ОКРЕМИХ АНАТОМІЧНИХ ДІЛЯНОК
§ 32. Поняття про переломи кісток, їх класифікація. Ознаки переломів
Чи відомі вам приклади випадків переломів з вашого досвіду. І якщо так, то що вам відомо про причини травми, надання домедичної допомоги
Переломом називають часткове або повне пошкодження цілісності кі- стки, що спричинене впливом на неї механічної сили: насильно або в ре- зультаті падіння, удару, а також він може бути наслідком запалення чи ура- ження кістки патологічним процесом, пухлиною тощо.
У бойових умовах у результаті поранень кулями або уламками виникають вогнепа- льні переломи, які супроводжуються пошкодження цілісності м’яких тканин і шкірних покривів.
Залежно від причини виникнення розрізняють травматичні й патологічні (нетрав- матичні) переломи руки. Травматичні переломи руки утворюються внаслідок інтенсив- ного травматичного впливу на кістку, що має нормальну структуру. Патологічні переломи виникають унаслідок вроджених і набутих патологічних станів, що супроводжуються по- рушенням структури і міцності кісток, у тому числі за остеопорозу (це захворювання кіст- кової системи, пов’язане зі зменшенням маси і щільності кісток, витонченням їх каркасної структури); остеомієліту кістки (це запальний процес, який уражає кісткову тканину, окі- стя, що її оточує, і кістковий мозок); доброякісних та злоякісних пухлинах кістки і деяких інших захворювань.
Є кілька класифікацій переломів, найбільш важливою є та, що поділяє їх за по- шкодженням зовнішніх покривів тіла на відкриті та закриті. Закритими називають пе- реломи з частковим або повним порушенням цілісності кістки без пошкодження цілісно- сті шкіри і слизових оболонок у ділянці перелому (іл. 32.1).
а б
Іл. 32.1. Закриті переломи: а — передпліччя руки; б — гомілки ноги
Ознаками закритого перелому кісток кінцівки є неприродне положення кінцівки;
біль в ділянці рани, деформації кінцівки; патологічна рухливість в кінцівці; крепітація (хрускіт) — тертя уламків кісток у місці перелому; гематома (збільшення кінцівки в об’ємі, що виникає унаслідок скупчення крові в тканинах у ділянці травми, яка утворю- ється від розриву кровоносних судин); порушення функцій ушкодженої кінцівки.
122
Відкритий перелом — це пошкодження цілісності кістки з одночасним пошко- дженням шкірних покривів (появою рани або декількох ран) у ділянці перелому. За від- критих переломів шкіра може пошкоджуватися як від зовнішнього впливу, так і внаслі- док травми кістковими уламками. Рана в цьому випадку стає вхідними воротами для збу- дників інфекції, тому для людини відкриті переломи значно небезпечніші, ніж закриті (іл. 32.2). Також може бути ушкодження нервів, м’язів, кровоносних судин з кровотечою та виникненням стану шоку в постраждалого (патологічного процесу, що гостро розви- вається та загрожує життю).
а б
Іл. 32.2. Відкриті переломи: а — передпліччя руки; б — гомілки ноги
Ознаки відкритого перелому кісток кінцівки: наявність рани в місці перелому; кро- вотеча з рани; біль у ділянці рани; порушення функції ушкодженої кінцівки; неприродне положення кінцівки; патологічна рухливість у кінцівці; крепітація (своєрідний хрускіт) у місці перелому; наявність уламків кістки в рані.
Переломи залежно від положення кісткових відламків стосовно один до одного, мо- жуть бути без зміщення відламків (іл. 32.3) або з їх зміщенням. Частіше відбуваються переломи зі зміщенням, бо відламки рідко залишаються на місці (іл. 32.4).
Іл. 32.3. Переломи без зміщення
відламків
Іл. 32.4. Переломи зі зміщенням
відламків
Іл. 32.5. Види переломів: а — поперечний;
б — косий; в — повздовжній;
г — гвинтоподібний; д — уламковий;
е — роздроблений
За першого виду переломів не потрібно проводити репозицію (відновлення норма- льної анатомічної конфігурації кістки для правильного її зрощення), а за другого виду — треба.
Залежно від напрямку, у якому площина перелому перетинає кістку, розрізняють такі переломи: поперечні, косі, повздовжні, гвинтоподібні, уламкові, роздроблені (іл. 32.5).
Площина перелому перетинає кістку в разі поперечних — перпендикулярно кістці, косих — під кутом до кістки, поздовжніх — паралельно кістці, гвинтоподібних — лінія зламу подібна до спіралі, уламкових — утворюється три або більше уламка, роздробле- них — утворюється велика кількість дрібних уламків.
123 За порушенням цілісності кістки переломи класифікують як повні (іл. 32.6.), так і неповні (іл. 32.7).
За повних переломів кістка розламується, як мінімум, на два відокремлених уламки, а за неповних — утворюється тріщина у кістці або її надлом, але кістка залишається з одного боку цілою. Особливий вид неповного перелому, коли кістка зламана, а її окістя залишається цілим і утримує уламки кістки від зміщення.
Іл. 32.6. Повний перелом шийки стегна
Іл. 32.7. Неповний перелом стегна Іл. 32.8. Відкритий вогнепальний перелом гомілки За кількістю переломів у людини розрізняють переломи одиночні та множинні.
Вогнепальні переломи класифікують за видом снаряда, що ранить: кульові, оскол- кові, мінно-вибухові, унаслідок дії вибухової хвилі; за локалізацією перелому: посе- редині кістки чи на її кінцях; за характером поранення: відкриті, закриті, наскрізні;
сліпі: дотичні, проникаючі та непроникаючі у суглоб; а також за іншими ознаками. Вони можуть бути як відкриті (іл. 32.8), так і закриті. До останніх відносять переломи внаслі- док впливу дії вибухової хвилі, враховуючи її специфічні особливості, що має чимало схожого із загальним впливом кулі або уламку.
Ознаки переломів кісток поділяють на абсолютні, які достовірно указують на на- явність перелому, та відносні, що свідчать про вірогідність перелому.
Абсолютними ознаками перелому можуть бути:
• виражена деформація кінцівки, коли чітко виражене неприродне положення кінцівки, наприклад, передпліччя руки вигнуте під кутом;
• рухливість кістки не в суглобі, а в місці пошкодження, нижній уламок кінцівки може вільно рухатися нижче за ділянку перелому;
• відчуття своєрідного хрусту (кісткова крепітація) під час випадкового руху кінцівок.
Спеціально робити пошук крепітації категорично заборонено, це може спри- чинити травматизацію м’язів, судин і нервів у ділянці перелому.
Відносні ознаки перелому:
◊ відчуття постраждалим сильного болю в ділянці травми, особливо під час руху травмованої кістки або навіть бережного обмацування її, а також за осьового навантаження, наприклад, для підтвердження перелому гомілки — унаслідок спроби натискання на п’яту чи постукуванні по п’яті кулаком;
◊ наявність припухлості, набряку в ділянці травми, що свідчить про крововилив (гематому). Пульсація в місці травми є ознакою підшкірної кровотечі, яка ще триває; ви- никнення протягом короткого часу (15 хв – 2 год) набряку в місці перелому не є точним симптом, так як і удар по кінцівці може супроводжуватися набряком м’яких тканин;
◊ намагання повністю обмежити рухи ушкодженою кінцівкою зазвичай самим пос- траждалим та спротив напруженням м’язів кінцівки при спробі її рухати іншими;
◊ укорочення кінцівки.
За наявності лише одного з указаних вище симптомів не можна стверджувати про достовірність перелому, тому що вони можуть бути також і ознакою забою.
124
У сумнівних випадках щодо наявності перелому в постраждалого необхідно проводити всі заходи домедичної допомоги, як за точно ви- значеного діагнозу перелому. Ліпше перестрахуватися і надати її, ніж завдати шкоди без надання невідкладної допомоги постраждалому.
Основними ознаками вогнепальних переломів є наявність рани, кровотеча, сильний біль у місці перелому, зміна форми і положення кінцівки — деформація, поява рухомості в нетиповому місці з крепітацією (тертям) кісткових відламків, набряк тканин, а також порушення функції пошкодженої кінцівки.
Поняття про переломи кісток, їх класифікація. Ознаки переломів.
1. Що називають переломом?
2. Які виділяють переломи залежно від причини їх виникнення?
3. Як поділяють переломи за пошкодженням зовнішніх покривів тіла?
4. За якими ознаками переломи називають закритими?
5. За якими ознаками переломи називають відкритими?
6. Які бувають переломи залежно від взаємного положення кісткових відламків?
7. Які розрізняють переломи залежно від напрямку, у якому площина перелому перетинає кістку?
8. Як класифікують переломи за порушенням цілісності кістки?
9. Як класифікують вогнепальні переломи за видом снаряда, що ранить?
10. Назвіть ознаки переломів кісток, зокрема ознаки вогнепальних переломів.
§ 33. Вивихи суглобів, їх класифікація. Ознаки вивихів
• Пригадайте з уроків біології, що таке суглоб і які його основні й обов’язкові частини.
• За ілюстрацією (іл. 33.1) та інформацією, яку ви засвоїли на уроках біології, складіть коротку розповідь-есе про суглоби людини.
Іл. 33.1. Різні типи суглобів відповідно до рухів, які вони забезпечують
125 Вивихом називають зміщення суглобових поверхонь дотичних кіс- ток з порушенням цілісності суглоба — розривом суглобової капсули і по- шкодженням всього зв’язкового апарату (суглобова капсула — це оболо- нка кісткового зчленування, яка формується зі сполучної тканини).
Під час вивиху одна з дотичних кісток, що разом з іншою утворює суглоб, виходить з порожнини суглоба через розрив капсули. За повного вивиху суглобові поверхні кісток не стикаються одна з іншою, а за часткового (неповного) — зміщені суглобові поверхні кісток частково стикаються й утворюється підвивих. Унаслідок підвивиху зв’язки над- мірно розтягуються або надриваються, можливий надрив капсули суглоба. Відрізнити вивих від підвивиху може тільки кваліфікований лікар.
Класифікують вивихи:
– за часом від моменту травми: свіжі — до 3-х діб після травми; не- свіжі — від 3-х діб до 3-х тижнів; застарілі — понад 3-х тижнів;
– за збереженням цілісності шкірних покривів розрізняють відкриті та закриті вивихи. За відкритих утворюється рана, за закритих немає розриву тканин і шкіри;
– за походженням вивихи вродженні та набуті; останні можуть виникати упро- довж усього життя людини. Вони можуть бути травматичними або патологічними.
Уроджені вивихи виникають під час внутрішньоутробного розвитку плода унаслі- док неправильного або недостатнього розвитку суглобових поверхонь. Найбільш поши- рений серед малюків вивих кульшового суглоба.
Травматичні вивихи поділяють на гострі (неускладнені та ускладнені) і звичні травматичні. Вони супроводжуються тяжкою травмою усіх елементів суглоба — здав- люванням та розривом кровоносних судин, прилеглих м’язів, місць їхнього прикріп- лення та нервів, а також тріщинами та надломами кісток.
Іл. 33.1. Одна із причин вивиху плеча — падіння на витягнуту руку
а б в Іл. 33.2. Вивих плеча: а) здоровий суглоб, б) передній, в) задній
Гострі травматичні вивихи виникають за надмірного або нетипового для певного суглоба руху внаслідок зовнішнього впливу механічної травми: падіння, автомобільної травми, що супроводжуються ударом по суглобу або тиском на нього. Так, вивих стегна може відбутися під час падіння на зігнуту ногу з одночасним поворотом ноги всередину, вивих плеча — під час падіння на витягнуту руку (іл. 33.1). На першому місці за частотою серед вивихів вивихи плеча, що сягають близько 60 % від усіх травматичних вивихів (іл. 33.2), також вивихи суглобів ліктьового, великого пальця та кульшового.
126
Звичні вивихи — це вивихи, що виникають багато разів без надмірних фізичних зусиль. Вивих плеча вважається звичним, якщо його рецидив (повторний випадок після первинної травми) настає в період від 3 місяців до 2 років. Проміжки часу між кожним наступним вивихом скорочуються. Безпосередньою причиною їх стає нездатність ложе суглоба після перенесеної травми утримувати головку плечової кістки на місці.
Патологічні вивихи виникають унаслідок деструктивних (руйнівних) патологіч- них процесів, які викликають руйнування суглобної капсули і зв’язувального апарату.
Спричиняють їх пухлини та туберкульозне ураження.
Ознаками вивиху є гострий біль у суглобі, який посилюється під час руху та про- мацуванні суглоба; деформація (западання) ділянки суглоба, вираженість якої залежить від зміщення суглобних поверхонь кісток (іл. 33.3); порушення функції — відсутність активних і неможливість пасивних рухів у травмованому суглобі; фіксація кінцівки в не- природному положенні, що не піддається виправленню, зі зміною довжини кінцівки, найчастіше її укороченням (іл. 33.4), рідше — подовженням, залежно від положення ви- вихнутого кінця кістки до суглобної ямки. Положення кінцівок вимушене — верхня або нижня кінцівка відведена в сторону і зігнута в пошкодженому суглобі. Випрямити кінці- вку неможливо через пружний опір у суглобі.
Іл. 33.3. Деформація (западання) ділянки пра- вого плечового суглоба внаслідок вивиху плеча
Іл. 33.4. Положення лівої ноги внаслідок задньо-верхнього вивиху стегна Інколи травмований відчуває оніміння та похолодання в кінцівці, що спричинене стисканням нервових стовбурів, а деколи і судин, які розташовані поряд з ділянкою ви- виху. Тоді відповідно може не визначатися ще й пульс на артеріях, що розташовані ни- жче за місце вивиху.
Полегшує розпізнавання наявності вивиху розуміння механізму тра- вми. Назву вивиху надають за тою кісткою, яка розташована далі від ушко- дженого суглоба (на периферії від нього): наприклад, вивих плеча, а не плечового суглоба, вивих передпліччя, а не ліктьового суглоба тощо.
Іл. 33.5. Положення голови за: а) однобічного підвивиху шийних хребців;
б) двобічного підвивиху шийних хребців; в) двобічного вивиху шийних хребців
127 Винятком є вивихи хребців: вивихнутим вважають той хребець, що розташований вище. Підвивихи, вивихи і переломо-вивихи хребців переважно виникають у найрухливі- шій частині хребта — шийному відділі. У грудному відділі зміщення хребця призводить до переломів суглобових відростків. Для поперекового відділу найхарактернішими є пере- ломо-вивихи (перелом тіла хребця, що розміщений нижче за ділянку травми, зі зміщенням хребця, розташованого над переломаним). Основні ознаки підвивихів і вивихів хребців — біль, вимушене положення голови (тулуба), різке обмеження рухів (іл. 33.5).
Вивихи суглобів, їх класифікація. Ознаки вивихів.
1. Що називають вивихом?
2. Що називають підвивихом?
3. Як класифікують вивихи за часом від моменту травми?
4. Як класифікують вивихи за походженням?
5. Як поділяють травматичні вивихи?
6. Унаслідок чого виникають вивихи?
7. Які вивихи називають звичними?
8. За якою ознакою надають назву вивиху?
9. Які є ознаки вивиху кінцівок?
10. Які є ознаки вивиху хребців?
§ 34. Порядок надання домедичної допомоги в разі переломів і вивихів
• Пригадайте з уроків «Основи здоров’я», за яких умов найчастіше трапляються пе- реломи та вивихи.
• Яких правил безпеки потрібно дотримувати, щоб знизити загрозу переломів і виви- хів удома і поза домом?
Порядок надання домедичної допомоги постраждалим у разі переломів і виви- хів визначає механізм її здійснення, якщо є підозра на травми кісток кінцівок чи вивихи.
Основним завданням надання домедичної допомоги під час переломів є проведення насамперед тих заходів, від яких залежить збереження життя по- страждалого.
Перед наданням допомоги необхідно переконатися у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмува- льного чинника, що вже діяв, і загрози від зовнішнього середовища. Якщо місце небезпечне, то треба дочека- тися прибуття рятувальників.
Необхідно перед оглядом та початком надання по- страждалому домедичної допомоги одягнути однора- зові гумові або латексні рукавички (іл. 34.1) і тільки пі- сля цього надавати йому допомогу.
Перед тим як надавати допомогу постраждалому, треба отримати від нього пряму або непряму згоду (якщо він притомний).
Іл. 34.1. Перед початком надання постраждалому домедичної допомоги необхідно одягнути одноразові гумові або латексні
рукавички
128
Спочатку треба швидко провести огляд постраждалого для визна- чення, чи він притомний і дихає;
– викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
– якщо в постраждалого відсутнє дихання, потрібно негайно розпо- чати серцево-легеневу реанімацію;
– визначити характер перелому — відкритий чи закритий;
За наявності у постраждалого ознак відкритого перелому треба:
– звільнити рану від одягу, за необхідності розрізати одяг над нею (за можливості по шву) і визначити, чи дійсно потрібно накладати джгут на кінцівку для зупинки арте- ріальної кровотечі (іл. 34.2);
а б
Іл. 34.2. Звільнення рани від: а — одягу; б — шкарпеток
Іл. 34.3. Зупинка артеріальної кровотечі накладанням джгута
вище за рану
– за необхідності зупинки артеріальної кровотечі потрібно накласти джгут вище за рану, але не в ділянці перелому (іл. 34.3);
– за відсутності артеріальної кровотечі накласти чисту, стерильну пов’язку на рану;
– допомогти постраждалому вибрати таке зручне положення, яке найменше завдаватиме йому болю;
– для попередження виникнення в постраждалого травматичного шоку іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів (шок — це патологічна зміна функцій життєвих систем організму, що супроводжується порушенням дихання і кровообігу);
Заборонено вправляти кінці та уламки зламаних кісток, накладати
шину до рани або фіксувати до місця перелому.
– укрити постраждалого термопокривалом/покривалом (іл. 34.4), яке допоможе збе- регти тепло організму постраждалого або, навпаки, захистить його від дії прямих сонячних променів;
– потім забезпечити постійний нагляд за пост- раждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
– за наявності можна дати постраждалому не- наркотичний знеболювальний засіб;
– надати постраждалому психологічну підтри- мку, заспокоїти.
Іл. 34.4. Термопокривало в упаковці
129 Домедичну допомогу при усіх травмах кінцівок треба надавати, як і під час при переломів, доки не стануть відомі результати рентгенограми. Не мо- жна вправляти вивих, надаючи домедичну допомогу, бо часто важко встано- вити, вивих це чи перелом, а також тому, що вивихи можуть ускладнювати тріщини та переломи кісток.
За наявності в постраждалого ознак закритого перелому або вивиху треба:
– допомогти постраждалому вибрати таке зручне положення, яке най- менше завдаватиме йому болю;
– іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;
– укрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
– якщо є підозра на вивих, на ушкоджений суг- лоб прикласти холод (змочені холодною водою руш- ник, хустку, а ліпше наповнені льодом кілька пакетів або грілку з тонкостінної гуми (іл. 34.5);
– забезпечити постійний нагляд за постражда- лим до прибуття бригади екстреної (швидкої) меди- чної допомоги;
– надати постраждалому психологічну підтри- мку, заспокоїти;
– у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допо- моги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної (швидкої) медичної допомоги.
За умови задовільного стану постраждалий з вивихом верхніх кінці- вок після проведення їх іммобілізації може прийти в лікарню сам або бути доправлений туди на будь-якому транспортному засобі в положенні си- дячи.
Постраждалого з вивихом нижніх кінцівок транспортують у положенні лежачи.
Постраждалого з вивихом необхідно швидше доставити до лікаря, тому що свіжі вивихи вправляти значно легше, ніж застарілі. Уже через 3–4 год після травми в ділянці пошкодженого суглоба розвивається набряк тканин, скупчується кров, що ускладнює вправлення вивиху.
Порядок надання домедичної допомоги при переломах і вивихах.
1. Яке основне завдання надання домедичної допомоги під час перелому?
2. Що треба зробити тому, хто надаватиме допомогу постраждалому, перед тим як її надавати?
3. Який порядок надання домедичної допомоги під час перелому?
4. Який порядок надання домедичної допомоги в разі вивиху?
5. Як можна транспортувати до лікарні постраждалого з вивихом верхніх кінцівок після проведення їх іммобілізації?
Іл. 34.5. Прикладання грілки з тонкостінної гуми з льодом,
якщо є підозра на вивих, на ушкоджений суглоб
130
6. Як можна транспортувати до лікарні постраждалого з вивихом нижніх кінцівок після проведення їх іммобілізації?
7. Виконайте завдання, яке містить ситуативну задачу.
Складіть письмові рекомендації, у яких визначте обсяг і послідовність надання домедичної допомоги.
Постраждала сорокарічна жінка під час ДТП після удару автомобіля об дерево відчула хруст та різкий біль у нижній третині правої гомілки. Вона змогла самостійно вибратися з машини, але відразу втратила притомність.
Під час огляду виявлено, що гомілка її правої ноги деформована, тому зняти чобіт неможливо.
Після того, як чобіт був розрізаний по шву та обережно знятий, з нього вилилося до 200 мілілітрів крові (близько однієї склянки). На передній поверхні правої гомілки видно рану завдовжки до шести санти- метрів, із якої назовні виглядає обломок кістки та крапає кров.
§ 35. Особливості накладання шин на верхню та нижню кінцівки
Пригадайте з уроків «Основи здоров’я» та «Біологія», що таке шини і в яких ви- падках їх використовують.
Порядок надання домедичної допомоги постраждалим під час переломів і ви- вихів визначає механізм її здійснення в разі підозри на травми кісток кінцівок та вивихи.
У разі переломів і вивихах верхніх та нижніх кінцівок проводять їх іммобілізацію (знерухомлення) з метою попередження подальшого зміщення кісткових уламків і травмування ними інших тканин та органів; попере- дження виникнення травматичного шоку; перетворення закритого перелому у відкритий з наступним пошкодженням усіх тканин — кровоносних судин, нервів, зв’язок, м’язів та шкіри; попередження поширення інфекції у кінцівках.
Іммобілізація — це створення нерухомості пошкодженої або хворої частини тіла, зазвичай кінцівки або хребта та інших кісток, накладенням шин від моменту отримання травми до надання медичної допомоги. Для її проведення використовують стандартне обладнання (шини) або підручні засоби.
Загальні принципи накладання шин на кінцівки
1. Підготовка постраждалого до накладання шини. Перед проведен- ням іммобілізації постраждалого потрібно заспокоїти, пояснити свої дії, ро- зслабити стискаючі частини одягу, з травмованої руки зняти прикраси та годинник (за наявності, з метою попередження її набряку та подальшого ушкодження).
2. За відкритого перелому перед накладанням шини в разі сильної кровотечі необ- хідно накласти джгут, на рану накласти стерильну пов’язку, але під час фіксації (закріп- ленні) шини не можна закривати місце, де накладений джгут, щоб була можливість ко- ригувати стан останнього.
3. Шину не можна накладати з того боку, де зламана кістка виступає назовні;
131 4. Під час іммобілізації кінцівки попередньо треба надати їй нормальне фізіологі- чне положення, а якщо це неможливо, то таке, за якого кінцівка найменше травмувати- меться.
5. У разі закритих переломів перед накладанням транспортної шини необхідно злегка витягнути травмовану кінцівку, що у більшості випадків дозволить зменшити зміщення уламків і відповідно послабити їхній тиск на прилеглі м’які тканини. Але цього не можна робити в разі відкритих пере- ломів, тому що забруднені уламки кістки із рани перемістяться в м’які тка- нини і додатково інфікуватимуть рану.
6. У разі відкритих вивихів перед накладанням транспортної шини вправлення кіс- ток не виконують, а накладають стерильну пов’язку і кінцівку фіксують у тому поло- женні, у якому вона перебувала в момент травмування;
7. Шини для іммобілізації потрібно накладати поверх одягу і взуття постраждалого, які лише за необхідності розрізають. Це дозволяє уникнути додаткової травматизації по- шкодженої кінцівки під час роздягання постраждалого, а також одяг та взуття виконують роль додаткових прокладок між шкірою і шинами. Між шиною і кінцівкою постражда- лого треба прокласти м’яку ватно-марлеву прокладку або інший м’який матеріал для по- передження стискання тканин у місцях кісткових виступів. Накладаючи шини поверх одягу або взуття, такі прокладки підкладають тільки в місцях кісткових виступів;
8. У разі переломів передпліччя, стегна, гомілки шини можна робити прямими, а в разі перелому плеча шину треба накласти від середини лопатки здорового боку через спину, обігнути плечовий суглоб, опустити уздовж плеча до ліктьового суглоба, потім вона має бути вигнута під прямим кутом і досягнути по передпліччю до основи пальців кисті.
9. Моделювання шини (підгонка її під розмір пошкодженої кінцівки) не- обхідно проводити ліпше на кінцівці того, хто буде накладати шину, щоб не порушувати положення травмованої кінцівки. Моделювання шини на пошко- дженій кінцівці постраждалого призведе до її грубої травматизації та значно підсилить біль (іл. 35.1);
10. Іммобілізована кінцівка перед транспортуванням постраждалого в холодну пору року має бути обов’язково утеплена для запобігання відмороження.
Іл. 35.1. Моделювання шини та накладання її в разі перелому плеча