МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
КРАВЧЕНКО МАРИНА ОЛЕГІВНА
УДК 338.01:[658.1:621]-026.564(043.3)
СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД
ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 08.00.04 — економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук
Київ — 2018
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі менеджменту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Міністерства освіти і науки України.
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор ВОЙТКО Сергій Васильович,
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»,
завідувач кафедри міжнародної економіки Опоненти: доктор економічних наук, професор
КУКОБА Володимир Павлович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,
професор кафедри економіки та підприємництва доктор економічних наук, професор
ЛЕПЕЙКО Тетяна Іванівна,
Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця,
завідувач кафедри менеджменту та бізнесу доктор економічних наук, професор
САРАПІНА Ольга Андріївна, Херсонський національний технічний університет,
завідувач кафедри обліку, аудиту і оподаткування Захист відбудеться 06 грудня 2018 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.002.23 у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за адресою:
03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, корпус 7, аудиторія 41-б.
З дисертацією можна ознайомитись на сайті http://rada.kpi.ua та у Науково- технічній бібліотеці імені І. Г. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за адресою:
03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37.
Автореферат розісланий 02 листопада 2018 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О. В. Зозульов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Функціонування вітчизняних підприємств машинобудівного комплексу відбувається в умовах мінливості та невизначеності, ускладнених геоекономічною трансформацією країни, зміною технологічного укладу виробництва, структурними зрушеннями в промисловості, що актуалізує проблематику формування економічної стійкості підприємств в економічній науці та практиці.
Складний характер системних економічних феноменів, до яких належить економічна стійкість, зумовлює пошук нових теоретичних і методологічних підходів до їх пізнання, заснованих на принципах ієрархічності, міждисциплінарності та конвергентності, притаманних системній економіці, яка стала природним результатом посиленої взаємодії та взаємозалежності економічних систем всіх рівнів. Проте в економічній науці відсутня сформована цілісна теоретико-методологічна парадигма, яка б відповідно до потреб практики забезпечувала системність досліджень. Це є однією з визначальних причин низької ефективності багаторічних спроб удосконалення систем управління вітчизняних промислових підприємств, їх нестійкості та деструктивного характеру розвитку, і виступає базисом переосмислення теоретичних, методологічних та прикладних засад формування економічної стійкості підприємств машинобудування.
Широкий спектр проблем формування економічної стійкості підприємств розглядається в роботах зарубіжних та вітчизняних вчених. Серед зарубіжних авторів доцільно відзначити Р. Адамса, Д. Бесанта, М. Бланка, М. Блоуфілда, М. Вагнера, М. Віссера, Д. Деніера, С. Дженріно, Д. Діопа, А. Зірмая, Д. Карпентера, П. Кенена, Д. Клевиця, Ф. Лівсея, Д. Сібоді, П. Самуельсона, Д. Шпангенберга, Й. Шумпетера та ін.
У вітчизняній економіці ситуація вирізняється нагромадженням локальних невирішених проблем, які негативно впливають на рівень економічної стійкості промислових підприємств, зокрема відсутністю комплексної послідовної національної промислової політики, наявністю значних структурних та інституційних бар'єрів, суттєвим техніко-технологічним відставанням, низькою сприйнятливістю до інновацій та недосконалістю системи корпоративного управління. З огляду на актуальність, проблематика формування стійкості підприємств стала однією з більш досліджуваних серед вітчизняних вчених. До неї у своїх працях звертались О. Ареф’єва, Д. Баюра, В. Василенко, В. Геєць, О. Гончаренко, В. Гросул, С. Єлецьких, В. Іванов, І. Кононова, В. Кукоба, Т. Лепейко, С. Лотоцька, О. Ляшенко, В. Мартиненко, В. Марченко, О. Матушевська, С. Пілецька, О. Сарапіна, Ю. Сімех, В. Худолей, Г. Швиданенко та ін.
Вагомий вплив на формування теоретичних і методологічних засад економічної стійкості та стійкого розвитку підприємств машинобудування мали праці О. Амоші, Б. Андрушківа, С. Войтка, О. Гавриша, А. Гальчинського, В. Герасимчука, А. Забродського, С. Ілляшенка, Г. Козаченко, І. Крейдич, О. Кузьміна, О. Лапко, Л. Мельника, В. Семиноженка, Л. Смоляр, Д. Стеченка, С. Тульчинської, Л. Шульгіної та ін.
Розвитку системної економічної методології сприяли дослідження Р. Акоффа, І. Ансоффа, В. Артюхова, С. Біра, В. Дергачової, І. Дрогобицького, М. Згуровського, Г. Клейнера, Я. Корная, Р. Коуза, О. Лібмана, В. Лившиця, В. Маєвського, Н. Панкратової, В. Покровського, С. Солнцева, Г. Статюхи, Д. Чернавського та ін.
Віддаючи належне ґрунтовному науковому доробку цих вчених, слід зазначити, що цілісного системного уявлення щодо феномену економічної стійкості підприємств з урахуванням базисних принципів системної економіки остаточно не вироблено.
Системна економічна теорія, сформована через інтеграцію економіки з іншими науками, що вивчають складні об’єкти як динамічні системи, стала першою, яка розвивається на засадах принципів системної економіки. Апріорний аналіз теорії свідчить, що вона гармонійно поєднує фундаментальні положення інших базових економічних теорій, забезпечує системність досліджень економічних феноменів через чітку ідентифікацію системоутворювального чинника економічних систем та розвиток відповідного цілісного системно-структурного підходу, а поняття стійкості є одним з визначальних, які утворюють її базові концептуальні положення. Все це актуалізує розроблення концепції формування економічної стійкості підприємств з позицій системно-структурного підходу, який розвивається у контексті її методологічних положень, та їх практичного опрацювання для вирішення наукової проблеми формування стійкості машинобудівних підприємств. Зазначене зумовлює вибір об’єкту та предмету дослідження, визначає мету, завдання та структурно-логічну побудову дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася згідно з планом наукових досліджень факультету менеджменту та маркетингу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» у межах науково-дослідних тем:
«Управління функціонуванням інноваційно орієнтованих підприємств машинобудування»
(номер державної реєстрації 0113U002799), де автором розроблено теоретичні та науково-практичні рекомендації щодо реформування систем управління промислових підприємств у напряму підвищення їх економічної стійкості; «Моделювання динаміки економічних та управлінських процесів на глобальному, регіональному та мікрорівнях» (номер державної реєстрації 0117U003124), де автором запропоновано використання адаптованої моделі системної динаміки для прогнозування рівня структурної збалансованості економічних систем; «Методичне забезпечення сталого економічного зростання України на основі моделювання динаміки макроекономічних показників» (номер державної реєстрації 0115U002525), де автором структуровані ознаки та виділені причини втрати стійкості економічних систем мікро- та макрорівня у контексті їх міжрівневих взаємодій; «Інноваційні засади розвитку промислових підприємств в рамках інтеграції в світовий економічний простір» (номер державної реєстрації 0114U001132), де автором розроблено рекомендації щодо системної імплементації інновацій у структуру промислових підприємств, а також теми, що виконується за кошти державного бюджету, «Розробка он-лайн платформи аналізу і сценарного планування сталого розвитку регіонів України у контексті якості та безпеки життя людей» (номер державної реєстрації 0117U002476), де автором розроблено методичний підхід до діагностування економічної стійкості систем мікро- та мезорівня на основі аналізу рівня їх структурної збалансованості.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування й розроблення теоретичних і методологічних положень формування економічної стійкості підприємств з позицій системно-структурного підходу та прикладних рекомендацій щодо їх реалізації на вітчизняних машинобудівних підприємствах.
Досягнення мети зумовило постановку та вирішення таких завдань:
– досліджено еволюцію наукових поглядів на сутність феномену економічної стійкості, розкрито його системну природу;
– науково обґрунтовано концептуальні засади формування економічної стійкості підприємства в контексті положень системної економічної теорії;
ідентифіковано підприємство як систему та визначено структуру його елементів у контексті методологічних положень системної економічної теорії;
сформовано методологічні положення формування економічної стійкості підприємства з позицій системно-структурного підходу;
структуровано економічне середовище взаємодії підприємства з іншими економічними системами як просторово-часовий континуум;
розроблено методичне забезпечення діагностування економічної стійкості підприємств та їх надсистеми;
визначено економічні умови формування та діагностовано рівень економічної стійкості вітчизняних машинобудівних підприємств;
оцінено рівень стійкості економічної системи країни як надсистеми підприємств та визначено їх внесок у формування збалансованості економіки;
проведено типологізацію структурних конфігурацій економічних систем за рівнем їх економічної стійкості;
обґрунтовано механізм формування економічної стійкості підприємства, що реалізується за умови його структурної збалансованості;
визначено структурні диспропорції машинобудівних підприємств та проаналізовано їх економічні прояви;
здійснено прогнозування стану підсистем машинобудівних підприємств та визначено прогнозний індекс їх економічної стійкості;
розроблено прикладні рекомендації та запропоновано інструментарій формування економічної стійкості машинобудівних підприємств.
Об’єктом дослідження є економічна стійкість підприємства.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і методичних положень формування економічної стійкості підприємств з позицій системно-структурного підходу та прикладних засад їх реалізації на машинобудівних підприємствах.
Методи дослідження. Методологічна основа дисертаційної роботи сформована шляхом застосування методології системного пізнання, загальнонаукових та спеціальних методів, прийомів та принципів, а також системного, структурного і процесного підходів до формування економічної стійкості підприємств у контексті положень системної економічної теорії, яка, у свою чергу, інтегрує доробок неокласичної, інституціональної та еволюційної теорій з науковим підходом загальної теорії систем.
Методичну основу роботи склав комплекс таких загальнонаукових та спеціальних методів: методи історичного, логічного та порівняльного аналізу — у розкритті засад формування наукового забезпечення стійкості економічних систем в класичній, інституціональній, еволюційній та системній теоріях відповідно до тектологічного, кібернетичного, синергетичного, еконофізичного та інших напрямів
(підрозд. 1.1); методи абстрактно-логічного та системного аналізу — у з’ясуванні системної сутності феномену економічної стійкості підприємства (підрозд. 1.2);
системно-структурний метод, методи індукції, дедукції та логічних узагальнень — у проведенні ідентифікації економічних систем (підрозд. 2.2), розробленні концепції формування їх стійкості на основі структурної збалансованості (підрозд. 1.3, 2.3), структуруванні економічного середовища та визначенні системних ознак підприємства (підрозд. 2.4); метод критичного аналізу — у аналізування наявного методичного інструментарію оцінювання системно-структурної збалансованості економічних систем (підрозд. 3.1); методи економіко-статистичного аналізу — у визначенні економічних умов формування стійкості машинобудівних підприємств (підрозд. 4.1); методи економетричного моделювання за технологією Data mining, зокрема: індуктивної статистики та головних компонент — у проведенні оцінювання показників, що визначають рівень економічної стійкості машинобудівних підприємств та соціально-економічної системи країни, аналітичної геометрії та комплексного оцінювання — у визначенні індексів економічної стійкості (підрозд. 3.2, 3.3, 4.2, 4.3);
нечіткої логіки та множинного кореляційного аналізу — у визначенні когерентності оцінок, отриманих за результатами економетричного моделювання, з традиційними показниками економічної стійкості (підрозд. 4.2, 4.3); методи вербального моделювання, багатокритеріального аналізу, аналітичного та емпіричного узагальнення — у проведенні формалізації типів структурної конфігурації економічних систем (підрозд. 4.4), визначенні механізму формування стійкості підприємства на основі збалансованості підсистем (підрозд. 5.1), ідентифікації структурних диспропорцій машинобудівних підприємств та їх економічних проявів (підрозд. 5.2); метод системної динаміки — у прогнозуванні розвитку машинобудівних підприємств (підрозд. 5.3). Для моделювання та проведення обчислень використовувались спеціальні програмно-технічні засоби: MS Excel 2013, Statistica 10.0, MATLAB R2012a, PowerSIM Studio 7.
Інформаційну основу дослідження становили законодавчі та нормативно- правові акти України; офіційні статистичні дані з баз статистичної макроекономічної інформації Державної служби статистики України, Світового банку, Центрального розвідувального управління США, Організації економічного співробітництва і розвитку; результати міжнародних спостережень, рейтингування та індексування, оприлюднені міжнародними інституціями — Європейською бізнес-асоціацією, Всесвітнім економічним форумом, Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй та ін.; дані фінансової та статистичної звітності машинобудівних підприємств, оприлюднені Агентством з розвитку інфраструктури фондового ринку України;
наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, матеріали періодичних видань та ресурси мережі Інтернет.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробленні теоретичних і методологічних положень, які відображають концептуально нове розв’язання наукової проблеми формування економічної стійкості підприємств з позицій системно- структурного підходу, та прикладних засад їх реалізації на підприємствах машинобудування.
Найбільш вагомими результатами, які містять елементи наукової новизни, отримані особисто здобувачем та виносяться на захист, є такі:
уперше:
науково обґрунтовано концептуальні засади формування економічної стійкості підприємства в просторово-часовому континуумі в контексті положень системної економічної теорії. Застосування нової парадигми дослідження уможливило формування цілісного системного бачення феномену економічної стійкості підприємства, яке погоджує і систематизує існуючі наукові підходи до її визначення та узагальнює єдиним механізмом усі варіативні поняття (рівновага, стабільність, стаціонарність, надійність, прогнозованість, збалансованість), атрибутивні інтерпретації (стійкість як стан, як властивість, як процес, як форма прояву) та ракурси розгляду (структурно- просторовий, динамічно-часовий та контекстуальний), використовувані дослідниками для її пояснення;
сформовано методологічні положення формування економічної стійкості підприємства з позицій системно-структурного підходу, які базуються на проведенні ідентифікації підприємства як економічної системи у складі чотирьох підсистем з різною просторово-часовою локалізацією, з’ясуванні його системних ознак та емерджентних характеристик, виявленні властивостей, що забезпечують його стійкість у просторово-часовому континуумі, визначенні структури елементів та детермінації цільових функцій кожної з підсистем. Розроблення положень надало можливість обґрунтувати системно-структурну концепцію формування економічної стійкості підприємства через забезпечення збалансованості його чотирьох підсистем, що ґрунтується на принципах цілісності економічної системи підприємства, подібності внутрішніх та зовнішніх системних типів, детермінізму та конвергентності механізмів формування стійкості економічних систем різних ієрархічних рівнів;
розроблено методичне забезпечення діагностування економічної стійкості підприємств, яке дозволяє, з одного боку, оцінити стійкість підприємства як системи у складі чотирьох підсистем з різною просторово-часовою локалізацією, з іншого — визначити вплив підсистеми вищого порядку, до якої належать підприємства, на формування економічної стійкості надсистеми підприємств, і при цьому забезпечує системну узгодженість отриманих результатів. Методичне забезпечення передбачає економетричне моделювання та оцінювання кожної з підсистем, візуалізацію їх пропорцій в структурі підприємства, визначення рівня виразності властивостей, що забезпечують стійкість, обчислення індексу економічної стійкості підприємства в цілому та верифікацію результатів через визначення когерентності отриманого індексу з показниками, що в економічній науці та практиці традиційно використовуються для аналізу стійкості. Апробація методичного забезпечення для діагностування економічної стійкості ряду підприємств машинобудівного комплексу та їх надсистеми надала можливість підтвердити гіпотезу про зумовленість економічної стійкості підприємства структурною збалансованістю його підсистем з різною просторово-часовою локалізацією;
обґрунтовано механізм формування економічної стійкості підприємства, що базується та підтриманні внутрішньої збалансованості його підсистем та зовнішньої збалансованості підприємства з його системним оточенням у адміністративному та функціональному просторах, за умови досягнення яких забезпечується повнота та циклічність реалізації базових економічних й управлінських функцій,
взаємозамінність елементів підсистем підприємства у короткостроковому періоді та, таким чином, підтримується нормальна функціональність підприємства.
Обґрунтування механізму створило передумови для проведення систематизації структурних диспропорцій машинобудівних підприємств, ідентифікації їх економічних проявів та розроблення прикладних рекомендацій щодо усунення;
виявлено системний характер структурних диспропорцій машинобудівних підприємств, що обумовили специфіку формування їх економічної стійкості в період 2005—2016 рр. Аналіз економічних проявів структурних диспропорцій та впливу на реалізацію системних властивостей, що забезпечують стійкість, надав можливість формально виділити ознаки двох визначальних резонансних деструктивних явищ, які характеризували розвиток підприємств: перше обумовлене невідповідністю результатів запроваджуваних інноваційно-інвестиційних проектів потребам розширеного відтворення потенціалу підприємств, друге, що має переважно вторинний характер щодо першого — невідповідністю кількості задіяних людських ресурсів їх якості;
удосконалено:
методологічне підґрунтя дослідження феномену економічної стійкості підприємства на засадах системності, ієрархічності та конвергентності через розвиток в контексті положень системної економічної теорії таких методичних підходів:
до структурування функціональних елементів промислового підприємства за критерієм просторово-часової локалізації на підсистеми, кожна з яких має вплив певного характеру на формування стійкості, що створило передумови для визначення механізму формування економічної стійкості підприємства;
до структурування економічного середовища взаємодії підприємств та інших економічних систем, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на його розгляді у вимірах простору та часу та забезпечує компліментарність ознак економічних систем, ідентифікованих в ній;
до прогнозування структурних пропорцій підсистем підприємств через побудову моделей системної динаміки, який, на відміну від існуючих, адаптовано для моделювання підсистем з різною просторово-часовою локалізацією, що надало можливість визначити прогнозний індекс економічної стійкості підприємств з урахуванням взаємозв’язків між їх підсистемами;
методичний підхід до оцінювання фінансової стійкості підприємств, що, на відміну від існуючих, передбачає обчислення комплексного показника фінансової стійкості на основі застосування методу нечіткої логіки, який повною мірою забезпечує можливість врахування латентних особливостей, діапазону прийнятних значень та переважної динаміки кожного з фінансових коефіцієнтів, використовуваних при аналізуванні стійкості; застосування підходу надало змогу оцінити зв'язок комплексного показника фінансової стійкості з індексом економічної стійкості підприємств, що є необхідним для перевірки гіпотези про зумовленість економічної стійкості підприємства структурною збалансованістю його підсистем;
методичні засади розвитку підприємств на основі концепції інновацій, орієнтованих на стійкість, які уточнено в контексті методологічних положень системної економічної теорії з урахуванням закономірностей функціонування вітчизняних машинобудівних підприємств та визначених потреб формування їх економічної стійкості.
дістало подальший розвиток:
понятійно-категоріальний апарат економічної науки у частині трактування в змістовному полі системної економічної теорії таких понять:
«економічна стійкість», яке розглядається як стійкість всієї економічної системи досліджуваного економічного об’єкта, визначається через відповідність просторово- часових параметрів параметрам економічного середовища та забезпечується збалансованістю чотирьох підсистем з різною просторово-часовою локалізацією у її структурі;
«економічна рівновага», «економічна стабільність», «економічна стаціонарність»,
«економічна надійність» та «економічна прогнозованість», які пов’язуються між собою та разом забезпечують системне бачення феномену економічної стійкості, при цьому рівновага відображає збереження властивостей та параметрів стану економічної системи у просторі, стабільність — збереження властивостей та параметрів стану системи у часі;
стаціонарність — незмінність в просторі та часі певних формально-організаційних ознак та процесів, що в ній відбуваються; надійність — наявність у системи компенсаторного механізму; прогнозованість — можливість передбачення поведінки системи в просторово-часовому континуумі, що надало можливість уточнити специфічний частковий характер понять при визначенні економічної стійкості системи;
«економічний простір» та «економічний час», що, на відміну від існуючих, визначаються як взаємопов’язані компоненти єдиного просторово-часового континууму функціонування економічних систем, при цьому перший відображає сприйняття середовища функціонування систем та множини структурних взаємозв’язків, що в ній формуються, другий — сприйняття послідовності та впорядкованості станів функціонування систем;
«просторова стійкість економічних систем» та «часова стійкість економічних систем», що, на відміну від існуючих, визначаються як невід’ємні взаємопов’язані складові комплексного поняття стійкості економічної системи та вводяться для визначення механізму її формування, з них перше відображає відповідність організаційно-функціональної структури системи структурі систем, з якими вона взаємодіє, друге — відповідність економічної динаміки системи їх динаміці;
теоретико-методологічні положення системної економічної теорії у частині:
розподілу базових економічних функцій за підсистемами підприємства через закріплення функції обміну — за підсистемами середовищного та процесного типів, функції розподілу — за підсистемами процесного та проектного типів, що надало можливість забезпечити природну циклічність їх реалізації на підприємстві;
розподілу економічних систем мікро- та макрорівня за типами через віднесення підприємства як системи мікрорівня до типу проектних систем, держави як системи макрорівня до типу середовищних систем, населення як системи макрорівня до типу суб’єктно-об’єктних систем, що надало можливість усунути виявлені логіко- структурні суперечності базових положень теорії;
формального визначення типів структурних конфігурацій економічних систем, що надало можливість уточнити їх набір та провести його типологізацію за рівнем економічної стійкості;
емпіричної верифікації положень, проведеної на рівні підприємств та їх надсистеми, що надало можливість визнати достовірність та частково уточнити теоретико-методологічні положення системної економічної теорії, підтвердити доцільність їх застосування в якості методологічної парадигми дослідження, а також розкрило широкий спектр можливостей подальшого наукового використання;
теоретико-методологічні положення концепції сталого розвитку шляхом формального доведення неможливості досягнення економічної стійкості у трикомпонентній метаекономічній системі, що розглядається в межах концепції, через відсутність в її структурі рушійної складової — конкретизованої до рівня певних заходів та інструментів, просторово та часово локалізованої компоненти проектного типу.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації теоретичні та методологічні положення формування економічної стійкості підприємств надали можливість розробити комплекс методичних засад та прикладних пропозицій, які було використано Комітетом Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва — положення, що розкривають системно-структурну специфіку міжрівневих взаємодій в економіці та висвітлюють роль підприємств як каталізаторів економічного розвитку країни (довідка про впровадження № 04-30/14-224/118640 від 05.06.2018 р.); Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики — положення, що розкривають вплив структурної збалансованості підсистем соціально-економічної системи країни на рівень її економічної стійкості (довідка про впровадження № 04-16/15-312 від 04.06.2018 р.); Департаментом промисловості та розвитку підприємництва Київської міської державної адміністрації
— методичні підходи щодо діагностування економічної стійкості промислових підприємств (акт впровадження № 052-3844 від 29.05.2018 р.); Українським союзом промисловців і підприємців — рекомендації щодо поетапного досягнення структурної збалансованості промислових підприємств (довідка про впровадження № 02-4-257 від 25.05.2018 р.); Київською міською асоціацією промисловості, будівництва, транспорту та зв’язку «Київ» — пропозиції щодо забезпечення відповідності інноваційно-інвестиційних проектів підприємств потребам розширеного відтворення їх потенціалу (довідка про впровадження № 2004-01 від 20.04.2018 р.); Світовим центром даних з геоінформатики та сталого розвитку — пропозиції щодо моделювання структури соціально- економічних систем та діагностування їх економічної стійкості (довідка про впровадження № Р0403/18 від 16.04.2018 р.); упроваджено у практику діяльності машинобудівних підприємств державного та приватного секторів економіки України, зокрема, ПрАТ «Елміз» —рекомендації щодо формального визначення внутрішніх структурних диспропорцій підприємства, їх економічних проявів та впливу на рівень економічної стійкості (акт №932 від 23.10.2017 р.); ПАТ «Науково-виробниче об'єднання
«Київський завод автоматики» — рекомендації щодо застосування інструментарію інновацій, орієнтованих на стійкість, для оптимізації підходів до управління інноваційною діяльністю підприємства (довідка №1103 від 06.11.2017 р.);
ПАТ «Київський радіозавод» — рекомендації щодо налагодження горизонтальної інтеграції підприємства та методичні підходи до визначення показника його фінансової стійкості (довідка №700/587 від 27.11.2017 р.); ПАТ «Київський завод «Радар» — методичні підходи до оцінювання та прогнозування рівня економічної стійкості підприємства (довідка №1404 від 26.12.2017 р.); ПАТ «Завод «Маяк» — рекомендації щодо визначення пріоритетних напрямів стратегії технологічного оновлення товариства та пропозиції щодо організації його взаємодії з інноваційними структурами (довідка №900/85 від 19.01.2018 р.); а також застосовано в навчальному процесі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» під час викладання навчальних дисциплін «Інноваційний менеджмент», «Менеджмент стартап проектів», «Організаційне проектування»,
«Організація інноваційної діяльності» (акт впровадження від 17.04.2018 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійних досліджень здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, які виносяться на захист, отримано особисто та викладено у наукових публікаціях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті положення та ідеї, які належать здобувачеві. Особистий внесок у наукових працях у співавторстві зазначено у списку опублікованих праць. Робота не містить матеріалів кандидатської дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідались і обговорювались на науково-методичних семінарах й засіданнях кафедри менеджменту, засіданнях Вченої ради факультету менеджменту та маркетингу протягом 2014—2018 років.
Найважливіші теоретико-методологічні положення та результати наукової роботи доповідались та обговорювались на міжнародних, всеукраїнських наукових, науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науковій інтернет-конференції
«Реформування економічної системи країни в умовах фінансової нестабільності»
(м. Тернопіль, 2014 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми модернізації економіки та фінансової системи України» (м. Черкаси, 2014 р.), V—ІХ Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Сучасні підходи до управління підприємством», (м. Київ, 2014—2018 рр.), 1-й Міжнародній науково- практичній конференції «Глобальний економічний простір: детермінанти розвитку»
(м. Миколаїв, 2016 р.), 18-й Міжнародній науково-практичній конференції «Экономика, экология и общество России в 21-м столетии» (Російська Федерація, м. Санкт- Петербург, 2016 р.), 1-й Міжнародній науковій конференції «Dilemmas of scientific research in various fields of science: natural sciences, science and technology, economic and social sciences, humanistic sciences» (Польща,м. Краків, 2016 р.), ХLVI Міжнародній науково-практичній конференції «Зміни в соціально-економічному розвитку країни»
(м. Чернівці, 2016 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення стійкого економічного розвитку країни: можливості та перспективи» (м. Львів, 2016 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Можливості та перспективи забезпечення сталого розвитку економіки України» (м. Ужгород, 2016 р.), X науково- практичній конференції «Моделювання та прогнозування економічних процесів» (м.
Київ, 2016 р.), Міжнародній науковій конференції «The development of International Competitiveness: State, Region, Enterprise» (Португалія, м. Лісабон, 2016 р.), Міжнародній науковій конференції «World scientific expanse» (Великобританія, м. Ковентрі, 2017 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 48 наукових праць, зокрема 1 одноосібна монографія; 28 статей у наукових фахових виданнях (з них 11 статей у фахових виданнях України, 17 статей у наукових виданнях іноземних держав та у виданнях України, включених до міжнародних наукометричних баз); 15 тез у матеріалах науково-практичних конференцій; 4 публікації в інших наукових виданнях.
8 праць із загальної кількості викладено англійською мовою.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 425 сторінок. Текст містить 59 таблиць (з яких 18 займають 23 повні сторінки) і 62 рисунки (з яких 7 займають 7 повних сторінок). Список використаних джерел налічує 675 найменувань та викладений на 65 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 490 сторінок, 12 додатків розміщені окремим томом на 210 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі — «Теоретичні основи формування економічної стійкості підприємств» — висвітлено процес становлення та еволюції наукових поглядів на формування економічної стійкості, визначено сутність феномену економічної стійкості підприємства та актуалізовано проблематику його дослідження у контексті методології системної економічної теорії через застосування системно-структурного підходу.
Похідний характер поняття економічної стійкості, яке сформувалось внаслідок поширення системного підходу з галузей науки, що вивчають природні та технічні об’єкти як складні системи, на економічні об’єкти, дещо розмиває його зміст. Авторське уточнення цього поняття як стійкості всієї економічної системи досліджуваного економічного об’єкта узагальнює і одночасно конкретизує його змістовне навантаження як такого, що застосовується відносно об’єкта в цілому, не передбачаючи докладання до певної специфічної сфери або напряму його життєдіяльності, акцентуючи увагу на збереженні всіх визначальних параметрів функціонування.
Дослідження еволюції наукових поглядів на економічну стійкість надало можливість з’ясувати, що, виступаючи об'єктом досліджень багатьох наукових шкіл та альтернативних наукових напрямів, стійкість в економічній науці мала принципово різні форми концептуалізації, жодна з яких наразі не надала змоги сформувати системне уявлення про сутність феномену. Були виявлені ознаки штучного спрощення системної природи економічної стійкості та контекстуальної фрагментарності її розгляду, що виникли через наявні методологічні обмеження базових економічних теорій, і відобразились на сучасній дослідницькій методології.
Теоретичний аналіз та синтез положень системної економічної теорії (СЕТ) засвідчив можливість нівелювання нею методологічних обмежень інших теорій. Маючи міждисциплінарний характер та інтегруючи доробок неокласичної, інституційної та еволюційної економічних теорій з науковим підходом загальної теорії систем, теорія володіє низкою суттєвих методологічних переваг щодо дослідження економічних систем, контекст та розширений ендогенно-екзогенний ракурс, що дозволили сформувати цілісне системне бачення феномену економічної стійкості в її змістовному полі. Таке бачення надало можливість погодити та узагальнити єдиним механізмом в просторово- часовому континуумі всі варіативні поняття (рівновага, стабільність, стаціонарність, надійність, прогнозованість, збалансованість), атрибутивні інтерпретації (стійкість як стан, як властивість, як процес, як форма прояву) та ракурси розгляду (структурно- просторовий, динамічно-часовий та контекстуальний), використовувані дослідниками для пояснення економічної стійкості (рис. 1). За результатами аналізу зроблено висновок про перспективність застосування СЕТ в якості методологічної парадигми дослідження економічної стійкості підприємств.
Подальше узагальнення наукового доробку сучасних дослідників проблематики економічної стійкості надало змогу провести категоризацію сформованого термінологічного апарату та обґрунтувати, що терміни, застосовувані для визначення положення та динаміки економічних систем у зовнішньому середовищі, можуть бути використаними в якості варіативних характеристик їх стійкості в змістовному полі системної економічної теорії. Економічна рівновага фактично відображає збереження властивостей та параметрів стану системи у просторі, стабільність — збереження властивостей та параметрів стану системи у часі; стаціонарність — незмінність в просторі та часі певних формально-
організаційних ознак та процесів, що в ній відбуваються; надійність — наявність у системи компенсаторного механізму; прогнозованість — можливості передбачення поведінки стійкої системи в просторово-часовому континуумі. Визначальною характеристикою економічної стійкості визнано збалансованість, що відображає внутрішню та зовнішню узгодженість системи в просторово-часовому континуумі.
Системні елементи концепції стійкості
Складова економічного континууму стійкості
Простір Час
Вихідна умова формування Збалансованість
Механізм формування Надійність
ЕС як процес
Процес формування Стаціонарність
Результат формування
Рівновага Стабільність
як станЕС Стійкість як властивістьЕС
Наслідок наявності ЕС як форма
відображення Прогнозованість
Ракурс розгляду Структурно-просторовий ракурс Динамічно-часовий ракурс Контекстуальний ракурс
Рисунок 1 — Системне бачення феномену економічної стійкості з позицій системно-структурного підходу в змістовному полі системної економічної теорії
Примітка: ЕС — економічна стійкість;
— терміни, використовувані для пояснення економічної стійкості;
— підходи до атрибутивної інтерпретації економічної стійкості системи;
— ракурси розгляду економічної системи при визначенні її стійкості
Проведений при систематизації наукових підходів до дослідження економічної стійкості критичний аналіз досвіду розбиття її поняття на види дозволяє узагальнити критеріальні ознаки, за якими воно проводиться (ними є характер, природа та спосіб впливу дестабілізуючих чинників; підсистеми підприємства, що є компонентами стійкості та (або) зазнають дестабілізуючого впливу; механізм реагування системи або підсистем на вплив; стан, якого вони набувають після його завершення), проте не дозволяє вважати таке розбиття повноцінною класифікацією, оскільки при його проведенні порушуються основні принципи класифікації (чистоти, повноти охоплення, достатності підстав, безперервності). Зроблено висновок, що представлені підходи до розбиття на види по суті являють собою розподіл, який є обов’язковою передумовою повноцінної наукової класифікації, проте не може з нею ототожнюватись.
