У сучасний період розбудови системи вищої освіти в Україні виникла потреба суспільства у працівниках нового типу – освічених, компетентних, творчих особистостях, які вміють швидко й оперативно реагувати на зміни в професійному середовищі та самостійно навчатися упродовж усього життя [188].
Актуалізація питання професійного саморозвитку викладачів іноземної мови коледжу обумовлена запитами системи вищої професійної освіти з підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів у професійній сфері діяльності, потребою викладачів іноземних мов коледжу в індивідуально- професійному саморозвитку на етапі становлення [247]. Зазначимо, що здатність викладачів іноземних мов коледжу одержати необхідні педагогічні знання, уміння і навички, адаптуватися до умов коледжу сприятимуть їхній самореалізації як в особистісній, так і в професійній діяльності.
Удосконалення рівня професійної компетентності – один із провідних напрямів реформування системи післядипломної освіти не лише в Україні, але й за кордоном. Основною формою удосконалення рівня професійної компетентності викладачів іноземних мов коледжу є їхній професійний саморозвиток, що здійснюється шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності. Сучасна педагогіка має потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які володіють творчим підходом до організації освітнього процесу й здатні досягати високих якісних результатів [29].
У концепції неперервної освіти зазначено, що отримання диплома ЗВО – це не кінець, а лише початок розвитку професійної компетентності викладача.
Не зважаючи на те, у якому періоді життєвого і творчого шляху перебуває викладач іноземної мови, він ніколи не зможе вважати свою освіту завершеною, а свою професійну концепцію остаточно сформованою. Кожний педагог сам визначає найбільш важливі напрями вдосконалення своєї
майстерності. Так, у статті 51 Закону України «Про вищу освіту» вказується на те, що педагогічні та науково-педагогічні працівники, зокрема й викладачі, зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію, забезпечувати високий науково- теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності тощо [64]. Саме тому провідною формою розвитку професійної компетентності викладачів іноземних мов коледжу, що полягає в опануванні, оновленні, поширенні й поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої діяльності, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення особистості, задоволення власних інтересів та об’єктивних потреб освітнього закладу, стає професійний саморозвиток [65].
На сучасному етапі тенденції посилення взаємодії педагогічної науки з практикою, запровадження інновацій на всіх рівнях освіти, зростання вимог до рівня професіоналізму педагогів зумовлюють нові підходи до визначення напрямів, змісту та технологій НМР, пов’язаних з необхідністю забезпечити визначену державою стратегію розвитку освіти.
Контекст державної політики та стратегії розвитку освіти в Україні орієнтує на нове осмислення НМР як важливого чинника забезпечення якості освіти. Протиріччя полягає в тому, що спрямованість освіти на інноваційні зміни, затребувані умовами суспільного розвитку та проголошені державою, зумовлює необхідність розробки принципово нових підходів до взаємодії педагогічної науки та практики, висуває високі вимоги до професіоналізму педагогів, проте ставлення до науково-методичної діяльності на всіх рівнях, її структура та зміст не відповідають цим викликам.
Обґрунтовуючи концепцію сучасної НМР у колежах, проаналізуємо сутність цього поняття.
Відомо декілька визначень поняття «методична робота» (В. Бондар, І. Жерносек, Л. Набока, В. Пуцов, В. Симонов та інші). Усі вони містять такі ключові слова, як підвищення кваліфікації, компетентності, педагогічної
майстерності вчителів; надання практичної допомоги з методики навчання та виховання; подолання утруднень, та виокремлюють такі ознаки, як взаємозв’язок науки та практики, безперервність, охоплення міжкурсового періоду.
Сучасні цілі освіти зумовлюють необхідність осмислення не просто методичної (спрямованої на вдосконалення різних методик), а науково- методичної роботи (НМР). Ці поняття суттєво відрізняються.
В сучасних умовах модернізації національної освіти значну роль відіграє система НМР, головною метою якої є не лише надання методичної допомоги педагогічним кадрам у розвитку їх професійної майстерності, але і активізація творчого потенціалу кожного педагога.
Методист як професіонал, що працює в системі освіти дорослих, забезпечує безперервність освіти педагога. Сутність його інноваційних функцій визначає і те, що він здійснює управління інноваційною освітньою діяльністю, а саме: підтримує все нове, що поширюється в освітній процес;
пропагує досягнення науки, освітніх інновацій; організовує дослідно- експериментальну діяльність; вивчає, узагальнює, поширює, впроваджує та здійснює моніторинг ідей перспективного педагогічного досвіду;
використовує моделювання, вивчаючи тенденції, закономірності, принципи функціонування запропонованих освітянами систем роботи, розробляє шляхи їх подальшої еволюції, та прогнозує попередні та кінцеві результати управління процесами, системами, на яких зосереджено увагу.
Сьогодні методист має знати за яких умов педагогічні працівники здатні стати творчими, креативними працівниками і забезпечити навчально- виховний процес відповідно до сучасних вимог; які з методів навчання, форм методичної роботи посилюють прагнення педагогів продовжувати своє навчання безпосередньо у процесі педагогічної роботи, допомагають їм стати активними і незалежними при розв’язуванні педагогічних проблем та в освоєнні нового, стимулюють та розвивають їх креативність.
Головним у НМР є надання реальної, дієвої допомоги викладачам у процесі розвитку їхньої майстерності як сплаву професійних знань, навичок і вмінь. Тому під час планування НМР особливе значення надається не лише вивченню результативності освітнього процесу, а й оцінюванню особистісних рис і професійних умінь викладача. А це можливо за умови організації НМР на діагностичній основі та потребує особистісно зорієнтованої моделі управління в роботі з кадрами. Саме така модель у кінцевому результаті дозволяє НМР зробити ефективною та орієнтованою на успіх, переносить її в площину реальних педагогічних утруднень, зорієнтовує на успіх.
Модель сучасного викладача іноземних мов передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються у щоденній викладацький праці. І головне завдання адміністрації коледжу – розгледіти, а іноді – відчути у конкретного викладача здатність до творчості, вчасно дати поштовх, яких викликає бажання ступити уперед. Тому що тільки успішний викладач , який відбувся, зможе виховати успішного конкурентоспроможного в майбутньому випускника.
Тому, НМР у Київському коледжу зв’язку, Лубенського лісотехнічного коледжу, Економіко-правового коледжу Київського кооперативного інституту бізнесу і права, Технологічного коледжу державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» є складовою частиною освітнього процесу і одним з основних видів діяльності керівників відділень та викладацького складу. Основною метою діяльності є підвищення професійної майстерності та творчого потенціалу викладачів, розвиток інноваційної діяльності педагогічного колективу. Основними напрямками НМР є: аналізу інформації про стан професійної компетентності педагогів: на якому рівні професійної компетентності знаходиться конкретний викладач у даний час, якої саме методичної допомоги він
потребує; вивчення мотиваційних компонентів у професійній сфері:
наскільки він здатен до зростання, чи здатний до самоосвітньої діяльності;
визначення потреб і труднощів, які виникають в процесі роботи викладача ; ознайомлення викладачів із новинками теорії та практики педагогічної діяльності, прогресивними педагогічними технологіями, а також закріплення у них навичок самостійного набуття знань, необхідних для професійного розвитку; з підвищення педагогічної та дослідницької майстерност;
оволодіння методами роботи з новими ІК технологіями і джерелами інформації; ознайомлення з історією та досягненнями педагогіки, психології та науки за фахом; запровадженню інноваційних технологій в процес вивчення іноземних мов та поширення нових наукових напрацювань з новітніх методів викладання іноземних мов; обмін досвідом вітчизняних та зарубіжних науковців і викладачів у питаннях розробки сучасних навчальних програм іноземних мов та технологій тестування якості навчання, розповсюдження інформації про мову навчання, проведення семінарів та конференцій; організація тренінгів тощо.
Так, розвиваються професійно важливі особистісні якості педагога, формуються та усвідомлюються нові цінності, оновлюються знання, посилюється здатність до їх практичного застосування. НМР в сучасному її розумінні здійснює також супровід освітніх практик та інновацій, які є чинником розвитку освітніх систем різного рівня.
Отже, науково-методична робота (НМР) – це система цілеспрямованих заходів, яка на основі взаємодії науки та практики забезпечує безперервний професійний розвиток педагогічних і управлінських кадрів у міжкурсовий період, а також створює передумови щодо супроводу освітніх практик та інновацій з метою досягнення більш високого рівня якості освіти.
У цьому визначенні ми підкреслили такі суттєві ознаки, як цілеспрямованість та системність НМР, забезпечення взаємозв’язку педагогічної науки та практики. Крім того, зазначені провідні складові цієї
системи: науково-методичний супровід професійного розвитку педагогічних кадрів, науково-методичний супровід освітніх практик та інновацій.
Зауважимо, що саме науково-методичний супровід є найбільш сучасною технологією як щодо взаємодії з педагогами, так і щодо запровадження інновацій, оскільки він надає кожному суб’єкту науково- методичної діяльності можливість вибору, творчості, самовдосконалення.
Методологія сучасної НМР визначається аксіологічним, системним, діяльнісним,особистісним, акмеологічним, андрагогічним, компетентнісним, синергетичний, культурологічним, синергітичними підходами.
Ці підходи втілюються в сучасні особливості НМР: пріоритет професіоналізму особистості та діяльності педагога; спрямованість на реалізацію державних та регіональних завдань розвитку освіти; відповідність компетентностей визначеним компетенціям педагога та керівника;
взаємозв’язок педагогічної науки та освітньої практики; спрямованість на результат; сприяння забезпеченню якості освіти; взаємодія та партнерство суб’єктів та інституцій; інтреактивність суб’єктів; диференційованість;
варіативність; рефлексивність.
Об’єктами НМР є професіоналізм педагогів та керівників, педагогічні системи, освітні практики, освітні інновації, а також окремі складові зазначених об’єктів. Суб’єктами НМР є педагоги, керівники, методисти, управлінці, науковці, видавці, а також установи, які здійснюють безпосередньо цю діяльність або беруть участь у ній.
Оскільки подане нами визначення виокремлює такі основні напрями НМР, як науково-методичний супровід професійного розвитку педагогів, освітніх практик та інновацій, узагальнимо їхні особливості.
У практиці діяльності науково-методичних установ (інститутів післядипломної педагогічної освіти, методичних кабінетів) досить часто зустрічаються такі заходи, як ярмарки педагогічних ідей, фестивалі тощо. На нашу думку, вони можуть бути віднесені до тієї чи іншої форми або методу (наприклад, до презентації, виставки, професійного конкурсу), а їхня назва
може сприйматися як певний бренд або у переносному значенні.
Характеризуючи функцій НМР розглянемо сутність цього поняття. За різними джерелами функція (лат. Functio – виконання) – це діяльність, обов’язок, робота, зовнішній прояв властивостей об’єкта в певній системі відносин, до якої він належить. Інше значення поняття «функція»
підкреслює, що це вид зв’язку між об’єктами, коли зміна одного з них призводить до зміни іншого. У нашому випадку відповідно до першого значення можна тлумачити функцію як напрямки діяльності науково- методичних установ, методичних об’єднань, окремих педагогів у системі НМР. Відповідно до другого значення НМР є однією з функцій освіти, при цьому є зворотній зв’язок впливу НМР впливає на якісний стан освіти.
У контексті тлумачення функцій НМР можна зазначити, що загальної мети розвитку професіоналізму педагогів можна досягти їх залученням до різних процесів, наприклад, курсів підвищення кваліфікації, семінарів, тренінгів, консультацій, дистанційної освіти, самоосвіти тощо.
Ми виокремлюємо узагальнені функції НМР, адже їх може бути значно більше, а саме: розвивальну, навчальну, інформаційну, прогностичну, супроводжувальну, дослідницьку, аналітичну, узагальнюючу, експертну, фасилітативну, контроллінгову. Розвивальна функція сприяє як особистісному та професійному розвитку педагогів. Дана функція виявляється у тому, що НМР умотивовує педагогів до саморозвитку.
Навчальна функція забезпечує набуття нових знань, які є складовою будь- якої компетентності і покладаються в основу більш високого рівня професійної педагогічної діяльності. У сучасній НМР посилюється тенденція запровадження тьюторства (консультування та наставництва щодо дистанційного навчання). Інформаційна функція підкреслює провідну роль НМР в обігу інформації, створенні необхідного для цього забезпечення. НМР виконує прогностичну функцію, оскільки одним з її завдань традиційно є прогнозування процесів розвитку окремих освітніх систем або напрямів, обґрунтування, розробка та реалізація відповідних моделей. Супроводжуюча
функція НМР реалізується за технологією науково- методичного супроводу, відповідно до якої здійснюється всебічне вивчення проблеми, обговорення ідей, визначення етапів діяльності щодо вирішення проблеми, постановка проміжних цілей для кожного етапу, добір адекватних методів, координація діяльності всіх учасників, аналіз та апробація результатів. Дослідницька функція ґрунтується на розумінні значення наукових досліджень для розвитку педагогічної практики. Аналітична функція забезпечує високу наукоємність НМР, оскільки саме від аналізу явищ, окремих складових, фактів та зроблених на цій основі висновків залежить прогнозування освітніх процесів, ухвалення рішень, які їх забезпечують. Розуміння узагальнюючої функції ґрунтується на науковому тлумаченні узагальнення як логічної операції переходу від конкретного до загального, до більш високого рівня абстракції шляхом виявлення загальних ознак (властивостей, відношень, тенденцій тощо). У НМР узагальнення дозволяє систематизувати різні ознаки педагогічних явищ та освітніх процесів, наочно представити відповідні тенденції, виявити кращі зразки досвіду. Експертна функція сприяє поглибленому опрацюванню певного напряму забезпечення якості освіти і дозволяє спеціально підготовленим у системі НМР експертам об’єктивно оцінити наявний стан освітньої практики у процесі експертизи, яка здійснюється в ході атестації, контролю. Фасилітативна функція передбачає сприяння особистісно-професійному розвитку всіх суб’єктів НМР на основі сучасних суспільних та освітніх цінностей, ґрунтовних знань, оволодіння дидактикою навчання дорослих, технологіями взаємодії. Контроллінгова функція поєднує управлінську та організаційну діяльність суб’єктів НМР.
Отже, НМР у сучасному її розумінні є цілісною педагогічною системою, яка розвивається сама й забезпечує професійний розвиток педагогів, здійснює супровід освітніх практик, закладів, інновацій і сприяє тим самим розвитку освіти в цілому. На відміну від методичної роботи НМР зорієнтована не лише на методичне вдосконалення окремих прийомів і методів навчально-виховного процесу, в на системну взаємодію науки та
практики, її стратегічною метою є забезпечення нового, більш високого рівня якості освіти.
Рівень сучасних вимог суспільства та держави до якості освіти зумовлює переосмислення методології системи НМР, зміни її стратегії розвитку, опанування змісту, форм, технологій професійного розвитку педагогів та керівників освітніх закладів, які відповідатимуть викликам часу.
Міжнародна співпраця є одним із напрямів НМР в галузі розвитку євроінтеграційних процесів та важливою складовою професійного самовдосконалення саме викладачів іноземних мов, а саме: міжнародними агенціями та організаціями у галузі освіти і науки, які здійснюють свою діяльність в Україні та за кордоном: Корпусом Миру США в Україні, Американською Радою по співробітництву у галузі освіти та вивчення мов, Ресурсними центрами викладання англійської мови Британської Ради у м. Києві, британськими видавництвами Oxford University Press, Pearson Education, Express Publishing; Міжнародною асоціацією вчителів англійської мови як іноземної (IATEFL), асоціацією викладачів англійської мови України TESOL-Ukraine. Проекти цих організацій підтримують розвиток української системи освіти, створюють тривалі міжнародні зв’язки між навчальними закладами і сприяють визнанню ролі іноземних мов у культурних відносинах [145].
Американські Ради з міжнародної освіти ACTR/ACCELS проводять в Україні конкурсні програми, що фінансуються урядом США, організовують для випускників цих програм конференції та семінари, які сприяють професійному розвиткові та спілкуванню, забезпечують роботу Консультаційного центру з освіти в США та проведення стандартизованих тестів, розвивають зв’язки з навчальними закладами. Програма TEA надає унікальну можливість викладачам Європи та Азії поглибити компетентність у предметах, які вони викладають, покращити навички викладання, дізнатись більше про США.
Випускники освітніх програм адаптують запозичений іншомовний досвід та творчо запроваджують у навчальних закладах у формі: майстер- класів, застосування спеціальних інтерактивних методик, покликаних розвинути творче, активне, критичне мислення учнів; запровадження комунікативно-діяльнісного підходу у навчальний процес, проведення семінарів за участю провідних спеціалістів з викладання англійської мови Посольства США [145].
Британська Рада має безкоштовні онлайн-ресурси, що допомагають вчителям у навчанні англійської мови. Серед ресурсів є відео, мобільні додатки, ігри, оповідання, вправи з аудіювання, говоріння, читання, письма та граматики.
Завдяки співпраці з Корпусом Миру у багатьох навчальних закладах створені ресурсні центри для учнів та викладачів англійської мови. На їх базі педагоги підвищують свій фаховий рівень, працюючи з методичною та фаховою літературою, використовуючи технічні можливості ресурсних центрів, отримують найновішу інформацію з методики викладання предмету.
Волонтери проводять тренінги з викладачами з використання цифрових технологій та комп’ютерної техніки.
TESOL, IATEFL – Міжнародні Асоціації вчителів англійської мови як іноземної, метою яких є сприяти запровадженню інноваційних технологій в процес вивчення англійської мови та поширення нових наукових напрацювань з новітніх методів викладання англійської мови, підтримувати обмін досвідом вітчизняних та зарубіжних науковців і викладачів у питаннях розробки сучасних навчальних програм іноземної мови та технологій тестування якості навчання, розповсюдження інформації про мову навчання, проведення семінарів та конференцій; організація тренінгів.
Ґете-Інститут – це всесвітня мережа культурних центрів Федеративної Республіки Німеччини. Гете-інститут: допомагає у проведенні сертифікованих курсів німецької мови та іспитів, у реалізації міжнародних культурних програм, надає інформацію про Німеччину; сприяє підвищенню
кваліфікації та надає стипендії вчителям німецької мови для участі у семінарах в Німеччині (стаціонарно та онлайн); пропонує кожного року викладачам німецької мови стипендії для підвищення кваліфікації у Німеччині. Програма охоплює семінари з методики викладання, а також мовну підготовку в Німеччині. Надається багато можливостей для мовної практики, знайомства з німецькою культурою, а також для налагодження контактів та дружніх стосунків з учасниками з інших країн.
Розглянемо особливості організації професійного самовдосконалення педагогів країн близького та далекого зарубіжжя.
Підвищення кваліфікації педагогічних працівників у післядипломній освіті здійснюється на підставі рамкових програм, розроблених за модулями згідно з вказівками Міністерства освіти і молоді, які передбачають актуалізацію знань за фахом, дидактикою предмета, психолого-педагогічних знань, з їхньою прив’язкою до концептуального, курикулумного, технологічного і оцінювального оновлення освіти Республіки Молдова [10].
Підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних кадрів в Республіці Білорусь здійснюють: Академія післядипломної освіти, 7 регіональних інститутів підвищення кваліфікації (6 обласних та 1 міський), 9 інститутів підвищення кваліфікації, створених у структурі ЗВО (за окремими педагогічними категоріями) [196].
Підвищення кваліфікації педагогічних працівників проводиться під час теоретичних, практичних, лабораторних та інших занять, організованих в установах з підвищення кваліфікації. Навчання охоплює: заходи з підвищення педагогічної та дослідницької майстерності, оволодіння методами роботи з новими освітніми технологіями і джерелами інформації, ознайомлення з історією та досягненнями педагогіки, психології та науки за фахом [196].
Підвищення кваліфікації педагогічних працівників у Франції забезпечується різноманітними установами післядипломної освіти, університетськими інститутами і регіональними центрами освіти. Серед
пріоритетних напрямів реформування системи безперервної освіти Франції:
значне покращення освіти вчителів, навчання через дослідницьку роботу, масове запровадження в освітній процес інновацій, створення нових навчально-науково-дослідних установ вищого рівня [145].
Особливістю системи підвищення кваліфікації Франції є особиста зорієнтованість професійного розвитку вчителя. Лише в окремих випадках, коли виникає потреба в одночасній перепідготовці вчителів за одним фахом (це відбувається після значних змін навчальних програм), Міністерство національної освіти, досліджень і технологій змушене вдаватися до масових заходів, які наближаються за формою до підвищення кваліфікації в Україні [106].
Традиційними як для України, так і для Франції є проблеми особистої мотивації вчителя, відсутність у школах заміни вчителю, який мав би пройти перекваліфікацію, недостатність бюджету [109].
Особливістю змісту курсів з підвищення кваліфікації у Франції є гармонійне поєднання циклу загальноосвітніх, спеціально-предметних і теоретичних дисциплін психолого-педагогічного компонента та використання набутих знань на практиці у шкільному середовищі. Вчителям пропонують широкий вибір курсів із педагогіки, психології та методики викладання іноземних мов. Використовують методи демонстрації педагогічних відеофільмів, моделювання, мікровикладання, «міні-курси», рольові ігри, презентації проектів, телекомунікаційні та інформаційні технології тощо [145].
У Фінляндії підвищення кваліфікації педагогічних працівників організовується безпосередньо навчальними закладами, Національною радою з питань освіти (The National Board of Education), Національним центром професійного розвитку в галузі освіти (The National Centre for Professional Development in Education), відділами освіти вчителів та іншими факультетами вищих навчальних закладів за кредитною системою навчання. Підвищення кваліфікації відбувається в різних формах, зокрема використовують адресне,
каскадне, спільне (кооперативне) навчання та навчання на власних прикладах [273].
Кожен учитель має привілеї щодо відвідування. Зазвичай, це 2-3 дні підвищення кваліфікації щомісяця, які є частиною їхнього педагогічного навантаження. Причому, якщо вчитель не хоче відвідати курси підвищення кваліфікації, керівник навчального закладу має право зняти частину заробітної плати з нього за ці дні. Така система певним чином стимулює професійний розвиток учителів, їхнє прагнення до підвищення кваліфікації.
В країні впроваджується модель професійного розвитку вчителів, яка передбачає тісний взаємозв’язок між вищими та загальноосвітніми навчальними закладами. Основна концепція такої моделі полягає в тому, що шкільні вчителі на основі власного щоденного професійного досвіду
«тренують» викладачів ЗВО. У свою чергу викладачі ЗВО розповідають вчителям про останні дослідження у напрямі різноманітних аспектів вивчення та методології освіти на основі власного досвіду. Крім цього, передбачаються спільні щорічні семінари та педагогічні дні [258].
У Великій Британії підвищення кваліфікації відбувається за двома моделями: курсова модель (course model) на базі вищих навчальних закладів та підвищення кваліфікації безпосередньо в школах (school based in-service education). Головною метою системи підвищення кваліфікації є ознайомлення вчителів із новинками теорії та практики педагогічної діяльності, прогресивними педагогічними технологіями, а також закріплення у них навичок самостійного набуття знань, необхідних для професійного розвитку [98].
Підвищення кваліфікації відбувається за гнучкими навчальними планами і варіативними навчальними програмами в очному і заочному форматі з використанням виїзних форм. В країні існують спеціальні ради з оцінки професіоналізму, ведення процедури атестації. Дуже широко застосовуються вузькоспеціалізовані короткострокові курси, які мають насамперед профільний характер. При структуруванні змісту програм
використовується технологічний підхід, відповідно до якого особлива увага приділяється не тільки прогнозуванню знань і умінь вчителів, а й очікуванню змін у рівнях розвитку учнів, учителі яких пройдуть навчання за цими програмами. У навчальних планах більше 60 % часу відводиться дискусіям, практикумам [211].
Серед форм підвищення кваліфікації: групові форми роботи; активні методи навчання: рольові ігри, драматизація, розв’язання педагогічних завдань, перегляд відеофрагментів зі шкільної практики та їхнє обговорення, тренінги; індивідуальна підготовка вчителів у межах школи; методичні семінари; конференції, «круглі столи»; дискусії; групова розробка навчальних планів, програм, дидактичних матеріалів; дні професійного розвитку, керівництво дослідницькою роботою вчителя [98].
Післядипломна педагогічна освіта вчителів у Німеччині включає два основні напрями: підвищення кваліфікації і додаткову підготовку. Коло завдань першого напряму пов’язане з професійним удосконаленням учителя відповідно до його базової спеціальності (вчитель-предметник). Завдання другого напряму в документах земель пов’язане з наданням учителю нової педагогічної спеціальності або вдосконаленням його професійної кваліфікації для переходу на вищу посаду [211].
Підвищення кваліфікації у Німеччині – добровільна справа кожного викладача, який має можливість отримати додаткову спеціальність, навчаючись на підготовчих курсах, організованих земельними міністерствами культури та освіти або ж в університетах. Під час вибору предмета, що додатково вивчається, враховуються як побажання слухача, так і потреби навчального закладу [33].
Основними шляхами підвищення кваліфікації є: участь у наукових конференціях, семінарах, колоквіумах загальнодержавного та федерального рівнів; відвідування заходів регіонального підвищення кваліфікації викладачів; заочне навчання в інституті; курси вдосконалення кваліфікації природничо-математичних дисциплін у межах державної системи освіти при