УДК 378.014
Барчій М. С., старший викладач кафедри психології Мукачівський державний університет (м. Мукачево)
ДО ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
В статті проаналізовано окремі підходи до вивчення проблеми професійного становлення психологів. Висвітлено методичні аспекти формування майбутніх фахівців-психологів у процесі навчання. Узагальнено психолого-педагогічні умови ефективного професійного становлення майбутніх психологів у процесі вузівської підготовки. Представлено практичні рекомендації щодо оптимізації особистісно-професійного розвитку майбутнього психолога.
Ключові слова: психолог, професійна підготовка, професійні якості, професійне становлення.
В статье проанализированы отдельные подходы к изучению проблемы профессионального становления психологов. Освещены методические аспекты формирования будущих специалистов- психологов в процессе обучения. Обобщены психолого-педагогические условия эффективного профессионального становления будущих психологов в процессе вузовской подготовки. Представлены практические рекомендации по оптимизации личностно-профессионального развития будущего психолога.
Ключевые слова: психолог, профессиональная подготовка, профессиональные качества, профессиональное становление
Актуальність.
Сучасна вища освіта покликана створювати відповідні умови для підготовки компетентного фахівця, орієнтованого на постійний професійний розвиток, самовдосконалення,
конкурентоспроможного, професійно мобільного, з високим рівнем продуктивності у професійної діяльності. Крім успішного оволодіння необхідною базою знань і вмінь відповідно до специфіки обраної спеціальності, важливим також є володіння максимально вираженими професійно необхідними якостями та практичними навичками, що є передумовою ефективного здійснення професійних функцій на будь- якому етапі професійного становлення особистості.
Тому однією із актуальних проблем сучасної вищої освіти є професійна підготовка фахівця-психолога, професійні знання та вміння якого відповідали б актуальним потребам суспільства. В процесі професійного становлення у вищому навчальному закладі майбутній спеціаліст повинен оволодіти цілою системою знань та вмінь для здійснення психодіагностичної, психокорекційної, консультаційної, психотерапевтичної, тренінгової, психопрофілактичної роботи. Саме тому на перший план виходить питання не просто підвищення рівня теоретичної професійної підготовки студентів-психологів, а насамперед створення умов для практичної насиченості педагогічного процесу професійного становлення майбутніх фахівців. Традиційна система навчання не
повною мірою забезпечує формування професіоналізму у майбутнього психолога, здатного на високому рівні виконувати різноманітні професійні обов’язки. Вищі навчальні заклади прагнуть підготувати конкурентоздатного, висококваліфікованого, спроможного до саморозвитку і самореалізації фахівця, проте не завжди забезпечують відповідні психолого- педагогічні умови на стадії професійної підготовки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
У сучасній вітчизняній психології є чимало досліджень, присвячених різноманітним психологічним аспектам професійної діяльності і професіоналізації особистості загалом (Е. Зеєр, Є. Климов, Т.
Кудрявцев, С. Максименко, А. Маркова, Л.
Мітіна, Ю. Поваренков, М. Пряжніков, В. Рибалка, Д. Сьюпер, Т. Титаренко, В.
Шадріков, С. Шандрук та ін.) і професійного становлення майбутніх психологів зокрема (Г. Абрамова, І. Андрійчук, М. Бадалова, О.
Бондаренко, Ж. Вірна, Л. Долинська, І.
Зязюн, Т. Ільїна, Н. Коломінський, І.
Мартинюк, В. Панок, Н. Пов'якель, Н.
Пророк, В. Семиченко, Л. Уманець, Н.
Чепелєва, Н. Шевченко, Л. Шнейдер та ін.).
Дослідники підкреслюють, що професійна підготовка майбутніх психологів повинна здійснюватись у новій особистісно орієнтованій парадигмі, передбачати актуалізацію професійно важливих особистісних якостей, орієнтуватись на формування професійної компетентності психолога, а також на створення системи
професійних умінь та навичок, які дозволяють досягати професійного успіху, самореалізації, набуття професійної культури спілкування, професійної інтуїції, рефлексії.
Професійне становлення передбачає насамперед розвиток професійно значущих якостей та здібностей, професійних знань і вмінь, супроводжується активним перетворенням особистістю свого внутрішнього світу, що забезпечує самореалізацію в професії.
Мета статті полягає в аналізі методичних аспектів професійного становлення майбутніх фахівців з психології у процесі вузівської підготовки.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Зупинимось на аналізі окремих підходів до проблеми професійного становлення особистості. Так, Т. Кудрявцев розглядає професійне становлення як тривалий процес розвитку особистості, починаючи з формування професійних намірів до повної реалізації себе в професійній діяльності.
Центральною ланкою цього процесу виступає професійне самовизначення.
Вчений також вважає, що професійне становлення є тривалим, динамічним, багаторівневим процесом, що складається із чотирьох основних стадій (виникнення професійних намірів; безпосереднє професійне навчання; процес активного входження в професію; повна реалізація особистості в професії). Перехід до кожної наступної стадії закладається в ході попередньої і супроводжується виникненням у суб'єкта ряду суперечностей і криз[7].
На думку Е. Зеєра, професійне становлення передбачає використання сукупності розгорнених у часі прийомів соціальної взаємодії особистості, включення її в різноманітні професійно значущі види діяльності [4]. Такий підхід до розуміння процесу соціалізації дозволяє говорити про те, що особистість у цьому процесі повинна змінитися так, щоб відповідати вимогам професійної діяльності.
Отже, професійне становлення повинно розглядатись у контексті вирішення професійно важливих завдань, що поступово ускладнюються та сприяють оволодінню фахівцем необхідним комплексом професійно важливих особистісних, моральних та інших якостей .
Є. Климов визначає наступну послідовність стадій професійного
становлення: оптація - період вибору професії в навчально-професійному закладі;
адаптація - входження в професію і звикання до неї; фаза інтернала - придбання професійного досвіду; майстерність - кваліфіковане виконання трудової діяльності;
фаза авторитету - досягнення професійно високої кваліфікації; наставництво -передача професіоналом свого досвіду молодим колегам[7].
Професійне становлення майбутніх психологів відбувається в процесі підготовки у вищому навчальному закладі і потребує врахування особливостей студентського віку як важливого періоду особистісного розвитку та оптимізації умов здійснення успішного професійного розвитку.
У роботах О. Бондаренка, Н.
Коломінського, В. Панка, Н. Пов'якель розкриваються ідеї впровадження рівневого підходу до проблеми підготовки та подальшого професійного становлення психологів, що передбачає наявність чіткої структури знань, умінь та якостей майбутнього фахівця.
На думку О. Бондаренка, проблема професійно-особистісної підготовки психолога - практика включає чотири взаємопов'язані аспекти: побудову теоретичної моделі спеціаліста, яка передбачає розробку стандартів (норм і нормативів), вимог до особистості та діяльності практичного психолога;
первинний відбір професійно придатних кандидатів; розробку змісту навчання і розвитку психологів - практиків; розв'язання проблем власне професійного самовизначення спеціалістів [2].
В. Панок пропонує трирівневу структуру отримання професійних психологічних знань. Основу першого, загальнонаукового рівня мають становити теорії, гіпотези та факти, що встановлені в дослідженнях. Другий рівень - це практична психологія, третій - прийоми і досвід роботи у конкретній техніці (техніках), або так званий індивідуально-типологічний рівень, покликаний враховувати особливості кожної особистості, що навчається даному фаху [3].
На думку Н. Чепелєвої, система організації підготовки практичного психолога повинна включати світоглядний, професійний та особистісний рівні, спрямовані як на формування професійної свідомості, психологічної культури та професійно значущих особистісних якостей,
так і на оволодіння відповідною системою знань, технологією практичної діяльності майбутнього психолога. І. Зязюн, аналізуючи специфіку професійного становлення психологів, вказує на необхідність формування здатності до рефлексії, яка сприяє професійному самовизначенню та формує спроможність ефективно вирішувати власні внутрішні проблеми. Вчений зазначає, що у підготовці психологів важливим є пошук нових методів підготовки, оскільки вимоги до особистості психолога-практика відрізняються від вимог до особистості студентів інших спеціальностей [1,5].
Педагогічний процес у вищій школі набуває ефективності, якщо побудований так, що в ньому професіоналізм вважається головною цінністю і результатом підготовки майбутніх психологів; фахова підготовка майбутніх психологів повинна відбуватись в умовах налагодження духовної взаємодії викладачів і студентів, що сприятиме створенню доброзичливого психологічного клімату, атмосфери інтелектуальної співтворчості, рівноправні партнерські толерантні навчальні взаємини, суб’єкт- суб’єктної взаємодії, творчій активності всіх його учасників. Педагогічними умовами професійного становлення вважається створення рефлексивного середовища, яке б сприяло усвідомленню педагогами необхідності формування професіоналізму у майбутніх психологів і втілення у відповідні мотиви професійної діяльності; розвиток та прояв у студентів – майбутніх психологів особистісних якостей, які сприяють оволодінню ними основними компонентами професіоналізму, стимулювання в них прагнення до підвищення та реалізації професійних здібностей завдяки внутрішнім сутнісним моральним установкам.
Психологічними умовами виступають:
формування мотивів професійної діяльності, потреби в самоосвіті й творчій діяльності, позитивність мислення, розвиток інтелекту, формування професійного способу мислення в цілеспрямованій системі навчально- виховного процесу ВНЗ, у цілеспрямованій навчальній діяльності, орієнтованій на формування професіоналізму майбутніх психологів; розвиток професійного досвіду;
стимуляція професійного саморозвитку:
саморегуляція, самооцінка, рефлексія;
проектування процесуальних моделей навчання з урахуванням особливостей формування професіоналізму майбутніх
психологів, що забезпечують безперервний загальнокультурний, особистісний та професійний розвиток майбутніх психологів;
використання формуючого потенціалу усіх навчальних дисциплін для активізації процесу формування професіоналізму майбутніх психологів [7]. Для становлення високопрофесійного фахівця-психолога важливою є робота над собою, спрямована на самопізнання, саморозвиток та активізацію особистісного потенціалу. Особливе місце у системі життєвих ставлень особистості майбутнього психолога належить ставленню до себе. Поняття про себе, свою цінність і сутність значно впливає на сприймання суб'єктом світу загалом. Сукупність усіх уявлень індивіда про себе становить Я- концепцію (У. Джемс, Ч. Кулі, Дж. Мід, Р.
Бернс, К. Роджерс, А. Маслоу та ін.). Низка вітчизняних дослідників (В.Г. Панок, Т.М.
Титаренко, Н.В. Чепелєва) стверджує, що специфіка професії психолога, її спрямованість передусім на надання психологічної допомоги іншим передбачають те, що основним інструментом його роботи, окрім тестів, спеціальних психологічних методик, має виступати його власна особистість: самооцінка, цінності, образ себе та навколишнього тощо. Якість і успішність професійної діяльності психолога , насамперед, залежить від того, чи зможе студент-психолог, перебуваючи в освітньому просторі, побудувати власну модель професійної діяльності, яка включатиме не тільки впевнене володіння технологією професійної діяльності, але й ціннісно- рольове бачення майбутньої професії та себе в ній. Особливості професійної діяльності психолога припускають об'єднання й тісний взаємозв'язок професійних та особистісних якостей фахівця, які обумовлюють спрямованість, ідеали, переконання, ціннісні орієнтації, мотиваційні тенденції та сенси, інтерпретацію власних переконань етичного характеру. Професійно освоїти таку діяльність можливо тільки на індивідуально- особистісному рівні, шляхом накопичення досвіду ціннісного переживання подій та їх усвідомлення. Огляд наукових праць засвідчує, що розвиток особистості психолога в процесі їх підготовки здійснюється за кількома напрямами:
розвиваються необхідні професійні здібності;
вдосконалюються, «професіоналізуються»
психічні процеси, досвід; підвищується почуття обов’язку, відповідальність за успіх
професійної діяльності, окреслюється індивідуальність; формуються професійно значущі якості.
Навчальний процес у ВНЗ повинен орієнтуватись на використання ряду психологічних засобів активізації професійного становлення студентів у формах як цілеспрямованого застосування психодіагностики професійно важливих якостей, консультування, так і соціально- психологічних тренінгів (професійного і особистісного зростання), спрямованих на активізацію відповідних структур в особистості майбутнього спеціаліста. Участь у тренінгових групах дозволить студентам оволодіти системою відповідних психологічних знань, сприятиме зростанню самопізнання учасників та здатності до позитивного самоставлення до себе і життя, стимулюватиме розвиток здатності аналізувати власну поведінку з метою допомоги собі й іншим у досягненні більш ефективних міжособистісних взаємин.
Сучасні дослідники використовують різні методи та різновиди соціально- психологічного тренінгу, проте керуються у своїй роботі спільними позиціями.
Насамперед, це орієнтація на широке використання навчального ефекту групового впливу; реалізація принципу активності суб'єкта через включення в навчання, виконання спеціальних вправ; створення в процесі роботи групи ситуацій, у яких членам групи необхідно самим знайти розв'язання проблеми; поєднання інтелектуальних та емоційних впливів.
У сучасних навчальних закладах склалася практика поєднання традиційних форм навчання (лекцій, семінарів) і тренінгової роботи. Основною умовою ефективності тренінгових занять, крім стійкої позитивної мотивації її учасників, є поєднання тренінгової роботи зі спеціально організованою учбовою діяльністю студентів, яка включає самодіагностику і зворотній зв'язок ( у процесі виконання психогімнастичних вправ, участі у групових дискусіях, рольових іграх), а також складання та реалізація індивідуальних програм особистісного самовдосконалення.
Психологічний тренінг є потрібним, тим більше, що за його допомогою у студента створюється образ майбутньої професійної діяльності, усвідомлюється відповідність даному образу, а, отже, є можливості для професійного зростання [1]. Під час
професійної підготовки варто активізувати студентів на використання й інших методів та засобів професійно-особистісного зростання: ознайомлення з працями видатних психологів, науковими журналами психологічної проблематики, організації бесід, круглих столів, ґрунтовних наукових досліджень із виступами на наукових конференціях, опанування методики аутотренінгу та ін.
Процес особистісно-професійного розвитку також повинен включати необхідність формування професійних установок, умінь та навиків. Серед умов успішного професійного становлення майбутніх психологів у період навчання у ВНЗ також можна виокремити морально- етичне вдосконалення їхньої особистості, сприяння самореалізації та вирішенні особистих психологічних проблем, активізацію професійної мотивації, єдність змісту, форм, методів навчання, суб'єкт- суб'єктні стосунки між викладачами та студентами.
Крім того, важливою передумовою ефективної професійної діяльності практичного психолога виступає процес гармонізації особистості, що забезпечує рівень його майстерності. Одним із провідних методів формування гармонійної особистості фахівця-психолога виступає принцип особистісного підходу, про необхідність розробки та запровадження якого у навчально-виховну систему говорять чимало зарубіжних та вітчизняних учених.
Таким чином, оптимізація особистісно- професійного розвитку практичних психологів може бути забезпечена шляхом реалізації комплексної інтегрованої системи як фундаментальної, теоретичної підготовки, так і за допомогою формування практичних умінь, навичок у різних напрямах, що сприяють психологічному оздоровленню, саморозвитку, самовдосконаленню й самопізнанню майбутніх фахівців. При цьому розвиток професійних умінь, навичок, ціннісних орієнтирів і професійно важливих якостей відбувається успішніше при дотриманні та врахуванні комплексу психологічних та соціально-психологічних умов.
Серед практичних рекомендацій, виконання яких сприяє оптимізації особистісно-професійного розвитку майбутнього практичного психолога, доцільно виділити такі: 1) теоретична
підготовленість майбутніх практичних психологів; 2) формування й розвиток практичних умінь і навичок; 3) підвищення ефективності зв’язку підготовки та професійної діяльності (взаємозв’язок теорії і практики); 4) розвиток практичного психолога в цілісності, унікальності як природно-соціальної і культурно- професійної індивідуальності; 5) розвиток особистості практичного психолога як активного, творчого суб’єкта діяльності; 6) розвиток здібності до широкого і глибокого соціально-педагогічного мислення і творчості; 7) розвиток здатності управляти своїм психічним і фізичним станами; 8) свідоме здійснення практичним психологом на себе виховного впливу, управління своєю поведінкою; 9) прогноз перспектив особистісно-професійного росту; 10) спрямованість на продуктивність і ефективність майбутньої професійної діяльності; 11) аналіз ступеня сформованості професійно важливих якостей; 12) визнання практичного психолога суб’єктом безперервного процесу розвитку (саморозвитку), пізнання (самопізнання), професійного функціонування (самореалізації), особистісно-професійного вдосконалення (самовдосконалення)[6].
Серед виокремлених методичних засад формування професійних якостей психологів під час навчання доцільно вказати такі:
1. При застосуванні нетрадиційних форм навчальної діяльності в процесі професійної підготовки студентів провідна роль має належати викладачеві, оскільки педагогічний процес, маючи об’єктивні внутрішні закономірності, водночас є продуктом свідомої конструктивної діяльності викладача та його творчої взаємодії зі студентами.
2. Педагогічний процес, у якому переплітається та взаємодіє безліч чинників, вимагає чіткого усвідомлення тих форм навчальної діяльності, які максимально забезпечать потреби студентів у самореалізації, сприятимуть розвиткові їхніх особистісних якостей.
3. Застосування нових форм діяльності учіння студентів в умовах професійної підготовки вимагає високого рівня самостійності, свідомості й активності самих студентів. Це у свою чергу потребує адаптації педагогічного керівництва, яка передбачає наявність духовної єдності, довіри, спільної навчальної мети викладачів і
тих, хто навчається. Адміністрування, повчання, авторитаризм, дріб’язкова опіка у взаєминах не можуть, звичайно, сприяти розвиткові в студентів ініціативності, винахідливості, самостійності та інших якостей, які за певних умов інтегруються в систему професійних умінь.
4. За організації нетрадиційних форм навчання студентів необхідно, щоб педагогічне керівництво зважало на індивідуальний підхід у стосунках зі студентами. Для цього педагогові слід бачити в кожному студентові унікальну особистість, яка усвідомлює як власну неповторність, так і причетність до соціального цілого. У такий спосіб викладач допомагає студентові розуміти та зберігати себе як особистість, одночасно поважаючи особистості інших людей.
5. Професійна підготовка в умовах університету повинна сприяти розвитку здібностей студентів і спонукати їх до задоволення об’єктивних потреб як в ідентифікації з групою ровесників, так і персоніфіковано до себе.
6. Необхідно поєднувати колективні та індивідуальні форми роботи, управління та самоуправління, ураховувати процеси самоорганізації в студентських групах.
Саме тоді буде створено умови для цілеспрямованого впливу викладача на формування та розвиток визначених професійних якостей студента, які б допомогли йому в майбутній практичній діяльності. Внаслідок додержання необхідних вимог наші вищі навчальні заклади зможуть готувати хороших спеціалістів,які будуть допомагати людям,адже це і є призначення практичного психолога.
Висновки
Професійне становлення сучасного кваліфікованого спеціаліста, зокрема і в галузі практичної психології, повинне будуватись на використанні особистісного підходу як психолого-педагогічного принципу організації профільної та професійної підготовки. Проблема ж професійної підготовки нерозривно пов'язана із необхідністю формування тих або інших професійних якостей, здібностей та індивідуально-особистісних особливостей, необхідних фахівцю відповідного профілю. В цьому контексті навчально-виховний процес повинен забезпечувати умови для формування у студентів таких груп інтересів,
потреб, переконань, які б спрямовували їх на особистісну та професійну самореалізацію і самовдосконалення.
Виділимо основні методичні основи формування професійних якостей майбутніх психологів: наявність психолого- педагогічних та організаційних умов для того, щоб студенти могли реалізувати себе у професійному житті; необхідність для повноцінного професійного становлення соціально-психологічного забезпечення, допомоги і підтримки з боку викладачів та найближчого оточення; визнання права особистості на самостійний вибір способів реалізації власного професійного Я;
прийняття особою всієї відповідальності за якість професійного становлення і реалізації свого професійно-психологічного потенціалу на себе; гармонізація внутрішнього
психічного розвитку майбутніх психологів і зовнішніх умов навчального процесу.
Формування професіоналізму студентів у вищій школі розглядається як багатовимірний процес,зосереджений на освітніх і розвивальних потребах студентів, їх позитивних сторонах і перевагах, як процес, що сприяє становленню віри у себе та свої можливості, підвищенню стійкості особистості до дестабілізуючих зовнішніх та внутрішніх чинників.
Перспективи подальшого дослідження вбачаємо в розробці та впровадженні у навчально-виховний процес вузу програми психологічного супроводу професійного становлення майбутніх фахівців, що забезпечить ефективність процесу особистісно-професійного вдосконалення психологів.
Список літератури
1. Андрійчук І.П. Психолого-педагогічна система гармонізації Я-концепції майбутніх практичних психологів // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – Київ, 2002. – Том ІV. – Ч.3. – С.14-20
2. Основи практичної психології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. // За ред. В. Панка. – К.: Либідь, 2006. – 536 с.
3. Панок В. Реформування змісту, форм і методів підготовки практикуючих психологів як нагальна вимога суспільної практики // Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах . – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.18-28.
4. Рибалка В.В. Особистісний підхід як психолого-педагогічний принцип організації профільної та професійної підготовки учнівської молоді // Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Науково-методичний посібник. – Київ, Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.– С.80-90.
5. Становська З. Актуальні проблеми професійного становлення особистості майбутніх практичних психологів / З. Становська // Проблеми підготовки і
підвищення кваліфікації практичних психологів у вузах / за ред. С. Д. Максименка. – К. ; Т. : Ніка- центр, 2002. – С. 49–52.
6. Токарєва Н.Проблема моделювання особистості практичного психолога в системі фахової підготовки // Рідна школа – 2010 – № 7-8 – С.24-28. 6. Шевченко Н. Ф. Підготовка практичних психологів, особистісні та професійні якості фахівців / Н. Ф. Шевченко // Психологія : зб. наук. праць КНПУ ім. Драгоманова, 2002. – № 7. – С. 34–38.
7. Шульга В.В. Особливості формування професійно важливих якостей психологів освіти в залежності від стажу роботи // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України – К.: Главник, 2005. – Вип. 26, том 4. – С. 499-508.
Barchii M., senior lecturer of psychology chair TO THE PROBLEM OF PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF FUTURE PSYCHOLOGISTS The article analyzes some approaches to the problem of professional development and organization of training levels of Practical Psychologists. The methodological aspects of future professional psychologists in the training had been elucidated. Professional psychologist’s development should be based on the use of personal approach as a psycho-pedagogical notion of organization the profile and training. Psychological and pedagogical conditions of effective professional development of future psychologists in the university training, providing internal harmonization of future psychologists’ mental development and external conditions of the educational process had been overviewed. Practical recommendations for optimizing the personal and professional development of future psychologist had been presented.
Key words: psychologist, professional training, professional skills, professional development.
