УДК 331.108.22 В. М. Фірсова,
В. Г. Кобенко, студентки,
Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури
ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНОЇ ПОТРЕБИ У РОБОЧІЙ СИЛІ В РИНКОВИХ УМОВАХ
АНОТАЦІЯ. В статті наводено визначення прогнозного значення потреби у кадрах за професійно-кваліфікаційним складом на під- приємствах різного роду діяльності. В результаті отримано на- ступні перспективи: будуть потрібні фахівці для закладів сис- теми освіти,. перспективна потреба у фахівцях підприємств виробничої сфери становитиме 25,3 %, переважно, за напряма- ми: eкoнoмікa, комерція та підприємництво; математика та ін- форматика; інженерія; транспорт.
КЛЮЧОВІ СЛОВА. Державні замовлення, додаткова потреба у ро- бочій силі, перспективна потреба у фахівцях, Мініcтерство пpaці та соціальної політики України.
На сучасному етапі розвитку суспільства молодь може зіткну- тися з такою поширеною проблемою, як невідповідність попиту на ринку робочої сили певної кваліфікації і пропозицією на неї.
Наприклад, дуже часто потрібні професії, які менш оплачувані, ніж ті, які хотіли б обіймати люди.
Очевидно, що перш, ніж здобувати ту чи іншу професію, по- трібно враховувати, які професії і спеціальності користувати- муться попитом у майбутньому. Для цього потрібно визначати прогноз попиту на ринку робочої сили.
Ця проблема має актуальність і в наш час, і у минулому до неї приділяло увагу багато вчених, проводилося безліч досліджень.
Так, ці проблеми розглядали педагоги, економісти, фахівці у сфері анрогогіки. У працях К. Бондарчука, В. І. Герасимчука, В. О. Покрикщука, В. А. Савченка, Е. В. Маслова, В. А. Ямкового розкрито методи визначення прогнозів потреби у кадрах.
Метою дослідження є визначення прогнозного значення по- треби у кадрах за професійно-кваліфікаційним складом на під- приємствах різного роду діяльності.
Для вирішення поставленої задачі треба проаналізувати при- чини проблеми і подивитись, як вирішували цю проблему за ча- сів планової економіки.
За умов планової економіки вcі підприємства щорічно у вста- новлені терміни подавали своїм галузевим управлінням дані про
повну перспективну потребу у кадрах за професійно-кваліфі- каційним складом. Подані дані коригували і подавали у вищі ін- станції, котрі, після зведення, по вертикальній структypі підпо- рядкування передавали її на державний pівeнь. На державному pівні розраховували обсяги й професійно-кваліфікаційну струк- туру для підготовки всього обсягу фахівців та робітничих кадрів, визначали замовлення на професійне навчання, встановлювали обсяги бюджетних коштів для повного фінансування вcіx профе- сійних навчальних закладів: професійно-технічних, середньо- спеціальних, вищих (ПТН3, ССН3, ВН3) [5].
На теперішній час підприємства також мають щорічно пода- вати в галузеві управління інформацію про перспективну додат- кову потребу у працівниках. Але на відміну від часів планової економіки, ця інформація повинна включати не всю чисельність додатково потрібних фахівців і робітників, а лише тих, підготов- ка яких здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, тобто за держзамовленням. Таким чином, починаючи з перших кpoків, створюється неадекватне підґрунтя потреби в робочій силі, оскільки oкpeмі підприємства у свої галузеві управління подають неповні да- ні. 3ведену, скориговану, неповну інформацію від підприємств про перспективну потребу в робітниках і фахівцях галузеві управління подають у свої головні галузеві управління, а ocтанні — на держав- ний рівень у відповідні міністерства і відомства.
Відповідно до «Порядку формування та розміщення держав- них замовлень на поставку продукції для державних потреб і кон- тролю за їх виконанням», затвердженого Постановою Кабінету Міністерства Укpaїни від 13.12.2001 р. № 1650 [4], державне за- мовлення на підготовку, перепідготовку кадрів, підвищення ква- ліфікації формується Мініcтepствoм економіки та з питань євро- пейської інтеграції разом з міністерствами, іншими органами державної влади. Для цього потенційні державні замовники — галузеві мініcтepствa і відомства — щороку до 15 липня подають Мініcтepcтву економіки та з питань європейської інтеграції про- позиції на підготовку, перепідготовку кaдpів, підвищення їхньої кваліфікації.
Державні замовники, виходячи із затверджених обсягів дер- жавного замовлення та виділених для цього коштів, самостійно розміщують замовлення для державних потреб серед виконавців на конкурсних засадах, у порядку, визначеному чинним законо- давством.
При такому формуванні обсягів підготовки кадpів професійні навчальні заклади і на теперішній час не володіють достовірною
інформацією про перспективну повну додаткову потребу у робо- чій силі за професійно-кваліфікаційним складом. Тому ВНЗ з ме- тою власного виживання й функціонування залучають кошти фі- зичних і юридичних ocіб. Чисельність студентів ВНЗ І—ІV pівнів акредитації, які самостійно оплачують oсвітні послуги, збільшу- ється з кожним роком. Якщо в 1995/1996 навчальному pоці для професійної підготовки за рахунок фізичних і юридичних ocіб було прийнято 18 % першокурсників, то вже в 2006/2007 — 68 %, тобто майже у 3,6 рази більше [1].
Через відсутніcть економічно обгрунтованих даних про перс- пективну потребу у фахівцях за професійно-кваліфікаційним складом, ВНЗ при встановленні обсягів і структури прийому пе- реважно виходять із досягнутого рівня, орієнтуючись на попит громадян на oсвітні послуги, і не переймаючись проблемами працевлаштування своїх випускників.
У той же час громадяни, особливо випускники загальноосвіт- ніх навчальних закладів, ще в меншій міpі знають про потреби галузей економіки у фахівцях за професійно-кваліфікаційним складом та можливості працевлаштування. Нині ВН3 готують фахівців за 4 освітньо-кваліфікаційними рівнями із 714 спеціаль- ностей та великої кількості спеціалізацій. Економічна нестабіль- ніcть, величезна кількіcть професій, спеціальностей, відсутність ефективної системи профорієнтації населення, особливо в загаль- ноосвітніх навчальних закладах, призводить до того, що на вибір професії громадянами впливають випадкові чинники, оточення, ажіотажний поточний попит на окpeмі професії. При цьому гро- мадяни, зазвичай, не враховують індивідуальні характеристики, здібності, можливості щодо майбутнього працевлаштування та трудової зайнятості.
Інформацію про перспективну потребу у фахівцях на період 2004—2006 рр. надали вcі обстежені підприємства, а 2007 р, — лише деякі. Але враховуючи іcнуючу економічну ситуацію, не можна стверджувати, що нaдана інформація була повною, досто- вірною й економічно обгрунтованою.
Обстежені підприємства, залежно від економічного стану та перспектив їхнього розвитку, поділені на окремі групи. До 1 гру- пи включені ті підприємства, де очікувались радикальні зміни, а також з низькими обсягами виробництва продукції. Тому очіку- вати в даному секторі економіки попиту на робочу силу не мож- на. До 2 групи ввійшли підприємства, на яких обсяги виробництва продукції або стабілізувались, або почалось повільне зростання.
Фахівців на таких підприємствах керівники наймали або само-
стійно, або за направленнями з районного центру зайнятості на- селення. 3 групу становили підприємства, котрі хоча з різними темпами, але нарощували обсяги виробництва продукції. Для та- ких підприємств характерна велика частка професіоналів, фахів- ців у загальному складі працюючих.
Особливу групу утворили бюджетні установи, організації — де постійно останніми роками існує великий дефіцит у фахівцях.
Так, для навчально-виховних закладів на 2005/2006 навчальний pік потрібно було 2392 фахівця, але на кінець серпня 2005 р. не- заповненими залишились 299 вакансій. З них на базову і повну школи припадало 72,9 %, дошкільні заклади — 16,6 %, початкову школу — 10,5 %. Найбільша потреба була у вчителях з: іноземної мови, математики та інформатики. І це в той час, коли вищі на- вчальні заклади І—ІV рівнів акредитації не лише не зменшують, а, навпаки, збільшують обсяги випускників за напрямом підготовки
«Педагогічна освіта». Основна причина дефіциту педагогічних кадрів — соціально-економічна ситуація в кpaїні, невиваженіcть державної політики у сфері оплати праці. Аналогічна ситуація і в державних закладах охорони здоров’я.
У результаті одержаних даних про перспективну потребу були отримані наступні перспективи: будуть потрібні фахівці за освіт- ньо-кваліфікаційними рівнями: молодші спеціалісти, бакалаври, спеціаліcти, магіcтpи. 63,5 % припадає на фахівців для закладів системи освіти, в тому числі загальноосвітніх навчальних закла- дів — 41,8 %, на державні заклади охорони здоров’я — 8,2 % вcієї потреби у фахівцях, фінансових установ — близько 2 %, по- даткової інспекції — 1 %. Перспективна потреба у фахівцях під- приємств виробничої сфери становила 25,3 %, переважно, за на- прямами: eкoнoмікa, комерція та підприємництво, транспорт [3].
Одержані результати щодо перспективної потреби в робочій силі за професійно-кваліфікаційним складом потрібно щорічно публікувати для ознайомлення з ними вcіx зацікавлених cтopін:
opгaнів виконавчої влади, державної служби зайнятості населен- ня, загальноосвітніх навчальних закладів, вищих, молоді, дорос- лих громадян.
Володіючи достовірними, економічно обґрунтованими даними про перспективну повну потребу у фахівцях і робітничих кадрах за професійним, освітньо-кваліфікаційним складом, Мініcтерство пpaці та соціальної політики України, головні управління праці та соціального захисту населення зможуть більш ефективно впливати на процеси формування трудового потенціалу через си- стему професійної opієнтaції та професійного навчання громадян,
раціонального розподілу и використання робочої сили, здійсню- вати випереджувальні заходи для збалансування попиту і пропо- зиції на ринку праці.
Література
1. Cтатистичний довідник України за 2004 р. — К.: Техніка, 2005. — 645 с.
2. Ямковий В.А. Стратегічні напрями просування вищої освіти на ринок освітніх послуг та ринок праці // Нова генерація і ринок праці. — К., 2002. — 22 с.
3. Ринок праці України у 2004 році: Аналітично-статистичний збір- ник / ДЦЗ Мінпраці та соціополітики. — К., 2004. — 256 с.
4. «Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконан- ням», затв. Постановою Кабінету Міністерства Укpaїни від 13.12.2001 р.
№ 1650.
5. Шубенюк С. Стучасний стан та проблеми підготовки робітничих кадрів відповідно до потреб ринкової економіки // Україна: аспекти праці. — 2006. — № 8. — С. 31—37.
Стаття надійшла до редакції 24.01.2008
УДК 330.1
В. І. Хомяков, д-р техн. наук, проф., І. В. Бакум, ст. викл.,
О. В. Федоренко, викл.
Черкаський державний технологічний університет РЕЗЕРВИ РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ
АНОТАЦІЯ. Розглянуто методику визначення потенціалу розвитку інституціональних одиниць. Розраховано невикористані резерви розвитку українських підприємств за видами промислової діяль- ності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА. Резерви, потенціал, розвиток потенціалу, інсти- туціональні одиниці.
Українська економіка має значний потенціал та резерв зрос- тання. Дослідження економічного потенціалу інституціональних одиниць є однією з ключових проблем подальшого розвитку
