МЕТОДИЧНІЙ РОБОТІ КОЛЕДЖУ
2.1. Готовність викладачів іноземних мов коледжу до професійного саморозвитку
Зміни, що відбуваються в нашій країні, зокрема у її економічній, політичній та соціальній сферах, зумовлюють потребу у перетворенні й оновленні системи педагогічної освіти. Національна Доктрина розвитку освіти метою державної освітньої політики визначає «створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати й зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти» [38]. Значною мірою успішне досягнення цієї мети залежить від педагога, який має орієнтуватися на постійний саморозвиток, уміти оволодівати інноваційними технологіями організації навчально- виховного процесу. А це можливо лише завдяки усвідомленій самоосвіті, що забезпечуватиме підтримку високого рівня компетентності педагога впродовж його професійної діяльності.
У зв’язку з цим перед закладами вищої освіти постає завдання створити педагогічні умови, що були б орієнтовані на стимулювання самостійної і самоосвітньої діяльності педагогів.
Проте надзвичайно важливою є проблема здатності викладача іноземних мов коледжу адекватно до сучасних освітніх потреб та вимог ринку інтелектуальної праці реалізовувати власний особистісно-професійний потенціал. Адже програми дисциплін іншомовного циклу у коледжі
передбачають формування конкурентоспроможного фахівця засобами іноземної мови не тільки культурологічного та побутового, але й відповідного професійного рівня. Отже, уваги науковців потребують питання професійного саморозвитку викладачів іноземних мов коледжу, здатних належним чином й кваліфіковано не лише формувати іншомовну компетентність студентів, але й сприяти професіоналізації майбутніх фахівців, поглиблюючи зміст навчальних дисциплін тематикою професійного спрямування. Тому важливого значення набуває визначення пріоритетних напрямів удосконалення професійної діяльності викладача іноземних мов у коледжі з погляду удосконалення його професійних навичок та вмінь.
Упродовж десятиліть проблемами професійного вдосконалення викладачів коледжу, зокрема викладачів іноземних мов, аналізуванням питань підвищення їх фахової майстерності опікується велика кількість науковців. У колі їхніх науково-дослідних інтересів – проблеми формування іншомовної комунікативної компетентності викладачів іноземної мови (А. Атабекова, А. Бударіна, О. Бернацька, В. Махінов, О. Романовський та інші), визначення вимог до особистості викладача іноземної мови (Н. Волкова, О. Божок, Н. Кузьміна, О. Щербаков та інші), удосконалення його педагогічної майстерності (І. Зязюн, Н. Ничкало та інші), а також методичної та лінгвістичної компетентності викладача іноземної мови у ЗВО (О. Верещагіна, Н. Гальскова, Н. Гез, В. Костомаров, В. Сисоєв, О. Тарнопольський, О. Щукін та інші) [42].
Процес формування іншомовної комунікативної компетентності студента у форматі навчання дисциплін іншомовного спрямування має свої особливості, що визначають вектор діяльності викладачів іноземних мов.
Такими особливостями є, з одного боку, соціокультурна спрямованість змісту освітнього процесу, з іншого – необхідність на тлі іншомовленнєвого матеріалу формувати у студентів різного фаху професійні навички і вміння відповідно до засад міждисциплінарного підходу [110].
Успіх опанування іноземних мов як засобу міжкультурної комунікації залежить, серед усього іншого, від особистості викладача коледжу. Цей факт змушує педагога визначити стратегію власної професійної діяльності у ході формування у студентів сукупності іншомовних умінь. Для викладачів іноземних мов коледжу, окрім високого науково-методичного рівня фахової майстерності (знати та реалізовувати методику навчання іноземних мов як системи, основні методи навчання іноземних мов,основи теорії формування граматичних мовленнєвих навичок, основи теорії формування лексичних мовленнєвих навичок,основи теорії формуванняслухово-вимовних мовленнєвих навичок,основи теорії формування техніки письма, основи теорії формування вмінь аудіювання, основи теорії формування вмінь читання, основи теорії формування вмінь говоріння, основи теорії формування соціокультурної компетентності, основи теорії формування навчальної компетенції,основи теорії контролю та оцінювання у навчанні іноземних мов),важливо мати широку культурологічну освіченість, а також відповідні особистісні якості.
У сучасних умовах реформування вищої освіти радикально змінюється статус викладача іноземних мов коледжу, його освітні функції, відповідно зростають і вимоги до його професійної компетентності, рівня його професіоналізму.
Сучасний стан розвитку суспільства актуалізує необхідність всебічного дослідження такого феномену як «професійно-педагогічна компетентність викладачів іноземних мов коледжу».
Підґрунтя компетентності фахівця, на думку українських науковців, становлять діяльність, спілкування та саморозвиток. Професійно-педагогічна компетентність – це професійна підготовка і здатність суб’єкта праці до виконання завдань та обов’язків діяльності, міра й основний критерій його відповідності вимогам професійної діяльності.
Основними компонентами професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов визначено:
1. Знання – це переважно логічна інформація про довкілля та внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості.
2. Уміння – психічні утворення, що полягають в оволодінні людиною способами та навичками діяльності.
3. Навички – дії, сформовані в процесі повторення й доведені до автоматизму.
4. Професійна позиція – система сформованих настанов і орієнтацій, відношень та оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності й перспектив, а також домагань, що визначають характер дій та поведінки загалом. Процес формування професійної позиції ґрунтується на спрямованості особистості (психологічна властивість, що поєднує цінності, прагнення, потреби особистості людини).
5. Індивідуально-психологічні особливості людини – поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, що визначають індивідуальність, стиль діяльності, поведінки й мають прояв у якостях особистості.
6. Акмеологічні варіанти – внутрішні збудники, що зумовлюють потребу в саморозвитку, творчості та самовдосконаленні [6, с. 59-60].
Так, знання, уміння і навички є рольовими характеристиками професійної компетентності викладачів іноземних мов коледжу. Решта компонентів є суб’єктивними характеристиками, що вказують на ставлення викладача іноземних мов до діяльності та його індивідуальний стиль.
Актуальними у світлі зазначеного вище є виокремлення структурних компонентів професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов коледжу.
В одній із наукових праць А. Маркової увиразнюється визначення професійної компетентності як «психічного стану, що дає змогу діяти самостійно і відповідально; володіння людиною здатністю й умінням виконувати певні трудові функції, що полягаютьу результатах праці людини»
[135].
В. Лозовецька стверджує, що професійна компетентність викладачів іноземних мов коледжу – це інтегративна якість, що охоплює рівень оволодіння професійними знаннями, уміннями й навичками, а також особистісну компетентність, що виявляється, перш за все, у комунікативності, творчості й креативності. Важливими у професійній компетентності викладачів іноземних мов коледжу також є особистісна варіативність, гнучкість, готовність до постійного саморозвитку та самовдосконалення. Особистісний компонент професійної компетентності зумовлює здатність викладачів іноземних мов до самостійного вибору власної стратегії професійної діяльності в нових умовах праці[122, с. 20-23].
Компетентність – це явище, що складається з великої кількості відносно незалежних один від одного компонентів. Деякі з них належать до когнітивної сфери, а інші – до емоційної. Ці компоненти можуть замінювати один одного як складники ефективної поведінки [24]. Водночас ці «види компетентності» становлять зміст «мотиваційні здібності» [17, с. 42].
На переконання Н. Дем’яненко, компетентність – це здатність ухвалювати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію при виконанні функціональних обов’язків [51, с. 322-331].
Компетентність викладачів іноземної мови містить в собі «не тільки професійні знання, навички і досвід у спеціальності, але й ставлення до справи, визначені (позитивні) схильності, інтереси й прагнення, здатність ефективно використовувати знання й уміння, а також особистісні якості для забезпечення необхідного результату на конкретному робочому місці у конкретній робочій ситуації» [104, с. 96].
На думку О. Жукової та О. Орлова, «компетентність» – це рівень освіти спеціаліста певної галузі, соціальних і індивідуальних форм активності, що дає можливість особі в межах власної здатності та статусу успішно функціонувати в суспільстві [46, с. 107-112].
Інший підхід до поняття компетентності надає О. Заболоцька, пропонуючи формулу компетентності тлумачити як суму мобільності знань
та гнучкості методу. Вона вважає, що компетентність фахівця відрізняється здатністю особистості серед множини рішень вибирати оптимальне, аргументовано відхиляти хибні, піддавати сумніву ефективність вибору його прийняття [63]. Таким чином, компетентність викладачів іноземних мов передбачає постійне оновлення знань, володіння новою інформацією для успішного вирішення професійних завдань. Компетентний викладач має не лише усвідомлювати сутність проблеми, але й уміти її розв’язувати практично.
І. Зимня пропонує таке визначення компетентності: рівень вмінь особистості, що відображає ступінь відповідності певної компетенції й дає можливість конструктивно діяти в мінливих соціальних умовах [68, с. 36].
Основу компетентності фахівця, на думку сучасних науковців Н. Бібік [16], О. Бодальова [20], В. Бондаря [23] та інших, становлять компетентності діяльності, спілкування й саморозвитку.
Опрацювання науково-теоретичних джерел відповідної проблематики дає змогу пересвідчитися, що професійна компетентність викладачів іноземних мов коледжу – це професійна готовність і здатність суб’єкта праці до виконання завдань і обов’язків діяльності, ступінь та основний критерій його відповідності вимогам професійної діяльності.
Окрім зазначеного,варто згадати ще й те, що для різних видів діяльності дослідники І. Зимня [68], Н. Кузьміна [113], А. Маркова[135]
виділяють різноманітні види компетентностей.
Унаукових працях В. Бобрицької [19], О. Заболоцько [62], Н. Кічук [104] представлено аспекти професійної компетентності викладача, а саме: управлінський аспект: як викладач аналізує, планує, організовує, контролює, регулює навчальний процес взаємин із слухачами; психологічний аспект: як впливає особистість викладача на слухачів, як педагог враховує індивідуальні здібності слухачів; педагогічний аспект: за допомогою яких форм та методів викладач здійснює навчання слухачів.
Аналіз психолого-педагогічних досліджень свідчить про неоднозначність визначення поняття «професійна компетентність викладачів». Яскравим прикладом сутності окресленого феномену є погляд О. Заболоцької. Вона вважає, що це стійка здатність до діяльності зі знанням справи [62]. На думку О. Дубасенюк,це сукупність умінь педагога, його спроможність по-новому структурувати наукове і практичне знання. До структурних елементів професійної компетентності педагога дослідниця зараховує спеціальний, професійний, методичний, соціально-психологічний, диференціально-психологічний та аутопсихологічний види компетентності [59, с. 190-197].
Професійну компетентність викладачів іноземних мов коледжу можна тлумачити як, особистісні можливості викладача іноземних мов, які дають змогу йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього необхідно знати педагогічну теорію, вміти застосовувати її в практичній діяльності [97].
Як зазначає А. Маркова, категорія професійно-педагогічної компетентності визначається рівнем власне професійної освіти, досвідом та індивідуальними здібностями особистості педагога, її мотивованим прагненням до безперервної самоосвіти та самовдосконалення упродовж життя, творчим і відповідальним ставленням до справи [135,с. 116].
Як різновид психологічної компетентності розглядає професійну компетентність В. Ільчук, пов’язуючи її з результатом практики навчання у відповідній предметній спеціалізації [77].
У сучасних умовах модель професійного саморозвитку викладачів іноземних мов у коледжі є особливим об’єктом педагогічного аналізу в межах системно-цільового, інтеграційного проектування. Це дає змогу врахувати всю складність феномену професійного саморозвитку викладачів іноземних мов коледжу, що має виявлення у багатьох вимірюваннях одночасно: як підсистема культури та форма діяльності, механізм
професійної соціалізації й особлива реальність становлення розвитку, самореалізації індивіда.
У контексті вивчення теоретичних засад проблеми, Н. Гальскова вважає, що викладачі іноземних мов повинні володіти професійною компетенцією, тобто здатністю ефективно здійснювати свою викладацьку (навчальну) діяльність. Показником сформованості цієї компетенції є готовність до професійного саморозвитку викладачів іноземних мов, що складається із його здатності сукупно застосовувати професійні знання й уміння на практиці, переносити їх у нові умови навчання, а також позитивне ставлення до своєї професійної діяльності [41, с. 118].
На думку Н. Гальскової, викладачі іноземних мов коледжу повинні володіти наступними професійними знаннями: системи мов й лінгвістичних та лінгводидактичних категорій, а також культури країни досліджуваної мови, її історії та сучасних проблем розвитку; основних положень концепції вищої освіти у певний період розвитку суспільства й державної політики в галузі іншомовної освіти; з психології особистості в кожну конкретну епоху її розвитку, закономірностей опанування іноземних мов у навчальних умовах; основних вимог, що висуваються суспільством і наукою до викладачів іноземних мов у коледжі, рівня його професійної майстерності й особистісних якостей; головних закономірностей навчання іноземних мов та своєрідності всіх складових процесу навчання: цілей, змісту, методів, засобів навчання з погляду їх історичного розвитку та сучасного стану [41].
Нестандартним є підхід О. Жукової [46] та О. Заболоцької [62] до визначення поняття «професійно-педагогічна компетентність викладача». На їхню думку, це стан, який дає змогу викладачеві діяти самостійно й відповідально, вміти виконувати функції, пов’язані з результатами праці.
Таким чином, термін «професійно-педагогічна компетентність викладачів іноземних мов» ґрунтується на персонологічному, персоналістичному й професіографічному підходах.
Отже, поняття «професійно-педагогічна компетентність викладачів іноземних мов» виражає готовність викладачів іноземних мов до професійного саморозвитку, що виявляється у самостійному та ефективному розв’язанні педагогічних завдань, що формулюються ним самим або адміністрацією освітньої установи. Для здійснення цієї діяльності педагогові необхідно знати педагогічну теорію, уміти й бути готовим застосовувати її на практиці. Таким чином, педагогічну компетентність можна трактувати як єдність теоретичної й практичної підготовленості викладача іноземної мови до здійснення своєї професійної діяльності [147].
Професійно-педагогічна компетентність викладачів іноземних мов коледжу – це не лише глибокі фахові знання, професійні вміння та навички, але й постійне вдосконалення власної культури, розширення сфери психолого-педагогічних знань та вмінь з урахуванням індивідуально- психологічних особливостей усіх учасників навчально-виховного процесу.
Аналіз досліджень з проблеми професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов коледжу засвідчує, що вони спрямовані на розвиток й удосконалення професійних та особистісних якостей педагога й організацію наступності у процесі самовиховання професійної компетентності, на визначення кореляції між професійною готовністю і компетентістю.
Наявність педагогічних зразків, норм і правил, якими характеризується особистісна й діяльнісна сторони професійного саморозвитку викладачів іноземних мов, потребує обґрунтування педагогічних умов професійного саморозвитку викладачів іноземних мов у НМР коледжу.
У теорії та практиці педагогічної освіти існують загальні вимоги щодо характеристики закономірностей формування особистості. Характеризуючи ці вимоги як основні, вважаємо за необхідне доповнити їх перелік такими вимогами, що відображають особливості професійно- педагогічноїкомпетентності викладачів іноземних мов НМР коледжу. По- перше, ці вимоги мають розкриватися на підставі низки якісних показників,
за мірою проявлення яких можна зробити висновок про більший чи менший ступінь вираженості цієї вимоги; по-друге, ці вимоги мають відображати динаміку визначуваної якості в часі й культурно-педагогічному просторі.
Зміст професійної-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов у НМР коледжу має відображати рівень розвитку особистісних якостей викладачів іноземних мов коледжу як суб’єкта професійної діяльності, ступінь оволодіння змістом дисциплін професійного спрямування й засобами вирішення професійних завдань. Вважаємо доцільним виокремити кілька складових професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов у НМР коледжу.
До першої групи належать показники, що ґрунтуються на положеннях Я-концепції. Вони визначаються рівнем мотиваційно-ціннісного ставлення викладачів іноземних мов коледжу до професійної діяльності та рівнем розвитку професійно важливих якостей.
Друга група охоплює діяльнісні показники професійної компетентності викладачів іноземних мов коледжу. Вони характеризують рівень розвитку розвиненості його професійної компетентності у розв’язанні системи професійних завдань. Ці показники визначаються рівнем професійних знань та ступенем сформованості педагогічних умінь.
Остання, третя група – це соціальні показники. Ця група характеризується рівнем професійної ідентичності особистості викладачів іноземних мов коледжу в умовах соціально-освітнього середовища, визначенням своєї ролі в ньому та реалізацією педагогом соціально значущих для суспільства цілей.
Поряд із виокремленням загальних вимог до професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов коледжу, вважаємо за доцільне вирізнити три системотвірних показника професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов коледжу: регуляційний, стабілізаційний, перетворювальний (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1 Професійно-педагогічна компетентність викладачів іноземних мов
коледжу
Системотвірні показники професійно-педагогічної компетентностівикладачів
іноземних мов коледжу
Вимоги до професійно- педагогічноїкомпетентності
викладачів іноземних мов коледжу
Загальні показники сформованостіпрофесійно- педагогічної компетентності
викладачів іноземних мов коледжу
Регуляційний особистісно-педагогічної спрямованості
1. Готовність до роботи у системі людина-людина.
2. Система сформованих
настанов,орієнтацій, відносин і оцінок внутрішнього та
навколишнього досвіду.
3. Рівень домагань, що визначають характер дій, поведінки.
професійної ідентичності
1. Усвідомлення власного образу Я- професійне.
2. Позитивне ставлення до себе як до професіонала.
Стабілізаційний професійної компетентності
1. Рівень сформованості психолого- педагогічних знань.
2. Рівень сформованості
професійних умінь і навичок діяльності.
3. Успішність вирішення
педагогічних завдань у процесі практичної діяльності.
сформованості професійно значимих рис особистості
1. Професійно значимі якості особистості.
2. Педагогічні здібності.
3. Педагогічна культура.
4. Сформованість
антропоцентрованої культури
Перетворюючий
сформованості індивідуально-творчого
стилю діяльності
1. Сформованість індивідуально- творчої технології.
2. Особливості розвитку якостей творчого мислення.
3. Задоволеність педагогічною працею.
Інтегральним показником професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов коледжу, що характеризує його професіоналізм, на наш погляд, є професійнаідентичність та професійно важливі риси особистості. До інтегральних показників, що характеризують професіоналізм
діяльності викладачів іноземних мов коледжу, належать: професійна компетентність й індивідуально-творчий стиль професійної діяльності.
Професійна ідентичність викладачів іноземних мов коледжу проявляється через сукупність таких показників: необхідний рівень професійного центризму й сталу професійно-ментальну позицію, параметрами яких є константа (здатність протистояти змінам у цілях, змісті, методах і формах професійно-педагогічної діяльності), адаптивність (здатність до руйнування неадекватних професійно-педагогічних стереотипів, пов’язаних із традиційною парадигмою педагогічної діяльності), сформованість власного образу як професіонала.Професійна ідентичність стає можливою лише у разі високого рівня опанування викладачами іноземних мов професією та сталим узгодженням основних складових професійного процесу. Ідентичними можнавважати педагогів, які мають стабілізаційний потенціал, у діяльності яких баланс стабілізаційних і перетворювальних компонентів відповідає оптимальному рівню цієї професії.
Професійна компетентність. Аналіз сучасних підходів щодо професіоналізму педагога дає нам змогу з’ясувати, що, по-перше, педагогічна компетентність має освітні рівні: високий, середній, низький; передбачає мотивацію професійного зростання педагогів. По-друге, психолого- педагогічна спрямованість постійно збагачується новими елементами професійної діяльності, джерелом чого слугують як запровадження державних освітніх стандартів вищої освіти, своєрідність освітньої підготовки в університетах, так і особливості певних видів професійної діяльності. По-третє, більшість педагогів-дослідників переконані, що до основи професійної компетентності викладача іноземної мови належать:
синтез отриманих знань (психолого-педагогічних, спеціальних, самоосвітніх), умінь та навичок творчої педагогічної діяльності, що трансформуються із потенційного в реальне; діяльнісний стан, що проявляється як необхідні викладачеві іноземної мови коледжу способи
діяльності для проектування власної технології роботи в системі людина- людина; конструювання логіки соціально-педагогічного процесу; подолання труднощів та проблем, що виникають.
Рівень сформованості професійної компетентності викладачів іноземних мов коледжу тісно пов’язаний із рівнем розвитку професійно значимих рис особистості. До їх складу ми зараховуємо ступінь сформованості антропоцентрованої культури особистості; своєрідні риси таланту (емпатія, оптимізм, доброта, терпіння, уважність, самовладання);
професійну спрямованість пізнавальної сфери та спеціальних здібностей.
У свою чергу рівень розвитку антропоцентрованої культури викладачів іноземних мов коледжу є інтерактивною якістю педагога й проявляється через сукупність таких показників, як ступінь розвитку соціальної налаштованості на повагу до людини, ставлення до людини як самоцінності й мірила всіх речей; ступінь розвитку потреби в самореалізації й саморозвитку.
Важливим показником професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов коледжу є рівень сформованості індивідуально- творчого стилю професійної діяльності. Можна виокремити такі показники індивідуально-творчого стилю професійної діяльності викладачів іноземних мов коледжу: наявність індивідуального концепту педагогічної діяльності;
індивідуально-творча технологія педагогічної діяльності як система способів вирішення педагогічних завдань; задоволеність педагогічною працею;
ступінь сформованості індивідуально-творчого стилю педагогічного спілкування й самоорганізації.
Визначаючи саме поняття індивідуально-творчого стилю професійної діяльності викладачів іноземних мов коледжу, ми виходимо з того, що це сукупність індивідуально-особистісних параметрів, своєрідна композиція педагогічних поглядів, відчуттів, настанов, індивідуальних образів соціально-педагогічної реальності, що зумовлюють індивідуально-творчий підхід до вирішення педагогічних завдань, вибору й реалізації педагогічної технології.
У своєму дослідженні ми спиралися на запропонований О. Коваль підхід щодо індивідуального стилю діяльності особистості у професійній сфері загальних та особливих способів діяльності, що дають їй змогу максимально використовувати моральні й ціннісні якості людини та компенсувати її недоліки [100, с. 95-100].
Сформованість індивідуально-творчого стилю діяльності дає можливість викладачеві іноземних мов коледжу більшою мірою задовольняти власні потреби в самореалізації, оскільки відображає його творчу індивідуальність.
Системне й цілісне уявлення про професійно-педагогічну компетентність викладачів іноземних мов коледжу є для нас необхідною теоретичною передумовою дослідження процесуально-змістових аспектів створення педагогічних умов, за яких успішно відбуватиметься професійний саморозвиток викладачів іноземних мов у НМР коледжу.
Аналіз різних підходів щодо змістового наповнення поняття
«професійно-педагогічна компетентність викладача іноземних мов» дає підстави визначитися із власним тлумаченням досліджуваного феномену.
Професійно-педагогічна компетентність викладача іноземних мов – це інтегративна якість особистості, що містить готовність та здатність людини здійснювати професійно-педагогічну діяльність, яка потребує загальнопедагогічних професійних знань, умінь і навичок, з одного боку, та професійно-особистісних якостей викладача іноземної мови коледжу – з іншого.
У контексті вивчення теоретичних засад проблеми професійного саморозвитку викладачів іноземних мов, варто підкреслити, що аналіз структури професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов коледжу, на наш погляд, доречно розпочати з узагальнення наукових підходів щодо професійно-педагогічної компетентності викладачів.
Науковець Т. Вайніленко [31, с. 13-20] визначає професійно-педагогічну компетентність викладачаяк систему науково-практичних знань та умінь, що
сформовані у процесі навчання й самоосвіти й впливають на якість вирішення професійних завдань, а також певні особистісно-професійні характеристики, необхідні під час виховання та розвитку тих, хто навчається.
У структурі моделі професійно-педагогічної компетентності викладача,за визначенням М. Варія [34, с. 169], можна умовно виокремити організаційно-мотиваційний, методологічний та технологічний блоки умінь.
Організаційно-мотиваційні уміння являють собою комплекс умінь, спрямованих на: визначення освітніх потреб і рівня підготовки тих, хто навчається; вибір стратегії та структурування змісту навчання; поєднання когнітивного і навчального стилів, з’ясування психофізіологічних особливостей; визначення мотиваційних настанов і створення комфортної психологічної атмосфери для тих, хто навчається.
Технологічний та методологічний блоки цієї моделі передбачають уміння: розробити навчальні плани, створити програмові матеріали; обрати відповідні форми, методи й навчально-методичні засоби навчання;
застосовувати різноманітні методики психологічного діагностування;
коригувати навчальний процес відповідно до освітніх потреб того, хто навчається [36, с. 62]. Основою для таких умінь мають стати фундаментальні знання про теорію та психологію навчання людини, викладач повинен бути обізнаний у технологічних питаннях організації навчального процесу.
Професійно-педагогічна компетентність викладача, на думку науковця О. Огієнко, містить в собі (або – охоплює) професійний та особистісний розвиток [145, с. 251]. При цьому професійний розвиток викладача ототожнюється з його знаннями психологічних, педагогічних, методичних особливостей навчання, умінням розробити зміст навчання, спрямованого на ціннісно-орієнтовані навчальні програми, здатністю викликати зацікавлення до навчання через зразкову обізнаність у своїй галузі науки. Науковець надає значної уваги особистісному розвитку викладача, адже ефективність процесу навчання як взаємодії усіх суб’єктів навчальної діяльності залежатиме від чуттєво-рефлексивних умінь педагога, що ми трактуємо як здатність до
рефлексії, розуміння, усвідомленого ставлення до суб’єкта навчального процесу.
Особистісний розвиток, за О. Огієнко [145], передбачає такі критерії, як самоповага (здатність до відкритості у стосунках і реалістичного самосприйняття), толерантність (здатність розуміти та об’єктивно ставитися до людей з протилежними й суперечливими поглядами, відповідальність), комунікативність (здатність до передавання інформації за допомогою різних засобів комунікації: вербальними, інтерактивними й інтернет-методами) та емоційно-вольові навички (здатність до альтернативного мислення, креативність, фасилітація, соціальна чутливість до інших) викладача. Таким чином, викладачі іноземних мов у коледжах мають виконувати когнітивну функцію (уміти створювати конкретно-предметне освітнє середовище), організаторську (мотивування до процесу та перспектив навчання), особистісно-діяльнісну (здатність до фасилітації, тобто полегшення навчального процесу засобами спрямування навчальної діяльності того, хто навчається, у бік самовдосконалення і самоактуалізації) і мати певні особистісні якості, що, виходячи з навчальних потреб, покликані допомогти їм у процесі набуття когнітивного та професійного досвіду тими, хто навчається.
Таким чином, професійний саморозвиток викладачів іноземних мов має бути спрямований на такі складові професійно-педагогічної компетентності викладачів іноземних мов коледжу, а саме: соціально- педагогічну, організаційно-управлінську й рефлексивно-комунікативну.
Соціально-педагогічна компетентність потребує наявності у викладачів іноземних мов коледжу теоретико-методологічної, технологічної бази та спеціально-дисциплінарних знань. Викладач повинен доцільно й правильно застосовувати відповідні методи та організаційні форми, володіти основами суміжних психолого-педагогічних і суспільно-політичних наук, використовувати інтерактивні та інформаційні технології навчання іноземних мов у коледжі, бути обізнаним щодо психофізіологічних, соціально-