МОРФОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ ПАКЛІТАКСЕЛ-ІНДУКОВАНОГО МУКОЗИТУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ Аннюк Т.Й.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра гістології, цитології та ембріології
Науковий керівник – д. мед. н., проф. С.Б. Геращенко
Мукозит є одним із поширених побічних ефектів хіміотерапії і може вражати будь-який орган шлунково-кишкового тракту (від помірного до важкого ступеня в третини пацієнтів).
Мета роботи – вивчити вплив Паклітакселу (П) на морфо-функціональний стан слизової оболонки ротової порожнини в експерименті. П вводили внутріш- ньоочеревинно 20 рандомбредним білим щурам у дозі 0,1 мг діючої речовини в 0,5 мл 0,9% хлориду натрію. Термін досліду – 1, 7, 14 і 27 діб. Гістологічні зрізи забарв- лювали гематоксиліном і еозином. Морфометричне дослідження епітелію слизової оболонки здійснювали з допомогою окуляр-мікрометра МОВ-1-15х із наступною статистичною обробкою отриманих результатів, порівнювалися показники інтак- тних і дослідних тварин. Усі маніпуляції виконані з дотриманням вимог для роботи з експериментальними тваринами.
Встановлено, що на 1-у добу після останнього введення П епітелій слизової оболонки різко стоншився до (25,13±0,84) мкм, інтактні - (75,47±1,24) мкм, р<0,05.
У клітинах базального шару спостерігався каріопікноз, остистого шару – акантоз, поверхневого – збільшена кількість гранул кератогіаліну, рогова смужка потовщи- лася, у власній пластинці слизової оболонки - набряк і помірне повнокров’я. Від 1-ї до 7-ї доби товщина епітелію зросла до (52,49±1,50) мкм, р<0,05 з одночасним поглибленням дистрофічних процесів: у клітинах остистого шару – інтенсивна ке- ратинізація з відшаруванням рогової пластинки компактними групами і на велико- му протязі, акантоз. Сполучна тканина власної пластинки слизової оболонки по- мірно набрякла. На 14-у добу товщина епітелію зменшилася до (39,41±1,410) мкм, р<0,05. Кератоз епітеліоцитів посилився. Рогова пластинка стала щільною, товстою і відокремленою від поверхневого шару епітелію. На 27-у добу товщина епітелію змінилася мало - (37,05±1,71) мкм, порівняно з попереднім терміном (р>0,05), але залишилася зменшеною, порівняно з інтактним станом, р<0,05. У базальному шарі виявлявся каріопікноз, в остистому шарі - великі світлі клітини, у поверхневому зберігалися прояви посиленої кератинізації, рогова смужка розпушувалася, але за- лишалася товстою. У власній пластинці слизової оболонки набряк і повнокров’я не виражені.
Таким чином, отримані результати свідчать за токсичний вплив П на морфо- функціональний стан слизової оболонки ротової порожнини, який клінічно може проявитися мукозитом.
ОЦІНКА ПОШКОДЖУЮЧОЇ ДІЇ ПРИ ПОСТРІЛАХ З СПОРТИВНИХ ЛУКІВ (СУДОВО-МЕДИЧНИЙ АСПЕКТ) Архіпенко Я.М.
Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова Кафедра патологічної анатомії, судової медицини та права
Наукові керівники: к.мед.н., доц. Г.О. Легін, асист. Г.О. Бондарчук
Актуальність: спортивна стрільба з лука набуває все більшої поширеності, по- пулярним стає придбання населенням арбалетів для розваг, мисливства та в якості холодної зброї. Мета: оцінити травмуючи здатність метального снаряду, що набу- ває кінетичної енергії від натягу луку. Матеріали і методи: проведено дослідження пошкоджень, що спричиняються стрілами з наконечниками, що мають різну фор- му бійчиків, при пострілах з двох моделей спортивного луку різної потужності.
З кожної моделі лука проведено по десять пострілів двома видами стріл (трену- вальних та спортивних) Постріли проводилися професійним спортсменом з дано- го виду спорту, фізично підготовленим чоловіком, що не має навичок стрільби з лука, фізично нетренованою жінкою без навичок стрільби з лука з відстані 5 м. По- стріли проводили в мішені: стандартний матеріал для криміналістичної оцінки по- шкоджуючої дії різних видів холодної та вогнестрільної зброї – висушена соснова дошка товщиною 50 мм, щільний бавовняний текстильний матеріал (джинсовий), шкіра з підшкірно-жировим шаром тваринного походження. Ушкодження мішеней досліджували методами: оглядово-описовим, прямої мікроскопії, вимірювальним.
Результати та висновки: 1.Спортивні луки мають вражаючу здатність, яка дозво- ляє їх відносити до холодної зброї згідно Закону України «Про зброю». 2.Ступінь вражаючої дії стріл при пострілах із спортивного лука не залежить від спеціальних навичок стрільця, а лише від його фізичної сили.3.Вражаючі властивості трену- вальних стріл з бійчиками оживальної форми наконечників мають дію, притаману тупим предметам з обмеженою контактуючою поверхнею.4.Вражаючі властивості спортивних стріл з конусоподібними бійчиками наконечників мають дію, притама- ну гострим колючим предметом.5.Вхідні отвори в текстильному матеріалі, в шкірі при пострілах спортивними стрілами з конусоподібними бійчиками мають деякі ознаки, подібні до ознак вхідних кульових отворів від куль калібру 7,62 мм (форма, діаметр, наявність дефекту тканини, кільце зсаднення).
ПАТОМОРФОЛОГІЯ ШИЙКИ МАТКИ НА ФОНІ ОЖИРІННЯ Бажан О.І.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра патоморфології та судової медицини
Науковий керівник – д.мед.н. проф. І.О. Михайлюк, к.мед.н., доц. Е.О. Кіндратів
Сьогодення розглядає ожиріння як одну з основних причин порушення функ- ції репродуктивної системи у жінок, що було доведено в багатьох дослідженнях. В поодиноких публікаціях ожиріння розглядають як один з факторів ризику виник- нення раку шийки матки. Метою дослідження було встановити патоморфологічні особливості шийки матки у жінок з ожирінням. Проведений клініко-морфологіч-
ний аналіз 35 жінок репродуктивного віку з ожирінням віком від 23 до 42 років.
При обстеженні у 5 жінок встановлена нормальна кольпоскопічна картина. У 30 випадках виявлялено наступні зміни багатошарового плоского епітелію: плоский і мікропапілярний оцтово-білий епітелій, ніжна та груба мозаїка, груба пунктація, вогнищева тонка чи груба лейкоплакія, йод-негативні ділянки. При гістологічно- му дослідженні біоптатів шийки матки у всіх випадках мав місце хронічний цер- віцит. У 28 зразках шийки матки верифікований ендоцервікоз, з яких у 4-простий ендоцервікоз, у 13-прогресуючий, в 5-епітелізуючий ендоцервікоз, у 6-залозистий поліп шийки матки. Крім фонових захворювань діагностовано диспластичні змі- ни ектоцервіксу, які у 19 випадках поєднувались з ендоцервікозом. Так у 16 жі- нок встановлено дисплазію шийки матки легкого ступеня, у 9-виявлена помірна дисплазія ектоцервіксу, важка дисплазія багатошарового плоского епітелію шийки матки зустрічалась у 3 випадках. Лейкоплакія встановлена у 4 біоптатах, з яких у 3-проста, в одному випадку проліферуюча (лейкоплакія поєднувалась з помірною дисплазією та акантозом ектоцервіксу). Таким чином, проведений клініко-морфо- логічний аналіз вказує на наявність гіперпластичних процесів та диспластичних змін шийки матки, що свідчить, ймовірно, про ендокринно-метаболічні порушення на фоні ожиріння.
БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СИРОВАТКИ КРОВІ ЗА УМОВ КОРЕКЦІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГІПОТИРЕОЗУ
Биркович В.І.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра фізіології
Науковий керівник – к.мед.н. Тучак О.І.
Зниження функціональної здатності щитоподібної залози (ЩЗ) супроводжу- ється порушенням процесів метаболізму. Тому метою дослідження є вивчення змін тиреоїдного статусу, процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та анти- оксидантного захисту організму щурів з гіпотиреозом та за умов корекції препа- ратом “Йодид-100”. Для дослідження були відібрані статевозрілі щури-самці, ма- сою 150-280 г. Експериментальний гіпотиреоз моделювали шляхом додавання до корму мерказолілу (10мг/100г ваги) протягом 30 днів (Панасюк М.Т. та співавт., 1998). Його корекцію здійснювали препаратом “Йодид-100” (50мкг/добу). Стан ЩЗ оцінювали за рівнем тиреоїдних гормонів у сироватці крові (трийодтироніну - Т3, тироксину - Т4, тиреотропного гормону - ТТГ). Систему перекисного окислення окислення ліпідів (ПОЛ) аналізували за вмістом дієнових кон’югатів (ДК) та ма- лонового диальдегіду (МДА) у сироватці крові. Антиоксидантну систему (АОС) вивчали за загальною антиоксидантною активністю сироватки крові (ЗАОС), вміс- том церулоплазміну, насиченістю трансферину залізом та активністю каталази.
У результаті досліджень тварин з гіпотиреозом встановлено вірогідне зростання вмісту ДК, МДА у сироватці крові на тлі вираженого зменшення ЗАОС, активності каталази, зниження насиченості трансферину залізом. У той же час виявили зрос- тання рівня церулоплазміну. При корекції гіпотиреозу препаратом „Йодид-100”
підвищився рівень тиреоїдних гормонів, знизилась активність ПОЛ та переважно
зросли показники АОС, особливо помітно збільшилась ЗАОС та вміст каталази в сироватці крові. Таким чином, ефективним при гіпотиреозі за умов йододефіциту в експерименті є застосування препарату „Йодид-100”. Про це свідчить зростання вмісту тиреоїдних гормонів, помітна стабілізація метаболічних процесів.
ОСОБЛИВОСТІ БАЛАНСУ В СИСТЕМІ ПОЛ(ПОБ)-АОС У ЩУРІВ ІЗ ГІПОТИРЕОЇДНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ НА ТЛІ КОРЕКЦІЇ
ПРЕПАРАТАМИ ЙОДУ, ЗАЛІЗА, АНТИОКСИДАНТАМИ ТА ДОНАТОРАМИ ОКСИДУ АЗОТУ
Бортник Ю.В.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра фізіології
Науковий керівник – д.мед.н., проф. Н.М. Воронич-Семченко
Мета дослідження: вивчення киснезалежних процесів та стану антиоксидант- ного захисту у щурів із експериментальним гіпотиреозом, за умов корекції гіпо- тиреоїдної дисфункції препаратами йоду, заліза, антиоксидантами та донаторами оксиду азоту. Дослідження виконували на статевозрілих щурах масою 100-150 г, які були розділені на п’ять дослідних груп: 1-ша (n=30) - тварини із гіпофункцією щитоподібної залози (Чарнош С.М., 2007) на тлі йододефіциту (Martinez-Galan J.
R., 1997), 2-га (n=30) - тварини із гіпотиреоїдною дисфункцією за умов комбінова- ного дефіциту йоду та заліза (Ходоровський В.М., 2006), 3-тя (n=30) та 4-та (n=30) – щури із корекцією мікроелементного дисбалансу йодидом калію та у комбінації із гідрооксидом заліза, 5-та (n=30) - тварини із корекцією комбінованого дефіци- ту йоду та заліза йодидом калію, гідрооксидом заліза, α-токоферолу ацетатом та L-аргініну-аспартатом. Контрольну групу склали 30 інтактних тварин. Для оцін- ки рівня процесів ПОЛ знаходили вміст дієнових кон’югатів (ДК), малонового альдегіду (МА) у сироватці крові та тканинах проміжного мозку, щитоподібної залози і печінки. Вільнорадикальне окиснення білків (ПОБ) оцінювали за рівнем їх окислювальних модифікацій (ОМБ) методом спектрофотометрії при довжинах хвилі 356, 370, 430, 530 (нм) у всіх досліджуваних тканинах. Антиоксидантний статус характеризували за активністю каталази (К), супероксиддисмутази (СОД), вмістом церулоплазміну (Цп), глутатіонредуктази (ГР) у сироватці крові, насиче- ністю трансферину залізом (Тр). Встановлено, що у тварин із мікроелементним дисбалансом (1-ша та 2-га дослідні групи) активуються процеси ліпопероксидації (зростає вмісту ДК у сироватці крові та тканині печінки, МА – у сироватці крові та щитоподібній залозі), активуються реакції ПОБ (зростають окремі фракцій ОМБ у досліджуваних тканинах) на тлі зниження активності К, СОД, Тр, Цп, та зростання ГР у сироватці крові. За умов корекції гіпотиреоїдної дисфункції йодидом калію спостерігали стабілізацію ПОЛ, про що свідчить вірогідне зменшення вмісту МА у сироватці крові (на 50 %), тканинах проміжного мозку (на 68 %). У той же час у тканині щитоподібної залози спостерігали активацію ліпопероксидації. Показники усіх досліджуваних фракцій ОМБ зменшувались на 33,37-79,66 % (p2-3<0,05) у різних досліджуваних тканинах щодо аналогічного показника у щурів до корекції мікроелементного дисбалансу. Про підвищення антиоксидантного статусу у тва-
рин 3-ї дослідної групи свідчить суттєве зростання Тр (у 5 разів), активності СОД (майже у 4 рази) щодо аналогічних показників до корекції. При цьому активність К ще залишалась на 67 % нижчою щодо контролю. Введення до схеми корекції антиоксидантів та донаторів оксиду азоту має позитивний вплив на відновлення балансу в системі ПОЛ (ПОБ)-АОС.
Таким чином, у щурів із гіпотиреоїдною дисфункцією на тлі дефіциту йоду та заліза активуються процеси киснезалежного метаболізму (ПОЛ, ПОБ) та знижу- ється антиоксидантний статус тварин. Ефективними для корекції виявлених змін є препарати йоду та заліза. У більшій мірі стабілізує перебіг процесів вільноради- кального окиснення та підвищує антиоксидантний захист введення до схеми корек- ції антиоксидантів і донаторів оксиду азоту.
РІВЕНЬ ПРОМІЖНИХ ПРОДУКТІВ ОБМІНУ ГЛЮКОЗИ ЗА УМОВ ДІЇ НІТРИТУ НАТРІЮ.
Бунчак Д.П., Мосейчук І.І., Курас Л.Д.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра біологічної та медичної хімії імені Г.О. Бабенка Науковий керівни – д.біол.н., проф. Г.М. Ерстенюк
Широке застосування азотних добрив в сільському господарстві призвело до підвищення рівня нітратів та нітритів у ґрунтах і питній воді. З літературних джерел відомо, що при нітритній інтоксикації відбувається інтенсивне утворення метгемоглобіну, порушення транспорту кисню до клітин, зміни зі сторони вугле- водного та ліпідного обмінів. Виходячи з цього, важливими є дослідження перебігу метаболічних процесів за таких умов у клітинах печінки. Нами досліджено кон- центрацію глюкози та рівень лактату і пірувату у плазмі крові і гомогенаті печінки за умов дії нітриту натрію. Інтоксикацію моделювали наступним чином: нітрит на- трію (NaNO2) вводили з питною водою з розрахунку 2,1 мг/кг маси тіла тварини в дозі 1/10 LD50. Інтактні тварини одержували очищену питну воду. Дослідження проводили на нелінійних щурах-самцях із масою тіла 150-220 г. Забір матеріалу проводили під легким ефірним наркозом на 1-у, 14-у та 28-у доби після завершення введення токсикантів. Концентрацію глюкози визначали глюкооксидазним мето- дом; піровиноградну кислоту – за кількістю похідних 2,4-динітрофенілгідразону;
молочну кислоту визначали за реакцією з параоксидифенілом. Проведеними дослі- дженнями встановлено зростання вмісту глюкози у плазмі крові на 20%, а у печінці – зростання у 2-3 рази порівняно з інтактними тваринами протягом усього періоду дослідження. Рівень лактату зростав у 2 рази на 28-у добу в плазмі крові, в той час у клітинах печінки – зростав у 5-6 разів на 1-шу та 28-у доби дослідження порівняно з контрольною групою. Концентрація пірувату збільшувалась у 2 рази на 28-у добу у крові, тоді як у печінці знаходилась в межах норми. Одержані дані вказують на порушення метаболізму вуглеводів у печінці за умов інтоксикації нітрит-йонами і зумовлюють необхідність поглибленого вивчення обміну вуглеводів за дії азотов- місних сполук.
БІОЛОГО – ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТИСУ ЯГІДНОГО ІВАНО – ФРАНКІВЩИНИ ТА МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ
ЙОГО В ПРАКТИЧНІЙ МЕДИЦИНІ Варнава Н.Я.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра медичної біології і медичної генетики Науковий керівник – д.біол.н., проф. В.П. Стефурак
Актуальність даного дослідження зумовлена існуючою проблемою збере- ження та відтворення біорозмаїття живої природи, зокрема тиса ягідного; еколо- гічними, медичними, господарськими та декоративними значеннями тиса ягід- ного, що перебуває на межі знищення. Метою роботи було: вивчити поширення та стан насаджень, біолого - екологічні особливості тиса ягідного (Taxus baccata L.) в Івано-Франківській області; запропонувати шляхи збереження і відтворення цінного релікту третинного періоду, що має медичне значення. Об’єктом даного дослідження було обрано реліктове дерево – тис ягідний (Taxus baccata L.). Вста- новлено, що тис ягідний поширений на території Княж двірського тисового запо- відника в Печеніжинському лісництві Коломийського держлісгоспу. Він росте як домішка в лісостанах свіжої та вологої ялицевої бучини, що займає правобережні високі і стрімкі схили річки Прут. Завдяки багатим на кальцій грунтам і м’якому клімату склад деревостану та підріст густий. Тис росте в оточенні таких порід, як бук, ялиця, граб, горобина, ліщина, калина, бузина червона. Показано високу ефективність біопрепаратів, що виготовляють з тиса ягідного в практичній ме- дицині, особливо при пухлинах молочних залоз, яєчників, а також при розладах нервової системи.
Практичне значення роботи полягає в тому, що вона дозволяє створити базу даних для майбутнього моніторингу за тисом ягідним на теренах області.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОТИМІКРОБНОЇ ДІЇ ПРЕПАРАТУ
“СТОМАТОФІТ A” І ЙОГО КОМПОНЕНТІВ Василик З.В.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра мікробіології
Науковий керівник – д.мед.н., проф. Р.В. Куцик
В останні роки великої поширення набули проблеми запальних захворюван- ня слизової оболонки рота. Тому актуальним є дослідження препаратів, що мають протимікробну дію на мікрофлору ротової порожнини. Нами вивчено протимі- кробні властивості комплексного лікарського препарату “Стоматофіт A”, а також його компонентів: кори дуба, суцвіть ромашки, листків шавлії, трави арніки, трави м’яти перцевої та кореневищ аїру .
За допомогою методу дифузії в агар було встановлено, що найбільшу проти- мікробну активність проявили комплексний препарат Стоматофіт та його компо- ненти екстракти кори дуба і трави чебрецю. Із яких найбільшу зону затримки росту було виявлено у перших двох. Слабку дію встановлено у листя шавлії і кореневища
аїру. Суцвіть ромашки, трава м’яти перцевої, трава арніки не проявили бактери- цидної дії.
Мікробіологічні дослідження свідчать, що протимікробні властивості Стома- тофіту визначаються головним чином присутністю в препараті біологічно активних речовин кори дуба.
ВПЛИВ ХЛОРИДУ КАДМІЮ НА РІВЕНЬ ПРОМІЖНИХ ПРОДУКТІВ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ
Гавенко Б., Старчевський Р., Русначук І., Бойчук Н.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра біологічної та медичної хімії імені Г.О. Бабенка
Наукові керівники: д.біол.н, проф. Г.М. Ерстенюк, асист. Л.Д. Курас
Серед глобальних забруднювачів довкілля кадмій займає одне із провідних місць, оскільки, потрапивши до організму тварин, накопичується у тканинах пе- чінки та нирок, здатний утворювати біокомплекси з металотіонеїнами, порушувати окисно-відновні процеси. Зміни структури та проникності біомембран за умов ток- сичної дії солей кадмію є однією із причин виникнення дисбалансу ензимних сис- тем у клітині, що призводить до зміни гомеостазу організму. В організмі людини він понижує активність ферментів травлення, знижує інтенсивність процесів синтезу глікогену у печінці, порушує функцію підшлункової залози, зумовлює розвиток гіпертонії. Враховуючи політропність дії іонів кадмію, актуальними є досліджен- ня щодо впливу сполук адмію на процеси енергозабезпечення. Нами досліджено концентрацію глюкози та рівень лактату і пірувату у плазмі крові і гомогенаті пе- чінці за умов дії іонів кадмію. Інтоксикацію моделювали наступним чином: хлорид кадмію (CdCl2) вводили внутрім’язово з розрахунку 1,2 мг/кг маси тіла тварини в дозі 1/10 LD50. Інтактні тварини одержували очищену питну воду. Дослідження проводили на нелінійних щурах-самцях із масою тіла 150-220 г. Забір матеріалу проводили під легким ефірним наркозом на 1-у, 14-у та 28-у доби після завершення введення токсикантів. Концентрацію глюкози визначали глюкооксидазним мето- дом; піровиноградну кислоту – за кількістю похідних 2,4-динітрофенілгідразону;
молочну кислоту визначали за реакцією з параоксидифенілом. Проведеними до- слідженнями встановлено зростання вмісту глюкози у плазмі крові на 20%, а у пе- чінці – зниження у 2-3 рази порівняно з інтактними тваринами протягом усього періоду дослідження. Рівень лактату зростав у 2 рази на 28-у добу в плазмі крові, в той час у клітинах печінки – зростав у 4 рази порівняно з контрольною групою.
Концентрація пірувату збільшувалась у 2 рази на 28-у добу у крові, тоді як у печінці знижувався у 2 рази порівняно з нормою. Одержані дані вказують на порушення метаболізму вуглеводів у печінці за умов інтоксикації йонами кадмію і зумовлюють необхідність подальшого вивчення цих процесів.
МОРФОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕЙРОПАТІЇ У ЩУРІВ ПІД ВПЛИВОМ ПАКЛІТАКСЕЛУ
Гевка О.І.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра гістології, цитології та ембріології Науковий керівник – д.мед.н., проф. С.Б. Геращенко
Периферійна нейропатія як побічний ефект антинеопластичного засобу Па- клітакселу відомий давно, проте залишаються до кінця не зрозумілими патоморфо- логічні механізми її виникнення. Тому метою нашого дослідження було вивчення структури мієлінових нервових волокон (МНВ) у процесі розвитку паклітаксел- ін- дукованої нейропатії. Об’єктом вивчення були сідничі нерви білих рандомбредних щурів, яким вводили хіміопрепарат внутрішньоочеревинно за визначеною схемою.
Забір матеріалу дослідних і контрольних щурів проводили на 1, 7, 15, 27, 60, 90, 120 доби експерименту. Гістологічні зрізи забарвлювались толуїдиновим синім. Мор- фометричне дослідження МНВ здійснювалося з допомогою програмного забезпе- чення UTHSCSA Image Tool for Windows (version 2.00) в інтерактивному режимі з застосуванням мікрофотонасадки МФН-10 із наступною статистичною обробкою даних. Встановлено, що площі нервових провідників у контрольної групи тварин зосередженні в основному в межах від 20 до 100мкм2, з піком діаграми в інтервалі 20-40мкм2 – 42,21±1,03%. Вже на 1-у добу досліду спостерігаються розподіл відсо- ткових даних у різних проміжках без вираженої переваги одного з них (20-40 мкм2 – 13,69±0,28%; 40-60 мкм2 – 14,43±0,93% 60-80 – 10,15±0,6%, р<0,05). З’являються і не представлені у контролі інтервали великих показників площ МНВ – 140-160 мкм2 – 9,06±0,08%; 160-180 мкм2 – 6,7±0,3; 180-200 мкм2 – 4,82±0,02%, а також від 200 до 300 мкм2, проте в незначній кількості – разом близько 2%. На 7-у добу до- мінують площі МНВ в межах 60 - 80 мкм2 – 25,62±1,83%, що приблизно в 1,7 рази більше ніж на 27добу експерименту; а на 60-у добу відмічаємо появу дуже великих за площою нервових волокон в проміжку 340-360мкм2, хоча і в малому відсотково- му значенні - 0,08. При світлооптичному дослідженні картина зрізів сідничих нервів дослідних тварин дуже поліморфна на ріних термінах та в порівнянні з інтактною групою. Спостерігаються МНВ переважно середнього розміру, округлі, з набряком осьових циліндрів. Мієлінова оболонка в частини нервових провідників однорід- на, потовщена, а у інших - концентрично пластинчаста, трапляються відшнуровані фрагменти мієлінової оболонки, що лежать у площині осьового циліндра. Подекуди візуалізуються ділянки повної дегенерації МНВ. Також відмічаємо субпопуляції ве- ликих волокон з вакуолізованою мієліновою оболонкою та атрофованими аксонами.
Наявна певна кількість нервових провідників з примхливим виглядом гіпертрофо- ваної мієлінової оболонки, зовнішній контур якої гладкий, а внутрішній містить різ- ного вигляду випинання. Нервові волокна малих розмірів мають вигляд округлої, зірчастої чи полігональної форми з щілиноподібними аксонами.
РАННЯ ОЦІНКА ЛЕГЕНЕВОГО УШКОДЖЕННЯ
ПРИ КРИТИЧНИХ СТАНАХ В ЕКСПЕРИМЕНТІ ЗА ДОПОМОГОЮ КОЕФІЦІЄНТУ ЛЕГЕНЕВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ЗА ЛЕЙКОЦИТАМИ Герасимчук М.Р.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра патологічної фізіології
Науковий керівник – д.мед.н., проф. Л.М. Заяць
Одним з критичних станів організму є гострий розлитий перитоніт (ГРП), летальність при якому коливається від 20% до 92,8% у залежності від стадії захво- рювання та розвитку ускладнень і не має тенденції до зниження. Основною при- чиною високої смертності є розвиток синдрому гострого ураження легень (СГУЛ), що маніфестує дихальною недостатністю (ДН). Ознаки ДН визначаються у 40,6%
пацієнтів з вторинним перитонітом і у 69,6% з третинним.
Метою роботи було встановити ранні маркери гострого легеневого ушко- джуння при експериментальному перитоніті.
Матеріали і методи. У дослідженні було використано 78 самців білих щурів лінії Вістар, розподілених на 3 групи: 1-ша, інтактна (n=10), 2-га група контрольна (n=10), яким внутрішньоочеревинно вводили фізіологічний розчин 1 мл на 100 г маси. У третю дослідну групу увійшли 58 щурів з перитонітом. ГРП моделюва- ли шляхом внутрішньоочеревинного введення 10% калової суспензії 1 мл на 100 г маси щура. Забір артеріальної і венозної крові проводили через 1, 12, 24 та 48 годин.
Визначали коефіцієнт легеневої регуляції за лейкоцитами (КРЛ), на який отримано патент України на корисну модель № UA 71009.
У результаті дослідження встановлено, вже через 1 год від початку експери- менту КРЛ був достовірно вищим як у контрольних тварин і становив 7,3 рази, на 12 год – у 13,4 рази, 24 год – 18,1 рази, а на 48 год – 22,6 рази.
Висновки. За умов розвитку перитоніту в експерименті визначено підвище- ний рівень лейкоцитарної секвестрації у легенях за допомогою КРЛ, який невпинно зростав протягом усього дослідження, незважаючи на значні коливання кількості лейкоцитів, що свідчило на користь прогресивного легеневого ушкодження. Отри- маний результат перекликається з результатами попередньо проведених морфоло- гічних досліджень.
МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ НЕЙРОНІВ СПИННОМОЗКОВИХ ВУЗЛІВ ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ПЕРИФЕРІЙНІЙ НЕЙРОПАТІЇ,
ВИКЛИКАНІЙ ПАКЛІТАКСЕЛОМ Геращенко А.С.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра гістології, цитології та ембріології Науковий керівник – асист. О.І. Гевка
Дана робота пресвячена моделюванню периферійної нейропатії у щурів, шляхом введення паклітакселу. Цей високоефективний хіміопрепарат групи такса- нів використовується для лікування широкого спектру онкологічних захворювань.
Проте побічні нейротоксичні впливи даного антибластомного середника суттєво
обмежують його дозу та впливають на результати лікування пацієнтів. Присвячені вищезазначеній проблемі наукові праці не дають цілісної картини патоморфогенезу пошкодження структур нервової системи, тому метою нашої роботи було вивчити морфологічні зміни та функціональний стан спинномозкових вузлів L2-S1 білих рандомбредних щурів протягом експерименту. Препарат вводили тваринам в дозі 2 мг/кг маси тіла, через одну добу 4 рази, внутрішньоочеревинно, після чого проводи- ли забір матеріалу на 1, 7, 15, 27, 60, 90, 120 доби. В якості контролю служили щурі, яким ін’єкували ізотонічний розчин NaCl еквівалентного об’єму. Серійні строго по- перечні зрізи спинного мозку були забарвлені за Нісслем та вивчалися на світлооп- тичному рівні за допомогою методів комп’ютерного морфометричного аналізу.
Отримані нами результати щодо змін метричних показників та структури псевдооднополюсних нейронів спинномозкових вузлів протягом 120 діб дослі- дження свідчать про їх суттєву роль у патоморфогенезі паклітаксел-індукованої нейропатії. При світловій мікроскопії на різних термінах експерименту спостеріга- лися порушення форми тіл нейронів гангліїв, зміни контурів їх ядер, вогнищевий, субтотальний та тотальний хроматоліз, візуалізувалися відростки на незначній від- стані від перикаріону. Такі зміни можна пов’язати з набряком клітин, порушенням функції її білоксинтезуючого апарату, із затримкою виведення продуктів синтезу у відростки, деформацією та зі зменшенням об'єму перикаріонів внаслідок зниження концентрації білка.
СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА ПАРЕНХІМИ ЯЄЧНИКІВ САМОК ЩУРІВ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ 1-ГО ТИПУ Гoлей М.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра анатомії людини, оперативної хірургії та топографічної анатомії Науковий керівник – д.мед н., проф. В.А. Левицький
Цукровий діабет (ЦД) за своєю поширеністю називають неінфекційною епі- демією ХХІ століття. Актуальність його обумовлена не тільки поширеністю, але і важкістю ускладнень зі сторони різних органів і систем в зв’язку з розвитком мі- кро- і макроангіопатій та ендокринопатій. Тому метою наших досліджень стало ви- вчення морфофункціональних змін в паренхімі яєчників на ранніх стадіях розвитку експериментального ЦД.
Матеріалом для дослідження були яєчники 20 статевозрілих самок, із яких 10 послужили контролем, а у 10 моделювали стрептозотоциновий діабет шляхом внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину (6 мг/100 г маси тіла). Вико- ристали гістологічний (гаматоксилін-еозин) і електронно-мікроскопічний методи дослідження.
Через 2 тижні після моделювання ЦД, який характеризується концентрацією глюкози в крові (9,0±0,08 ммоль/л) і рівнем глікованого гемоглобіну (6,62±0,14%).
Поверхня яєчників має нерівномірний характер. В одних випадках вона згладже- на, в інших – має нерівний рельєф, виявляються її локальні занурення в глибину паренхіми. На окремих ділянках спостерігається відшарування поверхневого шару епітеліоцитів. Відбуваються структурні зміни гемомікроциркуляторного русла яєч-