162
ТЕМА 2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО, ТЕХНОГЕННОГО,
163 Воєнні НС — порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене застосуванням звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якого виникають вторинні чинники ураження населення, визначені в окремих нормативних документах.
Іл. 42.1. Надзвичайні ситуації, що виникли на території України протягом 2017 р.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру називаються ще антропогенними (від грец. ανθρωπος (антропос) — людина), тобто такими, які виникають на об’єктах, створе- них розумом і руками людей, і які людина використовує. Великі аварії та катастрофи на об’єктах можуть виникнути внаслідок стихійного лиха, а також порушень технології ви- робництва, правил експлуатації різних машин, обладнання і встановлених норм безпеки.
У наш час виробничі, транспортні та побутові аварії та катастрофи за своїми нас- лідками не поступаються стихійним лихам, а часто перевершують їх. Унаслідок техно- генних аварій та катастроф виникають ситуації, які призводять до значних соціально- екологічних і економічних збитків, виникає необхідність захисту людей від дії шкідли- вих для здоров’я факторів, проведення рятуваль-
них, медичних і евакуаційних заходів, а також лі- квідації негативних наслідків, які сталися.
Як свідчить статистика, понад 50 % аварій та катастроф, що виникають у господарському ком- плексі, припадають на транспорт. Транспортні аварії поділяють на автомобільні, залізничні, авіаційні, водні та трубопровідні.
Серед усіх видів транспорту сумне лідерство за кількістю трагічних наслідків і матеріальних збитків належить автомобільному транспорту (іл. 42.2).
Іл. 42.2. Дорожньо-транспортна пригода
164
Ступінь ризику виникнення тих чи інших нещасних випадків характеризується кі- лькістю за одиницю часу (за 1 год). Так, підраховано, що під час пересування автобусами відбувається 0,03 нещасних випадки на 1 млн осіб, залізницею — 0,05, на приватному автотранспорті — 0,6, на літаках — 1,0, на мотоциклах — 9,0.
Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху дорожнього транспортного засобу, внаслідок якої загинули або зазнали травм люди чи заподіяна шкода майну. На дорогах України щорічно виникають десятки тисяч аварій і катастроф.
Статистика свідчить, що протягом кожних 10 хв відбувається одна ДТП, кожних 2 го- дини в автокатастрофах гине одна людина.
Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є неспра- вність колії, рухомого складу, технічних засобів керування, прорахунки відповідальних за безпеку руху поїздів тощо. У процесі аварії, що виникла, крім зіткнень, можливе і сходження поїздів з колії, а також виникнення пожежі й вибуху (іл. 42.3, іл. 42.4).
Іл. 42.3. Катастрофа потяга із жовтим фосфором
Іл. 42.4. Залізнична аварія Іл. 42.5. Аварія суден
Світова статистика свідчить про те, що майже половина авіаційних аварій та ката- строф відбувається на льотному полі, а решта — у повітрі, на різноманітних висотах по- льоту літального апарата, нерідко над малонаселеною територією землі або над водяною поверхнею. Щодо кількості постраждалих під час авіакатастроф, то тут часто діє прин- цип «усе або нічого».
Під час катастрофи на річковому і морському транспорті (іл. 42.5) план дій на су- дні передбачає оголошення тривоги для екіпажу й пасажирів; оцінку обстановки та вжи- вання заходів щодо захисту людей, які перебувають на судні; підготовку рятувальних за- собів, засобів для гасіння пожежі, а також механізмів захисту судна від потрапляння води.
На виробництві, у побуті часто виникають вибухи газу та інших вибухонебезпеч- них речовин, що призводить до руйнування будівель і пожеж (іл. 42.6, іл. 42.7).
Пожежа — неконтрольований процес знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають небезпечні чинники для живих істот та довкілля. Пожежі в міс- тах і населених пунктах виникають унаслідок недотримання правил пожежної безпеки, несправності електропроводки, стихійних лих, аварій.
Іл. 42.6. Вибух у житловому будинку Іл. 42.7. Ліквідація пожежі
165 Вони впливають на морально-психологічний стан людей і порушують нормальну жит- тєдіяльність. Пожежі поділяються на окремі (горить одна або кілька споруд), масові (горить до 20 % будинків), суцільні (горить до 90 % будинків).
Аварії на гідротехнічних спорудах (гідродинамічні аварії) виникають при руйну- ванні й прориві гребель, дамб, коли вода поширюється з великою швидкістю і створює загрозу затоплення територій (іл. 42.8). Причини таких аварій різні, але найчастіше вони відбуваються через руйнування основ споруд, перевищення розрахункової максимальної скидної витрати, тобто внаслідок переливу води через греблю. Найважчими наслідками гідродинамічних аварій є катастрофічні затоплення.
Іл. 42.8. Зруйнована вибухом гребля Дніпрогесу в 1941 р.
Іл. 42.9. Рівненська АЕС Іл. 42.10. Аварія на Чорнобильській АЕС
АЕС на території України є одним з основних джерел забезпечення електричною енергією господарства країни (іл. 42.9). Виробництво, транспортування, збереження і ви- користання радіоактивних матеріалів на АЕС строго регламентовано правилами техно- логії, техніки безпеки і контролю за їх застосуванням. Проте це не усуває небезпеки ви- никнення аварій, унаслідок чого ці об’єкти називають радіаційно небезпечними.
У результаті радіаційних аварій, як це було на Чорнобильській АЕС (іл. 42.10), з пошкодженого ядерного реактора в навколишнє середовище викидають радіоактивні ре- човини у вигляді розпечених газів і аерозолів. Викиди поширюються залежно від спря- мування шарів повітря і створюють зону радіоактивного забруднення місцевості.
До наслідків, безпосередньо пов’язаних із впливом іонізуючого випромінювання, належать променеві ураження — гостра променева хвороба, радіаційні ураження шкіри, слизових оболонок, певних органів і систем організму.
До хімічно небезпечних об’єктів господарського комплексу належать підприємс- тва, що виробляють різноманітну хімічну продукцію, нафтопродукти, фармацевтичні препарати, а також підприємства, що мають холодоагенти, значні водонапірні й очисні споруди, залізничні станції з об’єктами відстою, склади з отрутохімікатами, сховища, транспортні трубопроводи тощо.
Під час екстремальних ситуацій природного, виробничого, транспортного характеру можливе надходження різних хімічних речовин у навколишнє середовище: в атмосферу або на поверхню ґрунту, у відкриті водойми-накопичувачі та інші об’єкти з подальшим поширенням парів, аерозолів на території населених пунктів.
НС природного характеру, або стихійні лиха. Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поши- рення і тривалістю можуть вражати людей, об’єкти економіки та довкілля, називають небезпечними природними явищами або стихійним лихом.
166
Стихійне лихо — природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значної шкоди території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність на- селення, завдає матеріальних збитків. Щорічно в Україні виникає до трьохсот НС, спри- чинених метеорологічними, гідрологічними та геологічними явищами. Найбільша їх кі- лькість зумовлена метеорологічними явищами.
У Південному регіоні та в районі Донбасу спостерігають явища як під час теплого (си- льна спека, пилові бурі, суховії, надзвичайна пожежонебезпека), так і під час холодного (си- льні морози, ожеледь, снігопади) періодів року. За повторюваністю стихійних і небезпечних метеорологічних явищ привертають увагу також області, які охоплюють територію Україн- ських Карпат. Тут найхарактерніші сильні зливові дощі (які зумовлюють селеві — водно- грязеві — потоки, зсуви землі та паводки, часті сходження снігових лавин), град, сильний вітер, тумани, хуртовини, сильні снігопади.
Повені (іл. 42.11) — тимчасове затоплення значної частини суші водою в результаті розливу річок унаслідок великої кількості опадів, інтенсивного танення снігу, утворення заторів льоду під час весняного паводка, вітрового нагону води в річки з моря. Причиною повені можуть бути і завали на річках через землетруси, гірські зсуви, руйнування дамб, гребель, гідровузлів, ви- никнення цунамі або гравітаційних хвиль від підводних ядерних вибухів. Повені характеризуються підйомом рі- вня води й затопленням територій.
Селевий потік — потік суміші ґрунту й води, у якому багато каміння і уламків зруйнованих гірських по- рід і дерев. Селеві потоки утворюються в гірських і перед- гірських районах за великої кількості дощів, швидкого та- нення льоду, гірського снігу, землетрусів. Зазвичай селі подібні до бурхливого паводка, який несе велику кількість бруду, гальки і каміння. Селі стрімко або уривчасто пере- міщують великі предмети (камені, автомобілі тощо).
Об’єм виносів складає сотні тисяч, а іноді мільйони кубі- чних метрів; розміри уламків досягають 3–4 м в попереч- нику, масою 100–200 т. Маючи значну масу і швидкість, селі руйнують дороги, сільгоспоб’єкти, населені пункти і все інше на шляху просування.
Зсуви — ковзне зміщення мас гірських порід схилом під дією сили тяжіння внаслідок повені, землетрусу, послаблення міцності порід через сільськогосподарську діяльність або будівництво, які здійснюють, не враховуючи геоло- гічних умов місцевості (іл. 42.12).
Площі зсувонебезпечних зон на теренах України збільшуються. Зони зсуву захоп- люють райони забудови, створюючи таким чином загрозу надзвичайних ситуацій з не- передбаченими наслідками.
З групи метеорологічних явищ природного походження вкрай небезпечними сти- хійними лихами є бурі, урагани та смерчі. Основна причина їх виникнення — циклоні- чна діяльність атмосфери. Циклони Атлантичного океану зазвичай називають урага- нами, а тропічні циклони західної частини Тихого океану — тайфунами.
Іл. 42.11. Повінь
Іл. 42.12. Наслідки зсуву
167 Буря (шторм) — дуже потужний, зі швидкістю понад 20 м/с, постійний вітер, що спричиняє значні руйнування на суші та хвилювання на морі (шторми). Для бур харак- терна менша, порівняно з ураганами, швидкість вітру.
Найважливіша характеристика урагану — швидкість вітру (29–50 м/с). Для зруч- ності контролю за напрямком ураганів та з метою зменшення помилок під час передачі інформації синоптики надають їм короткі жіночі й чоловічі імена, що легко запам’ятову- ються, або використовують чотирицифрову нумерацію.
В Україні ураганні вітри виникають будь-якої пори року, але переважна біль- шість — у липні–вересні. Вони мають циклічність, і це сприяє їхньому прогнозуванню.
Урагани супроводжують зливи, снігопади, гради, блискавки, курні й снігові бурі.
Ураган ламає і вириває з коренями дерева, зриває дахи й руйнує будинки, лінії електропередачі та зв’язку, будинки і споруди, виводить з ладу різноманітну техніку (іл. 42.13). Люди можуть потрапити під уламки зруйнова- них будинків і споруд. Уламки, що летять з великою шви- дкістю, та інші предмети завдають людям важких травм.
Смерч (торнадо) — атмосферний вихор, що виникає в грозовій хмарі й поширюється аж до поверхні землі. Він має вигляд стовпа, іноді з вигнутою віссю обертання, діаметром до десятків і сотень метрів з лійкоподібними розширеннями догори і донизу (іл. 42.14). Повітря в смерчі обертається проти ходу годинникової стрілки зі швидкістю до 100 м/с й одночасно підіймається спірально, утягуючи в себе різнома- нітні предмети. Смерч майже завжди добре помітний; його чути за оглушливим завиванням. Середня швидкість перемі- щення смерчу сягає 50–150 км/год. Тривають смерчі недо- вго: від кількох хвилин до кількох годин, проходячи за цей час шлях від сотень метрів до десятків кілометрів.
Смерч, рухаючись над поверхнею землі, завдає шкоди того ж рівня, що й сильні ураганні вітри, але на мен- ших площах. Ці руйнації пов’язані з потужною дією обер- тової сили повітря та різким підйомом повітряних мас до- гори. При цьому певні об’єкти (автомобілі, легкі будівлі, дахи будинків, люди і тварини) можуть відриватися від зе- млі й переноситися на сотні метрів. Урагани, бурі й смерчі — одні з найпотужніших сил стихії, а за руйнівним впливом їх часто порівнюють із землетрусом.
Землетруси — це могутні та грізні прояви внутріш-
ніх сил Землі, які спричинені підземними поштовхами та коливаннями земної поверхні та супроводжуються інтенсивними зсувами земної кори. Осередок підземного поштовху зумовлює пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються землею за всіма напря- мками. При цьому вивільнюється величезна кількість енергії. Руйнування, що спостері- гаються під час землетрусів, можна порівнювати з наслідками ядерних вибухів (іл. 42.15). Ділянку Землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а відпо-
Іл. 42.13. Наслідки урагану
Іл. 42.14. Смерч
Іл. 40.15. Наслідки землетрусу
168
відне місце, розташоване на поверхні, — епіцентром землетрусу. Землетруси також ви- никають у результаті руху мас земної кори під впливом горотворчих процесів (40 % площі суші нашої планети охоплюють саме горотворчі території). Щорічно у світі реєс- трують понад 1 млн сейсмічних поштовхів. Землетруси відбуваються як на суші, так і на дні океанів та морів (тоді їх називають моретрусами, або моремото). Під час землетрусів під водою утворюються гігантські хвилі — цунамі. Чимало землетрусів супроводжується активізацією вулканічної діяльності.
Для визначення сили землетрусу використовують 12-бальну шкалу Ріхтера (за іме- нем американського сейсмолога; запропонована в 1935 р.). Земна поверхня під час зем- летрусу в 12 балів нагадує море за штормової погоди.
Землетрус може тривати від кількох секунд до кількох діб (підземні поштовхи пе- ріодично повторюються). Кількість поштовхів та проміжки часу між ними можуть бути різними й непередбачуваними.
Наслідки землетрусів надзвичайно небезпечні й різноманітні. Землетруси спричи- няють травмування та загибель людей, ушкодження і руйнування будинків, пожежі, ви- бухи, викиди шкідливих речовин, транспортні аварії, вихід із ладу систем життєзабезпе- чення і завдають великої шкоди. За кількістю жертв, розмірами збитків та площею поні- вечених територій, за труднощами прогнозу та малоймовірністю завчасного захисту від них ці природні катастрофи не мають аналогів. Найскладніша ситуація виникає в резуль- таті землетрусу у великих містах, коли в результаті руйнації будинків, споруд, комуніка- цій, систем газо- та водопостачання, каналізації діяльність міста порушується, виника- ють пожежі, з’являється значна кількість постраждалих з травмами, опіками, компре- сійно-роздавлювальною травмою.
Цунамі — морські хвилі, що виникають здебільшого в результаті зсуву догори або донизу ділянок морського дна під час підводних та прибережних землетрусів. Висота хвилі в океані, безпосередньо над осередком цунамі, складає 0,1–5 м. Під час наближення до мілководдя вона збільшується, сягаючи біля узбережжя від 10 до 50 м.
Швидкість поширення цунамі становить 50–1000 км/год. Що глибше океан, то з бі- льшою швидкістю поширюється хвиля. Під час наближення до берега швидкість цунамі знижується і складає (за глибини 100 м) близько 100 км/год. Інтенсивність цунамі оці- нюється (як результат впливу на узбережжя) за умовною шестибальною шкалою. Цунамі здебільшого траплялися на Тихоокеанському узбережжі.
Унаслідок землетрусів людство щорічно втрачає в середньому 100 тис. життів, що складає майже половину від кількості жертв унаслідок усіх інших природних катастроф, разом узятих, а також зазнає матеріальних збитків в обсязі близько 400 млн доларів.
Інтенсивне випадання снігу може призводити до утворення снігових заметів, які супроводжуються різкими змінами температури й спричиняють зледеніння доріг, ліній електропередачі; паралізують роботу авто та залізничного транспорту, порушують нор- мальне життя населених пунктів і навіть великих міст (іл. 42.16).
Небезпечними є снігові лавини в горах: вони мають велику руйнівну силу, заподі- юють великих матеріальних збитків і спричиняють людські жертви. Боротьба зі сніго- вими лавинами має тривалий характер, її організовують протилавинні служби.
Специфічним стихійним лихом є засуха, коли тривалий час не випадають опади. Це призводить до зникнення вологи в ґрунті й відповідно — до масової загибелі рослинно- сті. Різка втрата врожаю спричиняє голод.
169 Засухи спричиняють підвищену пожежну
небезпеку і природні пожежі — неконтрольова- ний процес знищування або пошкодження вогнем об’єктів довкілля, під час якого виникають небез- печні чинники для живих істот.
Виникають пожежі зазвичай через порушення правил пожежної безпеки, а також у результаті роз- рядів блискавки, самозаймання, особливо під час за- сухи тощо. Лісові пожежі (іл. 42.17) — некероване горіння рослинності, що поширюється в лісі. Лі- сові пожежі поділяють на низові, верхові та підзе- мні (ґрунтові).
Незважаючи на те що блискавки зазвичай не призводять до масових уражень людей, доці- льно звернути увагу і на це стихійне явище при- роди (іл. 42.18). Щомиті на планеті відбувається від 1500 до 2000 гроз, а блискавка спалахує до 6000 разів протягом хвилини. Сила струму під час грозового електричного розряду може змінюва- тися від 10 000 А до 40 000 А. Повітря, через яке проходить блискавка, нагрівається. Безпосередньо в каналі проходження блискавки температура по- вітря сягає 30 000°С, а тиск вимірюється величи- нами від 10 до 30 атмосфер. Люди, які перебува- ють на відстані одного метру від місця удару бли- скавки, можуть бути відкинуті ударною хвилею.
Якщо блискавка потрапляє в предмет, насичений
вологою, то ця вода моментально закипає і випаровується, що й спричиняє буквально ви- бух просякнутих вологою дерев, цегляних стін тощо.
Варто знати про такі небезпеки природного характеру:
• епідемія — масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної тери- торії за короткий проміжок часу;
• епізоотія — широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території;
• епіфітотія — широке поширення на території однієї або кількох адміністративно-те- риторіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рі- вень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.
Прогнозованість загрози стихійного лиха вимагає від керівників і штабів цивіль- ного захисту, органів управління господарством передбачати можливі осередки їх вини- кнення, характер перебігу, завчасно проводити попереджувальні заходи, постійно про- водити підготовку сил і засобів для ліквідації наслідків стихійних лих.
Руйнівну силу техногенних катастроф і стихійних лих у певних випадках можна порівняти з воєнними діями, а кількість постраждалих значною мірою залежить від типу, масштабів, місця і темпу розвитку ситуації, особливостей регіону і населених пунктів,
Іл. 42.16. Снігові замети
Іл. 42.17. Лісова пожежа
Іл. 42.18. Розряд блискавки
170
що опинились в районі події, об’єктів господарської діяльності. Несподіваний розвиток подій веде до значного скорочення часу на підготовку рятувальних робіт і їх проведення.
На об’єктах господарського комплексу, у т. ч. в навчальних закладах, завчасно розроб- ляються спеціальні заходи щодо запобігання або максимального зниження наслідків над- звичайних ситуацій природного і техногенного характеру, зменшення можливих утрат людей і матеріальних цінностей. До таких заходів належать суворе дотримання специфі- чних вимог безпеки; організація оповіщення керівного складу штабів цивільного захисту і населення; спеціальна підготовка й оснащення рятувальних формувань; надання меди- чної допомоги ураженим і матеріальної допомоги постраждалим.
Отже, у процесі навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях розглядають проблеми безпеки людини під час надзвичайних ситуацій, шляхи зниження небезпечних та шкідливих чинників до допустимих норм, розробляють методи й засоби захисту людини та ліквідації наслідків таких ситуацій.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Катастрофа. Аварія. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні лиха.
1. Яку подію називають надзвичайною ситуацією? За якими ознаками поділя- ють їх і на які групи за причиною виникнення?
2. Наведіть приклади надзвичайних ситуацій техногенного характеру, чому їх ще називають антропогенними?
3. Назвіть стихійні лиха, які трапляються в Україні.
4. Охарактеризуйте соціальні та воєнні надзвичайні ситуації.
5. Які причини і чим небезпечні транспортні аварії, вибухи побутового газу, по- жежі та гідродинамічні аварії?
6. У яких ситуаціях можливий викид радіоактивних і небезпечних хімічних ре- човин?
7. Охарактеризуйте стихійні лиха, які можуть трапитися у вашій місцевості.
§ 43. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій (закін- чення). Загальні ознаки надзвичайних ситуацій. Рівні надзвичайних ситуацій
• Які асоціації у вас виникають, коли ви чуєте слово «тероризм»?
• Пригадайте з уроків історії (як України, так і всесвітньої), якого лиха й біди завжди завдавали війни, соціальні й політичні конфлікти. Чому їх наслідки за- звичай бувають катастрофічними?
Соціальні надзвичайні ситуації — порушення нормальних умов життя та діяль- ності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування або пов’язане із зникненням (викраденням) зброї та небезпечних речовин, нещасними випадками з людьми тощо.
171 Тероризм — загроза людству ХХІ сто-
ліття. 11 вересня 2001 р. світ був шокований зух- валими терористичними актами в Нью-Йорку та Вашингтоні, скоєними підручними Усама бен Ла- дена (керівник терористичної організації «Аль Каїда»). Цього дня пілоти-смертники спрямували захоплені пасажирські літаки на башти-близнюки Всесвітнього торговельного центру, які були си- мволом прогресу і могутності Америки (іл. 43.1), а також на Пентагон. У результаті загинуло бли- зько 7000 осіб, багато будинків було зруйновано, особливо престижний діловий район Нью-Йорка
Манхеттен. За кілька тижнів американці почали отримувати листи, отруєні збудниками сибірки — страшної інфекційної хвороби. США охопила справжня панічна лихоманка.
Після цього уряд ужив рішучих заходів щодо знищення центрів світового тероризму.
Тероризм (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства (захоплення заручників, підпали, убивства, тортури, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей чи погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей).
Як різновид організованої злочинності, тероризм може поставити під сумнів увесь процес подальшого розвитку людства. На початку XXI століття значно зріс та розширив свої межі тероризм міжнародного характеру, тобто такий, що зачіпає інтереси двох або більше держав, порушує міжнародний правопорядок.
Тероризм є злочином проти людства. Обов’язковими елементами, які характеризу- ють тероризм, є такі: наявність насильства (зазвичай збройного) або його загрози; запо- діяння чи загроза заподіяння шкоди здоров’ю людини або матеріальних, моральних зби- тків; позбавлення або загроза позбавлення життя людей.
Часто ми спостерігаємо телефонний тероризм або його наслідки. Телефонні погрози стосуються, як правило, великого скупчення людей, коли повідомляється про нібито мі- нування вокзалів, кінотеатрів, адміністративних будинків, шкіл тощо. За твердженням працівників поліції, деколи до подібних витівок схильні підлітки, які мають на меті зір- вати таким чином заняття в школі. Телефонне хуліганство і телефонний тероризм — це злочини, за які передбачено кримінальну відповідальність. Зокрема, згідно з Криміналь- ним кодексом України, за такі витівки стягують значний грошовий штраф або позбавля- ють волі на термін до п’яти років. За неповнолітніх платять батьки, про що варто пам’ятати і дорослим, і дітям. За сучасними науковими дослідженнями голосу у фоно- скопічних лабораторіях, навіть за незначними записаними фразами можна встановити стать, вік, масу, стан здоров’я, регіон проживання, національність тощо. Цих даних до- статньо, щоб встановити особистість жартівника, який заплатить і за проведення цієї до- волі дорогої експертизи.
Починаючи з кінця ХХ ст., збільшилася кількість випадків захоплення заручників.
Заручник — фізична особа, яка захоплена й утримується з метою спонукання державного органу, підприємства, установи чи організації або окремих осіб здійснити якусь дію чи утриматися від здійснення якоїсь дії як умови звільнення особи, що захоплена.
Іл. 43.1. Терористичний акт
172
Рекомендації фахівців щодо дій під час і після захоплення вас заручником:
• не загострюйте розмови з незнайомими людьми на політичні, релігійного теми;
• одягайтеся нейтрально, не зловживайте прикрасами, яскравим і коротким одягом; не носіть із собою релігійних символів;
• не реагуйте на провокаційну чи зухвалу поведінку терористів, не чиніть дій, які можуть привернути їхню увагу;
• продовжуйте спокійно сидіти, ні про що не питаючи й не дивлячись в очі терористам, бажано підкоритися їм беззастережно;
• перш ніж пересунутися чи відкрити сумочку, запитуйте дозволу;
• сховайте документи і матеріали, що можуть вас скомпрометувати;
• віддайте особисті речі, яких вимагають терористи;
• тримайте під рукою фотокартку родини, дітей, іноді це може зворушити злочинців;
• не панікуйте, краще подумайте, як знайти вихід зі становища;
• постарайтеся зрозуміти наміри терористів, щоб оцінити можливості для вчинення опору;
• з’ясуйте, налаштовані вони рішуче чи можливий діалог;
• може трапитися, що терористи здадуться, аби не мати справи зі спеціальними антитерори- стичними підрозділами;
• уникайте необдуманих дій, тому що в разі невдачі можна поставити під загрозу власну без- пеку і безпеку інших пасажирів;
• постарайтеся визначити можливих помічників;
• організуйте почергове постійне спостереження за діями терористів; постарайтеся визна- чити точну кількість терористів;
• намагайтеся зайнятися чимось — читати, писати чи розмовляти із сусідами;
• під час стрілянини лягайте на підлогу або ховайтеся за сидінням, але нікуди не біжіть; у подібній ситуації місця біля вікна служать кращою схованкою, ніж місця в проході;
• іноді трапляється нагода врятуватися, перебуваючи біля виходів, розгляньте варіанти втечі через аварійні виходи;
• якщо вдається симулювати симптоми хвороби, є можливість звільнитися в результаті пе- реговорів: часто терористи звільняють жінок, дітей, літніх і хворих людей;
• звільнені заручники мають повідомити якнайбільше деталей: скільки загарбників, у якій частині транспортного засобу вони перебувають, яка в них зброя, скільки людей вони утримують тощо.
Надзвичайна ситуація характеризується такими загальними ознаками:
• загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності;
• заподіяння економічних збитків;
• істотне погіршення стану довкілля.
Класифікація НС за їх рівнями здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та органі- зацій у процесі вирішення питань, пов’язаних з НС та ліквідацією їх наслідків.
Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлено такі критерії: 1) тери- торіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС; 2) кількість людей, які загинули (постраждали), або чиї умови життя порушено; 3) розмір збитків, завданих уражальними чинниками джерела НС.