МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
МАТЮХА Галина Василівна
УДК: 372. 218 + 372. 65
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ УМІНЬ УСНОГО СПІЛКУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ
13.00.02 – теорія та методика навчання (германські мови)
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук
Науковий керівник
Фунтікова Ольга Олександрівна, доктор педагогічних наук, професор
Мелітополь – 2008
ЗМІС
Т
ВСТУП ... 4 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ У СТАРШИХ
ДОШКІЛЬНИКІВ УМІНЬ УСНОГО СПІЛКУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ... 11 1.1.Проблема навчання англійської мови дошкільників у
наукових дослідженнях………... 11 1.2. Аналіз авторських програм і посібників з навчання
дошкільників англійської мови... 21 1.3. Психологічні передумови навчання дітей старшого
дошкільного віку іншомовного спілкування... 40 Висновки до першого розділу ... 57 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ У СТАРШИХ
ДОШКІЛЬНИКІВ УМІНЬ УСНОГО АНГЛОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ ... 60 2.1. Лінгводидактичні принципи формування у старших
дошкільників умінь усного спілкування англійською мовою. 60 2.2. Лінгводидактична модель формування у старших
дошкільників умінь усного англомовного спілкування... 78 2.3. Компоненти змісту навчання усного англомовного
спілкування та методика їхньої поетапної реалізації...
89 2.4. Система вправ з формування у старших дошкільників умінь
усного спілкування англійською мовою та методичні рекомендації щодо їх виконання...
108 Висновки до другого розділу... 156 РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНА АПРОБАЦІЯ
МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ У СТАРШИХ
ДОШКІЛЬНИКІВ УСНИХ АНГЛОМОВНИХ УМІНЬ СПІЛКУВАННЯ………...
163 3.1. Організація експериментального етапу дослідження
ефективності методики формування у старших дошкільників умінь усного спілкування англійською мовою... 163 3.2. Результати констатувального етапу експерименту та їх
аналіз...
174
3.3. Результати формувального етапу експерименту та їх аналіз.. 180
Висновки до третього розділу ... 192
ВИСНОВКИ ... 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ... 201
ДОДАТКИ ... 222
ВСТУП
Актуальність дослідження. Стрімкі зміни українського суспільства і пов’язана з ними модернізація іншомовної освіти, досягнення в галузі теорії та практики навчання іноземних мов зумовлюють потребу в оновленні змісту, форм і методів навчального процесу на всіх рівнях, серед яких важливе місце займає дошкільна освітня ланка.
Обов’язкове навчання дошкільників іноземної мови не передбачене програмами і Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні і належить до варіативної складової. Водночас, неухильно зростає кількість дошкільних навчальних закладів, у яких навчання дітей англійської мови проводиться за бажанням батьків. Зазвичай, це здійснюється за програмами, розрахованими на систематичне навчання дітей іноземної мови з першого чи другого класів або за авторськими програмами, що не завжди мають необхідне науково-методичне обґрунтування.
Дослідження науковців засвідчують, що опанування іноземної мови доцільно розпочинати в сенситивний період розвитку дитини (Л. С. Виготський, І. О. Зимняя, О. О. Леонтьєв та ін.). У науково-методичних дослідженнях учених розкрито місце мовленнєвих ситуацій у навчанні дітей англійської мови засобами телебачення (О. І. Космодем’янська); доведено роль у цьому процесі мовленнєвої гри (Є. І. Матецька) й ігрового моделювання іншомовного спілкування (А. П. Поніматко); складено систему вправ з навчання дошкільників англійського мовлення (Р. А. Дольнікова); визначено зміст навчання дошкільників іноземної мови, зокрема формування в них мінімального комунікативного рівня (С. А. Натальїна); виявлено психологічні умови формування в дошкільників мовленнєвих навичок і вмінь другою мовою (О. Й. Негневицька) та передумови навчання іноземної мови дітей шестилітнього віку на основі фабульних текстів з використанням методів інтенсивного введення мовного матеріалу (Т. К. Полонська);
з’ясовано етапи навчання дошкільників усного англомовного мовлення і результативність методу пояснення слів за допомогою немовних інтонаційних
засобів (С. В. Боднар), ефективність інтегрованого навчання іноземної мови (Н. М. Ачкасова, І. В. Вронська, А. Ф. Гергель, С. В. Соколовська), формування слухо-вимовних навичок у шестилітніх учнів у ситуації багатомовності (О. Є. Дем’яненко) і мовленнєвого англомовного розвитку дітей у різновіковій групі дитячого навчального закладу (О. Д. Рейпольська), доведено можливість формування в дітей дошкільного віку елементарної комунікативної компетенції (Т. М. Шкваріна).
Отже, у вітчизняній методиці навчання дошкільників англійської мови, і зокрема англомовного спілкування, створено значну науково-методичну базу.
Однак, проблема формування в дітей старшого дошкільного віку вмінь усного спілкування англійською мовою, лінгводидактичні та методичні засади їх утворення не були предметом спеціального дослідження. Вищезазначене зумовило вибір теми дисертаційної роботи «Методика формування у старших дошкільників умінь усного спілкування англійською мовою».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконане в межах наукової теми кафедри соціальної педагогіки та дошкільної освіти Мелітопольського державного педагогічного університету
«Базова компетенція майбутнього спеціаліста вищого педагогічного навчального закладу III-IV рівнів акредитації» (№0102U001290). Автор досліджував проблему формування в дітей старшого дошкільного віку вмінь усного спілкування англійською мовою. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Мелітопольського державного педагогічного університету (протокол № 4 від 12.04.06 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 30.05.06 р.).
Мета дослідження: обґрунтувати й експериментально апробувати методику формування у старших дошкільників умінь усного спілкування англійською мовою.
Завдання дослідження:
1. Охарактеризувати науково-методичні підходи до навчання дітей старшого дошкільного віку англійської мови.
2. Обґрунтувати принципи побудови методики формування в дітей старшого дошкільного віку вмінь усного англомовного спілкування і на їх основі розробити лінгводидактичну модель.
3. Уточнити й науково обґрунтувати сутність поняття «вміння старших дошкільників усного спілкування англійською мовою», визначити критерії, показники й охарактеризувати рівні їх сформованості.
4. Розробити систему вправ і методичні рекомендації, що реалізують лінгводидактичну модель формування в дітей старшого дошкільного віку вмінь усного англомовного спілкування та експериментально перевірити її ефективність.
Об’єкт дослідження – навчання дітей старшого дошкільного віку англійської мови.
Предмет дослідження – формування в дітей старшого дошкільного віку вмінь усного англомовного спілкування.
Гіпотеза дослідження. Формування в дітей старшого дошкільного віку вмінь усного спілкування англійською мовою буде ефективним, якщо в процесі навчання забезпечити: врахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку старших дошкільників; занурення дітей у навчальні ситуації англомовного спілкування; поетапну реалізацію компонентів змісту навчання усного спілкування англійською мовою через систему спеціально створених (рецептивних, репродуктивних, продуктивних) вправ з мовними (фонетичними, лексичними, граматичними) і мовленнєвими (аудіювання, діалог, монолог) елементами; оволодіння дітьми новим навчальним матеріалом на основі повного засвоєння попереднього мате ріалу і послідовного введення в нього нових елементів.
Методи дослідження. З метою визначення стану теоретичних і методичних засад навчання дошкільників англійської мови, обґрунтування принципів побудови методики формування в старших дошкільників умінь усного англомовного спілкування та відображення її в лінгводидактичній моделі було використано метод аналізу й узагальнення літературних (психологічних,
педагогічних, лінгвістичних та методичних) джерел. Задля виявлення рівнів сформованості в дітей старшого дошкільного віку вмінь усного спілкування англійською мовою, визначення рівня їх комунікативного розвитку було застосовано методи тестування і цілеспрямованого педагогічного спостереження за процесом навчання дошкільників англійської мови в дошкільних навчальних закладах, анкетування батьків. З метою перевірки ефективності розробленої лінгводидактичної моделі та методики її реалізації було використано метод педагогічного експерименту. Для узагальнення, якісного і кількісного аналізу експериментальних даних було застосовано методи статистичної обробки результатів.
Базою дослідження виступили дитячі навчальні заклади № 2 «Казка», № 30
«Світлячок», № 40 «Калинонька» м. Мелітополя, Костянтинівський ДНЗ № 6
«Веселка» Мелітопольського району, Любимівський ДНЗ «Ромашка»
Михайлівського району Запорізької області, Шляховецький ДНЗ «Берізка»
Бериславського району, Ульянівський ДНЗ «Ромашка» Скадовського району, Павлівський ДНЗ «Сонечко» Генічеського району Херсонської області, клуби
«Червона гвоздика», «Буревісник», «Юність» центру дитячої та юнацької творчості м. Мелітополя. Загалом для проведення експерименту були залучені 281 дитина, їхні батьки, 4 педагоги з англійської мови.
Наукова новизна дослідження: вперше розроблено лінгводидактичну модель формування у старших дошкільників умінь усного спілкування англійською мовою, за структурними елементами (етапи навчання, цілі, компоненти змісту, види мовленнєвої активності, способи досягнення цілей навчання, очікуваний результат) якої програмується рівень сформованості в дітей старшого дошкільного віку англомовних комунікативних умінь, необхідних для подальшого навчання в початковій школі; обґрунтовано лінгводидактичні принципи методики формування у старших дошкільників умінь усного спілкування англійською мовою (загальнодидактичні, загальнометодичні, часткові і спеціальні методичні) з урахуванням особливостей розвитку дітей старшого дошкільного віку; уточнено сутність поняття «вміння старших
дошкільників усного спілкування англійською мовою» як здатність дітей старшого дошкільного віку правильно перекладати лексичні одиниці та словосполучення з англійської мови рідною і навпаки, розуміти сприйняті на слух речення англомовного висловлювання, самостійно продукувати монологічне висловлювання, будувати діалогічне мовлення різних функціональних типів, логічно й правильно оформлювати їх у граматичному, лексичному і смисловому відношенні; визначено критерії (мовний, аудитивний, монологічний, діалогічний) та показники (адекватний переклад слів, словосполучень і граматичних структур, правильна вимова звуків та звукосполучень; повнота розуміння англомовного висловлювання; ситуативність, точність, послідовність і логічність викладу думок, правильність висловлювання; ініціативність говоріння, адекватна реакція на репліку, використання невербальних засобів спілкування, зверненість) умінь усного англомовного спілкування; охарактеризовано рівні сформованості вмінь усного спілкування англійською мовою в дітей старшого дошкільного віку (достатній, середній, низький); з’ясовано способи досягнення повного й міцного засвоєння запрограмованого рівня комунікативних умінь усного спілкування англійською мовою в старших дошкільників; дістала подальшого розвитку методика навчання дошкільників англійської мови.
Практичне значення одержаних результатів: розроблено методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку англомовного спілкування, систему вправ з формування в старших дошкільників умінь усного спілкування англійською мовою та методичні рекомендації щодо їх виконання, програму формування в старших дошкільників умінь усного спілкування англійською мовою, плани-конспекти занять з формування в дітей старшого дошкільного віку вмінь усного англомовного спілкування, тематичний словник- мінімум англійської мови для формування лексичного словникового запасу старших дошкільників, що можуть бути використані на заняттях з англійської мови в дошкільних навчальних закладах та центрах розвитку дитини, у підготовці програм і методичних посібників з навчання дошкільників англійської мови, у процесі методичної підготовки майбутніх учителів іноземної мови у вищих
навчальних закладах та в системі післядипломної освіти вчителів, які викладають англійську мову в дошкільних навчальних закладах.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес ДНЗ № 2 «Казка» м. Мелітополя (акт про впровадження № 13 від 08.05.2007 р.), ДНЗ № 30 «Світлячок» м. Мелітополя (акт про впровадження № 1 від 24.05.2007 р.), ДНЗ № 40 «Калинонька» м. Мелітополя (акт про впровадження
№ 27, § 18, від 13.04.2007 р.), Костянтинівського ДНЗ «Веселка» (акт про впровадження № 53 від 25.05.2007 р.), Любимівського ДНЗ «Ромашка»
Михайлівського району Запорізької області (акт про впровадження № 4 від 24.05.2007 р.), Шляховецького ДНЗ «Берізка» Бериславського району Херсонської області (акт про впровадження № 63 від 07.06.2007 р.), Ульянівського ДНЗ
«Ромашка» Скадовського району Херсонської області (акт про впровадження
№ 7-26-235 від 04.06.2007 р.), Павлівського ДНЗ «Сонечко» Генічеського району Херсонської області (акт про впровадження № 20 від 04.06.2007 р.), клубів
«Червона гвоздика», «Буревісник», «Юність» ЦДЮТ м. Мелітополя (акти про впровадження № 43, № 44 і № 45 від 04.05.2007 р.), Великокардашинського ДНЗ Голопристанського району Херсонської області (акт про впровадження № 12 від 01.06.2007 р.), Мелітопольського державного педагогічного університету (акт про впровадження № 06/1537 від 29.08.2007 р.).
Достовірність результатів дослідження забезпечувалася методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень, використанням комплексу методів дослідження, адекватних предметові, меті і завданням, дослідно- експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, якісним і кількісним аналізом здобутих результатів, репрезентативністю вибірки досліджуваних, підтвердженням результатів формувального етапу експерименту практикою роботи в дошкільних навчальних закладах та центрах розвитку дитини.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертації було викладено на ІІІ Всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих науковців, присвячених спадщині К. Д. Ушинського (Одеса, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Моніторинг якості професійної підготовки
фахівців педагогічної освіти» (Луганськ, 2007 р.), ІІ Міжнародній науково- практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (Горлівка, 2007 р.), а також на щорічних методичних семінарах професорсько-викладацького складу Мелітопольського державного педагогічного університету (2003-2007 рр.).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в 9 публікаціях, з них 6 – у фахових виданнях України, та 1 методичні рекомендації.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 3 додатків. Повний обсяг дисертації становить 200 сторінок. У роботі вміщено 7 таблиць, 1 рисунок, які займають 1 сторінку основного тексту. Список використаних джерел налічує 259 найменувань, що охоплюють 21 сторінку. Додатки викладено на 31 сторінці.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ УМІНЬ УСНОГО СПІЛКУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ
1.1. Проблема навчання англійської мови дошкільників у наукових дослідженнях
Аналіз стану проблеми навчання іноземної мови дітей дошкільного віку довів, що вперше ця проблема постала перед дослідниками в 60-70-і роки ХІХ століття. Учені вивчали питання доцільності навчання іноземної мови в ранньому віці, аналізували місце рідної мови в курсі вивчення іноземної, вирішували проблеми організації навчально-виховного процесу з іноземної мови в дошкільних закладах, його унаочнення і значення для розвитку особистості дитини-дошкільника.
Одним з прихильників раннього навчання іноземної мови був К. Д. Ушинський [210], який припускав послідовне вивчення кількох іноземних мов у дошкільному віці, але з обов’язковою опорою на рідну мову. У своїх наукових працях із зазначеної проблеми відомий педагог радить дотримуватися відповідних етапів у вивченні іноземної мови, а її вивчення розпочинати лише тоді, коли дитина вже володіє рідною мовою, вивчення ж другої іноземної слід розпочинати тоді, коли діти набувають мовленнєвих навичок з першої іноземної [210, с. 120]. Методичні поради науковця щодо дотримання відповідних етапів у навчанні іноземної мови і вивченні іноземної мови на основі вже сформованого і достатньо розвиненого мовлення рідною мовою є актуальними і в наш час. Проте вік 7-8 років, визначений ученим як доцільний, є менш ефективним для навчання дітей іноземної мови, ніж вік 5-6 років, що експериментально доведено наявністю сформованої в дитини цього віку „хвилі очікування”, гнучкості мовленнєвого апарату і чутливості до мовних явищ.
Наукові педагогічні дослідження в галузі раннього навчання іноземної мови, проведені академіком Л.В. Щербою [231], довели велике значення
вивчення іноземної мови в дошкільному віці для розвитку мислення, логіки, пам’яті дітей, удосконалення їх розумових операцій і формування іншомовних навичок і вмінь висловлювати власні думки в процесі комунікації. Проте, дослідник заперечує використання рідної мови під час навчання іноземної і підкреслює ізольованість двох мов.
Погляди вчених на проблему використання рідної мови задля ефективності навчання іноземної досить різні. Науково доведеним є той факт, що „запуск”
механізму іншомовного мовлення відбувається на основі сформованого в дітей механізму мовлення рідною мовою, тобто на основі вже існуючого динамічного стереотипу рідної мови [75]. Це і є підтвердженням необхідності опори на рідну мову в навчанні дітей іноземної мови.
Розширення зовнішніх зв’язків нашої країни сприяло підвищенню інтересу українських педагогів до раннього навчання іноземної мови, проникненню нової інформації в український освітній простір, ознайомленню з позитивним досвідом інших країн (США, Англії, Уельсу, Німеччини) у дослідженні раціональних шляхів навчання дітей дошкільного віку іноземної мови і пошуку ефективних методів і прийомів формування в них іншомовних навичок і вмінь спілкування.
Поширення масового дошкільного навчання іноземної мови вимагало наукового обґрунтування доцільності, змісту, ефективних методів і прийомів навчання іноземної мови дітей дошкільного віку. Це дало поштовх для дисертаційних досліджень Р. А. Дольникової [70], Н. Д. Какушадзе-Мдінарадзе [86], А. І. Космодем’янської [99], О. І. Мaтецької [128], С. А. Наталіїної [146], О. Й. Негневицької [150], М. Е. Сухолуцької [203] та інших.
Проблемі раннього навчання іноземних мов присвячене дисертаційне дослідження О. Й. Негневицької [150]. У ньому обґрунтовано теорію мовленнєвої діяльності навчання іноземної мови і підкреслено необхідність впровадження системи мовних навичок і мовленнєвих умінь у зміст навчання. Теорія мовленнєвої діяльності зумовила визначення дослідницею основних положень методики раннього навчання іноземної мови. Серед них: створення
„комунікативного ядра” за умови провідної ролі ігрової діяльності вважається
головною метою дошкільного навчання; визначається необхідність організації мовленнєвої діяльності дітей як активного процесу говоріння і розуміння, які мають спільну психологічну основу – мовленнєву здатність; принцип мовленнєвої дії, результатом якої є фраза іноземною мовою, яку дитина вимовляє за наявності внутрішнього мотиву, мети, власної думки, вважається основоположним у методиці навчання; обґрунтовується сформованість мовленнєвої навички (вона повинна переноситися в нові мовленнєві ситуації на нові слова) і необхідність формування таких мовленнєвих навичок, за допомогою яких продукується найелементарніше висловлювання відповідно до певної мовленнєвої ситуації, самостійне за задумом і мовленнєвим матеріалом [150].
Хоча, запропонована дослідницею методика навчання англійської мови старших дошкільників побудована на основі комунікативного підходу, що передбачає навчання говоріння і розуміння як активного процесу, проте, автором недостатньо враховано розвиток таких розумових операцій дитини, як аналіз, синтез, міркування тощо. Відтак, не передбачається свідомого сприйняття і усвідомлення іншомовного матеріалу дітьми, зокрема засобами знаків-символів.
Відповідно до позиції дослідниці, навчання іноземної мови було побудовано виключно на основі застосування ігор. Таке навчання виключало активне усвідомлення мовних явищ, що складали іншомовну мовленнєву діяльність.
Велике значення для вирішення проблеми дошкільного навчання іноземних мов має дослідження З. Я. Футерман [218], присвячене змісту організації педагогічного процесу з іноземної мови в дитячому садку. Зазначена праця розглядає розвиток психологічних та індивідуальних особливостей дошкільників у процесі вивчення іноземної мови, шляхи раціональної організації навчального процесу, принципи, методи і прийоми навчання, роль фонетичного, лексичного і граматичного матеріалу у формуванні іншомовних мовленнєвих умінь.
Основоположними моментами дослідження З. Я. Футерман є: усний метод дошкільного навчання іноземної мови, який вчена вважає фундаментом навчального процесу; ситуативний метод, який передбачає створення природних ситуацій дійсності в навчанні іноземної мови; принцип наочності, що є
обов’язковим у навчальному процесі [218]. Отже, дослідницею зроблений важливий внесок у розвиток теорії і практики дошкільної англомовної освіти, проте, автором недостатньо врахована системність мислення дітей, відтак не передбачений системний підхід до навчання іншомовного спілкування.
Важливим для розвитку методики раннього навчання іноземної мови є дослідження М. Е. Сухолуцької [203], присвячене навчанню усного англомовного мовлення в першому класі шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов.
Основною методичною позицією вченої в цій роботі є накопичення і використання учнями лексико-граматичного мінімуму за умови застосування системи навчально-комунікативних ігор. Навчальний процес поділяється на два рівнозначних цикли – накопичення і власне мовлення. Науковець теоретично обґрунтовує можливість такої його організації і методики викладання, визначає оптимальну для цих умов циклічну організацію навчального матеріалу, розробляє засади методики формування усно-мовленнєвих умінь у першокласників. Ядром зазначених умінь є єдина система навчально-комунікативних ігор. Хоча методика М. Е. Сухолуцької спрямована на розвиток умінь усного англомовного спілкування і передбачає системний підхід до навчання, вона не може бути використана повною мірою в дошкільній англомовній освіті, адже розроблена для учнів перших класів (на той час 7-8 років) і не відповідає віковим особливостям дітей 5-6 років.
Важливими в розробці проблеми дошкільного навчання іноземної мови стали вимоги до раннього навчання, сформульовані провідними спеціалістами відповідної галузі наприкінці ХХ століття. У зазначених вимогах йдеться про те, що навчати мови необхідно як засобу спілкування: комунікативна спрямованість навчального процесу передбачає засвоєння мовного матеріалу паралельно з формуванням механізмів спілкування. Мова має бути для дошкільника образом, відображенням соціально-культурних реалій. При цьому необхідно розвивати самостійність дитини у виборі мовного матеріалу і його мовленнєвого оформлення в процесі оволодіння мовою; потрібно забезпечувати сприятливий психологічний клімат на заняттях; мотивацію до навчання слід розвивати від
ігрової до пізнавальної; необхідно сприяти розвиткові особистості дитини; треба пам’ятати, що мова є відображенням культури відповідної країни, її народу [55].
Реформування освіти суверенної України, оновлення змісту навчання, розвиток наукової думки світу, стали поштовхом для подальшого вивчення проблеми дошкільного навчання іноземної мови в сучасних умовах, що сприяло появі дисертаційних досліджень сучасних українських науковців.
Так, Т. К. Полонська [166] у своєму науковому дослідженні розкриває психолого-педагогічні передумови навчання іноземної мови дітей 6-літнього віку.
Учена аналізує вітчизняний і зарубіжний досвід навчання іноземних мов у дитячих садках і доводить доцільність навчання дошкільників. Основою навчання дослідниця вважає фабульні тексти, в яких мовний матеріал вводиться інтенсивними методами у вправах рецептивного характеру. Т. К. Полонською розкрито співвідношення і послідовність різних видів вправ у процесі навчання, визначено обсяг іншомовного тексту для аудіювання, доцільність навчання дітей- дошкільників письма і читання. Проте, в роботі залишаються недостатньо з’ясованими питання організації навчально-виховного процесу з іноземної мови, структурування занять, спрямованих на ефективне формування іншомовних навичок і вмінь спілкування.
Проблемі визначення педагогічних умов ефективності навчання іноземних мов на початковому етапі присвячено дослідження А.Ф. Гергель [57]. У ньому розкрито особливості організації навчання англійської мови дітей 5-9 років за допомогою сюжету. Організоване на реальних ситуаціях навчання, на думку автора, створює в дітей цілісну картину світу, сприяє накопиченню їхнього досвіду, ефективному засвоєнню мовного і мовленнєвого матеріалу. Дослідниця вважає, що інтегроване навчання сприяє гармонійному розвиткові особистості дитини-дошкільника і формуванню в неї іншомовних навичок та вмінь.
Аналіз і практика застосування наукового скарбу дослідниці довів доцільність використання інтегративних форм навчання. Проте, ми вважаємо, що автором недостатньо повно враховані особливості іншомовного навчання дітей 5- 6 років, адже діти запропонованого віку 5-9 мають різні рівні психологічного,
розумового й комунікативного розвитку. Відтак, методики навчання дітей зазначених вікових груп відрізняються методами, прийомами і формами роботи.
Методику використання мовних і немовних засобів комунікації в навчанні англійської мови дітей старшого дошкільного віку розробила С. В. Боднар [34].
Дослідниця запропонувала етапи навчання дошкільників усного англомовного мовлення. Перший етап автор називає підготовчим, який базується на рівні сприйняття і розуміння. На цьому етапі дослідниця пропонує пояснення слів за допомогою немовних інтонаційних засобів як метод педагогічного впливу.
Другий етап, за визначенням автора, – проміжний. Він характеризується імітаційними й репродуктивними вправами. Його реалізація відбувається через такі методи навчання, як імітація, підстановка, трансформація, комбінування з опорою на немовні й інтонаційні засоби. Третій етап – формувальний – базується на рівні відтворення і здійснюється через методи режисерської гри, інсценування, переказу на основі англійських емоційних дитячих текстів з активним застосуванням виразної інтонації та немовних засобів комунікації [34]. Хоча запропонована вченою методика навчання іншомовної комунікації рекомендує поетапне формування іншомовних комунікативних умінь з використанням вербальних і невербальних засобів, проте обмежується розвитком лише передкомунікативних умінь. Самостійного спілкування дітей англійською мовою з власного досвіду ця методика не передбачає.
Значний внесок у методику дошкільного навчання іноземної (зокрема англійської) мови стала низка наукових праць Т. М. Шкваріної [227-229].
Дослідницею науково обґрунтована доцільність, пріоритетність і перспективність навчання дітей дошкільного віку англійської мови, розроблені програма, конспекти занять і методичні рекомендації щодо організації навчального процесу з англійської мови в дошкільному навчальному закладі.
Учена вважає раннє навчання англійської мови „системою організованої педагогом цільової ігрової діяльності, що сприяє розвиткові й вихованню дитини, реалізації нею в процесі такої діяльності накопиченого досвіду англомовних знань та вмінь” [227, с. 7]. Дослідження вченої спрямовані на вирішення проблеми
формування елементарної англомовної комунікативної компетенції в аспекті вивчення дошкільниками англійської мови, визначення особливостей навчання іноземної мови дітей п’яти-шести років, відбір методів і прийомів навчання.
Т. М. Шкваріна вирішує проблему наступності і безперервності дошкільного і початкового шкільного англомовного навчання. Хоча запропонована дослідницею методика навчання дошкільників іноземної мови найкращим чином відповідає вимогам часу, передбачає системний підхід у навчанні іншомовної комунікації дітей 5-6 років, що реалізується в процесі цільової ігрової діяльності, робота автора більшою мірою сконцентрована на проблемі підготовки вчителів до навчання англійської мови дошкільників.
Праці В. Ю. Альперіної [3] присвячені психологічним проблемам організації домашнього навчання іноземної мови на ранніх етапах онтогенезу.
Запропоновані методики, хоча і мають позитивні боки використання в навчанні дітей, адже розглядають розвиток іншомовних навичок та вмінь, проте для масового використання в дошкільних навчальних закладах недоцільні з таких причин: 1) невідповідність віку дошкільників і спрямованість на молодших школярів; 2) невідповідність колективному навчанню іноземної мови дітей на базі дитячого садка.
Розвитку методики дошкільного навчання англійської мови, зокрема визначенню дидактичних умов підготовки майбутніх педагогів до навчання англійської мови дітей дошкільного віку присвячено дослідження С. В. Будака [36]. Його теоретична значущість полягає в обґрунтуванні змісту методичної підготовки майбутніх педагогів англійської мови для роботи з дошкільниками.
Робота спрямована на формування в студентів практичних навичок для організації спілкування дошкільників у підсистемах „дитина - педагог”, „дитина - дитина”, „дитина - група дітей”. При цьому значна увага приділяється розробці методики навчання старших дошкільників усного спілкування англійською мовою. Провідною методичною ідеєю автора щодо навчання дітей старшого дошкільного віку англійської мови є навчання їх усного англомовного
спілкування на ґрунті системно-комунікативного методу, який започаткувала Р. Ю. Мартинова [126].
Науковцем обґрунтована доцільність навчання дітей дошкільного віку англомовного спілкування, створена значну методична база навчання. У роботі запропоновано плани-розробки занять з англійської мови, тематичні плани навчання дітей англійської мови, тематичний словничок. Проте основна мета і предмет дослідження спрямовані на підготовку педагогів з англійської мови для дошкільних навчальних закладів. Воно не пропонує певної системи вправ з навчання дітей мови і мовлення, а лише нотатки на допомогу майбутнім педагогам.
Проблему англомовного розвитку дітей у групах з різновіковим складом досліджувала О. Д. Рейпольська [178]. Науковець теоретично обґрунтувала педагогічні умови саме такого розвитку, довела, що індивідуально- диференційований підхід забезпечує оптимізацію навчання іноземної мови дітей дошкільного віку в умовах груп з різновіковим складом. Дослідниця запропонувала особистісно-орієнтовану модель навчально-виховного процесу з англійської мови, програму та методику навчання дітей 4-6 років англійської мови. Дослідження О. Д. Рейпольської базується на цілісному системному підході і чітко доводить необхідність удосконалення методики розвитку іншомовного мовлення дітей дошкільного віку.
Проте автором недостатньо враховано різницю рівнів розвитку розумових операцій дітей різного віку. Відомо, що дитина 4-х років у вирішенні розумових завдань поєднує предметні дії з розумовими, тоді як у дитини 5-6 років розумові дії випереджають практичні; у дитини 4-х років лише з’являються такі розумові операції, як порівняння, розрізнення й узагальнення, тоді як дитина 5-6 років, крім означених операцій, оперує більш складними, як-от: аналіз, синтез, комплексне узагальнення, групування і класифікація, і хоча останнє є ще недосконалим, воно вже є наявним. Дитина 4 років проходить перший етап віку запитань, який передбачає ситуативність спілкування, тоді як наочне-образне мислення старшого дошкільника робить його спілкування позаситуативним, відокремленим від
практичних дій та комунікативної ситуації, що значно поширює межі його пізнання. Отже, наведені характеристики сформованості розумових операцій дітей різного віку дозволяють стверджувати , що об’єднання в групи дітей 4-6 років для навчання англійської мови є недоцільним.
Принцип інтегративності широко використовується в методиці навчання англійської мови дітей-дошкільників, запропонованій українськими дослідниками А. Ф. Гергель [55], С. В. Соколовською [197], російськими науковцями Н. М. Ачкасовою [13], І. В. Вронською [49]. Аналіз цієї методики засвідчує, що вона передбачає використання різноманітних видів предметно-практичної діяльності дітей, побудована на практичній основі і наближена до реального життя дитини, її спілкування і діяльності. У цьому контексті нам імпонує думка авторів, які визначають соціальну природу будь-якої мови, зокрема англійської, що використовується для формування в дітей необхідних іншомовних навичок і вмінь. А. Ф. Гергель рекомендує широко використовувати різні види діяльності під час навчання англійської мови: пісні, рухові ігри, малювання, ручна праця, математичні вправи і проведення занять на свіжому повітрі. С. В. Соколовська обґрунтовує доцільність поєднання різних видів діяльності і можливості їх використання для навчання дітей англомовного спілкування. Н. М. Ачкасова пропонує пропедевтичний курс з англійської мови для дітей п’яти років на музичній основі. І. В.Вронська бере за основу типові репліки дітей, необхідні для здійснення щоденної діяльності.
Розглянемо більш детально методику, запропоновану І. В. Вронською.
Лексичний матеріал запропонованої дослідницею технології містить слова і фрази з повсякденного життя дітей. При цьому йдеться про слова та фрази стосовно побуту дітей, їх перебування в дитячому садку. Словниковий склад запропонованої технології не реалізує повною мірою комунікації за темами змістових ліній сфери „Люди” Базового компоненту дошкільної освіти. Вона спрямована на навчання дітей виконувати певні інструкції, команди педагога, пов’язані лише з діяльністю, що не передбачає: позаситуативного спілкування, характерного для дітей 5-6 років; розвитку їхніх міркувань і вмінь робити
висновки; логічної побудови дітьми іншомовних монологічних висловлювань тощо.
Загалом, прихильники інтегративного методу навчання вирішують проблему спільної діяльності й взаємодії, контактів дітей, навчаючи їх реагувати на вчинки інших дітей, співдіяти. Щодо спілкування дошкільників, слід зауважити, що воно зведене до окремих коротких відповідей на запитання педагога і не передбачає навчання складання діалогічних або монологічних іншомовних висловлювань, відтак формування вмінь іншомовного спілкування.
Аналіз наукових досліджень з проблеми навчання дошкільників англійської мови дає підстави констатувати, що їх автори пропонують як інтуїтивне, так і свідоме засвоєння іншомовного матеріалу. Воно відбувається на основі широкого використання наочності і гри, як провідного виду діяльності. Запропоновані дослідниками системи вправ передбачають: покрокове ускладнення іншомовного матеріалу, його багаторазове повторення у взаємозв’язку з раніше вивченим;
застосування принципу комунікативної спрямованості навчання; цілісний особистісний розвиток мовного користувача; організацію навчально-виховного процесу як взаємодії педагога і дітей, яка повною мірою відповідає запитам, нахилам, інтересам дошкільників; відбір адекватних, відповідних віку, методів, прийомів і засобів навчання, форм та видів проведення занять; підбір автентичних навчальних матеріалів, які є ефективними у формуванні елементарної англомовної компетенції дошкільників.
Отже, сучасна методика навчання дітей дошкільного віку характеризується особливою складністю питань її розвитку, центральне місце серед яких, на нашу думку, посідає проблема формування вмінь усного іншомовного спілкування.
Таким чином, закономірною вбачається необхідність проаналізувати чинні авторські програми й посібники з навчання дошкільників англійської мови з метою визначення ролі та місця усних англомовних умінь спілкування та методів їх формування. Аналізу деяких з них ми присвятили наступний підрозділ.
1.2. Аналіз авторських програм і посібників з навчання дошкільників англійської мови
Вивчення змісту програм “Малятко” [122], “Дитина” [68], „Дитина в дошкільні роки” [69], “Українське дошкілля” [208] дозволяє констатувати, що лише державна програма “Малятко” і регіональна програма „Дитина в дошкільні роки” передбачають навчання дітей дошкільного віку іноземної мови.
Так, у програмі “Малятко” рекомендується навчання іноземної мови (англійської, французької, німецької) дітей п’яти-шести років. Обґрунтовуючи означений напрям розвитку дошкільників, програма зазначає, що в період дошкільного дитинства „закладаються основи особистісної культури, дитина прилучається до загальнолюдських цінностей. Тому виникає настійна потреба і в навчанні дітей іноземної мови” [122, с. 94-95]. При цьому мовний розвиток дитини розглядається як комплексна проблема, оскільки опанування декількома мовами підвищує загальний рівень розвитку дошкільників.
У програмі “Дитина в дошкільні роки” найбільш повно відображено завдання щодо розвитку іншомовних здібностей дошкільників, окреслено створення фонду „Хочу”. Він передбачає реалізацію завдань з навчання іноземної мови, а саме: формувати навички усного мовлення іноземною мовою на елементарному рівні, сприяти оволодінню дітьми лінгвістичних знань іноземного мовлення, розвивати комунікативні вміння, знайомити з культурою іншого народу, виховувати позитивне ставлення до носіїв іншої мови, підготувати для усвідомленого засвоєння іноземної мови в початковій школі [69, с. 223].
Програмою також передбачено створення фонду „Можу”. Він містить критерії сформованості знань, навичок і вмінь дітей з показниками дій дитини. За цими критеріями дитина виявляється здатною: сприймати й розуміти іншомовне мовлення, правильно вимовляти всі звуки, поводитися відповідно до комунікативної ситуації, ініціювати спілкування, бути впевненою у власній можливості самостійно висловити думку іноземною мовою. Програма “Дитина в дошкільні роки” визначає показники компетенції дошкільників. Серед них:
