рівнів акредитації зменшився за цей час (з 241 до 114 тис. осіб, тобто на 123 тис. осіб). Дослідники вважа- ють, що така динаміка кількісних змін контингенту сту- дентів у вищих закладах відбулася не тільки за умов демографічної кризи, а також через [6, с. 124]:
• запровадження багатоканального фінансуван- ня вищої освіти, у тому числі платного навчання;
• поступове нарощування обсягів державного за- мовлення;
• створення вищих навчальних закладів недер- жавної форми власності.
Конкуренція між державними вищими навчальни- ми закладами у питаннях набору студентів на навчання виникла у випадку зниження обсягів асигнувань із за- гального фонду бюджету, тому з’явилися об’єктивні пе- редумови комерціалізації та відповідної зміни пріоритетів у переліку спеціальностей; практично всі вищі навчальні заклади І — ІV рівнів акредитації проводять прийом сту- дентів на комерційній основі, тобто за контрактом.
Як свідчать фахівці, зростання платного навчання протягом останніх 2002 — 2008 рр. можна пояснити щорічним збільшенням доходів населення на 30 — 40 %.
Враховуючи те, що «розмір плати за весь строк на- вчання... не може змінюватися протягом усього стро- ку навчання» (п. 6 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту»), вартість навчання для студентів зростала щорічно на 10 — 20%. Таким чином, вища освіта стає більш доступною для населення України.
Однак протягом останніх років згідно з постано- вами КМУ щодо обсягів підготовки фахівців за дер- жавним замовленням, спостерігається поступове збільшення прийому студентів до вищих навчальних закладів за держзамовленням і для всіх ВНЗ України, і для вузів, підпорядкованих Міністерству освіти і на- уки, що зумовлено необхідністю забезпечення вико- нання п. 1 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту»
щодо забезпечення навчання за кошти державного бюджету не менше як 100 студентів на кожні десять тисяч населення в державних вищих навчальних зак- ладах I — II рівнів акредитації та 180 студентів у ви- щих навчальних закладах III — VI рівнів акредитації [7]. У 2006 — 2007 рр. кількість таких студентів у ВНЗ ІІІ — ІV рівнів акредитації становила відповідно 173 та 178 осіб, у вищих навчальних закладах I — ІІ рівнів акредитації — 52 та 50 осіб [8].
Зростання обсягів державного замовлення при- звело до зменшення контингенту студентів, які навча- ються за власні кошти, а саме: у 2008 р. на денну фор- му навчання державних вищих навчальних закладів І — ІІ рівнів акредитації за рахунок коштів державно- го бюджету зараховано 62% всіх студентів (у 1999 р.
— 56,3 %), за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб — 38% (1999 р. — 31,2%), у закладах ІІІ —ІV
рівнів акредитації — відповідно 59% (1999 р. — 48,3%) та 31% (1999 р. — 38,4%).
Слід зазначити, що держава тривалий час зали- шалася першочерговим замовником на підготовку сту- дентів та виділяла кошти на утримання й розвиток ви- щих закладів освіти у період переходу до ринкових умов господарювання. Нові соціальні умови, зумовлені пе- реорієнтацією суспільства на ринкові відносини, забез- печили створення широкої мережі навчальних закладів недержавної форми власності, яка розширила доступ молоді до освіти, можливості її професійного вибору.
З огляду на вищевикладене стає за необхідне проаналізувати реальну ситуацію, яка склалася у сфері вищої освіти, та з’ясувати необхідний обсяг держав- ного замовлення на підготовку фахівців з вищою ос- вітою. Як вище зазначено, з 1989 р. спостерігається падіння народжуваності дітей. Ця тенденція свідчить про різні можливості навчання у ВНЗ за державним замовленням дітей, народжених у різні роки.
Наведена динаміка на рис. 1.1 указує на зростання держзамовлення в період 2003 — 2008 рр. при зменшенні кількості народжених 17 років тому, що свідчить про більшу можливість молоді навчатися за держзамовлен- ням, ніж у молодих людей, які вступали у 2000 — 2002 рр., а саме: якщо проаналізувати можливість молодих осіб, народжених у 1983 р., які вступали у ВНЗ у 2000 р., то відношення їх кількостей 808/90,5 складає 8,93, а відно- шення кількості молоді, народженої у 1991 році, яка всту- пала до ВНЗ у 2008 р., складає 630,8/122=5,17.
Проведене дослідження дає підстави стверджу- вати про доцільність визначення коефіцієнта можли- вості вступу у ВНЗ за держзамовленням на підготов- ку фахівців для державних потреб.
Запропоновано визначення коефіцієнта за формулою:
17,
і і
і Х
К =У-
де Ki — коефіцієнт можливості вступу у ВНЗ за держзамовленням;
Xi— прийом за держзамовленням, осіб;
-17
Yi — кількість народжених в (і-17)-ому році, осіб;
і — рік.
Тоді
. 2000
. 1983 ,
2000 прийомзадержзамовленняму р р у народилися які
дітей кількість
К =
У розрахунках 93 , 5 8 , 90
808
2000 = =
K навчальних закладів за дер-
жавним замовленням.
Рис. 1.1. Динаміка народжуваності дітей та можливості їх вступу до вищих навчальних закладів
Слід відзначити, що цей коефіцієнт не є реальним фактом можливості вступу в і-ому році, тобто не всі молоді люди, які народилися 17 років тому, вступа- ють до вищих навчальних закладів за державним за- мовленням. Можна припустити, що наведений ко-
ефіцієнт дає уявлення про гіпотетичну можливість всту- пу до ВНЗ кожної молодої особи через 17 років після народження з урахуванням домінуючого демографіч- ного фактору.
Розраховані коефіцієнти можливості вступу у
0,00 2,00 4,00 6,00 8,00 10,00 12,00
2000/01 2001/02 2002/03 2003/04 2004/05 2005/06 2006/07 2007/08 2008/09 рік вступу
коефіцієнт
Коефіцієнти можливостей вступу до ВНЗ МОН за денною формою навчання -бюджет усіх 17-річних Коефіцієнти можливостей вступу до ВНЗ МОН за денною формою навчання -бюджет випускників шкіл Коефіцієнти можливостей вступу до ВНЗ МОН усіх 17-річних
Коефіцієнти можливостей вступу до ВНЗ МОН випускників шкіл
ВНЗ молодих людей, які народилися у 1973 — 1991 рр., за останні чотири роки (2005 — 2008 рр.) підтверджують високий рівень охоплення кількості осіб, які навчаються у вищих закладах освіти ІІІ — ІV рівня акредитації, тобто кожна молода особа, яка народилася у 1987 — 1991 рр., має можливість на- вчатися у вищих закладах освіти ІІІ — ІV рівнів ак- редитації (у 2005 — 2006 та 2008 — 2009 рр. цей показник дорівнює 1,48). Коефіцієнти можливостей вступу до ВНЗ України І — ІІ рівнів акредитації за розрахунками зростають, тобто, якщо у 1990 р. ко- жен третій вступав до ВНЗ, то в 2008 р. кожен п’ятий (рис.1.2). Це можна пояснити тим, що проголошен- ня «Болонського процесу» найголовнішим у Європі і твердження про повну обов’язковість отримання дипломів бакалавра та магістра значно знизило для молоді привабливість навчання у ВНЗ І — ІІ рівнів
акредитації [9, с. 3]. Тому молодь сьогодні вибирає для навчання університети, академії й інші ВНЗ ІІІ — ІV рівнів акредитації.
Результати розрахунківкоефіцієнта можливості навчання за держзамовленням для вузів, які підпоряд- ковані МОН України, свідчать, що випускник загаль- ноосвітнього закладу у 2000 р. один із шести мав мож- ливість навчатися за держбюджетом за денною фор- мою навчання, то у 2008 р. — один із п’яти; за денною і заочною формою навчання у 2000 р. — один із п’яти, у 2008 р. — один із чотирьох (рис.1.3).
Якщо аналіз проводити стосовно усіх 17-річних молодих людей, то молода особа, яка народилася в 1983 р., мала можливість одна із одинадцяти навчати- ся за держзамовленням, у 1991 р. — одна із семи.
Якщо аналізувати денну й заочну форму навчання, то для молоді 1983 р. народження — одна із дев’яти, а Рис. 1.2. Аналіз коефіцієнтів можливостей вступу до вищих навчальних закладів молоді,
яка народилася у 1973 — 1991 рр.
Рис. 1.3. Аналіз коефіцієнтів можливостей вступу до ВНЗ, які підпорядковані МОН України
1991 року народження — одна із шести мала мож- ливість навчатися за держзамовленням.
Незважаючи на те, що в динаміці на період з 2005 — 2010 рр. в цілому по Україні прогнозується перспективне зменшення потенційних абітурієнтів ви- щих навчальних закладів: 15-вікової групи населення на 26 %, а 17-вікової групи населення на 23 %, проте за вище наведеними даними спостерігається тенден- ція щодо збільшення держзамовлення, починаючи з 2006 р., що свідчить про відсутність розрахунків не- обхідної кількості спеціалістів.
Слід зауважити, що запропонований підхід обу- мовлює визначення потреби у фахівцях з вищою ос- вітою за держзамовленням за допомогою коефіцієнта можливості, який враховує рік народження і рік всту- пу молоді й може бути застосований для визначення нормативу прийому у вищі навчальні заклади й одер- жання прогнозованих оцінок щодо перспектив роз- витку вищої освіти в Україні.
За таких умов важливого значення також набуває управління фінансовими й матеріальними ресурсами, а саме раціональне використання коштів, що витрачають- ся на підготовку фахівців з вищою освітою за держав- ним замовленням і формування нових умов здійснення фінансово-господарської діяльності вищих навчальних закладів, що потребує подальших досліджень.
Література
1. Вища освіта України — європейський вимір:
стан, проблеми, перспективи // Вища школа. — 2008.
— № 6. — С. 92 — 125. 2. Луговий В.І. Системна модернізація педагогічної і науково-педагогічної осв- іти — необхідна умова забезпечення освітньої якості / В. І. Луговий // Вища освіта Україні. — 2009. — № 1.
— С. 20 — 25. 3. Корсак К. Що ж таке «ефективна освіта» / К. Корсак, А. Похресник // Науковий світ. — 2009. — №7. — С. 4 — 6. 4. Українська РСР у циф- рах у 1989 році: Корот. стат. довід. /держкомстат УРСР / відп. за випуск В. В. Савченко. — К. : Техніка,1990. — 270 с. 5. Статистичний щорічник України 1999. — К. : Техніка, 2000. — 648 с. 6. Макроекономічне прогнозування системи вищої освіти України — пріо- ритетний напрям її розвитку : монографія / В.Я. Боб- ров, В.Є. Сафонова. — К. : Поліграфічний центр «Ри- зографіка», 2007. — 214 с. 7. Закон України «Про вищу освіту» : наук.-практ. коментар / за заг. ред.
В.Г. Кременя. — К., — 2002. — 323 с. 8. Вакарчук І.
Мета реформ у вищій школі — якість і доступність освіти / І. Вакарчук // Вища школа. — 2009. — №4.
— С. 3 — 30. 9. Каленюк І. «Вибухові» явища у вищій освіті / І. Каленюк, К. Корсак // Науковий світ.
— 2009. — № 5. — С. 2 — 4.
Стеблюк Н. Ф. Підходи щодо визначення пер- спективної потреби у фахівцях з вищою освітою Обґрунтовано необхідність і розглянуто перспек- тиви розвитку вищої освіти в Україні. Визначено ос- новні чинники, що зумовлюють кількісні зміни кон- тингенту студентів у вищих навчальних закладах. Зап- ропоновано визначення коефіцієнта можливості всту- пу абітурієнтів у вищі навчальні заклади за держав- ним замовленням.
Ключові слова: вища освіта, фінансування, ко- ефіцієнт можливості вступу, вищі навчальні заклади, державне замовлення, прогнозування.
Стеблюк Н. Ф. Подходы к определению пер- спективной необходимости в специалистах с выс- шим образованием
Обоснована необходимость и рассмотрена перс- пектива развития высшего образования в Украине. Оп- ределены основные факторы, которые предопределя- ют количественные изменения контингента студентов в высших учебных заведениях. Предлагается опреде- ление коэффициента возможности поступления аби- туриентов по государственному заказу в высшие учеб- ные заведения.
Ключевые слова: высшее образование, финан- сирование, коэффициент возможности поступления, высшие учебные заведения, государственный заказ, прогнозирование.
Steblyuk N.F. Attitudes to estimating the prospective needs of specialist higher education
In the article the necessity of higher education in Ukraine is grounded as well as its prospective are considered. The main factors determining the quantitative changes of higher schools students contingent have been stated. The methods of estimating the coefficient of opportunity for the graduates’ entering the higher schools according to the state order have been suggested.
Key words: higher education, financing, higher school entering opportunity coefficient, higher schools, state order, prediction.
Стаття надійшла до редакції 23.12.2009 Прийнято до друку 26.02.2010
Процесс накопления и институционализации крупного капитала в большинстве постсоветских го- сударств характеризуется всевозможными злоупотреб- лениями властью. Начало формирования крупного ка- питала в Украине связано с процессом приватизации и развитием частного сектора. В 1992 году в государ- ственном секторе производилось 70% ВВП Украины, на него приходилось 82,9% среднегодовой числен- ности работников и служащих. В частном секторе производилось всего 5,6% ВВП [1, с. 7].
Передача государственной собственности в час- тные руки, в соответствии с неоклассическими ре- цептами реформирования, должна была способство- вать формированию эффективного собственника, то есть такого, в интересах которого будет проведение реструктуризации, обновление и инновационное раз- витие предприятия. Приватизация считалась панацеей при переходе к рыночной экономике. Милтон Фрид- ман писал: «Вскоре после падения Берлинской стены и развала Советского Союза меня часто спрашивали:
что нужно сделать, чтобы получить рыночную эконо- мику? И я отвечал: вы можете описать это в трех сло- вах: приватизация, приватизация и еще раз приватиза- ция. Россия осуществила приватизацию, но так, что были созданы по сути частные монополии, частные системы централизованного планирования государ- ства. И оказалось, что верховенство закона, навер- ное, — более фундаментальная ценность, чем прива- тизация. Приватизация бессмысленна, если у вас нет власти закона» [цит. по 2, с. 181].
Высказывание Фридмана совершенно справед- ливо и для Украины. Достаточно высокие показатели приватизации, характерные для украинской экономи- ки уже в 1996 году (так, индекс приватизации малых предприятий ЕБРР в 1996 г. достиг значения 3, что означало реализацию практически полной програм- мы приватизации [2, с. 406]) не отразились на дело- вой активности и масштабах производства. До 2000 г. для экономики Украины были характерны отрицатель- ные темпы роста реального ВВП.
Целью настоящей статьи является анализ особен- ностей формирования крупного капитала в Украине, выявление рентной составляющей механизма моти- вации экономических субъектов как главной причи- ны неэффективного распределения доходов.
Приватизация как основа перехода к рыночной экономике осуществлялась в период глубоких обще- ственных преобразований. Рыночные реформы про- водились на фоне формирования новой независимой державы и глубокого экономического кризиса. Не- своевременные и непоследовательные реформы по- литического и экономического характера привели к образованию «вакуума» экономической и политичес- кой власти, который проявился, с одной стороны, в слабости ограничений неэффективного экономичес- кого поведения, а с другой, — в отсутствии механиз- ма защиты действующих хозяйствующих субъектов от бюрократического и криминального произвола.
Отсутствие механизма ограничения неэффектив- ного поведения экономических агентов привело к формированию рентоориентированной экономики.
Собственники и трудовые коллективы получили воз- можность извлекать своеобразную трансформацион- ную ренту, которая превышала потенциальные дохо- ды от эффективной инвестиционной, трудовой, реор- ганизационной деятельности. Чиновники местного и государственного значения, на которых была возло- жена миссия осуществления приватизации, в свою очередь, получили возможность извлекать политичес- кую ренту в виде взяток и объектов государственной собственности по необоснованно низким ценам. В 2000 г. Украина была названа наиболее коррумпиро- ванным государством среди стран бывшего СССР и третьей по уровню коррупции в мире (после Югосла- вии и Нигерии) [3, с. 53].
Как пишет В. Будкин, «особенностью российс- кой и украинской моделей приватизации были ее целе- направленная «открытость» для узкого круга прибли- женных к власти лиц, а также прямое вмешательство в распределение собственности всей вертикали бюрок- ратического аппарата…» [4, с. 43]. И. Малый, характе- ризуя результаты приватизации, подчеркивает: «В ус- ловиях командной системы приватизация приобрела исключительно распределительный характер, превра- тившись в присвоение государственной собственнос- ти финансовой олигархией. Такая «частная собствен- ность» никогда не воспитает собственника, хозяина, рационального и бережного человека» [5, с. 63].
В условиях отсутствия контроля над деятельнос- тью предпринимателей и государственных чиновни- УДК 330.14
В. М. Антыкуз, Донецкий национальный технический университет