СУПУТНЯ ПАТОЛОГІЯ ПРИ БРОНХОЛЕГЕНЕВІЙ ДИСПЛАЗІЇ У НЕДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ Вінтоняк М.В.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра педіатрії
Науковий керівник – асист. В.В. Ходан
Актуальність. Значущість бронхолегеневої дисплазії ( БЛД) виходить за межі неонатології і розглядається як хронічна обструктивна хвороба дітей раннього віку.
Відомо, що БЛД поліетіологічне захворювання, при якому приєднання супутньої патології погіршує його перебіг та прогноз. Мета. Вивчити особливості перебігу та параклінічних проявів супутньої патології у недоношених новонароджених дітей при БЛД. Матеріали і методи. Було проведено ретроспективний аналіз медичної документації 10 дітей, які знаходились на стаціонарному лікуванні в Івано-Фран- ківській обласній дитячій клінічні лікарні із верифікованим діагнозом бронхолеге- невої дисплазії. Результати. Верифіковано, що у 90% випадків погіршення перебігу БЛД спостерігалося на фоні анемічного синдрому. Також виявлено, що у 10% дітей присутні ознаки двобічного гідронефрозу, у 30% - тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), у 40%- гіпоксично-ішемічного пошкодження центральної нервової системи (ГІП ЦНС), у 10% - муковісцидозу, у 40% - двобічної пневмонії. Ознаки середнього ступеня анемії складного ґенезу верифікували на основі зниження рівня гемогло- біну до значення 88,7±5,1 г/л, у 60% дітей встановлено зростання рівнів загальної кількості лейкоцитів до 13,4±1,4 х 109 / л, що свідчило про запальні зміни. У 20%
дітей встановлено зниження кількості тромбоцитів до рівня 57,4+6,2. Клінічними проявами ТТП були кровотечі з слизової носової порожнини, з місця ін’єкції та утворення синців на шкірі. У 80 % випадків встановлено прояви цитолітичного синдрому гепатоцитів, що проявлявся зростанням рівнів активності АлАТ(1,3±0,3 ммоль/л•год). Значення рівнів активності АсАТ залишалися в нормі (0,9±0,2 ммоль/
л•год). У дітей із БЛД встановлено диселектролітемію за рахунок зниження рівня хлору (77,5±22,9 ммоль/л). У 30% дітей верифіковано синдром рухових розладів, як наслідок гіпоксично-ішемічного пошкодження головного мозку. За результата- ми рентгенологічного обстеження встановлено ознаки двобічної пневмонії у 40%
дітей. Висновки. Наявність параклінічних симптомів анемії, цитолізу гепатоцитів, тромбоцитопенії та диселектролітемії, супутніх вад розвитку та запальних змін ле- геневої тканини погіршують протікання БЛД, ускладнюють виходжування, ліку- вання та прогноз щодо одужання та виживання недоношених дітей із БЛД.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА СТАН ОСОБИСТІСНОЇ І СИТУАТИВНОЇ ТРИВОЖНОСТІ У ДІТЕЙ З ВЕГЕТАТИВНИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ
Гвоздецька Ю.I.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої хірургії та пропедевтики педіатрії
Наукові керівники: д.мед.н., проф. А.П. Юрцева., к.мед.н., доц. В.Б. Мотрюк Метою нашого дослідження було вивчення особливостей перебігу різних клі- нічних варіантів вегетативних дисфункцій (ВД) у дітей у співставленні з їхнім пси- хологічним статусом. Проведено аналіз історій хвороби та психологічне тестування 130 дітей шкільного віку (7-15) років, хворих на ВД. Встановлена частота клінічних синдромів у дітей з ВД:цереброастенічний - у91,5% дітей, вегетативний - у 86,2%, кардіальний - у 60,8%, абдомінальний - у 74,6%. Дещо рідше відмічали ознаки рес- піраторного (22,3%) та антено-іпохондричного синдромів (9,2%). У 70,8% обстеже- них дітей відмічено поєднання декількох синдромів. Згідно існуючої класифікації виділили вегето-вісцеральну (47,6% дітей), вегето-судинну (у 30,7% дітей) і нейро- циркуляторну (у 21,5 % дітей) дисфункції. При дослідженні вихідного вегетатив-
ного тонусу (ВВТ) за таблицями О.Вейна у 28,5% обстежених дітей встановлена ейтопія, у 41,7% - симпатикотонія і у 29, 8% - ваготонія. Вегетативна реактивність у 47,7% дітей з ВД була гіперсимпатикотонічною, у 43,1% - нормотонічною і тільки у 9,2% дітей зустрічалась асимпатикотонічна. Аналіз психологічного тестування показав, що особистісна тривожність (ОТ), яка відображає схильність дитини до тривоги і сприйняття широкого спектру ситуацій як загрозливих, у дітей з ВД є високою і складає при вегето-вісцеральній дисфункції (ВВД) 48,3 + 2,8 бали, при вегето-судинній (ВСД - 56,4 + 3,4 бали, тоді як у здорових дітей вона була помірною і складала 22,4 + 1,8 бали. Найвищою ОТ виявилась у дітей з нейро-циркуляторною дисфункцією (НЦД) - 65,6+4,3 бали. Ситуативна тривожність (СТ), яка характери- зується емоційною реакцією на стресову ситуацію (напруженість, неспокій, стур- бованість, нервозність), у дітей з ВВД складала 58,4+3,6 бали (у здорових - 24,6+2,2 бали), при ВСД - 61.3+4,4 бали, у дітей з НЦД - 71,4+4,5 бали. Таким чином, ви- вчення особливостей перебігу ВД і виділення окремих клінічних варіантів хвороби дозволяє призначити диференційовану терапію. На підставі психологічного тесту- вання можна вважати, що діти з ВД вимагають не тільки психологічної підтримки з боку батьків, медичного персоналу і оточуючих, але й медикаментозної корекції седативними препаратами м’якої дії (комплексні фітопрепарати)
ХРОНІЧНА ЕПШТЕЙНА - БАРР ВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ У ДІТЕЙ.
РАЦІОНАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ Гнатик Л.Р.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої інфекції
Науковий керівник – д.мед.н., проф. Г.Б. Матейко
Метою нашої роботи було проаналізувати інформативність клінічних даних, а також результатів серологічного та вірусологічного обстеження для верифікації діагнозу хронічна Епштейн-Барр вірусна інфекція (ХЕБВІ) у дітей та оцінити ефек- тивність лікування. Хронічна Епштейн-Барр вірусна інфекція (ХЕБВІ) відноситься до найбільш актуальних проблем сучасної педіатрії. Це пов'язано з широким епі- демічним поширенням захворювання, тривалим перебігом з частою реактивацією інфекційного процесу, можливістю розвитку ускладнень. ХЕБВІ може ініціювати розвиток онкозахворювань і автоімунної патології, що призводить до труднощів в їх діагностиці, лікуванні і профілактики. Для інфекції характерні множинні механізми передачі інфекції: повітряно-крапельний, контактно – побутовий, парантеральний, статевий, вертикальний. Клініка ХЕБВІ асоціюється з хронічним мононуклеозо- подібним синдром і поліорганною патологією (62%), обумовлена тривалою реплі- кацією ВЕБ, вторинним імунодефіцитним станом (ІДС), аутоімунними реакціями (патологія ЦНС, ШКТ, дискінезія жовчовивідних шляхів, кардіальний синдром, артралгії). У пацієнтів виявляють лімфопроліферативний синдром (генералізован- на лімфаденопатія, гіпертрофія піднебінних і глоткового мигдаликів), збільшення печінки і селезінки, синдром хронічної втоми (тривалий субфебрилітет, слабкість, зниження апетиту). Унаслідок розвитку ІДС у дітей часто реєструються гострі рес- піраторні вірусні інфекції та інфекції ЛОР-органів із частими загостреннями (6–11
раз на рік): ринофарингіти (28,3%), фаринготонзиліти (91,7%), аденоїдити (56,7%), отити (11,7%), синусити (20%), ларинготрахєїти (18,3%), бронхіти (38,3%), пнев- монії (25%). Діагностика хронічної ЕБВІ у дітей повинна ґрунтуватися на виділенні груп ризику, провідних клінічних синдромів, результатів лабораторних обстежень:
імуноферментного аналізу (ІФА),полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Специ- фічними маркерами ХЕБВІ являються IgG до раннього антигену (EA), IgM до кап- сидного комплексу (VCA), IgG до нуклеарного (EBNA). Лікування дітей з ХЕБВІ має бути комплексним і включати етіотропні засоби (віростатичні препарати, ін- терферони, їх індуктори), препарати патогенетичної, симптоматичної імунотерапії.
Причому, поєднане використання лікарських засобів, що впливають на різні етапи реплікації вірусу (ізопринозин, віферон), істотно підвищує ефективність лікуван- ня. Хворі на хронічну ЕБВІ потребують тривалого диспансерного спостереження з обов'язковим контролем маркерів активності інфекційного процесу.
КИШКОВІ СТОМИ ЯК ЕТАП ХІРУРГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ВРОДЖЕНОЇ ТА НАБУТОЇ ПАТОЛОГІЇ КИШОК У ДІТЕЙ
Данилюк Л.Я.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої хірургії та пропедевтики педіатрії Науковий керівник – д.мед.н., проф. О.Д. Фофанов
В невідкладній хірургії травного тракту у дітей нерідко виникає необхідність накладання кишкової стоми. Покази до накладання стоми, її вид та рівень, а також – тривалість її функціонування визначається характером патології травного тракту та черевної порожнини. В певних ситуаціях стома є єдиним можливим варіантом закінчення хірургічного втручання у дитини. В той же час кишкова стома може бути причиною низки післяопераційних ускладнень. Метою роботи був аналіз ре- зультатів лікування дітей, яким на різних етапах лікування накладалася кишкова стома, визначення частоти ускладнень у стомованих дітей, їх причин та шляхів профілактики.
Для досягнення мети проведено аналіз медичної документації та обстеження 100 дітей віком від 1 доби до 15 років, які були оперовані з приводу вродженої та набутої патології кишечника і черевної порожнини в Івано-Франківській обласній дитячій клінічній лікарні з накладанням різноманітних кишкових стом. Серед об- стежених дітей було 65 хлопчиків і 35 дівчаток. Більшість стомованих дітей були оперовані у періоді новонародженості (55%), 20% у віці від 1 місяця до 3 років і 25% - старші 3 років. 76 дітей прооперовані в ургентному порядку, 24 дитини – в плановому порядку (стома накладалася як І етап хірургічної корекції анорек- тальних атрезій та гострої форми хвороби Гіршпрунга). Патологія, яка послужила причиною накладання стом була досить різноманітною: перфорації кишок – 20 ді- тей, вроджена кишкова непрохідність – 18 хворих, аноректальні атрезії – 15, набута кишкова непрохідність – 13, хвороба Гіршпрунга – 9, неспроможність міжкишко- вого анастомозу – 9, пухлини кишок – 2, ускладнена інвагінація кишечника – 2, дивертикул Меккеля – 1 хворий. У 58% хворих накладені товстокишкові стоми, серед них у 20 дітей – на висхідній, поперечній і низхідній кишках, у 22 – на рівні
сліпої кишки і у 16 – на сигмовидній кишці. У 42% дітей були тонкокишкові стоми:
у 34 хворих – ілеостоми і у 8 – єюностоми. За видом стоми переважали кінцеві (45 хворих), у 15 дітей була роздільна стома, у 15 – подвійна, у 17 – підвісна, у 8 – апен- дикостома.
Тривалість функціонування стоми коливалася від 5 діб до 7 місяців. Померло 11 дітей, одужали -89. Післяопераційні ускладнення, пов’язані зі стомою, спосте- рігали у 12 дітей: стеноз (5 дітей), частковий некроз стоми (3), нагноєння рани (2), виснаження дитини (2), евагінація (2), неспроможність швів стоми (1). Причина- ми даних ускладнень були як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори: перитоніт, що прогресує, ішемічні ураження кишок, неправильно обраний рівень чи вид стоми, технічні погрішності при накладанні стоми.
КЛІНІКО-ПАРАКЛІНІЧНІ ПРОЯВИ АЛКОГОЛЬНОГО ОТРУЄННЯ У ДІТЕЙ
Данилюк Х.Л.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра педіатрії
Науковий керівник – асист. В.В. Ходан
Актуальність. Проблема алкоголізації підлітків і молоді являється на даний момент однією з найбільш актуальних не тільки для охорони здоров’я, але й для суспільства в цілому. Руйнування етичних і духовних принципів населення при- звело до того, що останніми роками збільшилась кількість дітей – наркоманів, токсикоманів і підлітків з отруєнням алкоголем та його сурогатами. Мета роботи.
Вивчити клінічні та параклінічні особливості прояву гострих екзогенних отруєнь алкоголем у дітей. Матеріали і методи: проведено ретроспективний аналіз ме- дичної документації 30 дітей, які знаходились на стаціонарному лікуванні в Іва- но-Франківській обласний дитячій клінічні лікарні за період 2006 - 2012рр із діа- гнозом гостре екзогенне отруєння алкоголем. Діти постували у лікарню переважно у важкому стані – 71,4% і стані середньої важкості – 28,6% випадків відповідно.
Важкість стану зумовлений неврологічною симптоматикою та вираженим диспеп- сичним синдромом. Встановлено порушення свідомості у 50% випадків, у вигляді сонливості -71,4 %, без свідомості – 14,3%, в стані збудження – 14,3%. Диспепсич- ний синдром проявлявся у 92,9% випадків переважно із проявами нудоти та блю- вання. Незначна частина дітей 7,1% випадків відмічали скарги на біль у животі. У динаміці лікування залишалися прояви інтоксикаційного синдрому із скаргами на в'ялість 28,6%, слабкість 28,6%, головокружіння 14,3%, головний біль 7,1%, втрату свідомості 28,6%, сонливість 14,3% випадків. При проведенні аналізу даних пара- клінічних обстежень встановлено анемічний синдром у 42,8%, еозинофілія- 14,3%
випадків. Тільки у двох випадках за даними біохімічного аналізу крові встановлено зростання показника активності аланін амінотрансферази. У 21,4% випадків вияв- лено в сечі кетонові тіла. Висновки. Основними клінічними проявами алкогольно- го отруєння серед дітей встановлено інтоксикаційний та диспепсичний синдроми.
Серед лабораторних проявів виявлено анемічний синдром та лейкоцитоз із еозино- фільним компонентом.
ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ ПРИКАРПАТТЯ ЗА РОЗПОДІЛОМ АНТИГЕНІВ ГРУП КРОВІ АВ0 І РЕЗУС Дорошенко У.
ДВНЗ « Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра педіатрії
Науковий керівник - к.мед.н., доц. З.Р. Кочерга
Дослідження генетичної структури будь-яких популяцій населення України є перпективним напрямком сучасної медицини, оскільки створює базу для розвитку ії профілактичної галузі. Встановити розподіл носіїв антигенів груп крові систем АВ0 та резус серед дитячого населення різних етнічних груп Івано-Франківської області. Накопичення даних про генетичну структуру різних груп населення до- зволить прогнозувати стан захворюваності, смертності, розробляти заходи до клі- нічної діагностики з наступним зменшенням генетичного тягара популяцій. Мета дослідження – встановити розподіл носіїв антигенів груп крові систем АВ0 та резус серед дитячого населення різних етнічних груп Івано-Франківської області.
Матеріалом дослідження була первинна документація дитячих поліклінік район- них центрів області, міста Івано-Франківська та звітно-статистична документація оргметодкабінету обласної дитячої клінічної лікарні. Проаналізовано 2239 історій розвитку дитини (форма 112/о).Аналіз розподілу частот окремих груп крові за сис- темами АВ0 та Rh серед населення Прикарпаття показав найвищу частоту зустріва- ності фенотипу А(ІІ) – 37,93 %, а на ІІ місці – 0 (І) -31,31 %. Фенотип В(ІІІ) – 22% в 1,7 рази рідшезустрічався, порівняно з А (ІІ), частота фенотипу АВ(ІV) склала 8,84
%. Кількість резус позитивних осіб 82,12 %, резус негативних 17,90 %. Середетніч- них групп Прикарпаття найбільше вирізняються гуцули _ переважають діти з А(ІІ) та АВ(ІV) групами крові порівняно з іншими етнічними групами. Серед бойків, ополян та покутня не відмічено різниці в розподілі групп крові. Аналізом асоціацій антигенів АВО і резус доведено, що в досліджуваній популяції переважали діти з А(ІІ) Rh + (48,32%), на другому місці діти з 0(І) Rh + (23,41%) в на третьому – В(ІІІ) Rh + (14,33%).Встановлено асоціації антигенів АВ0 та Rh та деякими мультифак- торними захворюваннями .Проведені дослідження дозволили створити загальну панораму генетичного ландшафту населення Прикарпаття, в яку потому будуть в будовуватись дані по окремих популяціях, що вивчаються за іншими маркерами.
ОСОБЛИВІСТЬ МІКРОФЛОРИ ТРАХЕО-БРОНХІАЛЬНОГО ДЕРЕВА У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ ХВОРИХ НА ПНЕВМОНІЮ,
УСКЛАДНЕНУ ГНІЙНИМ ЕНДОБРОНХІТОМ Кузюк М.Г., Глов’як В.Г., Когут О.Р.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячих хвороб ФПО
Науковий керівник – д.мед.н., проф. О.Л. Цимбаліста
Мета дослідження полягає у вивченні чутливості збудників до антибактері- альних препаратів, що виділені з аспірату трахеобронхіального дерева дітей при бронхоскопії і через інтубаційну трубку, що лікувалися з приводу ускладненої пнев- монії впродовж 2009-2012 рр. Серед виділених збудників чутливість Streptococcus
pneumonia до цефтріакону складала 75,1%, цефтазидиму - 82,3%, азитроміцину – 95,2%, резистентність до карбапенемів - 5,9% (повна - 2,1%).Staphylococcus aureus - високочутливий до карбапенемів (94,3%), азитроміцину (95,2%), наростає резистент- ність до цефепіму(повна 3,2%, неповна – 9,7%), амікацину (9,4% в т.ч. 6,1% - повна).
Escherichia coli чутлива до цефалоспоринів ІІІ-ІV покоління, карбапенемів, помірно чутлива до амікацину, ціпрофлоксацину.
Klebsiella pneumonia – карбапенеми – 100%, низька чутливість до цефалос- поринів ІІІ покоління (55,6%). Висока резистентність Pseudomonas aeruginosae до цефтазидиму (37,5%), цефепіму (25,0%), Карбапенемів (тієнаму – 25,0%, меропе- нему – 25,0%, ціпрофлоксацину – 12,5%.
Candida чутлива до ністатину (85,7%), амфотерицину (80,9%), клотримазолу (78,6%).
ДИЗМІКРОЕЛЕМЕНТОЗ У ДІТЕЙ З ХРОНІЧНИМ ГАСТРОДУОДЕНІТОМ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ Кучма Я.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра дитячої хірургії та пропедевтики педіатрії Науковий керівник – асист. Б.Н. Ткач
Незбалансоване харчування, порушення дієти при захворюваннях травного тракту, несприятлива екологічна ситуація, зумовлена забрудненням води, атмос- фери, грунту, застосування синтетичних продуктів харчування створюють умови для недостатнього, а інколи і надмірного надходження мікроелементів в організм дитини. Ессенціальні мікроелементи та антиоксидантні металоферменти мають значний вплив на шлункову секрецію, продукцію факторів захисту слизової обо- лонки шлунку і дванадцятипалої кишки, зворотну дифузію водневих іонів. Розви- тку дефіциту мікроелементів при хронічних гастродуоденальних захворюваннях у дітей сприяє зокрема й інфікування H.pylori. Метою нашої роботи було вивчен- ня ефективності застосування полівітамінних і полімікроелементних комплексів
“Краплі Береш Плюс” та “Піковіт Плюс” у дітей з хронічними гастродуоденаль- ними захворюваннями. Під спостереженням було 129 дітей віком 7-15 років (60 хлопчиків і 69 дівчаток). Всі діти з хронічними гастродуоденальними захворюван- нями одержували базисне лікування згідно стандартів і протоколів. З метою ви- вчення ефективності застосування вітамінно-мікроелементних комплексів у дітей з хронічними гастродуоденальними захворюваннями хворі були розподілені на 2 однорідні групи. Першу групу склали 28 дітей, які, окрім базисної терапії, одержу- вали “Краплі Береш Плюс”, другу – 23 дітей, які отримували “Краплі Береш Плюс”
та “Піковіт Плюс”. Групу порівняння склали 40 хворих на ХГДЗ, які отримували тільки базисну терапію. При аналізі вмісту ессенціальних МЕ (Zn, Cu, Fe) в крові встановлено, що при поступленні в стаціонар у хворих дітей концентрація Fe була в 1,7 разів, Zn – в 1,6 разів нижчою в порівнянні з показниками здорових дітей.
Аналіз показників вмісту Cu в цільній крові показав, що хронічні гастродуоденаль- ні захворювання у дітей супроводжуються значною гіперкупремією, що є ознакою перерозподілу Cu і мобілізацією з органів-депо в кров у відповідь на гіпоферремію.
Вивчення ефективності корекції дизмікроелементозу показало, що найкращий те- рапевтичний ефект був при поєднаному застосуванні препаратів “Краплі Береш Плюс” і “Піковіт Плюс”. Слід зауважити, що оптимальний лікувальний ефект був при тривалому (не менше 2 місяців) прийомі препарату “Краплі Береш Плюс”.
ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ ФІТОПРЕПАРАТІВ «ГЕПАЛІНА – 3 » ТА «ГАСТРОНА» ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЛЯМБЛІОЗУ У ДІТЕЙ Мочалова Г.О., Іванов О.С., Кутенець А.С., Шалімов С.О.
ДЗ «Луганський державний медичний університет»
Кафедра педіатріїї з дитячими інфекціями.
Науковий керівник – д.мед.н., проф. І.Б. Єршова
При лікуванні лямбліозу в дітей розвивається дуже багато наслідків та при призначенні багатьох специфічних препаратів враховується вікова група пацієнтів.
Не рідко хворі на лямбліоз мають додаткову супутню патологію з боку інших орга- нів та систем, що потребує додаткової корекції.
З метою поліпшення лікування дітей хворих на лямбліоз нами було обстежено 18 дітей віком 12 ± 1,5 р. контрольна група (7 дітей) отримувала традиційне ліку- вання згідно протоколу. В основній групі (11 дітей) на фоні протокольної терапії були призначені фітопрепарати нового покоління «Гепаліна - 3» та «Гастрона» в дозі 1 крапля на 5 кг маси тіла 4 рази на добу з двома столовими ложками теплої води за 35 – 40 хв. До їди, а останній раз перед сном.
Пацієнти контрольної групи на 5 день лікування відчували біль в правому підребер’ї, в дуоденальному вмісті в них знаходили лямблій, в аналізі периферійної крові були ознаки анемії, а тривалість лікування складала 7 днів. В основній групі на 5 день лікування відзначалось повне клінічне одужання, значно поліпшились показники периферійної крові, на УЗД зникли ознаки холециститу. В порівнянні з контрольною групою у пацієнтів основної групи значно зменшились клінічні про- яви супутньої патології.
При включенні до лікувальної стратегії лямбліозу фітопрепаратів нового по- коління «Гепаліна - 3» та «Гастрона» скорочується тривалість та зменшуються на- слідки перенесеного лікування. Терапія може призначатись без урахування вікової групи та водночас відбувається корекція супутньої патології.
ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧОВОГО СТАТУСУ ПІДЛІТКІВ В УКРАЇНІ Резніков Ю.П.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця Кафедра педіатрії №1
Науковий керівник – к.мед.н., асист. О.А. Строй
Ріст і гармонійний розвиток дитячого організму багато в чому залежить від правильно організованого харчування. Раціональне харчування забезпечує гармо- нійний фізичний та нервово-психічний розвиток дитини, підвищує опірність до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища.
Нами було проведено анкетування 120 підлітків віком 11-17 років (учні шкіл міста Києва та Хмельницького). Всі діти заповнювали розроблені анонімні анке-
ти, що включали декілька блоків питань, в тому числі щодо режиму харчування та складу харчового меню.
Як свідчать результати проведених досліджень, харчування лише 10% підліт- ків можна вважати здоровим. Так, якщо 87% підлітків у 11-12 років снідають, то в 16-17 років мають сніданок тільки 75% дітей, причому 45% з них надають перевагу бутербродам з чаєм.
Привертає увагу, що лише 10% дітей 11-12 років щоденно вживають молоко, серед школярів старших класів ця цифра ще менша – 7%. Тільки 80% респондентів вживають м’ясо та рибу, проте 95% дітей включають у свій раціон ковбасні вироби.
При вивченні харчових переваг виявлено, що в раціоні харчування більшості дітей містяться такі шкідливі продукти як чіпси, сухарики, «Мівіна» тощо, їх вжи- ває майже половина респондентів. Дуже популярні серед підлітків солодкі газо- вані напої, їх включають у свій раціон 70% підлітків. В міру дорослішання удвічі збільшується кількість дітей, які вживають тонізуючі напої. Також 15% школярів старшої вікової групи п’ють спиртні напої, найбільш поширеним є пиво.
Таким чином, результати проведених нами досліджень свідчать про негативні тенденції у харчуванні сучасних підлітків. По мірі дорослішання дітей якість хар- чування суттєво погіршується (зловживання продуктами із «фастфудів», газованих напоїв, і навіть алкоголю).
ЛИХОМАНКА НЕВСТАНОВЛЕНОГО ГЕНЕЗУ:
ТИПОВІ ПРИЧИНИ НЕТИПОВОГО ДІАГНОЗУ Стефанишин А.Б., Костишин М..Я.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра педіатрії
Науковий керівник – к.мед.н, доц. О.В. Урбась
В практиці лікаря-педіатра часто бувають випадки, коли основною скаргою батьків є наявність у дитини підвищеної температури, яка триває протягом тиж- нів чи місяців. Достовірних даних про поширеність субфебрилітету немає, але він може супроводжувати безліч соматичних захворювань або мати і самостійне зна- чення. Виявлення причин даного стану і, відповідно, проведення лікування таких хворих є нелегким завданням. Тому метою роботи було вивчення клінічних та ін- струментальних даних у дітей з тривалим субфебрилітетом. Для цього проведено аналіз 37 історій хвороб та часткове спостереження за дітьми, які знаходились на імунологічному ліжку ОДКЛ, з діагнозом при направленні “тривалий суб/фебри- літет невстановленого ґенезу”. У більшої половини дітей (59,4%) спостерігався субфебрилітет, хоча у 16,2% температура знаходилась на рівня 39,1-41,00С, а у 21,6% тривалість лихоманки досягала більше 4-ох місяців. 81,1% - повна відпо- відність між ректальною та аксілярною температурами. Серед дітей переважали діти віком 10-15 років (37,8%), практично без різниці у статі, які поступали в серед- ньо-тяжкому стані (94,5%). В анамнезі життя були часті ГРЗ, різноманітні дитячі інфекції (вітряна віспа – 21,6% та інфекційний мононуклеоз – 10,8%), алергічні мультигенні реакції (8,1%), перинатальна патологія (35,1%). Переважали симптоми астено-вегетативного більше ніж у 2/3 (загальна слабкість, швидка втомлюваність,
порушення сну, емоційна лабільність, головокружіння, ознаки сипматикотонії) і інтоксикаційного синдромів у 1/2 дітей (пітливість, порушення апетиту, блідість).
У 48,6% - лімфаденопатії. 89,2% дітей позитивно відповідали на проведення пара- цетамолового тесту, що вказувало здебільшого на інфекційний ґенез лихоманки. У 94,5% за даними ІФА виявлені зміни на герпінфекції вказували на персистенцію їх в різному ступені активності, на що вказували збільшені титри сироваткового IgG. У більшої половини дітей констатувалось вторинне зниженні стимульованої фагоцитарної функції нейтрофілів (за даними НСТ-тесту). В аналізі крові: анемія І ступеню, нейтрофільоз за рахунок сегментоядерних, помірна моноцитопенію, незначне підвищення ШОЕ. В результаті обстеження основними причинами ли- хоманки невстановленого ґенезу стали: у 67,5% інфекції політопного характеру (здебільшого жовчевивідної системи), 18,9% - активні персистуючі герпінфекції з ліфаденопатією, 10,8% - вегетативні дисфункції. Супутньо констатувались гель- мінтози (40,5%), ДЖВШ (32,4%), орофарингіальна мікст-інфекція (13,5%). Тому, лихоманка невстановленого ґенезу, як правило, немає монопоходження, пов’язана здебільшого з латентними вогнищами інфекції, персистуючою вірусемією, пара- зитозами, що обґрунтовує призначення відповідного спектру дослідження для ви- явлення цього стану.
ВИВЧЕННЯ ГЕНОФОНДУ НАСЕЛЕННЯ ПРИКАРПАТТЯ ЗА АНАЛІЗОМ ОСНОВНИХ АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВНЕМОВЛЯТ
Сурмачевська Х.В.
ДВНЗ « Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра педіатрії
Науковий керівник – к.мед.н., доц. З.Р. Кочерга
До інтегральних показників здоров’я і стабільності фізичного розвитку ди- тини, які підтримуються спадково детермінованим механізмом індивідуальної регуляції в умовах модифікуючого впливу зовнішнього середовища, належать антропометричні показники. Ці нормативні ознаки вважаються індикатором при- стосованості популяції в певному середовищі на всіх етапах онтогенезу організму людини. Враховуючи актуальність проблеми запобігання спадкової патології та вроджених вад розвитку метою даного дослідження було оцінювання антропо- метричних характеристик різних популяцій новонароджених дітей Прикарпаття з урахуванням їх гестаційного віку.
Матеріалом дослідження була первинна документація обласного перина- тального центру (ОПЦ) і міського пологового будинку: 750 історій пологів (форма 096/у) та розвитку новонароджених (форма 097/у). Проаналізовано 285 медичних карт стаціонарного хворого обласної дитячої клінічної лікарні. Вивчено матеріали звітностатистичної документації всіх районів області (форма 21) за 2010-2012 роки.
Встановлено, що питома вага новонароджених з масою тіла понад 3500г колива- ється по області від 34 до 45%. Порівняльним аналізом кількості новонароджених з масою тіла меншою 2500г впродовж досліджуваного періоду виявлено, що до цієї когорти дітей включають всіх недоношених новонароджених, а також таких, що мали затримку внутрішньоутробного розвитку. У структурі захворюваності серед
новонароджених ОПЦ і по Івано-Франківській області синдром ЗВУР посідає друге місце, (відповідно 47,95 і 36,17 ‰), хоча цей показник менший, ніж в Україні (59,05
‰). Серед дітей, що народилися з ознаками ЗВУР, тільки шість (5,9%) було недо- ношених, термін гестації більшості складав 38 – 40 тижнів. Отримані результати мають значення для оцінювання впливу екологічної ситуації на антропометричні показники. Порівняльний аналіз одночасного збільшення народжуваності дітей з малою або великою масою, що народились в різних районах, може опосередковано свідчити про негативні наслідки забруднення довкілля ксенобіотиками.
НООФЕН У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ СИНДРОМУ ДЕФІЦИТУ УВАГИ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ У ДІТЕЙ
Сурмачевська Х. В., Шашала М. В.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра неврології
Науковий керівник – д.мед.н., проф. М.І. Пітик
В сучасній поведінковій неврології синдром дефіциту уваги з гіперактивністю залишається актуальною медико-соціальною проблемою. Він проявляється рухо- вою розгальмованістю, імпульсивністю поведінки, порушенням соціальної адапта- ції. В даному повідомленні приводяться результати клінічних спостережень 14-ти дітей, яким в схему лікування був включений препарат «Ноофен», що призначався в дозі 100мг 3 рази на добу. Встановлено позитивний ефект в 78,5% випадків, який проявлявся в покращенні характеристик поведінки, показників моторики, пам’яті, уваги, оптимізації біоелектричної активності головного мозку, зниженні ступеня гі- перактивності та імпульсивності. Відмічалося покращення взаєморозуміння дітей із членами сім’ї. Таким чином, «Ноофен» є ефективним середником у комплексно- му лікуванні дітей із синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю.
АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПОПУЛЯЦІЇ НОВОНАРОДЖЕНИХ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Тачинська Ю.
ДВНЗ « Івано-Франківський національний медичний університет»
Кафедра педіатрії
Науковий керівник – к.мед.н., доц. З.Р. Кочерга
Збереження життя і здоров’я кожній народженій дитині є найважливіше за- вдання будь-якої країни. Найважливіші основи здоров’я людини детерміновані ге- нетичними характеристиками та впливом зовнішніх факторів у перинатальному та ранньому дитячому віці, тому вивчення структури і причин неонатальної смертнос- ті є надзвичайно актуальним Враховуючи, що дві третини причин, які формують стан здоров’я людини в майбутньому зумовлені чинниками, які впливають саме в період вагітності, пологів та першого року життя дитини, тому для даного пе- ріоду дитинства надзвичайна важлива правильна організація медичної допомоги.
За даними 2644-х історій розвитку новонароджених, 76-и протоколів патолого-ана- томічних розтинів та звітно-статистичної документації медичних установ м.Івано- Франківська та районів області проаналізовано основні демографічні показники,