1 Економічна політика російського уряду в Наддніпрянській Україні в пореформений період. Реформи 60—70-х рр. XIX ст., незважаю- чи на їх обмеженість, створили умови для економічного розвитку укра- їнських земель та зробили можливим (хоча й із запізненням) здійснен-
§ 14. Особливості модернізації промисловості й сільського господарства
ня індустріалізації. Її темпи в пореформений період були дуже висо- кими. Особливо це відчувалось у Наддніпрянській Україні, де лише за кілька років сформувалися нові галузі промисловості. Промисловий розвиток краю супроводжувався змінами і в інших сферах життя: усі головні міста з’єднали між собою новостворені залізниці, розгорталися процеси урбанізації, формувалися нові суспільні верстви підприємців і промислових робітників тощо.
Наприкінці XIX ст. Наддніпрянська Україна давала 26 % загаль- ноімперського прибутку. Однак на власні потреби використовувалося не більше половини від цієї суми. Засобом переміщення капіталів з україн- ських губерній до центру стала також політика ціноутворення. Ціни на сировину, яку відправляли з Наддніпрянщини, були набагато нижчими, ніж вартість російських товарів, що надходили туди у зворотному на- прямку. Так, ці капітали фінансували розвиток інших регіонів.
Використання економічного потенціалу Наддніпрянщини про- являлося також у тому, що перевага надавалася галузям української економіки, які задовольняли потреби Російської імперії (вугледобувна, металургійна, залізорудна). Натомість ті галузі, що могли скласти кон- куренцію російським підприємцям (легка промисловість), підтримки не мали. Унаслідок цього швидкими темпами розвивалися сировинні галузі, а інші помітно відставали. Напередодні Першої світової війни Наддніпрянщина давала 72 % усього видобутку сировини в імперії та лише 15 % виробництва готової продукції. Це стало свідченням того, що українська економіка набула однобічного характеру розвитку.
2 особливості модернізації промисловості. Пореформений період став добою подальшого розгортання промислової революції. Селянська реформа 1861 р. усунула головну перешкоду до формування ринку віль- нонайманої робочої сили. Йти працювати на новостворювані промислові підприємства селян примушувало й малоземелля, що постійно зростало.
Залізниця. Одеса. ХІХ ст.
Перший паровоз
РОЗДІЛ IV
У цей період Наддніпрянщина переживала демографічний вибух — різ- ке зростання кількості населення. Так, за 40 років число її жителів зросло майже на 72 %. Протягом 60—70-х рр. XIX ст. кількість робіт- ників збільшилася з 86 тис. до 330 тис. осіб.
Одним із рушіїв промислової революції стало масове залізничне будівництво, яке потребувало металу, машин та іншого обладнання. Спо- чатку залізниці будувалися для покращення вивезення зерна та інших сільськогосподарських продуктів до чорноморських портів, а також для воєнних потреб. Так, перша залізниця в Наддніпрянщині була збудована в 1865 р. від Одеси до Балти. Великі промислові центри залізниці по- чали з’єднувати лише у 80-ті рр. XIX ст. Дл початку 1900 р. на укра- їнських землях було прокладено 8417 км залізниць.
Новими промисловими районами стали Донецький кам’яно- вугільний, Криворізький залізорудний та Нікопольський марганцевий басейни. Активне освоєння Донбасу розпочалося на початку 70-х рр.
XIX ст. Завдяки урядовим пільгам тут утворювалися численні акціонер- ні товариства з іноземним капіталом. Провідне місце серед іноземних вкладників належало французьким та бельгійським підприємцям. Уна- слідок бурхливого розвитку вугільної промисловості Донбас перетворив- ся на головного постачальника вугілля в Російській імперії.
Видобуток вугілля в Донецькому кам’яновугільному басейні Рік усього в імперії
(без Польщі), млн пудів*
у тому числі в Донбасі
млн пудів %
1860 7,4 6,0 81,1
1870 22,3 15,6 70,0
1880 122,3 86,3 70,5
1890 216,4 183,2 84,7
1900 734,5 671,7 91,4
* 1 пуд = 0,0164 тонни.
?
Проаналізуйте наведені дані й визначте, як змінювалася роль Донбасу в загально- імперському видобутку вугілля.Майже через десятиліття від початку освоєння Донбасу в районі Кривого Рогу розгорнувся масштабний видобуток залізної руди. Провід- не місце в освоєнні цього регіону також посідав французький капітал.
На початку 70-х рр. XIX ст. на Півдні розпочалося будівництво перших металургійних заводів. Для спорудження великого металургій-
Видобуток вугілля в Донецькому кам’яновугільному басейні Рік усього в імперії
(без Польщі), млн пудів*
у тому числі в Донбасі
млн пудів %
1860 7,4 6,0 81,1
1870 22,3 15,6 70,0
1880 122,3 86,3 70,5
1890 216,4 183,2 84,7
1900 734,5 671,7 91,4
* 1 пуд = 0,0164 тонни.
?
Проаналізуйте наведені дані й визначте, як змінювалася роль Донбасу в загально- імперському видобутку вугілля.§ 14. особливості модернізації промисловості й сільського господарства
ного заводу в Донбасі російський уряд безоплатно виділив англійському підприємцеві Джону Х’юзу землі з вугільними родовищами та при- значив премію за кожен пуд рейок, виготовлених на його заводі. На- селений пункт, у якому жили працівники заводу, називали Юзівкою (сучасне місто Донецьк). Дуже швидко Юзівка перетворилася на важ- ливий промисловий центр краю. У цілому протягом 1870—1900 рр. ви- робництво залізної руди на металургійних заводах Півдня збільшилось у 158 разів, значно випередивши давній центр російської металургії на Уралі.
Бурхливе промислове піднесення 60—80-х рр. XIX ст. спричинило виникнення в Наддніпрянській Україні великого фабрично-заводського виробництва. Нові підприємства базувалися на використанні передової техніки (парові двигуни, верстати, системи машин), більш досконалих організаційних форм виробництва. Основним паливом у промисловості стало кам’яне вугілля. Перехід до нових форм виробництва наприкінці 80-х рр. XIX ст. в цілому завершився в машинобудуванні. На той час щонайменше 80 % підприємств використовували енергію пари.
Характерною рисою розвитку промисловості в Наддніпрянській Україні наприкінці XIX ст. став про- цес концентрації виробництва та поява перших монополій. У цей час виникли Союз рейкових фабрикантів (1882 р.), Союз мостобудівних заводів (1884 р.), Союз фабрикантів рейкових скріплень (1884 р.). Перші монополії існували пе- реважно у формі синдикатів.
Новомартенівська піч. Юзівка Кустарна розробка вугілля. ХіХ ст.
?
Яку інформацію про промисловий розвиток Наддніпрянської України можна отримати за ілюстраціями?
Монополія — виняткове право приватних осіб, держави, організацій, фірм тощо в різ
них сферах діяльності.
Синдикат — монополістичне об’єднання, характерною рисою якого є розподіл за
мовлень, закупівля сировини та реалізація продукції через єдину систему збуту. Члени синдикату зберігають виробничу самостій
ність, але втрачають комерційну.
РОЗДІЛ IV
3 Процеси модернізації в сільському господарстві. Селянська реформа 1861 р. звільнила селян від особистої залежності, але мало покра- щила їхнє економічне становище. Розміри наділів більшості селян були недостатніми для нормального розвитку господарства. Водночас провід- ники реформи не врахували природного зростання кількості населення, унаслідок чого наділи, якими володіли селяни, стали зменшуватися до катастрофічних розмірів. У 1914 р. на тій самій кількості землі, яку вони отримали за реформою 1861 р., у Наддніпрянській Україні госпо- дарювали майже вдвічі більше селян. До того ж їх обклали високими податками й виплатами за землю. За офіційними даними, наприкінці XIX ст. селяни сплачували в десять разів більше податків, ніж дворяни.
Поява нужденного села стала прямим наслідком реформи 1861 р.
Більшість селян не могли придбати ні додаткову землю, ні сільськогос- подарську техніку. Позбавлені можливості вести самостійне господарство, селяни були змушені йти працювати на панській землі. Так, збереглися за- лишки кріпацтва у вигляді відробіткової системи, що полягала в обробітку поміщицької землі селя- нами їхнім господарським інвентарем.
Наддніпрянщина зберігала роль європейської житниці, хоча більшість селянства бідувала. Най- помітнішим зростання виробництва товарного зер- на було на Півдні, де здавна переважала вільно- наймана праця. Урожайність зростала, хоч і дещо повільніше, і в інших регіонах. Унаслідок цього наприкінці XIX ст. Наддніпрянщина постачала хліб до центральних губерній Російської імперії та забезпечувала 90 % експорту зерна.
Одночасно зі зростанням виробництва то- варного зерна збільшувалося виробництво цукру, ячменю й тютюну. Товарного характеру набувало тваринництво. У Наддніпрянській Україні, зокре- ма у 80-х рр. XIX ст., існувало більше тисячі кін- них заводів, де розводили високопородних коней на продаж. Провідне місце посідали українські губернії у виробництві м’яса, тонкорунної вовни, шкур, кінського волосу та інших продуктів тва- ринництва.
Розвиток товарного виробництва наприкінці XIX ст. сприяв деяким змінам у спеціалізації районів сільськогосподарського виробництва. Пів-
і
тютюнова фабрика с. Дунаєвсько- го. Полтавська губернія
Паровий млин.
Чернігівська губернія
§ 14. Особливості модернізації промисловості й сільського господарства
денна Україна, крім Кримського півострова, стала регіоном поширення торговельного зернового господарства. Крим та Бессарабія спеціалізу- валися на розвитку виноградарства. Полтавська губернія вважалася одним із головних виробників тютюну в країні. Інші губернії Лівобе- режжя та Правобережжя стали регіонами переважання цукробурякового ви робництва.
4 Зародження кооперативного руху*. Новим явищем у модернізації господарства тогочасної Наддніпрянщини стало зародження коопе- ративного руху.
Кооперацію представники ліберальної громадськості розглядали як форму організації економічного життя, що сприяє його капіталістич- ній модернізації, створює ефективні механізми пристосування широких верств населення до умов товарного господарства й забезпечує швидке оновлення соціально-економічних відносин.
У Наддніпрянщині в 60-х рр. XIX ст. було створено близько 20 споживчих кооперативів. У 60—70-ті рр. XIX ст. споживчі коопе- ративи з’явилися в Одесі, Лебедині, Катеринославі, Полтаві, Херсоні, Миколаєві, Чернігові, Києві, Єлисаветграді, Бердянську тощо. Виникло чимало товариств кредитної кооперації, що надавали позички селянам на розвиток господарства. Виробнича сільськогосподарська кооперація розвинулася у формі артілей, у яких об’єднувалися селяни, що брали в спільну оренду землю.
Першим кооперативом у краї вважається засноване в 1866 р. споживче товари- ство в Харкові. Воно розпочало активну діяльність, створивши власну пекарню, їдальню, підприємство з виготовлення мінеральної води, розгорнувши торгівлю одягом, кам’яним вугіллям, дровами і швейними машинками. Однак місцеві купці стали чинити йому перешкоди, заявляючи, що якщо товариство не припинить діяльність, то їм доведеться зачинити свої крамниці. у 1872 р. Харківське спо- живче товариство самоліквідувалося.
Однак усі тогочасні кооперативні об’єднання діяли на основі звича- євого права, не були оформлені на законодавчому рівні, що спричиняло чимало складнощів. Саме тому перші кооперативні товариства виявилися недовговічними. Перешкодами на шляху їх розвитку ставали низький рі- вень культури населення, яке негативно
ставилося до підприємливих співвітчиз- ників, відсутність навичок самореаліза- ції та самоуправління й проблеми адмі- ністративно-правового характеру.
Першим кооперативом у краї вважається засноване в 1866 р. споживче товари- ство в Харкові. Воно розпочало активну діяльність, створивши власну пекарню, їдальню, підприємство з виготовлення мінеральної води, розгорнувши торгівлю одягом, кам’яним вугіллям, дровами і швейними машинками. Однак місцеві купці стали чинити йому перешкоди, заявляючи, що якщо товариство не припинить діяльність, то їм доведеться зачинити свої крамниці. у 1872 р. Харківське спо- живче товариство самоліквідувалося.
Кооператив — добровільне об’єднання лю- дей, які на пайових засадах спільно займають- ся певним видом господарської діяльності.
РОЗДІЛ IV
Унаслідок розпаду перших кооперативів розвиток кооперативного руху в Наддніпрянщині в останній чверті XIX ст. зупинився.
5 Урбанізація. Розвиток торгівлі. Друга половина XIX ст. стала періо- дом швидкого зростання міст. Поряд із великими промисловими підприємствами виникали фабрично-заводські поселення, які згодом пе- ретворювалися на нові міста. Поступово містами ставали й залізничні вузли. Кількість дрібних міст скоротилася майже вдвічі, тоді як кіль- кість великих і середніх міст подвоїлась. Так, міське населення Над- дніпрянщини в 60—90-х рр. XIX ст. зросло більше ніж удвічі. За пере- писом 1897 р., тут налічувалося вже 130 міст. І все ж міське населення наприкінці XIX ст. становило лише 13 %, незважаючи на загальне зрос- тання кількості жителів.
Особливо швидко кількість міського населення збільшувалася на Півдні, де виникали нові фабрично-заводські підприємства. Типовим прикладом став розвиток Катеринослава, який із невеликого міста з на- селенням 19 тис. осіб у середині XIX ст. за кілька десятиліть перетво- рився на одне з найбільших українських міст, кількість жителів якого зросла в шість разів.
Найбільші міста Наддніпрянської України наприкінці XIX ст.
Місто Кількість населення в1897 р., тис. осіб
Одеса 403,8
Київ 247,7
Харків 173,9
Катеринослав 112,8
?
Порівняйте дані таблиці на с. 27 та наведеної таблиці. Які зміни відбулися в кіль- кості населення найбільших міст українських земель? Із чим вони пов’язані?Промислова революція швидко змінювала вигляд міст. Ті, у яких зосереджувалися фабрично-заводські підприємства, перетворилися на ве- ликі промислові центри. Найбільшими з них стали Київ, Харків, Кате- ринослав, Одеса, Херсон, Миколаїв, Єлисаветград, Кременчук, Луганськ, Юзівка, Маріуполь, Кривий Ріг. Щоправда, ремісниче й мануфактурне виробництва повністю не зникли. Протягом другої половини XIX ст. ре- місничі майстерні й мануфактури задовольняли потреби міщан і селян в одязі, посуді, дрібному господарському інвентарі тощо.
Великі міста стали також значними культурними центрами, де діяли вищі й середні навчальні заклади, науково-культурні товариства,
Найбільші міста Наддніпрянської України наприкінці XIX ст.
Місто Кількість населення в1897 р., тис. осіб
Одеса 403,8
Київ 247,7
Харків 173,9
Катеринослав 112,8
?
Порівняйте дані таблиці на с. 27 та наведеної таблиці. Які зміни відбулися в кіль- кості населення найбільших міст українських земель? Із чим вони пов’язані?§ 14. Особливості модернізації промисловості й сільського господарства
театри й музеї. Життя губернських і повітових міст, які не перетвори- лися на промислові й торговельні центри, змінилося мало.
Розгортання промислової революції, зміни в житті пореформеного українського села сприяли пожвавленню торгівлі. Велике значення для її розвитку мала поява залізниць, що зробило товарообіг значно дешев- шим і швидшим. Унаслідок цього фактично зникло чумацтво.
Протягом 60—90-х рр. XIX ст. змінювалися форми торгівлі. Зрос- тання кількості міст і міського населення спричинило поступову заміну базарів стаціонарною торгівлею через крамниці й магазини. Вони пере- дусім зосереджувалися у великих промислових центрах і продавали фа- брично-заводські товари.
Для задоволення щоденних потреб населення в містах і містечках збиралися базари, на яких продавали продукти харчування. Зростання мережі базарів у 60—90-х рр. XIX ст. було пов’язане з розвитком про- мисловості та зростанням міст. Наприкінці XIX ст. в Києві щоденно працювали шість базарів, у Харкові та Одесі — п’ять.
У пореформений період Наддніпрянщина посіла провідне місце в зовнішній торгівлі Російської імперії. Через азовсько-чорноморські порти й митниці Волині й Поділля вивозилася значна кількість товарів, вироблених на українських землях. Більшість експорту становила сиро- вина. Поряд із зерном вивозили продукти тваринництва — м’ясо, сало, шкури, вовну тощо. Через Одесу у 80—90-х рр. XIX ст. експортували український цукор і спирт. Через порти й митниці Наддніпрянщини ввозили бавовняні, шовкові й вовняні тканини, чай, каву, прянощі, рис, вина тощо. Митні збори з імпортних товарів залишалися джерелом по- повнення скарбниці Російської імперії.
торговельна площа в Харкові.
середина ХІХ ст.
Катеринославський проспект у Катерино славі.
середина ХІХ ст.
?
Які особливості були притаманні тогочасним вулицям і площам міст Наддніпрянщини?РОЗДІЛ IV
!
Висновки. Економічна політика Російської імперії щодо Наддні- прянської України в пореформений період не зазнала змін за своєю сутністю, а лише змінилася за формою, відповідно до нової істо- ричної ситуації. Промислова революція на українських землях завершилась у 80-х рр. XIX ст. Її наслідком стала поява фабрично-заводської про- мисловості та формування нових суспільних верств. Із кінця XIX ст.розпочався швидкий процес концентрації й монополізації виробництва.
Процеси модернізації охопили також сільське господарство. Однак через недоліки реформи 1861 р. їх результатом стало формування не заможного, а нужденного села. Промислове піднесення дало поштовх до зростання міст, вплинуло на сферу торгівлі.?
Запитання та завдання
1. Яку частку загальноімперських прибутків давала Наддніпрянська україна на- прикінці XIX ст.? 2. Які нові промислові райони утворилися в Наддніпрянщині в цю добу? 3. Прикладом яких процесів став стрімкий розвиток міста Катери- нослава? 4. Які зміни в цей період відбувалися у формах торгівлі? 5. Що таке кооператив?
6. Якими були характерні риси економічної політики російського уряду в Над- дніпрянській україні в пореформений період? 7. Охарактеризуйте процеси мо- дернізації в розвитку Наддніпрянщини. 8. Якими були тенденції й особливості розвитку сільського господарства Наддніпрянщини у пореформений період?9. Визначте особливості розвитку міст і торгівлі Наддніпрянщини в другій половині ХІХ ст. 10. Як відбувалося зародження кооперативного руху?