У 1569–1593 рр

Ìèêîëà Êðèêóí, Îëåêñà ϳääóáíÿê

ÂÎËÈÍÑÜÊÈÉ ÌÀªÒÎÊ ËÀÂÐÈÍÀ ϲÑÎ×ÈÍÑÜÊÎÃÎ (ïðèäáàííÿ ñåëà Êóíåâà ³ çàõèñò ïðàâà âëàñíîñò³ íà íüîãî)

Лаврин Пісочинський – помітна, колоритна і цікава постать на тлі українсь- кої шляхти останньої третини XVI – початку XVII ст. Він народився десь на початку 1550-х років, помер у 1606 р. У 1569–1593 рр. був писарем канце- лярії Руської (Волинської) метрики, у 1582–1606 рр. – брацлавським підко- морієм, у 1601–1606 рр. – королівським секретарем, у 1601–1603 рр. викону- вав дипломатичні доручення короля, обирався на сеймиках послом на сей- ми, депутатом коронного трибуналу¹.

1Про Л. Пісочинського див.: Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики 1569–1673 рр.: Студія з історії українського реґіоналізму в Речі Посполитій. Острог; Львів, 2002. С. 140–146; Крикун М., Піддубняк О. Матеріали про діяльність ґродського і земсь- кого судів Брацлавського воєводства останньої чверті XVI – першої половини XVII сто- ліття в архіві шляхетського роду Пісочинських // Крикун М. Брацлавське воєводство в XVI–XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів, 2008. С. 66–67; Крикун М. Брацлавське воєводство впродовж своїх перших сорока років // Документи Брацлавського воєводства 1566–1606 років / Упорядники М. Крикун, О. Піддубняк. Вступ М. Крикуна. Львів, 2008.

С. 48–56; Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy: Mo- nografie i wzmianki. Warszawa, 1991. T. 2 / Opracowanie naukowe T. Epsztejn i S. Gorczyński.

S. 133–141; Dubas-Urwanowicz E. Piasoczyński Ławryn (Wawrzyniec) // Polski Słownik Biograficzny (далі – PSB). Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1980. T. XXV. S. 805–808.

Одному з авторів цих рядків донедавна було відомо, що найраніша згадка про Л. Пісочин- ського як брацлавського підкоморія датується 13 квітня 1583 р. (Крикун М. Брацлавське воєводство впродовж своїх перших сорока років. С. 50; Документи Брацлавського воєвод- ства… С. 327–329). Та вдалося натрапити на більш ранню згадку – у листі короля Стефа- на Баторія князю Кирикові Ружинському від 18 січня того самого року (Львівська науко- ва бібліотека ім. В. Стефаника НАН України (далі – ЛНБ НАН України), від. рукописів.

Ф. 5 (Оссолінські), оп. 1, спр. 4044 II, арк. 121). Вона дозволяє стверджувати, що королів- ський привілей на брацлавське підкоморство був виданий Л. Пісочинському у 1582 р. – після того як 16 березня був виданий привілей на володимирське підкоморство Янові Бокію (Российский государственный архив древних актов (г. Москва; далі – РГАДА), ф. 389 (Литовская метрика), оп. 1, спр. 195, арк. 472–472 зв.), котрий до того, від 24 січня 1581 р. (Там же. Арк. 329–330; опубл.: Документи Брацлавського воєводства… С. 271–

272) був підкоморієм брацлавським. Не виключено, що привілей Л. Пісочинському дато- ваний також 16 березня 1582 р.

 Ì. Êðèêóí, Î. ϳääóáíÿê, 2010

Родовід Л. Пісочинського вдається простежити по батьківській лінії до діда і баби, по материнській лінії – до прадідів і баби. Дідом по батьківській лінії був Івашко Пишневич. Перша відома згадка про нього міститься в дарчо- му привілеї на п’ять дворищ у маєтку Пісочно Мельницької волості, видано- му йому 28 травня 1498 р. великим князем литовським Александром на прохання найвищого гетьмана і брацлавського та вінницького намісника князя Костянтина Івановича Острозького². У привілеї І. Пишневича названо «дворя- нином нашим», тобто таким, що перебуває на великокнязівсьій службі. Згідно з цим документом, він і далі мав служити великому князеві – з одного (з п’яти дарованих) дворищ; решта – чотири дворища були надані йому у влас- ність. Оскільки про видання цього привілею клопотав князь К.І. Острозь- кий, то можна стверджувати, що І. Пишневич служив і йому. Звідки він був родом, встановити не вдалося. Йменували його Старимзаконом³, тому, ма- буть, що мав єврейське коріння або, не маючи його, сповідував іудаїзм чи мав якийсь інший стосунок до нього. Помер «в молодості літ»⁴. Від Пісочно- го представники його роду звалися Пісочинськими. Дружиною І. Пишневи- ча була Огрефіна з Рудецьких⁵ – шляхетського роду Луцького повіту Волин- ської землі/воєводства⁶. Єдиним їхнім сином (не виключено, що й єдиною

2Lietuvos Metrika. Knyga Nr 6 (1494–1506): Užrašymų knyga 6 / Parengė A. Paliulis. Vilnius, 2007. P. 180. Інші згадки про Івашка Пишневича: Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie.

Lwów, 1890. T. IV: 1535–1547. S. 266–267 (дозвіл короля і великого князя литовського Сиґізмунда I Гнівошові Пісочинському на продаж села Пісочного маршалкові Волин- ської землі і володимирському старості князю Федорові Андрійовичу Санґушку, вида- ний 1 грудня 1540 р.); ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4045 II, арк. 55 (зізнання 14 січня 1584 р. перед Кременецьким земським судом Андрія Овсяника Вол- ковського, в минулому дяка (намісника) троцького воєводи, брацлавського і вінницького старости князя Іллі Костянтиновича Острозького в його маєтках Луцького повіту Во- линської землі Крупа і Поворсько). Згадка про цей привілей Александра: Литовська мет- рика. Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року / Підготував В. Кравченко. К., 2005.

С. 183; Archiwum książąt Sanguszków... T. IV. S. 264–265 (зобов’язання Г. Пісочинського перед князем Ф.А. Санґушком визначити межі села Пісочного, 1 грудня 1540 р.), 266–

267 (згаданий щойно дозвіл Сиґізмунда I); ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4045 II, арк. 55 (див. вище в цій виносці), 57 (лист володимирського земського судді Богдана Костюшковича Хоболтовсього, писаний у селі Хоболтові 9 березня 1584 р.). Пісоч- но входило до складу Володимирського повіту Волинської землі/воєводства. Нині – село Пісочне Ковельського району Волинської області.

3Литовська метрика. Книга 561… С. 183; Документи Брацлавського воєводства… С. 359–

360 (зізнання Гнівоша Сторожинського перед Кременецьким земським судом 14 січня 1584 р. Опубл. за: Archiwum Państwowe w Krakowie (далі – APK), zesp. Archiwum Sanguszków, teki rzymskie, teka XVI, s. 23–24); ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4045 II, арк. 57 (лист володимирського судді Богдана Костюшковича Хоболтов- ського від 9 березня 1584 р.); Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich... T. 2. S. 132.

4Документи Брацлавського воєводства… С. 360.

5Там само.

6Литовська метрика. Книга 561… С. 121, 136, 139, 154 (ревізія Луцького замку 1545 р.);

Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов,

дитиною) був Гнівош⁷. Про нього відомо, що він входив до складу комори названого вище князя К.І. Острозького (помер 1530 р.)⁸, тобто належав до найближчого його оточення – виконував важливіші його доручення; відомо також, що був він служебником троцького воєводи, брацлавського і вінниць- кого старости князя Іллі Костянтиновича Острозького (помер у 1539 р.), супроводжував його на війні, «частокроть в потрTбахъ [боях, кампаніях] про- тивъ нTприzтTлz г(о)с(по)д(а)рского и РTчи Посполитои бываючи»⁹, двічі виїздив на службу (імовірно, військову) до Угорщини («Угор»), повернув- шись звідти остаточно додому, оженився¹⁰. У своєму зізнанні, виголошено- му перед Кременецьким земським судом 14 січня 1584 р., Гнівош Сторожин- ський, шурин Гнівоша Пісочинського¹¹, подав, що останній помер невдовзі («вборздє») після народження свого сина Лаврина¹². Якщо ця інформація правдива, то, враховуючи зазначене вище про час народження Лаврина, слід смерть його батька датувати серединою 1550-х років. У такому разі твер- дження Казімєжа Пуласького, що помер Гнівош Пісочинський у 1559 р.¹³, потрібно вважати неприйнятним.

Матір’ю Лаврина була Марія – дочка Андрія Куневського з роду Єло (тому представники цього роду йменувалися Єловичами) і Богдани (Парасковчеї), онука Юхна Куневського, а по материнській лінії – Станька Дениска¹⁴. Андрій Юхнович Куневський у 1545 р. фіґурує як кременецький городничий¹⁵, у 1552 р. – як кременецький городничий і мостовничий¹⁶, у 1557–1564 рр. – лише як господарський зем’янин Кременецького повіту Волинської землі¹⁷, від 1566 р. – як кременецький земський суддя¹⁸. На цій останній посаді по-

состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (далі – Архив ЮЗР). Киев, 1886. Ч. VII. T. 1: Акты о заселении Юго-Западной России. С. 158 (ревізія Луцького замку 1552 р.).

7Документи Брацлавського воєводства… С. 360.

8ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4045 II, арк. 57.

9Archiwum książąt Sanguszków… T. IV. S. 132–133.

10Документи Брацлавського воєводства… С. 360.

11Г. Сторожинський був чоловіком зведеної сестри Гнівоша Пісочинського Марії: мати останнього вийшла вдруге заміж за Матвія Гоголя, з яким «сплодила» цю Марію, а також Настасію, ще одну Марію і Лукаша (цей писався «по брате», тобто як Гнівош, Пісо- чинським, був «архимандритом киTвским») (Там само).

12Там само.

13Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich... T. 2. S. 133.

14Дениски належали до шляхти Кременецького повіту (Литовська метрика. Книга 561…

С. 195, 196, 200, 204, 206 (ревізія Кременецького замку 1545 р.; тут Дениски названі Денисковичами); Архив ЮЗР. 1890. Ч. VII. T. 2: Акты о заселении Юго-Западной Рос- сии. С. 23 (ревізія Кременецького замку 1552 р.; Денискович), 97, 101, 124 (люстрація Кременецького староства 1563 р.).

15Литовська метрика. Книга 561… С. 139, 194, 196, 200.

16ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4043 II, арк. 13.

17Там само. Арк. 18 (1559 р.), 21 (1557 і 1560 рр.), 30 (1564 р.).

18Там само. Арк. 42.

мер 3 березня 1576 р.¹⁹ Його дружина переставилася ще у 1571 р. – наприкінці вересня або на початку жовтня²⁰.

Від шлюбу з Гнівошем Пісочинським Марія мала і дочку Овдоттю («

j

^вдотz»). Перша знана згадка про неї міститься в зізнанні возного Луць- кого повіту Юрія Рогачовського перед Луцьким ґродським урядом 22 квітня 1577 р.²¹, друга – в позові духовного суду Луцько-Острозької православної єпископії вітчимові Овдотті (і Лаврина) Петрові Бучайському, датованому 8 квітня 1587 р. (за ст. стилем?). В позові її названо «дівкою» (незаміжньою)²². Взявши це до уваги, а також час смерті Гнівоша, можна припустити, що у 1587 р. Овдоття мала понад 30 років і була молодшою за Лаврина. Чи ви- йшла вона зрештою заміж, невідомо.

Л. Пісочинський мав також зведену сестру Настасію, батьком якої був Іван Сосницький²³. Марія Пісочинська вийшла за нього заміж десь після 20 липня 1563 р.: вписане цього числа в книгу Луцького замку зізнання вижа Луцького замку Петра Степановича містить останню знану нам згадку про неї як Пісочинську²⁴, що означає, що Марія ще була вдовою по Гнівошу. У щойно зазначеному позові духовного суду Настасія теж фігурує як «дівка».

Третім і останнім чоловіком матері Л. Пісочинського був згаданий вище Петро Бучайський, і з ним їй судилося прожити чимало років, можливо – до своєї смерті. Вперше її Бучайською названо в датованому 9 грудня 1571 р.

вписі в луцьку ґродську книгу зізнання її батька та його брата Михайла²⁵. Вона прижила з П. Бучайським сина Лаврина, котрий, отже, був зведеним братом Л. Пісочинського; вперше у знаних нам документах його пойменова- но в листі Марії і П. Бучайських від 27 березня 1587 р.²⁶

У Л. Пісочинського були також рідні дядьки і тітки, всі вони – діти Андрія Юхновича Куневського та Богдани (Парасковчеї) Денисківни, отже, брати і сестри його матері. Дядьки – це Петро (згаданий лише в листі його батька і матері від 24 травня 1568 р. – як такий, що перебуває в неволі²⁷) та Ієв (по- мер до 15 жовтня 1566 р., коли Ганна Матясівна Зіньковича Остриєвського

19Там само. Спр. 4048 II, арк. 13, 22 зв.; те саме: Центральний державний архів України в Києві (далі – ЦДІАУК). Ф. 26 (Луцький земський суд), оп. 1, спр. 9, арк. 179. Упорядник видання «Urzędnicy wołyńscy XIV–XVIII wieku: Spisy» (Кórnik, 2007) Мар’ян Вольський помилково подає, що А.Ю. Куневський займав уряд кременецького земського судді і в 1577 р. і що помер він 28 травня 1578 р. (S. 56, 169).

20РГАДА. Ф. 389, оп. 1, спр. 216, арк. 115–117 (тестамент Парасковчеї від 26 вересня 1571 р.);

ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4043 II, арк. 99 (згадка про Парасков- чею як небіжчицю у вписі цього тестамента в кременецьку земську книгу. Доречно за- значити, що тут тестамент помилково датовано 26 січня 1571 р. (арк. 100)).

21ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4044 II, арк. 5 (1577 р.).

22Там само. Спр. 4046 II, арк. 34.

23Єдина відома згадка про нього: Там само. Спр. 4044 II, арк. 12 (1577 р.).

24Там само. Спр. 4043 II, арк. 27.

25Там само. Арк. 106.

26Там само. Спр. 4046 II, арк. 27.

27Там само. Спр. 4043 II, арк. 97 зв.

вперше згадана як удова по ньому²⁸). Тітки – Марина (Маруша), Овдоття, Любка, Нерадка і дві Ганни, всі разом, до речі, перелічені в позові Луцького земського суду від 14 листопада 1592 р.²⁹ Хто з дядьків і тіток був старший, хто молодший, встановити не вдалося. Наявні документи подають імена тітчи- них чоловіків, натомість імена їхніх дітей (двоюрідних братів і сестер Л. Пісо- чинського) майже не подають. З останніх відомі діти Ієва Андрій Куневський і Маґдалена³⁰, Овдотті – Роман і Ганна³¹, Любки – Федір³², однієї з Ганн – Павло³³.

* * *

П’ять дворищ у Пісочному, дарованих Івашкові Пишневичу великим кня- зем литовським у 1498 р., складали на той час разом з прилеглими угіддями, напевно, ввесь цей маєток, і в такому разі І. Пишневич виявився одноосіб- ним його володільцем. Маєток зрештою став однойменним селом.

Успадкувавши від батька Пісочно³⁴, Гнівош Пісочинський формально во- лодів ним до кінця 1540 р., коли, з дозволу короля польського і великого князя литовського Сиґізмунда I³⁵, відпродав його за 400 кіп литовських грошів маршалкові Волинської землі і володимирському старості князю Федорові Андрійовичу Санґушку, а фактично – до моменту доплати йому останнім решти 190 кіп з даної суми: князь зобов’язався сплатити Гнівошові 190 кіп на Великдень 14-го індикту, а той, зі свого боку, зобов’язався (очевидно, на вимогу князя) на той же час «ограничити» Пісочно³⁶, що означало – визначити

28Там само. Арк. 42. На сесії Луцького земського суду 19 січня 1590 р. від імені Л. Пісо- чинського було заявлено, що Ієв «без мала» тридцять років, «служачи к~нзю Дмитру Виш- нεвεцкому, въ Волошох згинул» (Там само. Спр. 4046 II, арк. 127; ЦДІАУК. Ф. 26, оп. 1, спр. 7, арк. 326 зв.). Якщо це твердження відповідає дійсності, то в такому разі Ієв заги- нув у 1563 р. – під час невдалого втручання князя Д. Вишневецького у міжусобну бо- ротьбу молдавського боярства.

29ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4048 II, арк. 9 зв.; ЦДІАУК. Ф. 26, оп. 1, спр. 9, арк. 179.

30ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4048 II, арк. 103–104 (1595 р.).

31Там само. Спр. 4044 II, арк. 14 (1574 р.), 23 (1577 р.), 71 (1580 р.); спр. 4045 II, арк. 27 зв.

(1583 р.).

32Там само. Арк. 71 (1580 р.).

33Там само. Спр. 4045 II, арк. 12 (1583 р.).

34У своєму зізнанні перед Кременецьким земським судом 14 січня 1584 р. (зізнання згада- но вище) Гнівош Сторожинський, шурин Гнівоша Пісочинського, твердив, що Старийза- кон, тобто, нагадаємо, Івашко Пишневич, володів також маєтками Остдовом й Остирбля- ми в Луцькому повіті (Документи Брацлавського воєводства… С. 360), та це твердження не відповідає дійсності. Доречно вказати на те, що, говорячи про Гнівоша Пісочинсько- го, Г. Сторожинський називає тільки одне його володіння – Пісочно. Остдів – це Оздів, нині село Луцького району Волинської області. Топонім «Остирблі» в інших джерелах нам не зустрівся.

35Archiwum książąt Sanguszków... T. IV. S. 266.

36Ibidem. S. 264–266. Великдень 14-го індикту припадав на 17 квітня 1541 р. (Археографи- ческий календарь на две тысячи лет (325–2324) по юлианскому счислению и на семьсот сорок два года (1583–2324) по григорианскому счислению / Составлен Н. Горбачевским.

Вильна, 1869. С. 64).

його межі, аби князь знав про них³⁷. Виконання цих зобов’язань мало знаме- нувати перехід Пісочного у повне і безумовне володіння князя.

3 травня 1541 р. домовлене «ограничення» сталося³⁸. Воно звелося до фіксації при свідках меж Пісочного на всій їх протяжності з маєтками Став- ком, Радошином, Козлиничами, Мельницею, Поворськом, Кречевичами та опису цих меж у документі, складеному в Пісочному 5 травня 1541 р. Відомо- стей про доплату князем Ф.А. Санґушком 190 кіп не маємо, та нема підстав сумніватися в тому, що її було здійснено: того ж таки 5 травня Г. Пісочин- ський зобов’язався захищати права Ф.А. Санґушка на Пісочно³⁹, що можна трактувати, як визнання ним повного переходу цього маєтку у володіння

37Принагідно потрібно вказати на те, що у 1538 або 1539 р. за наполяганням Гнівоша Пісочинського, викликаним намаганням подолати «межові» незгоди, відбулося роз- граничення Пісочного і села Поворська, котрим володів князь І. К. Острозький: в першому з цих років тому, що 15 березня 1538 р. датовано лист цього князя до луць- кого ключника і мостовничого Дахна Василевича з проханням, щоб той з його боку був суддею при розграниченні цих сіл (Archiwum książąt Sanguszków... T. IV. S. 132–

133. Імовірно, в листі йшлося про суддівство полюбовне); в серпні 1539 р. помер І.К. Острозький, за життя якого це розграничення, як переконаємося трохи нижче, було проведено. Про цю акцію розповіли, на прохання Л. Пісочинського (мету про- хання розповіді не подають), її учасники, делеговані цим князем, як-от: Андрій Овся- ник Волковський – у своєму зізнанні 14 січня 1584 р. перед Кременецьким земським судом (зізнання дійшло до нас у виписі з книги цього суду, зробленому тоді ж; ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 5, оп. 1, спр. 4045 II, арк. 55) і володимирський земський суддя Богдан Костюшкович Хоболтовський – у своєму листі (за висловом його автора – «правдивому свідоцтві») від 9 березня 1584 р. (Там само. Ар. 57). Оби- два документи Л. Пісочинський одержав як зацікавлена особа; вони відклалися в його архіві, про який ітиметься далі. А. Овсяник Волковський подав, що, поряд з ним, в розграниченні участь взяли як комісари (полюбовні судді?) з боку князя Гур- ко Омелянський, Грицько Пр[…] Деревенецький, з боку Г. Пісочинського – Єсько Ясениницький (це – «присутній» в згаданому вище зізнанні Гнівоша Сторожинського від 14 січня 1584 р. Єсеницький, як і той, – шурин Г. Пісочинського, жонатий на зведеній сестрі останнього Настасії; Документи Брацлавського воєводства… С. 360), і «сусіди», що тримали маєток Мельницю. Як знавці маєткових меж свідчили піддані з Пісочного і Поворська. Г. Пісочинському довелося перед князівськими комісара- ми «покласти» великокнязівський привілей на Пісочно, виданий Івашкові Пишневи- чу (очевидно, для доведення своїх прав на володіння ним) і «показати» опис меж цьо- го маєтку (видається, що за давністю років А. Овсяник Волковський «переніс» опис меж Пісочного 1541 р., про який див. далі, на час розграничення, про яке розповів; у такому разі слід констатувати, що в ході останнього Г. Пісочинський опису меж не пред’явив). Комісари начебто на все це зважили і наведені їм межі підтвердили («захо- вали»). Б. Костюшкович Хоболтовський засвідчив, що йому судилося в розграни- ченні взяти участь спільно з «іншими приятелями» І.К. Острозького й А. Овсяником Волковським, і повторив сказане про пред’явлення Г. Пісочинським привілею й опи- су меж (частина листа Б. Костюшковича Хоболтовського про розмежування сильно пошкоджена, тому не про все сказане ним стосовно цієї акції, вдалося дізнатися).

38У двох документах, які відбили «ограничення», зазначено, що воно припало на вівто- рок третього тижня після Великодня 14-го індикту (Archiwum książąt Sanguszków...

T. IV. S. 281–284), тобто саме на 3 травня.

39Ibidem. S. 284–285.

князя; збереглися згадки за 1542 і 1547 рр., які засвідчують це володіння⁴⁰. Після смерті Ф.А. Санґушка власниками Пісочного були його нащадки, перші з яких – його сини Дмитро, канівський, черкаський і житомирський староста⁴¹, і Роман, староста житомирський, у 1566–1571 рр. брацлавський воєвода⁴².

Невідомо, чи Гнівош Пісочинський робив спроби повернути собі Пісоч- но. Натомість відомо, що його син Лаврин, по досягненні свого повноліття⁴³, під час роботи сейму Речі Посполитої 1570 р. у господі волинського воєводи, брацлавського, вінницького і луцького старости князя Богуша Федоровича Корецького, що розташовувалася в одній з варшавських кам’яниць, звернув- ся з проханням до присутнього князя Романа Федоровича Санґушка дозволити йому викупити Пісочно. Князь пообіцяв прохання задовольнити⁴⁴, але обі- цянки своєї не виконав, хоча для виконання її мав часу вдосталь, доки жив⁴⁵. Виникає питання: чим були викликані прохання Л. Пісочинського до вище названих чотирьох осіб (Гнівоша Сторожинського, Богдана Костюшковича Хоболтовського, Андрія Овсяника Волковського, Савина Єловицького; див.

виноски 37 і 44) дати свідчення про приналежність Пісочного його батькові і про його, Лаврина, спробу стати його власником (всі ці свідчення, нагадує- мо, датовані 1584 р.). Чи не тим, що Лаврин і після 1570 р. покладав споді- вання оволодіти цим маєтком? Якщо так, то сподівання виявились марними.

«Позбувшись» Пісочного, Гнівош Пісочинський не придбав жодного во- лодіння у власність. Полишив він після своєї смерті лише село Черницю, котре від якогось часу тримав «за певним правом» за 2000 кіп – за цю суму князь Богуш Федорович Корецький, власник Черниці, віддав її йому в тим- часове, скоріше за все, заставне, користування⁴⁶. 2000 кіп – то була в сере-

40Ibidem. S. 314–364.

41Archiwum książąt Sanguszków... 1910. T. VI: 1549–1577 (Dyplomatariusz gałęzi niesu- chojeżskiej. T. I). S. 103–104 (1550 р.), 114–115 (1551 р.), 135–136 (1553 р.).

42Archiwum książąt Sanguszków... 1910. T. VII: 1554–1572 (Dyplomatariusz gałęzi niesu- chojeżskiej. T. II). S. 17–18 (1557 р.), 59–60 (1560 р.), 84–85 (1565 р.), 101–102 (1566 р.);

ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4045 II, арк. 46 (1570 р.).

43За Другим Литовським статутом, повноліття хлопців наступало з досягненням 17 років (Статути Великого князівства Литовського. Одеса, 2003. Т. II: Статут Великого князів- ства Литовського 1566 року / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. С. 133).

44ЛНБ НАН України, від рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4045 II, арк. 56 (зізнання перед Креме- нецьким ґродським судом кременецького підсудка Савина Єловицького, дане на прохан- ня Л. Пісочинського 14 січня 1584 р.; документ сильно пошкоджений); див. також: Там само. Ф. 46 (Єловицькі), тека XXXI, serya III, № 1154 (копія попереднього документа, виконана в XVIII ст.). Тут сказано, що Лаврин просив на сеймі 1571 р., проте в цьому році сейму не було (Chronologia sejmów polskich. 1493–1793 / Zestawił i wstępem poprzedził W. Konopczyński // Archiwum Komisji Historycznej. Kraków, 1948. T. IV (Ogólnego zbioru XVI). № 3. S. 141).

45Р.Ф. Санґушко помер 12 травня 1571 р. (Machynia M. Sanguszko (Sanguszkowicz) Roman // PSB. 1992–1993. T. XXXIV. S. 504).

46ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4044 II, арк. 12 (лист Марії Бучай- ської, матері Лаврина Пісочинського, від 2 серпня 1577 р.); див. також: Там само. Спр.

4043 II, арк. 25 (лист братів Андрія і Михайла Юхновичів Куневських від 2 липня 1563 р.).

Село Черниця нині входить до складу Корецького району Рівненської області.

дині XVI ст. велика сума. Навряд чи вдасться довідатись, звідки і як Г. Пісо- чинський її дістав. Чи не від свого тестя?⁴⁷ Помираючи («преставлuючисu»), Гнівош духівницею (заповітом), на жаль, лише згаданою, призначив опіку- нами своїх дружини і дітей тестя Андрія Юхновича Куневського і його рідного брата Михайла⁴⁸. По смерті ж Гнівоша мати Лаврина, за її власним зізнан- ням, «ку шкодT» останнього втратила («упустила») Черницю, не спроміг- шись при цьому отримати назад 2000 кіп, «надто маTтност пна Гневоша ПTсочиннского рухомую, тому сыну моTму властнT налTжачую, zко золото, сTрTбро, п(T)н(z)зи готовыT, цын, м¦дь, вTсь рыштунок жолънTрскии, кони TздныT, стадо свTрTпъTT, быдло рогатоT малоT, в гумнTх збожz вшTлzкиT и на полzх зас¦zныT и вTс спрzт домовыи, ωт мала и до вTлика, на чотыри тисTчи копъ гр(о)шTи литовских на потрTбу свою ωбTрнула»⁴⁹. В такій ситу- ації названі опікуни «выпровадили» Гнівошову вдову Марію з малими дітьми до свого маєтку Кунева – з рештками рухової маєтності, що спадково нале- жала Л. Пісочинському⁵⁰. Відтоді життя Л. Пісочинського було тісно пов’я- зане з Куневом, про що і йтиметься далі в цьому нашому дослідженні.

* * *

До 1606 р., коли Лаврин помер, Кунів був селом; у 1607 р. став містеч- ком⁵¹. Входив до складу Луцького повіту*.

В одному з документів 1586 р. читаємо, що Кунів – «зъ стародавных вε- ковъ ωтчизна пановъ Елов»⁵². Найраніша знана нам згадка про власників Кунева сягає у восьме липня шостого індикту, коли був складений лист, в якому йшлося про поділ цього села між Юхном і Федьком Єловичами Кунев- ськими⁵³. Юхно, нагадуємо, – це батько Андрія Куневського та його брата Михайла. У ревізії замків 1545 р. фігурує не Юхно, а Андрій⁵⁴, що, ймовір- но, означає, що першого з них на той час не було серед живих. Шостий індикт у другій чверті XVI ст. припадає на 1533 і 1548 рр.⁵⁵ Тож індикт, котрим датовано дільчий лист, – це 1533 р.

47Варто вказати на такий фрагмент листа Лавринової матері, датованого 2 серпня 1574 р.:

«ωтεцъ мои нεбожчикъ пан Андрεи Юхновичъ Кунεвскии … з малжонкою своεю а мат- кою моεю пнεю Богданою Дεнисковною, выдавшы мεнε в стан малжεнскии за пεрвшого малжонка моεго пна Гнεвоша Пεсочинского, посагу албо выправы никотороε мн¦ за жи- вота своεго нε далъ и, zко инъших дочокъ своих а сεстръ моих, нε выправилъ» (Там само. Спр. 4044 II, арк. 10). То ж чи могла вона істотно допомогти Гнівошові готівкою?

48Про це читаємо в листі даних братів від 2 липня 1563 р. (Там само. Спр. 4043 II, арк. 25).

49Там само. Спр. 4044 II, арк. 12.

50Там само. Спр. 4043 II, арк. 25 (лист Андрія й Михайла Куневських від 2 липня 1563 р.).

51Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI – першій половині XVII століття. Львів, 2003. С. 64.

*Нині Кунів – село Ізяславського району Хмельницької області. Розташоване воно над лівою притокою Горині Вілією.

52ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 5, оп. 1, спр. 4046 II, арк. 4.

53Там само. Спр. 4044 II, арк. 25 (згадка про цей дільчий («дεльчии») лист у листі полюбов- них суддів і возного від 10 грудня 1577 р.).

54Див. посилання 12.

55Археографический календарь... С. 7.

Андрій Куневський спільно і неподільно («нεдεльно», «нεроздεльно»⁵⁶) з Михайлом володів батьковою половиною Кунева⁵⁷. Власником другої поло- вини був син Федька Куневського Семен (Сенько), стриєчний брат Андрія й Михайла⁵⁸. Отже, їхні батьки Юхно і Федько були рідними братами. Вперше з Семеном, як сином при батькові, зустрічаємося в наведеній вище згадці про дільчий лист 1533 р. ревізії Луцького замку 1545 і 1552 рр. фіксують його як співвласника Кунева поруч з Андрієм Куневським⁵⁹. Натрапляємо на відомості про те, що Семен й Андрій з Михайлом володіють своїми полови- нами Кунева за «роздεлком (дεлом) вεчным (вεчистым)»⁶⁰; тут, імовірно, маєть- ся на увазі дільчий лист 1533 р.⁶¹

Дальша наша розповідь заснована на документах, що відклалися в архіві Лаврина Пісочинського, який зберігається, в не зовсім повному обсязі, в ру- кописному відділі Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України у фонді 5 (Оссолінські)⁶². Цих документів налічується 72⁶³, всі вони писані руською мовою; деякі з них частково використано в попередній роз- повіді. Вони включають у себе: 40 оригіналів, а саме: 22 листи, зізнання уря- дової особи, дев’ять позовів Луцького земського суду (п’ять – з супровідним записом возного), позов Кременецького ґродського суду, два позови капту- рового суду Волинського воєводства, два декрети полюбовних судів, два реє- стри (списки) підданих Кунева, квит про сплату поборового податку; 31 засвід- чену копію – виписи з записових і судових книг (майже всі копії – тогочасні):

12 – з луцьких ґродських книг (містять два оповідання (одне – з зізнанням возного), скаргу, два листи, шість зізнань возних, зізнання вижа), дев’ять – з луцьких земських книг (два декрети, два оповідання, три зізнання возних, два листи), один – з кременецької ґродської книги (зізнання возного), три – з кременецьких земських книг (два листи, зізнання возного), один – з книги Коронного трибуналу (декрет), п’ять – з книг Руської (Волинської) метрики (чотири листи, декрет королівського суду); незасвідчена копія (позов духов- ного суду Луцько-Острозької православної єпископії). У наявних луцьких ґродських і земських книгах, а також серед решток кременецьких земських

56ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 5, оп. 1, спр. 4043 II, арк. 106 (1571 р.); спр. 4044 II, арк. 100 (1571 р.).

57Михайло Куневський був неодруженим, неодруженим і помер; помер раніше від свого брата (Там само. Спр. 4045 II, арк. 79), коли саме, встановити не вдалося.

58Там само. Спр. 4043 II, арк. 27 (1563 р.).

59Литовська метрика. Книга 561... С. 139 (1545 р.); Архив ЮЗР. Ч. VII. T. 1. C. 160 (1552 р.).

60ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4043 II, арк. 27 (1563 р.), 101 (1571 р.);

спр. 4044 II, арк. 46 (1579 р.).

61Зі слів Семена, він мав рідних братів, братаничів (Там само. Спр. 4044 II, арк. 46 (1579 р.)).

Першою його дружиною була Привередовська, від якої він мав сина Федора, другою – Василиса Михайлівна Ощовського (Там. само).

62Про цей архів та архів синів і онуків Л. Пісочинського до середини XVII ст. див.: Крикун М., Піддубняк О. Матеріали... С. 60–61.

63ЛНБ НАН України, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4043 II – 4048 II.

книг (всі ці книги зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в Києві) і в книгах Руської (Волинської) метрики (зберігають- ся в Російському державному архіві давніх актів у Москві) вдалося виявити ті документи, з яких було знято зазначені засвідчені копії, – відповідно п’ять, вісім, один і один; крім того в луцьких ґродських книгах виявлено вписи двох (із 40) оригіналів⁶⁴. У хронологічному аспекті документи поділяються так: 1563 р. – 2, 1568 р. – 2, 1569 р. – 2, 1570 р. – 1, 1571 р. – 4, 1572 р. – 3, 1574 р. – 1, 1576 р. – 3, 1577 р. – 5, 1579 р. – 2, 1581 р. – 1, 1585 р. – 2, 1586 р. – 5, 1587 р. – 11, 1588 р. – 2, 1589 р. – 13, 1590 р. – 5, 1591 р. – 1, 1593 р. – 1, 1594 р. – 5, 1595 р. – 1.

* * *

У своєму листі від 2 липня 1563 р.⁶⁵ Андрій і Михайло Куневські вказали не тільки на те, що вони випровадили з Черниці до Кунева вдову Гнівоша Пісочинського з дітьми. Там же читаємо, що «за уставичными воинами и лεжами [постоями] жовнεрьскими», перед їхнім «виправленням» при господа- реві [Сиґізмундові Августі] на війну до Інфлянт*, а найперше – «до Рεчицы на Русь»**, вони, маючи нестачу коштів «на тую потрεбу зεмъскую», пози- чили як опікуни у матері малолітнього («дεтzти») Лаврина Пісочинського приналежні йому 800 кіп, майна небіжчика Гнівоша Пісочинського («шатъ, сεрεбра, конεи, сεдεлъ, зброи, панъцыровъ и инъшого нарадY воεнъного нε- мало») на 200 кіп, а також 150 кіп, котрі цьому дитяті припали з суми, що її сплатив Андрій Чолганський за шкоди, заподіяні ним під час наїзду на поло- вину Кунева цих братів Куневських. Усього, таким чином, останні стали винні Лавринові 1150 кіп. «Нε хотuчи того на души нашои положити, – сказано далі в листі, – штобы тоε дитz, доросши, на насъ нε*** плакало», Куневські в рахунок цієї суми заставили йому свою половину Кунева «с цεрковъю, з дворомъ и зо въсими людми, кгрунты и пожитъки» і вже «пустили» її «в дεржаньε» його матері, а самі вибралися зі всією своєю рухомістю на про- живання в село Єськівці⁶⁶, полишивши дитяті його рухомість («маиность»,

«товар») у Куневі і зберігши за собою дальшу, до досягнення Лаврином повно-

64За виявлення документів у названих книгах висловлюємо вдячність Вікторові Страшку та Ігореві Тесленку. В архіві Л. Пісочинського відклалися дві справи, які містять незасвід- чені (здебільшого не тогочасні) копії тих вписів у луцькі земські і ґродські книги, з яких були зняті всі зазначені вище засвідчені копії (відповідно дев’ять і 12). (Там само. Спр.

4096 III, 4097 III). Більшість незасвідчених копій зроблено латинкою, пристосованою до норм польської мови, решта – польською мовою.

65Там само. Спр. 4043 II, арк. 25–26.

*Малася на увазі війна з Московською державою (йдеться про Лівонську війну).

**Нині Річиця (Речыца) – районний центр Гомельської області в Білорусі.

***«нε» за контекстом зайве.

66Єськівці (інакше Юськівці) входили до складу Кременецького повіту. Це село як власність належало дружині Андрія Юхновича Куневського (Там само. Арк. 99–100; РГАДА, ф. 389, оп. 1, спр. 216, арк. 115–117). Нині це село Юськівці Лановецького району Терно- пільської області.

ліття, опіку над ним, щоб він був «зъгодованыи». А як Лаврин стане повно- літнім («коли тоε дитz лεтъ доростεть»), продовжують у листі брати Кунев- ські, то йому мають бути повернені заставні 1150 кіп, вони знову вступлять у володіння своїм маєтком, а Лаврин з матір’ю повинен з нього «выпрово- дитисu»; проте до повернення йому даної суми він має право користуватися цим маєтком на свій розсуд, зокрема заставляти його; після викупу маєтку Куневські не повинні вимагати від Лаврина або того, кому він його заставив, відшкодування за завдані йому, маєтку, збитки і втечу («розыштьε») з нього підданих («людεи»), натомість повинні компенсувати витрати на споруджен- ня та ремонт («направу») ставів і гребель; невиконання Куневськими взятих в листі зобов’язань потягне за собою сплату ними господареві (великому князеві) і Л. Пісочинському або тому, хто триматиме в заставі Кунів, по 600 кіп і, на усну навіть вимогу («на голоε рεчεньε»), відшкодування всіх збитків.

Лист власноручно підписав Андрій Куневський, його брат не підписав тому, що, за його словами, він не вміє писати⁶⁷; вони скріпили його своїми печат- ками. Приклали свої печатки і свідки – князь Дмитро Іванович Вишневець- кий, «брат» авторів листа Михайло Дашкович Єлович Малинський і зять Андрія Куневського Северин Єрмолинський (був жонатий на його дочці Ганні;

писався частіше Ярмолинським).

Цитований заставний лист братів Куневських став, як виявилось пізніше, відправним документом у процесі володіння Куневом Л. Пісочинським. 18 липня 1563 р. згаданий вище виж Петро Степанович, приданий для цього Куневським на їхнє прохання луцьким підстаростою Петром Хом’яком, ув’я- зав Лаврина в їхню половину Кунева і подав її до рук його матері⁶⁸.

Заставно Л. Пісочинський володів половиною Кунева, як переконаємося далі, до 1571 р. Та в міжчасі було зроблено спробу відібрати, нехай і на пев- ний час, її в братів Куневських, а значить, і позбавити Лаврина заставного права на неї. Спроба була викликана тим, що Андрій Куневський не викону- вав декрету Луцького ґродського уряду в складі підстарости Андрія Русина і судді Михайла Дчуса, винесеного в селі Голешові* 25 листопада 1566 р., про сплату 475 кіп і 42 грошів (копа мала 60 грошів) як відшкодування за збитки, заподіяні ним, А. Куневським, під час його наїзду за місяць до того, а саме 24

67Доречно зазначити, що писати не вміли і мати Лаврина Пісочинського (ЛНБ НАН Украї- ни, від. рукописів. Ф. 5, оп. 1, спр. 4046 II, арк. 20 (1586 р.), 33 зв. (1587 р.)) та її третій чоловік Петро Бучайський (Там само. Арк. 33 зв.). Неписьменною, напевно, була і Лав- ринова баба по матері Богдана (Парасковчея) Станькова (Станьківна) Денисківна: її лист від 10 червня 1571 р. підписаний не нею, а її чоловіком Андрієм Куневським (Там само.

Спр. 4044 II, арк. 100–100 зв.).

68Там само. Спр. 4043 II, арк. 27 (зізнання цього вижа в Луцькому замку 20 липня). Оче- видно, з огляду на малолітність Лаврина ув’язання фактично стосувалося його матері.

Варто вказати на те, що серед трьох свідків проведення ув’язання був стриєчний брат Андрія і Михайла Куневських Сенько Єлович Куневський, котрому, нагадуємо, як влас- никові належала друга половина Кунева.

*Нині село Голишів Луцького району Волинської області.