Рисунок 7.15 – Захисне блокування запобіжних клапанів

1 – трійник; 2 – вентилі; 3 – запобіжні клапани; 4 – гвинт з маховиком; 5 – резервуар

Захист резервуарів від деформації при утворенні вакууму зводиться до перевірки стійкості корпусу при повному вакуумі (на стадії проєктування), обладнання його вакуумними клапанами при зберіганні СВГ з високими температурами кипіння і до обігріву таких резервуарів у зимовий час.

Для захисту від гідравлічних ударів на нагнітальних трубопроводах компресорів і насосів встановлюють зворотні клапани. Парофазові лінії резервуарів обладнують конденсатозбірниками для уникнення потрапляння конденсату в циліндри компресора.

Запобігання виникненню джерел запалювання досягається заземленням резервуарів і трубопроводів, блискавкозахистом складів, застосуванням іскробезпечного інструменту при ремонтних роботах, повільним окисненням сульфідів заліза при очистці резервуарів, охолодженням підшипників і сальників насосів і компресорів, дотриманням правил пожежної безпеки.

Проведення вогневих робіт, проїзд автомашин і тракторів ближче 100 м від місця зливу-наливу СВГ не дозволяється. Працівники, які обслуговують резервуари, повинні мати взуття на гумовій підошві без цвяхів. Переносні електролампи для освітлення цистерн повинні бути вибухозахищеними, напруга для них не більше 12 В.

Захист від поширення пожежі, що виникла, скерований на обмеження (встановлення максимально допустимої) кількості СВГ на складах, дотримання встановлених протипожежних відстаней, обладнання витратних трубопроводів швидкісними клапанами – переривачами потоку, влаштування обвалувань, встановлення вогнеперешкоджувачів на свічах (факелах), застосування гідрозатворів на газових лініях і лініях промислової каналізації.

На стадії проєктування передбачають зонування складів СВГ, яке дає можливість винести на окремі ділянки схожі за своїм функціональним призначенням промислові майданчики, виробничі приміщення, що робить їх більш зручним для обслуговування і підвищує вибухо- і пожежобезпеку, оскільки створюється можливість здійснення протипожежного захисту таких зон однотипними стаціонарними установками, зони розташувати на безпечних відстанях одна від одної, створювати сприятливі умови для планування профілактичних заходів. Склади СВГ мають негорючу ґратчасту огорожу.

Максимальна місткість складу скрапленого газу –8000 м³. Надземні резервуари розташовують групами в районі понижених планувальних позначок. Кожна з груп має замкнуте обвалування чи обгороджувальну стінку з негорючих матеріалів висотою не менше 1 м, яка розрахована на 85% місткості групи резервуарів. Ширину земляного валу у верхній частині приймають не менше 0,5 м. Відстань від обвалування чи огороджувальної стінки до резервуарів повинна дорівнювати половині діаметра найближчого резервуара, але бути не менше 1 м. Найбільший ефект дає обвалування типу каре: розтікання рідини у цьому випадку обмежується місткістю одного резервуара.

Витратні місткості складу скраплених газів обладнують аварійним зливом, об’єм аварійного резервуара приймають рівним об’єму найбільшого надземного резервуара.

Відстань між сусідніми складами СВГ приймають не менше 500 м.

Відстані від надземних резервуарів до будівель і споруд, що не відносяться до складу, залежать від місткості складу і знаходяться в межах 100…500 м (50…200 м – від підземних). До будівель і споруд, які розраховані на одночасне перебування більше 800 осіб, вказані відстані подвоюються.

Місткість проміжних складів СВГ, які розташовані на території промислових підприємств, не перевищує 2000 м³, а максимальний об’єм резервуарів – 100 м³.

Максимальний об’єм надземного резервуара РУСГ 5 м³, а підземного – 10 м³. Ці резервуари на об’єктах промисловості і сільського господарства виконують як правило надземними, а у дворах житлових будинків і громадських будівель – підземними. Надземні резервуари встановлюють з розривам не менше 2 м, а підземні – 1 м. Відстані від РУСГ до сусідніх будівель приймають залежно від місткості установки і ступеня вогнестійкості будівлі:

25…50 м – до громадських будівель; 8…25 м – до житлових будинків і будівель промислових підприємств, на яких вони розташовані. Резервуарні установки обносять огорожею висотою 1,2 м, на відстані 1 м від резервуарів.

Для запобігання загазованості дворів при зливі скраплених газів з автоцистерн не здійснюється примусовий викид газу з резервуарів в атмосферу.

Доцільно обладнувати автоцистерни компресорами з двигунами у вибухозахищеному виконанні.

При виникненні пожежі на складі СВГ вживають заходів для зрошення резервуара, що горить, (особливо парового простору) і сусідніх резервуарів, а також для обмеження надходження газу у вогнище пожежі (обмеження площі розливу, перекривання засувок, аварійний злив тощо), тобто забезпечують

контрольоване горіння газу. Для охолодження кулястих і горизонтальних надземних резервуарів СВГ передбачають стаціонарні системи (кільця) водяного зрошення з їх ручним управлінням.

В процесі експлуатації резервуарів-сховищ, цистерн слід контролювати стан стінок місткостей запірних, запобіжних і вимірювальних пристроїв, теплоізоляції або захисного забарвлення (білий колір). У разі виявлення неполадок негайно усунути їх.

Забороняється експлуатувати резервуари, цистерни з несправними відвідними трубами, від’єднаними запобіжними клапанами.

У сховищах ізотермічного типу і сховищах з обігрівом в зимовий час необхідно контролювати температуру скрапленого газу, яка не повинна перевищувати встановлену інструкцією. Температура скрапленого газу не повинна бути вищою за температуру, при якій тиск насиченої пари продукту перевищує допустимий тиск резервуара.

Взимку слід систематично спускати воду, що збирається в резервуарах із скрапленим вуглеводневим або іншим нетоксичним газом. Під час зливу води не можна допускати виходу назовні скрапленого газу.

Необхідно стежити за станом огороджень резервуара або цистерн із скрапленими газами, не допускати пошкоджень обвалування або стінок, своєчасно усувати пошкодження, влаштовувати переходи через огородження.

Майданчики, на яких розміщені резервуари і посудини із скрапленими газами, повинні бути сплановані, не мати ям і місць, що погано продуваються, в яких може нагромаджуватися газ важчий за повітря.

Число цистерн на естакаді під зливом або наливанням не повинне перевищувати встановленого інструкцією. Злив-налив дозволяється здійснювати тільки в справні резервуари-цистерни, що мають заземлення, забезпечені покажчиками рівня, сигналізаторами граничного рівня, манометрами, запобіжними клапанами, термометрами і іншими запобіжними пристроями. Забороняється наповнювати скрапленим газом резервуари, цистерни, балони, якщо закінчився термін їх огляду, немає клейма, вони не відповідно забарвлені.

Забороняється заповнювати місткості скрапленим газами "падаючим струменем". Наливання повинно здійснюватися під рівень (шар) рідини, наявної в резервуарі, цистерні. Резервуари, цистерни слід заповнювати скрапленими газами до гранично допустимого для них рівня, який повинен бути вказаний в цеховій інструкції. Пристрої для контролю за рівнем скрапленого газу в посудинах повинні бути справними. При несправності рівнемірів місцевої і дистанційної дії експлуатувати місткості не дозволяється.

Забороняється здійснювати зливоналивні операції скраплених газів під час грозових розрядів.

При прориві газів з резервуарів, цистерн, трубопроводів, що підводять або відводять скраплені гази, необхідно негайно відключати їх, дотримуючи порядок, передбачений інструкцією.

Щоб уникнути проникнення повітря всередину посудини (цистерни, резервуара) і утворення вибухонебезпечної газоповітряної суміші після зливу в місткості повинен бути надлишковий тиск не менше 50 кПа (0,5 кгс/см²).

Щоб уникнути виходу скрапленого газу назовні при пошкодженні наповнювальних ліній необхідно стежити за наявністю і справністю встановлених на них зворотних клапанів.

Склади скраплених газів повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до встановлених норм. Стан наявних стаціонарних систем охолоджування резервуарів і гасіння пожеж необхідно систематично перевіряти.

Зберігання горючих газів в балонах

Балони для зберігання горючих газів широко використовуються на промислових підприємствах, транспорті й у побуті. На виробництві і в будівельній сфері при зварювальних і газорізальних роботах застосовують балони з пропаном, ацетиленом, киснем. У лікарнях для надання медичної допомоги використовують кисень. У побуті користуються газовими балонами з пропаном для газових плит.

Балон – посудина, яка призначена для перевезення, зберігання і використання стиснених, скраплених або розчинених під тиском газів.

Корпус балона (1) (рис. 7.16) виготовляють з безшовних труб, на нижню частину корпусу – днище (2) в гарячому стані насаджується башмак (3), що надає балону стійкість у вертикальному положенні. У верхню сферичну частину горловини вгвинчують вентиль (6), який призначений для наповнення і відбору газу. В неробочому положенні вентиль є запірним пристроєм. На зовнішню частину горловини (4) напресовується різьове кільце (5) для нагвинчення запобіжного ковпака (7). Ковпак захищає вентиль від пошкоджень і забруднення.