РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА УПРАВ- ЛІННЯ РИЗИКАМИ В ПРОЦЕСІ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ
3.3. Ризики в управлінні надзвичайними ситуаціями Ризик виникнення наслідків НС у цілому та медико-санітарних
Таким чином, для зниження рівня сукупного ризику і зменшення масштабів наслідків НС необхідний комплекс заходів – від удоскона- лення технічних схем і систем управління безпекою до введення ринко- вих механізмів.
3.3. Ризики в управлінні надзвичайними ситуаціями
Ризики та невизначеність є невід'ємними рисами життєвої діяль- ності людини і процесів управління. Невизначеність розглядається як умова ситуації, в якій неможливо оцінити ймовірність потенційного ре- зультату. Дуже часто така ситуація виникає, коли фактори, що вплива- ють на ситуацію, є новими та на них неможливо отримати достовірну інформацію. Тому наслідки прийняття управлінських рішень складно передбачити за швидкоплинних умов.
Поняття "невизначеність" пов'язуються з умовами опрацювання та прийняття управлінських рішень, коли керівник з достатньою для цієї ситуації достовірністю знає потенційний результат кожного з можливих варіантів розвитку подій. В управлінні НС (кризовому менеджменті) по- няття "ризик" насамперед пов’язується характером і складністю про- блем, умовами прийняття управлінських рішень і прогнозуванням ре- зультату. Управлінський ризик слід розглядати як характеристику управ- лінської діяльності, що здійснюється за умов ситуації того або іншого ступеня невизначеності, внаслідок браку інформації, при виборі управ- лінцем альтернативного рішення, критерій ефективності якого пов'яза- ний з ймовірністю прояву негативних умов реалізації.
Ризик – двовимірна величина, що включає в себе як ймовірність настання небажаної випадкової події, так і пов'язані з нею збитки та втрати. Оскільки ризики можуть бути соціальними, медичними, проми- словими, природними та іншими, то фактори, що спричинюють їх, мо- жуть бути такими ж. У свою чергу соціальні фактори ризику можуть мати політичний, юридичний, етнографічний та економічний характер і поділятися на відповідні групи. Промислові ризики також поділяються на технологічні, технічні, професійні та інші групи, а природні – на космічні, тектоніко-геологічні, кліматичні, гідрологічні тощо.
Ризик-орієнтований підхід можна, визначити як аналіз ри- зику та застосування значення ризику виникнення негативної події, що може статися в навколишньому природному середовищі або на об'єкті техносфери, для застосування міри її небезпеки та використання цього значення як одного з критеріїв управління. Звідси при ризи- корієнованому підході процес управління повинен включати такі етапи:
•
ідентифікацію факторів ризику;•
оцінку ризику і власне процес управління ризиком.Ідентифікація факторів ризику передбачає виявлення всіх джерел небезпеки (загроз), подій, які ініціюють виникнення аварій або НС, опис об’єкта та наявних засобів захисту, можливих сценаріїв перебігу подій та їх ранжування.
Під оцінкою ризику розуміється процес визначення ймовір- ності виникнення негативної події (аварії) протягом певного періоду та масштабності наслідків для здоров'я людей, майна та навколишнього природного середовища.
Кількісне значення ймовірності виникнення негативної події визначається на основі статистичних даних або теоретичних моделей.
Оцінка наслідків аварій здійснюється за допомогою математичного мо- делювання за усім можливими сценаріями розвитку аварій. Оцінку ри- зику можна вважати ключовою ланкою визначення рівня небезпеки.
Знаючи ймовірність аварій та очікувану величину втрат, можна уник- нути важких аварій та катастроф, послабити їхню силу, передбачити ефективні компенсаційні механізми.
Серед концепцій аналізу ризику найчастіше використовуються такі:
•
технічна (технократична), спирається на аналіз відносних ча- стот виникнення НС як способі оцінки їх ймовірностей. При її викори- станні наявні статистичні дані зводяться до середнього показника за масштабом, групами населення і часом.•
психологічна, яка досліджує міжіндивідуальні переваги із ймовірностей ризику з метою пояснення, чому індивідууми не форму- ють свою думку про ризик на основі середніх показників; чому люди реагують відповідно до їх сприйняття ризику, а не до об'єктивного рівня ризиків або наукової оцінки ризику;•
економічна, в межах якої аналіз ризику розглядається як ча- стина більш загального прибуткового дослідження. В останньому ризик розглядається як очікувані втрати корисності, що виникли внаслідок де- яких подій. Кінцева мета полягає у розподілі ресурсів таким чином, щоб максимізувати їх корисність для суспільства.•
соціальна (культурологічна), ґрунтується на соціальній інтер- претації небажаних наслідків зурахуванням групових цінностей та ін- тересів. Соціологічний аналіз ризику пов'язує судження суспільства із ризику з особистими та суспільними інтересами і цінностями. Культу- рологічний підхід передбачає, що існуючі культурні прототипи визнача- ють хід думок окремих особистостей і суспільних організацій, приму- шуючи їх приймати одні цінності та відкидати інші.З метою дослідження ризику для населення і територій від НС на сьогодні використовується в основному метод ймовірностей, на основі якого можуть бути побудовані різноманітні методики оцінки ризику за- лежно від наявної вихідної інформації:
•
статистична, коли ймовірності визначаються за наявними ста- тистичними даними;•
теоретико-ймовірнісна, яка використовується для оцінки ри- зиків від процесів і явищ, що рідко повторюються, коли статистика прак- тично відсутня;•
евристична, яка ґрунтується на використанні суб'єктивних ймовірностей, отриманих за допомогою експертного оцінювання (вико- ристовується при оцінці комплексних ризиків від різноманітних небез- пек, коли відсутні не лише статистичні дані, а й математичні моделі або точність цих моделей є дуже низькою).У загальному випадку під управлінням ризиком розуміють ро- зробку та обґрунтування оптимальних програм діяльності, покликаних ефективно реалізувати рішення в сфері забезпечення безпеки. Основ- ним елементом такої діяльності виступає процес забезпечення безпеки, який полягає в оптимальному розподілі обмежених ресурсів на зни- ження різних видів ризику. Звідси управління ризиком розглядається як заснована на оцінці ризику цілеспрямована діяльність з реалізації найкращого з можливих способів зменшення ризиків до рівня, який сус- пільство вважає прийнятним.
Метою управління ризиками має бути забезпечення сталого ро- звитку взагалі й природно-техногенної безпеки зокрема. При цьому можна припустити, що кризи, катастрофи, НС та їх подолання – об'єк- тивний компонент процесу розвитку, який поряд з негативними сторо- нами містить нові можливості розвитку суспільства.
Основними завданнями управління ризиком є визначення можли- востей зменшення несприятливих, небажаних результатів при заданих, наявних обмеженнях із ресурсів й часу. При цьому важливим моментом є зменшення сукупного ризику у цій системі завдяки так званому куму- лятивному ефекту, коли скорочення ризику для одного елемента системи завдяки причинно-наслідковим зв'язкам мінімізує ризик для системи в цілому.
Структура управління природними і техногенним ризиками в межах країни або окремого регіону має такі елементи:
•
визначення рівня прийнятного ризику виходячи з економічних і соціальних чинників, вибір механізмів державного регулювання без- пеки; моніторинг навколишнього природного середовища, аналіз ри- зику для життєдіяльності населення і прогнозування НС;•
прийняття управлінських рішень про доцільність проведення заходів, населення і території;•
раціональний розподіл засобів на превентивні заходи із зни- ження ризику і заходи із зменшення масштабів можливої НС; � прове- дення РтаІНР при НС.У практиці кризового менеджменту використовують такі харак- теристики ризику:
•
розмір ймовірного збитку (втрат) або величина очікуваного додаткового доходу (прибутку) як результат діяльності в ризиковій си- туації;•
ймовірність ризику – ступінь впливу джерела ризику (події), що вимірюється значень від 0 до 1. Кожен вид ризику має нижні та верхні (під 0 до 1) межі ймовірності;•
рівень ризику – відношення величини збитку (втрат) до видат- ків на підготовку та реалізацію ризикових рішень. Вимірюється величи- нами від 0 до 1, вище якого ризик невиправданий;•
ступінь ризику – якісна характеристика величини ризику та його ймовірності. Розрізняють великий, помірний, низький та нульовий ризик.•
прийнятність ризику – ймовірність втрат та ймовірність того, що ці втрати не перевищать визначеного рівня (межі);•
правомірність ризику – ймовірність ризику знаходиться в межах нормативного рівня (стандарту) для цієї сфери діяльності, яку не можна перевищити без правових порушень. Вузьким місцем у концепції управління ризиками НС залишається визначення прийнятного ризику, тобто його нормування.•
нормування ризиків є спеціально організованою нормативно- правовою діяльністю з розроблення і затвердження норм техногенної та природної безпеки, правил і регламентів господарської діяльності, які визначаються на основі значень ризику в межах прийнятних значень. Нор- мування є тим інструментом державного регулювання, який встановлює межі припустимості техногенної діяльності та межі захисту від небезпеч- них природних явищ. Нормативи ризиків мають бути критеріальним бази- сом для механізмів регулювання техногенної та природної безпеки.Запровадження в Україні нормування ризиків НС природного і техногенного характеру потребує створення державної системи нор- мування. Для ефективного функціонування цієї системи необхідно ро- зробити єдині методологічні підходи для оцінки ризиків джерел небез- пеки різної природи і різного виду, що існують на території
України; врахувати всі фактори і джерела небезпеки, що вплива- ють на величину ризику НС; техногенне навантаження та природно-
кліматичні особливості територій; вагомість усіх наслідків (економіч- ного, екологічного і соціального характеру), що можуть бути спричинені потенційними НС природного і техногенного характеру.
Нормування ризику повністю здійснюється в межах від мінімально можливого до гранично припустимого. Показник ризику в зазначених межах становитиме прийнятний рівень ризику. Прийнятний рівень ризику є ризик, менший або рівний гранично припустимому рівню ризику, а мінімально можливий – цей той рівень, нижче якого зни- ження ризику є економічно недоцільним.
Орієнтиром для визначення рівнів прийнятного ризику в Україні є значення ризику, що прийняті у розвинених країнах і становлять:
•
мінімально можливий ризик – не більший ніж 1 х 106;•
гранично припустимий – менший ніж 1 х 104.Для кожної галузі економіки, небезпечної виробничої діяльності, території, типу техногенного або природного об'єкта визначаються свої:
нормативи мінімально можливого та прийнятного ризиків, що повинні перебувати у межах аналогічних загальнонаціональних значень.