ОЦІНКА СТАНУ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ Басараба Т.П.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра соціальної медицини, організації охорони здоров'я та медичного правознавства
Науковий керівник – д.мед.н., проф. О.З. Децик
ВІЛ-інфекція становить серйозну проблему для України.
Мета дослідження: визначити особливості захворюваності на ВІЛ-інфекцію в Івано-Франківській області.
Матеріали і методи: використано статистичний метод (дані Івано-Франків- ського обласного центру СНІДУ (2011) і ДУ «Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України» (2012).
Результати дослідження підтверджують, що існують суттєві відмінності між досліджуваними загальноукраїнськими показниками та показниками Івано-Фран- ківської області. Поширеність ВІЛ-інфекції та СНІДу за даними диспансерного об- ліку на Прикарпатті у шість разів нижча, ніж в Україні - 45,3 випадків проти 272,3 на 100 тис. населення відповідно.
Первинна захворюваність також в Івано-Франківській області значно нижча, ніж в Україні загалом - 6,3 випадки проти 21,9 на 100 тисяч населення. Однак, по- рівнявши частоту зареєстрованих нових випадків інфекції у області з аналогічним показником минулого року (4,4 на 100 тис. населення), бачимо зростання показника на 43,2% (у показниках наочності).
Поширення ВІЛ-інфекції серед мешканців різних адміністративних одиниць області нерівномірне - найбільш високі показники в м. Івано-Франківську, Верхо- винському, Долинському і Тисменицькому районах.
Висновок: Епідситуація в Івано-Франківській області, порівняно із Україною загалом, залишається відносно благополучною. Проте приріст показників, їх дифе- ренціація у різних районах свідчить про відсутність ознак стабілізації з ВІЛ /СНІДу на Прикарпатті, необхідність поглибленого вивчення причин та застосування за- ходів профілактики.
ОЦІНКА ДУМКИ СТУДЕНТІВ ВНМУ ІМ. М.І.ПИРОГОВА ПРО РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ
Бахнівський В.С., Безугла О.Р.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова Кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров'я Науковий керівник: д.мед.н., проф.Очередько О.М.
Основні концептуальні напрями реформування системи охорони здоров’я уві- йшли до Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава». Це стосується умов для реформування системи охорони здоров’я, шляхів структурної реорганізації галузі та удосконалення системи її фінансування, покращення стану забезпечення насе- лення лікарськими засобами і виробами медичного призначення, удосконалення системи профілактики захворювань, забезпечення спеціалізованими кадрами.
Метою нашого дослідження було оцінити рівень знань та думку студентів ВНМУ ім.М.І.Пирогова про реформування системи охорони здоров'я (ОЗ) в Україні.
Матеріали та методи: для проведення дослідження ми використовували соціо- логічний та статистичний методи. Для оцінки рівня обізнаності студентів з питань реформування системи ОЗ ми використовували спеціально розроблений нами опи- тувальник. До опитувальника нами було включено ряд питань стосовно основних положень запровадження сімейної медицини в Україні. Також були включені пи- тання відносно перспектив та бажання студентів у майбутньому бути працевлашто- ваними лікарями загальної практики – сімейної медицини. Опитування пройшли 200 студентів ВНМУ, що навчаються за державним та контрактним замовленням на факультетах: медичний №1 та медичний №2. Результати дослідження: при ана- лізі даних отримали слідуючі показники: 86% студентів відомо про реформування;
при аналізі відповідей на питання – чи достатньо вони обізнані з основними по- ложеннями про реформування, його мету, завдання та наслідки – 67% відповіли що володіють інформацією, але не в повній мірі, 33% респондентів не володіють даною інформацією. Оцінюючи відповідь на питання – чи хотіли б Ви працювати сімейним лікарем, отримали слідуючі дані: лише 7% респондентів дали схвальну відповідь, проте більша частина студентів не володіють в повній мірі інформацією про основні положення та переваги у роботі сімейного лікаря, що відповідно може позначитись на формуванні їхньої власної думки стосовно вибору їхньої власної професії та формування правильних уявлень про роботу лікаря загальної практики.
Результати дослідження свідчать про нагальну необхідність інформування студен- тів з питань основних положень реформування системи ОЗ в Україні.
ГРИГОРІЙ КРУК – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СКУЛЬПТОР СВІТОВОЇ СЛАВИ
Боднар М.О.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра українознавства і філософії
Науковий керівник – канд. мистецтвознавства, доц. П.Я. Кузенко
Григорій Крук – славетний українського скульптор, який народився 30 жовтня 1911 року в с. Братишеві Тлумацького району Івано-Франківської області, більша частина свідомого, творчого життя якого пройшла далеко за межами рідної Украї- ни. Митець здобув художню освіту європейського рівня, навчаючись в Краківській, а згодом і Берлінській академії мистецтв. Проте, суспільно-політичні обставини не дозволили митцеві жити і творити на Батьківщині. Григорій Крук замешкав у м.
Мюнхені в Німеччині.
Творчий доробок скульптора складає близько 300 творів, багато з яких він екс- понував на численних виставках в Німеччині, Франції, Великобританії, США та ін- ших країнах світу. Руці майстра належать численні портрети, академічні постанов- ки та тематичні композиції, провідне місце серед яких посідають сюжети з життя покутського села. У зображеннях селян відчутні правдива любов, глибока шана та усвідомлення сенсу буття рідного народу. Г.Круку вдалося у мертвому матеріалі пе- редати живу душу, почуття і переживання людини села. Творчість митця є цінним набутком не тільки національного, але й Європейського мистецтва ХХ століття.
СМІХОТЕРАПІЯ Гаврилюк О.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра українознавства і філософії Науковий керівник – ст.викл. Я.Г.Татарин
Сміхотерапія або гелотологія – наука, яка досліджує вплив сміху на людський організм. Одночасно сміхотерапію визначають як напрям соціальної психології, який розвивається як засіб впливу на особистість для зняття напруження, стресу та здійснюється під час проведення тренінгів та спільних вправ з використанням сміху.
Сміхотерапія – один із найпопулярніших видів сучасної арт-терапії, що за- стосовується як для лікування дітей віком від 2 місяців (тобто тих, хто вже вміє сміятися), так і дорослих. від сміху поліпшується настрій і самопочуття, причому не лише на той час, поки ми сміялися. Іноді позитивні наслідки веселого жарту три- вають увесь день. На біохімічному рівні це пов’язане з інтенсивним виробленням нейромедіаторів серотоніну та дофаміну, а також ендорфінів. До того ж, сміх – дуже корисна фізична вправа, за своєю ефективністю порівнюється хіба що з хорошим аеробний навантаженням. Він приводить у дію 80 груп м’язів – під час реготу в нас трясуться плечі та грудна клітка, вібрує діафрагма. При цьому м’язи шиї, спини та обличчя розслаблюються – і одного цього вже буває достатньо, щоб зняти, на- приклад, головний біль. Під час сміху, як і будь-якої фізкультури, частішає пульс і знижується рівень холестерину. При цьому в людей поліпшується якість дихання і, відповідно, – споживання кисню та кровопостачання організму.
На жаль, більшості з нас для сміху потрібні якісь зразки особливо тонкого гу- мору. Ми вважаємо нижчим своєї гідності дивитися не дуже якісні гумористичні передачі. Всі ми знаємо безліч анекдотів, але кожний жарт – річ одноразова. У когось почуття гумору немає зовсім і його не розсмішить навіть десяток великих коміків, які зібралися в одному приміщенні. У таких випадках психотерапевти пропонують сміх без будь-яких причин. У нас у країні існує приказка: «Сміх без причини – озна- ка дурачини», однак із медичного та психологічного погляду вона абсолютно хибна.
Щаслива здатність усміхатися і сміятися, не чекаючи якихсь особливих умов, здавна вважається одним із показників душевного та фізичного здоров’я. Ця здатність на- багато важливіша, ніж талант дотепно жартувати або вмить розуміти жарти.
ТЕМНІ ПЛЯМИ ІСТОРІЇ: МАСОНИ І ТАМПЛІЄРИ Гирич М.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра українознавства і філософії Науковий керівник – викл. І.Я.Сасс
Мабуть, немає жодної сучасної людини, яка б не чула про масонів. Вся інфор- мація, пов’язана з масонським орденом, завжди вкрита таємничістю та величчю.
Що ж таке масонство,і чи дійсно масони є групою людей які несуть просвітницькі ідеї для всього людства? Точно такий факт ми стверджувати не можемо, навіть не через те що масонська організація вкрита таємницями і різними легендами і є на- певне найвпливовішою організацією в світі, а через те що багато вчених, та навіть простих людей, стверджують що масони ведуть війну з такою ж могутньою і таєм- ною організацією – Орденом Тамплієрів, Воїнами Христа, які були започатковані під час Хрестових походів, а точніше після першого Хрестового походу. Єдине що ми можемо сказати напевне це те що вони існують і вони налаштовані на те щоб владарювати над світом, і готові здобути владу будь-якими способами.
НАЙСТАРІША АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА ПЕРЕМИШЛЯ Гнатюк Анджей
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра українознавства та філософії Науковий керівник – викл. О.О. Карпова
Замок у Перемишлі належав до найдавніших у Галицькому князівстві. Він розташований на Замковій горі, заввишки 270 м над р. м., над центральною части- ною міста Перемишля (Польща), на східному (правому) березі річки Сяну.
Найдавніший замок Перемишля був обведений дерев’яними клітями-горо- днями, що виконували житлову і господарську функції, земляними валами. Поль- ські історики приписують зведення мурованого готичного замку 1340 р. королю Казимиру ІІІ, як і Високого замку у Львові. Встановити час будівництва замку май- же неможливо, оскільки до нашого часу дійшла лише надбрамна вежа, можливо, збудована у XIV ст.
Готичний замок спалили волохи, і з наказу Сигізмунда І Старого його від- новив перемишльський староста Петро Кміта, завершивши стіни гурдиціями. За-
мок відділяв рів із звідним містком у двоярусній надбрамній вежі від пригородку, у дерев’яних вежах якого була брама із заходу і піша хвіртка з південно-західного боку. Перемишльський староста Мартин Красицький розпочав перебудову замку у ренесансному стилі на замок-резиденцію. Вежі було підвищено і завершено атти- ками, до північно-східного муру прибудували житлове крило, але смерть старости припинила будівництво галереї біля житлового крила і всю перебудову. Після де- кількох облог XVII ст. дерев’яний пригородок стояв знищений, а південна і західна вежі замку, куртина поміж ними лежала в руїні. Комісія 1667 р. вирішила відбудува- ти замок, але староста Мартин Кацкі зміг відновити тільки арсенал. Лише у XVIII ст. перемишльський староста і майбутній король Станіслав Понятовський відбу- дував замок, розібравши руїни двох веж, мур між ними і збудувавши на дитинці замку новий мур на відстані 10 м від розібраного. Також надбрамну вежу посилили контрфорсами. Після поділу Речі Посполитої австрійці розмістили в замку кошари свого війська. На замковому узгір’ї розбили парк, насадивши дерев і розкопавши залишки земляних валів замку, який уряд передав місту. Під час 1-ї Світової війни австрійці в замку утримували до двох тисяч російських полонених.
ФЕНОМЕН МОЛИТВИ В ФІЗИЧНОМУ ЗЦІЛЕННІ ЛЮДИНИ Головата Т.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра українознавства і філософії
Науковий керівник – к.філос.н.,доц. А.В. Сініцина
Молитва є зверненням до Всевишнього Бога. Але ж ми розуміємо, що Все- вишній Бог об’єднує у собі все (на то він і Всевишній). Всевишній Бог це весь Всес- віт як єдине ціле, котре має Єдину Душу, Єдиний Розум. Всевишній Бог об’єднує у собі усі сили Всесвіття. Але, звертаючись до Всевишнього, нас цікавить цілком конкретний його аспект, цілком конкретна його сила (любові, мудрості чи ін.). Тому ми називаємо його якоюсь якістю (любов, мудрість і т.д.) або ж називаємо його ім’ям, котре відкриває для нас саме ту вібрацію, силу, котра найбільш природна для нашого народу.Всевишній об’єднує у собі все і вся: і сили Творення, і сили Руйнації. Дуже часто ці сили навіть важко розрізнити чи відділити: блискавка очи- щує повітря, руйнуючи щось, але створюючи чисте животворне повітря. Усе явля- ється частинкою Всевишнього Бога і виконує свою функцію, місію, призначення, виконує свою роль у Всесвітті. Це так само як і кожна клітина нашого організму має своє призначення.Тому звертання до Всевишнього потребує конкретизації, по- требує чіткого вказування тієї сили, того прояву Всевишнього, тієї грані, сторони Всесвіття, до якої ми звертаємося, яка нам потрібна тут і зараз. Це подібно до того як ми сідаємо за стіл. Ми не споживаємо усе разом, а вибираємо саме той продукт, який нам потрібний саме зараз. Саме тому ми, звертаючись до Всевишнього Бога, описуємо ті якості, котрі нас цікавлять саме зараз. Ми говоримо „Всевишній Боже, ти наша Любов”, „ Всевишній Боже, ти Предвічна Мудрість”, „Всевишній Боже, ти Життя, Криниця Сили і Здоров’я”, вказуючи ті якості, котрі нам зараз потрібні найбільше. Чому? Тому, що те, про що ми думаємо, те, про що ми говоримо, прихо- дить у наше життя, з тим ми і поєднуємося. Ми говоримо „любов” і в просторі ви-
никає вібрація, хвиля, котра нас поєднує з силою любові, ми вступаємо в резонанс з цією силою і ця сила починає приходити у наше життя, наповнює нашу душу. Ми говоримо „честь, честь, честь” і нас починають оточувати люди честі. А якщо ми говоримо „люди нечесні” то нас починають оточувати шахраї і злодії. Кожне слово, вібруючи у просторі спричиняє певні зміни в просторі і нашому житті.
ЮРІЙ ЛИПА - УКРАЇНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК ТА ЛІКАР Гонсіровська Г.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра українознавства і філософії
Науковий керівник – к.філол.н.,доц. Д.Д. Курчій
Юрій Липа (1900-1914) – видатний український мислитель історіософського та геополітичного спрямування, поет, прозаїк, літературний критик, перекладач.
Народився 1900 році у м. Одесі в сім’ї Івана Львовича Липи – відомого політичного діяча, письменника, засновника першої української політичної організації «Брат- ство тарасівців».З 1920 по 1922 рік перебував у таборі для інтернованих вояків армії УНР та УГА у Тарнові. Навчався на медичному факультеті Познанського уні- верситету в Польщі. Деякий період студіює медицину в Лондоні. Працює у Варша- ві, разом із відомими професорами створює Український Чорноморський інститут, невдовзі Український Океанічний інститут та Український Суходоловий інститут.
Творча спадщина Ю. Липи нараховує близько 200 творів. Серед них пригодницькі та історичні романи, поезія, есе та наукові дослідження з фітотерапії. Йому подо- балася медицина, але найсильнішим був потяг до літератури
МЕТОДОЛОГИЯ СОВРЕМЕННОЙ МЕДИЦИНСКОЙ НАУКИ Иванов А.С., Шевченко А.Р., Твардовский А.М., Смалий К.В.
ГЗ «Луганский государственный медицинский университет»
Кафедра философии и социальных наук
Научный руководитель – к.филос.н., доц. Е.А. Вячеславова
В науку в щелом входит множество различных социальных, ценностных и деятельностных активностей. Процедуры обоснования медицинского знания зиж- дятся на антифундаментализме так как медицина наука "не точная" полученные знания всегда могут быть подвергнуты критике. Несмотря на это в медицине при- сутствует принцип гносеологического оптимизма - вера в познаваемость окружаю- щего нас мира, в существование истины.
Медицина ставит перед собой задачу познать мир человека и, следователь- но, предполагает, что это возможно. Диалектический метод - должен быть одним из основных методов используемых в медицине. Он исследует взаимосвязь об- щего и частного путем их объединения, использует системный подход к решению поставленных задач. Такое явление как заболевание рассматривается как единство морфологической и физиологической патологии.
Исходя из этого системный диалектический подход является одним из наибо- лее целесообразных (на основании объектных законов диалектики вы ра ба тывается субъективный метод познания окружающей действительности) методов познания.
Медицина как часть научной деятельности является частью культуры. В науку в целом входит множество различных социальных, ценностных и деятельностных активностей. У медицины в отличие от большинства наук основная область изуче- ния представляет из себя субъектную онтологию. Онтология медицины - представ- ляет из себя субъектную онтологию, поскольку осуществляется взаимодействие
"живое существо" врач и "живое существо" пациент.
Особенностью форм и методов научного познания в медицине является уни - ка льный синтез чувственного и рационального познания. Чувственное представле- но син тезом ощущения, восприятия и представления состояния пациента отобра- женное самим пациентом и оцененного врачом. Особенность заключается в том, что врач обладает лишь косвенным представлением о текущем состоянии больного получен но го путем наблюдения и опроса.. Рациональное познание (познание на основе мыш ления и логики) представляет из себя комплекс знаний, определяю- щий дальней шие действия врача. В рациональном познании очень важным для медицины являет ся абстрактность. Поскольку пациент как объект в сознании за- мещается абстракт ной моделью "больного", которая является лишь одним аспек- том отображения паци ента-личности как объекта. Для подтверждения получен- ного знания, не являю ще го ся истинным (в текущий момент времени) требуются опытные данные (лабора тор ные анализы, диференциальная диагностика). Фор- мирующие в дальнейшем необходимый набор знания для постановки диагноза и дальнейшей стратегии лечения.
Специфика медицинской науки состоит в том, что она пользуется, исску ст- венным и естественным языком одновременно! Т.е. латинский, греческий язык используемый в других науках и дословных переводах имеет одно значение, и не- сколько инное в применение к медицинским знаниям. Этим разделом занята семан- тика медицинского языка (медицинский латинский и греческий языки).
СПОСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРОГРЕСУВАННЯ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧУ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
Іванов О.С., Татаренко Д.П., Уличний В.І., Михальков О.М.
ДЗ «Луганський державний медичний університет»
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра гігієни та екології
Науковий керівник – д.мед.н., проф. С.В. Вітріщак
На сучаснму етапі розвитку медичної науки досить актуальною постає про- блема дитячого церебрального паралічу(ДЦП) в дітей та підлітків. Специфіка даної проблеми в кожному конкретному випадку не дуже враховується в спеціальних за- кладах чи на уроках фізичної культури в загальноосвітніх школах.
З метою попередження прогресування та профілактики ДЦП у дітей, що пере- несли пологову травму нами запропоновано розділити заняття з фізичної культу- ри чи реабілітації на три частини. Вступну (тривалістю 7-10 хвилин), що включає вправи на підготовку м’язів до подальших процедур. Основну (тривалістю 20-25 хвилин), яка включає елементи кросової підготовки, естафети, вправи на велотре- нажерах. Та заключну (тривалістю 4-7 хвилин), що сприяють приведенню органів
та систем дитини до звичайного стану. Всі вправи чергуються дихальною гімнас- тикою та вправами, що спрямовані на розслаблення.
Розроблений спосіб повинен враховувати індивідуальні фізичні особливості та течіїї захворювання кожного конкретного випадку.
СПОСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ФАНТОМНОГО БОЛЮ В ЛЮДЕЙ З АМПУТОВАНИМИ НИЖНІМИ КІНЦІВКАМИ Іванов О.С., Уличний В.І., Клименко А.К., Прихода Д.В., Лях Ю.М.
ДЗ «Луганський державний медичний університет»
ДВНЗ «Івано-Франківський державний медичний університет»
Кафедра гігієни та екології
Науковий керівник – к.мед.н., доц. О.Л. Савіна
Процес реабілітації та профілактики фантомно – больового синдрому (ФБС) є дуже тривалим та складним, а ризик розвитку його після ампутації є дуже висо- ким. Процент виникнення ФБС підвищується коли перед оперативним втручан- ням пацієнт відчуває значну ноцицептивну імпульсацію чи після мінно – вибухової травми. Встановлено, що ФБС майже не розвивається в паціетнтів з психічними розладами, підлітків до 15 роів, та осіб, що перенесли черепно – мозкову травму.
Суть профілактики полягає у поліпшенні перш за все процесів мікроциркуля- ції в дистальній частині культі. Пацієнтам рекомендують проводити масаж культі шляхом розминання, поглажування, натискування долонею, та натискування доло- нею. Досить добрий ефект дає натискування культею на подушечку з піском, сіллю, гречкою чи іншими крупами, що чергуються від крупних до дрібних частинок або навпаки. Обґрунтованим є приєднання фізіотерапевтичних процедур. Використан- ня ампліпульсу та електрофорезу з новокаїном за умови їх чергування та ультразву- ку з новокаїном та гідрокортизоном на дистальну частину культі. Також важливим аспектом в процесі профілактики слід виділити передопераційне знеболення та по- зитивний психологічний стан за кілька днів перед операцією.
Розроблений спосіб допомагає ефективно здійснювати профілактику ФБС у пацієнтів з ампутацією нижньої кінцівки.
ВИВЧЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ ТА ЧИННИКІВ, ЯКІ ЇЇ ФОРМУЮТЬ Іванюк Р.Ю., Стовбан І.В.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра соціальної медицини, організації охорони здоров’я і медичного правознавства
Науковий керівник – д.мед.н., проф. О. З. Децик
Нині в світі налічується 972 млн. хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). До 2025 року їх кількість сягне 1,56 млрд. (29,2%), в Україні – понад 10 млн. осіб.
Мета дослідження: оцінити якість життя пацієнтів з артеріальною гіпертензі- єю та чинників, які її формують.
Матеріали і методи: Провели соціологічне опитування 30 пацієнтів клініки ІФНМУ та 30 пацієнтів Ланчинської міської клінічної лікарні Івано-Франківської
області за розробленою нами на основі міжнародного опитувальника EQ-5D про- грамою.
Результати дослідження. Серед наших респондентів 50% - пацієнти віком 60 років і старші, більшість хворих на АГ – жінки (68,3%). Відповідно рівень освіти загалом досить низький: 10,0% пацієнтів мають початкову освіту (серед сільського населення це 13,3%, а міського – 6,7%), а вищу – тільки 26,7%. Більша частина (60,0%) респондентів не працюють, з яких лише дві третини (72,2%) пенсіонери, майже кожен десятий (8,3%) - безробітний.
Негативний вплив на якість життя може мати тривалість захворювання. Тре- тина опитаних (35,0%) хворі на АГ понад 10 років, більше 5 років – 26,7% та тільки 4,4% - більше 1 року.
Понад половини (56,7%) опитаних мають ті чи інші проблеми з рухливістю, один - прикутий до ліжка. Частина пацієнтів (13,3%) здатні тільки частково себе об- слуговувати, а практично половина (43,3%) бояться фізичних навантажень (серед міського населення 26,7%, а сільського – 40,0%).
На постійний вплив стресів скаржаться майже всі пацієнти (90,0%), трети- на респондентів (33,3%) відчувають себе пригніченими через хворобу. Абсолютна більшість респондентів (96,7%) – метеозалежні. Серед опитаних половина паці- єнтів (53,3%) мають надмірну вагу. Абсолютна більшість (80,0%) - мають супутні захворювання в основному це ішемічна хвороба серця та цукровий діабет). Не див- но, що значна частина хворих (63,33%) оцінили свій стан здоров’я як посередній.
Висновки. Зниження якості життя хворих на АГ може бути наслідком значної тривалості захворювання, дії стресових факторів, обмеження рухливості та наяв- ності надмірної ваги. Це вказує на потребу у ранньому виявленні захворювання та проведенні якісного диспансерного спостереження.
ЕВТАНАЗІЙНИЙ ТУРИЗМ Карпенко С.В.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра українознавства і філософії Науковий керівник – викл. А.І. Яремак
Протягом кількох останніх десятиліть у світі широко дискутується пробле ма евтаназії. Актуальність цієї проблеми обумовлена як об'єктивними, так і суб'єк- тивними чинниками. На практиці фіксуються випадки і легального, і нелегального вирішення означеного питання. При розгляді проблеми на законодавчому рівні зна- чна увага приділяється етичним аспектам застосування евтаназії.
Зважаючи на неоднозначне ставлення багатьох країн до практики припинення лікарем життя людини, що страждає невиліковним захворюванням, виникає новий комплекс етичних проблем, які вимагають докладного розгляду. Особливо важли- вим у даному ракурсі постає питання евтаназійного туризму як закономірного ре- зультату відсутності інновацій у медицині та законодавствах одних країн та їхня наявність в інших. Окремої уваги заслуговує Швейцарія, оскільки саме в кантоні Цюріх, згідно із проведеним референдумом у 2011 році, евтаназія стала легальною як для невиліковно хворих громадян Швейцарії, так і для громадян інших країн.
РОЛЬ ВОЛОНТЕРСТВА У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ Кльоцка Б.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедри українознавства і філософії
Науковий керівник – к.і.н., ст. викл. Л.В. Сливка
Волонтерство є досить поширеним явищем в сучасному суспільстві. Поняття
«волонтер» англійського походження і дослівно перекладається як доброволець.
Основною галуззю діяльності добровольців є соціальна сфера життєдіяльності, у якій участь держави не завжди ефективна. Згідно європейських соціологічних до- сліджень, більш ніж половина дорослого працездатного населення задіяна до во- лонтерського руху.
В Україні волонтерство з'явилося на початку 90-х минулого століття, а офі- ційно його визнано Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р., якою затверджено «Положення про волонтерську діяльність у сфері надання со- ціальних послуг». Щорічно
5 грудня відзначається Міжнародний день волонтера.
Волонтерська діяльність провадиться за такими напрямами: надання соціаль- них послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах (інвалід- ність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю чи станом здоров'я, відсутність житла або роботи, наслідки стихійного лиха, катастроф тощо); надання соціальних послуг дітям та молоді, що перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченіс- тю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.
Метою даного дослідження є з’ясувати, що спонукає людей до соціальної ді- яльності на добровільницьких засадах і наскільки розвинене волонтерство в Укра- їні. У результаті дослідження виявилось, що основними мотивами у роботі волон- терів є їхнє альтруїстичне бажання допомагати іншим, соціальне становлення та самоствердження в процесі волонтерської діяльності, удосконалення особистісно- го та професійного розвитку.
Отже, волонтерство – це фундамент сучасного громадянського суспільства, без якого важко уявити громадські організації й благодійність взагалі.
МЕЦЕНАТСТВО ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ Марусик Ю.Б.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра українознавства і філософії
Науковий керівник – к.пед.н., доц. О.Й. Кузенко
Важливим чинником розвитку національної культури стало утвердження в XVII ст. козацтва в ролі провідного стану українського суспільства, яке почало ви конувати важливу державотворчу місію. Високий рівень освіченості козацьких проводирів, усвідомлення ними залежності суспільного прогресу від поширення духовної культури спонукали їх до особливої опіки розвитком національної освіти, науки, літератури, мистецтва.