А. О. Яременко ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
ТА ПРИПИНЕННЯ ПАНІКИ ПІД ЧАС МАСОВИХ ЗАХОДІВ
Характерною ознакою життя українського суспільства є висо- кий рівень соціальної активності громадян, свідченням чого є ве- лика кількість масових заходів.
Під час проведення заходів, що пов’язані з масовим скупчен- ням громадян, завжди існує висока імовірність виникнення пані- чного натовпу, який характеризується надзвичайною суспільною небезпекою, особливо під час проведення масового заходу у за- критому приміщенні чи споруді.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної практики діяльності правоо- хоронних органів свідчить, що правоохоронці багатьох країн не мають достатніх знань та навичок для попередження та припи- нення розвитку суспільно небезпечних, масовидних процесів, осо- бливо панічних, під час проведення масових заходів.
Так, у листопаді 1998 р. у м. Червонограді Львівської області під час тисняви, що виникла після закінчення кіносеансу в кіно- театрі «Україна», загинуло четверо і поранено 20 чоловік. 30 трав- ня 1999 р. у м. Мінську біля станції метро «Неміга» у панічному натовпі із глядачів концерту, які намагались врятуватися від рап- тової зливи, в переході на станцію загинуло 54 особи і було поні- вечено більше 300 [4]. 31 серпня 2005 р., Ірак. На мосту через річ- ку Тигр у Багдаді під час релігійної ходи виникла паніка, спрово- кована плітками про наявність у натовпі терористів-смертників.
Загинуло більше 1030 осіб, 322 особи отримали поранення. Випа- дки виникнення паніки під час масових спортивних заходів на спортивних спорудах у СРСР налічують десятки епізодів та сотні людських жертв [7, с. 42]. Найбільш трагічною в цьому плані є па- ніка і давка, що виникли на стадіоні «Лужники» в 1982 р. після матчу між «Спартаком» і голландським «Хаарлемом», внаслідок якої загинуло більше 300 осіб, багатьох травмовано. В усіх наве- дених прикладах на місці подій були присутні співробітники мілі- ції або поліції, але вплинути на панічні процеси, тим більше ске- рувати їх у позитивне русло, вони не змогли. Однією з головних причин такого результату є відсутність спеціальних знань і вмінь щодо управління натовпом та нейтралізації панічних настроїв.
Проблеми охорони громадського порядку під час масових заходів, постійно привертають увагу науковців та практиків- адміністративістів. Важливе місце в їх розробці займають дослі- дження О. М. Алояна, В. Т. Болотнікова, Б. М. Ємельянова, В. І. Егліта, М. В. Караханова, В. М. Кравцова, В. Є. Помаскіна.
Проте в цих працях не враховуються закономірності впливу ма- совидної поведінки учасників масових заходів на стан громадсь-
кого порядку. Дослідження проблем масовидних явищ здійсню- ється в межах юридичної психології. Але сьогодні можна говорити лише про окремі, самостійні напрями вивчення психологічних закономірностей прояву тих або інших форм масовидної поведінки, без їх комплексного впровадження в правоохоронну діяльність. Ці напрями відображені в роботах вітчизняних науко- вців: щодо визначення психологічних феноменів і різновидів на- товпу – Г. П. Предвічний, С. К. Рощін, В. В. Князев, А. П. Дер- беньов; щодо аналізу причин і динаміки його формування й роз- витку – В. І. Грачов, Л. І. Казміренко, А. В. Серьогін; щодо харак- теристики механізмів впливу на учасників неорганізованого ма- совидного скупчення – Б. Ф. Поршнєв, Б. Д. Паригін, Г. М. Андреєва, Г. С. Полозов, В. М. Куликов та інші.
У практичній діяльності органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів давно встановлений взаємозв’язок між виникненням масовидних форм поведінки серед учасників масо- вих заходів і масовими порушеннями громадського порядку. Од- нак, як відмічено вище, в науковій та навчальній літературі цим взаємозв’язкам поки що не приділяється належної уваги. Виходя- чи з викладеного, спробуємо дослідити явища паніки в їх взає- мозв’язку із охороною громадського порядку під час прове- дення масових заходів.
Перш за все, з’ясуємо вихідне положення нашого дослідження – поняття паніки та причини й умови її виникнення.
В науковій літературі паніка розуміється як стан сильного сум’яття, розгубленості та жаху, що глибоко охоплює людину або групу людей в разі виникнення справжньої або уявної небезпеки [1, с. 179], або як реакція масового жаху, що виникає раптово як результат справжньої (зазвичай перебільшеної) або уявної небез- пеки [5, с. 147–148]. Вона здебільшого виникає у великому скуп- ченні людей [9, с. 24].
Характеризуючи явище паніки та умови її виникнення, деякі автори виділяють такі особливості психічного стану та поведінки людей, як нездатність до раціональних дій [12, с. 15], імпульсив- ний характер цих дій [11, с. 293], намагання залишити небезпеч- ну зону [9, с. 316], а також негативні наслідки поведінки людей, охоплених жахом (агресивність та некерованість). Найбільш небе- зпечною ознакою панічного стану є імпульсивність поведінки, ко- ли дії людини визначаються еволюційними інстинктами, пов’язаними із фізичним самозбереженням. Особа, що перебуває в такому стані, ігнорує будь які правові норми, і свою поведінку визначає не свідомістю, а інстинктом.
Паніка, як загальний емоційний стан, зазвичай починається з поведінки однієї чи кількох осіб і закінчується аналогічною пове- дінкою контактної спільності внаслідок взаємного психічного впливу в умовах масового спілкування [10, с. 107]. Така взаємодія
дістала назву циркулярної реакції, тобто це передача емоційного стану на психофізіологічному рівні контакту між організмами.
Цей вплив по-різному проявляється в неоднакових спільностях.
Так, згуртований колектив із числа правоохоронців або військо- вих в умовах небезпеки майже не піддається емоції паніки, оскі- льки внутрішньо до цього готовий, в той же час, випадкова спіль- ність осіб, що є учасниками масового заходу, максимально підда- ється впливу панічних настроїв. Зазвичай паніка є найбільш не- безпечною, коли вона охоплює велику спільність людей, тобто ви- никає панічний натовп. Під натовпом тут розуміється скупчення людей, що не об'єднані спільними цілями і єдиною організаційно- рольовою структурою, але пов'язані між собою загальним центром уваги й емоційним станом [7, с. 21].
Паніка не виникає на рівному місці, її породжують певні при- чини та сприятливі умови. Розкриваючи причини та умови вини- кнення паніки, необхідно з’ясувати зміст цих понять. Під причи- нами слід розуміти фактори, які безпосередньо викликають пані- чні реакції. За відсутності, навіть за самих сприятливих умов, ре- акція паніки не виникне. Причиною паніки можуть бути явища, які створюють реальну або уявну небезпеку для осіб, що перебу- вають в місці їх дії. До них відносять: пожежі, блискавки, грозу, стихійні лиха, аварії, терористичні акти тощо.
Під умовами виникнення паніки слід розуміти комплекс фак- торів, які самостійно не викликають таких реакцій, але максима- льно сприяють їх виникненню. Їх значення полягає в тому, що во- ни є підсилюючим фактором. За своїм змістом умови поділяються на такі групи:
1. Соціальні умови – напруженість (збудженість) у суспільстві, що викликана політичними, економічними чи природними подія- ми, що відбулися або на які очікують (війна, економічна криза, землетрус, неврожай тощо);
2. Фізіологічні умови, пов’язані із самопочуттям осіб, які складають імовірну панічну масу (сильна втома, голод, спрага, тривале безсоння, алкогольне чи наркотичне сп’яніння тощо);
3. Зовнішні умови, пов’язані з особливостями рельєфу місце- вості або конструкції будівель чи споруд, де проходять масові за- ходи (крутий схил, вузькі проходи, зачинений запасний вихід, до- вгі сходи тощо).
4. Загально психологічні умови – емоційні стани неочікува- ності, подиву, переполоху, що раптово виникають у осіб, викли- кані дефіцитом інформації про можливу небезпеку та способи за- побігання їй.
5. Соціально-психологічні та ідеологічні умови – це відсут- ність у осіб, що зібралися в певному місці, чіткої та визначеної цілі, лідерів, які мають загальну довіру, низький рівень згуртованості.
Дослідники масової паніки одностайно підкреслюють перева- жне значення саме цієї умови порівняно з іншими. Ми погоджує- мося з такою думкою, оскільки так, як саме відсутність згуртова- ності в поведінці групи призводить до виникнення хаотичності руху у випадку виникнення певної загрози і, як наслідок, тисняві в місці виходу з небезпечної зони.
Таким чином, ми з’ясували обставини, що призводить до ви- никнення панічних реакцій. Але для того, щоб паніка почала охо- плювати маси людей, потрібно, щоб цьому процесу ніхто або ніщо не перешкоджало, оскільки при достатньо активному впливі ззо- вні панічна реакція може бути погашена, або перетворена на ін- шу. Це може відбутися завдяки ефекту «зависання», суть якого полягає в тому, що одразу після шокуючого стимулу люди перебу- вають у стані переосмислення того, що відбулося. При цьому через з дефіцитом часу та інформації вони готові слідувати першій реа- кції. Саме в цей момент особи, що володіють ситуацією, можуть взяти на себе управління натовпом і скерувати його поведінку в необхідному напрямку.
У зв’язку із тим, що під час проведення заходів, що пов’язані з масовим скупченням людей, саме на правоохоронні органи пок- ладається обов’язок перешкоджати та не допускати виникнення надзвичайних подій, вони повинні постійно володіти ситуацією.
Неналежне виконання цих обов’язків зазвичай може призвести до вказаних вище подій. Тож, на основі аналізу результатів практич- ної діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення нале- жного громадського порядку та безпеки під час проведення масо- вих заходів, розглянемо найбільш типові некомпетентні дії цих органів і, перш за все, міліції, в умовах розвитку суспільно небез- печних, масовидних процесів та причини, що їх породжують [6, с. 28–33], [3; 4].
Враховуючи, що некомпетентні дії співробітників органів вну- трішніх справ по запобіганню паніці під час масових заходів ма- ють повторювальний характер, їх причини є доцільним розгляда- ти за певною класифікацією з розподілом на групи [2, с. 10–11].
До них відносять:
1. Причини, що породжені низьким рівнем аналітичної діяльності: нерозвиненість науково обґрунтованого прогнозу- вання розвитку політичних, економічних, криміногенних процесів у країні, вичікувальна політика представників органів влади при ускладненні оперативної обстановки.
2. Причини організаційного характеру: прорахунки та недо- ліки на попередньому етапі діяльності з організації охорони гро- мадського порядку під час проведення громадсько-політичних, спортивних, видовищних та інших масових заходів.
3. Причини інформаційного характеру: відсутність достові- рної та повної інформації про місце проведення масового заходу, час, кількість учасників, особливості їх складу тощо.
4. Причини кваліфікаційного характеру: недостатній обсяг знань про закономірності формування, можливості трансформа- ції, соціально небезпечні ефекти прояву кожного різновиду на- товпу; особливості поведінки учасників скупчення; психологічні та тактичні умови ефективності заходів регулюючого впливу на поведінку присутніх у натовпі.
5. Причини управлінського характеру: недостатній рівень сформованості у керівників органів внутрішніх справ уміння сприймати та аналізувати ключові характеристики певної ситуа- ції, приймати узгоджені рішення в умовах дефіциту часу, встано- влювати психологічний контакт із групами людей, здійснювати адекватну рольову поведінку.
6. Причини кадрового характеру: невідповідність індивідуа- льно-психологічних особливостей працівників міліції вимогам си- туації через недосконалий професійний відбір, низьку професійну підготовку. Проаналізувавши найбільш типові некомпетентні або помилкові дії співробітників правоохоронних органів в ситуа- ціях формування та розвитку суспільно-небезпечних, масовидних процесів, ми вважаємо, що їх головною причиною є недостатній рівень професійної підготовки та відсутність системних знань та умінь. Ми не погоджуємось із думкою І. Ю. Воробйової, про те, що основою помилок є психологічна неготовність правоохоронців до дій за таких умов [2, с. 12]. Якщо керівництво заподіяними сила- ми є вмілим і компетентним, психологічний стан окремого право- охоронця є важливим, але не вирішальним.
Підтвердженням нашої позиції є зміст заходів, що здійснюють- ся правоохоронними органами з метою запобігання виникненню паніки серед учасників масових заходів. Залежно від змісту та ча- су, вони поділяються на три групи:
1. Заходи загальної профілактики:
– забезпечення вчасного отримання достовірної інформації про становище на обслуговуваній території;
– регулярне вивчення громадської думки з актуальних питань;
– постійне співробітництво із засобами масової інформації для надання населенню об’єктивних відомостей про події в регіоні, недопущення розповсюдження пліток;
– забезпечення високого рівня професійної підготовки праців- ників органів внутрішніх справ до дій в екстремальних умовах.
2. Заходи підготовчого характеру:
– забезпечення взаємодії з організаторами масового заходу з метою завчасного отримання інформації щодо його програми, ві- дповідального вибору місця та часу проведення;
– визначення кількості учасників заходу та маршрутів їх руху, розрахунок сил та засобів, що необхідно залучити;
– з’ясування можливостей обмеження доступу сторонніх осіб до місця проведення заходу;
– підготовка та встановлення засобів спостереження за поведін- кою учасників із метою негайного реагування на надзвичайні події;
– планування можливих шляхів та засобів евакуації людей;
– під час проведення заходів у приміщенні або споруді – пере- вірка основних та запасних виходів.
3. Заходи нейтралізації та припинення:
– усунення причини (джерела небезпеки, об’єкта загальної ува- ги) формування панічного натовпу і, як наслідок, скупчення чи тисняви;
– забезпечення негайної реакції на конфлікти, що можуть спровокувати масові виступи та зіткнення;
– обмеження кількості учасників масового заходу;
– безпосереднє звернення до присутніх у натовпі;
– структуризація натовпу із розбивкою його на окремі групи, що не контактують;
– використання засобів переорієнтації та розподілу уваги учас- ників (трансляція гучної музики спеціально підібраного ритму);
– відкрите спостереження та фіксування дій присутніх з метою усунення ефекту анонімності та стадності;
– нейтралізація активності панікуючого «ядра» натовпу шляхом вилучення панікерів;
– демонстрація впевненості та компетентності в разі виник- нення надзвичайних ситуацій;
– безпосередній фізичний та психічний вплив на учасників масового заходу з метою формування напрямків руху людських потоків;
– розсіювання панічного натовпу з метою запобігання тисняв і.
Розкриті заходи застосовують, як правило, при організованій охороні громадського порядку під час масових заходів. В той же час, співробітник міліції може бути присутнім на вказаних захо- дах як глядач або учасник і, в разі виникнення критичної ситуа- ції, повинен уміти організувати протидію розповсюдженню пані- ки. Це є неможливим за відсутності знань про закономірності стихійної масовидної поведінки, якими повинен володіти кожен правоохоронець.
Підсумовуючи, дослідження можна стверджувати, що з ме- тою попередження та припинення паніки під час масових заходів необхідно:
1. У навчальних закладах системи МВС провести комплексні наукові дослідження на тему «Закономірності стихійної масовид- ної поведінка та їх вплив на громадський порядок».
2. Розробити та впровадити у навчальний процес навчальних закладів системи МВС спеціальний курс «Стихійна масовидна по- ведінка та громадський порядок (організаційно-правові та соціа- льно психологічні фактори)».
3. Для керівників міліції громадської безпеки створити курси підвищення кваліфікації за напрямком «Організація охорони гро- мадського порядку під час проведення масових заходів». Прово- дити систематичні тренінги, на яких розглядати порядок органі- зації охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, що вже відбулися, на зразок командно-штабних навчань у збройних силах.
4. При розробці плану організації охорони громадського по- рядку під час проведення масових заходів обов’язково планувати заходи із попередження паніки серед учасників та глядачів.
5. В плані організації охорони громадського порядку під час проведення масових заходів передбачити обов’язкове створення
«антипанічної» команди, яку комплектувати найбільш професійно підготовленими співробітниками.
6. Розробити та прийняти на озброєння МВС спеціальні техні- чні засоби, призначені для гасіння «панічної» реакції натовпу (во- дометні машини, мобільні ретранслятори великої потужності, спеціальні хімічні речовини тощо).
Список літератури: 1. Барабанщиков А. В., Глоточкин А. Д., Феденко Н. Ф., Ше- ляг В. В. Паника и пути ее преодоления // Психология воинского коллектива. М., 1967.
2. Воробйова І. Ю. Психологічне забезпечення діяльності працівників ОВС в умовах вияву соціально небезпечної поведінки натовпу.: Автореф. ... канд. юрид. наук. К., 1999. 3. До- повідна записка щодо групових порушень громадського порядку та масових безпорядків що відбулися на території держави протягом 1991–2001 рр. МВС України. К., 2001. 4. Ін- тернет ресурси http:// nemiga99.narod.ru 5. Йолов Г. Критичните ситуации и массовита психика. София, 1973. 6. Майдымов А. Ф., Мелехин А. В. Некоторые проблемы примене- ния сил и средств в экстремальных условиях // Сборник МВД СССР № 2/38 М., 1991.
7. Назаретян А. П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. Лекции по социальной и политической психологии. М., 2003. 8. Прангишвили А. С. Исследования по психологии установки. Тбилиси, 1967. 9. Ройтман М. Я. Особенности вынужденного движения людей.
В кн.: Пожарная профилактика в строительном деле. М., 1975. 10. Серегин А. В. Внекол- лективное поведение и общественный порядок (организационно-правовые и социально- психологические факторы). М., 1980. 11. Шерковин Ю. А. Паника как социально- психологический феномен // Основы социальной психологии. М., 1975. 12. Wanner Oskar.
Panik iht Wesen und ihre Bekamfung. Ciwilschuz (Schweiz), 1969, 16, № 2. 1969. Вып. 7.
Надійшла до редколегії 17.01.08 Д. О. Гармаш ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗНАК ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ У СКЛАДІ ПОРУШЕНЬ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ
Актуальність запропонованої теми дослідження зумовлюється значними надлишками металобрухту в нашій країні та великою
