Короткі замикання в електричних мережах, машинах, апаратах Перевантаження проводів, кабелів, обмоток машин, апаратів
Перегрівання горючих матеріалів та предметів, що знаходяться поблизу залишених без догляду електронагрівальних приладів
Іскріння та електрична дуга
Утворення великих перехідних опорів
Нагрівання конструкцій в умовах виносу на них напруги
43,5 12,0 33,5 3,5 4,5 3,0
Таблиця 2.2 Відносна кількість пожеж у різних видах електрообладнання
Вид електроустановки
Кількість пожеж, % Електропроводки
Електронагрівні прилади Електродвигуни
Світильники та лампи розжарення Радіоприймачі
Апарати керування Кабельні лінії
Силові трансформатори Інші види електроустановок
41 25 7,0 4,5 3,5 3,0 2,0 1,0 13 Аналіз наведених у табл.2.1 і табл.2.2 даних показує, що основними причинами пожеж в електроустановках є короткі замикання і запалювання близько розміщених предметів електронагрівальними приладами, тобто фактично – несправності електроустановок, які призводять до виникання коротких замикань, і порушень протипожежного режиму людьми.
йдеться про надійність електрообладнання, то практично оцінити його неможливо без глибоких знань особливостей даного обладнання, які переважно визначаються принципом дії. Існуючі методи та технології дослідження причин пожеж електротехнічного походження дозволяють визначати конкретні види джерел запалювання.
У першу чергу, слід чітко розмежувати джерела запалювання від електромагнітних явищ і процесів, які виникають під час нормальної роботи електроустановок, та електрообладнання, параметри якого можуть досягнути пожежонебезпечного рівня лише під час його аварійної роботи.
Опір у місцях контактних з’єднань відрізняється від опору в суцільних провідних середовищах не лише провідників, а й комутаційних апаратів.
Тривалий час експлуатації контактних з’єднань без їх контролю може призвести до погіршення їх провідних характеристик, внаслідок чого відбувається локальне нагрівання до високих температур у цих місцях. Недостатній розрив контактів викликає появу іскріння між полюсами, які недостатньо розведені, або навіть електричні дуги, температура яких досягає 5-7 тис. 0С, що є окремим підвидом ДЗ.
Внаслідок появи вищих гармонік струмів чи магнітних потоків має місце суттєве нагрівання магнітопроводів електромагнітних апаратів, надмірне перетікання струмів через ємнісні зв’язки в елементах електрообладнання, резонансні явища, які призводять до перенапруг, і, як наслідок, до пошкодження ізоляції.
Розряд конденсаторів та кабельних ліній значної протяжності може викликати іскріння між заземленим елементом електричного контура, який слугує одним електродом, і потенційним електродом, приєднаним до заряджених обкладинок конденсатора чи жил кабельної лінії. У разі розряджання конденсатора чи кабельної лінії на контури з індуктивностями, можуть виникати коливні процеси, що супроводжуються перенапругами.
Додаток 5 до наказу МНС України № 289 від 15 травня 2006 р., яким затверджена Настанова з організації роботи дослідно-випробувальної лабораторії
(Г)У МНС України в області та м. Києві містить Інструкцію із заповнення картки обліку дослідженої пожежі. У таблиці 6 цієї Інструкції наведений Перелік кодів джерел запалювання, де вказані найменування джерел запалювання та відповідний до них цифровий код. Разом із вищенаведеними доповненнями її можна подати у наступному вигляді.
Таблиця 2.3 Перелік джерел запалювання електромагнітного походження
№ Найменування джерел запалювання Код
3 Теплові прояви іскор, розжарених часток:
в результаті комутації електроустановок при електро-газозварювальних роботах в результаті розрядів статичної електрики
5 Тепло, отримане від нагрівального електрообладнання:
теплогенеруючої установки (агрегату) пристроїв для приготування їжі
6 Тепло, отримане від нагрітого через відмову складової частини електрообладнання:
ламп (розжарення, ДРЛ), побутових приладів
пуско-регулювальної апаратури джерел світла
7 Теплові прояви електричної енергії (іскри, дуги, висока температура):
в результаті нестійкого короткого замикання
в результаті ненадійного контакту чи неостаточного розриву контактів в результаті великих перехідних опорів
струмових перевантажень неповнофазних і несиметричних режимів роботи трифазних приймачів електроенергії
через появу вищих гармонік струмів і магнітних потоків у силовому електрообладнанні
через появу напруги на металевих конструкціях і виникнення струмів витоку внаслідок пошкодження ізоляції
через виникнення наведених електромагнітних полів та індукованих ЕРС перенапруги в електромережі і силовому електрообладнанні комутаційного походження
через розряд залишкових зарядів батарей статичних конденсаторів чи кабельних ліній
9 Теплові прояви природних явищ:
cфокусованих променів сонця грозового розряду
кульової блискавки
вторинних проявів грозового розряду (електростатична чи електромагнітна індукція, занесення високого потенціалу)
РОЗДІЛ 3.
ПОЖЕЖО- ТА ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ СЕРЕДОВИЩА 3.1. Основні поняття. Терміни та визначення
Пари легкозаймистих рідин, горючі гази, горючий пил або дрібні волокна в суміші з повітрям, киснем або іншими окисниками при певній температурі і концентрації здатні за нормальних умовах утворювати вибухонебезпечні суміші.
Показниками вибухонебезпеки парів горючих рідин є температура займання. Якщо температура займання рідин дорівнює +61 0С і нище, то ці рідини відносяться до легкозаймистих і є вибухонебезпечними.
Горючий пил та дрібні волокна в суміші з повітрям стають вибухонебезпечними тільки при певній концентрації. Існують верхня та нижня межі концентрації, в діапазоні яких за наявності джерела запалювання може статися вибух.
Вибухонебезпечна суміш (ВНС) – суміш повітря з горючими газами, парою, горючим пилом та волокнами, у якій за нормальних атмосферних умов після запалювання процес горіння (вибух) поширюється на весь об’єм суміші.
Вибух - швидке екзотермічне хімічне перетворення вибухонебезпечного середовища, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснених газів, здатних виконувати роботу.
Горючий пил або волокна вважаються вибухонебезпечними, якщо в разі їх мимовільного загоряння в установці за його визначеною нижньою концентраційною межею згідно з ГОСТ 12.1.044 виникає надмірний тиск газів як мінімум 5 кПа.
До вибухонебезпечної суміші належать суміші горючих газів та пари легкозаймистої рідини з киснем, хлором або іншими окислювачами.
Газо-пароповітряне вибухонебезпечне середовище – вибухонебезпечне середовище, яке утворюється повітрям з горючими газами, парою, туманами.
Пило-повітряне вибухонебезпечне середовище – вибухонебезпечне середовище, яке утворюється повітрям з вибухонебезпечними пилом і волокнами.
Горючий газ (ГГ) – газ, який в суміші з повітрям у відповідній пропорції утворює газове вибухонебезпечне середовище.
Горюча пара – пара легкозаймистої рідини, яка в суміші з повітрям у відповідній пропорції утворює пароповітряне вибухонебезпечне середовище.
Легкозаймиста рідина (ЛЗР) – горюча рідина, яка здатна запалитися від короткочасного впливу джерела запалювання тривалістю до 1с з низькою енергією (полум’я сірника, іскра, тліюча сигарета тощо), з температурою займання не більше +61 0С у закритому тиглі або +66 0С у відкритому тиглі.
Горюча рідина (ГР) – рідина, яка здатна запалитися від джерела запалювання, самостійно горіти після його видалення і має температуру займання понад +61 0С у закритому або +66 0С у відкритому тиглі.
Горючий туман – краплі ЛЗР, що перебувають у завислому стані в повітрі і утворюють пароповітряне вибухонебезпечне середовище.
Важкогорючі речовини і матеріали – речовини і матеріали, здатні горіти у повітрі під час дії зовнішнього джерела запалювання, але не здатні самостійно горіти після його видалення.
Нижня (верхня) концентраційна межа поширення полум’я (НКМПП) – мінімальна (максимальна) концентрація горючої речовини в однорідній суміші з окислювальним середовищем, за якої можливе поширення полум’я в суміші на будь-яку відстань від джерела загоряння.
Температура спалаху – найнижча температура матеріалу (речовини), за якої згідно із встановленими умовами випробувань над його поверхнею утворюється пара, здатна спричинити спалах у повітрі під впливом джерела запалювання, але швидкість утворення пари недостатня для підтримання стійкого горіння.
Температура займання – найнижча температура матеріалу (речовини), за якої згідно із встановленими умовами випробувань над його поверхнею утворюється пара або гази з такою швидкістю, що після їх запалювання виникає стійке горіння.
Температура самозаймання – найнижча температура матеріалу (речовини), за якої згідно із встановленими умовами випробувань відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій окислення матеріалу (речовини), які закінчуються полуменевим горінням.
Температура тління – температура матеріалу (речовини), за якої відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій окислення матеріалу (речовини), що призводить до його (її) тління.
Пил – дрібні тверді частинки в повітрі, які осідають під дією власної ваги, але деякий час можуть перебувати в повітрі у зваженому стані.
Температура самозаймання пило-повітряної суміші – найнижча температура внутрішньої поверхні випробувальної печі, за якої в ній виникає самозаймання пило-повітряної суміші.
Струмопровідний пил – пил з електричним питомим опором не більше 1000 Ом , м.
Горючий пил – пил, суміш повітря з яким у визначених пропорціях при атмосферному тиску та температурі створює вибухонебезпечне пило-повітряне середовище.
Гібридні середовища – пило-повітряні середовища, які мають у своєму складі вибухонебезпечні пари і гази в концентрації понад 20 % їх нижньої концентраційної межі поширення полум’я.