матеріалу, зосередити вивчення адміністративно-процедурних питань у одній навчальній дисципліні.
Третьою дисципліною адміністративно-правового циклу може стати
«Адміністративно-процесуальне право» («Адміністративний процес»). У її межах мають бути зосереджені теми, присвячені вивченню функціонування інституту адміністративної юстиції в Україні. До прийняття Адміністрати- вно-процесуального кодексу України навряд чи доцільним буде вести мову про якесь конкретне змістове наповнення даної дисципліни, але одне мож- на сказати впевнено – її опанування студентами має здійснюватися під керівництвом фахівців у галузі адміністративно-правових наук. Такий крок обумовлений тим, що майбутні судді адміністративних судів, окрім суто процесуальних знань, мають отримати ґрунтовні знання про особливості правового статусу, форм та методів діяльності суб’єктів публічного управ- ління. З цього приводу доречним буде навести слова судді Вищого адмініс- тративного суду України А. Пасенюка, який стверджує, що суддя адмініст- ративного суду має володіти фундаментальними знання у публічному пра- ві, добре орієнтуватися у проблематиці державного управління та місцево- го самоврядування [5, с. 5].
Таким чином, можна зробити висновок, що нині, коли здійснюється активна науково-практична робота щодо реформування адміністративно- правової науки, склалися усі умови для необхідності, навіть, обов’язковості перегляду підходів до вивчення циклу адміністративно-правових дисциплін у юридичному навчальному закладі.
Список літератури: 1. Тимощук В. До проблеми правового регулювання адмі- ністративно-процедурних відносин // Юридичний журнал. 2003. № 9. 2. Люхтергандт О. Проект Адміністративного процедурного кодексу України та сучасне адміністра- тивне процедурне право // Юридичний журнал. 2002. № 5. 3. Адміністративна проце- дура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Ав- тор-упорядник В.П. Тимощук. К., 2003. 4. Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и основные современные конце- пции. М., 2002. 5. Суду нужен председатель // Юридическая практика. 2004. № 7.
Надійшла до редакції 20.05.04 В.А. Перцева ВПРОВАДЖЕННЯ МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВОЇ СИСТЕМИ У ВУЗІВСЬКИЙ
КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ЦИКЛ
Третє тисячоліття, межу якого переступила світова цивілізація, ста- вить перед викладачами вузів надзвичайно важливі задачі і передусім – виховання молоді, здатної не тільки пристосовуватися до складних умов буття, а й дієво творити оточуючий світ, створюючи соціокультурне сере- довище, ті умови, які дадуть можливість людині стати особистістю, роз- крити свої потенційні можливості.
У цьому процесі особлива роль належить культурологічним дисциплі- нам. Це значення виникає з тої основної ролі, яку відіграє в житті людини і суспільства культура. Але до сих пір простежується скептичне ставлення до
вузівської культурологічної освіти, яке посилюється, по-перше, через не- адекватну оцінку місця культурології у системі вищої освіти, по-друге, че- рез сучасну ситуацію у країні, яка заважає зрозуміти безплідність і небезпе- чність навчання «менеджменту», «практичної психології», «права» без фо- рмування у студентів міцної загальнокультурної бази й навичок орієнтації у безмежному матеріалі світової і національної культури.
На нашу думку, змінити подібне становище можна, замінивши
«об’єктивістський» підхід до культурології, який оперує загальними понят- тями, більш чи менш обширними переліками стилів, напрямів, імен, назв творів, а то й просто заяложеними банальними істинами і стереотипами
«на тему культури». Такий підхід цілковито позбавлений сенсу, бо фактич- но роз’єднує навчальні дисципліни: курс культурології чи історії культури, змістом якого є набір стандартних тверджень на тему тієї чи іншої культу- рної епохи, переконує фахівців з інших спеціальностей у його зайвості.
Звідси випливає вражаючий факт, що для студентів не-філологів не стане відомим Софокл і Рабле, студенти не-історики не почують про культуру Єгипту і Візантії, не-мистецтвознавці не дізнаються про Фідія, Джотто і Далі. Наслідок цього бачать всі: безкультур’я і неосвіченість вчителів, жур- налістів, юристів, політиків, яке викликає сум і відчай.
Змінити таке становище може, хоча б в деякій мірі, перехід до
«суб’єктивістського» підходу до предметів культурологічного циклу, який передбачає в культурному процесі людину і пошук в кожному «тексті куль- тури» людського змісту.
«Суб’єктивістський підхід», в першу чергу, вимагає розширення акаде- мічної самостійності студентів і відхід від традиційної лекційно- семінарської системи, яка вичерпала свій потенціал. У багатьох вузах впро- ваджуються модерні методи педагогіки. Найбільш приваблює сучасних педагогів модульно-рейтингова система навчання. За результатами експе- риментів таких науковців, як Андрющук А., Фурман А., Гуменюк О., Шев- нюк О., Задорожна О., Зінкевичус В. та ін., [1] введення модульно- рейтингової системи навчання дозволяє: 1) активізувати роботу студентів, зробити їх рівними учасниками навчального процесу; 2) рівномірно та ін- тенсивно адаптуватися студенту в процесі навчання; 3) детально і глибоко перевірити засвоєння студентами матеріалу за окремими складовими (мо- дулями); 4) уникнути меж між важливими, маловажливими і неважливими для нього дисциплінами; 5) знімає стресову напруженість у екзаменаційний період; 6) забезпечує можливість поетапного і автономного оцінювання та постійно контролювати свій рівень підготовки, вносити своєчасні коректи- ви в навчальну роботу; 7) забезпечує самореалізацію студента, прагнення досягти успіху, дозволяючи обирати самостійно рівень навчання та спосіб одержання підсумкової оцінки.
На нашу думку, впровадження модульно-рейтингової системи в вузів- ських навчальних курсах «Культурологія» та «Історія культури» дозволить сприяти формуванню світогляду й особистості студента, справді забезпе- чить фундаментальними і загальноосвітніми знаннями, які потрібні для випуску бакалаврів незалежно від їх подальшої спеціалізації, а також допо-
може виявити найбільш обдарованих небайдужих студентів для подальшої магістерської програми.
Запропонована науковцями модульна технологія навчання та рейтин- гове оцінювання вимагає певної підготовки. Ми пропонуємо поділити культурологічний цикл на 9 модулів, взявши за основу так званий змістов- ний критерій поділу: «Теоретичні аспекти культури», «Первісна культура»,
«Культура Стародавнього Сходу», «Антична культура», «Культура євро- пейського Середньовіччя та Київської Русі», «Культура Ренесансу та україн- ська культура ХІV–ХVІ ст.», «Культура Нового часу», «Культура ХІХ ст.»,
«Культура ХХ–ХХІ ст.».
Модульна технологія повинна включати в себе різні види та форми навчання: оглядово-настановчі лекції, проблемні дискусії на семінарських заняттях, виконання тестових і пошукових завдань, написання наукових доповідей (рефератів) та творчих робіт, участь у наукових конференціях, контрольні роботи, самостійну роботу. Не секрет, що більшість студентів лише фіксує лекційний матеріал, осмислює його приблизно 10%, кожен п’ятий (за спостереженнями автора) не працює. Найбільша активність сту- дентів припадає на кінець семестрів, що звичайно призводить до «корот- кочасного запам’ятовування» матеріалу і необ’єктивності екзаменаційних оцінок. Тому рейтинг-контроль упродовж вивчення курсу є найбільш ефек- тивним. Рейтинг-контроль складається з поточного (під час вивчення мо- дуля) і підсумкового. До відома студентів доводяться обов’язкові види робіт з культурології та розрахунок кількості балів за кожен з них. Важли- вою рисою рейтинг-контролю є можливість порівняння результатів, мож- ливість охопити перевіркою всіх, визначити конкретне місце кожного сту- дента згідно з рівнем навченості. Особливо необхідно, на наш погляд, вве- сти рейтинг-контроль у вузах військового типу, де постійно відчувається нестача аудиторного часу, а значить збільшується індивідуальна самостійна робота студентів.
Взявши за основу експериментальну методику оцінки знань за допо- могою математичних методів, яка використовується у Національному уні- верситеті імені М.Драгоманова, розрахуємо максимальну кількість балів, яку може отримати студент з курсу «Культурологія» протягом навчального семестру. За навчальною програмою передбачено 20 годин на аудиторні семінарські заняття. Семінарські заняття розподіляємо відповідно до структури модулів: 2 години на кожний змістовий модуль, 2 години – пла- нуємо на підсумкову тестову контрольну роботу.
Обов’язкові види навчання 1 модуль Сума
1 Відповіді на семінарах 5 45
2 Виконання тестів 5 45
3 Аналіз ілюстративного матеріалу 5 40
4 Участь у проблемних дискусіях 10 90
5 Виконання творчих робіт 10 50
6 Написання тестової контрольної роботи 15 15
7 Написання рефератів 20 20
8 Участь у наукових конференціях 35 35
340 балів (ма- ксимально)
Таким чином, максимальна кількість балів за курс «Культурологія»
становить 340 балів. Виходячи з цього, розрахуємо співвідношення отри- маних балів за традиційною чотирибальною системою за допомогою від- повідної шкали:
відмінно – 285 – 340 балів
добре – 228 – 284 балів
задовільно – 170 – 227 балів
У тому випадку, коли студент не набирає 170 балів, він складає іспит (залік). Студент, який не задоволений оцінкою «добре» чи «задовільно» за результатами рейтинг-контролю, теж має право скласти іспит.
Запропонований рейтинг-контроль значно збільшує активність студен- тів. Основними показниками є: 1) кількість присутніх на семінарах, 2) кіль- кість бажаючих відповідати і доповнювати, що, в свою чергу, впливає на обмін враженнями, на додаткові запитання, спробу осягнути вивчене; на емоційний стан студентів. Деякі студенти вважають рейтинг-контроль уніфікованим, однаковим для всіх. Але скоріше за все це пояснюється пе- реважно негативною оцінкою, а не певною суб’єктивністю їх думки.
Введення модульно-рейтингової системи має і свої «недоліки»: зростає навантаження викладача, потрібна обов’язкова розробка додаткових мето- дичних матеріалів (планів семінарських занять, контрольних і творчих за- вдань, тематики рефератів, тестів). Це абсолютна вимога модульно- рейтингового навчання і можливість студенту самостійно орієнтуватись у програмі курсу, моделювати свій стиль навчання.
Для кожного запропонованого нами обов’язкового виду навчання з ку- рсів «Культурологія» та «Українська та зарубіжна культура» розроблено методичні матеріали. Так, для усних відповідей на семінарах і участі у про- блемних дискусіях автором розроблено «Плани семінарських занять з кон- трольно-дискусійними завданнями»; для виконання поточних і контроль- них тестів використовується авторський «Робочий зошит до семінарських занять», який введений у навчальний процес з 1998 р., постійно доповню- ється і змінюється; для написання рефератів, творчих робіт і наукових до- повідей розроблено «Методичні рекомендації». Всі методичні розробки передбачають диференційований підхід, орієнтований на виявлення особи- стісних нахилів і вподобань, професійних перспектив студента, на глибину і системність їх знань.
Так, кожна з запропонованих автором методичних розробок має за- вдання фактичного, позапроблемного характеру, що вимагають від студе- нтів механічного запам’ятовування лекційного матеріалу; аналітичного
характеру, що потребують не тільки уважно слухати лекційний матеріал, а й робити самостійні висновки, аналізувати культурні явища, вміти співвід- носити і порівнювати факти, почуті на лекції; пошукового, проблемного характеру, які вимагають більш поглибленого знання і самостійної роботи з додатковою літературою, вміння оригінально мислити, аргументувати і відстоювати свою точку зору; творчого характеру, які потребують систем- ної зацікавленості, глибини знань, вміння аналізувати не тільки свої, а й чужі думки, опонувати, брати участь у обговореннях і дискусіях, вміти пе- рейти з позиції споживача інформації на позицію активного дослідника.
На наш погляд, введення модульно-рейтингової системи навчання в культурологічний цикл сучасної вищої школи дозволить зробити навчаль- ний процес більш відкритим і демократичним, позбавить студентів пасив- ного сприйняття інформації, перетворюючи вивчення культурологічного циклу на справжній творчий акт, адже, сприймаючи культурні цінності, людина формує себе як особистість. Посилення мотивації до досягнення позитивних результатів у вивченні дисципліни, отримання досвіду у непе- рервній самостійній роботі, підтримання постійної активності студентів у міжсесійний період сприяє поверненню «людського змісту» до культурології та історії культури, а значить стає можливим формування загальнокультур- ного рівня українського студентства без формалізації та ідеологізації навча- льного матеріалу. Таке бачення дає прямий вихід на суб’єктивістський по- гляд щодо проблем культури і її викладання.
Список літератури: 1. Андрющук А.О., Задорожна О.М. Рейтингова технологія навчання. Луганськ, 1997. 2. Гуменюк О.Є. Модульно-розвивальне навчання: соціа- льно-психологічний аспект. К., 1998. 3. Зінкевичус В.О. Гуманізація педагогічного спілкування. К., 1997. 4. Фурман А.В. Модульно-розвивальне навчання: принципи, умови, забезпечення. К., 1997. 5. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура. К., 2000.
Надійшла до редколегії 07.06.04 В.В. Почуєва РОЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ
У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ США
Сьогодні на меті вищої школи стає формування особистості фахівця нового типу, який здатний легко орієнтуватися за обставин швидких змін в суспільстві і вміє самостійно поповнювати свої знання. Рішення цієї задачі вимагає ускладнення моделі «сучасного фахівця», яка повинна містити в собі характеристики, що забезпечують йому професійну, соціальну та осо- бисту адекватність динамічно змінюваним умовам суспільства.
Формування самостійної, творчо активної особистості – процес склад- ний і багатосторонній, який передбачає вдосконалення змісту освіти, вико- ристаня активних форм і методів навчання, серед яких величезну роль грає самостійна робота (СР).
Зараз в американській педагогіці багато уваги приділяється СР як за- собу виховання творчої, самостійної особистості. В своєму розвитку конце-
