Ринкова економіка

1. Ринкова економічна система

Для того щоб здійснити свій вибір у  світі обмежених ресур­

сів, господарський суб’єкт повинен мати необхідну інформацію про те, що, як і  для кого виробляти. Різні форми господарської організації в історії людської цивілізації — первісна община, ра­

бовласницька латифундія, феодальний маєток, капіталістичне чи соціалістичне підприємство — це різним чином упорядковані еле­

менти системи для вирішення трьох основних завдань господар­

ського життя. Історично можна виділити такі економічні систе­

ми: традиційну, ринкову, командну. У  сучасному світі існують переважно мішані економічні системи, у яких поєднані риси тра­

диційної, командної, ринкової систем.

У традиційній економіці методи й  технології виробництва, обміну, розподілу доходів ґрунтуються на освячених часом зви­

чаях і традиціях; економічна діяльність вторинна порівняно з ре­

лігійними й культурними цінностями. У командній економіці пе­

реважають суспільна (державна) власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване управ­

ління економікою за допомогою державного планування, а гіпер­

централізм закономірно сприяє розростанню бюрократичного апа­

рату, розпалюванню боротьби за контроль над каналами розподілу благ. Ринкова економіка характеризується як система, заснована на приватній власності, свободі вибору й  конкуренції.

Система економічних відносин власності охоплює весь госпо­

дарський процес. Важливо розрізняти право власності й відноси­

ни власності. Право власності  — це право контролювати вико­

ристання визначених ресурсів і  розподіляти витрати й  вигоди, які при цьому виникають. Право власності виражає ставлення людини до речі як до своєї або як до чужої, тобто будується за формулою: суб’єкт об’єкт.

Однак у цьому трактуванні немає відповіді на запитання: звід­

ки береться право власності і  як воно реалізується? Відповідь міститься в розгляді власності як економічних відносин між людь­

ми. Відносини власності  — це відносини між людьми стосовно речей, що виражено формулою:

Суб’єкт Суб’єкт Об’єкт

Проте які саме відносини щодо речей виражає власність? Це відносини присвоєння благ, у  тому числі факторів виробництва, ПРигадайте

1. Пригадайте з  історії, що таке привласнювальне й  відтворю- вальне господарство.

2. Коли виникли ринкові фор- ми господарювання?

Навчіть папугу казати «попит» і  «пропозиція»  — і  ви отримаєте справжнього економіста.

Томас Карлайл Сплатити податки й  померти має кожен.

Бенджамін Франклін Економічна проблема  — як у  кожного взяти, щоб кожному дати.

Генрік Ягодзинський Без економічної свободи ніякої іншої бути не може.

Маргарет Тетчер

ТеМа 3. РиНКОВа еКОНОМІКа

135

і  відносини відчуження благ. Після того як  держава законодавчо врегулює майнові відносини між зазначеними особами, їх на­

діляють правом власності. Це право включає повноваження власника володіти, користу­

ватися й  розпоряджатися майном. Володін- ня — це фізичне володіння річчю, економіч­

ним благом.

Користування полягає в  праві спожива­

ти благо для отримання доходу чи особисто споживати його для задоволення власних по­

треб та інтересів. Розпорядження  — право змінювати присвоєність (належність) майна.

Воно здійснюється найчастіше шляхом укла­

дання різних угод (купівлі­продажу, обміну однієї речі на іншу, дарування тощо).

Зазначені права власника можуть бути тимчасово обмежені з  його ініціативи. Так, людина, що здала в  оренду річ іншій особі, позбавляє себе права володіння й  користу­

вання річчю на термін дії договору оренди.

За сучасних умов у  розвинених країнах держава прагне зафіксувати в  нормативних документах узгоджені з  юридичними зако­

нами економічні відносини.

Відносини власності можна подати як два полюси, на одному з  яких  — приватна власність, на іншому — суспільна власність.

Відносини приватної власності будуються на відокремленому присвоєнні ресурсів і  ре­

зультатів виробництва, суспільної  — на спільному присвоєнні. У реальності в чисто­

му вигляді приватна й  суспільна власність зустрі чаються рідко. Існують різні варіанти переплетення рис приватного й суспільного, що втілюються в різноманітних формах влас­

ності: державній, кооперативній, пайовій, акціонерній.

Ринкова економіка гарантує насамперед свободу споживчого вибору на ринку това­

рів і  послуг. Кожен самостійно розподіляє

власні ресурси відповідно до своїх інтересів і  за бажанням може самостійно організову­

вати процес виробництва товарів і  послуг у  тих масштабах, що дозволяють його здіб­

ності й  наявний капітал. Це означає, що іс­

нує свобода підприємництва. Індивід сам ви­

значає, що, як і для кого виробляти; де, як, кому, скільки і  за якою ціною реалізовува­

ти вироблену продукцію; яким чином і  на що витрачати отриманий дохід.

Економічна свобода виступає як необ­

хідний засіб досягнення політичної свободи;

у  свою чергу, політична свобода є  гарантом економічної свободи. У вільному суспільстві індивід може відстоювати й  активно пропа­

гувати будь­які, у  тому числі радикальні, зміни в  соціальній структурі, звичайно, за умови, що його агітація не трансформуєть­

ся в  застосування насильницьких дій сто­

совно інших громадян. Ринкова економіка спирається на  обмежену роль державного втручання в економіку. Уряд необхідний ли­

ше як орган, що визначає правила ринкової гри та стежить за виконанням цих правил.

Свобода вибору стає основою конкурен­

ції. Конкуренція  — це суперництво між суб’єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на рин­

ку тощо. Розрізняють конкуренцію продав­

ців, конкуренцію покупців, конкуренцію про­

давців і  покупців.

Досконала (чиста) конкуренція виникає за таких умов: багато дрібних підприємств, що пропонують на ринку однорідну продук­

цію; частка кожного підприємства настіль­

ки незначна, що будь­яке його рішення про підвищення або зниження ціни не позна­

читься на ціні ринкової рівноваги; для вхо­

дження нових підприємств до галузі немає жодних перешкод; інформація доступна для всіх клієнтів (наприклад, ситуація влітку

?

Спробуйте підібра- ти назву до ілю- страції.

РОЗДІЛ VI. ВЗаЄМОДІЯ ГРОМаДЯН І ДеРжаВи В ДОСЯГНеННІ СУСПІЛьНОГО ДОБРОБУТУ

136

цікаво знати

Згубність монополії для розвитку економіки усві- домили наприкінці XIX ст., тому з  ними було розпо- чато справжню боротьбу. Першою країною, яка вве- ла обмежувальні закони для монополій, стали США.

У  1890  р. було ухвалено так званий Закон Шермана.

Відповідно до нього, фірма, яка контролює понад 65  % ринку, могла бути звинувачена в  спробі моно- полізації. За це закон установлював покарання у  ви- гляді штрафів, конфіскацій та позбавлення волі до десяти років. У 1914 р. було прийнято другий за зна- ченням акт  — Закон Клейтона, який забороняв ло- кальне зниження цін для боротьби з  конкурентами, злиття фірм за рахунок придбання акцій конкурентів,

якщо такі дії зменшували конкурентну боротьбу, по- єднання посад у  радах директорів різних фірм та ді- лових підприємств, що діють в  одній сфері бізнесу.

При цьому в  Законі Клейтона деякі положення Закону Шермана були пом’якшені й  уточнені: було дозволе- но профспілки та сільськогосподарські кооперативи, мирні страйки, пікети та бойкоти. Нині антимонополь- ні закони діють у  всіх економічно розвинених краї- нах. Вони сприяють розвитку досконалої конкурен- ції, зростанню економіки.

?

1) Що таке ринок?

2) Чи існує ринкова економіка в  чистому вигляді?

Виробничі витрати

Доходи підприємств

Доходи: рента, заробітна плата, відсоток, прибуток

Споживчі витрати Ресурси

(фактори виробництва)

Товари

Ресурси

Товари

на  ринку овочів, ягід, фруктів). Для недо­

сконалої конкуренції характерні незначна кількість фірм у кожній сфері підприємниць­

кої діяльності, можливість якоїсь групи під­

приємств впливати на ціни (наприклад ри­

нок мобільного зв’язку в  Україні). Найбільш яскравим прикладом недосконалої конкурен­

ції є  монополія: один унікальний товар про­

понує лише один виробник (монополіст), він же встановлює ціну на цей товар і  перешко­

джає потраплянню на ринок конкурентів.

За методами ведення конкурентної бороть­

би розрізняють цінову та нецінову, яка ґрун­

тується на технічних перевагах, вищій якості та більшій надійності товару, ефективніших методах збуту, поліпшенні умов оплати тощо.

Добросовісна конкуренція — це таке су­

перництво, за якого дотримуються правових та етичних норм взаємовідносин із партне­

рами. Недобросовісна конкуренція передба­

чає технічне шпигунство, переманювання фахівців­професіоналів, підкуп працівників підприємства­конкурента, неправдиву рекла­

му (чорні технології) тощо.

?

На чому заснована ринкова економіка?

2. кругообіг у  ринковій економіці

функціонування будь­якої економіки ґрунтується на взаємопов’язаному русі ре­

сурсів, споживчих благ і  доходів, який на­

зи вають економічним кругообігом. Такий підхід до моделювання процесів ринкової економіки базується на тому, що головною одиницею виступає сімейне домогосподар­

ство, яке є  основним споживачем товарів та послуг і  водночас основним власником ресурсів, необхідних підприємствам для виробництва.

Кругообіг починається з домашніх госпо­

дарств як власників ресурсів, що постачають на ринок ресурси праці, землю, капітал і під­

?

Поясніть за схемою, як відбувається економічний кругообіг.

еКОНОМІчНиЙ КРУГООБІГ

Ринок продуктів Ринок ресурсів

Підприємства Домогосподарства

ТеМа 3. РиНКОВа еКОНОМІКа

137

?

Яким чином це зображення допомагає зрозуміти сутність ринкової економіки?

НароджеННя вільНої риНкової екоНоміки

я хотів би мати

каміНь я хотів би мати палицю

приємницькі здібності. Ресурси потрапляють до підприємств, які, розподіливши та поєд­

навши їх певним чином, створюють товари та послуги. Товари та послуги опиняються на ринку продуктів, де їх купують домогосподар­

ства. Цим завершується перше (на цій схе­

мі  — внут рішнє) коло кругообігу ринкової еконо міки. Друге коло починається з  підпри­

ємств. Підприємства, здійснюючи виробни­

чі витрати, виступають на ринку ресурсів

як покупці. Купуючи ці ресурси в домогоспо­

дарств, вони сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Домогоспо­

дарства, отримавши доходи, здійснюють спо­

живчі витрати і  на ринку продуктів купують товари та послуги. Підприємства, які ці това­

ри та послуги реалізують, отримують доходи.

?

Що покладено в  основу кругообігу в  ринко- вій економіці?

3. закони ринкової економіки

У ринковій економіці головне правило — купити задешево, а продати задорого. Баланс між цими двома прагненнями й породжує го­

ловний закон ринкової економіки  — закон попиту і  пропозиції.

Попит можна визначити як ту кількість товару, яку споживачі бажають та можуть придбати за певною ціною у визначений пе­

ріод часу. Ціна попиту — найвища ціна, яку згодні заплатити споживачі за ту чи іншу кількість товарів. За інших рівних умов ве­

личина попиту на товар більша, якщо ниж­

ча його ціна (і  навпаки). Ця обернена за­

лежність називається законом попиту. Якщо припустити, що ціна товару залишатиметь­

ся незмінною, то інші чинники змінювати­

муть сам попит за кожного рівня цін.

До цих чинників належать:

1) зміна доходів споживачів: зростання до­

ходів зумовлює збільшення попиту на то­

вари й  послуги;

2) зміна смаків споживачів, мода;

3) сезонність: взимку зростає попит на зи­

мовий одяг, а  навесні  — на сонцезахис­

ні окуляри;

4) зміна цін на товари-замінники (субсти­

тути): зростання цін на троянди у  квіт­

кових магазинах зумовлює збільшення попиту на інші квіти, наприклад хри­

зантеми;

Зміна доходів споживачів Зміна смаків споживачів Сезонність

ПОПИТ

Зміна цін на товари-замінники Зміна цін на товари-доповнювачі Інфляційні очікування чиННиКи, ЩО ВПЛиВаюТь На ПОПиТ

РОЗДІЛ VI. ВЗаЄМОДІЯ ГРОМаДЯН І ДеРжаВи В ДОСЯГНеННІ СУСПІЛьНОГО ДОБРОБУТУ

138

Графік, що відображає взаємозв’язок попиту та пропозиції

5) зміна ціни товарів-доповнювачів (компле­

ментів): стрімке зростання цін на бензин і  дизельне паливо спричиняє зменшен­

ня попиту на окремі моделі автомобілів;

6) інфляційні очікування: за умови появи інфляційних очікувань попит на ті чи інші товари та послуги зростає.

Пропозиція  — це та кількість товару, яку виробники готові постачати для прода­

жу на ринку за певною ціною у  визначений період часу. Ціна пропозиції  — найнижча ціна, яку згодні отримати продавці за ту чи іншу кількість товарів.

За інших рівних умов величина пропо­

зиції товару більша, якщо вища його ціна.

Ця пряма залежність називається законом пропозиції. Якщо припустити, що ціна то­

вару залишатиметься незмінною, то неціно­

ві чинники змінюватимуть саму пропозицію товару за кожного рівня цін.

Головними чинниками, що впливають на пропозицію, є  такі:

1) ціни на ресурси: якщо витрати виробни­

ка на сировину, матеріали, паливо, а та­

кож робочу силу зменшуються, то ви­

робник пропонуватиме більшу кількість продукції за кожного рівня цін, тобто пропозиція товару зросте;

2) прибутковість галузі: зростання при­

бутку в  певній галузі робить її більш привабливою, тому приводить до зростан­

ня пропозиції;

3) кількість виробників (продавців) на рин- ку: якщо кількість виробників певного товару збільшується, то збільшуватиметь­

ся і  його пропозиція;

4) рівень технологій: більш досконала тех­

нологія виробництва збільшує продук­

тивність праці та пропозицію товару на ринку;

5) податки та субсидії: підвищення подат­

ків буде збільшувати витрати виробника та скорочувати пропозицію, а  держав­

ні дотації знижують витрати підпри­

ємств, тим самим збільшуючи пропо­

зицію;

6) вплив природно-кліматичних умов.

Баланс між попитом і  пропозицією по­

роджує ту ціну, за яку покупець згоден купи­

ти, а  продавець  — продати.

Ціни на ресурси Прибутковість галузі Кількість виробників

(продавців) на ринку

ПРОПОЗИЦІЯ

Рівень технологій Податки та субсидії Вплив природно-

кліматичних умов чиННиКи,

ЩО ВПЛиВаюТь На ПРОПОЗиЦІю N

K N

K P

P

Q 0 10 20 30 40 50 60

Надлишок

Дефіцит

Крива попиту Крива пропозиції

Кількість товарів, що забезпечують рівновагу

Ціна рівноваги

50 40 30 20 10

ТеМа 3. РиНКОВа еКОНОМІКа документ

139

митрополит андрей Шептицький про соціальне питання

Два стани  — убожіший і  багатший  — не суть собі з  природи ворожими. Блудним єсть суд, що са- ма природа пхає їх до завзятої вічної борьби…

Капітал і  праця не стоять в  сущній і  природній супе речності, борьба між ними припадкова — не ко- нечна. Капітал не обійдеться без праці, а  праці по- треба капіталу. Зі згоди і  лучности, так, як в  кожній річі, так і тут, слідує порядок і краса; незгода і борь- ба приносить все замішаннє, нелад і  упадок…

Віддати кожному то, що єму належиться, кож- де єго право пошанувати — се підстава всякого ла- ду, до котрого веде наука Церкви… коли абсур дом є  дбати про одну частину громадян і  занедбувати іншу, Держава має обов’язок дбати про добробут робітників. Інакше порушується справедливість, яка вимагає віддати кожному, що йому належиться.

?

1) Як автор розумів сутність соціального питання?

2) Чи згодні ви з  ним? Чому?

Проаналі зуємо інформацію про попит і  пропозицію на ринку певного товару.

Величина попиту,

тис. т

Ціна за 1  т, тис. грн

Величина пропози- ції, тис. т

Надлишок (+) або не- стача (–)

10 20 6 –4

8 30 8 0

6 40 10 +4

За ціною 30 тис. гривень величина попи­

ту та величина пропозиції рівні між собою.

Отже, ринкова рівновага  — ситуація на ринку, коли величина попиту дорівнює ве­

личині пропозиції, ціна попиту збігається із ціною пропозиції.

Ринок ніколи не перебуває в спокої. чин­

ники попиту й пропозиції впливають на стан рівноваги та здатні його порушувати. Уні­

кальність ринкової моделі ціноутворення по­

лягає в  тому, що рівновага може відновлю­

ватися без втручання держави.

Трапляються ситуації, коли ціни визна­

чають «згори» державні органи. Прикладом може бути встановлення урядом ціни «стелі»

або «підлоги». Ціна «стелі» нижча за ціну рівноваги, її встановлюють із  метою захисту споживача. Унаслідок такого втручання ве­

личина попиту зростає, а  величина пропози­

ції зменшується, виникає дефіцит товару на ринку. Ціна «підлоги» вища за ціну рівнова­

ги, її  встановлює уряд із  метою захисту осіб та соціальних груп, що виробляють або во­

лодіють ресурсами (наприклад, законодавче встановлення мінімальної заробітної плати).

У цьому випадку попит на робочу силу змен­

шується, величина пропозиції збільшується і  виникає безробіття.

?

Назвіть основні закони ринкової економіки.

4. функції держави в  ринковій економіці

У ринковій економіці держава виступає в  ролі регулятора відносин між покупцями і  продавцями, вона встановлює деякі «пра­

вила гри» законодавчою та судовою владою безпосередньо, а  виконавчою  — тільки опо­

середковано, шляхом запровадження різних податків, зборів, пільг тощо.

Ринкова економіка не може існувати без грошей. Проте не у  всіх людей є  рівні можливості щодо накопичення достатньо­

го рівня багатств для задоволення навіть своїх базових потреб в  умовах ринкової

економіки. Це так звані соціально незахи­

щені верстви населення (пенсіонери, без­

робітні, студенти, люди з  особливими фі­

зичними потребами). Про таких громадян дбає держава за допомогою соціального за­

конодавства й  соціальної політики за  та­

кими напрямками:

•

підтримка соціально незахищених верств населення;

•

охорона праці і  здоров’я людей;

•

усунення соціальної нерівності шляхом перерозподілу доходів;

Андрей Шептицький

РОЗДІЛ VI. ВЗаЄМОДІЯ ГРОМаДЯН І ДеРжаВи В ДОСЯГНеННІ СУСПІЛьНОГО ДОБРОБУТУ

140

•

підтримка сім’ї, материнства, батьків­

ства, дитинства;

•

фінансова підтримка освітніх і  культур­

них програм;

•

боротьба з  безробіттям.

Така державна політика була особливо по­

ширеною в Європі та СШа в 1960—1970­х рр.

та отримала назву «держава загального доб­

робуту». Держава тут відіграє ключову роль у  захисті та розвитку економічного і  соці­

ального благополуччя її громадян. Вона ґрун­

тується на принципах рівності можливостей, справедливого розподілу багатств і соціаль­

ної відповідальності за тих, хто не може за­

безпечити собі мінімальні умови гідного рів­

ня життя.

Як правило, у  «державі загального до­

бробуту» за допомогою прогресивного опо­

даткування здійснюється перерозподіл ба­

гатств, завдяки чому громадянам незалежно від рівня їхнього доходу як безкоштовні послуги надають середню (часто і  вищу) освіту, широкий спектр медичних послуг, а  соціально незахищені отримують адресні програми соціальної допомоги.

фінансування допомоги соціально неза­

хищеним верствам населення відбувається

з  державного бюджету, який у  країнах із ринковою економікою наповнюється завдя­

ки податкам. Так, їхня частка в  наповненні бюджетів розвинених країн може становити 80—90  %, а  в  СШа  — понад 95  %. Таким чином, перерозподіл багатства відбувається шляхом оподаткування населення країни та підприємств.

Розміри й  час надходження податків до державної скарбниці визначаються законом.

За формою оподаткування всі податки поді­

ляють на дві групи: прямі й  непрямі (опо­

середковані). Прямі податки накладають на прибуток, заробітну плату, дохід від власно­

сті на землю, капітал. Їхній розмір залежить від величини доходу, що оподатковується.

У  такий спосіб за прямого оподаткування більше платять ті члени суспільства, які ма­

ють вищі доходи. Такий принцип оподатку­

вання більшість економістів світу визнає найсправедливішим.

Разом із тим форма прямого оподат­

кування потребує і  складного механізму стягнення податків, оскільки виникають проб леми обліку об’єктів оподаткування й  ухилення від сплати. Тому, незважаючи на справедливість прямих податків, подат­

ТеМа 3. РиНКОВа еКОНОМІКа

141

висновки

У сучасному світі саме ринкова система забез- печує належне функціонування економіки та доступ людей до споживчих благ. Функціонування ринків ви- значають закони попиту та пропозиції, ціно утворення.

Щодо ринку завданням держави є  законодавчо за-

безпечити захист прав продавців та споживачів.

Також держава здатна впливати на його функціону- вання через соціальне законодавство, яке сприяє та- кому перерозподілу благ, що забезпечить належний рівень життя всіх членів суспільства.

заПитання та завдання

1. Що таке ринок як економічне поняття?

2. Що таке ринкова система?

3. Поясніть, що таке кругообіг у  ринковій економіці.

4. Що таке попит та пропозиція? Як вони пов’яза- ні між собою?

5. Як встановлюється ціна на товар або послугу в  умовах ринку?

6. Якою є  роль держави в  ринковій економіці?

7. Як ви розумієте поняття конкуренції?

8. Які види економічної конкуренції ви можете назвати?

9. Чим небезпечна монополія для ринку?

10. У який спосіб відбувається перерозподіл багатств у  «державі загального добробуту»?

11. Про які види оподаткування ви дізналися? Чим вони відрізняються між собою?

12. Висловіть своє ставлення стосовно епіграфів до теми. Із якими ви погоджуєтеся, а з якими — ні?

Чому?

13. Напишіть есе за висловом Маргарет Тетчер, на- веденим як епіграф до теми.

кова система не може обмежуватися тільки ними. Це був би однобічний підхід, згубний для будь­якої системи. Тому існує також не- пряме оподаткування, за якого податок на­

кладають не на дохід, а  на витрати. Не­

прямий податок сплачують під час купівлі товару.

Непрямі податки закладені в цінах това­

рів і послуг, їхній розмір для окремого плат­

ника прямо не залежить від його доходів.

З  іншого боку, оскільки непрямі податки

включаються в ціни, то фактично їх платить у  більшому розмірі той, хто більше спожи­

ває, а  більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважають най­

більш несправедливими. Прикладами непря­

мого оподаткування є податок на додану вар­

тість, акцизний збір, мито.

?

У чому полягає сутність «держави загально- го добробуту»?

МОДеЛІ РиНКОВОЇ еКОНОМІКи

Вільний ринок Соціально орієнтований

ринок Державно-керований ринок

Економіка США Економіка країн

Західної Європи Економіка країн Східної Азії

Незначне втручання дер­

жави та всебічна підтрим­

ка підприємництва. Роль уряду менша, ніж в інших країнах. частка державної власності в  промисловості незначна

Суттєве втручання держави в  економіку.

Держава відіграє ключову роль у розподілі прибутків на соціальні програми.

Розвинена система соціального забезпечення (державне страхування здоров’я, надання грошової та іншої допомоги соціально незахищеним категоріям населення)

Тісна взаємодія держави та бізнесу в розробленні стратегічного планування розвитку економіки, визначення ключових галузей для вкладення коштів. Державне соціальне забезпечення в  деяких країнах відсутнє  — цю функцію виконують підприємства

1. домашнє господарство як власник і  споживач

У ринковій системі надзвичайно важливе місце посідає домаш­

нє господарство. Воно є  власником більшої частини ресурсів і  ві­

діграє помітну роль в  організації всього суспільного вироб ництва.

Домашнє господарство (домогосподарство)  — економічний суб’єкт, у складі якого виділяють  одного або більшу кількість інди відів, що спільно здійснюють господарську діяльність і  ма­

ють спільний бюджет.

Характерними рисами домогосподарства є:

•

приватна власність на економічні ресурси (трудові, грошові й  деякі види земельних ресурсів);

•

здатність самостійно приймати рішення;

•

прагнення максимального задоволення своїх потреб.

Домашні господарства використовують доходи, отримані від продажу своїх ресурсів, для придбання товарів і  послуг, вироб­

лених підприємствами.

В економіці країни домогосподарство виконує чотири основ­

ні функції:

1) постачальника ресурсів;

2) споживача товарів і  послуг;

3) заощадника доходів;

4) інвестора доходів.

Важливою функцією домогосподарств є  споживання. На рі­

вень споживання та процес прийняття рішення щодо споживчо­

го вибору впливає поведінка споживача.

Кожен споживач прагне отримати від споживання максималь­

ну (найбільшу) корисність. Корисність  — це оцінка споживачем здатності речей та послуг задовольняти його потреби. Споживач оцінює речі та послуги суб’єктивно. У  демократичному суспіль­

стві визнають і поважають право кожної людини мати свою оцін­

ку корисності. Наприклад, цілком природно, що одна людина від­

дає перевагу (тобто визнає вищу корисність) новому кінофільму, друга — заняттям у спортзалі. Так само природною є і зміна впо­

добань людей протягом життя. Важливо, щоб, задовольняючи власні потреби та досягаючи максимальної корисності для себе, людина не шкодила іншим, не обмежувала їхнє право на задово­

лення потреб.

Раціональним можна вважати лише того споживача, який здатний усвідомити власні потреби та визначити корисність ре­

чей і  послуг, якими він ці потреби задовольняє;  зорієн тований ПРигадайте

1. Що таке ринкова економіка?

2. Хто є учасником економічних відносин?

3. Коли гроші втрачають сенс?

Ощадливість  — коли нічого не витрачається даремно; скупість  — прагнення не витрачати зовсім нічого.

Мадлен де Пюїзьє Домашнє господарство належить до сфери науки про споживання.

Альфред Маршалл Є кілька способів ділити бюджет сім’ї, і  всі вони невдалі.

Роберт Бенчлі Боже, вбережи мого сусіда від покупки речей, які мені не по кишені.

Петро Капіца

In document (1)(2)УДК Г51 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від Видано за рахунок державних коштів (сторінка 134-142)