«Бессарабське питання» у 1921–1924 рр. і статус українських етнічних територій в європейській системі міжнародних відносин

• РГ 1PФ7MtCtm#

Кеу

words:

Foreigп departтeпt,

Secret service,

Iпtelligence

service, network,

coипter-iпtelligence,

agent, sabotage,

deтolition

work, terrorist act,

liqиidation.

УДК

94 (477) "1921/1924"

ББК

63.3

(4Укр)

Павло САЦЬКИЙ

"БЕССАРАБСЬКЕ ПИТАННЯ" У 1921-1924 рр. І СТАТУС УКРАЇНСЬКИХ ЕТНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

У статті досліджується вJVІив "бессарабської проблеми" як складової "українського питання"

на міжнародні відносини в ЦентрШІьній Європі в

1921-1924

рр.

Ключові слова: "бессарабське питання", "українське питання", Дунайський регіон, Молдавська АСРР.

"Бессарабське питання" в європейській системі міжнародних відносин

1921-1934

рр.

посідало чільне місце завдяки геополітичному значенню тієї території, оскільки вона межувала з етнічними українськими територіями, котрі перебували в складі колишньої Австро-Угор­

щини,

-

Північною Буковиною й Східною Галичиною, а також прилягала до придунайських територій. Особливість цієї території становив іТ етнічний склад

-

українці та молдавани переважали, але проживали комnактно, значною була частка румунського та єврейського населення. Бессарабія до їі включення до складу Румунії в січні

1918

р. була провінцією Російської імперії й мала складну політичну історію.

Проблемі Бессарабії в

1921-1924

рр. присвячено численні дослідження, зважаючи на їі

складність і суперечливість . Серед них слід виокремити праці радянських істориків

¹

, котрі

переважно обrрунтовують неправомірність анексії Румунією Бессарабії

1920

р., яка суперечила

нормам міжнародного права. Особливо важливими є дослідження українських науковців

²

із

залученням нової, більш широкої, джерельної бази, в яких прослідковується також ставлення до "бессарабського питання" українських національних урядів та ВУЦВК УСРР. Сьогодні поза увагою дослідників залишилося значення "бессарабського питання" в зовнішньополітичних заходах СРСР саме як складової "українського питання".

Територія Бессарабії була інтегрованою до складу Російської імперії згідно з рішенням Берлінського конгресу

1878

р., а Румунія як компенсацію отримала Північну Добруджу (Бол­

гарську Бессарабію). До того Бессарабія знаходилася у складі князівства Валахія, котре було васальним Османській імперії, а згідно з Паризьким договором

1856

р. Російська імперія мала передати до Валахії три бессарабські повіти. Оскільки Бессарабія мала велике значення в здобутті в європейській системі міжнародних відносин статусу придунайської держави, тому як позбавлення володінь у ній, так і здобуття відігравало для Росії вирішальну роль у прагненні утвердитись як придунайській державі та брати участь у контролі режиму експлуатації найбіль­

шого річкового. транспортного шляху в Європі. Проблема Південної Добру дж і постала в

1913

р.

у ході Другої Балканської війни, коли Болгарія мала відмовитися від тієї території, але іТ стаrус актуалізувався в

1915

р., стимулюючи Болгарію до всrупу на боці Німеччини і Австро-Угорщи­

ни в Першій світовій війні. Вирішення "болгарсько-румунського питання" ускладнювалося на користь Болгарії, оскільки Центральні держави (Німеччина й Австро-Угорщина) прагнули забезпечити собі постачання Румунією нафтопродуктів та продовольства, тому намагалися політично забезпечувати нейтралітет цієї держави. У процесі тривалої торгівельної війни за

румунську експортну продукцію між Великобританією та Німеччиною

³

Лондонська конферен­

ція

1916

р. закладає політичні передумови вступу Румунії у війну на боці блоку Антанта. На статус Південної Добруджі впливала й позиція Туреччини, війська якої в

1916

р. брали актив,ну

участь у розгромі на цій території румунських військ

⁴

• Тому виникали турецько-болгарські

суперечності навколо територій колишнього васального Османській імперії князівства Валахія.

Румунія отримала гарантії передачі їй за участь у війні території Австро-Угорщини­

Трансільванії. Російська імперія мала гарантувати військову підтримку новому союзникові, що був погано підготований до участі у війні. Росія здобула можливість отримувати румунське продовольство на союзницьких засадах й експлуатувати нафтові родовища, а також використо­

вувати порти Румунії, зміцнивши свої політичні позиції на Дунаї. Румунські війська з початком їх участі у війні розгорнули наступ проти Трансільванії, хочаза попередніми домовленостями, на наполягання Росії, вони мали сприяти звільненню окупованих австро-німецькими та болгар­

ськими військами сербських територій

⁵

. Це стало першими суперечностями між Росією та

Румунією, але незважаючи на них, після поразок румунської армії Російська імперія надає свої території для евакуації румунського стратегічного майна й гарантує його зберігання, а також утворюється у складі російського фронту, спрямованого проти Німеччини та Австро-Угорщи­

ни, Румунський фронт, котрий забезпечувався російською армією. Більшість складів із румунським майном розмістилися на території Бессарабії та інших етнічних українських тери­

торіях, що стало підвалинами відносин між українськими національними урядами й Румунією в

1917-1920рр.

⁶

.

Революційні події в Росії та їі вихід із війни

1

О гру дня

191 7

р. змінили російсько-румун­

ські відносини та міжнародний статус румунських територій у цілому. У грудні

1917-

лютому

1918

р. румунські війська окупували територію Бессарабії, що мало для Румунії важливе військово-стратегічне значення, оскільки в результаті наступу проти неї австро-німецьких військ у

1916-1917

рр. було окуповано всі їітериторії, що становили продовольчу базу країни.

Бессарабські продовольчі склади поліпшили становище Румунії, що було однією із цілей та

мотивацій вступу румунських військ у Бессарабію

⁷

• Румунський уряд декларував, нібито тій

території загрожував хаос, пов'язаний із більшовизацією, тому слід було захистити румунське

майно та громадя н , а також етнічних румун

⁸

. Також, вийшовши із війни, Р осійська імперія

фактично зняла із себе відповідальність щодо зобов'язань перед Румунією, хоча на мирній конференції у Брест-Литовську в грудні-березні

1917-1918

рр. ні російська, ні українська деле­

гації не мали можливості впливати на румунську позицію щодо участі у вій ні

⁹

. Радянська влада

здійснила публікацію таємних договорів Російської імперії із союзниками по Антанті, у тому числі тих, котрі відносилися до румунських справ. Цим самим нова влада в Росії зняла із себе всі гарантії та зобов'язання, котрі взяла на себе колишня імперія відносно Румунії. Було також де-факто порушено гарантійні зобов'язання щодо територіальної цілісності Румунії, взяті

Російською імперією на Берлінському конгресі й у відповідь на котрі отримано Бессарабію. На тих "гарантіях" базувалися відносини між Росією та Румунією в роки Першої світової війни, а

також із союзниками по Антанті щодо питання участі Румунії у війні. Союзники по Антанті

мали можливість юридично вмотивувати визнання права Румуні!" на Бессарабію.

Румунія у І

918

р., утративши військову підтримку з боку Росії, змушена була укласти Бухарестський мирний договір із Німеччиною й Австро-Угорщиною, згідно з яким було де­

факто визнано тими державами П право на окупацію Бессарабії

¹⁰

• Проти вирішення "бессараб­

ського питання" на користь Румунії з боку Центральних держав була Болгарія, оскільки воно

було тісно пов 'язане з питанням статусу Південної Добруджі

¹¹

• На Версальській конференції

завчасний вихід Румунії з війни було сприйнято як вимушений крок у зв'язку з важкими обста­

винами, а територія Бессарабії була визнана, фактично, "звільненою" румунськими військами.

Відповідно й територіально-правові наслідки Бухарестського мирного договору щодо Бесса­

рабії у Версалі було трансформовано у "справедливий" результат війни.

Міжнародний статус українських етнічних територій у період між двома світовими війнами відзначався значним динамізмом, зважаючи на численні фактори, одним з яких було

"бессарабське питання". Від кінця грудня

1917

р. і до лютого

1918

р. румунськими військами було окуповано провінцію колишньої Російської імперії Бессарабію. Українська Центральна Рада ставилася лояльно до таких дій з боку сусідньої держави. На засіданні Малої Ради від

9

січня

1918

р. М.Грушевський висловився, що вступ румунських військ не можна вважати ~

...

окупацією, оскільки їх дії зумовлені спробами більшовиків відрізати Румунський фронт від

тилі

²

. 11 квітня 1918 р . їі було інтегровано до складу Румунії за рішенням національно-терито­

ріального органу Стафул Церій (Народних Зборів). Протест проти цього рішення висловили не

лише Радянська Росія, а й Українська Народна Республіка

¹³

• Окуnація та включення до свого

складу Бессарабії завершилися із nриєднанням Хотинського повіту Бессарабської губернії колишньої Російської імперії, проти чого уряд Української Держави висловив рішучий протест

о о 14

1 назвав то недружюм актом

.

На початку

1918

р. у результаті фактичного розвалу Румунського фронту Росії й наступальних операцій військ Німеччини та Австро-Угорщини проти Румунії їі війська навесні

1918

р. були притиснені до кордонів колишньої Російської імперії, тобто анексованої Бес­

сарабії. Зі сходу до кордонів Бессарабії підходили війська Радянської Росії, загрожуючи, після завданих поразок військам УНР і встановлення контролю майже над усіма їі територіями, завдати вирішальної поразки румунським військам.

5-9

березня

1918

р. Румунія змушена була укласти договір з органами радянської влади в м. Одеса "Про звільнення Бессарабії", гаранту­

вавши собі можливість відступу на території, контрольовані радянськими військами та викори­

стання ресурсів власних складів на бессарабській території

¹⁵

•

Той договір фактично діяв до розгрому більшовицьких військ на українських територіях й укладення в березні

1918

р. Бухарестського мирного договору між Румунією та країнами Четверного союзу. Фактично, територія Бессарабії залишалася під румунським окупаційним контролем протягом існування на українських територіях національних урядів-УНР та Укра­

їнської Держави. Гетьман П.Скоропадський розглядав територію Бессарабії як губернію колишньої Російської імперії, зайняту румунськими військами, котрою має розпорядитися

Україна як правонаступник імперії

¹⁶

, аналогічно П розглядала й Директорія УНР, не актуалізу­

ючи це питання заради підтримки добросусідських відносин із Румунією

¹⁷

.

"Бессарабський" фактор відігравав важливу роль у відносинах між Радянською Росією й Угорською Радянською Республікою в

1919

р., коли проти Угорщини вели бойові дії війська Румунії. На березень того року, завдавши поразки військам Директорії УНР і франко-грецьким інтервентам, Червона армія наблизилася до Бессарабії, маючи привід розпочати бойові дії про­

ти Румунії-фактор територіальних суперечностей, відтягнувши їі війська з угорського фронту.

Угорщина наполягала на здійсненні наступу Червоної армії проти Румунії в напрямку Північної Буковини, щодо якої РСФРР і УСРР у

1919

р. вимагали реалізації права населення на самовизначення, протестуючи проти П анексії Румунією. Нарком закордонних справ Радянської Угорщини Б.Кун наполягав, аби, "визволивши" Буковину, радянські держави (Росія, Укrаїна) об'єдналися з військами Угорщини та утворили спільний фронт проти контрреволюції. Після відступу підрозділів Червоної армії від бессарабських територій у результаті наступу Добро­

вольчої армії А.Денікіна уряд Б.Куна здійснював заходи щодо врегулювання відносин між урядами УНР і РСФРР й УСРР заради утворення на українських територіях коаліційного уряду

на радянських засадах

¹⁸

, розраховуючи на створення спільного фронту, оскільки "бессарабсь­

ка" проблема залишалася актуальною і для УНР.

Початок війни між Радянськими Республіками, поєднаними угодою

1919

р. "Про об'єднання сил і ресурсів для боротьби із контрреволюцією" з одного боку, та Польщею і УНР з іншого, поєднаними політичним договором і військовою конвенцією квітня

1920

р., був також позначений "бессарабською" проблемою. Румунія прагнула вступити у війну проти Радянських Республік, що закладало певні труднощі в польсько-українських відносинах, оскільки Польща заради збереження з Румунією союзницьких відносин на антирадянських засадах мала визнати територіальну цілісність. свого південного сусіда. Для Польщі територіальна цілісність Румунії мала велике значення, зважаючи на те, що польська сторона не бажала вступу військово слаб­

кої Румунії у війну, вважаючи, що своїм нейтралітетом та буде прикривати польський фланг.

Уряд Польщі сподівався, що Радянські Республіки не прагнуть втягувати до війни нові держави поза межами територій колишньої Російської імперії, а входження Бессарабії до складу Румунії було визнано Великобританією, Францією, Італією та Японією згідно з Бессарабським протоко­

лом

1920

р. Те, що Бессарабія у складі Румунії й не бажання Радянських Республік вирішити питання іТ статусу військовим шляхом убезпечувало Польщу від "розтягування" фронту. Поряд із тим, уряд УНР змушений був у

1920

р. відмовитися від актуалізації того питання в міжнародних відносинах, оскільки ними були контрольовані території Поділля, прилеглі до Бессарабії.

У ході радянсько-nольської війни nроблема західного кордону Радянських Республік у системі міжнародних відносин стає комnлексною, оскільки Румунія nідтримувала nід час війни Польщу, користаючись зі свого геоnолітичного становища. Зовнішньоnолітичні відомства УСРР і РСФРР nитання статусу Бессарабії та Північної Буковини й Східної Галичини розгляда­

ли в комnлексі

¹⁹

. Цей фактор розглядався із 1921 р. як ефективний у здійсненні вnливу на

євроnейську nолітику, регулярно заявляючи про nорушення національних nрав населення цих територій. Таким чином, у "бессарабському" питанні вагому роль із

1921

р. відіграє nольський фактор.

Корективи в "бессарабське nитання" було внесено nочатком у

1922

р. роботи над ство­

ренням союзної держави на основі Радянських Республік, котрі утворилися на територіях колишньої Російської імnерїі. Два nроекти створення радянської держави: інтеграція на nравах автономії до складу РСФРР (nроект Сталіна) і створення Союзу Радянських Республік (nроект Леніна), вимагали корекції nідходів до вимог щодо nерегляду міжнародного статусу Бессарабії.

Формування РСФРР за інтеграції до ії складу інших Радянських Республік, котрі утворилися на територіях колишньої Російської імперії, у "бессарабському питанні" nередбачало декларацію з позиції nравонаступника колишньої імперії. Це мало надати РСФРР змогу вимагати визнання за собою права ініціативи у вирішенні долі народів, що проживають на їі колишніх територіях.

Створення СРСР як союзу радянських держав передбачало зміцнення позицій УСРР у системі міжнародних відносин за обмеженого суверенітету Республіки, що й зумовило створення

1924

р. у складі УСРР Молдавської АСРР із метою створити передумови інтеграції анексованої

Бессарабії з нею в єдине ціле

²⁰

.

Паралельно протягом

1920-1924

рр. відбувався процес інтеграцїірадянських республік до повоєнної системи міжнародних відносин. У той самий період у Центральній Європі форму­

валися системи регіональних союзів, ключову роль в яких відігравали Польща й Румунія.

Версальська система пережила кризи (деякі за ініціативи РСФРР): укладення Рапалльського договору

16

квітня

1922

р., Рурську кризу

1923

р. За тих умов "бессарабське питання" не актуалізувалося до

1924

р., а саме країнами Антанти не здійснювалася ратифікація Бессарабсь­

кого протоколу. РСФРР, не маючи спільного кордону з Бессарабією, вимагала реалізації права їі населення на самовизначення, але з бессарабською територією межувала УСРР, союзна згід­

но з Робітничо-Селянським Союзним договором

31

грудня

1920

р. і Договором "Про створення СРСР" ЗО грудня

1922

р. Країнами Антанти до

1924

р. не було визнано УСРР суб'єктом міжна­

родних відносин (окрім як Польщею

1920

р., Німеччиною

1922

р., Австрією, Угорщиною та Чехословаччиною

1923

р., також Прибалтійськими державами), на міжнародних конференціях делегація РСФРР представляла УСРР, і такі повноваження за нею було визнано державами­

учасниками тих конференцій (зокрема Генуезької квітня

1922

р.). Відповідно, країни Європи не прагнули актуалізувати територіальне "бессарабське питання'', доки були гарантії від активного втручання РСФРР у територіальні відносини в Центральній Європі, а УСРР не мала МО)кливості активно впливати на територіальні відносини в регіоні (не будучи суб'єктом міжнародних відносин). Лише зі створенням та інтеграцією до системи міжнародних відносин СРСР, котрий здійснив своє становлення на міжнародно-правовій базі РСФРР, Румунія зму­

шена була регулювати з ним територіальні відносини. Тому буз ускладненим процес визнання СРСР як союзної держави Польщею, пов'язаною із Румунією договором про взаємодопомогу та військовою конвенцією.

УСРР не мала правових nідстав брати активну участь у вирішенні питання статусу Бес­

сарабії, оскільки була створена на засадах радянського способу самовизначення, як колишня територія Російської імnерії. Відnовідно, територіальний суверенітет українського радянського уряду мав визначатися за ініціативою російського РНК і за його визнання, а тому й стосовно статусу бессарабської території ініціатива належала урядові РСФРР. Щоправда, збройні підрозділи Червоної Армії на територіях УСРР підпорядковувалися єдиному командуванню згідно з Робітничо-Селянським Союзним договором між УСРР і РСФРР

1920

р., тобто Нарко­

мату військових справ РСФРР

²¹

• Отже, будуючи військові відносини, Румунія та Польща мали

зважати на присутність військ, підnорядкованих РНК РСФРР, на своїх кордонах. ^"'

Створення СРСР передбачало делегування права представляти УСРР на міжнародНІи арені Наркомату в Закордонних Справах РСФРР (котрий трансформувався в Наркомат СРСР від

1923

р.), а також забезпечувалася союзна єдність зовнішньої політики радянських респуб­

лік. Таким чином, міжнародний статус територій Республік, котрі інтегрувалися до СРСР, уніфікувався єдиною міжнародною політикою, передовсім із сусідніми державами

-

Польщею й Румунією. Щоправда, договір "Про поширення Рапалльського договору на союзні із РСФРР республіки" передбачав особливу ста1Тю щодо фінансових відносин між Україною та Німеч­

чиною в період 1918 р?

²

• Тому "український фінансовий фактор" можливо було актуалізувати у

вигідний для СРСР момент, формуючи спільну з Німеччиною політику відносно сусідніх із СРСР держав. Спільно з Німеччиною СРСР мав можливість будувати зовнішньополітичний курс щодо Польщі й Литви, а відносини між цими державами було ускладнено Віленською проблемою. Румунії могла стосуватися узгоджувальна політика між СРСР і Німеччиною, зва­

жаючи на потенційну можливість розгортання останньою економічної експансії в Дунайському регіоні, адже більшість держав того регіону були аграрними, у тому числі й Румунія, а Німеч­

чина завдяки значному індустріальному потенціалу й потребі сплачувати непомірні репараційні платежі мала можливість зміцнювати свої політичні позиції в регіоні. Можливим було узгодження політики Німеччини й СРСР з Угорщиною, супроти якої було спрямовано союз Мала Антанта: де чільне місце належало Румунії, а економічну противагу індустріальній Ні­

меччині в регіоні мала складати, згідно з планами Франції, Чехословаччина (також член Малої Антанти).

Потенційні можливості дестабілізації з боку Радянського Союзу політичної ситуації в Дунайському регіоні стимулювали країни цього регіону ініціювати вирішення "бессарабськоГ' проблеми. Її систематична актуальність ускладнювала товарообіг по Дунаю через регулярні суперечності між УСРР й РСФРР, з одного боку, та Румунією, з іншого, щодо статусу дунайсь­

ких лиманів і встановлення стабільного режиму функціонування сполучення Дунаю й Чорного моря. Спроби вирішення "бессарабського" питання на регіональному рівні не дали позитивних результатів. Зазнали провалу конференції в Тирасполі, Одесі та Варшаві, котрі мали

двосторонній характер

²³

• Віденська конференція 1924 р. була спробою на рівні Серединної

Європи збудувати потужний економічний комплекс на базі колишнього господарського комп­

лексу Австро-Угорщини й Російської імперії, долучаючи Румунію та придунайські балканські держави, ліквідувавши попередньо "бессарабську" проблему. Урегулювання територіальних

відносин між Радянськими Республіками й Польщею та статусу європейських володінь колишньої Османської імперії Лозаннськими договорами

1923

р., створення Малої Антанти заклали підвалини й стимулювали європейські держави до ініціативи остаточного вирішення

"бессарабського питання". Але провал тієї конференції зірвав спробу, не останню роль відіграло встановлення дипломатичних відносин між СРСР і Італією. Італія прагнула зберігати політичну й економічно роздроблену Дунайську Європу, маючи плани поширення своєї гегемонії в тому регіоні й прагнучи добитися розвалу Малої Антанти, котра була вагомим фактором безпеки для Королівства Сербів, Хорватів і Словенців (до тієї держави мала претензії Італія, а саме прагнула інтегрувати до свого складу Далмацію та Фіуме). Також Італія мала намір створити систему союзів у Балкано-Дунайському регіоні, до яких мало бути долучено Болгарію й Угорщину, тобто країни, що зазнали поразки в Першій світовій війні, і на противагу їхнім реваншистським настроям було утворено Малу Антанту, вагому роль відігравав фактор

погіршення двосторонніх радянсько-італійських стосунків

²⁴

•

Ратифікацію Бессарабського протоколу

1920

р. було здійснено Великобританією та Францією напередодні Віденської конференції, розраховуючи на їі успіх, оскільки в тексті Протоколу було зазначено, що Росія має право приєднатися до нього. Труднощі тривалого періоду ратифікації були пов'язані також із необхідністю врегулювання територіальних питань на теренах колишніх Російської, Османської й Австро-Угорської імперій, а саме питання кор­

донів Польщі (зокрема остаточного вирішення проблеми статусу Східної Галичини й Західної Волині та Віленської області, а також Північної Буковини). Важливе місце в бессарабському питанні мала проблема врегулювання статусу європейської "спадщини" колишньої Османської імперії, що було розв'язано на Лозаннській конференції у

1923

р.

1923

року Польщею було

анексовано Східну Галичину і Волинь, українські етнічні території, від претензій на які, згідно з Ризьким договором від

18

березня

1921

р., відмовилися РСФРР та УСРР, але не було

відзначено цим договором право Польщі на їх анексію

²⁵

• Факт анексії вищезгаданих територій

Польщею було визнано країнами Антанти, проти чого протестував СРСР, заявляючи, що, відмовившись від права на них претендувати, не давав згоди на анексію, а також проти того, аби доля населення даних територій визначалася без його участі. Також території, яких стосувалися протести Радянського Союзу, охоплювали не лише межі колишньої Австро-Угор­

щини (Східна Галичина), а й Російської імперії (Волинь) і, відповідно, СРСР як союзна Радянська держава, що претендувала на представництво в сИстемі міжнародних відносин пере­

важної більшості територій колишньої імперії, міг використовувати не лише етнічний фактор заради тиску на Польщу, а й фактор "правонаступності" колишньої імперії.

Ефективність протестів з боку СРСР ускладнювалася процесом визнання Радянського Союзу. Оскільки той процес мав розпочатися Польщею, аби реалізувати остаточно ленінський проект створення союзної Радянської держави на більшості територій колишньої Російської імперії, необхідно було визнання єдиної, утвореної за тими принципами, держави на міжнарод­

ній арені. Польща визнала СРСР лише в

1924

р., після прийняття його Конституції, яка встано­

вила межі союзної держави й адміністративно-територіальний поділ. Таким чином, польська сторона виявилася убезпеченою від посягань на свою територіальну цілісність у нових межах, визнаних країнами Антанти. Тому Радянському Союзу необхідно було йти на поступки Польщі заради отримання визнання з П боку союзної Радянської держави. У свою чергу, СРСР було необхідно зберегти інструмент тиску на сусідні країни заради впливу на міжнародні відносини в Центральній Європі, здійснюючи системний політичний вплив через регіональні союзи в Центральній Європі на європейську політику в цілому. Урегулювання територіальних відносин шляхом дипломатичного компромісу Радянський Союз прагнув компенсувати завдяки склад­

ним територіальним відносинам із Румунією. Таким чином, у Центральній Європі врегулю­ вання "західноукраїнського" питання цілком компенсувалося за питомою вагою небезпеки

"бессарабськоГ' проблеми. Саме тому в Конституції СРСР було закладено правові підвалини політичного конфлікту з Румунією в "бессарабському" питанні

-

створення у складі УСРР Молдавської АСРР.

У цілому, "бессарабське питання" мало важливе геополітичне значення в період між двома світовими війнами, що засвідчувалося принциповою позицією щодо нього СРСР та країн-переможниць у Першій світовій війні. У

1921-1924

рр. відбувався процес його правового оформлення як однієї з ключових проблем Версальської системи міжнародних відносин, по­

дальші заходи навколо нього лише стимулювали загострення ситуації, створюючи передумови глибокої кризи системи міжнародних відносин, яка була продуктом Версальської конференції й показала недостатню ефективиїсть механізмів вирішення національних та етнічних проблем.

Подальше дослідження "бессарабського питання" в системі міжнародних відносин у Цент­

ральній Європі в контексті більш широкого "українського питання" дає можливість комплексно дослідити правові засади міжнародного статусу українських етнічних територій і державо­

творчого процесу в період між двома світовими війнами.

1· Дембо В. Бессарабский вопрос: Бессарабия, РумьІния, Дунай. Как захвачена Бессарабия. Удержится ли РумьІния в Бессарабии? І В. Дембо.- М.,

1924;

Лангу В. Н. Политика террора и грабежа в Бессара­

бии,

1918- 1920

гг. І В. Н. Ланrу.- Кишинев,

1979.

2· Г<:1кман С. М. Проблема Бессарабії та Буковини у контексті радянсько-румунських міждержавних відносин.

1917-1940

рр.

:

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук

: 07.00.02

І С. М. Гакман

;

Чернівецький національний ун-т. ім. Ю. Федьковича.

-

Чернівці,

2001;

Купчик О.

Зовнішньополітична діяльність уряду УСРР

(1920-1923

рр.): Дис

. .. .

канд. істор. наук І О. Купчик.­ К.,

2005. - 225

с.

3· Докладообо зкономическомо положеніи Румьrніи прежде войньІ и за время до

1918

года

1 1

ЦДАВО України. - Ф.

3766,

оп.

2,

спр.

18,

арк.

2

зв. З.

4· Чернин О. В дни мировой войньІ. МемуарьІ министра иностранньІх дел Австро-Венгрии І О. Чернин.

,,

С. Пб.

:

Издательский дом Санкт-Петербурrскоrо университета,

2005.-

С.

284.

s.

Сазонов С. Воспоминания І С. Сазонов.- М. :МеждународньІе отношения,

1991.-

С.

328 .

6· Журналь Совtта Министровь. -

N2 147. -

28-го ноября

1918

г.

11

ЦДАВО України. - Ф.

3766,

оп.

3,

спр.

8,

арк.

73-73

зв.

7· Докладь обь зкономическомь положенім Румьшіи прежде войньІ и за время до

1918

года

11

ЦДАВО України.- Ф.

3766,

оп.

2,

спр.

18,

арк.

4

зв.

8· Сазонов С. Воспоминания І С. Сазонов.- М.

:

МеждународньІе отношения,

1991

. - С.

330-331.

9· Запись совещания рейхсканцлера с представителями всех партий в рейхетагс о заключении переми­

рия и мира с Россией. Берлин,

20

декабря

1917

г.

11

Советеко-германекие отношения от переговоров в Брест-Литовеке до подписания Рапалльского договора: в

2

т.- М.:

1968.-

Т.

1. -

С.

105;

Протокол переговоров в имперской канцелярии между представителями Германии и Австро-Венгрии. Берлин,

5

февраля

1918

г.

11

Там само.

-

С.

280.

10· Чернин О. В дни мировой войньІ. Мемуарь1 министра иностранньІх дел Австро-Венгрии І О. Чернин. ­ С. Пб. :Издательский дом Санкт-Петербургского университета,

2005.-

С.

286.

11· (Лист Посла Української Держави у Австро-Угорщині В. Липинського.

-

Авт.) до Товариша Міністра. Відень.

28NII-1918

р.

1 1

цдАВО України.- Ф.

3766,

оп.

3,

спр. І, арк.

41

.

12· Матеріали засідання Малої Ради.

9

січня

1918

р.

11

Українська Центральна Рада. Документи і мате- ріали

:

в

2

т.

-

К.

:

Наукова думка,

1997. -

Т.

2. -

С.

99

.

13·

Протокол Засідання Ради народних Міністрів N2 146. 13 квітня 1918 р.ІІ Там само

.

- С. 273-274.

14·

Журналь Совtта Министровь. 21 ноября 1918 г.ІІ цдАВО України. - Ф. 3766, оп. 3, спр. 8, арк. 60-бО зв.

15·

Російсько-р~унська угода про звільнення Румунією Бессарабії. Одеса-Ясси. 5-9 березня 1918 р

.

11

Українська РСР на міжнародній арені.- К.: Наукова думка,

1966.-

С.

28-29.

16·

Відповідь Міністра Закордонних Справ Української Держави Міністрові Земельних Справ. 19 червня 191811

ЦДАВО України.- Ф.

3766

, оп.

1,

спр.

65,

арк.

18.

17

·

Журнал Ради Народних Міністрів УНР N2 72; Журнал Ради Народних Міністрів УНР N2 96 11

Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки.

1918- 1920.

Документи і матеріали: в

2

т.-К. : Видавництво ім. Олени Теліги,

2006.-

Т.

1.-

С.

230-231

, 293.

18

·

Телеграмма Нарком

а ИностранньІх Дел ВСР Бела Куна Наркому по ИностранньІм Делам РСФС

Р

Г. В. Чичерину, для Х. Г. Раковского. Весьма срочно.

1

апреля

1919

г.

11

Советская Россия -

Венгерская Советская Республика. 1919 год. ДокументьІ и материальІ. - М. :МеждународнЬІе отно­

шения,

1990.-

С.

42-43.

19·

ТсзисЬІ нашей политики в отношении оккупированнЬІх Польшей и Румьшией украинских областе

й

(запропоновано О. Мануїльським. - Авт.).

17N. 1923 11

ЦДАВО України.

-

Ф. Р-4 еч, оп. І с, спр.601,арк.47-48.

20·

ПостояннЬІй Представитель АМССР при Правительстве УССР Мальчиков Секретарю ВУЦИК

А. И. Буценко.

1924

!І цдАГО України.- Ф.

1,

оп.

20,

ч.

4,

спр.

7513,

арк.

9.

21·

Декрет Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету про об'єднання Радянських Республ ік

Росії, України, Латвії, Литви і Білорусії для боротьби із збройною інтервенцією.

1

червня

1919

р.

11

Українська РСР на міжнародній арені.

-

К. : Наукова думка,

1966. -

С. І

07- 108.

22·

Договор о распространении на союзньІе РСФСР республики договора, закточенного 16 апреля 1922 r

. n

Рапалло между РСФСР и Германией.

5

ноября

1922

г.

1 1

Советеко-германекие отношения от переговоров в Брест-Литовеке до подписания Рапалльскоrо договора : в

2

т. - М.,

1971

. - Т.

2. -

с.

562.

23.

Сандемирский Г

.

Венская конференция и судьба "Romania Mare" (Великой Румьrнии)

І Г.

Сандемир­

ский

11

Международная жизнь.- М. : Литературное Издание НКИД,

1924.- N2 3-4. -

С.

46-53

.

24·

Хормач А. СССР - Италия. 1924-1939 rr. (дипломатические и зкономические отношения) І А. Хормач. ­

М. : Институт российской истории,

1995.

- С.

56-57.

25·

Нота правительства СССР правительству Польши в зашиту права населения Восточной Галицин на

самоопределение. Москва,

5

сентября

1924 r. 11

ДокументьІ и материальІ по истории советеко­ польских отношений: в

16

т. - М.: Наука,

1963

.

-

Т.

4.-559

с.

ln the article is investigated influence "Bessarabien question" -

тaking

"the Ukrainian question"

оп

the intemational relation in the Central Europe.

Кау

words: Bessarabien question, Ukrainian question, Region of Danube, Moldavian ASSR.