РОЗДІЛ V. СВІТ ІНФОРМАЦІї
Тема 3. Маніпулятивний вплив медіа
маніпулювання — спосіб психологічного впливу, наці- лений на зміну напрямку активності інших людей, здійснюваний настільки майстерно, що залишається непоміченим ними.
ТеМа 3. МаНІПУЛЯТиВНиЙ ВПЛиВ МеДІа
111
Маніпулювати можна й емоціями. Будь
яку інформацію можна подати так, щоб во
на викликала в людини сильні емоції та пев
не ставлення до предмета повідомлення.
Важливе місце у створенні емоційного впли
ву відіграє мова. Наприклад, під час ви
світлення військових конфліктів масмедіа викорис товують такі терміни, які б демон
стрували миролюбність своєї країни, виму
шеність її дій. Так, у 1960х рр. під час війни
у В’єтнамі в СШа, які були стороною цього конф лікту, було складено цілі словники для позна чення дій, що справляли на читача по
трібне враження. Воєнні дії у В’єтнамі в ме
діа називали «програмою умиротворення», а бомбардування Північного В’єтнаму — «за
хисною реакцією».
?
Яку роль відіграють маніпуляції в медіапро- сторі?2. як розпізнати маніпуляції
Маніпуляції в масмедіа можуть бути до
сить різноманітними. Проте ці маніпулятив
ні медіатексти зазвичай мають певні ознаки, знання яких дозволить не стати жертвою ма
ніпуляції.
Коли існує багато альтернативних дже
рел інформації, розпізнати мовні маніпу
ляції неважко. Проблема в тому, що спожи
вачі переважно користуються інформацією лише з одногодвох джерел і не порівнюють НаЙБІЛьШ ПОШиРеНІ СПОСОБи МаНІПУЛЯЦІЙ
Спосіб маніпуляції Зміст
Дозування інформації Повідомляється тільки частина відомостей, а решта ретельно приховуєть
ся. Це призводить до того, що картина реальності спотворюється в той чи інший бік або взагалі стає незрозумілою
Велика брехня Улюблений прийом міністра пропаганди нацистської Німеччини Й. Геббельса. Він стверджував, що чим нахабніша й неправдоподібні
ша брехня, тим швидше в неї повірять, головне — подавати її макси
мально серйозно Поєднання правди
і брехні
Істинні факти змішуються з припущеннями, гіпотезами та чутками.
У результаті стає неможливим відрізнити правду від вигадки
Затягування часу Цей спосіб зводиться до того, щоб під різними приводами відтягувати оприлюднення справді важливих відомостей до того моменту, коли буде вже пізно щось змінити
Поворотний удар Вигадану (звичайно, вигідну для себе) версію тих чи інших подій через підставних осіб поширюють в органах ЗМІ, нейтральних щодо обох сторін конфлікту. Преса противника зазвичай повторює цю версію, оскільки вона вважається більш «об’єктивною», ніж думки прямих учас
ників конфлікту
Своєчасна брехня Повідомлення абсолютно брехливої, але надзвичайно очікуваної в певний момент («гарячої») інформації. чим більше зміст повідомлення відпові
дає настроям об’єкта, тим ефективніший його результат. Потім обман розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає або певний процес набуває незворотного характеру
?
Наведіть приклади способів маніпуляції.РОЗДІЛ V. СВІТ ІНфОРМаЦІЇ Та МаСМеДІа
112
сутність повідомлень, потрапляючи таким чином під вплив маніпу ляторів.
Головним у з’ясуванні того, чи є матері
ал фейковим або маніпулятивним, є визна
чення джерел інформації, яким користува
лися його автори. Якщо вказані в тексті джерела викликають підозру, їх свідчення не можна перевірити, або одне джерело на
дає інформацію, яка суперечить фактам усіх інших джерел, або ж джерела інформації не вказані зовсім, то такий текст є фейковим.
Якщо в медіатексті активно використовують емоційно забарвлені слова (найчастіше прик
метники), оцінні судження (можна впізнати за використанням слів «добрий», «поганий»
тощо), заклики до конкретних дій, то він є маніпулятивним. Ці правила поширюють
ся на всі медіатексти.
Відсутність достовірних джерел інформа
ції, спрощена подача матеріалу у вигляді гасел та тверджень, надмірна емоційність, звернення до почуттів аудиторії (причому переважно не найкращих, а таких як обурен
ня й гнів) є ознаками маніпуляції в мас медіа.
Варто пам’ятати, що головним пра вилом професійної журналістики є неупередженість, тому матеріали, які порушують це правило, є маніпулятивними.
Матеріал може мати недостовірний ха
рактер, якщо автор:
1) посилається в публікації на нерейтинго
ві джерела за наявності рейтингових із порушеної теми;
2) використовує сумнівні факти або доку
менти, отримані неофіційним шляхом;
3) зосереджує увагу лише на тих повідом
леннях, які підтверджують його припу
щення;
4) приховує від користувачів частину ін
формації;
5) перебільшує або зменшує значення ча
стини інформації.
Наявність однієї з указаних тенденцій може бути результатом того, що автор або сам не володіє всією інформацією, або вико
нує певне замовлення.
?
Як розпізнати маніпуляції?3. «мова ворожнечі»
«Мовою ворожнечі» часто називають вико ристання та апелювання до негатив
них емоцій аудиторії в медіатексті, проте насправді це поняття використовують в ін
шому значенні. Воно походить від англій
ського «hate speech», що дослівно перекла
дають як «промова ненависті». Поняття
«мова ворожнечі» позначає систематичне публічне вираження несприйняття певної особи чи групи осіб за будьякою ознакою.
З одного боку, демократичність передбачає
свободу слова, можливість кожного вислов
лювати свою думку. Проте ця свобода не може принижувати гідність інших людей.
Тому «мова ворожнечі» є формою дискри
мінації та порушення прав людини.
Комітет міністрів Ради Європи визначає
«мову ворожнечі» як усі форми самовира
ження, що включають поширення, підбу
рення, сприяння або виправдання расової ненависті, ксенофобії, антисемітизму та інших видів ненависті на основі несприй
цікаво знати На початку XX ст. американський політолог
В. Ліппман запропонував так звану концепцію спро- щення. Він вважав, що процес сприйняття — це по- яснення ще невідомого явища за допомогою існу- ючого у свідомості стереотипу. Тому мас-медіа прагнуть спростити свої повідомлення до зрозумі- лих стереотипів та усталених думок так, щоб спо- живач сприймав їх без зусиль і не піддавав сумні- ву. Спрощення дозволяє висловити головну думку у формі твердження, яке нібито не потребує обго- ворення.
Одним із найважливіших засобів спрощення є по- діл будь-якої цілісної проблеми на окремі фрагмен- ти, щоб читач або глядач не зміг поєднати їх разом та осмислити.
Метод спрощення доповнює метод повторення.
Часті повторення призводять до того, що стереотипи стають більш стійкими, перетворюються на невід’єм- ну частину переконань людини. Спрощення надає твердженням ваги додаткового переконання й пере- творює їх на нав’язливі ідеї. У той самий час повто- рення будує бар’єр проти будь-якого іншого твер- дження та не до зволяє роздумувати. Воно надає словам зрозумілості та очевидності, змушує прийня- ти інформацію в цілому. Як нав’язлива ідея, повторен- ня стає бар’єром проти інших думок і всього того, що відрізняється. У такий спосіб воно зводить до мініму- му міркування та швидко перетворює думку на дію.
?
У чому полягають методи спрощення і повто- рення?ТеМа 3. МаНІПУЛЯТиВНиЙ ВПЛиВ МеДІа
113
няття, у тому числі: нетерпимість висловів у формах радикального націоналізму, етно
центризму, дискримінації та ворожості сто
совно національних меншин, мігрантів то
що. Застосування терміна «мова ворожнечі»
найчастіше відбувається у сфері правосуддя стосовно порушення прав і свобод людини.
При цьому його осмислення поглиб люється.
Так, у 2010 р. Парламентська асам блея Ра
ди Європи ухвалила резолюцію «Дискри
мінація на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентич ності», якою засудила ви
користання «мови ворожнечі» стосовно пред
ставників ЛГБТ спільнот. Цим терміном із 1990х рр. у Європі називають лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів.
?
Чому «мова ворожнечі» є різновидом пору- шення прав людини? Наведіть приклади «мо- ви ворожнечі».висновки
Мас-медіа можуть використовувати свій вплив на соціум із корисливою метою. Одним із найпоши- реніших способів такої діяльності є спотворення інфор мації та маніпулювання нею, формами її доне-
сення до аудиторії задля формування потрібної суспіль- ної думки. Найпоширенішими ознаками маніпулятив- ного медіатексту є відсутність джерел інформації, надмірна емоційність такого тексту.
заПитання та завдання
1. Що таке маніпуляція? Які способи маніпулюван- ня найчастіше використовують мас-медіа?
2. Що таке концепція спрощення?
3. Який медіатекст називають фейковим?
4. обговоріть у групах. Як розпізнати фейк? У чо- му його небезпека?
5. Як ви розумієте поняття «пропаганда»?
6. Що називають «мовою ворожнечі»?
7. За допомогою пошукових систем Інтернету пе- регляньте деякі медіатексти. Знайдіть ті, які ви- користовують «мову ворожнечі».
8. Проведіть дискусію, якою має бути діяльність мас- медіа під час ведення воєнних дій.
9. Як наведені епіграфи до теми відображають її зміст?
Який із них вам найбільше подобається? Чому?
10. Напишіть есе на тему «Чому маніпуляції в медіа- просторі небезпечні для окремої людини і су- спільства загалом?»
11. Підготуйте невеликі повідомлення про відомі приклади медіаманіпуляцій у недавньому мину- лому України та світу.
12. Одним із видів маніпулювання є пересмикування.
За допомогою пошукових систем Інтернету спро- буйте дізнатися більше: 1) що таке пересмикуван- ня; 2) у чому полягає особливість пере смикування порівняно з іншими видами ма ніпулювання; 3) де й коли воно найчастіше використовується.
?
Поясніть зміст зображеного.1. Перевірка достовірності інформації в мас-медіа
Українське законодавство передбачає захист права своїх гро
мадян на отримання достовірної інформації. Так, у статті 302 Ци
вільного кодексу України зазначено: «фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інфор
мацію». Однак при цьому особа, яка поширює інформацію, зо
бов’язана переконатися в її достовірності. Проте закон не пропо
нує механізмів її перевірки. Тому кожен споживач інформації має самостійно подбати про те, щоб не стати жертвою маніпуля
цій у масмедіа.
Головним правилом уникнення маніпуляцій у масмедіа є за
стосування споживачем інформації правил логіки та здорового глузду. Перше із цих правил стверджує, що за найменшого сум
ніву в достовірності інформації її потрібно перевіряти в інших джерелах. Важливим правилом перевірки будьякої інформації є те, що її мають підтвердити два незалежні джерела, щоб вона вважалася достовірною. Достовірною називають правдиві та мак
симально повні дані про події, явища, людей.
формальною ознакою достовірності є наявність у тексті по
силання на першоджерело інформації. Якщо воно відсутнє, особ
ливо у випадку наведення статистики, даних соціологічних до
сліджень, висновків або оцінок офіційних осіб тощо, матеріал не заслуговує на довіру.
Проте й наявність посилань не гарантує достовірності. Тому під час перевірки джерел інформації необхідно враховувати їх
ній характер. Наприклад, які суспільнополітичні погляди має той чи інший автор, хто є власником того чи іншого медіаресур
су (телеканалу, сайта). Якщо йдеться про Інтернет, то найкраще знайти першоджерело інформації — той інтернетресурс або ко
ристувача соціальної мережі, який першим його поширив.
У випадку, коли першоджерело є загальновідомим та автори
тетним, його статус гарантує достовірність інформації. Відомі ре
сурси не ризикуватимуть своїм статусом заради сумнівних сен
сацій. Разом із тим навіть вони не застраховані від випадкових помилок. Наявність у матеріалі посилань на офіційні електронні ресурси органів державної влади, провідних інформаційних агентств, наукових академічних структур може бути свідченням достовірності інформації.
Якщо те, як автори медіатексту пояснюють офіційний документ або твердження з іншого джерела, викликає сумнів, або посилання ПРигадайте
1. Із якою метою в мас-медіа ви- користовують маніпуляції?
2. Яку інформацію називають до- стовірною?
Коли людина помиляється, це може кожен помітити, коли вона бреше — по- мітить не кожен.
Йоганн Гете Брехня відкриває тому, хто вміє слухати, не менше, ніж правда. А іноді навіть більше!
Агата Крісті Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і напередодні виборів.
Отто фон Бісмарк Перші судження зазвичай бувають правильними, оскільки людина, яка їх ви- словлює, зосереджує всю свою спостережливість, глибоко сприймаючи отри-
мані враження. Жорж Санд