2013. №7 (58). P. 16-25. 2013. №7 (58). С. 16-25.
© Кубрак З., Виноградський Б., Власов А., Вовканич Л., 2013
УДК 616.89-008.454:796
ДЕПРЕСІЇ Й АНТИДЕПРЕСАНТИ У СПОРТІ Зофія КУБРАК, Богдан ВИНОГРАДСЬКИЙ,
Андрій ВЛАСОВ, Любомир ВОВКАНИЧ
Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. Описано основні причини виникнення депресій. Науково обґрунтована можливість виникнення депресій у висококваліфікованих спортсменів після закінчення змагань та вживання допінгів. Проаналізовано нейрохімічні механізми депресій, детально охарактеризовано механізм фармакологічної та побічної дій антиде- пресантів, їх токсичний вплив на організм, небажані взаємозв’язки з іншими лікарськими препаратами та алкого- лем. Розглянуто основні фармакологічні й клінічні групи цих препаратів.
Ключові слова: депресія, антидепресанти, механізм депресії.
ДЕПРЕССИИ И АНТИДЕПРЕССАНТИ В СПОРТЕ
Зофия КУБРАК, Богдан ВИНОГРАДСКИЙ, Андрей ВЛАСОВ, Любомир ВОВКАНИЧ
Львовский государственный университет физической культуры
Резюме. Рассмотрено основные причины воз- никновения депрессий. Научно обоснована возмож- ность возникновения депрессии у высококвалифици- рованных спортсменов после прекращения соревно- ваний и употребления допингов. Научно проанализи- рован нейрохимический механизм депрессий. Деталь- но проанализирован механизм фармакологического и побочного действия антидепрессантов, их токсическое влияние на организм, нежелательную взаимосвязь с другими лекарственными препаратами и алкоголем.
Приведены основные фармакологические и клиниче- ские группы этих препаратов.
Ключевые слова: депрессия, антидепресса- нты, механизм депрессии.
DEPRESSION AND ANTIDEPRESSANTS IN SPORTS
Zofia KUBRAK, Bogdan VINOGRADSKYI, Andriy VLASOV, Lyubomyr VOVKANYCH Lviv State University of Physical Culture
Annotation. Main causes of depression have been covered. The possibility of depression arising in highly skilled sportsmen after the end of competitions or doping doses has been scientifically established. Neurochemical mechanism of depression is analysed. Pharmacological action and adverse effects of antidepressants have been thoroughly analysed, along with their toxic influence on the organism and undesirable connections with other medicines and alcohol. Main pharmacological and clini- cal groups of these drugs have been specified.
Key words: depression, antidepressants, mecha- nism of depression.
Вступ. Термін “депресія” походить від латинського depressio, що означає “пригнічува- ти”. Це стан, який характеризується апатією, відсутністю зацікавленості життям, порушенням сну, дратівливістю, думками негативного змісту, почуттям спустошення, ізоляції та неповно- цінності. Інколи важка форма депресії закінчується самогубством [11, 13, 17].
Всесвітня організація охорони здоров’я відносить депресію до найрозповсюдженіших психічних захворювань. За прогнозами до 2020 року депресія стане однією з основних при- чин непрацездатності та займе друге місце після серцево-судинних захворювань [15, 20].
Депресія – це важке захворювання з високим ризиком самогубства і небезпечними соці- альними наслідками. Депресією упродовж життя хворіють 5–12 % чоловіків і 12–20 % жінок.
Однак тільки 50 % хворих бажають отримати медичну допомогу, менш ніж 10 % активно лі- куються [8, 9, 11, 13, 15].
Мета та завдання дослідження. Метою нашого дослідження є:
вивчити суспільне значення депресії,
проаналізувати механізми виникнення депресії у спортсменів та можливі способи фа- рмакологічної корекції цього стану;
проаналізувати фармакологічну дію антидепресантів, їхню взаємодію з іншими лі- карськими препаратами й алкоголем;
описати побічну і токсичну дію антидепресантів.
Результати досліджень та їх обговорення. Щодня кількість людей, хворих на депре- сію, збільшується. Цьому сприяє низка соціальних чинників. Перший з них – поширення без- робіття, пов’язане зі складними умовами трудової міграції, розділення сімей, інфляцією, під- вищенням цін, зростанням рівня злочинності, відсутністю достатнього правового та соціаль- ного захисту. У цих умовах люди не бачать виходу зі ситуації, втрачають віру в себе та пози- тивні зміни, виникає розгубленість та депресія.
Наступним чинником є науково-технічний прогрес та спричинена ним гіподинамія.
Значне психоемоційне навантаження в умовах сучасного урбанізованого середовища за від- сутності достатньої рухової активності призводить до негативних змін у діяльності централь- ної нервової системи (ЦНС). Підвищується емоційність поведінки, знижується здатність про- тистояти стресовим чинникам, порушується сон. Ситуацію погіршує потік негативної інфор- мації, на якій зосереджуються випуски новин, значне поширення негативних стресових чин- ників у сучасних фільмах та сценаріях комп’ютерних ігор. Діти теж перестали рухатися, за- йматися спортом, туризмом, а натомість сіли за комп’ютерні ігри, гральні автомати, почали вживати наркотики. Збільшенню захворюваності на депресію сприяє прискорення темпу жит- тя, зростання психоемоційної напруги, порушення режиму праці та відпочинку.
Депресія – хвороба великих індустріальних міст, чим більше населення, тим вищий від- соток захворюваності. У селі, де люди ведуть активний спосіб життя та є менший вплив соці- альних стресових чинників, захворювань депресією немає або дуже мало.
У розвитку депресії важливе місце займає генетичний, спадковий чинник, тобто схиль- ність до захворювання [5, 15].
Депресія проявляється у пригніченому і тривожному стані. Тривога може бути первин- ною, коли людина роздратована та не знаходить собі місця, і вторинною – це реакція на пси- хічну дезорієнтацію: брадифренія (гальмування мислення), амбівалентність (хворий не може вирішити елементарного завдання), брадикінезія (гальмування моторики), песимістичне спри- йняття майбутнього [11].
Окрім того, є так звана “прихована депресія” – це стан хворого з незрозумілою сомати- чною патологією, з незрозумілим діагнозом. У такому стані людина скаржиться на головний, зубний, ревматоїдний біль, з’являються алергічні синдроми, які не лікуються тощо [14].
Нейрохімічний механізм депресії. Однією з причин розвитку депресивних станів може стати порушення роботи хімічних синапсів у ЦНС. За умови накопичення у синаптичній щі- лині нейромедіаторів, можливе явище тривалої деполяризації мембрани, що призводить до розвитку явищ гальмування та неможливості адекватної передачі збудження чи гальмування.
Це явище супроводжується погіршенням координації як рухових, так і вегетативних функцій.
Однією з причин підвищення концентрації медіатора у синаптичній щілині може бути приг- нічення активності ферментів, які забезпечують його розщеплення. У низці синапсів (напр.
адренергічних та дофамінергічних) роль такого ферменту виконує моноамінооксидаза (МАО).
Відбувається процес дезамінування, відщеплюються аміногрупи від нейромедіаторів, що на- лежать до групи моноамінів (адреналін, нормадреналін, дофамін, серотонін) [7, 17].
Якщо чутливість постсинаптичних рецепторів внаслідок різних причин знижується, то передача збудження через синапс сповільнюється, відбувається гальмування передачі сигналу від одного нейрона до другого. Внаслідок цього виникає депресія [17].
За умови посиленої фізичної та розумової активності (заняття спортом, бізнесом, актив- на наукова діяльність тощо) у синапсах виділяється надмірна кількість моноамінів. У цих умовах відбувається адаптація постсинаптичної мембрани до підвищеної концентрації медіа- торів, виробляється більша кількість МАО. Це забезпечує нормальне функціонування синап- су в умовах підвищеного навантаження. Коли людина перестає зазнавати посиленого наван- таження, виділення нейромедіаторів (здебільшого норадреналіну та адреналіну) у синаптичну щілину зменшується, постсинаптична мембрана слабко збуджується і затримується передача сигналу до нейрона. Прикладом є спортсмени, які регулярно тренуються та беруть участь у змаганнях, а у відновному періоді різко зменшують обсяг навантажень, що призводить до зменшення кількості нейромедіаторів та спричинює депресивні розлади.
Андрій ВЛАСОВ, Любомир ВОВКАНИЧ
Подібне відбувається і в тому випадку, коли спортсмени застосовують допінг, який сти- мулює функції організму. При регулярному прийманні допінгу спортсмен перебуває у пос- тійному підвищеному тонусі, витримує значні навантаження, проте виділяється велика кіль- кість нейромедіаторів, до яких організм звикає. Коли спортсмен перестає приймати допінг, виділення нейромедіаторів зменшується. Внаслідок цього відбувається порушення циклу ро- боти синапсу, що спричиняє депресію. Тому, щоб не захворіти цією недугою, потрібно регу- лярно тренуватися, не приймати додаткових стимуляторів, обсяг тренувальних навантажень зменшувати поступово.
Захворювання на депресію після високих досягнень стосується не тільки спортсменів, а й людей інших професій, найчастіше артистів, вчених, бізнесменів та інших [3, 13].
Для лікування депресії використовують психотропні лікарські засоби – антидепресанти, які у хворого знімають в’ялість, апатію, тривогу, емоційне напруження, відчуття страху, суї- цидальні прагнення, підвищують психічну активність, нормалізують апетит, покращують сон [1, 2, 7, 10].
Перші два антидепресанти з’явилися 1957 року. Це представники двох основних фар- макологічних груп: інгібітори МАО й інгібітори зворотного захоплення нейромедіаторів до яких належать трициклічні антидепресанти [17]. Інгібітори МАО пригнічують фермент, який ліквідовує нейромедіатори. Є зворотні та незворотні інгібітори МАО. Інгібітори зворотного захоплення нейромедіаторів (трицикли) та незворотні інгібітори МАО належать до антиде- пресантів першого покоління (табл. 1).
При використанні незворотних інгібіторів МАО фермент відновлюється через 2 тижні, а це не завжди є бажаним явищем. Тому в медичній практиці використовують зворотні інгібі- тори МАО, вони частково пригнічують дію ферменту і через порівняно короткий період часу перестають діяти. Тривалість їхнього впливу вимірюється годинами, інколи – днями. До та- ких препаратів належать піразідол, аурорікс (табл. 1).
Трициклічні антидепресанти гальмують (призупиняють) зворотне захоплення всіх нейро- медіаторів. Проте ці ліки мають значні побічні ефекти, серед яких найбільш виражені атропіно- подібні: сухість у роті, порушення зору, затримка сечовиділення, порушення перистальтики кишечника.
Таблиця 1 Характеристика антидепресантів і їх вплив на організм людини
Групи антидепресантів Назви антидепресантів Форма відпуску Побічний ефект
1 2 3 4
І. Інгібітори моноамі- но-оксидази (ІМАО) 1. Незворотні
Ніламід (Nialamide) Таблетки по 25, 50 мг Сухість у роті, нудота, запаморочення, тремор, аритмія, безсоння, бра- дикардія, пітливість, зниження артеріально- го тиску (АТ), закрепи, алергічні реакції Фенелзін (Phenelzine);
Нарділ (Nardil)
Таблетки по 15 мг Транілціпромін
(Traniylcepramine);
Таблетки по 10 мг Селегелін гексал
(Selegilinum hexal)
Таблетки по: 5 мг, 10 мг
2. Зворотні Аурорікс (Aurorix)–
міжнародна назва Мак- лобемід (Маclobemide)
Таблетки покриті обо- лонкою по 100, 150 мг
Запаморочення, голов- ний біль, порушення сну, тривога, зниження АТ, дратівливість, не- стабільний зір, сухість у роті, нудота, діарея, свербіж, кропив’янка Бефол (Befolum);
Таблетки по 10, 25 мг розчин для ін’єкцій 25 мг;
ампули 2 мл.
Інказан (Incazanum) Метраліндол (Metralindolum)
Таблетки по 25 мг
Індопан (Indopanum) Таблетки по 5мг, 10 мг Капсули по 25 мг
Продовження табл.1
1 2 3 4
Інгібітори зворотного захоплення нейромеді- аторів (ІЗЗН)
1. Трициклічні
Імізін (Imizinum) Таблетки 25 мг Головний біль, запамо- рочення, безсоння, та- хікардія, стенокардія, важке дихання, сухість у роті, порушення зору, спазм гортані, біль у животі, закрепи, метео- ризм, нудота, блювота, алопеція, гепатит Амітріптілін
(Amitriptylinum);
Таблетки покриті обо- лонкою 25 мг, розчин для ін’єкцій 25 мг, ампули по 2 мл Меліпрамін
(Melipraminum) Іміп- рамін (Imipraminum) ;
Драже по 25 мг, розчин для ін’єкцій 25 мг в ампулах 2 мл Кломіпрамін (Анафра-
ніл)
(Clomipraminum)
Таблетки покриті обо- лонкою по 25 мг, роз- чин для ін’єкцій 25 мг в ампулах по
2 мл
Тіанептін (Thianeptine) Таблетки покриті цук- ровою оболонкою по 25 мг
2. Тетрациклічні Мапротілін (Maprotilinum)
(Людіоміл) (Ludiomil)
Таблетки покриті обо- лонкою по 10, 25, 50 мг, розчин для ін’єкцій 25мг в ампулах по 5 мл
Сухість у роті, пітли- вість, запаморочення, тахікардія, гіпертензія, безсоння, м’язова слаб- кість, дизурія
Пірліндол (Pirlindolum)
Таблетки по 25, 50 мг Інказан (Incazanum)
Метраліндол (Metralindolum)
Таблетки по 25 мг
Міансерін (Лерівон) (Mianserin)
Таблетки покриті плів- ковою оболонкою по 30 мг
3. Селективні інгібіто- ри зворотного захоп- лення серотоніну (СІЗЗС)
Флуоксетин (Прозак) (Fluoxetinum);
Таблетки покриті обо- лонкою та капсули по 20 мг
Астенія, пітливість, нудота, діарея, диспеп- сія, блювота, сухість у роті, головний біль, запаморочення, підви- щена збудливість, без- соння, тремор, швидка втома, судоми, манія, фарингіт, бронхіт, але- ргічні та імунопатоло- гічні реакції, набряк обличчя, алопеція, сек- суальні розлади, гіпо- термія. На початку лі- кування (перших два тижні) можлива схиль- ність до суїциду Паксил – торгова назва,
а міжнародна назва Па- роксетин (Рaroxetine)
Таблетки по 20 мг
Сертралін (Золофт) (Sertralinum) (Zoloft);
Таблетки покриті обо- лонкою по 25, 50, 100 мг
Ципралекс – торгова назва, а міжнародна назва Есциталопрам (Еscitalopram);
Таблетки по 5, 10, 20 мг
4. Селективні інгібіто- ри зворотного захоп- лення норадреналіну
Ребоксетин
(Reboxetine) Ендронакс (Endronax);
Таблетки по 2 мг, 4 мг Безсоння, запаморо- чення, сухість у роті, болісне сечовиділення, закрепи, потовиділен- ня, імпотенція Атомоксетин
(Atomoxetne) (Стратерра)
Капсули по 10, 18, 25, 40, 60 мг
Андрій ВЛАСОВ, Любомир ВОВКАНИЧ Продовження табл.1
1 2 3 4
5. Селективні інгібіто- ри зворотного захоп- лення норадреналіну і серотоніну (СІЗЗНС)
Венлафаксин
(Venlafaxіnum) (Велак- син) (Velaxin);
Таблетки по 37,5 мг;
75 мг
Запаморочення, без- соння, приплив крові до обличчя, тахікардія, тремор, апатія, галю- цинації, дивовижні сновидіння, епілептич- ні припадки, зниження апетиту, закрепи, нудо- та, блювота, сухість у роті, гепатит, швидка втома, імпотенція, по- рушення зору, анафілак тичні реакції
Мілнаципран (Milnacipranum) (Іксел)(Ixel)
Капсули по 25 мг
. Селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і дофа- міну
Бупропіон
(Bupropionum) Велбут- рин (Velbutrin) (Зібон)
Таблетки пролонгова- ної дії покриті оболон- кою по 150 мг
Лихоманка, біль у гру- дях, астенія, тахікардія, підвищення артеріаль- ного тиску (у деяких випадках значне), гіпе- ремія шкіри, колапс, судоми, безсоння, тре- мор, головний біль, запаморочення, дезорі- єнтація, галюцинації, тривога, агресивність, деперсоналізація, су- хість у роті, нудота, блювота, біль у животі, закрепи, кропив’янка, спазм бронхів, анафіла- ктичний шок, шум у вухах, порушення зору 7. Специфічні серето-
нінергічні антидепре- санти (ССА) або акти- ватори зворотного за- хоплення серотоніну
Тіанептин (Коаксил) (Tianeptinum) (Coaxil)
Таблетки покриті обо- лонкою по 12,5 мг
При прийманні у вели- ких дозах виникає за- лежність від препарату.
Головний біль, безсон- ня, тремор, тахікардія, судоми гортані, біль у животі, сухість в роті, нудота, блювота. На початку лікування схи- льність до суїциду.
Гіперецин може викли- кати фотосенсебіліза- цію, реакцію шкіри, подібну до сонячних опіків
Гіперецин (Hypericin) Депримін, Туріневрін – препарат рослинного походження
Таблетки по 0,3 мг.
Капсули по 0,1375 мг
Продовження табл.1
1 2 3 4
8. Норадренергічні і специфічні серотоніне- ргічні антидепресанти (НаССА) з рецептор- ним механізмом дії
Міансерін (Лерівон) (Mianserin);
Таблетки покриті плів- ковою оболонкою по 30 мг
Сонливість, гіпоманія, судоми, гіпотензія, стоматит, жовтуха, лейкопенія, агрануло- цитоз, апластична ане- мія, астенія, запаморо- чення, дивовижні сно- видіння, галюцинації, порушення процесу мислення, тремор , за- плутана свідомість, збі- льшення маси тіла, час- те сечовиділення, су- хість в роті
Нефазодон
(Nefazodonе); Cерзон (Serozone)
Таблетки по 200 мг
Міртазапін (Mirtazapine) Ремерон (Metralindolum)
Таблетки покриті плів- ковою оболонкою по 15, 30, 45 мг
9. Антидепресанти інших груп
Гептрал (Heptral) Аде- метіонін
(Ademetioninum)
Таблетки покриті киш- коворозчинною оболо- нкою по 400 мг
Гастрити, диспепсія, печія, алергічні реакції Необхідно зазначити, що категорично забороняється одночасно приймати інгібітори МАО та інгібітори зворотного захоплення нейромедіаторів (трицикли), оскільки може наста- ти смерть. Оскільки трициклічні антидепресанти блокують зворотне захоплення нейромедіа- торів, а інгібітори МАО блокують їхнє руйнування та настає гіперзбудження постсинаптичної мембрани, що призводить до важких серцевих ускладнень [17].
Існують антидепресанти, які мають чотири хімічних цикли [6], так звані тетрациклічні антидепресанти, дані про яких наведено в таблиці 1 . Зворотні інгібітори МАО і тетрациклічні антидепресанти є препаратами другого покоління.
Враховуючи те, що трициклічні й тетрациклічні препарати є достатньо токсичними, ма- ють велику кількість побічних ефектів, вчені-фармакологи почали пошуки нейромедіаторів, які є основною причиною виникнення депресії. Внаслідок наукових досліджень було встано- влено, що таким медіатором є серотонін. Так з’явились препарати – селективні інгібітори зво- ротного захоплення серотоніну (СІЗЗС) [6] – антидепресанти третього покоління (табл. 1).
Препарати цієї групи є менш токсичними, ніж трициклічні антидепресанти, але мають слабшу фармакологічну дію.
Над четвертим покоління антидепресантів – з високою селективністю зворотного захоп- лення одного або двох нейромедіаторів – вчені тільки працюють.
Сьогодні налічують 9 груп антидепресантів (табл. 1), які відрізняються за своєю струк- турою і терапевтичною дією [6, 8, 15, 17]:
- інгібітори моноамінооксидази (ІМАО);
- трициклічні антидепресанти (ТЦАД);
- гетероциклічні антидепресанти (ГЦАД);
- селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС);
- селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну (СІЗЗН);
- селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗС і Н);
- селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і дофаміну (СІЗЗН і Д);
- норадренергічні і специфічні серотонінергічні антидепресанти (НаССА);
- специфічні серотонінергічні антидепресанти (ССА).
Крім фармакологічної класифікації, антидепресанти поділяють за клінічною дією. Перша група – це препарати седативної (заспокійливої) дії. До цієї групи належать антидепресанти першого покоління: амітріптілін, міансерін, доксепін тощо (табл. 1). Друга група – це збалан- совані препарати (не стимулятори і не седативні препарати). До цієї групи належать антидеп- ресанти третього та четвертого покоління: людіоміл, коаксил, золофт, паксил, анефронін, цип- ралекс та ін. (табл. 1). Третя група – це стимулятори: прозак та всі інгібітори МАО (табл. 1).
Андрій ВЛАСОВ, Любомир ВОВКАНИЧ
Сучасні антидепресанти – СІЗЗС, СІЗЗН та інші, багато з яких мають і протисудомну дію, використовуються для лікування помірних, середніх і важких депресивних станів різної етіології: реактивної та важкої ендогенної депресії, атипічних, постсинаптичних та інших де- пресивних станів при шизофренії, органічних захворюваннях ЦНС, алкоголізмі, панічних і посттравматичних стресових розладах, соціофобії. Крім того, препарати зменшують ризик самогубства при депресіях [4].
Важливим чинником є те, що антидепресанти увійшли в соматичну медицину. Почали виліковувати хворих з незрозумілими діагнозами, причиною яких була “замаскована депре- сія” [8].
Зазначимо, що всі антидепресанти, в тому числі й найсучасніші, мають побічну дію і починають діяти на симптоми депресії тільки через 2–3 тижні від початку їх приймання [1, 9].
Крім того, значна кількість хворих не реагує на призначену терапію. Зрештою всі антидепре- санти певною мірою взаємодіють з іншими лікарськими засобами [10, 20, 21].
Інгібітори МАО спричиняють серйозні побічні ефекти, які пов’язані з пригніченням МАО печінки, яка руйнує моноаміни тирамін і серотонін, що надходять із кишечника. Крім того, інгібітори МАО пригнічують ферментні системи печінки, які беруть участь в метаболі- змі ліків, продовжують і підсилюють дію багатьох лікарських засобів (барбітуратів, гіпотен- зивних) та алкоголю. Порушуються процеси окислення алкоголю, а тому можливе неперед- бачене патологічне сп’яніння. Це означає, що хворого потрібно інформувати про неможли- вість одночасного вживання антидепресантів та алкоголю.
Найпоширенішими побічними проявами при лікуванні сучасними антидепресантами, наприклад пароксетином та есциталопрамом, є такі:
- зі сторони травної системи: нудота, блювання, диспепсія, діарея, закрепи, метео- ризм, часто – сухість у роті, підвищення рівня печінкових ферментів, рідко – шлунково- кишкові кровотечі, гепатит, печінкова недостатність;
- зі сторони ЦНС: часто – сонливість, тремор, астенія, безсоння, запаморочення, го- ловний, абдомінальний і зубний біль, біль у шиї, манії, судоми, дивовижні сновидіння, летар- гія. У пацієнтів у яких порушені рухи або у тих, які приймають нейролептики можуть бути екстрапірамідальні порушення із ортофаціальною дистонією, епілептичні припадки, підви- щення внутрішньочерепного тиску;
- зі сторони органів зору: часто – нечіткий зір, рідко – гостра глаукома;
- зі сторони серцево-судинної системи: підвищення або пониження артеріального тиску, тахікардія, периферичні набряки, зміни в електрокардіограмі (ЕКГ), втрата свідомості;
- зі сторони статевої і сечовидільної системи: часте сечовиділення, рідко – затримка сечі, пониження лібідо, еякуляції, імпотенція, менструальні розлади;
- зі сторони системи згортання крові: крововиливи під шкіру і слизову оболонку, тромбоцитопенія;
- зі сторони ендокринної системи: гіпопролактинемія, гіпонатріємія, недостатність секреції антидіуретичного гормону;
- алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив’янка, висипання на шкірі [4, 12, 16, 22].
Крім того, можуть бути реакції фоточутливості, посилене потовиділення, грипоподібні симптоми, розлади опорно-рухового апарату, психічні розлади, підвищення або зниження ма- си тіла [16, 27, 29].
У деяких пацієнтів з панічними розладами на початку лікування спостерігається поси- лення тривоги. У клінічних дослідженнях спостерігалося, що під час приймання пароксетину та есциталопраму в перші тижні підвищувався ризик суїциду, особливо у молодих людей, які схильні до таких думок [9, 18, 20, 21].
Під час проведення клінічних досліджень сучасних препаратів СІЗЗС, пароксетину й есциталопраму, описані випадки передозування ними до 850 мг і 600 мг відповідно [4, 16].
При передозуванні згаданими антидепресантами спостерігаються такі симптоми: нудота,
блювота, запаморечення, розширення зіниць, тремор, ажитація, сухість у роті, сонливість, втрата свідомості, судомні припадки, тахікардія, зміна ЕКГ (зміна сегменту ST і зубця Т, роз- ширення комплексу QRS, продовження інтервалу QТ), аритмії, пригнічене дихання, гіпо- каліемія. У деяких випадках потрапляють у кому, а також може настати смерть при одночас- ному прийманні, наприклад, пароксетину з психотропними препаратами або алкоголем [12, 16, 26]. При отруєннях цими препаратами рекомендується симптоматична і підтримувальна терапія: промивання шлунка, адекватна оксигенація, моніторування функції серцево-судинної системи і системи дихання. Крім того, необхідно приймати 20–30 мг активованого вугілля кожних 4–6 год упродовж доби. Специфічний антидот відсутній. Проводиться контроль життєво важливих функцій організму [4, 16].
При одночасному прийманні вказаних антидепресантів з іншими лікарськими засобами можуть спостерігатись небажані результати [4, 16, 23, 24]. При вживанні їх з інгібіторами МАО у пацієнтів можуть наставати серйозні наслідки: розвивається серотоніновий синдром (гіперте- рмія, ригідність, нестабільність показників життєво важливих функцій, зміна психічного стану, а саме: надмірна ажитація, тривога, діарея і навіть кома), а інколи й смерть. Є дані й про такі реакції у пацієнтів, які почали приймати МАО відразу після припинення лікування пароксети- ном та іншими СІЗЗС (інтервал між прийманням повинен бути не менше 14 днів) [17, 29].
Одночасне приймання антидепресантів СІЗЗС з серотонінергічними препаратами, таки- ми, наприклад, як трамадол, L-триптофан, менезолід, препаратами звіробою (Hypericum perfo- ratum) може призвести до серотонінового синдрому [4, 16, 17].
Відомі випадки підсилення дії пароксетину, есциталопраму й інших препаратів при од- ночасному прийманні їх з літієм або триптофаном [6, 30].
Рекомендується знижувати дозу названих антидепресантів при одночасному прийманні їх з нортріптіліном, амітріптіліном, іміпраміном, дезипраміном, флуоксетином, які теж вико- ристовують для лікування депресії, а також із похідними фенотіазину (тіорідазином), з антиа- ритмічними препаратами I класу (пропафеном, флекаінідом, енкаінідом), хінідином і кодеї- ном, оскільки сповільнюється виведення цих препаратів з організму і їх концентрація збіль- шується вдвічі.
При одночасному прийманні пароксетину з суматриптаном настає слабкість, порушен- ня координації. Одночасне приймання пароксетину і фенітоніну зменшує концентрацію па- роксетину і збільшує кількість побічних дій. Понижується концентрація антидепресантів СІЗЗС у плазмі крові та зменшується період піввиведення з організму, коли приймати їх ра- зом з фенобарбіталом.
Одночасне приймання антидепресантів СІЗЗС з лікарськими препаратами, метаболізм яких здійснюється під дією системи цитохромів, може призвести до підвищення їх концерн- трації в плазмі крові. Есциталопрам і пароксетин гальмує активність ізоферментів CYP 2D6.
При одночасному прийманні цих препаратів з варфорином може збільшуватися час кро- вотечі при незміненому протромбіновому часі.
Необхідно обережно призначати їх хворим, які лікуються антикоагулянтами аби запобіг- ти порушенню згортання крові. У медичній практиці є випадки кровотеч у пацієнтів, які приймали одночасно ацетилсаліцилову кислоту та інші препарати, що впливають на коагуля- цію, разом з пароксетином чи есциталопрамом [27, 28]. Пацієнтам, які приймають антидепре- санти, не рекомендується приймати препарати у склад яких входить етанол [4, 6, 28].
Висновки:
1. Розглянуто проблеми виникнення депресії у сучасному суспільстві, зокрема роль соціальних чинників, гіпокінезії, спадкових чинників і схильності до захворювання. Описано нейрохімічний механізм виникнення депресії, у тому числі механізм у спортсменів після при- пинення змагань та прийому допінгів.
2. Детально проаналізовано механізм фармакологічної та побічної дії антидепресан- тів, їх небажану взаємодію з іншими лікарськими засобами та алкоголем.
3. Проаналізовано фармакологічні та клінічні групи антидепресантів серед яких є дві основні: інгібітори зворотного захоплення нейромедіаторів та інгібітори МАО.
Андрій ВЛАСОВ, Любомир ВОВКАНИЧ
4. Науково обґрунтована інформація про фармакологічні та побічні дії антидепреса- нтів, їх токсичний вплив на організм, а також знання причин захворювання депресією після приймання допінгу чи різкого припинення тренувань, можуть використовуватися при підго- товці олімпійського резерву для досягнення високих результатів і збереження здоров’я спорт- сменів.
Список літератури
1. Депрессия в неврологической практике / А. М. Вейн, Т. Г. Вознесенская, В. Л. Го- лубев, Г. М. Дюкова. – М. : МИА, 2002. – 259 с.
2. Иванец И. Н. Лечение не психических депрессий в амбулаторных условиях / И. Н. Иванец, М. А. Кинкулькина // Журнал неврологии и психиатрии. – 2006. – № 5. – С. 61–62.
3. Китайці впали в депресію після закінчення олімпіади [Електронний ресурс] //
Gazeta. Ua. Пекін – 2008. – 19 листопада. – Режим доступу:
http://gazeta.ua/index.php?id=248992.
4. Клиническая эффективность и переносимость препарата паксил (пароксетин) при лечении умеренной и тяжелой депрессии / С. Н. Мосолов, А. Б. Смулевич, Ю. Л. Нулер [и др.]
// Новые достижения в терапии психических расстройств. – М., 2002. – С. 226–278.
5. Коваленко Н. Кризові антидепресанти. Психологічні аспекти економічної кризи [Електронний ресурс] / Н. Коваленко, Н. Шерстюк // Радіо Свобода, 2009. – Режим доступу:
http://www.radiosvoboda.org/content/article/1360853.html
6. Компендиум. Лекарственные препараты 2006 / под ред. В. Н. Коваленко и А. П. Ви- кторова. – К. : Морион, 2006. – 2270с.
7. Кутько І. І. Афективні розлади / І. І. Кутько, О. П. Непрієнко, В. М. Коздубова //
Психіатрія / за ред. О. П. Непрієнко. – К. : Здоров’я, 2001. – С. 353–372.
8. Лічнеєв В. Д. Сучасні депресивні розлади : керівництво для лікарів / В. Д. Лічнеєв.
– Л. : [б. в.], 2004. – 208 с.
9. Мосолов С. Н. Место традиционных антидепрессантов в современной терапии де- прессивных и тревожных расстройств / С. Н. Мосолов. – М., 2005. – 200 с.
10. Неприенко О. К. Особливості клініки та фармакотерапії депресій з урахуванням сучасних патопластичних факторів / О. Л. Неприенко, В. О. Процик // Архів психіатрій. – 2004. – Т. 10, № 1(36). – С. 9–10.
11. Подкопытов В. С. Депрессии. Современная терапия: руководство для врачей / В. С. Подкопытов, Ю. Ю. Чайка. – Х. : Торнадо, 2003. – 352 с.
12. Профилактическая эффективность тианептина при рекуррентной депрессии ча- стыми обострениями / Мосолов С. Н., Вертоградов О. П., Пантелеева Г. П. [и др.] // Журнал неврологии и психиатрии. – 2004. – Т. 104, № 9. – С. 32–39.
13. Психические расстройства и расстройства поведения (FOO-F99). – М., 1998. – 512 с.
14. Смулевич А. Б. Депрессии при соматических и психических заболеваниях / А. Б. Смулевич. – М. : МИА, 2003. – 243 с.
15. Создание русской версии инструмента Всемирной организации здравоохранения для измерения качества жизни / Г. В. Бурковский, А. П. Коцюбинский, Е. В. Левченко [и др.]
// Проблема оптимизации образа жизни и здоровье человека. – СПб., 1995. – С. 27–28.
16. Сравнительная эффективность и переносимость пароксетина и амитриптилина при длительной противорецедивной терапии рекуррентной депрессии / С. Н. Мосолов, Е. Г. Ко- стюкова, А. В. Городничев, И. В. Тимофеев // Журнал неврологии и психиатрии. – 2005. –
№ 10. – С. 22–29.
17. Фармакологія : підручник / І. С. Чекман, Н. О. Горчакова, В. А. Туманов [та ін] . – К. : Вища шк., 2001. – 598 с.
18. Шмуклер А. Б. Применение пароксетина (паксила) для лечения социальной фобии (обзор зарубежной литературы) / А. Б. Шмуклер // Социальная и клиническая психиатрия. –
2003. – Т. 13, № 1. – С. 174–176.
19. A double – blind placebo – controlled trial paroxetine in the management of social pho- bia (social anxiety disorder study / D. J. Stein, M. Berk, C. Els [et al.] // Am. J. Psychiatry. – 2001. – Vol. 158, № 10. – P. 1725–1727.
20. Allguranderc М. Paroxetine in social anxiety disorder a randomized placebo- centolled study / M. Alloguranderc// Acta Psychiatr. Scand. – 1995. – Vol. 100, № 3. – P. 193–198.
21. Baldwin D. S. Clinical experience with paroxetine in social anxiety disorder/ D. S. Bald- win // Int. Clin. Psychopharmacology. – 2000. – Vol. 15, suppl. 1. – P. 19–24.
22. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders. – Fourth Edition / American Psy- chiatric Association. – Washington, DC : American Psychiatric Press, 1994. – 310 р.
23. Double – blind, fixed – dose, placebo – controlled study of paroxetine in the treatment of panic disorder/ J. C. Ballenger, D. E. Whendon, M. Steiner [et al.] // Am. J. Psychiatry. – 1998. – Vol. 55. – P. 36–42.
24. Double-blind placebo – controlled pilot study of paroxetine for specific phobia / J. Ben- jamin, I. Z. Ben-zion, E. Karbofsky, P. Dannon // Psychopharmacology. – 2000. – Vol. 149, N 2 . – P. 194–196.
25. Efficacy and safety of paroxetine treatment for chronic PTSD: A fixed – dose, placebo – controlled study / R. D. Marshall, K. L. Bube, M. Oldham [et al.] // Am. J. Psychiatry. – 2001. – Vol. 158. – P. 1982–1988.
26. Paroxetine modulates psychological and sympathic response during public speaking / M. Golding, M. Kotlyar, J. C. Garbutt [et al.] // J. Clin. Psychopharmacology. – 2002. – Vol. 22,
№ 1. – P. 98–99.
27. Selective serotonin reuptake inhibitors in the treatment of pediatric anxiety disorder: a re- view / T. K. Murphy, M. A. Bengston, J. Y. Tan [et al.] // Int. Clin. Psychopharmacology. – 2000. – Vol. 15, Supple. 2. – S. 47–63.
28. Serotonergic agents in the treatment of social phobia in child and adolescents a case se- ries // Depress. Anxiety. – 1999. – Vol. 10, N 1. – P. 33–39.
29. Shaogang Chr. Metcalfe Audysis of paroxetine , fluoxetine and norfluoxetine in fish tis- sues using pressurized liquid extraction, mixed mode solid phase extraction chanup liquid chroma- tography – tandem mass spectrometry / Chr. Shaogang, D. Cris // J. of Chromatography A. – 2007. – Vol. 1163. – S. 112–118.
30. Spotlight on paroxetine in psychiatric disorders in adults / A. J. Wagstaff, S. M. Cheer, A. J. Matheson A. J [et al.] // CNS Drugs. – 2002. – Vol. 16, № 6. – P. 425–434.
Стаття надійшла до редколегії 23.07.2013
