Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова Факультет іноземної філології Кафедра прикладної лінгвістики,
порівняльного мовознавства та перекладу
ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ
ІІІ Міжнародної
науково - практичної конференції
“ФІЛОСОФІЯ МОВИ ТА НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ Й ЛІНГВІСТИЦІ”
2 квітня 202 1 року, м. Київ
COLLECTION OF PAPERS
of Third International Scientific and Practical Conference
“LANGUAGE PHILOSOPHY AND NEW TRENDS IN TRANSLATION AND LANGUAGE STUDIES”
April 2, 2021, Kyiv
1
Міністерство освіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА
Факультет іноземної філології Кафедра прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу
ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ
ІІІ Міжнародної науково - практичної конференції
“ФІЛОСОФІЯ МОВИ ТА НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ Й ЛІНГВІСТИЦІ”
2 квітня 2021 року м. Київ
April 2, 2021 Kyiv
COLLECTION OF PAPERS
of Third International Scientific and Practical Conference
“ LANGUAGE PHILOSOPHY AND NEW TRENDS
IN TRANSLATION AND LANGUAGE STUDIES ”
2
УДК 81:1:81'25]:005.745 Ф-56
Філософія мови та нові тенденції в перекладознавстві й лінгвістиці:
збірник матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. У2 ч. Ч. 2 (115 с.). Київ, 2021.
У збірнику матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Філософія мови та нові тенденції в перекладознавстві й лінгвістиці” розглянуто низку актуальних питань, що стосуються теорії та методології лінгвофілософських студій, філософських засад мовної освіти та лінгводидактики, нових тенденцій в перекладознавстві та формуванні іншомовної компетенції, теорії і практики наукового, технічного та художнього перекладу, перекладознавства і корпусної лінгвістики, мовних контактів у контексті глобалізаційних процесів та етнокультурних факторів міжкультурної комунікації, проблем когнітивної семантики та когнітивного синтаксису, а також сучасних проблем і перспектив лінгвопрагматики.
Редакційна колегія:
Голова редакційної колегії:
Леміш Н.Є., доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу.
Члени редакційної колегії:
Матвєєва С.А., доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу;
Алексєєва О.М., кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу;
Кротенко Л.Б., кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу;
Онищук М.І., кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу;
Желобицька Т.В., старший викладач кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу;
Маслова Я.В., викладач кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу.
Відповідальнийсекретар:
Ломачевська І.В., лаборант кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу.
Друкується за рішенням кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу факультету іноземної філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 9 від 22 квітня 2021 р.)
Наукові роботи друкуються в авторській редакції.
3
ЗМІСТ
Абдель Кадер С. Особливості перекладу фільмонімів з французької мови українською
за допомогою прагматичної адаптації 4
Бордюг Д.В. Мовні особливості перекладу “Лѣкарства на ωспалый оумыслъ
чоловѣчїй”Дем’янаНаливайка 9
Гаєвська О.В. Корпусний підхід до вживання зворотних займенників в англійській та
українській мовах 13
Гнатенко М.В.Семантичний аспект творення складених слів у французькій мові 17 Hrinenko A. New trends in the formation of foreign language competence of future
hospitality specialists
21 Джуринська Г.В.Особливості дієслівної категорії стану в англійській та українській
мовах 26
Дончук-Донцова О.Г. Особливості перемикання мовного коду в студентів-філологів
м. Житомира 30
Дух М.В.Роль прецедентного тексту вміжкультурній комунікації 33 Живченко І.В. Теоретичні засади вивчення категорії модальності у сучасній
лінгвістиці 39
Ковтун Ю.М.Граматичні трансформації при перекладі англомовних заголовків 46 Кретович Ю.М. Особливості відтворення англійських прислівників частотності
українською мовою 50
Кузьмішина І.А. Відтворення українською мовою англійських власних назв на
позначення героїв в романі Дж. Роулінг “Гаррі Поттер і келих вогню” 54 КулакВ.І. Прагматичні особливості англомовного рекламного тексту (на матеріалі
групи товарів “Продукти харчування та напої”)
59 ЛопатюкО.О. Participial constructions peculiarities in English-Ukrainian translation 63 Магдалінова Т.В.Засоби перекладу публіцистичних суспільно-політичних текстів 66 Мельник-Набатова Н.В. Формування мовленнєвої культури майбутніх філологів як
проблема педагогічної теорії і практики 69
Михайлова Ю.С. Мовна реалізація міфічних образів у французькій казці та їхній
переклад українською мовою 73
Одинцова Ю.В. Verbalization of concept “SOUL” in Ukrainian and English phraseology as means of national identity representation: linguocultural aspect
78 Олійник А.М. Аналіз перекладацьких трансформацій для відтворення прикметників
на позначення рис характеру людини 82
Осацька О.В. Роль вербальних та паралінгвальних засобів у друкованому рекламному
тексті: теоретичний аспект 86
Рубцова Р.І. Специфіка використання трансформацій у перекладі прикметників
найвищого ступеня порівняння в романі Дж. Роулінг “Гаррі Поттер і келих вогню” 92 Сіденко Ю.М. Теоретичні засади вивчення вказівних займенників у сучасній
лінгвістиці(на матеріалі української та англійської мов) 97 Slyzovska O.A. Lexico-semantic aspect of translating English medical terminology into
Ukrainian
100 Смоляк О.В. Теоретичні засади вивчення іменників Pluralia tantum у сучасній
лінгвістиці (на матеріалі англійської мови) 105
Терещенко К.В. Теоретичні засади вивчення іменників Singularia tantum у сучасній
лінгвістиці (на матеріалі англійської та української мов) 108 Юрків А.І. Перекладацькі стратегії впливу на глядача у перекладі назв англомовних
фільмів 111
4
С. Абдель Кадер, студентка кафедри теорії, практики
та перекладу французької мови НТУУ “Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського”
(науковий керівник –к. психол. н., ст. викл. І.В. Цимбал)
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ФІЛЬМОНІМІВ З ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ УКРАЇНСЬКОЮ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРАГМАТИЧНОЇ АДАПТАЦІЇ
У сучасному світі діджиталізації зростає попит кінематографічного ринку на якісні переклади кінотекстів. Паралельно з цим, відбувається динамічний розвиток систем сучасної обробки та демонстрації відеоматеріалів.Кіно посідає найпопулярніше та найвпливовіше місце серед видів сучасного мистецтва.
Таким чином, його дослідження набуває все більшої значущості та актуальності через дотичні області в лінгвістиці та перекладознавстві. Увагу дослідників особливо привертає проблема перекладу та прагматичної адекватної адаптації назв кінофільмів, які становлять окрему групу онімних явищ – фільмоніми, що й робить переклад найменувань французьких фільмів українською мовою актуальнимоб’єктом дослідження.
Метою цієї розвідки є вивчення особливостей використання прагматичної адаптації для перекладу франкомовних фільмонімів українською мовою.
Кінофільм є полісеміотичним явищем, продуктом художньої творчості, який здатен передавати значення через зображення, мовлення та музику.
Кінофільм є соціально-мовним твором, який об’єднує у собі різні семіотичні системи (Орєхова, 2011). У сучасних дослідженнях фільм визначається як комунікативний соціально-мовний феномен, який складається з ланцюга подій, які зображують характер, реакцію на події, культурний рівень персонажів.
5
Одним із вагомих елементів кінофільму є також його назва. Досліджуючи заголовок тексту, вчені-лінгвісти розглядають його як підсистему тексту, що співвідноситься з ним у відношенні частини і цілого (Васильеева, 2006).
Відповідно до знакової природи заголовку або назви, назви кінофільмів відноситься до групи власних назв або онімів (Подымова, 2006).
Ю. Н. Подимова вказує, що фільмоніми – це назви фільмів, мультфільмів, серіалів і т. д. (Подымова, 2006). Фільмоніми виконують різні функції, включаючи інформаційну, рекламну та функцію впливу. Саме через фільмонім ми отримуємо інформацію про фільм і вона використовується для реклами нового кінопродукту на ринку.
Одним із найбільш ефективних перекладацьких способів передачі назв французьких фільмів українською мовою є прагматична адаптація. Адаптація – це перекладацька трансформація, яка використовується для досягнення рівності комунікативного ефекту у тексті оригіналу та тексті перекладу (Алексеева, 2004) і полягає в заміні невідомого відомим, незвичного – звичним.
Прагматична адаптація – це система дій перекладача, спрямованих на пристосування тексту мовою перекладу з використанням засобів вихідної мови до його сприйняття носієм іншої культури (Иванова, 2005).
З огляду на прагматичні властивості фільмонімів, можна виділити два випадки застосування стратегії прагматичної адаптації для перекладу цього елементу фільму:
1) заміна фільмоніму, навіть у випадку, коли адекватний та дослівний переклад цілком можливі;
2) заміна фільмоніму з метою компенсації культурно-специфічної інформації.
Одним із яскравих прикладів прагматичної адаптації назви фільму, яка містить культурно-специфічні елементи, може слугувати переклад назви французької комедії “Bienvenue chez les Ch’tis” як “Лашкаво прошимо”.
Воригінальній назві використовується діалектне найменування les Ch’tis, яке тісно пов’язане з сюжетом комедії та географічними особливостями фільму, де
6
зображується регіон північного Па-де-Кале й обігруються культурні особливості та діалект цієї частини Франції. Притаманні цьому діалекту спотворення літературної французької мови, українські локалізатори спробували передати через використання еративів – навмисного перекручування, спотворення літературної норми.
Більшість прагматичних адаптацій, які зустрічаємо серед варіантів перекладу франкомовних фільмонімів, базуються на прийомі смислового розвитку та передбачають незначні, часткові зміни у вихідній назві, наприклад:
“La Vie de château” перекладене як “Життя багатіїв”, тоді як оригінальна назва дослівно означає “Життя замку”, або ж “Gainsbourg, vie heroïque”
перекладається як “Генсбур. Любов хулігана”, хоча в оригіналі дослівно –
“Генсбур, героїчне життя”. Такі зміни при перекладі пояснюються саме прагненням перекладачів зробити переклад більш милозвучним, логічним для українського глядача.
Ще одним популярним прийомом реалізації стратегії прагматичної адаптації є прийом додавання, розширення вихідної назви. Розширення часто можна помітити в перекладах фільмонімів, до складу яких входить тільки один елемент – власна назва або ім’я чи прізвисько головного героя: “Benjamin”
(“Бенджамін, або щоденник незайманого”), “Navarro” (“Комісар Наварро”),
“Joséphine” (“Хочу як Бріджет”), “Aline” (“Голос кохання”). Розширення допомагає назвам фільмів стати не тільки більш інформативними, але й більш привабливими з комерційної точки зору.
Ще один тип перекладацьких трансформацій – опущення деяких компонентів. Такий переклад використовується для позбавлення назви перевантаженості з метою надання їй більшої лаконічності, наприклад:
“Beaumarchais, l’insolent” (“Бомарше”) (досл. “Бомарше, нахаба”); “Un long dimanche de fiançailles” (“Довгі заручини”) (досл. “Довга неділя заручин”);
“Thérèse Desqueyroux” (“Тереза Д.”) (досл. “Тереза Дескейр”).
7
Найрадикальніший спосіб перекладу іншомовної назви – заміна всіх її компонентів. При цьому логіка реконструкції назви у ряді випадків не піддається теоретичному поясненню, наприклад (табл. 1.):
Таблиця 1 Приклади повної реконструкції франкомовних фільмонімів при перекладі Вихідна назва Офіційний
переклад
Дослівний переклад
Прийом адаптації
“Les Lyonnais” “Недоторканні” “Ліонці” Цілісне перетворення
“À perdre la
raison” “Після кохання” “Втрачаючи розум”
Смисловий розвиток
“Les regrets” “Давні коханці” “Жалкування”
Цілісне перетворення,
розширення
“Pars vite et
reviens tard” “Помилуй нас” “Іди швидко і повертайся пізно”
Цілісне перетворення,
скорочення
“Un plan parfait” “Заміж на 2 дні” “Ідеальний план”
Смисловий розвиток, розширення
У наведених прикладах відсутнє пояснення мотивації таких перетворень, окрім суб’єктивного фактору перекладачів-локалізаторів та вимог комерціалізованої сфери кіно, де важливішим є заголовок, який “вистрілить”
у якості рекламного елементу, аніж точність перекладу вихідної назви.
Усього у роботі розглянуто корпус із 50 франкомовних фільмонімів та їхніх офіційних перекладів українською мовою. Кількісний аналіз дозволив визначити, що прагматична адаптація фільмоніму використовується у 25% випадків та є найбільш популярним прийомом перекладу назв французьких кінострічок українською мовою.
8
Висновки. Дослідження показало, що фільмоніми – надзвичайно ємні та лаконічні, але при цьому інформативно та прагматично насичені мовні засоби.
Одним із найбільш ефективних прийомів перекладу назв фільмів виступає прагматична адаптація, яка полягає у досягненні рівності комунікативного ефекту у тексті оригіналу та тексті перекладу і полягає в заміні невідомого відомим, незвичного – звичним. Прагматична адаптація може передбачати стратегію часткової заміни елементів назви (використовуються прийоми смислового розвитку, додавання (розширення) або скорочення фільмоніму), а також повну зміну (реконструкцію) назви.
Отримані дані закладають перспективи для реалізації більш детального вивчення проблем локалізації фільмонімів та кінотексту загалом, і зокрема – вивчення стратегії доместикації такого тексту як напрямку прагматичної адаптації назви фільму для його повномасштабного сприйняття носіями української мови.
Список використаних джерел
1. Алексеева, И. С. (2004). Введение в переводоведение. Москва:
Академия (с. 196).
2. Васильева, Т. В. (2006). Когнитивные механизмы формирования и функционирования заголовка. Вестник МГУ. Сер.19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. № 1 (с. 156).
3. Иванова, П. В. (2005). О моделях перевода художественных фильмов.
Учен. зап. Ленингр. гос. обл. ун-та им. А.С. Пушкина. Вопросы германской и романской филологии. Санкт-Петербург. Т. 14, Вып. 3 (с. 223).
4. Орєхова, О. І. (2013). Теоретичні засади кіноперекладу: історичний аспект. Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Серія: Філологічні науки. Кн. 3 (с. 165).
5. Подымова, Ю. Н. (2006). Названия фильмов в структурно- семантическом и функционально прагматическом аспектах. Москва:
Академия (с. 10).
9
Д. В. Бордюг, магістрантка кафедри української мови ЖДУ ім. І. Франка (науковий керівник –к. філол. н., доц. В. М. Титаренко)
МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ
“ЛѢКАРСТВА НА ΩСПАЛЫЙ ОУМЫСЛЪ ЧОЛОВѢЧЇЙ”
ДЕМ’ЯНАНАЛИВАЙКА
Творча діяльність Дем’яна Наливайка досі залишається ґрунтовно не дослідженою.Багато вчених досліджували мовну ситуацію в Україні в XVI–
XVII ст., зокрема розвиток староукраїнської мови на прикладі окремих творів та пам’яток. Проте, “Лѣкарство на ωспалый оумыслъ чоловѣчїй” Дем’яна Наливайка довгий час залишалося поза увагою дослідників. Маємо потребу дослідити пам’ятки української мови, створені автором, зіставити церковнослов’янський текст та його переклад “простою” староукраїнською мовою, зокрема в “Лѣкарстві на ωспалый оумыслъ чоловѣчїй”. Ось чому, дослідження саме цієї пам’ятки української мови є досить актуальним у наш час.
Метою розвідки є виявлення та аналіз особливостей мови перекладу
“Лѣкарства на ωспалый оумыслъ чоловѣчїй”Дем’яна Наливайка.
Дем’ян Наливайко творив у тогочасному культурному осередку України– Острозькій академії, яка контактувала з багатьма центрами культури Європи та світу. У пам’ятці наявні слова, запозичені як зі слов’янських, так і з неслов’янських мов. Наливайко чітко відокремлював для себе українську літературно-писемну мову від церковнослов’янської. Автор послідовно розмежовує для себе й перекладає церковнослов’янізми українськими відповідниками на всіх мовних рівнях.
На фонетичному рівні українські варіанти тексту виражені повноголосними формами: пламεнь – поломђнь 16, ѩко жε врана – ѩкъ ворона 55, здравїю – здоровьѧ 13, власы – волосами 69, заградивъ –
10
загородивши 11, гладомъ – голодомъ 24, сласть – солодкость 37, вѣнεць на главѣ – корону на головѣ 42, сн҃ь чл҃чь – сн҃ь чоловђчїи 48, брεмѧ – бεрεмѧ 89 тощо.
Знаходимо також незначну кількість характерних для польської мови неповноголосих форм: кроль 15, злотыε 42.
На графічному рівні в перекладній частині твору виявляємо вживання юсів як рису церковнослов’янської мови: ωчаѧвсѧ 4, пѧтьдεсѧт 33, памѧть 34, стоѧли 48, взѧли 70, вшεлѧкїε 114. Проте автор спорадично використав для передавання відповідних звуків літери а, о, у замість юсів.
У церковнослов’янській частині тексту юси написані послідовно.
У “Лѣкарстві…” звук [ґ] в обох частинах послідовно виражений звукосполученням [кг], яке характерне для церковнослов’янської мови: нѣкгды 88, кгвалтовной 88, срокгїй 94, але подекуди в перекладній частині маємо вже варіант [ґ]: дороґїй 88.
Щодо морфологічного рівня, то у зверненні до читачів, котре Дем’ян Наливайко написав українською мовою, знаходимо звертання у формі кличного відмінка,який є унікальною рисою української мови: читεлникоу бачный 177.
Наявні також іменники давніх -ŏ- основ у давальному відмінку однини чоловічого роду із закінчення -ови, -еви: Чителникови 1, початкови 90.
Знаходимо дієприслівники минулого часу на -ши, -вши, які є виразною рисою української мови: свѧзанны – ωковавши 14, заградивъ – загородивши 11, зоставивши 17, принѧвши 17, повђрованїи – оувђривши 22, показавши 28, изгнавшε –ωпоустивши 30.
Д.Наливайко загалом уживає іменники у формі родового відмінка множини чоловічого роду ІІ та жіночого ІІІ відмін із флексією -їй: речїй 19, проклѧтїи 28, дорогоцђнны х камεнїй 42, смεртїй притерпђти 43, всђхъ тих людїи 51, болεстїй 35, теперъ наоуживаюсѧ роскошїй того свђта 104 та ін.
Чужими для Дем’яна Наливайка виявляються форми минулого часу – аориста, імперфекта та плюсквамперфекта, які вийшли з ужитку ще в попередній мовний період. Вони наявні лише в церковнослов’янській частині
11
й відсутні в перекладній. “Залишки перфекта трапляються у видозмінених і модифікованих наростках, які додає автор не лише до дієслів, але й до інших частин мови. Водночас, варто зауважити, що освічені автори досить активно до тогочасної писемно-літературної (руської/простої) мови долучали польську складову. У перекладі вона становить значний відсоток” (Лкарство 3, 2017), – слушно зазаначає В.Мойсієнко. Наливайкове усвідомлення зрозумілого перекладу для своїх співвітчизників полягало в тлумаченні церковнослов’янського тексту більшою мірою через українську та меншою через польську мови. Маємо підстави припускати, що освічені люди початку XVII ст. послуговувалися двома мовами –українською та польською.
Автор найбільш яскраво розкриває знання тогочасної української розмовної стихії та тодішньої літературно-писемної української та польської мови при перекладі граматичних форм, сталих зворотів, словосполучень та цілих фрагментів. Перекладаючи активні дієприкметники теперішнього та минулого часу, автор використовує форми із суфіксами -ач/яч-, -уч/юч-:
лεжаψимъ, и падшимъ, и противитисѧ εмоу нε хотѧψимъ – и лежачими, и противитисѧ εмоу нε хотѧчими 11, нε вђрныхъ, и бл҃гооугод ж хъ Бг҃оу – и нε знаючихъ воли бж҃εи 12, ни гнђваюψагосѧ, ни ζавидѧψа – анђ гнђваючогосѧ анђ ζавідѯючого39, прорóкомъ въпїю́щимъ и̑глющимъ – прорка волáючого и мóвѧчого 45, ѡгнь палѧψъ –ѡгонь палаючїй 47 та ін.
Або ж взагалі замінює їх складнопідрядними реченнями:
и нεпрεдпочεтшихъ εго пачε Бг҃а – тых, которыε εго над Бг҃а нε хотѣли почтити 14, нε оубойтеся ѡ оубиваюψихъ тђло, дш҃оу жε нε могоуψихъ оубити.
оубоитε же сѧ пачε могоуψаго и дш҃оу и тђло погоубити въ гεεнѣ – нε бойтεсѧ ѡ тих, которые оубивабтъ тѣло, дш҃ибовѣмъ нε могоутъ оубити. алε бойтεсѧ а звлаψа того, который можε ти дш҃ѯ и тѣло загѯьіти в гεεннѣ 64, ѡ εжε вѧщшε любити просѧщихъ, пачε дающихъ – А бы лѣпшε любити тых‹,›
которыε просѧт, анѣжли‹,› которыε даютъ 167.
Отже, Дем’ян Наливайко не мав на меті, вочевидь, перекласти твір Іоанна Златовустого із церковнослов’янської мови максимально близько до
12
протографа. Його переклад здебільшого вільний, у деяких випадках описові звороти є значно більшими, ніж в оригінальному тексті. Автор проявив себе як майстерний знавець тогочасної української мовної стихії. У перекладній частині ми виявили значні риси сучасної української мови. Результати дослідження закладають перспективи для подальшого вивчення ідіостилю Дем’яна Наливайка.
Список використаних джерел
1. Лѣкарство на ωспалый оумыслъ чоловѣчїй. (2017). Т. 2:
[транcлітер. текст у в комплекті з факсим. вид. " Лѣкарства..." 1607, та наук. дослідж.]. / відп. ред. В. Мойсієнко; упоряд.: Н. Бондар, О. Макарова, С.Радомська. (179 с.). Житомир: Євенок О. О.
2. Лѣкарство на ωспалый оумыслъ чоловѣчїй. (2017). Т.3: [наук.
дослідж. в комплекті з факсим. вид. " Лікарства..." 1607 р. та транслітер. текстом.] / відп. ред. В. Мойсієнко; упоряд.: Н. Бондар, О. Макарова, С.Радомська. (227 с.). Житомир: Євенок О. О.
3. Мойсієнко, В. М. (2006). Фонетична система українських поліських говорів у XVI–XVII ст.(446 с.). Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка.
4. Мойсієнко, В. (2013). Острозький культурний осередок у процесі вироблення українського літературно-писемного стандарту. Волинь- Житомирщина.Вип. 24. (с. 135–141).
13
О. В. Гаєвська, бакалавр кафедри прикладної лінгвістики,
порівняльного мовознавства та перекладу НПУ імені М. П. Драгоманова (науковий керівник –к. філол. н., доц. О. М. Алексєєва)
КОРПУСНИЙ ПІДХІД ДО ВЖИВАННЯ ЗВОРОТНИХ ЗАЙМЕННИКІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
Займенник – одна з найпоширеніших частин мови, а тому посідає важливе місце у вивченні граматики будь-якої мови. Хоча існує величезна кількість праць, присвячених займенникам, їхня роль у сучасній лінгвістиці не є повністю висвітленою, адже деякі мовознавці навіть сперечаються щодо того, чи є займенник окремою частиною мови взагалі. Частота використання займенників у мові та неоднозначність їхнього використання та класифікації зумовлює актуальність даної теми.
Мета роботи полягає у визначенні специфіки вживання зворотних займенників в англійській мові та способів їх відтворення в українській за допомогою методів корпусної лінгвістики.
Існує чимало визначень займенника, сформованих мовознавцями у найвідоміших працях XX-XXI століть. Його досліджували різноманітні вчені та лінгвісти. Найбільший внесок зробили такі вчені, як: О. М. Акмалдінова, Р.Грінбаум, М. Г. Кащук, Л. І. Кузьо тощо. Більшість з них припускаються думки, що займенник – це “самостійна частина мови, яка не називає предмети, ознаки чи обставини, а лише вказує на них”, а тому “категоріальним значенням займенника є не номінація, а дейксис” (Горпинич, 2004). Займенник має абстрактний характер семантики, тому що він не має номінативних відносин та характеризується невизначеним предметним значенням кореня.
Українські займенники різноманітні за формами словотворення і словозміни. Їх можна змінювати за відмінками, хоча кожна окрема група займенників має свої особливості відмінювання. Займенники в англійській мові
14
мають лише два відмінки: Загальний та Родовий. В обох мовах ми розрізняємо прості, складні та складені займенники згідно з їх морфологічною структурою.
У цих мовах немає похідних займенників, оскільки афіксація не використовується для творення займенників взагалі. Окрім того, вони також різняться за наявністю категорій. Наприклад, категорія роду притаманна лише українським займенникам, на відміну від англійських (Quirk, 1985).
Роль зворотних займенників в граматиці англійської мови не є остаточно вивченою. Зазвичай, вони використовуються, коли дія спрямована на того, хто її виконує, а також коли підмет і додаток в реченні є одним і тим же предметом або особою. Зворотні займенники утворюються додаванням закінчення -self в однині і –selves у множині. Українською мовою такі зворотні займенники перекладаються за допомогою зворотних дієслів, які закінчуються на –ся або –сь, означальним займенником сам або зворотнім займенником себе (Акмалдінова, 2016).
Але існують й інші випадки вживання зворотних займенників.
Наприклад, вони інколи можуть використовуватися замість особових займенників після слів as, like, but (for), except (for) тощо, а також у випадках, коли ми виражаємо ввічливе ставлення до мовця, для підсилення підмета або додатка (The house itself is nice, but the garden is small), для підкреслення особи, до якої відноситься інформація, після like, as, than, by (I did this by myself) (Кузьо, 2017).
Українські займенники у реченні можуть виступати у ролі додатка, рідше – обставини (я сам на себе не схожий; навіть не уявляю собі; нічого під собою не бачу). Особливої уваги потребує зворотний займенник себе, адже він має встановлену схему відмінювання: у Давальному відмінку собі, Орудному – собою, Місцевому –(на) собі.
На відміну від української мови, деякі дієслова англійської мови не використовуються зі зворотними займенниками. Наприклад, дієслова, що вказують на дії, які людина зазвичай виконує сама для себе: wash (митися),
15
shave (голитися), dress (одягати), feel (почуватися), bathe (митися/купатися), hurry (спішити), hide (ховатися)тощо (Лобанова, 2019).
У сучасних дослідженнях мови широко використовується корпусний підхід. Це новий перспективний шлях у розвитку лінгвістичних наук, який використовує статистичні методи обробки мовного матеріалу (Демська- Кульчицька, 2003). Корпусна лінгвістика – відносно нова галузь науки. Вона досі перебуває в процесі розвитку, а її вивченням займались такі відомі вчені та лінгвісти XX-XXI століть: Д. Байбер, О. Демська-Кульчицька, М. Копотев, В.Тауберт тощо. Корпусні дослідження зосереджені на аналізі природної мови в умовах реального функціонування та вивчають мову як соціальне явище.
Такий підхід передбачає використання корпусів, створених за допомогою комп’ютерних технологій.
Під лінгвістичним, або мовним, корпусом текстів розуміється великий, представлений у форматі, який читається машиною, уніфікований, структурований, розмічений, філологічно компетентний масив мовних даних, призначений для вирішення конкретних лінгвістичних завдань (Захаров, 2013).
Текстові корпуси є ретельно відібраними та впорядкованими, що дозволяє швидко та продуктивно обробляти необхідну інформацію про реальні мовні явища, їхні елементи та структуру, простежити динаміку процесів змін лексичного складу мови. Дані корпусів масштабно використовуються у різних лінгвістичних науках, наприклад, у лексикографії, стилістиці, педагогіці, вивченні та навчанні іноземних мов тощо (Жуковська, 2013).
Таким чином можна зробити висновок, що використання саме корпусного підходу до вивчення зворотних займенників дає можливість системно відобразити їх вживання та функціонування у природній мові, розглянути комунікативні проблеми стосовно правильного застосування зворотних займенників, отримати дані про їх частоту, а також сформувати нові висновки та зробити внесок до вивчення цього класу займенників. На основі текстових корпусів ми маємо змогу прослідкувати процес вживання зворотних займенників в англійській мові та їх інтерпретацію в українській.
16
Дані, які ми отримали під час дослідження вживання зворотних займенників, закладають підґрунтя для перспектив подальшого вивчення цього класу займенників та вдосконалення вже існуючої інформації про них за допомогою використання сучасних лінгвістичних досліджень, а саме – методів корпусної лінгвістики.
Список використаних джерел
1. Акмалдінова, О. М. (2016) Практична граматика англійської мови: навч. посібник. 5-е вид., стер. (с. 148). К.: НАУ.
2. Горпинич, В. О. (2004). Морфологія української мови (с. 336). К.: ВЦ
“Академія”.
3. Демська–Кульчицька, О. М. (2003). Базові поняття корпусної лінгвістики. №1. (с. 42-47).
4. Захаров, В. П., Богданова, С.Ю. (2013). Корпусная лингвистика:
Учебник для студентов направления «Лингвистика». 2-е изд., перераб. и дополн. (с. 148). СПб.: СПбГУ. РИО. Филологический факультет.
5. Жуковська, В. В. (2013). Вступ до корпусної лінгвістики: навч.
посібник. Житомир: Вид-во ЖДУім.І.Франка.
6. Кузьо, Л. І., Кащук, М. Г. (2017). English Grammar in Practice: навч. посібник. (с. 348). Львів: ЛьвДУВС, 2017.
7. Лобанова, В. В. (2019). Англійський займенник: роль та зміни у сучасній мові. К.
8. Quirk, R., Greenbaum, G., Leech, I., Svartvik, J. (1985). A Comprehensive Grammar of the English Language (p. 1779). L.: Longman.
17
М. В. Гнатенко, магістрантка кафедри романської філології та перекладу, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (науковий керівник –д. філол. н., доц. В. А. Мойсюк)
СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ ТВОРЕННЯ СКЛАДЕНИХ СЛІВ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
Сьогодні словоскладання розуміється головним чином як один із традиційних способів творення лексичних одиниць. Його специфіка полягає в тому, щоб втримати семантичний зв’язок одиниць різних рівнів, поданих через різні способи представлення дійсності. В разі порушення у складених словах чітко фіксованого порядку компонентів, призведе до модифікації цілого змісту, структури та смислового зв’язку між компонентами цього складеного слова. Незважаючи на чисельні праці, присвячені цьому класу слів (І. Арнольд, Ш. Баллі, Н. Гвішіані, А. Доза, З. Левіт, О. Раєвська, М. Степанова, Е.Халіфман, С. Хідекель, І.Цибова та ін.), нез’ясованими залишаються питання осмислення природи складеного слова, визначення його статусу як лексичної одиниці, з’ясування критеріїв його відмежування від словосполучення. Складність розв’язання окреслених проблем з однієї точки зору, а також зацікавлення сучасних науковців оновленням лексичного складу мови шляхом словоскладання визначає актуальністьнашого дослідження.
Метою нашої розвідки є визначення лексико-семантичних типів складених слів французької мови, які характеризують сучасний французький дискурс. Матеріалом дослідження виступають складені слова французької мови (260 одиниць), відібрані з центральних періодичних видань Франції (La Croix, La Montagne, La Provence, La Tribune, Le Figaro, Le Monde, Le Parisien, Les Echos та ін.). Для реалізації поставленої мети нами використані такі методи, як: описовий (для визначення семантичних і формальних характеристик досліджуваних одиниць), структурний (для вивчення внутрішньої організації складених слів), метод комплексного аналізу
18
(для класифікації складених слів ), а також метод суцільної вибірки (для збору фактичного матеріалу).
Традиційно в лінгвістиці поняття “словотвір” витлумачують як “постійний процес творення нових слів у мові, який виражає безперервний розвиток мови” (Беляевская, 2006). Основне завдання словотвору, за словами Ю. Азарха, “полягає у вивченні формальних, семантичних, генетичних та інших закономірностей та особливостей творення нових лексичних одиниць, що виникають у процесі розвитку мови, який є своєрідним барометром суспільного розвитку, чутливо реагує на найменші зміни в науковому, політичному та іншому житті суспільства” (Азарх, 1984). Складені слова – це семантично керовані одиниці. Їхні основні значення можуть бути абсолютно різними, оскільки, об’єднавшись, вони утворюють нове семантичне ціле. Вони утворюються шляхом поєднання двох або більше морфем кореня із використанням відкритого, закритого правопису. Визнання цих закономірностей дозволяє нам визначити семантичну структуру складених слів.
Складене слово є важливим явищем словотвірної та лексичної систем.
Як пише О. Кубрякова, “щоб стати складеним словом, мовне вираження з кількох повнозначних слів або основ повинно являти собою цілісну одиницю номінації, в яку не можуть вклинитися інші повнозначні одиниці і які моделюються для вираження певного словотвірного значення певним формальним способом” (Кубрякова, 1981). Відтак, у лінгвістичних дослідженнях словоскладання постає як один із найпродуктивніших способів словотвору після афіксації.
Нагадаємо, що складене слово утворено за допомогою двох компонентів з різним значенням, які формують нове просте поняття, наприклад: papier- filtre “фільтрувальний папір”, poi-de-soi “тафта”. Однак зазначимо, що ця функція відрізняє складені слова від словосполучень, які виступають як єдині, але не пов’язані поняття.
19
Семантичний критерій, на думку більшості сучасних лінгвістів, є єдино можливим при розподілі складених слів на лексичні категорії. Йдеться про два види композитів залежно від семантичного зв’язку їхніх компонентів (Кобозева, 2000), а саме:
1. Елементи складають нове семантично єдине слово, і його значення охоплює значення кожного елемента однаково, наприклад: vide-poches
“скринька для малих предметів”;
2. Один із компонентів визначений семантично, а другий – лише певною мірою змінює семантику першого компонента задля його уточнення або доповнення, наприклад: chaise-longue “довгий стілець”. Сюди також належать складені слова, утворені за принципом “прийменник + іменник” або
“прислівник + іменник”. У цьому випадку прийменник або прислівник уточнює значення іменника. Різниця між ними та префіксами полягає в тому, що вони зберігають більшу незалежність та специфіку лексичного значення у складених словах, наприклад: arriere-gout “смак”.
Серед простих слів та композитів є слова з конкретними іменними значеннями (наприклад: arrière-bouche “післясмак”) та зі стилістичними значеннями (наприклад: mange-tout “обладнання”). Тому на лексичному та семантичному рівнях складені слова слугують лексичними одиницями того самого типу, що й прості. Різниця, за словами Д.Розенталь і М.Теленкової,
“полягає в ступені виваженості ознаки предмета, характеристика якого закладена в обох компонентах”(Розенталь, Теленкова, 2003).
Однак більшість складених слів мають лише одне значення. Поява нових значень у складених словах говорить про розвиток цієї групи слів. Подібно до простих, складені слова мають синоніми. У синонімічних серіях складені слова мають вузьке значення, висловлюючи конкретні, а не загальноприйняті поняття, наприклад: одиниця immeuble “нерухомість” недостатньо відома, а gratte-ciel “хмарочос” у формі решітки стосуються лише висотних будівель у великих містах. Складені слова можуть мати синоніми у своїх групах.
Однак значення таких іменників не є взаємозамінним.
20
У контексті дослідження семантичного аспекту формування складених слів цікавим постає питання семантичної конверсії, яка може бути обчислена за тими типами спілкування, які відображають асоціації, створені в свідомості людини. Виходячи з цього, можемо визначити такі типи взаємовідношень між елементами складених слів:
1. Відношення підпорядкування викликає два протилежні семантичні процеси, а саме: 1) розширення та 2) скорочення. Зв’язок між елементами складеного слова зазвичай представлено звуженням значення. Таким чином слова є семантично мотивованими одиницями, в яких значення основ є різним, наприклад: une brosse à dent; un hôtel de ville; une pomme de terre. Основні лексичні значення поєднуються, утворюючи нове семантичне ціле, наприклад:
un mont-blanс; un arc-en-ciel; un/une sans-abri.
2. Відношення між метафорами та метоніміями, що викликають зміну значення, наприклад: une édition-pirate; une carte postale; un bateau-mouche.
Однак значення складених слів не завжди походить від предметного значення їх компонентів та типу взаємозв’язку між ними. Відтак, характеристикою одиниці зі складною структурою є те, що між компонентами складеного слова відсутній прямий смисловий зв’язок, що говорить про відсутність такого зв’язку між фактичними об’єктами (представленими компонентами складеного слова). Результатом постає одиниця, де один або два компоненти піддаються переосмисленню, наприклад: le troisième âge; un chef-d’oeuvre; un perce-neige.
Висновки. Детальний аналіз складених слів французької мови доводить, що вони є модифікованими морфологічними формами, що складаються з двох (або більше) кореневих морфем, наділених своєрідною семантикою.
При цьому слід розуміти, що словоскладання – це не лише поява нових слів у лексиці, а й велика економія часу та ментальних зусиль. Тому складене слово не можна розглядати суто як просту суму двох або більше слів. Вони не лише конденсовано іменують об’єкт мовлення, а й відображають ті ментальні
21
процеси, які відбуваються у свідомості мовців під час формування цих складених слів.
Тому перспективою нашого дослідження постає вивчення когнітивних механізмів, задіяних у процесі породження складених слів, а також принципів взаємодії ментальних просторів їхніх компонентів.
Список використаних джерел
1. Азарх, Ю. С. (1984). Словообразование и формообразование существительных в истории русского языка (с. 248).Москва:Наука.
2. Беляевская, Е. Г. (2006). Семантика в трёх парадигмах лингвистическогознания (Критерии выбора метода) (с. 66-83). Москва: РАН ИНИОН.
3. Кобозева, И.М. (2000). Лингвистическая семантика: учебник (с. 352).
Москва: Эдиториал.
4. Кубрякова, Е. С. (1981). Типы языковых значений. Семантика производного слова: монография (с. 200).Москва: Наука.
5. Розенталь, Д. Э., Теленкова, М.А. (2003). Словарь-справочник лингвистических терминов: пособие для учителя (3 изд.) (с. 399). Москва: Просвещение.
A. Hrinenko student of the department of hotel and restaurant business Kyiv National University of Trade and Economics (Supervisor – Associate Professor of Foreign Philology
and Translation KNUTE I. V. Tonkonoh)
NEW TRENDS IN THE FORMATION OF FOREIGN LANGUAGE COMPETENCE OF FUTURE HOSPITALITY SPECIALISTS
The processes of globalization of the modern world significantly affect all spheres of human activity – agricultural, scientific, technical, economic, cultural,
