РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ ЗА УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
2.4. Особливості оперативного управління за умов надзвичайної ситуації
Таким чином, загальними ознаками готовності регіону або ор- ганізації до НС і швидкої ліквідації її наслідків є в першу чергу характе- ристики її стратегічної гнучкості та вміння оцінювати свою стратегічну уразливість.
Основні завдання оперативного планування та управління в СУНС полягають в оптимальному (раціональну) розподілі наяв- ного персоналу та обладнання за ССЗ, а також у визначенні необхід- ного складу персоналу і кількості оперативних груп для досягнення певної слабоформалізованої мети.
Незважаючи на те що знайти точне рішення (або глобальний оп- тимум) завдань такого класу практично неможливо, використання фор- мальних методів у цій галузі може бути досить ефективним. З цією ме- тою для підвищення ефективності функціонування оперативних груп може застосовуватись вибіркове включення до низки вимог з високим пріоритетом, зміна кількості груп у часі та по ССЗ, також вибіркове при- значення і перерозподіл груп у просторі. При вирішенні цих завдань до- цільно використовувати як критерії ефективності максимум рівномір- ності добового навантаження (або мінімум потенційної небезпеки ри- зику). При цьому длякожної ССЗ повинен бути визначений показник ризику, з урахуванням якого визначаються завдання і графіки робіт опе- ративних груп.
Реалізація цих рекомендацій дає зменшити середню довжину черги на обслуговування і час реакції системи, більш рівномірно розподілити навантаження по оперативних групах і збільшити їх кіль- кість у ССЗ з максимальним коефіцієнтом ризику.
До заходів спеціального типу, що реалізуються в межах ССЗ, відносяться уникнення паніки, збереження стабільного морально-пси- хологічного клімату, швидкі та ефективні дії у відповідь із запобігання розповсюдження неадекватної наявній ситуації інформації.
Слід зауважити, що функціонування екстрених служб ліквідації наслідків НС пов'язане зі значними витратами на створення, ма- теріально-технічне і транспортне забезпечення, оперативне управління, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
2.4. Особливості оперативного управління за умов надзвичайної
Хід і результати робіт з ліквідації НС залежать не лише від співвідношення ресурсно-економічного, морально-політичного, нау- ково-технічного та організаційного потенціалів системи, але й від ефек- тивності роботи оперативного управління. У свою чергу ефективність процесу прийняття, реалізації та корегування оперативних рішень визначається вмінням керівництва зосередити основні зусилля на голов- них напрямах ліквідації причин НС та її наслідків.
Важливою проблемою удосконалення системи оперативного управління є розробка методів прийняття оптимальних рішень і планів операцій для НС у цілому, а також для окремих ситуаційних стра- тегічних зон (ССЗ) та їх сукупностей. Управлінські рішення, що прий- маються за умов НС, є основою оперативного управління, відповідно до яких здійснюється вся наступна діяльність органів управління з ліквідації НС.
Прийняття оперативних рішень у цьому напрямку є творчою та відповідальною задачею, її сутністю є те, щоб відповідно до поставленої мети, й інших планів і обстановки, що склалася, визначити загальний сенс операції з ліквідації НС, конкретні заходи з її реалізації в кожній ССЗ, порядок взаємодії сил і засобів для їх виконання і необхідне забез- печення. Оперативні рішення приймає керівник процесу (робіт) та саме він є за них персонально відповідальним. У підготовці даних для прий- няття оперативних рішень беруть участь майже всі співробітники ор- ганів управління відповідно до функціональних обов'язків (члени штабу та керівники ССЗ). При реалізації оперативних рішень вони можуть замінювати один одного.
Оперативні управлінські рішення за умов НС повинні задоволь- няти вимогам своєчасності, обґрунтованості та однозначності розуміння виконавцями, а також категоричності та безумовності їх реалізації.
Комплексний аналіз довів, що основними протиріччями, що варто враховувати, приймаючи управлінські рішення за умов НС, є такі:
•
між складністю оцінки ситуації для прийняття оперативних рішень і практично нульовими ресурсами часу для прийняття і ре- алізації управлінських рішень;•
еволюцією в напрямку все більшої спеціалізації при вирішенні завдань ССЗ та необхідністю загальної системної інтеграції при прий- нятті управлінських рішень у штабі;•
необхідністю централізації управління, що забезпечує взаємо- узгодження дій, сил і засобів, а також оперативність координації тауправління, потребами децентралізації, яка забезпечує сталість в управ- лінні, підвищує оперативність рішення локальних завдань та ініціативу керівників ССЗ;
•
обґрунтованістю рішень, що приймаються, та оперативністю управління.Вирішення вказаних протиріч є метою удосконалення системи оперативного управління за умов НС.
Варто також враховувати існуючу різницю між характеристиками завдань планування робіт із запобігання і ліквідації наслідків НС та за- вдань оперативного управління, що вирішуються за умов НС.
Завдання планування, як правило, характеризуються великим об- сягом робіт і великою розмірністю, причому обсяг робіт змінюється в часі не суттєво. Частота їх вирішення зазвичай невелика, періоди вирішення регламентовані, а час вирішення не є лімітуючим фактором.
Частота змін вихідних даних відносно невелика, а їх достовірність мала.
Тому точність вирішення завдань планування визначається в основному достовірністю вихідних даних.
Завдання оперативного управління за умов НС (маючи на увазі оперативність та адекватність їх вирішення) характеризуються випадко- вими та непередбачуваними моментами часу надходження замовлень на їх вирішення. У середньому обсяг обчислювальної роботи для рішення задач оперативного управління невеликий, частота пнадходження задач до вузлів обслуговування велика. Час вирішення хоча, як правило, неве- ликий, але є лімітуючим фактором. Частота змін вихідних даних дуже велика, а достовірність дуже мала. Точність вирішення задач оператив- ного управління зазвичай визначається не тільки достовірністю даних, але й якістю алгоритмів вирішення завдань даного класу.
Досить важливою та специфічною є проблема оцінки ефектив- ності та адекватності функціонування систем оперативного управління НС. На відміну від управління промисловістю, сільським господар- ством, побутовим обслуговуванням тощо, ефективність функціонування яких оцінюється продуктивністю, якістю продукції, прибутком, видат- ками та іншими показниками, ефективність функціонування систем опе- ративного управління за умов НС повинна оцінюватись дієвістю та ре- зультативністю.
Дієвість є стратегічним показником і слугує для оцінки ступеня досягнення системою мети, поставленої перед нею, рівня завершення необхідних робіт, що вимагаються. При оцінці дієвості необхідно вра- ховувати виконання всіх необхідних робіт згідно з характером розвитку
НС і стратегією ліквідації її наслідків, чи вони ефективні, чи досяга- ються результати потрібної якості та вчасність їх реалізації. Щоб виміряти дієвість, необхідно порівняти ступінь виконання планових робіт, тобто порівняти те, що було необхідно зробити з тим, що вже зроб- лено.
Результативність за суттю дієвості є оперативно-тактичним по- казником, що відбиває поточні характеристики рівню виконання робіт у системі в цілому та за окремими ССЗ.
Система оперативного управління за умов НС покликана не тільки забезпечити підвищення індивідуальної та загальної продуктив- ності праці кожного співробітника, але й згуртувати всіх співробітників для досягнення спільної мети системи, домагатися їх активної участі в реалізації оперативних планів ліквідації наслідків НС.
РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА УПРАВ-