• No results found

Видання наукової літератури у вузі: методичні рекомендації для науковців

N/A
N/A
Protected

Academic year: 2022

Share "Видання наукової літератури у вузі: методичні рекомендації для науковців"

Copied!
116
0
0

Повний текст

(1)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Мукачівський державний університет

Наукова бібліотека МДУ

ВИДАННЯ НАУКОВОЇ

ЛІТЕРАТУРИ У ВУЗІ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ НАУКОВЦІВ

2017

Мукачево

(2)

УДК 001.898:378.091(072) В42

Розглянуто та рекомендовано до друку науково-методичною радою Мукачівського державного університету

протокол № 8 від 21 грудня 2017 р.

Укладачі:

Мовчан К.М. – директор Наукової бібліотеки Мукачівського державного

університету;

Бабіля М.В. – провідний бібліограф Наукової бібліотеки Мукачівського державного університету.

Рецензент:

Гоблик В.В. – доктор економічних наук, професор, перший проректор Мукачівського державного університету.

Видання наукової літератури у вузі: методичні рекомендації для

науковців / укладачі: К.М. Мовчан, М.В. Бабіля. – Мукачево: РВВ МДУ, 2017. – 113 с.

Методичні рекомендації створені з метою надання допомоги автору (укладачу) монографій, збірників наукових праць, збірників тез доповідей у підготовці їх до друку.

Представлений матеріал розглядає коло питань, що стосуються загальної характеристики видань, їх структури, особливостей оформлення обкладинки, титульної сторінки, звороту титульної сторінки, прикінцевої сторінки та ін.

Видання призначене для науково-педагогічних працівників, всіх, хто здійснює підготовку наукових видань до друку.

© МДУ, 2017

(3)

3

ЗМІСТ

ЗМІСТ………...3

ВСТУП. Наукова діяльність та видання наукової літератури у вузі……6

1. НАУКОВІ ВИДАННЯ. ВИДИ НАУКОВИХ ВИДАНЬ……….8

1.1. Монографія. Виклад змісту та структура монографії………..10

1.1.1. Вимоги до опублікування монографії, що подається на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата наук………..16

1.2. Збірник наукових праць………19

1.2.1. Наукова стаття………..20

1.3. Матеріали конференції (з'їзду, симпозіуму)………22

1.3.1. Наукова доповідь (повідомлення)………22

1.4. Тези доповідей (повідомлень) наукової конференції (з'їзду, симпозіуму)………23

1.4.1. Тези наукової доповіді (повідомлення)………24

2. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПУБЛІКАЦІЙ……….26

3. МОВА ТА СТИЛЬ НАУКОВОЇ РОБОТИ………31

4. БІБЛІОГРАФІЧНИЙ АПАРАТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ…….35

4.1. Правила складання бібліографічного опису для списку використаних джерел………..36

4.2. Бібліографічне посилання. Правила складання………50

5. ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВИХ ВИДАНЬ……….56

5.1. Вихідні відомості книжкового видання………57

5.2. Розміщення вихідних відомостей………58

5.2.1. Титульна сторінка………..59

5.2.2. Зворот титульного аркуша………..66

5.2.3. Прикінцева (остання) сторінка………69 Список використаних джерел

(4)

4

ДОДАТКИ

Додаток 1. Зразок оформлення титульного аркуша монографії (1-3 автори)……….74

Додаток 2. Зразок оформлення звороту титульного аркуша монографії (1-3 автори)………..75

Додаток 3. Зразок оформлення прикінцевої (останньої) сторінки монографії (1-3 автори)……….76 Додаток 4. Зразок оформлення титульного аркуша монографії (більше трьох авторів)………77

Додаток 5. Зразок оформлення звороту титульного аркуша монографії (більше 3 авторів)……….78

Додаток 6. Зразок оформлення прикінцевої (останньої) сторінки монографії (більше 3 авторів)………..79

Додаток 7. Зразок оформлення титульного аркуша збірника наукових праць………80 Додаток 8. Зразок оформлення звороту титульного аркуша збірника наукових праць ………81 Додаток 9. Зразок оформлення прикінцевої (останньої) сторінки збірника наукових праць………...82 Додаток 10. Зразок оформлення титульного аркуша збірника матеріалів конференції……….83

Додаток 11. Зразок оформлення (звороту титульного аркуша) збірника матеріалів конференції ………..84

Додаток 12. Зразок оформлення прикінцевої (останньої) сторінки збірника матеріалів конференції………85

Додаток 13. Зразок оформлення титульного аркуша збірника тез доповідей...86 Додаток 14. Зразок оформлення звороту титульного аркуша збірника тез доповідей ………87

(5)

5

Додаток 15. Зразок оформлення прикінцевої (останньої) сторінки збірника тез доповідей……….88

Додаток 16. Приклади оформлення бібліографічного опису в списку літератури (згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006)………..89

Додаток 17. Приклади оформлення бібліографічного опису згідно Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація.

Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання»……….93 Додаток 18. Таблиця транслітерації українського алфавіту латиницею……….94 Додаток 19. Правила оформлення списків літератури………..106

(6)

6

ВСТУП

Наукова діяльність та видання наукової літератури у вузі

(Закон України «Про вищу освіту» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 5 вересня 2017 року N 2145-VIII)

Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у закладах вищої освіти є невід'ємною складовою освітньої діяльності і провадиться з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Провадження наукової і науково-технічної діяльності університетами, академіями, інститутами є обов'язковим.

Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і розробок та їх спрямування на створення і впровадження нових конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу.

Основними завданнями наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності закладів вищої освіти є:

1) одержання конкурентоспроможних наукових і науково- прикладних результатів;

2) застосування нових наукових, науково-технічних знань під час підготовки фахівців з вищою освітою;

3) формування сучасного наукового кадрового потенціалу, здатного забезпечити розробку та впровадження інноваційних наукових розробок.

(7)

7

При укладанні даних методичних рекомендацій ми керувалися такими законодавчими та нормативними документами:

1. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Библиографическая запись.

Библиографическое описание».

2. Національний стандарт України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання»

3. ДСТУ 3582:2013 «Інформація та документація.

Бібліографічний опис, скорочення слів і словосполучень українською мовою».

4. Державний стандарт України ДСТУ 3017-2015. «Інформація та документація.Видання. Основні види. Терміни та визначення»

5. ДСТУ 4861:2007 Інформація та документація. Видання.

Вихідні відомості.

6. Закон України «Про вищу освіту»

7. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 26 листопада 2015 року № 848-VIII

8. Закон України «Про видавничу справу»

Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 32, ст.206

9. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 17 жовтня 2012 року №1112

10. Наказ МОНУ від 12.01.2017 № 40 «Про затвердження Вимог до оформлення дисертації.

11. Вимоги із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 365 від 21.03.2011.

(8)

8

1. НАУКОВІ ВИДАННЯ.

ВИДИ НАУКОВИХ ВИДАНЬ

(Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 26 листопада 2015 року № 848-VIII)

Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Наукове видання - твір (узагальнююча наукова праця, монографія, збірник наукових праць, збірник документів і матеріалів, тези та матеріали наукових конференцій, автореферат дисертації, препринт, словник, енциклопедія, науковий довідник або покажчик, наукове періодичне видання тощо) наукового характеру, що пройшов процедуру наукового рецензування та затвердження до друку вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою наукової установи або вищого навчального закладу, редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений шляхом друкування, тиснення або в інший спосіб, містить інформацію про результати наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної діяльності, теоретичних чи експериментальних досліджень (науково-дослідне видання); підготовлені науковцями до публікації тексти пам’яток культури, історичних документів чи літературних текстів (археографічне або джерелознавче видання);

науково систематизовані дані чи матеріали, що відображають історію науки та сучасний стан наукового знання (науково-довідкове або науково-інформаційне видання), призначені для поширення, що відповідають вимогам національних стандартів, інших нормативних

(9)

9

документів з питань видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання.

Результати наукових досліджень оприлюднюються у вигляді різних видів публікацій.

Публікації відображають основний зміст, новизну наукового дослідження і фіксують завершення певного етапу дослідження або роботи в цілому. Крім цього, публікації забезпечують первинною науковою інформацією суспільство, сповіщають наукове співтовариство про появу нового наукового знання і передають індивідуальний результат у загальне надбання.

Види видань визначаються Державним стандартом України

«Видання. Основні види. Терміни та визначення» (ДСТУ 3017-95).

Монографія (monograph) - це наукове книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи кільком авторам.

Тези доповідей (повідомлень) наукової конференції (з'їзду, симпозіуму) - науковий неперіодичний збірник матеріалів попереднього характеру, таких як анотації, реферати доповідей чи повідомлень, опублікованих до початку конференції.

Матеріали конференції (з'їзду, симпозіуму) (proceeding) – неперіодичний збірник підсумків конференцій, доповідей, рекомендацій та рішень. Доповідь ‒ це письмовий виклад розгорнутої усної форми виступу, що відповідає тексту тез.

Збірник наукових праць (collection of scientific papers) - збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових установах, навчальних

(10)

10

закладах чи товариствах. Основним видом оперативної інформації про нові дослідження з конкретної тематики, які публікуються у збірниках, є наукова стаття, мета якої полягає в поданні інформації про проведену наукову роботу, одержані результати та визначенні напряму подальшого розроблення теми, актуальних проблем, що потребують свого розв’язання.

1.1. Монографія. Виклад змісту та структура монографії Монографія є найбільш повним та вичерпним висвітленням результатів наукової роботи, ґрунтовним багаторічним дослідженням, що завершується одержанням фундаментальних наукових досягнень, які будуть використані у наступних дослідженнях. Обсяг монографії від 6 друкованих аркушів (1 аркуш - 24 сторінки). Друкують монографію у книжковому форматі. У монографічних дослідженнях застосовують такий підхід (метод) у вивченні процесів та явищ, при якому як основний об’єкт виступає цілісна, відносно самостійна система, що найбільш повно розглядається в єдиному логіко-монологічному плані з чітко вираженою теоретичною спрямованістю. Зосередженість на вивченні окремого питання або проблеми - це типова риса для всіх монографічних досліджень. Залежно від спрямованості змісту монографічні дослідження можуть бути історичними, теоретичними, дослідно- інформативними та конструктивно-пошуковими.

Монографія — це наукова праця у вигляді книги, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному або кільком авторам.

Розрізняють два види монографій — наукові й практичні.

(11)

11

Наукова монографія — це науково-дослідна праця, предметом викладу якої є вичерпне узагальнення теоретичного матеріалу з наукової проблеми або теми з критичним його аналізом, визначенням вагомості, формулюванням нових наукових концепцій. Монографія фіксує науковий пріоритет, забезпечує первинною науковою інформацією суспільство, слугує висвітленню основного змісту і результатів дисертаційного дослідження.

Слід розрізняти дисертації на здобуття наукового ступеня, виконані особисто у вигляді опублікованої індивідуальної наукової монографії, та наукові монографії як вид наукового видання. Перший тип монографії має містити висунуті автором для прилюдного захисту науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення. їй притаманна єдність змісту, вона свідчить про особистий внесок здобувача в науку і розглядається як кваліфікаційна наукова праця. За цих умов здобувач не пише рукопису дисертації, його заміняє монографія. Другий тип наукової монографії — це наукова праця, яка є засобом висвітлення основного змісту дисертації та однією з основних публікацій з теми дослідження.

Між дисертацією та монографією існують певні відмінності. По- перше, дисертація передбачає виклад наукових результатів і висновків, автором яких є особисто пошукач. Монографія — це виклад результатів, ідей, концепцій, які належать як здобувачу, так і іншим авторам. По- друге, дисертація містить нові наукові результати, висновки, факти, а монографія може викладати як нові результати, так і методичні, технологічні рішення, факти, які вже відомі. По-третє, дисертація має

(12)

12

визначену структуру й правила оформлення, яких необхідно обов’язково дотримуватись. Монографія не має таких чітких вимог.

Дисертація — це рукопис, який зберігається в обмеженій кількості примірників у певних бібліотечних установах. Монографія — це видання, яке передбачає відповідне редакційно-видавниче опрацювання, виготовлена друкарським або іншим способом, видана у фаховому видавництві України.

Структура монографії

Не існує стандарту щодо композиції наукової монографії. Кожен її автор може вибрати будь-яку структуру і порядок організації наукового матеріалу, зважаючи на логіку викладу і повноту висвітлення основного змісту дисертації. Традиційно склалася певна композиційна структура наукової монографії, основними елементами якої в порядку їх розміщення є такі:

обкладинка,

титульна сторінка (Додатки 1,4),

зворот титульного аркуша (Додатки 2,5),

вступ або передмова,

основна частина,

висновки або післямова,

список використаних джерел,

перелік умовних скорочень (за необхідності),

допоміжні покажчики,

додатки,

зміст,

(13)

13

прикінцева (остання) сторінка (Додатки 3,6).

Наукову монографію призначено, перш за все, для вчених, фахівців певної галузі науки, вона має відповідати за змістом і формою даному жанру публікації. Особливо важливими є чіткість формулювань і викладу матеріалу, логіка висвітлення основних ідей, концепцій, висновків. Її обсяг має становити не менше 6 друкованих аркушів, а у випадку монографій, що висвітлюють результати дисертаційних досліджень, відповідно більше.

Обкладинка містить прізвище, ім’я, по батькові автора (-ів) (Іванов І.І.), та повну назву видання. Місце розміщення назви на обкладинці визначає видавець.

Титульна сторінка містить:

- повну назву установи (закладу), де виконано роботу, - прізвище, ім’я, по батькові автора,

- назву роботи, - місто і рік.

Назва монографії має бути інформативною (розкривати зміст книги, основні ідеї, новизну), чіткою (відбивати предмет і об’єкт дослідження, відмінність даної роботи від аналогічних), стислою (до семи-восьми слів).

На звороті титульного аркуша монографії вказують:

 УДК

 авторський знак

 відомості щодо її рекомендації вченою радою до опублікування,

 прізвища, вчені ступені, звання і посади рецензентів;

 бібліографічний опис;

(14)

14

 анотацію (стислу характеристику змісту видання, призначення, його форми та інші особливості, її обсяг становить приблизно 500 знаків (70 слів). Текст анотації має бути лаконічним, доступним і правильно сприйматися читачами);

 ISBN;

 знак авторського права.

У вступі або передмові розкривається значення проблеми, її актуальність, мета і завдання, які поставлені автором при написанні роботи, огляд основних публікацій з теми, перелік використаних джерел, організацій та осіб, що сприяли виконанню роботи, її читацька адреса тощо.

Основна частина монографії залежить від змісту й структури наукової роботи. Вона складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. У логічній послідовності викладаються основні наукові дослідження, ідеї, концепції, експериментальні дані, наукові факти та висновки. Вимоги до посилань, ілюстрацій, таблиць у цілому збігаються з відповідними вимогами до дисертацій.

У висновках або післямові узагальнюються найсуттєвіші положення наукового дослідження, підводяться основні підсумки, доводиться достовірність та обґрунтованість нових наукових положень, визначаються проблеми, які потребують подальшого дослідження.

Умовні скорочення подаються після списку використаних джерел тоді, коли автор вживає маловідомі скорочення, що повторюються в тексті.

(15)

15

У наукових монографіях інколи подають допоміжні покажчики, які полегшують роботу з монографією: іменні, тематичні, предметні, географічні, хронологічні тощо.

Список використаних джерел. Залежно від характеру роботи розрізняється й принцип розміщення літератури у списку. Він може бути алфавітним (прізвища авторів або назв робіт наводять за алфавітом); хронологічним (за роками публікацій, у межах кожного року за алфавітом); тематичним (за розділами, підрозділами роботи); у порядку згадування джерел у тексті. Список має включати всі джерела з теми: ті, що були використані автором; ті, на які в роботі є посилання;

найцінніші праці з теми та ін. Архівні документи у списку наводять після друкованих матеріалів.

У додатках розміщують матеріали, які доповнюють та ілюструють основний текст: копії документів, таблиці, математичні розрахунки, формули, графіки, глосарій тощо.

Зміст розміщують на початку або в кінці монографії. У ньому наводяться найменування розділів і підрозділів та номери їхніх початкових сторінок, що допомагає отримати повне уявлення про зміст і структуру видання.

Прикінцева сторінка (остання) містить:

 вид видання за цільовим призначенням;

 ім’я автора(-ів);

 назву видання;

(16)

16

 титульного, наукового чи відповідального редакторів, членів редакційної колегії; імен художника та фотографа; автора передмови, вступної статті, коментарів;

 ім’я укладача;

 формат паперу та частку аркуша;

 обсяг видання в умовних друкованих аркушах;

 тираж;

 номер замовлення виготовлювача видавничої продукції;

 повне найменування (ім’я) та місцезнаходження видавця;

 серію, номер, дату видачі свідоцтва про внесення видавця до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі — Державний реєстр);

 повне найменування (ім’я) та місцезнаходження виготовлювача видавничої продукції;

 серію, номер, дату видачі свідоцтва про внесення виготовлювача видавничої продукції до Державного реєстру.

1.1.1. Вимоги до опублікування монографії, що подається на здобуття наукового ступеня

доктора і кандидата наук

(Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 17 жовтня 2012 року №1112)

Опублікована монографія, що подається на здобуття наукового ступеня доктора наук, повинна:

- бути надрукованою без співавторів;

- містити узагальнені результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше в наукових фахових виданнях України або

(17)

17

інших держав (необхідна наявність не менше 20 публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав, з яких:

 не менше чотирьох публікацій у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію. До таких публікацій можуть прирівнюватися публікації у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз;

 не більше п’яти публікацій в електронних наукових фахових виданнях;

 у галузях природничих і технічних наук замість трьох статей можуть бути долучені три патенти на винахід (авторські свідоцтва про винахід), які пройшли кваліфікаційну експертизу і безпосередньо стосуються наукових результатів дисертації (за наявності);

 мати обсяг основного тексту для здобуття наукового ступеня доктора наук у галузі гуманітарних та суспільних наук не менше 15 авторських аркушів, а в галузі природничих та технічних наук не менше 10 авторських аркушів;

 містити відомості про рецензентів - не менше двох докторів наук,фахівців за спеціальністю дисертації;

 містити інформацію про рекомендацію до друку вченої ради наукової установи або вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації;

 випускатися тиражем не менше 300 примірників;

 мати міжнародний стандартний номер книги ISBN;

надсилатися до фондів таких бібліотек України:

(18)

18

1) Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України (03039, Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3);

2) Національна парламентська бібліотека України (01001, Київ, вул.

М. Грушевського, 1);

3) Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» (02660, Київ, проспект Ю. Гагаріна, 27);

4) Львівська національна наукова бібліотека України імені В.

Стефаника (79000, Львів, вул. В. Стефаника,2)

5) Державний заклад «Одеська національна ордена Дружби народів наукова бібліотека імені М. Горького» (65023, Одеса, вул. Л. Пастера, 13);

6) Державний заклад «Харківська державна наукова бібліотека ім. В.

Г. Короленка» (61003, Харків, провулок В.Г. Короленка, 18).

 бути оформленою з дотриманням вимог Державних стандартів України.

Опублікована монографія, що подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук, повинна:

 бути надрукованою без співавторів;

 містити узагальнені результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше в наукових фахових виданнях України та інших держав, у кількості 12 публікацій;

 мати обсяг основного тексту для здобуття наукового ступеня кандидата наук у галузі гуманітарних та суспільних наук не менше 8 авторських аркушів, а в галузі природничих та технічних наук – не менше 6 авторських аркушів;

(19)

19

 містити відомості про рецензентів - фахівців за спеціальністю дисертації, один з яких повинен бути доктором наук;

 відповідати вимогам, передбаченим пунктами 1 - 7 цього Положення (Вимоги із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 365 від 21.03.2013).

1.2. Збірник наукових праць

Збірник наукових праць (collection of scientific papers) – збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових установах, навчальних закладах чи товариствах. Основним видом оперативної інформації про нові дослідження з конкретної тематики, які публікуються у збірниках, є наукова стаття, мета якої полягає в поданні інформації про проведену наукову роботу, одержані результати та визначенні напряму подальшого розроблення теми, актуальних проблем, що потребують свого розв’язання.

Структура збірника наукових праць Збірник наукових праць має таку структуру:

обкладинка;

титульна сторінка (Додаток 7);

зворот титульного аркуша (Додаток 8);

вступ або передмова;

статті;

зміст;

прикінцева (остання) сторінка (Додаток 9).

(20)

20

1.2.1. Наукова стаття

Однією з форм апробації наукових досліджень є підготовка наукової статті. Наукова стаття – один з основних видів публікацій. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питання з теми дисертації, фіксує науковий пріоритет автора, робить матеріал надбанням фахівців.

Наукова стаття направляється до редакції в завершеному вигляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках у вигляді пам’ятки авторам. Рукопис статті, крім основного тексту, має містити повну назву роботи, прізвище та ініціали автора (-ів), анотацію (на окремій сторінці), список використаної джерел.

Структура статті

Стаття повинна мати такі структурні елементи:

УДК

Назва статті (українською, російською, англійською мовами), яка стисло відображає головну ідею наукового дослідження (не більше 10слів, без абревіатур.

Ініціали та прізвище автора (-ів), науковий ступінь, повну назву організації (ВНЗ), місто.

Анотація (українською, російською, англійською мовами), коротка характеристика змісту статті (від 35 до 50 слів).

Ключові слова (українською, російською - не більше 10 слів, а не словосполучень або речень.

Постановка проблеми у загальному вигляді. До якої сфери науки (виробництва) належать дослідження, про які йде мова в статті.

(21)

21

Обґрунтування актуальності проблеми, що вирішується автором.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз досліджень і публікацій, у яких вирішувалася ця проблема іншими вченими, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, які висвітлено в статті.

Мета статті. Формулювання мети статті (постановка завдання) передбачає визначення головної ідеї цієї публікації, яка суттєво відрізняється від існуючих, доповнює або поглиблює вже відомі підходи;

уведення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених.

Наприклад: Метою написання статті є розроблення теоретичних і методологічних засад, науково-методичних і практичних рекомендацій з удосконалення маркетингової політики …….

Виклад основного матеріалу дослідження шляхом висвітлення основних положень, особистих ідей, думок, отриманих наукових фактів, виявлених закономірностей, тенденцій, методик отримання та аналізу фактичного матеріалу, особистого внеску автора в досягнення і реалізацію основних висновків тощо.

Висновки. Формулюється основний умовивід автора, висновки і рекомендації, їхнє значення для теорії та практики, суспільна значущість, коротко накреслюються перспективи подальших досліджень із теми (третина сторінки). Тут необхідно зробити короткий висновок, чи

(22)

22

підтвердилась гіпотеза, що була висловлена в передмові, чи ні. У цьому ж розділі робляться альтернативні висновки, у випадку, якщо результати дослідження дозволяють розуміти його подвійно.

Список використаних джерел / References

1.3. Матеріали конференції (з'їзду, симпозіуму)

Матеріали конференції (з'їзду, симпозіуму) (proceeding) – неперіодичний збірник підсумків конференцій, доповідей, рекомендацій та рішень.

Структура збірника матеріалів конференції (з'їзду, симпозіуму)

Збірник матеріалів конференції (з'їзду, симпозіуму) має таку структуру:

обкладинка;

титульна сторінка (Додаток 10);

зворот титульного аркуша (Додаток 11);

вступ або передмова;

наукові доповіді (повідомлення);

зміст;

прикінцева (остання) сторінка (Додаток 12).

1.3.1. Наукова доповідь (повідомлення)

Доповідь ‒ це письмовий виклад розгорнутої усної форми виступу, що відповідає тексту тез.

Наукова доповідь – це публічне повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання). Структура тексту доповіді практично аналогічна плану статті й може складатися з вступу, основної

(23)

23

й підсумкової частини. Методика підготовки доповіді на науково- практичній конференції дещо інша, ніж статті.

Існують два методи написання доповіді. Перший полягає в тому, що дослідник спочатку готує тези свого виступу, на основі тез пише доповідь на семінар або конференцію, редагує її й готує до опублікування в науковому збірнику у вигляді доповіді чи статті.

Другий, навпаки, передбачає спочатку повне написання доповіді, а потім у скороченому вигляді ознайомлення з нею аудиторії. Вибір способу підготовки доповіді залежить від змісту матеріалу та індивідуальних особливостей науковця.

Специфіка усного виступу накладає суттєвий відбиток на зміст і форму доповіді. Під час написання доповіді слід зважати, що суттєва частина матеріалу опублікована в її тезах. Крім того, частина матеріалу подається на плакатах (слайдах, моніторі комп’ютера, схемах, діаграмах, таблицях та ін.). Отже, доповідь повинна містити коментарі до ілюстративного матеріалу, а не його повторення. Можна зупинитися лише на одній (найсуттєвішій, дискусійній) тезі доповіді, зробивши посилання на інші, уже опубліковані. Це дозволить на 20 40% скоротити доповідь. Доповідач має реагувати на попередні виступи з теми своєї доповіді. Доцільним є полемічний її характер – це викликає інтерес слухачів.

1.4. Тези доповідей (повідомлень) наукової конференції (з'їзду, симпозіуму)

Тези доповідей (повідомлень) наукової конференції (з'їзду, симпозіуму) - науковий неперіодичний збірник матеріалів попереднього

(24)

24

характеру, таких як анотації, реферати доповідей чи повідомлень, опублікованих до початку конференції.

Структура збірника тез доповідей (повідомлень) наукової конференції (з'їзду, симпозіуму)

Збірника тез доповідей (повідомлень) наукової конференції (з'їзду, симпозіуму) має таку структуру:

обкладинка;

титульна сторінка (Додаток 13);

зворот титульного аркуша (Додаток 14);

зміст;

вступ або передмова;

тези доповідей (повідомлень) наукової конференції (з'їзду, симпозіуму);

прикінцева (остання) сторінка (Додаток 15).

1.4.1. Тези наукової доповіді (повідомлення)

Тези доповіді – це опубліковані до початку наукової конференції (з’їзду, конференції, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, де викладено основні аспекти наукової доповіді. Вони фіксують науковий пріоритет автора й містять матеріали, відсутні в інших публікаціях.

Рекомендований обсяг тез наукової доповіді становить дві-три сторінки машинописного тексту через 1 чи 1,5 інтервали. Схематично структура тез наукової доповіді виглядає таким чином: теза – обґрунтування – доказ – аргумент – результат – перспективи.

Під час підготовки тез наукової доповіді слід дотримуватися таких правил:

(25)

25

– прізвище автора та його ініціали можуть розміщуватися по центру, в правому або лівому верхньому куті; за необхідності вказують інші дані, які доповнюють відомості про автора (студент, аспірант, викладач, місце роботи або навчання).

– назва тез доповіді стисло відбиває головну ідею, думку, положення (п’ять-сім слів).

Виклад суті доповіді доцільно здійснювати в такій послідовності:

актуальність проблеми; стан розробки проблеми (перелічуються вчені, які зверталися до розробки цієї проблеми); наявність проблемної ситуації між необхідністю її вивчення, удосконалення та сучасним станом її розробки та втілення; основна ідея, положення, висновки дослідження, якими методами це досягнуто; основні результати дослідження, їхнє значення для розвитку теорії та/або практики.

Формулювання кожної тези починається з нового рядка. Кожна теза містить самостійну думку, що висловлюється в одному або кількох реченнях. Виклад суті ідеї чи положення здійснюється без наведення конкретних прикладів.

Виступаючи на науковій конференції (з’їзді, симпозіумі), можна послатися на опубліковані тези доповіді й зупинитися на одній з основних (дискусійних) тез. Тези засвідчують апробацію результатів наукового дослідження.

(26)

26

2. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПУБЛІКАЦІЙ

Підготовка публікації — процес індивідуальний. Одні вважають за необхідне лише стисло описати хід дослідження і детально викласти кінцеві результати. Інші — поступово вводять читача у свою творчу лабораторію, висвітлюючи етап за етапом, детально розкриваючи власні методи роботи. Висвітлюючи дослідницький процес від творчого задуму до заключного його етапу, підводячи підсумки, формулюючи висновки й рекомендації, вчений розкриває складність творчих пошуків. Перший варіант викладу зорієнтований на порівняно вузьке коло фахівців і використовується при написанні монографії, статті. Другий є доречнішим при написанні дисертації. Він дозволяє краще оцінити здібності науковця до самостійної науково-дослідної роботи, глибину його знань та ерудицію.

Суттєву допомогу в підготовці публікацій має надати володіння дослідником певними методичними прийомами викладу наукового матеріалу, а саме: послідовним, цілісним і вибірковим.

Послідовний виклад матеріалу передбачає логічно зумовлену схему підготовки публікації: формулювання задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів; групування матеріалів; обробка рукопису.

Його недоліком є нераціональне використання часу. Поки автор не закінчив повністю чергового розділу, він не може перейти до наступного, а в цей час матеріал, що майже не потребує чорнової обробки, чекає на свою чергу і лежить без руху.

(27)

27

Цілісний виклад передбачає написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім обробку в частинах і деталях, унесення доповнень і виправлень. Його перевага полягає в тому, що майже вдвічі економиться час при підготовці «білового» варіанту рукопису. Разом з тим, існує небезпека порушення послідовності викладу матеріалу.

Вибірковий виклад матеріалу часто використовується дослідниками.

По мірі готовності матеріалу автор обробляє його в будь-якій зручній для нього послідовності. Необхідно кожен розділ доводити до кінцевого результату, щоб при підготовці всієї праці її складові були майже готові до опублікування. Кожен дослідник обирає для себе найпридатніший спосіб для перетворення так званого чорнового варіанту рукопису на проміжний або остаточний.

Формулювання задуму здійснюється на першому етапі роботи. Слід чітко визначити: мету даної роботи; коло читачів, на яке вона розрахована; матеріали, які в ній надаватимуться; передбачувана повнота й деталізація викладу; теоретичне чи практичне спрямування;

ілюстративні матеріали, необхідні для розкриття її змісту. Визначається назва праці, яку потім можна корегувати.

На етапі формулювання задуму бажано скласти попередній план роботи, інколи на вимогу видавництва — план-проспект. План-проспект відбиває задум праці й відтворює структуру майбутньої публікації.

Відбір і підготовка матеріалів передбачають ретельний вибір вихідного матеріалу: скорочення до бажаного обсягу, доповнення необхідною інформацією, об’єднання розрізнених даних, уточнення таблиць, схем, графіків. Підготовка матеріалів може здійснюватися в

(28)

28

будь-якій послідовності, окремими частинами, без попередньої детальної обробки. Головне — підготувати матеріали в повному обсязі для подальших етапів роботи над рукописом.

Групування матеріалу передбачає вибір варіанта його послідовного розміщення згідно з планом роботи. Значно полегшує цей процес персональний комп’ютер. Набраний у текстовому редакторі твір можна необхідним чином структурувати. З’являється можливість побачити кожну із частин роботи та її всю в цілому; простежити розвиток основних положень; домогтися правильної послідовності викладу;

визначити, які частини роботи потребують доповнення або скорочення.

При цьому всі матеріали поступово розміщують у належному порядку відповідно до задуму.

Паралельно з групуванням матеріалу визначається рубрикація праці, тобто поділ її на логічно підпорядковані елементи — частини, розділи, підрозділи, пункти. Правильність формулювань і відповідність назв рубрик можна перевірити на комп’ютері. За інших умов це можна зробити через написання заголовків на окремих смугах паперу.

Спочатку вони розкладаються в певній послідовності, а потім приклеюються до відповідних матеріалів.

Результатом цього етапу є логічне поєднання складових рукопису, створення його чорнового макету, який потребує подальшої обробки.

Обробка рукопису складається з уточнення його змісту, оформлення й літературної правки. Цей етап ще називають роботою над біловим рукописом.

(29)

29

Шліфування тексту рукопису починається з уточнення його змісту й структури. Перевіряється й критично оцінюється кожен висновок, кожне речення, кожне окреме слово, а крім того, відповідність назви роботи й назв розділів і підрозділів їхньому змісту, логічність і послідовність викладу матеріалу. Доцільно ще раз проаналізувати аргументованість основних положень, наукову новизну, теоретичну й практичну значущість роботи, її висновки і рекомендації. Слід мати на увазі, що однаково недоречними є надмірний лаконізм і надлишкова деталізація у викладі матеріалу. Допомагають сприйняттю змісту роботи таблиці, схеми, графіки тощо.

Наступний етап роботи над рукописом — перевірка правильності його оформлення. Це стосується рубрикації посилань на літературні джерела, цитування, написання чисел, знаків, фізичних і математичних величин, формул, побудови таблиць, підготовки ілюстративного матеріалу, створення бібліографічного опису, бібліографічних покажчиків тощо.

Для оформлення друкованих видань існують спеціальні правила, тому слід керуватися державними стандартами, довідниками, підручниками, вимогами видавництв і редакцій.

Заключний етап — це літературна правка. Її складність залежить від мовностильової культури автора, від того, як здійснювалася попередня підготовка рукопису. Водночас з літературною правкою автор вирішує, як розмістити текст і які виділення потрібно в ньому зробити.

Щоб привернути увагу читачів до найбільш важливих положень, термінів у тексті прийнято використовувати різноманітні виділення (розрядка, курсив, петит, напівжирний шрифт, підкреслювання тощо).

(30)

30

Обрана система виділень має бути єдиною для всієї роботи, надмірне їх використання, як і недостатнє, може зробити текст важким для читання та сприйняття.

Підготовлений для передачі до видавництва рукопис повинен відповідати певним вимогам, зумовленим процесом його подальшої підготовки до друку.

Посилання

СУПУТНІ ДОКУМЕНТИ

Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). Ефективність застосування мінеральних та

Бібліографічний покажчик наукових праць докторів наук та професорів Львівського державного університету фізичної культури

– методи вибору і обґрунтування наукових рекомендацій, у т. У процесі вирішення наукової проблеми вчений, як правило, самостійно шукає методи

П 68 Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології

Секція «Нові наукомісткі технології виробництва матеріалів, виробів широкого вжитку та спеціального призначення»... Тези доповідей

У збірнику наукових праць представлено матеріали Міжнародної (заочної) науково- практичної конференції «Впровадження сучасних технологій в

в) Корнелій Непот. Бібліографічна діяльність: курс лекцій /укл. Бібліографічне посилання: особливості застосування при написанні наукових робіт :

Імплементація міжнародних стандартів у цивільне та господарське судочинство України: збірник наукових праць учасників ІV

Збірник містить матеріали Міжнародної науково-практичної конференції до 20-річчя кафедри обліку і аудиту «Сучасний стан, актуальні проблеми

А 43 Актуальні проблеми дошкільної освіти в Україні: збірник наукових робіт / Укладачі Зданевич Л .В., М аш кіна Л .А., М

Проведення конференції направлене на розширене представлення наукових здобутків науковців та ознайомлення експертів харчової промисловості

Гречуха І.А. Дослідження розвитку літературних здібностей та обдарованості в ранньому юнацькому віці. У статті розглядається проблема

Збірник наукових праць. – Л.: Львівський національний університет ім. Моделі оцінки стимулюючого ефекту оподаткування // Вісник ДонНу. Державна

Formulierung des Antisemitismus nach Auschwitz, die es bis heute in der deutschen Literatur nach dem Zweiten Weltkrieg gibt: „Und Schuld hat der Jud, weil er uns

Туристичне безпекознавство як перспективний напрям наукових досліджень / Андрій Голод // Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туризму

Для аналізу літературних джерел використано історіографічний аналіз наукових праць з вивчення особливостей формування угорського народного

Воно містить програму дисципліни, завдання для контрольної роботи, методичні вказівки до їх виконання та короткі теоретичні відомості.. Додатково

«Педагогіка та психологія» - збірник наукових праць, який структуризований за наступними напрямами: педагогічна теорія та історія

П 68 Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту

У журналі не було чітко визначених рубрик, проте на підставі аналізу досліджених ними номерів видання можемо стверджувати, що усі

Therefore, various prepositions combining with the same case forms of a nomen can express different meanings, for example Genitive case + various preposition: у тебя, для

Розглядаючи проблему соціального забезпечення осіб, які потрапили у складні життєві обставини, відзначимо, що сьогодні досить актуальним питанням

мистецтво експериментатора, спостережливості польового дослідника, особистої контактності і такту психологів і соціологів, які займаються