• No results found

Антикризове управління розвитком: глобалізація чи регіоналізація?

N/A
N/A
Protected

Academic year: 2022

Share "Антикризове управління розвитком: глобалізація чи регіоналізація?"

Copied!
5
0
0

Повний текст

(1)

Национальным интересам Украины соответствует постепен- ное создание условий, необходимых для успешного взаимодейс- твия с мировым сообществом, и «открытие» национального хо- зяйства по мере роста конкурентоспособности товара и услуг.

Такое понимание экономического сотрудничества и предполага- ет владение экономическими инструментами реализации откры- той экономики.

Литература

1. Агапова И.И. История экономической мысли / И.И. Агапова. — М.: Эксмо, 2002. — 206 с.

2. Ломакин В.К. Мировая экономика / В.К. Ломакин. — М.:НИТИ- ДАННА, 2007. — 672 с.

3. Тарасевич Л.С. Макроэкономика. Учебник / Л.С. Тарасевича.

[изд. 2-е]. — СПб.: СПбГУЭФ, 1997. —719 с.

4. Киреев А. П. Международная экономика. Учебник Т. 2 / А.П. Ки- реев. — М. : Международные отношения, 2001. — 488 с.

Домбровський Ю. М., аспірант,

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ:

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЧИ РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ?

Чи завершився кризовий етап розвитку світової економіки?

Питання залишається відкритим. А отже, завдання щодо розроб- ки підходів та інструментів управління, здатних забезпечити до- сягання країною і регіонами цілей сталого розвитку в умовах глобалізації, є актуальним як у теоретичному, так і в науково- практичному сенсі.

Сучасне розуміння терміну «розвиток» включає не лише еволю- ційну динаміку агрегованих соціально-економічних показників, але й підвищення ефективності економіки, якісно-структурні зрушення.

З іншого боку, коли йдеться про «регіональний розвиток» (далі — РР), слід звернути увагу на такі ознаки процесу, як генезис, масш- таб, динаміка, управління, що є визначальними при вивченні чин- ників довгострокового розвитку (табл. 1) [3, c. 436—437].

(2)

Таблиця 1

ТИПОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Ознака Тип

Природа

(генезис) еволюційний

(природний, са- моорганізований)

регульований (штучний, керо- ваний)

системний (координований, синергетичний) Масштаб транс-(між-, мета-

) регіональний регіональний локальний (субрегі-

ональний, територі- альний,місцевий) Динаміка:

— швидкість — стабільність — якість (спря- мованість)

випереджаючий інтегральний інтенсивний

сталий дискретний екстенсивний

сповільнений спорадичний зворотний (регрес) Система

управління централізована (ієрархічна, «зго- ри-униз»)

децентралізована (гетерархічна,

«знизу-вгору»)

змішана (комбінована) Чинники

(джерела) впливу

зовнішні

(глобальні, між- народні, націона- льні, галузеві то- що)

внутрішні

(регіональні, те- риторіальні, міс- цеві)

комплексні

*Складено автором за [2; 3; 7.]

Однією із системних перешкод на шляху економічних реформ в Україні є розрив між макро- та мікроекономічним регулюван- ням, і саме тому роль проміжного (мезоекономічного) рівня управління, а отже і регіонів зростає. [1, c. 209] Мезоекономічний підхід враховує комплексний характер РР, самостійність, коор- динацію і кооперацію економічних суб’єктів, децентралізацію та загальний поступально-еволюційний характер розвитку (табл. 1).

Це дає можливість переглянути не лише вплив «зовнішніх» (зок- рема, глобального) або «внутрішніх» факторів, але й урахувати роль власне регіональних чинників РР.

Серед детермінант РР, що визначальним чином впливають на ВРП, дохід на д/н, вартість людського капіталу, чи не най- важливішим є «глобалізація», зростання кількості та поглиб- лення системи зв’язків між світовою та регіональними еконо- міками. Глобалізація змінила характер їхнього розвитку:

міжнародна торгівля, рух капіталу, технологій, інформації ста- ли провідними факторами, що впливають на конкурентоздат-

(3)

ність регіонів. З цих позицій сучасні фінанси, комунікації та логістика нівелюють регіональні відмінності, роблячи світ «ті- снішим», здається, розвиток може відбуватися незалежно від регіональних чинників. Логічним наслідком подібних процесів має стати економічна конвергенція країн і регіонів, залучених до світової економіки.

Проте, на практиці глобалізація, навпаки, підвищує роль і зна- чення регіональних процесів як чинників РР. Не зважаючи на по- ступове зближення показників національних економік, диспро- порції між регіонами збільшуються — як у розвинених країнах (США, ЄС), так і в країнах, що розвиваються (Бразилія, Індія, КНР). Зростання диференціації пояснюється тим, що технології, капітал, робоча сила «із-зовні» концентруються у місцях, де про- сторова близькість забезпечує максимальну економічну ефектив- ність взаємодії цих чинників [7, с. 164].

Отже, лідерами РР стають регіони, що створюють для еконо- мічних суб’єктів додаткові конкурентні переваги. Тобто, в умо- вах глобалізації стимулом РР є не стільки наявність на місцевому рівні відповідних ресурсів, скільки здатність відповідної терито- рії прийняти, розмістити і ефективно використати залучені зов- нішні ресурси [4]. Емпіричні дані вказують на те, що найбільш сталі темпи розвитку протягом 1950-х — 2000-х років були влас- тиві регіонам, що спиралися на зовнішні ресурси, провадили по- літику «відкритих дверей» щодо інвестицій і зовнішніх ринків [4]. З іншого боку, далеко не усі регіони, відкриті для глобаліза- ції, досягли успіху, тобто відкритість ы концентрація є необхід- ними, але не достатніми умовами сталого РР.

Не менш важливими чинниками РР є сприятливі інституційне та організаційне середовище. Оптимальні, з позицій РР, інститу- ційні механізми мають локальну природу, оскільки здатність фо- рмулювати і досягати цілей розвитку тісно пов’язане із якістю та ефективністю системи управління РР. Зокрема, регіони із надто централізованим (ієрархічним) управлінням часто демонструють депресивні тенденції, у той час як території із більш гнучким управлінням — стале зростання. Для країн, що розвиваються, ін- ституційні чинники набувають більшої ваги, про що свідчать ви- переджаючі темпи РР урбанізованих приморських регіонів КНР та Індії порівняно із внутрішніми провінціями (штатами) [8, с. 56;

5, с. 430—431]. Схожі процеси мають місце й у країнах Центра- льної та Східної Європи (далі — ЦСЄ), де після вступу до ЄС ра- йони, наближені до «старих» країн-членів, розвиваються швидше за інших [6].

(4)

Важливим моментом успішності РР у країнах ЦСЄ стала полі- тика децентралізації у сфері розвитку, в поєднанні з стимулю- ванням регіонів до більш активної участі у міжрегіональній ы глобальній кооперації. Дієвість подібної комбінації пояснюється зміною стратегії органів управління, які мають на меті не лише використання, але й збільшення конкурентних переваг регіону.

При цьому ініціативи РР «знизу» спираються на більш глибокі й точні оцінки, більш гнучкий підхід до реалізації ресурсного та ін- ституційного потенціалів території [7, с. 349—350].

Взаємозв’язок між децентралізацією і зростанням ефективнос- ті РР не є однозначним. Аргументи на користь делегування пов- новажень регіонам, це: 1) врахування відмінностей між регіона- льними і національними цілями розвитку забезпечує ефектив- ніший розподіл ресурсів; 2) зростання міжрегіональної конкуре- нції стимулює ефективніше використання ресурсів; 3) зростає прозорість і підзвітність ухвалення (виконання) рішень. Проте децентралізація несе й додаткові ризики, зокрема: 1) невідповід- ність між повноваженнями і ресурсами може зробити регіон за- лежним, замість централізованих міжбюджетних трансфертів, від інших зовнішніх джерел фінансування (приватні інвестиції, по- зички, гранти); 2) щодо окремих видів ресурсів централізований розподіл може бути ефективнішим унаслідок ефекту масштабу;

3) конкуренція між регіонами може призводити до збільшення економічної та соціальної диференціації, а отже, протирічити ці- лям національної і міжнародної політики сталого розвитку [7, с.

407—408].

Таким чином, децентралізація підвищує ефективність РР лише у випадку, коли регіон уже володіє необхідним, з точки зору ін- теграції до глобальної економіки потенціалом: просторово- географічним, ресурсним, людським та інституційним. Децент- ралізація системи управління підвищує гнучкість економіки регі- ону, її стійкість, чутливість до змін, створюючи тим самим пере- думови для успішного досягання цілей сталого довгострокового розвитку.

Література

1. Варналій З. С. Регіони України: проблеми та пріоритети соціаль- но-економічного розвитку: Монографія / За ред. З. С. Варналія. — К.:

Знання України, 2005. — 498 с.

2. Єльчанінов Д. Б. Системологія державного, регіонального та міс- цевого розвитку / Актуальні проблеми державного управління: зб. наук.

пр. — Х.: В-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2013. — С. 184—194.

(5)

3. Фоміна М. В. Сучасний економічний розвиток: проблеми та пер- спективи / М. В. Фоміна, В. В. Приходько // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. — 2012. — № 1. — Т.1. — С.

435—445.

4. McCann P. Globalisation: Countries, cities and multinationals / Р.

McCann, Z. J. Acs // Jena Economics Research Papers №42 [Електронний

ресурс]. — Режим доступу:

http://cstp.gmu.edu/files/pdfs/GMU_GW/mccann_acs.pdf

5. Milanovic B. Half a world: Regional inequality in five great federations/ В. Milanovic // Journal of the Asia Pacific Economy. — 2005.

— №10. — Р. 408—445.

6. Monastiriotis V. Regional growth dynamics in Central and Eastern Europe / V. Monastiriotis // London School of Economics and Political Science Discussion Paper №33 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://www.lse.ac.uk/europeanInstitute/LEQS/LEQSPaper33.pdf

7. Pike A. Handbook of Local and Regional Development / А. Pike, А.

Rodríguez-Pose, J. Tomaney. — L.: Routledge, 2010. — 642 p.

8. Zhang X. How does globalization affect regional inequality within a developing country? Evidence from China / X. Zhang, К. Zhang // Journal of Development Studies. — 2003. — №39. — Р. 47—67.

Ємельяненко Л. М., д.е.н., доцент,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ЗБАЛАНСУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

Сучасний розвиток земної цивілізації характеризується ра- дикальною трансформацією суспільства, до основних ознак якої необхідно віднести: технологічну та інформаційну рево- люцію, перехід до економіки знань, збурення глобалізації та нерівномірності розвитку країн, руйнування ієрархічних та ствердження мережевих структур, гомогенізацію та гетерогені- зацію, самоідентифікацію людини, макрофінансову нестабіль-

Посилання

СУПУТНІ ДОКУМЕНТИ

У реалізації контрольної функції: організація моніторингу стану і тенденцій розвитку бізнесу, представленого різними

Антикризове управління — система управління, що спрямована насамперед на раннє виявлення протиріч підприємства із зовнішнім середови- щем

Глобалізаційні процеси останніх десятиліть, що проявлялися у суттєвому нарощенні інтеграційних поступів як у межах суб’єктів господарювання, регіональних

Господарська діяльність франчайзингової туристичної мережі відбувається шляхом здійснення франчайзингових операцій, під якими слід розуміти заходи

Головною метою участі України в діяльності регіональних міждержавних об’єднань є створення сприятливих умов для розвитку національної економіки

294 КК України робимо висновок, що суміжними складами є дії, спрямовані на насильни- цьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення

впливають на макроекономічну нестабільність за період 2010–2018 рр. Одним із найголовніших завдань сучасної фінансової системи України є

Дослідженнями проведеними протягом 2018 – 2020 рр., основними факторами, що впливають на формування врожаю гороху, були метеорологічні умови, що