У випадку, коли орган (посадова особа), що розглядає скаргу, дійде висновку, що постанова є законною та обґрунтованою, постанова залишається без змін, а скарга - без задоволення. З цього моменту постанова вступає в силу і орган (посадова особа), на який покладено обов'язок звернення постанови, починає її виконувати. В іншому випадку постанова або скасовується повністю, або змінюється захід стягнення відповідно до закону. До того ж у всіх випадках рішення органу (посадової особи) в результаті розгляду скарги повинно бути вмотивованим, повним та відповідати на питання, що були підняті у скарзі.
накладення адміністративних стягнень на правопорушників, які вчинили адміністративні проступки, виховування законослухняних громадян.
У випадку, коли на постанову внесено скаргу або протест, виконання постанови на певний час призупиняється, а потім залежно від рішення:
1) виконання поновлюється (у випадку залишення скарги або протесту без задоволення);
2) виконання зупиняється (у випадку скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд);
3) виконання скасовується (у випадку закриття справи і скасування постанови);
4) стягнення змінюється і виконується вже інша постанова.
Постанова охоплює не тільки діяльність уповноважених державою, органів (посадових осіб), а й поведінку самого порушника. Так, орган, уповноважений виконати постанову, зобов'язаний своєчасно і точно здійснити у зв'язку з цим низку дій, встановлених КУпАП та іншими нормативними актами, оформити необхідні документи, надіслати їх за належністю.
Особа, притягнута до адміністративної відповідальності, повинна виконувати ті чи інші обов'язки, покладені на неї постановою. Ухилення від добровільного виконання постанови про накладення адміністративного стягнення веде до необхідності застосування щодо правопорушника примусових заходів впливу.
Усі інші юридичні і фізичні особи, причетні до своєчасного і точного виконання постанови, зобов'язані сприяти органам, що виконують постанову, в її здійсненні.
Орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, контролює виконання постанови (тобто додержання усіх вимог, строків і порядку).
Встановлюється час (з моменту винесення, якщо інше не встановлено законами України та КУпАП, адже постанова про накладення стягнень є актом управління і набуває чинності негайно), з якого необхідно виконувати постанову.
Встановлюється, хто саме повинен звернути постанову до виконання, постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Подання скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги, те саме відбувається при принесенні прокурором протесту. Лише після розгляду скарги і протесту і винесення щодо нього рішення про залишення їх без задоволення постанова підлягає виконанню.
Це не стосується двох випадків: 1) виконання постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження; 2) накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанови в цих випадках виконуються.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Документи, що засвідчують виконання постанови про накладення адміністративного стягнення (копія квитанції про сплату штрафу, постанова про закінчення виконавчого провадження тощо), або інші матеріали, що зупиняють провадження в адміністративній справі, підшиваються до адміністративної справи.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчиненні до видання цих законів. Скасувати акт, який встановлює відповідальність за адміністративне правопорушення, може орган, який його видав.
Згідно з пунктом 22 статті 92 Конституції України діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами України, які в свою чергу видаються Верховною Радою України. Таким чином, при виданні Верховною Радою України акта скасування адміністративної відповідальності за певні правопорушення виконання постанови з цього правопорушенню припиняється.
В адміністративному процесі діє загальний принцип індивідуалізації виконання покарання. Тобто нести відповідальність за правопорушення може лише особа, яка його вчинила. Звичайно, у випадку смерті особи, щодо якої розпочато провадження в справі, виконання постанови припиняється.
Рішення про припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення приймається органом (посадовою особою), що відповідає за звернення постанови до виконання, тобто органом, який виніс постанову.
Давність виконання - це визначений термін, протягом якого потрібно здійснити усі дії, необхідні для реалізації останньої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення, і після закінчення якого постанова про накладення адміністративного стягнення вже не підлягає виконанню.
Обов'язок звернення до виконання постанови лежить на органі (посадовій особі), що виніс постанову. Внаслідок безвідповідального ставлення до своїх обов'язків орган (посадова особа), що повинен звернути постанову до виконання, може пропустити перебіг строку і не звернути постанову до виконання.
Такий строк складає три місяця. Цей термін починає відраховуватися з моменту винесення постанови.
Однак законодавством передбачено, що перебіг строку давності може зупинятися:
1) у випадку зупинення виконання постанови в зв'язку з поданням скарги або принесенням прокурором протесту (стаття 291 КУпАП);
2) у випадку зупинення виконання постанови у зв'язку з відстрочкою виконання постанови (стаття301 КУпАП).
У першому випадку перебіг строку давності поновлюється після розгляду скарги або протесту, якщо скаргу і протест залишено без задоволення.
У другому випадку перебіг строку давності поновлюється після усунення усіх обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, але не пізніше ніж через місяць. Рішення щодо відстрочки виконання постанови приймає орган, який виносить постанову. З моменту, який зазначено в рішенні про відстрочку, і поновлюється перебіг строку давності.
У випадку, коли строк - три місяця - з дня винесення постанови пройшов, а постанова не була звернена до виконання, то усі дії виконавчого характеру припиняються і постанова вже не підлягає виконанню.
Орган, який виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, є відповідальним за звернення
постанови до виконання. Зміст діяльності після звернення постанови до виконання становить: своєчасне направлення постанови органу-виконавцю. Під час здійснення цієї діяльності можуть виникати певні питання. Вони можуть стосуватися більш конкретного визначення термінів, строків, пояснень у тексті, якихось розбіжностей і т. д. У такому випадку до органу (посадової особи) мають право звернутися задля вирішення цих питань. Орган (посадова особа) зобов'язані їх вирішити.
Звертатися до органу (посадової особи) для вирішення питань можуть: особа, щодо якої накладено стягнення; потерпілий; орган, що виконує постанову; інші органи, які беруть участь у реалізації виконання постанови. При розгляді питань, зв'язаних з виконанням постанови може приймати участь особа, що звертається за роз'ясненням, або представник органу, що звертається за роз'ясненням.
Контроль є одним з найбільш поширених і дієвих способів забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції.
Правильне і своєчасне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення забезпечує досягнення мети адміністративного стягнення: виховання особи-правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Тому орган, який виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, контролює аби виконання постанови було правильним і своєчасним.
Такий контроль повинен відбуватися тільки у рамках законів, конкретних нормативних приписів, він повинен бути: систематичним і своєчасним, що значно підвищує його ефективність; об'єктивним і результативним, тобто повинен супроводжуватися конкретними заходами щодо усунення недоліків.
Контроль здійснюється шляхом перевірок, ведення документації щодо виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Перевіряється чи ознайомився правопорушник з постановою, чи своєчасно (протягом трьох днів)
йому надіслана копія, чи направлена постанова органа-виконавцю і т. д.
Контролювати правильність і своєчасність виконання постанови повинні також інші органи державної влади в порядку, встановленому законом. Це, наприклад, державна виконавча служба, яка покликана примусово стягнути штраф з правопорушника у разі його небажання добровільно це зробити.
Попередження застосовується як самостійна міра покарання за вчинення незначних адміністративних порушень, а також щодо осіб, які вперше вчинили проступок і до того ж мають добрі характеристики. Зміст попередження як міри адміністративного стягнення полягає в офіційному, від імені держави, осудженні протиправного діяння органом адміністративної юрисдикції й у попередженні правопорушника про неприпустимість таких дій надалі. Воно розраховано на виховний ефект і не зачіпає ні майнових, ні інших правпорушника.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову. Тобто орган (посадова особа), що виніс постанову, оголошує її порушнику.
На практиці виникають випадки, що під час закінчення розгляду справи і винесення постанови правопорушник відсутній. У такому випадку постанова виноситься під час відсутності порушника, а йому вручається або висилається копія постанови протягом трьох днів.
Штраф - це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КУпАП.
Більшості адміністративних правопорушень притаманний саме цей вид адміністративного стягнення. Він передбачається за вчинення адміністративного правопорушення як єдиний або альтернативний захід. Змістом його є завдавання правопорушнику майнових витрат. Встановлюється строк сплати штрафу - це 15 днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу або 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення у випадку оскарження або опротестування постанови.
Відрахування строку починається з наступного дня за днем вручення постанови. Штраф вноситься до установи Ощадбанку
України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Якщо правопорушення вчинила особа, віком від 16 до 18 років, і самостійного заробітку вона не має, то штраф стягується з батьків або осіб, які їх заміняють.
У випадку оскарження або опротестування постанови про накладення штрафу рішення щодо скарги або протесту є актом управління, тому підлягає виконанню негайно, тобто відразу направляється органу-виконавцю.
У випадку, коли протягом 15 денного строку правопорушник штраф не сплатив, здійснюється примусове виконання постанови.
Це робиться шляхом надіслання постанови про накладення штрафу до відділу державної виконавчої служби: за місцем проживання порушника або за місцем його роботи.
Примусове виконання постанови здійснюється у порядку, визначеному законами України. Так, згідно із Законом України
«Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається за відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати.
Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів.
Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, його повертають не пізніше як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документами. У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої законом.
Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до законодавства про пенсії.
У загальному випадку стягнення відбувається шляхом опису майна і продажу. Також опис провадиться у випадку, коли є підстави вважати, що боржник може приховати майно.
Опис здійснюється у присутності повнолітнього члена сім'ї, а за відсутності такого - за участю представника виконкому органу місцевого самоврядування. За фактом опису складається акт відповідної форми. Реалізація описаного майна відбувається шляхом продажу.
При сплаті правопорушником штрафу, він зазначає відповідних нестатків та обмежень матеріального характеру, тобто досягається певна мета адміністративного стягнення та адміністративної відповідальності.
13. Адміністративна діяльність у сфері цивільного захисту,