Ушинського» 25 жовтня 2018 року, протокол № 3 Рецензенти: Петров С

(1)

Міністерство освіти і науки України Державний заклад

«Південноукраїнський національний

педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Кафедра біології і охорони здоров’я

Філіпцова К. А.

ПРАКТИКУМ

З ОСНОВ БІОХІМІЇ

У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

П.І.Б. студента (-ки)________________________

__________________________________________

Група ______________ Курс _______________

Інститут (факультет) ______________________

__________________________________________

20 / 20

навчальний рік

(2)

УДК: 577.1+37.015.3 Ф 53

Рекомендований до друку Вченою радою

Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

25 жовтня 2018 року, протокол № 3

Рецензенти:

Петров С. А., доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри біохімії Одеського національного університету імені І. І. Мечнікова.

Найда В. О., кандидат біологічних наук, доцент, завідувач кафедри фізіології, біохімії та мікробіології Одеського державного аграрного університету.

Філіпцова К. А.

Ф 53 Практикум з основ біохімії у фізичному вихованні: навчальний посібник / К. А. Філіпцова. – Одеса: видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2018. – 216 с.

До навчального посібника включено лабораторні роботи зі статичної і динамічної біохімії. Описано як традиційні, так і сучасні методи якісного визначення білків, ліпідів, вуглеводів, нуклеїнових кислот, ферментів, вітамінів та гормонів у біологічних середовищах.

Розглянуто принципи методів, необхідні реактиви, обладнання та матеріали, поетапний хід виконання робіт, розрахунки результатів лабораторного дослідження. До кожної теми у посібнику наведено питання для самоконтролю і тестові завдання, що допомагає студенту

(3)

ЗМІСТ

Правила роботи та рекомендації з техніки безпеки в біохімічній

лабораторії 5

Тема 1.

Лабораторна робота № 1. Вступ до лабораторних робіт.

Відмірювання точних кількостей розчинів мірним посудом 10 Тема 2.

Лабораторна робота № 2. Визначення рН середовища,

властивості буферних систем 14

Тести 26

Тема 3.

Лабораторна робота № 3. Вуглеводи та їх властивості. Якісне

визначення вуглеводів 37

Тести 56

Тема 4.

Лабораторна робота № 4. Ліпіди та їх властивості. Якісне

визначення ліпідів 62

Тести 76

Тема 5.

Лабораторна робота № 5. Дослідження властивостей

амінокислот і білків. Якісні реакції на білки та амінокислоти 82

Тести 104

Тема 6.

Лабораторна робота № 6. Властивості нуклеїнових кислот.

Визначення складу нуклеопротеїдів 110

Тести 127

Тема 7.

Лабораторна робота № 7. Дослідження властивостей і

виявлення дії ферментів 134

Тести 147

(4)

Тема 8.

Лабораторна робота № 8. Якісне визначення вітамінів у

харчових продуктах 150

Тести 159

Тема 9.

Лабораторна робота № 9. Якісне визначення гормонів 162

Тести 170

Тема 10.

Лабораторна робота № 10. Визначення вмісту білків, жирів і вуглеводів у харчовому раціоні. Складання індивідуального

добового раціону 174

Тести 193

Додатки 200

Модульна контрольна № 1 205

Модульна контрольна № 2 209

Список літератури 212

(5)

ПРАВИЛА РОБОТИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ В БІОХІМІЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ:

Успішна та безпечна робота в біохімічній лабораторії можлива лише при суровому дотримані правил техніки безпеки. Хімічні речовини при недбалому та неправильному використанні можуть стати причиною отруєння осіб, які працюють, викликати пожежу, вибух або хімічний опік.

Для попередження випадків травматизму обов’язково потрібно постійно дотримуватися правил роботи в біохімічній лабораторії:

1. До виконання лабораторних робіт студенти допускаються тільки при проходженні інструктажу та вивчення правил техніки безпеки та протипожежних правил, перевірці освоєння правил та відповідного оформлення допуску до роботи в спеціальному журналі.

2. Студенти несуть особисту відповідальність за недотримання вимог техніки безпеки.

3. Забороняється входити до біохімічної лабораторії без дозволу викладача або лаборанта. Працювати в лабораторії одному забороняється.

Практичні роботи потрібно виконувати тільки під наглядом викладача або лаборанта.

4. До виконання лабораторних робіт студенти допускаються тільки при наявності захисного одягу – халату.

5. Кожен студент зобов’язаний дотримуватися тиші та підтримувати чистоту в лабораторії. У лабораторії. забороняється їсти, пити, пити з лабораторної посуди (хімічні стакани, колби і т.д.) і займатися сторонніми справами.

(6)

6. Кожен студент зобов’язаний займати постійне робоче місце та відповідати за його порядок. На робочому місці не повинно бути сторонніх предметів.

7. Забороняється класти на лабораторні столи сумки, згортки та інші предмети, які не мають відношення до виконання роботи. Забороняється вішати та залишати особисті речі в місцях, які для цього не призначенні.

8. При виконанні лабораторних робіт студент повинен користуватися методичними посібниками та чітко дотримуватися методики виконання досліду. Будь-яке відхилення від методики чи порядку аналізу можливо тільки з дозволу викладача.

9. Забороняється самостійно експериментувати з невідомими реактивами.

10. Працювати потрібно стоячи; лише роботи, які не пов’язані з небезпекою займання, розбризкування рідини, вибуху, можна виконувати сидячи.

11. Під час роботи з хімічним посудом, реактивами і приладами студент повинен бути максимально обережним, уважним і акуратним.

12. На кожному робочому місці повинні бути посуд та реактиви, які необхідні для роботи; переносити їх з місця на місце не дозволяється.

13. Посуд для дослідів потрібно брати абсолютно чистий і сухий.

(7)

16. Після використання реактиву його необхідно відразу ставити в штатив, щоб не створювати безладу на робочому місці.

17. Не дозволяється брати реактиви незахищеними руками. Для цього слід використовувати ложки, шпателі або совочки.

18. Категорично заборонено куштувати хімічні речовини на смак.

Нюхати вміст посуду можна, тільки спрямовуючи до себе пари або гази рухом руки, а не вдихаючи запах на повні легені.

19. Працюючи з хімічними реактивами, необхідно уникати попадання реактивів на одяг та відкриті частини тіла (руки, обличчя, очі). Наливаючи розчин в пробірку, її потрібно тримати на деякій відстані від себе.

20. Для запобігання розбризкування при розведені кислот – додавати кислоту у воду, а не навпаки.

21. При змішуванні концентрованої сірчаної і азотної кислоти користуватися тільки тонкостінним хімічним або фарфоровим посудом.

22. Щоб уникнути опіків порожнини рота, а також отруєння, наповнення піпеток концентрованими кислотами, лугами шляхом всмоктування ротом категорично забороняється. Для цього необхідно користуватися сифонами або спеціальними піпетками з гумовими грушами.

23. Об’єми кислот та лугів, а також інших отруйних рідин дозволяється вимірювати тільки з допомогою мірного циліндру, автоматичної піпетки чи піпетки з гумовою грушею.

24. Насипати або наливати реактиви необхідно на столі, сухі – над аркушем паперу, рідкі – над скляною посудиною. Просипаний або пролитий реактив не дозволяється зсипати або зливати назад у основну тару.

(8)

25. Необхідно негайно прибирати усе пролите, розбите і просипане на столах або на підлозі в лабораторії. Для нейтралізації пролитих на стіл чи підлогу кислот або лугів у лабораторіях мають бути склянки із заздалегідь приготовленими нейтралізуючими розчинами (соди – для кислот та оцтової кислоти – для лугів).

26. Закріплювати хімічний посуд (колби, стакани тощо) у тримачах штатива слід обережно, обертаючи його навколо осі, поки не відчується невелике затруднення в обертанні.

27. Нагрівати хімічні реактиви для дослідів необхідно тільки у тонкостінному скляному або фарфоровому посуді. Під час нагрівання рідин не можна заглядати згори в посудину для запобігання травм внаслідок розбризкування нагрітої речовини.

28. Забороняється нагрівати рідину в герметично закритому посуді. При нагріванні пробірки над полум’ям слідкувати, щоб її отвір був спрямований у протилежний бік від себе і колег, оскільки може статися викид рідини.

29. Леткі й легкозаймисті речовини слід нагрівати тільки на водяній бані або електричній плитці із закритою спіраллю. Нагрівати вогненебезпечні речовини на відкритому полум’ї забороняється. Працювати з легкозаймистими речовинами, які знаходяться близько до відкритих електронагрівальних пристроїв забороняється.

30. При переміщенні колб та хімічних стаканів с гарячими рідинами

(9)

32. Всі роботи пов’язані з виділенням летючої речовини, випаровуванням та кип’ятінням розчину, які містять кислоту та аміак, роботи з органічними розчинниками, а також спалювання досліджених речовин виконують тільки в витяжній шафі при ввімкненій тязі та опущеним захисним екраном.

33. При виконанні робіт підвищеної небезпеки (можливість самозагорання, вибуху, розбризкування гарячих та агресивних рідин) необхідно надівати захисний козирок з оргскла, захисні окуляри або встановлювати захисний екран.

34. Металевий меркурій та його пари – сильна отрута. Тому меркурій, пролитий в результаті поломки приладів або розбитті термометрів, має бути ретельно зібраний. Збирають меркурій за допомогою амальгамованих пластинок з міді або білої жесті.

35. Не можна зливати у раковину луги, кислоти і вогненебезпечні речовини. Залишки розчинника, концентрованих кислот та луги, а також інших їдких рідин зливають в каналізацію тільки після нейтралізації та знешкодження. Тверді відходи, які накопичуються у лабораторії, необхідно збирати в окрему тару і ліквідувати у місцях, узгоджених з органами санітарного і пожежного нагляду.

36. Після закінчення роботи необхідно вимкнути електроприлади, закрити газ, помити використаний хімічний посуд, прибрати робоче місце, ретельно вимити руки з милом.

37. Виходячи з лабораторії, потрібно обов’язково виключити воду і світло.

38. У хімічній лабораторії є аптечка. Потрібно вміти надавати першу допомогу потерпілим, коли це необхідно. Найбільш часті травми при

(10)

роботі в лабораторії – термічні і хімічні опіки шкіри рук, порізи та отруєння:

 у випадку порізу склом рану треба обробити спиртом, розчином йоду чи пероксиду водню і перев’язати бинтом;

 у разі попадання кислоти на шкіру або слизові оболонки спочатку промити уражене місце великою кількістю води і накласти компрес, змочений 1% розчином соди;

 у разі попадання лугу на шкіру або слизові оболонки промити уражене місце водою до тих пір, поки ділянка не перестане бути слизькою і накласти компрес, змочений 1% розчином оцтової кислоти;

 при опіках фенолом – необхідно розтерти побілілу від опіку ділянку до нормального стану шкіри, а потім промити водою і накласти пов’язку з гліцерином;

 у разі потрапляння кислоти або лугу в очі необхідно промити їх великою кількістю води, а потім 2% розчином соди або борної кислоти.

 при забрудненні очей твердими часточками не терти очі, не робити спроб самотужки видалити смітинка, а негайно звернутися до лікаря;

 при отруєнні хімічними речовинами необхідно викликати лікаря та одночасно приступити до надання першої допомоги:

(11)

- у випадку необхідності зробити штучне дихання (штучне дихання протипоказано при отруєнні хлором).

Після надання першої допомоги потерпілого потрібно направити до лікаря.

39. З метою протипожежної безпеки хімічна лабораторія забезпечена вогнегасниками, ящиками з піском, ковдрами. Необхідно знати, де знаходяться протипожежні засоби і порядок термінової евакуації з лабораторії під час пожежі.

У випадку займання горючих рідин або інших речовин необхідно негайно приймати міри по ліквідації пожару:

 потушити всі горілки, вимкнути електронагрівальні прилади;

 відставити посуд з вогненебезпечними речовинами від місця займання;

 прикрити полум’я мокрим одіялом, а за необхідності засипати піском;

 відключити вентиляційні установки;

 при необхідності використати вуглекислотний вогнегасник;

 терміново повідомити у відділення МЧС (тел. 101) та керівництву факультету.

40. Про усі випадки відхилення від нормального ходу лабораторного зайняття, порушення даних правил, повідомляти передусім викладачеві, черговому лаборантові або завідувачеві лабораторією.

(12)

Дата “_____” _________________20___ р.

Лабораторна робота № 1 Тема:

ВСТУП ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ. ВІДМІРЮВАННЯ ТОЧНИХ КІЛЬКОСТЕЙ РОЗЧИНІВ МІРНИМ ПОСУДОМ.

Мета: Познайомитися з принципами проведення лабораторних робіт, технікою безпеки й правилами роботи в лабораторії, найбільш поширеним обладнанням і хімічним посудом. Оволодіти навиками вимірювання точних кількостей розчинів мірним посудом.

План виконання роботи

І. Теоретична частина (підгодуйте і дайте відповіді на контрольні запитання):

1. Охарактеризуйте предмет і завдання біохімії.

2. Яке значення має вивчення біохімії для підготовки спеціалістів з фізичного виховання та спорту?

3. Опишіть методи і об’єкти дослідження біохімії.

4. Яке значення має біохімічний контроль функціонального стану організму людини в практиці спорту і фізичній реабілітації?

5. Опишіть історію розвитку і становлення біохімії як науки.

6. Який внесок в розвиток біохімії зробили учені України?

Опишіть властивості, що характеризують живу матерію.

(13)

ІІ. Практична частина.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

При виконанні лабораторної роботи студент зобов’язаний:

1. Вивчити та чітко дотримуватися правил поведінки в лабораторії й техніки безпеки. Працювати ретельно, акуратно, без поспіху.

2. Уважно вивчити методичні рекомендації до виконання лабораторної роботи і в кожному конкретному випадку, продумувати послідовність операцій та розподіляти обов’язки, якщо робота виконується групою (2 – 3 студента).

3. Перевірити наявність на робочому місці всього необхідного (реактивів, обладнання) для проведення даної лабораторної роботи.

4. Забороняється приступати до виконання досліду без дозволу викладача або лаборанта, проводити незаплановані дослідження.

5. При виконанні роботи чітко дотримуватися послідовності операції, кількісного співвідношення реактивів тощо.

6. При проведені лабораторної роботи уважно слідкувати за ходом досліду, відмічати його особливості (випадіння або розчинення осаду, зміну забарвлення, температури, появи нового запаху і т. д.).

7. Явища, що спостерігаються при виконанні досліду, записувати в лабораторний зошит, дотримуючись запропонованої форми.

8. Зошит для лабораторних робіт призначений для детального фіксування ходу виконання та результатів кожної лабораторної роботи.

9. На основі спостережень в досліді, результатів розрахунків сформулювати висновки.

10. Якщо при проведені досліду було зіпсовано досліджуваний матеріал або отримані неправильні результати внаслідок недотримання послідовності експерименту, або були допущені помилки в

(14)

розрахунках, необхідно повторити весь дослід або певну його частину.

При цьому не потрібно виривати листи з зошита.

11. Після закінчення роботи потрібно захистити її у викладача, привести в порядок робоче місце і здати його викладачу або лаборанту.

12. Захист роботи полягає у перевірці лабораторного зошиту, відповідей на запитання, пов’язаних з принципом методу та його практичною складовою, суттю побачених явищ і причинами відхилень отриманих результатів від очікуваних.

ІІІ. Експериментальна частина.

Дослід № 1. ВІДМІРЮВАННЯ ТОЧНИХ КІЛЬКОСТЕЙ РОЗЧИНІВ МІРНИМ ПОСУДОМ

В біохімічній лабораторії використовується велика кількість різного посуду, особливо скляного, рідше – фарфорового. Скляний хімічний посуд виготовляється зі звичайного або термостійкого скла. Посуд з термостійкого скла має спеціальні позначки і використовується при нагріванні розчинів.

В залежності від функціонального призначення хімічний посуд поділяють на три групи:

1) Посуд загального призначення, що використовується в більшості дослідів. Наприклад, пробірки, воронки, хімічні стаканчики, колби, кристалізатори і т. д.

2) Посуд спеціального призначення, що використовується лише при проведені спеціальних досліджень. Наприклад, апарат Киппа, колби

(15)

Обладнання і матеріали: набір хімічного посуду, дистильована вода.

Хід роботи.

1. Підібрати з набору піпеток Мора піпетки необхідного об’єму і відміряти 1,0 мл, 2,0 мл, 5,0 мл, і 10 мл рідини.

2. Підібрати з набору градуйованих піпеток піпетки необхідного об’єму і відміряти 0,6 мл, 1,4 мл, 2,7 мл, 3,9 мл, 4,2 мл, 6,3 мл, 8,5 мл і 9,0 мл рідини.

3. Підготувати бюретку до роботи, відміряти бюреткою16 мл і 27 мл рідини.

4. Підібрати з набору мірні циліндри необхідного об’єму і відміряти 23 мл, 72 мл, 150 мл, 470 мл, 820 мл рідини.

ВИСНОВКИ:

__________________________________________________________________

Роботу прийнято ____________________ _________________

(16)

Дата “_____” _________________20___ р.

Лабораторна робота № 2 Тема:

ВИЗНАЧЕННЯ рН СЕРЕДОВИЩА, ВЛАСТИВОСТІ БУФЕРНИХ СИСТЕМ.

Мета: Ознайомитися з методами визначення рН розчинів. Оволодіти навиками визначення рН біологічних рідин. Встановити основні властивості буферних розчинів.

План виконання роботи

І. Теоретична частина (підгодуйте і дайте відповіді на контрольні запитання):

1. Яке біологічне значення води та як впливає її вміст на життєдіяльність організму?

2. Які основні стани води в організмі Ви знаєте та яке їх значення?

3. Що таке водний баланс, за рахунок чого він підтримується?

4. Яка добова потреба у воді дітей, дорослої людини та спортсмена?

5. Як змінюється обмін води при різних фізичних навантаженнях?

6. Як впливає дегідратація на фізичну працездатність та процеси відновлення?

7. Як можна запобігти зневодненню організму під час фізичних тренувань?

(17)

11. Чому при корекції ваги в спорті обмежують споживання солей, а надмірне споживання солі може викликати появу набряків?

12. Як змінюється мінеральний баланс при різних фізичних навантаженнях?

13. Як впливає втрата мінеральних речовин на фізичну працездатність?

14. Що таке внутрішнє середовище організму і які його властивості?

15. Які системи беруть участь у підтриманні сталості внутрішнього середовища організму?

16. Що таке кислотність і основність, кислотно-основна рівновага?

17. Який показник характеризує активну реакцію середовища або кислотно- основний стан?

18. Що таке показник водню, або рН? Який діапазон його змін?

19. Наведіть приклади значень рН кислого, лужного та нейтрального середовища.

20. Які Ви знаєте показники рН біологічних рідин в організмі людини та чому вони відносно постійні?

21. На які біологічні процеси та функції організму впливають зміни рН?

22. Що таке буферні системи та який механізм їх дії?

23. Яке значення мають буферні системи для організму?

24. Що називають буферною ємністю та буферним резервом організму?

25. Як впливають фізичні тренування на буферні системи організму?

26. Що таке ацидоз та алкалоз, як вони впливають на фізичну працездатність?

27. Завдяки чому високотенований спортсмен може довше виконувати максимальну фізичну роботу?

28. В чому полягає суть та значення основних механізмів транспорту речовин?

29. Що таке осмос? Як він впливає на функцію еритроцитів при зневоднені організму людини?

30. Які механізми транспорту забезпечують секрецію гормонів, знешкодження бактерій та мікроорганізмів?

(18)

ІІ. Експериментальна частина.

Дослід № 1. ВИЗНАЧЕННЯ АКТИВНОЇ РЕАКЦІЇ (рН) РОЗЧИНІВ І БІОЛОГІЧНИХ СЕРЕДОВИЩ

Обладнання і матеріали: штатив з пробірками, розчин кислоти, розчин основи, дистильована вода, водопровідна вода, кухонна сіль, сода харчова (натрій двовуглекислий), слина, сеча.

Реактиви: Універсальний індикаторний папір.

Хід роботи. В пробірки наливають по 2 мл досліджуваних розчинів з різним значеннями рН: кислоти, основи, дистильованої води, водопровідної води, кухонної солі, харчової соди, слини та сечі. В кожну пробірку поміщають смужки універсального індикаторного паперу і за зміною його забарвлення визначають рН середовища, порівнюючи індикаторний папірець зі стандартною шкалою, що додається.

Отримані результати досліду вносять до таблиці:

Дослідження активної реакції розчинів і біологічних рідин Досліджуваний

розчин

Значення рН

Вміст іонів Реакція середовища [H⁺] [OH^-]

(19)

__________________________________________________________________

Дослід № 2. ВИЗНАЧЕННЯ БУФЕРНОЇ ЄМНОСТІ АЦЕТАТНОГО БУФЕРНОГО РОЗЧИНУ

Обладнання і матеріали: штатив з пробірками, колби на 50 мл, бюретки, мірні циліндри на 25 мл або 50 мл, піпетки на 2 мл та 5 мл.

Реактиви: Оцтова кислота, 0,1 н. розчин СН3СООН;

Оцтовокислий натрій, 0,1 н. розчин СН3СООNa;

Їдкий натрій, 0,1 н. розчин NaОН;

Соляна кислота, 0,1 н. розчин НСІ;

Універсальний індикаторний папір;

Розчин універсального індикатору.

Хід роботи. В колбі готують ацетатний буферний розчин (рН = 4,6), змішуючи 20,4 мл 0,1 н. розчину СН3СООН та 19,6 мл 0,1 н. розчину СН3СООNa. З приготованого розчину піпеткою наливають у пробірку 2 мл

(20)

буферної суміші та визначають вихідний показник рН середовища за допомогою смужок універсального індикаторного паперу.

Із приготованого розчину, що залишився в колбочці, піпеткою відбирають по 5 мл буферної суміші і переносять в дві чисті колбочки для титрування 0,1 н. розчином NaОН та 0,1 н. розчином НСІ. Бюретки готують до титрування: одну бюретку заповнюють 0,1 н. розчином NaОН, а іншу – 0,1 н. розчином НСІ. В якості індикатора використовують розчин універсального індикатору. В момент закінчення титрування повторно визначають кінцевий показник рН середовища досліджуваного розчину за допомогою смужок універсального індикаторного паперу.

Записують об’єм використаної основи й кислоти, і розраховують буферну ємність досліджуваної буферної системи за основою й кислотою, користуючись відповідною формулою:

0

1

рН

рН В А

 

_{, де}

В – буферна ємність досліджуваної буферної системи, мекв Н⁺ на 1 л;

А – кількість грам-еквівалентів сильної кислоти або основи, яку потрібно додати до 1 л буферного розчину, щоб змінити концентрацію водневих іонів в 10 раз, тобто змістити його рН на 1.

рН0 – водневий показник буферної системи перед додаванням сильної кислоти або основи;

рН1 – водневий показник буферної системи після додаванням сильної кислоти або основи.

(21)

Дослідження буферної ємності ацетатної буферної системи Досліджу-

ваний розчин

Об’єм, мл

Вихід- ний

рН

Кінце- вий

рН

Індика- тор

Кількість викорис-

таного NaОН, мл

Кількість викорис-

таної НСІ, мл

Буфер- на ємність

__________________________________________________________________

(22)

ІІІ. Практична частина (самостійно виконайте завдання):

 Активна реакція середовища –____________________________________

__________________________________________________________________

 Активний транспорт речовин – __________________________________

__________________________________________________________________

 Алкалоз –______________________________________________________

__________________________________________________________________

(23)

__________________________________________________________________

 Буферні системи –______________________________________________

__________________________________________________________________

 Буферна ємність –_______________________________________________

__________________________________________________________________

 Вільна вода – ___________________________________________________

__________________________________________________________________

 Водний баланс –________________________________________________

(24)

__________________________________________________________________

 Водневий показник (рН) –________________________________________

__________________________________________________________________

 Гідратаційна вода –_____________________________________________

__________________________________________________________________

 Гідроліз –______________________________________________________

(25)

 Гомеостаз –_____________________________________________________

__________________________________________________________________

 Дегідратація – __________________________________________________

__________________________________________________________________

 Дисоціація – ____________________________________________________

__________________________________________________________________

 Дифузія –_______________________________________________________

__________________________________________________________________

(26)

 Екзогенна вода – ________________________________________________

__________________________________________________________________

 Екзоцитоз –_____________________________________________________

__________________________________________________________________

 Ендогенна вода – ________________________________________________

__________________________________________________________________

 Ендоцитоз – ____________________________________________________

__________________________________________________________________

(27)

 Іммобілізована вода –____________________________________________

__________________________________________________________________

 Кислотно-основна рівновага (КОР) – _____________________________

__________________________________________________________________

 Осмос –________________________________________________________

__________________________________________________________________

 Пасивний транспорт речовин – ___________________________________

__________________________________________________________________

Роботу прийнято ____________________ _________________

(28)

ТЕСТИ Виберіть одну правильну відповідь:

1. Біохімія не вивчає:

а) обмін речовин і енергії в організмі;

б) хімічну будову, біологічну роль і властивості речовин, з яких побудований організм;

в) біохімічні процеси, що лежать в основі функціонування органів і систем;

г) хімічну природу речовин, з яких побудовані тіла неживої природи.

2. Статична біохімія вивчає:

3. Динамічна біохімія вивчає:

4. Функціональна біохімія вивчає:

(29)

6. Процес синтезу складних речовин із простіших в клітинах організму називається:

а) анаболізм;

б) катаболізм;

в) гомеостаз;

г) метаболізм.

7. Здатність організму підтримувати постійність хімічного складу внутрішнього середовища називається:

8. Синонімом терміну «обмін речовин» є термін:

9. Вода в тілі дорослого чоловіка складає приблизно (% від загальної маси):

а) 40 – 45 %;

б) 50 %;

в) 60 %;

г) до 97 %.

10. Вода в тілі дорослої жінки складає приблизно (% від загальної маси):

а) 40 – 45 %;

б) 50 %;

в) 60 %;

г) до 97 %.

11. Вода в тілі ембріона складає приблизно (% від загальної маси):

а) 40 – 45 %;

б) 50 %;

в) 60 %;

г) до 97 %.

12. Вода в тілі людини похилого віку складає приблизно (% від загальної маси):

а) 40 – 45 %;

б) 50 %;

в) 60 %;

г) до 97 %.

(30)

13. В організмі людини не існує такого стану води, як:

а) вільна вода;

б) мобілізована вода;

в) іммобілізована вода;

г) гідратаційна вода.

14. Вміст води в організмі людини не залежить від:

а) віку;

б) статі;

в) ступеня інтелектуального розвитку;

г) функціонального стану.

15. Процеси обміну речовин між клітинами і зовнішнім середовищем неможливі без участі:

а) вільної води;

б) мобілізованої води;

в) іммобілізованої води;

г) гідратаційної води.

16. Утворення набряків відбувається в результаті затримки виведення з організму:

а) вільної води;

б) мобілізованої води;

в) іммобілізованої води;

г) гідратаційної води.

17. У процесі старіння організм втрачає:

а) вільну воду;

б) мобілізовану воду;

в) іммобілізовану воду;

г) гідратаційну воду.

18. У формуванні гідратних оболонок і просторових структур біополімерів бере участь:

а) вільна вода;

б) мобілізована вода;

(31)

20. Добова потреба у воді дитини складає:

а) 20 – 40 мл/кг;

б) 40 – 80 мл/кг;

в) 80 – 100 мл/кг;

г) 100 – 120 мл/кг.

21. Вода, яка утворюється в організмі в процесі обміну речовин, називається:

а) вільною;

б) ендогенною;

в) екзогенною;

г) гідратаційною.

22. Вода, що надходить в організм з їжею та напоями, називається:

а) вільною;

б) ендогенною;

в) екзогенною;

г) гідратаційною.

23. Стан зневоднення організму або втрати води, називається:

а) спрага;

б) гідратація;

в) дегідрогенізація;

г) дегідратація.

24. Рівновага між виділеною та спожитою водою, називається:

а) добова потреба;

б) гідратація;

в) дегідратація;

г) водний баланс.

25. Відчуття спраги, що сигналізує про необхідність поповнення води, виникає при зменшені її об’єму в організмі на:

а) 1 %;

б) 5 %;

в) 7 %;

г) 10%.

26. Зниження фізичної працездатності та можливий головний біль викликає зменшення об’єму води в організмі на:

а) 1 %;

б) 5 %;

в) 7 %;

г) 10%.

(32)

27. Обезводнення при тренуваннях можна попередити, якщо:

а) випити багато води до тренування;

б) перед тренуванням пити солону воду;

в) випити багато води після тренування;

г) пити воду невеликими порціями до тренування і під час тренування.

28. Порушення водно-електролітичної рівноваги в організмі спортсмена може бути викликано:

а) неправильним диханням;

б) неправильним режимом споживання води;

в) неправильним режимом харчування;

г) неправильною програмою тренування.

29. Молекула води є:

а) не полярною;

б) позитивно зарядженою;

в) негативно зарядженою;

г) диполем.

30. Вода – це:

а) не електроліт;

б) слабкий електроліт;

в) середній електроліт;

г) сильний електроліт.

31. До складу молекули води входить:

а) два атоми нітрогену і один атом оксигену;

б) два атоми гідрогену і один атом оксигену;

в) два атоми нітрогену і два атоми оксигену;

г) два атоми гідрогену і два атоми оксигену.

32. Молекула води має просторову форму, подібну до:

а) трикутника;

б) тетраедра;

в) ромба;

г) косаедра.

(33)

34. Для характеристики кислотно-основного стану середовища використовують:

а) концентрацію йонів [Н⁺];

б) концентрацію води;

в) концентрацію йонів [ОН^-];

г) концентрацію кисню.

35. Концентрація гідроксильних йонів [ОН^-] у внутрішньому середовищі організму визначає його:

а) активну реакцію;

б) кислотність;

в) лужність;

г) буферність.

36. Концентрація йонів гідрогену [Н⁺] у внутрішньому середовищі організму визначає його:

а) активну реакцію;

б) кислотність;

в) лужність;

г) буферність.

37. Якщо значення рН розчину більше 7, то таке середовище є:

а) кислим;

б) лужним;

в) нейтральним;

г) слабконейтральним.

38. Якщо значення рН розчину менше 7, то таке середовище є:

а) кислим;

б) лужним;

в) нейтральним;

г) слабонейтральним.

39. Буферні системи – це двокомпонентні суміші, які:

а) не впливають на рН середовища;

б) збільшують рН середовища;

в) зменшують рН середовища;

г) підтримують сталість рН середовища.

40. Дія буферних систем направлена на зв’язування в середовищі надлишку йонів:

а) Н⁺ і ОН^-; б) Na⁺ і Cl^-; в) Na⁺ і H⁺;

(34)

г) Cl^- і OH^-.

41. Ємність буферних систем залежить від ___________________ її компонентів:

а) температури;

б) розчинності;

в) концентрації;

г) полярності.

42. Дія буферних систем обмежена їхньою:

а) часткою;

б) ємністю;

в) масою;

г) температурою.

43. Ацидоз – це зміщення кислотно-основної рівноваги в сторону збільшення концентрації йонів:

а) Н⁺; б) ОН^-; в) Na⁺; г) Cl^-.

44. Алкалоз – це зміщення кислотно-основної рівноваги в сторону збільшення концентрації йонів:

а) Н⁺; б) ОН^-; в) Na⁺; г) Cl^-.

45. Значення рН крові в стані фізіологічного спокою дорівнює:

а) 7,8 – 8,0;

б) 7,34 – 7,4;

в) 6,82 – 7,0;

г) 5,5 – 6,0.

(35)

б) 4 – 10 %;

в) 10 – 14 %;

г) 14 – 18 %.

48. Компонент кісток, зубів; бере участь у передачі нервових імпульсів на м’язові волокна, запуску скорочення м’язів, зсіданні крові:

а) Mg;

б) Р;

в) СІ;

г) Са.

49. Компонент кісток, зубів; входить до складу АТФ, АДФ, нуклеїнових кислот, креатинфосфату і фосфатних буферних систем, що підтримують КОР:

а) Mg;

б) Р;

в) СІ;

г) Са.

50. Компонент кісток; регулює функцію скелетних м’язів (за відсутності спостерігаються часті судоми), серцеву діяльність, впливає на процеси синтезу білка, сприяє виведенню холестерину:

а) Mg;

б) Р;

в) СІ;

г) Са.

51. Підтримує осмотичний тиск у біологічних рідинах, регулює обмін води та транспорт іонів, кислотно-основний стан:

а) Mg;

б) Р;

в) СІ;

г) Са.

52. Компонент інсуліну, активатор ряду ферментів, прискорює синтез білка, проявляє антиоксидантні властивості, впливає на імунітет:

а) Zn;

б) Fe;