Демократична держава

Плебісцит  — опитування громадян, зазвичай із  метою визначення на- лежності певної території.

У  деяких країнах вва жають синонімом референдуму (Франція).

Політичні вибори  — комп- лекс заходів, пов’язаних із формуванням керівних орга- нів різного рівня держави в  цілому, партій, суспіль- но-політичних організацій.

Політична партія  — добро- вільна політична організація, що об’єднує людей зі спіль- ними інтересами та ідеалами, діяльність якої спрямована на здобуття політичної влади або участь у  її здійсненні.

опозиція — протидія, опір комусь або чомусь, напри- клад перебування в  опози- ції до політики уряду.

ТеМа 1. ДеМОКРаТичНа ДеРжаВа

65

проявами, як принцип поділу влади, право меншості на опозицію, багато партійність, рівність у  виборчих правах, рівно правність громадян тощо.

Політична рівноправність громадян реа­

лізується на основі їхньої участі у  двох ос­

новних формах демократії:

•

представницька демократія  — участь громадян у діяльності органів державної влади, прийнятті й  реалізації політич­

них рішень через обраних представни­

ків, які на державному рівні представ­

ляють їхні інтереси. Сьогодні ця форма демократії є  основною та знаходить вті­

лення в  парламентаризмі;

•

безпосередня (пряма) демократія — пря­

ма, без посередників, можливість гро­

мадян впливати на політичні рішення, дії державних органів і  посадових осіб.

Відбувається у  формі місцевих і  загаль­

нодержавних обговорень питань держав­

ного й  суспільного життя, виборів, ре­

ферендумів.

Референдум — у державному праві при­

йняття електоратом (виборцями) рішення з  конституційних, законодавчих або інших

внутрішньо­ чи зовнішньополітичних пи­

тань. Залежно від предмета, способу прове­

дення та сфери застосування розрізняють:

референдум конституційний (на всенародне голосування виносять проект конституції або конституційні поправки) і законодавчий (предмет референдуму — проект закону), за­

гальнодержавний або місцевий, обов’язко­

вий або факультативний.

?

Що таке демократія? Назвіть основні прин- ципи демократії.

2. гендерна демократія

У сучасному світі проблема гендерної де­

мократії посіла вагоме місце в  суспільно­

політичному житті більшості країн. Гендер- на демократія — це система волевиявлення обох статей (жінок і  чоловіків) у  громадян­

ському суспільстві як рівних у  законодавчо

закріплених і  реально забезпечених правах і  можливостях.

Гендерна демократія обґрунтовує й  від­

стоює однакову соціальну цінність жінок і чо­

ловіків (принципи гендерного паритету), що передбачає однаковий обсяг прав, свобод, документ

із виступу афінського стратега Перикла Наш державний устрій такий, що не наслідує чу-

жих порядків. Навпаки, скоріше ми самі є  прикла- дом для інших, ніж наслідуємо будь-кого. Оскільки нашим містом керує не група людей, а більшість на- роду, то наш державний устрій зветься демократією.

За законами в  приватних справах усі мають рівні права. Що ж до державних справ, то на почесні дер- жавні посади висувають не внаслідок підтримки будь- якої партії, а  за власні здібності. Жодна людина, що може бути корисною державі, не буде позбавлена цієї можливості, якщо вона бідна…

У суспільному житті ми не порушуємо законів…

підпорядковуємося владі й  законам, особливо вста- новленим на захист тих, кого ображають, і  законам неписаним, порушувати які соромно… Лише ми ви-

знаємо людину, яка не займається суспільною діяль- ністю, не шанованим громадянином, а  некорисним обивателем. Не всі можуть бути політиками, але всі здатні оцінювати їхні справи. Ми не вважаємо, що відкрите обговорення може завдати шкоди держав- ним справам. Навпаки, ми вважаємо неправильним ухвалювати потрібне рішення без попередньої під- готовки за допомогою виступів із промовами «за»

і  «проти»… Отже, я  вважаю, що наше місто  — шко- ла для всієї Еллади, і  кожен із нас може легко про- явити свою особистість у  різних життєвих умовах.

?

1) Як Перикл розумів сутність демократії?

2) Як демократія дозволяла афінянам проявля- ти свою особистість у  різних життєвих умовах?

цікаво знати

Українці вже мають досвід проведення рефе- рендумів: 1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України, під час якого 90,32 % виборців підтрима- ли суверенний статус нашої держави, а  також у  2000  р. щодо питань державного управління.

Проте його рішення не були реалізовані. Форму референдуму намагалася використати Росія в  гіб- ридній війні проти України у  2014 р.

?

Які небезпеки може приховувати проведення референдумів?

РОЗДІЛ IV. ДеМОКРаТичНе СУСПІЛьСТВО Та ЙОГО ЦІННОСТІ

66

обов’язків і  відповідальності представників обох статей однієї перед іншою й  перед су­

спільством.

Втілення в  суспільно­політичне життя принципу гендерної демократії передбачає рівні для жінок і  чоловіків можливості:

•

голосувати на виборах і  референдумах усіх рівнів та бути обраними до всіх пуб­

лічних виборчих органів;

•

брати участь у  формуванні та здійсненні урядової політики, обіймати державні по­

сади, а  також здійснювати всі державні функції на будь­якому рівні державного управління;

•

брати участь у  діяльності різноманітних неурядових організацій, що займаються питаннями суспільно­політичного жит­

тя  країни.

Історичний досвід доводить, що жіноцтво завжди було вагомою складовою життя

демократичного суспільства. Реальна демо­

кратія потребує того, щоб інтереси всіх гро­

мадян були почуті, обговорені, закріплені законом і  забезпечені політикою держави.

У  сучасному світі жінки становлять полови­

ну його населення, і  тому їхні думки мають бути враховані в  демократичному процесі.

Держава, яку вважають демократичною, по­

требує політично активного жіноцтва, щоб бу­

ти власне такою. жіноцтву демократія потріб­

на, щоб мати можливість змінювати порядки й  закони, які перешкоджають їм і  суспіль­

ству загалом досягти рівності. Забезпечення реального демократичного представництва дасть змогу почути голоси жінок і  предста­

вити їхні інтереси.

?

Що забезпечує втілення в суспільно-політич- ному житті принципу гендерної демократії?

цікаво знати

На думку багатьох дослідників, демократія ви- никає та зберігається за наявності певних умов, серед яких однією з  основних виступає стабільне економічне зростання. Так, за статистичними дани- ми, серед 24 країн світу з  високим рівнем доходів лише три  — недемократичні. Серед середньороз- винених країн налічують 23 демократії, 25 дикта- тур і  п’ять країн у  стані переходу до демократії. Із 42 країн із низьким рівнем доходів лише дві мож- на вважати демократичними.

?

Чи є  демократія гарантією заможного життя суспільства? Чому?

Агітаційна листівка до Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

документ

із конвенції оон про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.)

…стаття 2. Держави-сторони засуджують дискри- мінацію щодо жінок у  всіх формах…  і  з  цією ме- тою зобов’язуються:

a) включити принцип рівноправності чоловіків і  жінок у  свої національні конституції;

б) вживати відповідних законодавчих та інших заходів, що забороняють будь-яку дискриміна- цію щодо жінок…

стаття 5. Держави-сторони вживають усіх від- повідних заходів із метою:

a) змінити соціальні та культурні моделі пове- дінки чоловіків і  жінок для досягнення викорі- нення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів,

що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверх- ності однієї зі статей або стереотипності ролі чоловіків і  жінок…

стаття 7. Держави-сторони вживають усіх відпо- відних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у  політичному і  суспільному житті…

a) голосувати на всіх виборах і публічних рефе- рендумах та бути обраними до всіх публічно ви- борних органів;

б) брати участь у  формуванні та здійсненні по- літики уряду та обіймати державні посади…

?

Які заходи щодо подолання дискримінації жі- нок  у  суспільно-політичній сфері передбачала Конвенція?

ТеМа 1. ДеМОКРаТичНа ДеРжаВа

67

3. ідеали та цінності демократії.

демократія як політичний режим та народовладдя

Демократію, що виникла в містах­держа­

вах Давньої Греції, називають первинною, або істинною, що існувала у  формі прямої й  безпосередньої демократії. Незважаючи на зміни, що відбувалися у  світі впродовж тисячоліть, вона зберегла свою визначаль­

ну  сутність, залишаючись справою грома­

дян, наділених почуттям відповідальності й  обов’язку, і  тих, хто прагне й  уміє воло­

діти собою та своїм життям.

Основні уявлення про реалізацію ідеа­

лів  та цінностей демократії знайшли вті­

лення в концепції ліберальної представниць­

кої демократії, що сформувалася в  XIX ст.

на Заході. Вона характеризується такими рисами:

•

представництво народом своєї суверен­

ної  влади не через власну безпосередню участь у прийнятті рішень, а шляхом об­

рання своїх представників до законодав­

чих органів. Без цього винаходу здій­

снення демократії в  сучасних великих і  складних суспільствах стало  б нездій­

сненним (у Давніх афінах, де народила­

ся демократія, було 20 тис. громадян);

•

використання форм безпосередньої і пря­

мої демократії на загальнодержавному рівні для розв’язання визначальних для розвитку держави питань. На місце вому й регіональному рівнях пряму демокра­

тію застосовують ширше  — у  вигляді плебісцитів і  референдумів із різнома­

нітних проблем розвитку громад і  регі­

онів, на прямих зібраннях і шляхом уча­

сті громадян у  місцевих самоврядних органах;

•

визнання різноманіття суспільного жит­

тя як передумови для неминучого зіт­

кнення інтересів і  вироблення на основі цього механізмів їх узгодження й розв’я­

зання конфліктів шляхом соціального та політичного плюралізму;

•

узаконеність діяльності опозиції та  кон­

курентності в  боротьбі за здобуття вла­

ди, що безпосередньо пов’язана з плюра­

лізмом і  боротьбою інтересів як рисами сучасної демократії;

•

гарантування прав і свобод людини, що забезпечує той рівень особистої свобо­

ди, якого не існувало в  первинній ан­

тичній демократії. Саме завдяки цьому сучасну демократію визначають як лі­

беральну;

•

високий рівень залучення населення до політичного життя, що передбачає мак­

симальне зменшення або усунення різно­

манітних обмежень (майнових, освітніх, вікових, статевих, осілості) і  створення умов для участі в  ньому раніше суспіль­

но пасивних груп населення;

•

існування вільних засобів масової інфор­

мації, які, відіграючи основну роль у по­

літичній комунікації, стають однією із центральних ланок сучасного демокра­

тичного процесу.

Результатом втілення ідеалів демо кратії у  способі функціонування політичної сис­

теми суспільства є демократичний політич­

ний режим, основними ознаками якого вва­

жають:

цікаво знати

Уперше в  історії загальне виборче право бу- ло запроваджено для чоловіків у  1848 р. у  Фран- ції. На 1914 р. воно стало здобутком більшості кра- їн Заходу. Жінки вперше отримали виборче право в  1893  р. у  Новій Зеландії, а  в Європі  — у  1906 р.

у Фінляндії. Після Першої світової війни жінки отри- мали виборче право в  більшості країн (у Швейца- рії його надали жінкам у 1971 р., у Ліхтенштейні — у  1986  р.). У  1970-х рр. у  більшості провідних країн світу віковий ценз виборців був знижений до 18 ро- ків. Виборче право в  повному значенні слова ста- ло загальним.

документ

із загальної декларації прав людини 1948 р.

Кожна людина має право брати участь в управ- лінні своєю країною або через посередництво вільно обраних представників. Воля народу має бути основою влади уряду; ця воля знаходить собі вираження у  періодичних і  нефальсифіко- ваних  виборах, які мають проводитися за умови загального й рівного виборчого права шляхом та- ємного голосування або за допомогою інших рів- нозначних форм, що забезпечують свободу го- лосування.

?

1) У чому полягає проголошене в  Декларації право людини на вибори?

2) Які умови, відповідно до джерела, має за- безпечити влада для здійснення цього права людиною?

РОЗДІЛ IV. ДеМОКРаТичНе СУСПІЛьСТВО Та ЙОГО ЦІННОСТІ

68

•

існування в соціумі різних інтересів і ши­

рокого спектра можливостей їхнього ви­

раження та реалізації;

•

гарантований доступ усіх соціальних груп до політичних інститутів;

•

загальне виборче право, яке дозволяє громадянам на рівних засадах брати участь у  формуванні представницьких інститутів;

•

контроль представницьких інститутів за діяльністю виконавчих структур;

•

сприйняття більшістю суспільства чин­

них політичних норм і  процедур;

•

розв’язання конфліктів мирним шляхом;

•

визнання вирішальної ролі більшості з  урахуванням інтересів меншості.

?

1) Які риси притаманні концепції лібераль- ної представницької демократії?

2) Які ознаки характеризують демократичний політичний режим?

4. вибори як інструмент демократії.

види виборів

Демократію неможливо уявити без ви- борів, оскільки вони необхідні для здійснен­

ня влади народу за  сучасних умов. Вибори є не лише суттєвою ознакою демократії, а та­

кож її необхідною умовою. На думку  відомих сучасних французьких учених П.  Лалюм’єра та а. Демішеля, демократію можна охаракте­

ризувати як режим, за якого правителів при­

значають шляхом вільних і  чесних виборів.

Питаннями, пов’язаними з виборами, за­

ймається виборче право. Воно являє собою сукупність правових норм, що регулюють участь громадян у виборах, організацію і про­

ведення останніх, взаємовідносини між ви­

борцями й  виборними органами або посадо­

вими особами, а також порядок відкликання обраних представників, що не виправдали довіри виборців. Відповідно до принципів виборчого права та деяких інших критеріїв (об’єкт ви борів, термін, їхній масштаб тощо) здійснюють класифікацію виборів і їхніх ви­

дів (див. схему).

За ступенем правового й  демократично­

го розвитку держави вибори можуть бути:

•

рівними або нерівними;

•

загальними або обмеженими;

•

прямими або опосередкованими;

•

таємними або з відкритим голосуванням.

Лівий стовпчик таблиці містить види ви­

борів, характерні для країн із високим рів­

нем демократизму виборчої системи. Біль­

шість держав сучасного світу в конституціях або спеціальних виборчих законах закріпи­

ли право громадян на загальні, рівні вибо­

ри при таємному голосуванні.

Вибори забезпечують громадянам умо­

ви безпосередньої участі у  формуванні ор­

ганів державної влади та органів місцевого самоврядування. Активне виборче право — право обирати. Пасивне виборче право  — право бути обраним. Вони дають кожно­

му  громадянину можливість виявити свою громадянську позицію, впливати через влад­

ні структури на якість свого життя, від­

чувати особисту відповідальність за стан справ як у  державі, так і  за місцем свого про живання.

?

1) Які види виборів існують?

2) Коли відбудуться найближчі вибори в Укра- їні? Який це буде вид виборів?

Види виборів

За метою проведення За причинами проведення За способом волевиявлення

• Президентські

• Парламентські

• Регіональні (обласні)

• Муніципальні (міські)

• чергові

• Позачергові

• Повторні

• Додаткові

• Прямі

• Непрямі

ТеМа 1. ДеМОКРаТичНа ДеРжаВа

69

5. види виборчих систем

Порядок формування складу виборних органів держави називають її виборчою сис­

темою. Існують два основні види цих систем:

•

мажоритарна система — порядок обран­

ня представницьких органів, за якого об­

раним вважається той, хто набрав біль­

шість голосів виборців;

•

пропорційна система  — вид виборчої системи, за якої визначення результатів виборів відбувається на основі підрахун­

ку голосів, поданих громадянами за кан­

дидатів, включених до списків від полі­

тичних партій (виборчих об’єднань).

Обидві виборчі системи мають як свої пе­

реваги, так і  недоліки. До переваг мажори- тарної системи зараховують те, що вона містить можливості формування ефективно працюючого і стабільного уряду. Вона дозво­

ляє великим, добре організованим партіям легко перемагати на виборах і  створювати одно партійні уряди.

Основними недоліками мажоритарної системи вважають такі:

•

значна кількість виборців країни (інколи до 50 %) залишається не представленою в  органах влади;

•

партія, яка отримала на виборах менше голосів, ніж її суперники, може бути пред­

ставлена в парламенті більшістю депутат­

ських місць;

•

дві партії, що набрали рівну або набли­

жену до цього кількість голосів, про­

водять до органів влади не однакову кількість представників (не виключена ситуація, за якої партія, що набрала більше голосів, ніж її суперник, узага­

лі не отримає жодного мандата).

До переваг пропорційної системи на­

лежить те, що у  сформованих за її допомо­

гою органах влади буде представлено реаль­

ну картину політичного життя суспільства й  реальне розмежування політичних сил.

Вона забезпечує систему зворотного зв’язку між державою та організаціями громадян­

ського суспільства, сприяючи цим роз­

витку політичного плюралізму й багатопар­

тійності.

Основними недоліками пропорційної сис- теми вважають такі:

•

виникають труднощі у  формуванні уря­

ду через відсутність домінуючої партії;

•

створення багатопартійних коаліцій, не­

стійких за характером у  зв’язку з  тим, що до їхнього складу входять партії з  різни­

ми цілями й  завданнями і, як наслідок, нестабільність уряду;

•

безпосередній зв’язок між депутатами й виборцями дуже слабкий, оскільки го­

лосування відбувається не за конкретних кандидатів, а  за партії;

Загальність Рівність

Таємне голосування

Добровільність Принципи

демократичних виборів

Прямі вибори

Гласність

Змагальність

Обов’язковість виборів ПРиНЦиПи ВиБОРчОГО ПРаВа В  ДеМОКРаТичНІЙ ДеРжаВІ

?

Наведіть приклади втілення наведених принципів у  практику виборів в  Україні.

РОЗДІЛ IV. ДеМОКРаТичНе СУСПІЛьСТВО Та ЙОГО ЦІННОСТІ

70

•

залежність депутатів від керівництва сво­

їх партій може негативно впливати на обго ворення й  прийняття важливих до­

кументів.

Спробою подолати недоліки обох вибор­

чих систем і використати їхні переваги є мі­

шана система, що поєднує в  собі елементи мажоритарної і  пропорційної. За її існування

одну половину депутатів обирають за мажо­

ритарною, а  другу  — за пропорційною систе­

мою. До свід удосконалення виборчих систем доводить, що така система більш демокра­

тична й  ефективна для  досягнення політич­

ної стабільності.

?

Чи бувають вибори без вибору?

6. етапи виборчого процесу

Демократична система передбачає регу­

лярне проведення виборів. Виділяють кіль­

ка стадій виборчого процесу:

1. Призначення дати виборів. Дата ви­

борів призначається уповноваженим органом (наприклад президентом, прем’єр­міністром, в  Україні  — Центральною виборчою комісі­

єю (ЦВК)) відповідно до законодавства краї­

ни. У деяких країнах дата виборів прямо вка­

зується в Конституції або в окремому законі.

2. Реєстрація виборців. У сучасній прак­

тиці використовуються декілька форм реє­

страції:

•

обов’язкова (Україна), коли держава са­

ма складає списки виборців на основі на­

явної в  неї інформації;

•

добровільна (СШа), яка передбачає, що виборці мають самі зареєструватися на виборчій дільниці.

3. Формування виборчих округів і вибор- чих дільниць. Територіальні виборчі дільни­

ці об’єднують виборців за спільним місцем голосування. В  Україні вони утворюються на підставі подань окружних виборчих ко­

місій або місцевих органів влади.

4. Створення виборчих органів. Для орга­

нізаційного керівництва виборчим процесом, як правило, створюють центральний вибор­

чий орган, територіальні (окружні) виборчі органи, дільничні комісії.

5. Висування кандидатів, формування партійних списків. На цій стадії визнача­

ється коло осіб, із яких будуть вибрані пре­

зидент, сенатори, депутати.

6. Реєстрація кандидатів і списків пар- тій. Реєстрація кандидатів відбувається упов­

новаженими державними органами. В Укра­

їні загальнонаціональних кандидатів реєструє ЦВК, а  кандидатів на місцевих виборах  — окружні та територіальні комісії.

7. Передвиборча кампанія зареєстрова- них кандидатів. Передбачає роботу канди­

датів (партій) і груп для переконання вибор­

ців у  необхідності проголосувати за цього кандидата або політичну партію. Проведен­

ня передвиборчої кампанії вимагає значних коштів, які надходять із добровільних по­

жертвувань, виділяються партіями та част­

ково державою.

Українське законодавство передбачає, що під час проведення передвиборчої агітації необхідне дотримання таких принципів:

•

свобода вибору будь­яких незабороне­

них  форм і  засобів ведення передвибор­

чої агітації;

•

забезпечення рівних можливостей веден­

ня передвиборчої агітації для всіх кан­

дидатів та політичних партій;

•

неупереджене ставлення до всіх без ви­

нятків кандидатів та політичних партій

?

Поясніть, як ви розумієте названі принципи й  цінності демократії.

Демократія Принципи

•

Рівноправність

•

Справедливий суд

•

Рівність перед законом

•

Верховне законодавство

•

Дотримання прав меншин

•

Правління більшості

•

Вільні й відкриті вибори

•

Поділ влади

цінності

•

Толерантність

•

^{Компроміс}

•

^Вибір

•

Відповідальність

•

Громадянськість ПРиНЦиПи Й  ЦІННОСТІ ДеМОКРаТІЇ

ТеМа 1. ДеМОКРаТичНа ДеРжаВа

71

із боку органів державної влади, держав­

них установ, органів місцевого самовря­

дування тощо;

•

громадський та державний контроль за використанням коштів на передвиборчу агітацію з  боку кандидатів та політич­

них партій.

8. Проведення процедури голосування.

Сучасне голосування може відбуватися різ­

ними способами:

•

підняттям рук (практикується в  деяких країнах у  невеликих поселеннях під час  виборів органів місцевого самовря­

дування);

•

із застосуванням електронних машин шляхом натискування на кнопки або ва­

желі (використовується в  СШа).

•

найпоширеніший спосіб — на паперових бюлетенях для голосування, коли навпро­

ти прізвища кандидата, що обирається, ставлять певний знак (цей спосіб засто­

совується в  Україні).

Голосування проводиться в  день вибо­

рів або в  день повторного голосування.

В  Україні дільнична виборча комісія зо­

бов’язана сповістити виборців про час та місце голосування не пізніше ніж за 15 діб до дня проведення виборів. Це голосуван­

ня має відбуватися у спеціально облад наних приміщеннях.

Кожен виборець має голосувати таємно та тільки за одного з  кандидатів, поданих до списку. Також заборонена присутність

інших осіб під час заповнення виборчого бюлетеня.

У більшості країн виборець голосує без­

посередньо за кандидата (прямі вибори). У де­

яких країнах застосовуються непрямі ви­

бори. Тобто громадяни спочатку обирають проміжні органи (колегії виборців), які по­

тім обирають того кандидата, за якого їм до­

ручили голосувати громадяни.

9. Проведення підрахунку голосів. В Укра­

їні підрахунок голосів здійснюється ви ключно членами дільничної виборчої комісії відпо­

відно до визначених законодавством правил.

Він розпочинається одразу після закінчення часу голосування. Після закінчення підра­

хунку голосів члени дільничної виборчої ко­

місії складають та підписують протоколи, де, зокрема, зазначають кількість голосів, що були віддані за кожного кандидата чи партію.

10. Встановлення результатів виборів.

В  Україні під час виборів Президента та ви­

борів до Верховної Ради результати виборів оголошує ЦВК, результати місцевих виборів — окружні та територіальні виборчі комісії.

Іноді виникає необхідність провести пов­

торні вибори. Це відбувається у випадку, ко­

ли в  певному виборчому окрузі балотували­

ся не більше двох кандидатів, і жоден із них не набрав достатньої кількості голосів, або коли всеукраїнські вибори з  певних причин були визнані недійсними або такими, що не відбулися.

7. Політичні партії

Серед недержавних організацій головну роль у  політичній системі суспільства віді­

грають політичні партії. Від громадських рухів і  груп вони відрізняються наявністю організації (професійного апарату, що займа­

ється діяльністю партії), політичної програ­

ми й  мети діяльності.

Серед функцій, які виконують у  сучас­

ному соціумі політичні партії, найважливі­

шими вважають такі:

цікаво знати

Відповідно до чинного українського законо- давства, чергові вибори до Верховної Ради Украї- ни відбуваються в  останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України. Вибор- чий процес чергових виборів депутатів розпочи- нається за 90 днів до дня голосування. ЦВК оголо- шує про початок виборчого процесу не пізніше як за 91 день до дня голосування.

РОЗДІЛ IV. ДеМОКРаТичНе СУСПІЛьСТВО Та ЙОГО ЦІННОСТІ

72

•

боротьба за здобуття влади в державі, фор­

мування правлячої еліти та складу уряду;

•

здійснення зв’язку між суспільством і  державою;

•

визначення цілей, розробка ідеології, програм, прагнення сформувати страте­

гію розвитку суспільства й  переконати громадян у  її доцільності;

•

відбір і  формування політичної еліти та лідерів для всіх рівнів політичної систе­

ми суспільства;

•

політична соціалізація громадян.

Головними серед них вважають претен­

зії політичних партій на державну владу та участь у її здійсненні. Щодо державної влади партія може обстоювати різну позицію. Пар­

тія може бути в непримиренній опозиції, ви­

ступаючи проти існуючого державного ладу.

У  цьому випадку партія прагне здобути вла­

ду, щоб змінити саму державу. Іншим варі­

антом опозиційності є  той, що спрямований не проти існуючого державного ладу, а  про­

ти здійснення певної політики. Партія може бути також конструктивною опозицією, ви­

ступаючи з  критикою того, із чим вона не

згодна в діях уряду, підтримуючи те, що вва­

жає правильним.

Для класифікації сучасних політичних партій застосовують такі критерії:

•

за світоглядними позиціями партії поді­

ляють на прагматичні, які не мають іде­

ологічних програм і  прагнуть залучити якомога більше прихильників для пере­

моги на виборах, та ідейно­політичні, які керуються певними ідейними принципа­

ми (консервативні, ліберальні, рефор­

містські, революційні тощо);

•

за принципами організації  — масові (залучають до своїх лав якомога біль­

ше членів), кадрові (об’єднують неве­

лику кількість професійних політиків), партії, створені на засадах індивідуаль­

ного членства, партії з  відсутнім офі­

ційним членством (належність до неї визначають голосуванням за її канди­

датів на виборах), партії з колективним членством (профспілки, трудові колек­

тиви тощо);

•

за соціальними засадами  — партії, що представляють інтереси окремих верств цікаво знати

із підручника з  політології м. юрія про виборчий процес у  сШа Президентська кампанія в США проходить у де-

кілька етапів.

Перший етап  — висування кандидатів на поса- ди президента і  віце-президента. Сама система ви- сування кандидатів достатньо складна, тому що не прописана в  Конституції і  визначається законодав- ством кожного штату. Після Другої світової війни за- твердилася практика первинних виборів (прайме- різ), через які прибічники партії (Демократичної або Республіканської) визначаються з партійними канди- датами на загальні вибори чи голосують за делега- тів, яких вони уповноважують голосувати за конкрет- ного кандидата на національному з’їзді партії. Самі праймеріз можуть бути двох типів: закриті  — у  їх- ній роботі беруть участь тільки зареєстровані чле- ни цієї партії; відкриті  — прибічники однієї партії можуть брати участь тільки у  праймеріз іншої пар- тії… Крім праймеріз, існує й інший спосіб визначен- ня делегатів на національний з’їзд партії  — прове- дення багатоступеневих партійних конференцій.

Другий етап — проведення національних з’їздів партій, на яких кожна партія визначає свого канди- дата на посаду президента й віце-президента. З’їзди несуть велике пропагандистське навантаження і  за формою нагадують театралізований мітинг, даючи старт президентській кампанії.

Вирішальний етап  — національні вибори, які дозволяють визначити переможців  — президента і  віце-президента. Їх проводять у  вівторок, після першого понеділка в  листопаді кожного високосно- го року. Виборець, голосуючи за кандидата тієї чи іншої партії на посаду президента, насправді голо- сує за виборців, висунутих цією партією в цьому шта- ті. Кандидат у  президенти, що набрав у  цьому штаті більше голосів, ніж його суперник, отримує голоси всіх виборців штату (за принципом «переможець от- римує все»). Тому принципове значення має навіть мінімальна перевага голосів, відданих за вибор- ців  штату.

Наступний етап  — голосування колегії вибор- ців (грудень). Кандидати в  президенти і  віце-прези- денти мають отримати більше половини голосів ви- борців (не менше ніж 270 із 538 голосів). Списки з  підсумками голосування направляються голові се- нату (за Конституцією ним є  віце-президент).

Заключний етап  — спільне засідання обох па- лат Конгресу (січень наступного за виборами ро- ку), на якому оголошуються списки колегій вибор- ців. Конституція передбачає, що якщо жоден із кандидатів не отримав більшості голосів виборців, президента буде визначено голосуванням палати представників.

In document (1)(2)УДК Г51 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від Видано за рахунок державних коштів (сторінка 64-74)