь на подразник. Чим вище коефіцієнт напруги, тим менше резерв компенсаторних можливостей організму, і тим більш загрозливим з точки зору прогнозу компенсації функцій стає стан напруги.

Переважна зміна рівня того, або іншого гормону, і різні поєднання зазначених механізмів обумовлюють неоднорідність стану адаптації при токсокарозі. Особливо це наочно проглядається по співвідношенню основних адаптогенний гормонів − кортизолу і інсуліну, процентне співвідношення яких дає уявлення про стан напруги. Чим вище коефіцієнт напруги до лікування, тим менше резерв компенсаторних можливостей, і тим більше несприятливим з точки зору прогнозу компенсації функцій стає стан напруги.

Як свідчать проведені нами дослідження і дані літератури, всі три варіанти можуть завершитися нормалізацією або значним зниженням показника

напруги після комплексної протигельмінтної терапії, що вказує на нормалізацію або поліпшення гормональної регуляції.

Було встановлено, що показник напруги (К/І), що відображає відсоткове відношення величин кортизолу і інсуліну, змінювався в широких межах, що свідчило про різний тип адаптаційної реакції у хворих на токсокароз. При I типі − коефіцієнт напруги мало відрізнявся від норми (становив 1,3-1,9). При цьому рівень кортизолу прагнув до підвищення, а вміст інсуліну в крові знижувалося в 1,5-2 рази. II тип − коефіцієнт напруги становив 3,5-4. Рівень кортизолу коливався в межах норми (незначно підвищувався або знижувався), а інсуліну − знижувався в 3-5 разів у порівнянні з нормою. Такий тип напруги свідчив про те, що організм працює на межах своїх адаптаційних можливостей і під впливом додаткових патологічних процесів (загострення соматичних, розвиток інфекційних захворювань і т. і.) може перейти в фазу виснаження і був характерним для хворих з мікст-інвазією. Другий варіант реагування може закінчитися переходом в екстремальний стан з фазою виснаження або в стан хронічної напруги, тобто перейти в третій тип реакції.

При III типі − коефіцієнт напруги в 7-13 разів перевищував норму. При цьому кортизол підвищувався, а рівень інсуліну знижувався в 9-10 разів. Таке співвідношення гормонів характерно для переходу на більш економний рівень регуляції. Аналіз отриманих даних показав, що у хворих на токсокароз та мікст-інвазію токсокарозу з ентеробіозом до лікування зустрічаються різні типи перебудови гормональної регуляції, як за рахунок переважної зміни вмісту кортизолу або рівня інсуліну, так і поєднання зазначених механізмів.

Чим вищий коефіцієнт напруги до лікування, тим менший резерв компенсаторних можливостей і, тим більше несприятливе є захворювання з точки зору прогнозу компенсації адаптаційних функцій.

Виявлені в процесі аналізу варіанти зміни стану напруги дозволили виділити три основні типи перебудови гормональної регуляції і стану адаптації при токсокарозі: нормальний, компенсованої адаптації і дезадаптації.

При нормальній адаптації зберігається нормальне фізіологічне співвідношення гормонів в плазмі крові і стан напруги не виходить за межі норми, тобто гормональна перебудова сприяє розвитку стійкої резистентності організму в нових умовах - настає довгострокова адаптація.

Більш виражені порушення гормонального балансу, наростання дезорганізації гормональних відносин і стану напруги, що не заходять за межі умовної фізіологічної норми, характерні для компенсованої адаптації, яка за будь-яких несприятливих умовах може перейти в стан дезадаптації.

Дезадаптація характеризується вираженим порушенням між гормональних відносин і підвищенням стану напруги, що характерно для виснаження компенсаторних можливостей організму.

Таким чином, виявлені зміни гормональної регуляції при токсокарозі та при мікст-інвазії токсокар з гостриками дають додаткову інформацію про стан адаптивно-компенсаторних можливостей організму, розширюють уявлення про патогенетичні механізми і можуть бути використані при оцінці стану адаптації хворих на токсокароз та при мікст-інвазії токсокар з гостриками, а також для обґрунтування розробки корегуючої терапії.

Основні положення розділу знайшли відображення в опублікованих працях автора [13, 16, 20, 21, 23, 25, 30, 32-36].

РОЗДІЛ 5

ДИНАМІКА КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНИХ ТА КОМПЕНСАТОРНО- ПРИСТОСУВАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ ХВОРИХ НА ТОКСОКАРОЗ І

НА МІКСТ-ІНВАЗІЄЮ ТОКСОКАРОЗУ З ЕНТЕРОБІОЗОМПІСЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ

З метою пошуку можливих шляхів прискорення відновлення порушень стану адаптивних можливостей організму при токсокарозі та мікст-інвазії токсокарозу з ентеробіозом, які мали тривалий перебіг, поряд з протигельмінтним і загальноприйнятим патогенетичним лікуванням додатково був застосований ɑ-2-β інтерферон.

Для оцінки імуномодулюючої дії інтерферонів було обрано такі критерії: загальний стан хворого і динаміка суб'єктивних та об'єктивних клінічних даних, а також динаміка основних показників клітинного і гуморального імунітету по відношенню до норми.

Через 4 місяці після комплексної терапії з додаванням інтерферонів було встановлено, що позитивна динаміка загального стану хворих і клініко-лабораторних показників частіше спостерігалася у хворих, які отримували додатково ɑ-2-β інтерферон. При контрольному клініко- лабораторному обстеженні хворих після комплексної протигельмінтної терапії з додаванням інтерферонів було встановлено, що стан хворих значно поліпшувався, швидше зникали симптоми астенізації і інтоксикації, нормалізувалися або помітно поліпшувалися об'єктивні клініко-лабораторні показники, підвищувалася стійкість до простудних захворювань.

В цілому слід зазначити, що у більшості хворих на токсокароз після комплексної протигельмінтної терапії, незважаючи на поліпшення загального стану і відносний зворотний розвиток існуючих до лікування змін, повної нормалізації показників імунної системи не відбувається, що свідчить про стійкість цих порушень.

Нормалізація показників клітинного і гуморального імунітету відзначалася частіше у хворих, які отримували ɑ-2-β інтерферон, ніж у хворих без них. Як показали наші дослідження, інтерферони надають індукуючу, імунокоригуючу і протизапальну дію. Механізм дії інтерферонів включає нормалізацію змінених показників Т-лімфоцитів з різною фенотипичною спрямованістю, підвищення рівня IgA, тенденцію до нормалізації рівня Ig M, G (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 − Динаміка показників клітинного і гуморального імунітету у хворих на токсокароз після лікування з додаванням інтерферонів

Показник імунітету

Частота (%) и характер змін

нормалізація поліпшення без змін

1 2 1 2 1 2

Т-загальні CD³+

2110,24 ^х 86,32 4712,12 5010,92 3211,76 4210,54

Т-хелпери CD⁴+

3211,47 ^х 178,23 4212,35 4210,22 2610,21 ^х 4210,55

Т- супресори

CD⁸+

2610,23 126,00 3711,26 219,17 3711,33 6710,34

Ig A ^{169,00 х} 44,01 3711,44 ^х 219,21 4712,78 ^х 759,54

Ig M ^{2610,18 126,19 5812,78 3810,65 2110,32 х} 5010,18

Ig G ^{2110,12 х} 86,33 5312,22 2910,32 2610,43 ^х 6210,77

Примітки: ^х – достовірність відмінності від контролю р<0,05 1 − лікування з додаванням інтерферонів

2 − лікування без додавання інтерферонів

Курсове застосування було досить ефективно у хворих з мікст- інвазією (табл. 5.2).

Таблиця 5.2 − Динаміки клініко-лабораторних показників хворих на токсокароз після комплексного лікування з додаванням інтерферонів

Характер змін Частота змін (%)

з додаванням інтерферонів

без додавання інтерферонів

% %

Нормалізація 32±11,32 10±7,00

Поліпшення 53±12,11 37±11,87

без змін 25±10,45 53±12,63

При цьому встановлений чіткий взаємозв'язок між наявністю або відсутністю мікст-інвазії і виразністю порушень з боку імунної системи, а також ефективністю лікування інтерферонами. Застосовані для корекції імунологічних та адаптаційних порушень інтерферони сприяли прискоренню зворотного розвитку органної патології у хворих на токсокароз, особливо з мікст-інвазією, і підвищенню ефективності лікування.

Залежно від динаміки сукупності суб'єктивних і об'єктивних клінічних симптомів і результатів повторного клініко-інструментального обстеження, що дозволили оцінити характер і спрямованість розвитку існуючих до лікування змін, нами була прийнята наступна шкала оцінки ступеня ефективності комплексного лікування хворих на токсокароз та на токсокароз з мікст-інвазією (рис. 1).

1 ступінь ефективності (повне одужання) характеризувався зникненням суб'єктивних і об'єктивних клініко-лабораторно- інструментальних ознак захворювання, засвідчував про зворотний розвиток змін, що спостерігалися до лікування.

0 2 4 6 8 10 12 14 16 18 20

1 2 3 4

Ряд1 Ряд2

Рис. 5.1 ̶ Характер динаміки загальних клініко-лабораторних показників у хворих на токсокароз і у хворих з мікст-інвазією токсокарозу з ентеробіозом після лікування

Примітки: ряд 1 − хворі на токсокароз

ряд 2 – хворі з мікст-інвазією токсокарозу з ентеробіозом

1 – нормалізація з додаванням ɑ-2-β інтерферону; 2 – поліпшення з додаванням ɑ-2-β інтерферону; 3 – без змін без ɑ-2-β інтерферону; 4 – погіршення без ɑ-2-β інтерферону

2 ступінь (поліпшення) характеризувався зникненням суб'єктивних і значним зменшенням об'єктивних ознак, характерних для токсокарозу та токсокарозу з мікст-інвазією в фазі загострення, при чітко вираженої

тенденції до зворотного розвитку клініко-лабораторно-інструментальних порушень, які спостерігалися до лікування.

3 ступінь (відсутність змін) характеризувався зменшенням суб'єктивних ознак при відсутності істотних змін, що вказують на зворотний розвиток клінічних і лабораторно-інструментальних порушень, що були до лікування.

4 ступінь (погіршення) визначався у хворих з незначним суб'єктивним поліпшенням або його відсутністю при погіршенні об'єктивних показників, які свідчать про наростання патологічних змін у хворих.

Після антигельмінтної комплексної терапії і з додаванням ɑ-2-β інтерферону було встановлено, що позитивна динаміка загального стану хворих і клініко-лабораторних показників частіше спостерігалася у хворих, які отримували додатково ɑ-2-β інтерферон. Встановлено, що у хворих ефективність лікування, яке проводили з додаванням ɑ-2-β інтерферону, була достовірно вища (χ² =11,51, р<0,01), при цьому частіше (χ²=4,32, р<0,05) була у хворих на токсокароз без мікст-інвазії. Відсутність зворотного розвитку клінічних порушень і їх посилення достовірно частіше (χ²=8,36, р<0,01) відбувалися у хворих з мікст-інвазією токсокарозу з ентеробіозом після лікування без додавання ɑ-2-β інтерферону.

При застосуванні ɑ-2-β інтерферону прискорювалася нормалізація суб'єктивних і об'єктивних клінічних проявів, поліпшувався зворотний розвиток загальних і місцевих клінічних синдромів, зменшувалися або повністю були відсутні побічні реакції на специфічні протигельмінтні препарати і алергічні прояви у відповідь на дегельмінтизацію.

Аналіз динаміки показників напруги після лікування в обох групах хворих свідчить про те, що додавання ɑ-2-β інтерферону до традиційного лікування призводить до істотного зниження індексу К/І, у хворих з високим коефіцієнтом напруги до лікування спостерігалася нормалізація

показника (К=1) за рахунок збільшення інсуліну і зниження кортизолу, що вказує на підвищення адаптивно-компенсаторних можливостей організму.

У хворих з початковим нормальним або трохи зниженим показником напруги (К=1, К=0,8) після лікування рівень кортизолу і інсуліну істотно не мінявся і показник напруги залишався без зміни. Наведені дані свідчать про те, що дія ɑ-2-β інтерферону залежала від початкового функціонального стану ендокринної регуляції.

Зміну вмісту співвідношення кортизолу і інсуліну в крові при токсокарозі та при мікст-інвазії токсокар з гостриками можна розглядати як зміну сигналів, відповідальних за появу необхідної обмінної адаптації, які до певного рівня носять пристосувальний характер, переходять при надмірних порушеннях в патологічний стан, що приводить до поломки адаптаційно-компенсаторних механізмів.

Таким чином, виявлені зміни гормональної регуляції, динаміка показника напруги дають додаткову інформацію про стан адаптивно- компенсаторних можливостей організму і можуть бути використані при оцінці стану адаптації хворих на токсокароз та при мікст-інвазії токсокар з гостриками, а також дозволяють говорити про вплив ɑ-2-β інтерферону на гормональні механізми адаптаційного процесу.

Основні положення розділу знайшли відображення в опублікованих працях автора [17, 22, 23, 28, 29, 31, 37-40].

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Питання удосконалення діагностики, лікування та профілактики паразитозів зберігають свою актуальність для громадського здоров’я й охорони здоров’я багатьох країн [105, 160, 196, 229]. Епізоотичний стан щодо паразитарних захворювань у домашніх тварин в умовах великих міст України є складним і спостерігається тенденція до його погіршення погіршення [75, 175].

Найбільш патогенною дією володіють гельмінти в міграційній стадії і тканинній.

У сучасних, постійно мінливих екологічних умовах з'являються нові варіанти відомих хвороб у вигляді різних поєднань етіологічних агентів і в формі несподіваних змін епізоотичної ситуації. Проблема змішаних (асоціативних) захворювань, в патогенезі яких беруть участь різні етіологічні агенти, цікавить багатьох вчених [47, 67, 79, 100, 113].

На думку деяких авторів, зустріти моноінвазію або моноінфекцію надзвичайно складно [143, 186, 327]. Зокрема, останнім часом у зв'язку зі зміною природних біоценозів все частіше діагностуються змішані паразитози, отже, багато уваги приділяється вивченню цього феномена і з'ясування закономірностей їх прояву.

Незважаючи на великі успіхи у вивченні паразитоценозів в нашій країні і за кордоном, недостатньо вивченими залишаються питання профілактики та лікування асоціативних хвороб, тому що збудники відрізняються не тільки морфологією і циклами розвитку, але і різними біохімічними (обміном речовин і енергії) і фізіологічними процесами.

Структура інфекційної патології людини в останні десятиліття зазнала істотну еволюцію, зумовлену зміною ролі і питомої ваги значної групи збудників інфекційних захворювань, і зараз переважають мікст-інфекції та інфекції, спричинені умовно-патогенною мікрофлорою [56, 89].

В сучасних умовах фахівці і дослідники все частіше стикаються з необхідністю проводити дегельмінтизацію одночасно проти паразитів, які

належать різним таксонам. Саме тому так практично необхідно ретельне вивчення цієї проблеми.

Особливий інтерес представляє токсокароз − паразитарне захворювання, що викликається мігруючими личинками аскаридат собак (Toxocara canis) і кішок (Toxocara mystax), що характеризується тривалим рецидивуючим перебігом і поліорганними ураженнями алергічної природи [9, 46, 185, 186].

Значимість вивчення токсокарозу полягає, перш за все, в тому, що хвороба і її наслідки істотно утрудняють активність і потенціал життя ураженого населення, завдаючи цим великий соціальний і економічний збиток.

При хронічному перебігу захворювання і після успішного протипаразитарного лікування тривало зберігаються ураження різних органів і систем організму.

Діагностика токсокарозу утруднена через поліморфізм і невизначеність клінічних проявів. У повсякденній клінічній практиці своєчасна постанова діагнозу і призначення специфічної терапії − швидше виняток, ніж правило.

І хоча значного поширення в Україні набули гельмінтози-антропонози, однак, за тяжкістю перебігу для людини на перший план виходять гельмінтози- зоонози та мікст-інвазії [90, 122].

В Україні токсокароз частіше має перебіг як мікст-інвазія з ентеробіозом.

До теперішнього часу клінічні прояви ентеробіозу вивчені досить повно, проте глобальні екологічні зміни останніх десятиліть, широке застосування антибактеріальних, імунотропних та інших лікарських препаратів змінили клінічну картину нематодозів в цілому, що потребує додаткового вивчення вивчення [59, 147, 223].

Останнім часом у зв'язку зі зміною природних біоценозів все частіше набувають значення імунологічні та імунопатологічні реакції організму на інвазію, з гельмінтозами асоційовані численні порушення у ВІЛ-інфікованих пацієнтів [50, 157]. Однак залишаються неясними деякі сторони патогенезу захворювання і його вплив на імунну систему в цілому, не вивчені адаптаційно-пристосувальні реакції організму людини при ентеробіозі, а також при мікст-інвазії токсокарозу з ентеробіозом. Тому потребує подальшого

вивчення і питання про роль гормонально-імунологічних регуляторних систем при нематодозах з точки зору формування хазяїно-паразитарних відносин, а також для обґрунтування терапії та підвищення ефективності лікування. Все вищезазначене обумовило необхідність продовження досліджень у цьому напрямку та визначило мету і завдання дослідження.Згідно з цим, було визначено мету нашого дослідження: підвищити ефективність діагностики і лікування хворих на токсокароз з ентеробіозом шляхом поглибленого вивчення адаптаційних можливостей організму та їх корекції.

Відповідно дизайну з метою встановлення особливостей клінічного перебігу та патогенезу токсокар і гостриків було обстежено 140 хворих на токсокароз у віці від 20 до 60 років (середній вік 39,63,3 років) (80 чоловіків і 60 жінок), які перебували на амбулаторному обстеженні та лікуванні на кафедрі медичної паразитології та тропічних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України в 2013-2016 рр. У 45 хворих (23 чоловіків та 22 жінки) на токсокароз при обстеженні був виявлений ентеробіоз.

75 хворих обстежено через 4 місяця після закінчення лікування для вивчення зворотного розвитку органної патології і ефективності комплексної терапії.

Для порівняння було обстежено 38 (22 жінки і 16 чоловіків) практично здорових осіб відповідного віку з негативними серологічними реакціями на токсокароз.

Вибіркове сероепідеміологічне обстеження на токсокароз 321 дорослих мешканців Харківської області було проведено методом імуноферментного аналізу. При збирані епідеміологічного анамнезу приділялася увага утриманню в родині собак або тісному контакту з ними, наявності присадибних ділянок, звичкам пікацизму (геофагії). У зв'язку з тим, що одним з показників санітарно-гельмінтологічного стану на конкретній території є рівень ураженості собак на токсокароз, проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз офіційної статистики Державної ветеринарної служби про чисельність собак в області та результатів обстеження 576 собак на токсокароз, від яких

взято 1739 проб фекалій для копроскопії та 102 зскрібки грунту та піску з вольєрів.

Уточнені деякі особливості епідеміології токсокарозу: встановлена пряма залежність серопозитивності населення на токсокароз від рівня ураженості собак, узагальнені дані показали, що має місце значна зараженість собак і дисоціація між високою кількістю позитивних результатів серологічного обстеження на токсокароз та офіційно зареєстрованими випадками у Харківській області.

Вивчення ураженості населення Харківської області при вибірковому сероепідеміологічному обстеженні показало, що частота позитивних результатів досягала 44,72±3,91% у сільському осередку, в місті ̶ 42,53±2,90%.

Аналіз розподілу хворих за статтю та віком показав, що чоловіків було більше, ніж жінок і що переважна більшість хворих (86,40%) перебували в працездатному віці. При обстеженні хворі пред'являли численні скарги (табл.

1). Лише 26 (18,57%) хворих не висловлювали скарг. Токсокароз у них мав безсимптомний перебіг і був виявлений випадково.

В роботі проаналізовано дані ретельно зібраного анамнезу, суб’єктивних та об’єктивних даних, встановлено клінічні та лабораторні особливості перебігу мікст-інвазії токсокарозу з ентеробіозом, представлено дані про стан неспецифічного імунного захисту з визначенням комплексу показників, що характеризують клітинний і гуморальний імунітет, для загальної оцінки лейкоцитарної реакції визначався лейкоцитарний індекс інтоксикації, для оцінки адаптаційно-компенсаторних реакцій організму дефінітивного хазяїна при токсокарозі досліджувався базальний рівень гормонів периферичних ендокринних залоз (кортизол і інсулін).

Тривале динамічне спостереження за хворими дозволило узагальнити отримані суб'єктивні і об'єктивні дані і виділити основні загальні і місцеві клінічні синдроми, що найчастіше зустрічалися: больовий абдомінальний − 80,22%; диспептичний − 65,22% хворих; вегето-дистонічний − 41,71%;

гепатобіліарний − 36,90%, легеневий − 14,63%; суглобовий − 11,71%;

алергічний − 8,73%; очний − 6,84%. Частіше за інші синдроми (у 80,22%

хворих) зустрічався больовий синдром, зумовлений болем у верхніх відділах живота. Біль в правому підребер'ї, в епігастральній ділянці, в лівому підребер'ї був різним за силою і характером від слабкого і/або помірно вираженого, тупого, ниючого постійного, різко вираженого, з ірадіацією у праву половину спини. Виявлені клінічні зміни зустрічалися у хворих на токсокароз до лікування в найрізноманітніших поєднаннях, обумовлюючи поліморфність клінічних проявів від безсимптомних до виражених порушень функцій органів і систем.

При дослідженні морфологічного складу периферичної крові було встановлено, що середні показники основних елементів крові знаходилися в межах норми. Вміст еозинофілів (від 0 до 4%) був нормальним. ЛІІ у здорових осіб становив в середньому 1,25±00,25 (межі коливань 0,90-1,30), у хворих на токсокароз становив 0,82±0,15 і коливався від 0,15 до 2,85. Однак, у межах норми ЛІІ знаходився тільки у 21,32±0,41% хворого на токсокароз. У 20,44%

хворих ЛІІ в 1,5-2 рази перевищував верхні показники норми. Підвищення ЛІІ, як правило, спостерігалося частіше при низькому (нижче 3%) вмісті еозинофілів в периферичній крові. При відсутності еозинофілів підвищення ЛІІ було у 75,13±10,00% хворих. При мікст інвазії ЛІІ лише у 5,01±3,00% хворих знаходився в межах норми.Аналіз біохімічних показників крові вказував на різну спрямованість їхніх змін. В результаті дослідження було встановлено, що середні значення біохімічних показників крові коливалися в межах референтних значень. Разом з тим, аналіз частоти змінності по відношенню до середньої норми дозволив встановити, що рівень, лужної фосфатази, тимолової проби, бета-глобулінів і гамма-глобулінів частіше були підвищені, а рівень загального білірубіну та альбумінів знижений. Результати дослідження АсАТ, діастази сечі і крові не відрізнялися від норми у всіх хворих.

На основі того, що імунній системі відводиться велика роль у формуванні патологічного процесу, а також в оцінці тяжкості перебігу та ефективності лікування паразитарних хвороб, було проведено дослідження

стану клітинного і гуморального імунітету у хворих на токсокароз і з мікст- інвазією токсокар та гостриків. Як видно з таблиці 2, показники імунітету у хворих на токсокароз, особливо у хворих з мікст-інвазією токсокар та гостриків, істотно відрізняються від аналогічних показників здорових осіб.

Зокрема, відзначається статистично значуще підвищення вмісту CD⁸+ і зменшення CD⁴+, що призводить до вираженого зниження індексу CD⁴+/CD⁸+ (0,96 і 1,21 у хворих на токсокароз і з мікст-інвазією токсокар і гостриків відповідно при нормі 2,20).

У хворих на мікст-інвазією токсокар та гостриків було відзначено посилення дисбалансу порівняно із хворими тільки на токсокароз: зниження числа Т-лімфоцитів, особливо з високою функціональною активністю; різке зниження числа CD⁴+; значне зниження індексу CD⁴+/CD⁸+ і підвищення вмісту Ig G.

Виходячи з того, що ЛІІ як інтегральний показник функції лейкоцитів, дозволяє судити не тільки про зміну структури і диференціації елементів крові, але і про імунну реакцію в цілому, було проведено зіставлення показників ЛІІ і індексу CD⁴+/CD⁸+ у одних і тих же хворих. Було встановлено, що при зниженні індексу CD⁴+/CD⁸+ показник ЛІІ також знижується, особливо при мікст-інвазії токсокар з гостриками (коефіцієнт кореляції 0,82) (р<0,01). Це дозволяє зробити висновок, що ЛІІ аналогічно індексу CD⁴+/CD⁸+ може бути рекомендований для використання як критерій прогнозування та оцінки тяжкості перебігу інвазії.

Щоб з'ясувати реакцію кожного з 3-х основних імуноглобулінів на інвазію, було визначено не тільки їх вміст у крові, а й відсоткове значення співвідношення Ig G/Ig A.

Було встановлено, що відсотковий вміст Ig A у хворих з мікст-інвазією значно зменшувався в порівнянні з нормою, а відсотковий вміст Ig M у хворих на токсокароз на початку значно збільшувався. Вміст Ig G також був більш підвищений у хворих з мікст-інвазією. Відповідно у хворих з мікст-інвазією

In document (1)(2)АНОТАЦІЯ Бодня І (сторінка 95-169)