АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО ТА ПОЛІЦЕЇСТИКА
УДК 343.9:[343.37+343.55](477)”1933” DOI: https://doi.org/10.32631/pb.2019.1.03
ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ ГРЕЧЕНКО,
доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, Харківський національний університет внутрішніх справ;
https://orcid.org/0000-0002-6046-0178, e-mail: [email protected];
ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ РОССІХІН,
доктор юридичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, Харківський національний університет радіоелектроніки;
член редколегії журналу «Право і безпека»;
https://orcid.org/0000-0003-3423-8896, e-mail: [email protected]
ДЕЯКІ ОСНОВНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УСРР У 1933 Р.
Розглянуто основні напрями діяльності міліції щодо паспортизації населення та роль міліції у здійсненні хлібозаготівель 1933 р. в Україні, що призвели до голоду. Проаналі- зовано причини паспортизації, заходи щодо її проведення, завдання міліції в її здійс- ненні та перші результати. Висвітлено також деякі аспекти участі міліції у вилученні зе- рна й інших продуктів у селян, убезпечення самих працівників органів внутрішніх справ від голоду та випадків розслідування людоїдства під час Голодомору.
Ключові слова: Україна, 1933 рік, НКВС, міліція, паспортна система, Голодомор.
Оригінальна стаття Постановка проблеми
В історії України радянської доби є багато трагічних сторінок, але серед них виділяються за масштабом людських втрат, які істотно вплинули на генофонд української нації, 1933, 1937 та 1941 роки. 1933 рік – першій у цьому трагічному переліку, він безпосередньо стосу- ється Голодомору та геноциду українського народу і, незважаючи на велику кількість пуб- лікацій про ці події, деякі їх аспекти залиша- ються недостатньо вивченими. Йдеться, в пе- ршу чергу, про діяльність у ці роки міліції УСРР.
Стан дослідження проблеми
Певні аспекти цієї проблеми досліджува- лися в дисертаціях О. Ю. Тарасова [1] та Ю. М. Кириченко [2], проте там аналізуються лише заходи щодо впровадження паспортної системи в СРСР, до того ж лише на загально- союзному матеріалі. Про діяльність міліції УСРР у цьому напрямі, а також про її роль у хлібозаготівлях 1933 р. публікації відсутні.
Мета і завдання дослідження
Виходячи з вищевказаного, автори поста- вили собі за мету дослідити основні аспекти
діяльності міліції у 1933 р. Ця мета конкрети- зується у таких завданнях:
‒ висвітлити роботу міліції щодо впро- вадження паспортизації в Україні;
‒ розкрити певні сторони її діяльності під час хлібозаготівель 1933 р.
Наукова новизна дослідження
Уперше висвітлено роль міліції у здійс- ненні хлібозаготівель 1933 р. в Україні. Допо- внено матеріали щодо реалізації паспортиза- ції в республіці через призму завдань і діяльності міліції в цьому напрямі.
Виклад основного матеріалу
У кінці 1932 р. було вирішено докорінним чином змінити систему реєстрації та контро- лю за населенням у містах СРСР. Уперше раз це питання обговорювалося на засіданні Полі- тбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1932 р. У таєм- ному протоколі засідання цього вищого ком- партійного органу воно було позначене досить виразно: «Про паспортну систему і розванта- ження міст від зайвих елементів». Політбюро ухвалило: «У планах розвантаження Москви та Ленінграда й інших великих міських центрів
СРСР від зайвих, не пов’язаних із виробницт- вом і роботою установ, а також від куркульсь- ких, кримінальних та інших антисуспільних елементів, що ховаються в містах, визнати необхідним: запровадити єдину паспортну систему по СРСР з відміною всіх інших видів посвідчень, виданих тією або іншою організа- цією, що надавали до цих пір право на пропис- ку в місті. Організувати, в першу чергу в Москві та Ленінграді, апарат обліку й реєстрації насе- лення та регулювання в’їзду й виїзду» [3, с. 104].
Для розробки конкретних заходів законо- давчого й організаційно-практичного характе- ру була створена комісія Політбюро ЦК ВКП(б) з паспортної системи та розвантаження міст від зайвих елементів під головуванням засту- пника голови ОДПУ В. А. Балицького. 25 лис- топада 1932 р. вона повинна була доповісти Політбюро про результати роботи. 23 листо- пада В. А. Балицький направив Й. В. Сталіну доповідну записку, де давався стислий огляд діючої системи посвідчень особи, яким згідно з декретом від 20 червня 1923 р., доповнени декретом від 18 липня 1927 р., міг бути будь- який документ, аж до довідок, виданих домо- управлінням. Постановою ВЦВК і Раднаркому СРСР від 1 листопада 1930 р. право видачі пос- відчень особи було надано сільрадам, скасова- но обов’язкову публікацію про втрату докуме- нтів. Цей закон фактично анулював попередню документацію населення в СРСР. Комісія Бали- цького розробила три проекти постанов ЦВК і РНК СРСР «Про введення єдиної паспортної системи в містах Союзу РСР», «Про систему обліку і реєстрації населення Союзу РСР», ін- струкцію РНК «Про облік і реєстрацію насе- лення (прописку), регулювання в’їзду й виїзду в мм. Москві, Ленінграді та Харкові» [4].
Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про встанов- лення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов’язкової прописки паспортів» була ухвалена 27 грудня 1932 р. одночасно з Поло- женням про паспорти (другий документ, роз- роблений комісією Балицького). Постановою пропонувалося запровадити єдину паспортну систему з обов’язковою пропискою упродовж 1933 р. в Москві, Ленінграді, Харкові, Києві, Одесі, Мінську, Ростові-на-Дону та Владивос- тоці. РНК СРСР доручалося розробити терміни введення паспортної системи в усіх інших міс- цевостях СРСР1. У Положенні про паспорти,
1 Об установлении единой паспортной систе- мы по Союзу ССР и обязательной прописки паспор- тов : постановление ЦИК и СНК СССР от 28.04.1933
ухваленому ЦВК і РНК СРСР, указувалося, що
«всі громадяни Союзу РСР у віці від 16 років, що постійно мешкають у містах, робітничих сели- щах, які працюють на транспорті, в радгоспах і на новобудовах, зобов’язані мати паспорти»2.
Конкретний час для впровадження пас- портизації був обраний зовсім не випадково. В Україні закінчилася колективізація й почався голодомор. Результатом цих процесів стала масова втеча із села селян, які намагалися ви- жити та врятуватися від голоду. Більшість цих біженців опинилася в містах. Тут також про- довжували жити й ті, кого радянська влада вважала своїми прихованими та явними воро- гами: приватні торговці, «позбавленці», тобто люди, позбавлені виборчих прав, священно- служителі, колишні царські офіцери та чино- вники. До того ж у містах у кінці 1920-х років накопичилася значна кількість кримінально- го елементу, що призвело до зростання зло- чинності. Ні кримінальним злочинцям, ні ко- лишнім куркулям, позбавленцям або просто
«колишнім людям» видача паспортів не пе- редбачалася. А якщо не було паспорта – то не було й прописки, а без неї людина не мала права проживати в місті.
Головному управлінню робітничо-селянсь- кої міліції при ОДПУ СРСР доручалося в деся- тиденний строк подати в Раднарком інструк- цію про «проведення постанови» [5].
Органи міліції УСРР ще до публікації вка- заних постанов уряду, з отриманням директи- вних указівок ГУМ ОДПУ про запровадження паспортизації й обов’язкову прописку паспор- тів розпочали свою діяльність у цьому напря- мі. Головне Управління робітничо-селянської (РС) міліції УСРР з 25 грудня 1932 р. розпочало попереднє опрацювання організаційних захо- дів з проведення цієї роботи. Вона мала здійс- нюватися по м. Харкову та приміській терито- рії з 1 січня по 1 квітня 1933 р., а у м. Києві й Одесі – з 1 березня по 1 квітня 1933 р. і мала закінчиться впродовж трьох місяців. У зве- денні начальника РС міліції УСРР «Про хід ро- біт по паспортизації в Україні» від 11 січня 1933 р. відзначалося: «Зараз основна увага Головного Управління РС міліції зосереджена на проведенні паспортизації в м. Харкові, при- міській смузі і 50-кілометровій зоні. Всього
№ 861. Собрание законов и распоряжений Рабоче- крестьянского правительства СССР (СЗ СССР).
1932. Отд. 1. № 84. Ст. 516.
2 Положение о паспортах. СЗ СССР. 1932. № 84.
Ст. 517.
організовано паспортних пунктів – 48, з яких 22 пункти на заводах, 21 пункт при міськвід- діленнях міліції приміської смуги і намічена організація 40 пунктів при Румах (райуправ- ліннях міліції. – Авт.) в 50-кілометровій зоні з охопленням Золочівського, Липецького, Старо- Салтавского, Чугуївського, Зяшеського, Ново- Волошського, Валківського і Богодухівського районів. Для комплектування вказаних пунктів і бригад залучені 113 осіб старшого і вищого начскладу Головного і обласних управлінь міліції, в основному партійців:
50 осіб курсантів Київської школи старшого начскладу ім. Балицького. У результаті перевірки списків і документів робітників ви- явлені 567 осіб соціально чужого і криміналь- ного елементу, а саме: 40 осіб розшукуваних за різні кримінальні злочини, з яких 15 осіб підлягають негайному арешту, близько 200 колишніх злодіїв і грабіжників, інші мають приводи в міліцію для встановлення особи, судимості» і т. д. [6].
На засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) 23 кві- тня 1933 р. був затверджений проект поста- нови «Про видачу громадянам СРСР паспортів на території СРСР», який був опублікований як постанова РНК від 28 квітня 1933 р. Поста- нова закріплювала поділ населення СРСР на дві категорії – тих, хто отримував паспорти, і тих, хто не мав на це права. Постанова від 28 квітня розширила список міст, у яких за- проваджувалися паспорти. Тепер він містив, окрім Москви, Ленінграда й Харкова, також Київ, Одесу, Мінськ, Ростов-на-Дону, Сталін- град, Сталінськ, Баку, Горький, Сормово, Маг- нітогорськ, Челябінськ, Грозний, Севастополь, Перм, Дніпропетровськ, Свердловськ, Влади- восток, Хабаровськ, Нікольськ-Усурійський, Спаськ, Благовєщенськ, Анжеро-Судженськ, Прокопьєвськ і Ленінськ1.
Головною ознакою нової паспортної системи було те, що паспорти видавалися лише тим жителям міст, робітничих селищ, радгоспів та новобудов, які досягли 16-річного віку. Абсолютна більшість меш- канців сіл не мала можливості одержати цей документ, і тому люди ставали наче при- кріпленими до місця свого проживання. У тих випадках, коли особи, що мешкали в сільсь- ких місцевостях, вибували на тривале або постійне проживання в місцевості, де було запроваджено паспортну систему, вони отри-
1 О выдаче гражданам Союза ССР паспортов на территории Союза ССР : постановление СНК СССР от 28.04.1933 № 861. Известия ЦИК СССР и ВЦИК.
1933. 29 апр.
мували паспорти в районних або міських уп- равліннях робітничо-селянської міліції за мі- сцем свого колишнього проживання строком на 1 рік.
Виїзд із села без дозволу карався штра- фом у розмірі до 100 рублів. Якщо це відбува- лося повторно, наставала кримінальна відпо- відальність згідно зі ст. 81-1 Кримінального кодексу УСРР з позбавленням волі на строк до 3 років. Запроваджувалася й обов’язкова про- писка паспортів «не пізніше 24-х годин після прибуття на нове місце проживання». Пропи- ска наново виданих паспортів і тимчасових посвідчень здійснювалася в порядку, визна- ченому Головним управлінням робітничо- селянської міліції при ОДПУ. Усім, хто виїж- джав з населеного пункту назавжди або на строк більше 2 місяців, слід негайно було й виписуватися. Особам, яким відмовляли у ви- дачі паспорта, міліцією давався припис про виїзд у 10-денний строк, а тим, хто приїхав, і їм було відмовлено в прописці, – припис про виїзд у добовий строк.
В обласних управліннях робітничо-селянсь- кої міліції організовувалися паспортні відділи, а в її міських і районних управліннях і відді- леннях – паспортні столи. У населених пунк- тах з населенням понад 10 тис. осіб, де вводи- лася паспортна система, організовувалися при відповідних управліннях робітничо-селянсь- кої міліції адресні бюро (столи). Структура та порядок роботи паспортних відділів і столів, а також адресних бюро (столів) визначалися Головним управлінням робітничо-селянської міліції при ОДПУ.
У цілому така реформа була вигідною для органів безпеки та міліції, оскільки істотно покращувала систему всесоюзного розшуку осіб, зокрема злочинців, через мережу паспор- тних столів.
«Неблагонадійні» громадяни отримували особливу систему шифрів у паспорті (дволі- терну серію та числовий номер). Букви серії утворювали особливий шифр, який знали працівники паспортних столів і відділів кад- рів підприємств. У такий спосіб можна було отримати інформацію не лише про те, що власник документа перебував у місцях поз- бавлення волі, а й про причину його ув’яз- нення (політична, господарська, кримінальна статті) [7].
4 липня 1933 р. ВУЦВК і РНК УСРР ухва- лили постанову «Про зміни й доповнення за- конодавства УСРР у зв’язку з запровадженням паспортної системи». У ній передбачалося, що за підробку або передачу для використання підроблених паспортних бланків у вигляді
промислу винних осіб притягати до криміна- льної відповідальності як за підробку держав- них цінних паперів за ст. 56-22 Кримінального кодексу УСРР, застосовуючи до них вищу міру соціального захисту (розстріл) з конфіскацією майна, допускаючи в разі пом’якшувальних обставин, зниження міри соціального захисту до позбавлення волі на термін не нижче двох років із конфіскацією всього або частини майна1.
Про обставини, що виникли у зв’язку з ре- алізацією паспортної реформи у Дніпропет- ровській області, говорить доповідна записка секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У на той момент уже голові ДПУ УСРР В. А. Ба- лицькому: «У зв’язку з початком уведення па- спортної системи в найбільших містах Союзу значно посилився приплив в промислові цен- три області (Дніпропетровськ, Кривий Ріг, За- поріжжя, Каменське) різного роду злочинного, антигромадського, паразитичного елементу. У цих містах за останній час значно посилився:
бандитизм, грабежі, крадіжки і ін. види зло- чинності, боротьба з якими утруднюється, в силу переповнення усіх місць ув’язнення. Усі арештні приміщення і будинки ув’язнення області переповнені надзвичайно. Тільки у одних арештних приміщеннях міліції містить- ся, вже засуджених на різні терміни, більше 10-ти тисяч осіб» [8; 9, с. 92].
Відповідальність за втілення в життя пас- портної системи та за стан паспортної роботи несли начальники міських і районних управ- лінь міліції. Вони організовували цю роботу й керували нею через паспортні апарати (відді- ли, столи) органів міліції. На великих підпри- ємствах діяли паспортні пункти, були розроб- лені й тиражувалися бланки необхідних документів тощо [2, с. 13].
Під час кампанії, як це тоді часто було, траплялися численні помилки та перегини.
Так, Політбюро ЦК ВКП(б) указало керівницт- ву міліції, що людям похилого віку, діти яких отримали паспорти, їх теж слід видавати, на- віть незважаючи на приналежність до рево- люції до багатих і правлячих класів, а для під- тримки антирелігійної роботи дозволили паспортизувати колишніх священнослужите- лів, що добровільно відмовилися від сану.
Результатом першого року паспортизації стало виселення з режимних міст у позасудо-
1 Про зміну і доповнення законодавства УСРР в зв’язку з введенням паспортної системи : постано- ва ВУЦВК і РНК УСРР. Збірник законів та розпо- ряджень Робітничо-селянського уряду України (ЗЗ УСРР). 1933. № 33. Арт. 427.
вому порядку 43 000 осіб. Із міст, де проводи- лася паспортизація (за неповними даними), вислано в табори, трудові селища й етапом на батьківщину 203 000 осіб. Усього ж, разом із прикордонною смугою, 497 000, доброві- льно виїхало з цих міст близько 450 000 осіб [1, с. 22].
У трьох найбільших містах країни, включ- но з тодішньою столицею України Харковом, після паспортизації не лише покращилася кримінальна обстановка, але і стало менше їдців, і постачання паспортизованого насе- лення хай і не надто істотно, але покращало.
Практичне проведення паспортизації на- селення СРСР виявило несприятливу демо- графічну ситуацію в країні, наявність великої кількості декласованих осіб, що не мали пос- тійної роботи або скоїли злочини. Виявлення цього мало позитивне значення для стабіліза- ції демографічної ситуації. Водночас паспор- тизація супроводжувалася порушенням прав і свобод громадян [2, с. 9].
Проведення паспортизації виявило істот- ні розбіжності даних про чисельність насе- лення багатьох великих міст (і навіть місцево- стей), що малися до запровадження паспортів, і реальною картиною після видачі паспортів і їх прописки. Це стало ще одним доказом того, наскільки недосконалим був облік населення в попередній період. Частка осіб, яким було відмовлено у видачі паспортів, досягала 3,5–
5 % від загальної кількості тих, що отримали паспорти [1, с. 21].
Запровадження паспортної системи, без- сумнівно, позитивно позначилося на органі- зації протидії злочинності (була зжита порочна практика періоду дії легітимаційної системи, коли до кримінальної відповідальності могли притягуватися громадяни, особа яких не була встановлена), забезпеченні державної безпеки (паспортизація сприяла виявленню агентури іноземних розвідок), зміцненні обороноздат- ності (був налагоджений облік призовників, і не випадково військово-облікові столи споча- тку були організовані при органах міліції). По- зитивну роль відіграла паспортизація і з точ- ки зору посилення захисту прав радянських людей, передусім дітей. Водночас вона супро- воджувалася численними репресіями судово- го й позасудового характеру. Запровадження паспортних обмежень, по суті справи, означа- ло небачену за масштабами висилку (заборо- ну проживання в певних місцевостях і пока- рання за порушення заборони). У результаті прилеглі до паспортизованих територій зони стали місцями концентрації мас раніше суди- мих що призвело до істотного зростання рівня
злочинності в непаспортизованих регіонах країни й наклало відбиток на весь подальший перебіг їх соціокультурного розвитку [1, с. 23].
Слід відзначити, що органи міліції, будучи складовою частиною ДПУ, брали активну участь у хлібозаготівельній кампанії 1932–1933 рр., яка призвела до голодомору. Ця діяльність мала негативний та репресивний характер.
В одному з документів тих часів відзнача- ється, що органи ДПУ та міліції за період з 1 грудня 1932 р. по 25 січня 1933 р. знайшли 14 956 ям, 621 «чорну комору» і 1359 інших тайників, із яких вилучено 1 718 500 пудів зе- рнохліба. У цю кількість увійшов хліб, знайде- ний в «озадках» (прихований колективно), а також виявлений у перекупників. Тобто зерно, виявлене під час обшуків, які супроводжува- лися конфіскацією всього незернового продо- вольства, становило зовсім мізерну частку в усьому обсязі заготівель [10].
Ще один документ на цю ж тематику з мі- сцевої відомої газети «Міліціонер Кременчуч- чини» за 11 листопада 1933 р. Тут повідомля- ється, що під час хлібозаготівлі 1932–1933 рр.
міліцією у Кременчуцькому районі відібрано 18 784 кг зернових культур і 40,94 кг корне- плодів. Відкрито 45 ям з хлібом. Навесні відіб- рано у спекулянтів і шкідників металу: бабіту – 253,62 кг, олова – 2,2 кг, свинцю – 81,1 кг, міді – 1369,15 кг, алюмінію – 2500 кг, бронзи – 200 кг, цинку – 65 кг, дроту – 105,5 кг. В боротьбі зі спекуляцією складено 460 протоколів. Крім штрафів, накладено покарання у вигляді 2883 днів примусової праці, відібрано велику кіль- кість борошна та різних продуктів. За пору- шення постанов міськради накладено штра- фів 16 421 руб. Вилучено 1724 осіб криміналь- но-злочинного елементу [1].
Проте щодо своїх співробітників їх керів- ництво діяло інакше. З метою убезпечити працівників ДПУ та міліції від «продовольчих труднощів» у квітні 1933 р. голова ДПУ УСРР В. А. Балицький написав Генеральному секре- тареві ЦК КП(б)У С. В. Косіору доповідну запи- ску, в якій повідомляв, що «з метою створення власної продовольчої бази для поліпшення побутових умов працівників ГПУ і міліції при обласних відділах … існують допоміжні госпо- дарства», а потім звернувся з проханням нада- ти їм насіннєву допомогу. С. В. Косіор такий дозвіл дав [12, с. 203].
Співробітники міліції займалися також розслідуванням справ, пов’язаних із канібалі- змом. Так було, наприклад, у селі Єременкове Шапарської сільради Новопсковського району тоді Донецької області, куди для розслідуван- ня виїжджали начальник міліції району й упо- вноважений карного розшуку. Тут селянка Домаха Хрипун разом зі своєю дочкою – 14-річною Улитою дорізали вмираючу небогу Маньку (Марію) Хрипун 7–8 років та зварили її нутрощі [13]. Такі випадки тоді, на превели- кий жаль, були досить частими.
Висновки
Отже, діяльність міліції у 1933 р., крім протидії злочинності, зосереджувалась на ре- алізації паспортної реформи й участі в хлібо- заготівлях, де роль міліції, як і інших органів радянської влади, була негативною. Впрова- дження паспортної системи мало позитивне значення для протидії злочинності, але су- проводжувалося численними порушеннями законності.
Список бібліографічних посилань
1. Тарасов А. Ю. Паспортная система и паспортный режим в Советском государстве в 30-е гг.
XX в. : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. М., 2005. 24 с.
2. Кириченко Ю. Н. Организационно-правовые основы функционирования паспортной службы советской милиции в предвоенный период и в годы Великой Отечественной войны (1932–1945 гг.) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. М., 2010. 21 с.
3. О паспортной системе и разгрузке городов от лишних элементов. Вестник Архива Президен- та Российской Федерации. 1997. № 6. С. 101–121.
4. Хмельницкий Д. Сталинский паспорт. Гефтер. 14.09.2018. URL: http://gefter.ru/archive/25308 (дата звернення: 14.02.2019).
5. Попов В. Паспортная система советского крепостничества. Новый мир. 1996. № 6. URL:
http://magazines.russ.ru/novyi_mi/1996/6/popov.html (дата звернення: 14.02.2019).
6. Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України). Ф. 1. Оп. 20.
Спр. 6394. Арк. 2–10.
7. Вронська Т. В., Кульчицький С. В. Паспортизація населення // Енциклопедія історії України : у 10 т. Т. 8 / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Київ : Наук. думка, 2011. С. 83–84.
8. Доповідь секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У голові ДПУ УСРР тов. Балицькому про прийняття заходів щодо вилучення злочинного елементу на Дніпропетровщині 18 лютого 1933 р. //
Міністерство внутрішніх справ України: події, керівники, документи та матеріали (1917–2017 рр.) :
у 6 т. Т. 4 / авт. кол.: М. Г. Вербенський, О. Н. Ярмиш, Т. О. Проценко та ін. ; за заг. ред. А. Б. Авакова.
Київ, 2015. С. 248–249.
9. Греченко В. А., Клочко А. М. Злочинність в УСРР та протидія їй у першій половині 1930-х років. Право і Безпека. 2017. № 4 (67). С. 88–94.
10. Кульчицький С. В. Голод, голодомор 1932–33 // Енциклопедія сучасної України : у 20 т. Т. 6:
Го–Гю. Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. С. 79.
11. Про боротьбу та чергові завдання міської міліції. Міліціонер Кременчуччини. 1933. 11 листоп.
12. Шаповал Ю. І., Золотарьов В. А. Всеволод Балицький. Особа, час, оточення. Київ : Стилос, 2002. 468 с.
13. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 2189. Арк. 76–78.
Надійшла до редколегії 20.02.2019
ГРЕЧЕНКО В. А., РОССИХИН В. В. НЕКОТОРЫЕ ОСНОВНЫЕ АСПЕКТЫ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ МИЛИЦИИ УССР В 1933 Г.
Рассмотрены основные направления деятельности милиции по паспортизации населе- ния и роль милиции в осуществлении хлебозаготовок 1933 г. в Украине, приведших к голоду. Проанализированы причины паспортизации, меры по её проведению, задачи милиции в её осуществлении и первые результаты. Освещены также некоторые аспек- ты участия милиции в изъятии зерна и других продуктов у крестьян, защиты самих ра- ботников органов внутренних дел от голода и случаев расследования людоедства во время Голодомора.
Ключевые слова: Украина, 1933 год, НКВД, милиция, паспортная система, Голодомор.
GRECHENKO V. A., ROSSIKHIN V. V. SOME BASIC ASPECTS OF MILITIA ACTIVITIES IN UKRAINIAN SSR IN 1933
The authors’ objective was to study the main aspects of militia’s activities in 1933. This objec- tive is specified in the following tasks: to highlight the work of militia regarding the introduc- tion of passportization in Ukraine; to reveal certain aspects of its activity during the grain sup- plies in 1933. The authors of the article highlight for the first time the role of militia in carrying out grain supplies in 1933 in Ukraine. Materials on the implementation of passportization in the Republic have been supplemented through the prism of the tasks and activities of militia in this direction.
It has been noted that the system of registration and control of population in the cities of Ukrainian SSR was radically changed at the end of 1932. The exact time for the introduction of passportization was chosen not by chance – collectivization in Ukraine ended and the Holodo- mor began. The result of these processes was a massive flight of peasants from villages who tried to survive and escape from the Holodomor. The main feature of the new passport system was the fact that passports were issued only to those residents of cities, workers’ settlements, state-owned enterprises and new buildings who reached the age of 16 years. An absolute ma- jority of villagers did not have the opportunity to get this document and therefore became at- tached to their places of residence.
Practical conduction of passportization of the population in Ukrainian SSR revealed an un- favorable demographic situation in the country and the presence of a large number of de- classed persons who did not have a permanent job or committed crimes. The introduction of the passport system positively affected the organization of combating crime and ensur- ing state security, the registration of receptees was established. At the same time, passpor- tization was accompanied by numerous repressions of judicial and extrajudicial nature.
Militia being a part of the State Political Administration took an active part in the grain supplies campaign of 1932-1933, which led to the Holodomor. That activity had negative and repressive nature. Officers of militia also investigated the cases involving cannibalism.
Key words: Ukraine, 1933, NKVS, militia, passport system, Holodomor.
