МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Державний заклад:
«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ К. Д. УШИНСЬКОГО»
Південний науковий центр АПН України
К.М. ВІЦУКАЄВА
СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД КЛІЄНТА
Навчальний посібник
Присвячено 200-річчю
ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»
Одеса 2017
ББК 60.561.7
УДК 364-781.72(075) В54
Рекомендовано до друку вченою радою
Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського».
Протокол № 11 від 27.04.2017р.
Рецензенти:
Яворська Г.Х. – доктор педагогічних наук, професор, Міжнародний гуманітарний університет м. Одеса;
Корнещук В.В. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної роботи та кадрового менеджменту ДЗ «Одеський національний політехнічний університет».
Віцукаєва К.М.
В54 Соціальний супровід клієнта: навч. посібн. / К. М. Віцукаєва. — Одеса: видавництво Букаєв Вадим Вікторович, 2017. – 322 с.
ISBN
У навчальному посібнику висвітлюються актуальні питання соціального супроводу такої категорії клієнта, як діти та молодь. Зокрема, представлено теоретичні та практичні аспекти соціального супроводу дітей, які зазнали жорстокого поводження, насильства; неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі; неповнолітніх, які вчинили правопорушення; дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, які є випускниками інтернатних закладів; учнів та студентів в навчальних закладах. Матеріали посібника можуть бути використано під час аудиторного опрацювання курсу, а також для організації самостійної роботи. Його зміст охоплює тематичне коло питань, які потрібно знати майбутньому фахівцю соціономічної сфери.
ББК 60.561.7 УДК 364-781.72(075)
ISBN © Віцукаєва К.М. ., 2017
ЗМІСТ
ВСТУП……….. 5
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ……….…..….... 6
Тема 1. Ведення випадку як центральна технологія соціального супроводу клієнта……….………...…6
Тема 2. Концептуальні засади визначення потреб клієнта-дитини... 22
Тема 3. Технологічний алгоритм реалізації соціального супроводу… 45 ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ…….……… 68
Тема 4. Соціальний супровід дітей, які зазнали жорстокого поводження, насильства……….….... 68
Тема 5. Соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі……….……..….. 87
Тема 6. Соціальний супровід неповнолітніх, які вчинили правопорушення……….…..….…. 99
Тема 7. Соціальний супровід молодих осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є випускниками інтернатних закладів………..…..…. 110
Тема 8. Організація захисту прав і соціального супроводу дітей та молоді у закладах освіти……….….. 127
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД КЛІЄНТА».…. 143 Навчальна програма дисципліни ……….….……... 143
1. Короткий опис навчальної дисципліни……….…... 143
2. Мета та завдання навчальної дисципліни…..……….. 144
3.Зміст програми навчальної дисципліни……….…... 145
4.Структура розподілу навчального часу в процесі вивчення дисципліни ……….……….…... 147
5. Теми практичних занять……...……….… 149
6. Самостійна робота ………….………..….. 149
6.1. Завдання для самостійної роботи……….……. 150
7. Індивідуальне навчально-дослідне завдання (навчальний проект)………... 157
7.1. Тематика індивідуальних навчально-дослідницьких завдань……….………… 159
8. Тестові завдання та питання для підсумкового контролю знань …………..……….. 160
9. Методи навчання……….... 179
10. Метод оцінювання……… 179 10.1. Розподіл балів, які отримують студенти за І-ІІ модулі…..… 180 11. Рекомендована література……….……..… 182 ДОДАТКИ………..… 187 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………..…... 316
ВСТУП
Прагнення України приєднатись до європейської спільноти сприяє поступовому формуванню міжнародних підходів та стандартів у всіх сферах діяльності суспільства, зокрема у сфері надання соціальних послуг. Одним із виявів такої тенденції є повільна, але невпинна реалізація соціальних програм і проектів у системі діяльності центрів соціальних служб. У зв’язку з цим виникає потреба в підготовки фахівців соціономічної сфери, які будуть володіти теоретичними знаннями і практичними навиками роботи з клієнтом у формі соціального супроводу.
Соціальний супровід розглядається як довготривала робота, яка спрямована на здійснення індивідуальної соціальної допомоги та підтримки у виді надання комплексних соціальних послуг з метою мінімізації складних життєвих обставин, подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу клієнта шляхом активізації його ресурсів та найближчого оточення.
Запропонований навчальний посібник «Соціальний супровід
клієнта» розроблений на підставі аналізу теоретичних, методичних матеріалів та практики соціальної роботи з різними категоріями клієнта. Розкрито соціальний супровід як індивідуальну технологію соціальної роботу, особливості реалізації соціального супроводу клієнта із числа дітей та молоді та представлено методичне забезпечення навчальної дисципліни «Соціальний супровід клієнта».
У навчальному посібнику використані матеріали тренінгу, який відбувся у рамках проекту «Реформи соціальних послуг: розвиток потенціалу фахівців для підвищення якості соціальних послуг для вразливих сімей та дітей».
Видання розраховане, перш за все, на студентів вищих навчальних закладів за спеціальностями «соціальна робота» і «соціальна педагогіка», практичних соціальних працівників системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також буде корисним для волонтерів у сфері соціальної роботи.
Слід відзначити, що у означеному посібнику розкриті не всі аспекти соціального супроводу клієнта так як ця проблема носить складний, інтегрований та багатоаспектний характер і вимагає обов’язкової організацію самостійної роботи студентів.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1
СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ
Тема 1. Ведення випадку як центральна технологія соціального супроводу клієнта.
Після опрацювання цієї теми Ви зможете:
- розкрити сутність ведення випадку;
- визначити мету, принципи та етапи ведення випадку;
- розрізняти механізми ефективності ведення випадку;
- визначити суть поняття «вразливість», «вразливий клієнт»;
- розкрити класифікацію соціальних послуг.
1. Сутність ведення випадку та його мета, механізми, принципи.
В Україні соціальна робота, спрямована на вирішення індивідуальних потреб клієнта. Це підтверджує Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» (від 21 червня 2001 р.
№ 2558-ІІІ), де визначено термін «соціальний супровід» як вид індивідуальної соціальної роботи. Відповідно до означеного закону:
соціальний супровід – це вид соціальної роботи, спрямованої на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.
За визначенням І.Д. Звєрєвої, О.В. Безпалько соціальний супровід сім'ї – це вид соціальної роботи, спрямованої на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності сімей, дітей і молоді, шляхом надання необхідних соціальних послуг, допомоги та здійснення відповідних заходів. Його здійснює соціальний працівник, діяльність якого спрямована на підтримку сім'ї в різних видах її життєдіяльності, формуванні здатності сім'ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім'ям з метою розв'язання різних проблем.
За визначенням І.В. Пєшої, А.І. Капської соціальний супровід – це вид соціальної роботи з особою або сім'єю, які опинилися в складних життєвих обставинах, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно, що передбачає надання комплексної індивідуальної соціальної допомоги.
У практиці соціальних працівників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді використовується наступне визначення:
соціальний супровід – це комплексна соціальна послуга, спрямована
на подолання або мінімізацію складних життєвих обставин отримувача соціальних послуг шляхом активізації ресурсів найближчого оточення. Отримувач соціальних послуг є клієнтом означеного центру.
Отже, згідно з чинним українським законодавством, визначеннями сучасних українських науковців і практикою діяльності соціальних служб соціальний супровід передбачає довготривалу роботу, яка спрямована на здійснення індивідуальної соціальної допомоги та підтримки у виді надання комплексних соціальних послуг з метою мінімізації складних життєвих обставин, подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу клієнта шляхом активізації його ресурсів та найближчого оточення.
Соціальний супровід, як технологія індивідуальної соціальної роботи в літературі з соціальної роботи також має назву ведення випадку або робота з випадком (сase management).
Ведення випадку сьогодні є однією із ключових технологій індивідуальної соціальної роботи, спрямованої на розв’язання психологічних, міжособистісних, соціальних та інших проблем шляхом встановлення безпосередньої взаємодії між соціальним працівником і клієнтом та його соціальним оточенням. Воно тісно пов’язане з поняттям «соціальний випадок», що передбачає наявність конкретного клієнта, який потребує підтримки та допомоги у зв’язку з виникненням чи поглибленням складних обставин, які негативно впливають на його життєдіяльність.
Ведення випадку є об’єднавчою технологією в роботі соціальних служб, бо враховує й інтегрує інші технології, а саме: оцінку потреб, раннє втручання, кризове втручання, надання послуг. Саме тому її можна вважати політехнологічною.
«Ведення випадку» є важливим методом професійної соціальної
роботи, в центрі уваги якого є потреби конкретного клієнта.
Працівники та ресурси різних служб та установ незалежно від підпорядкування об’єднуються задля допомоги клієнту у вирішенні його проблем, мінімізації негативних наслідків. Рішення, дії та послуги мають враховувати найкращі інтереси клієнта. Робота з клієнтом базується на взаємній повазі та спільній відповідальності задля досягнення визначених цілей. При цьому є постійний соціальний працівник, відповідальний за ведення випадку, який супроводжує клієнта, координує надання послуг іншими фахівцями чи службами, визначає послідовність надання послуг, їх об’єм.
Обов’язковим компонентом в процесі ведення випадку є певний алгоритм дій, що включає ідентифікацію клієнта та оцінку його потреб; укладання договору про надання послуг, поглиблену оцінку та розробку індивідуального плану, перегляд, моніторинг та оцінку якості наданих послуг.
Ведення випадку як процес дуже близький до управлінських моделей, тому певною мірою, може розглядатися як універсальний.
Окрім соціальної роботи, він широко використовується в медичній, психологічній, адвокатській практиці.
Впровадження ведення випадку в широкому розумінні дає можливість перейти від ізольованої, централізованої до інтегрованої, децентралізованої, активної, координаційної моделі надання послуг.
Вона цінна саме орієнтацією на комплексний міждисциплінарний підхід у наданні соціальних послуг клієнтові. Послуги, які надаються в ході ведення випадку, здійснюються як одним соціальним працівником чи однією службою, так і різними організаціями. Ведення випадку в соціальній роботі реалізується як на макро, так і на мікрорівнях: вплив можливий і на рівні клієнта, і на рівні цілої системи.
Ведення випадку – це також метод організації індивідуальної роботи з клієнтом, що має специфічні соціальні потреби, розробки і реалізації плану, за яким соціальні, освітні і медичні ресурси використовують найбільш ефективно з метою досягнення оптимального результату для клієнта за найменших витрат.
Ведення випадку можна розглядати як інструмент оптимізації витрат, зростання ефективності, раціоналізації послуг і ресурсів.
Функціонал менеджерів ведення випадку об’єднує такі професійні вміння, як адвокація (захист прав та інтересів клієнта), фасилітація
(допомога в різних видах діяльності), побудова чи використання
мереж (систем підтримки), управління (організація допомоги).
Мета ведення випадку – сприяння подоланню чи мінімізації складних життєвих обставин клієнта в найбільш оптимальний спосіб організації надання йому послуг шляхом: взаємодії з ним та його найближчим оточенням, залучення необхідних спеціалістів та координації їх дій у відповідності до потреб клієнта та ресурсів громади.
Механізмами ефективності ведення випадку є:
Партнерство та взаємодія забезпечується, коли суб’єкти соціальної роботи з клієнтом мають єдині стратегічні цілі; пріоритетом спільних дій визначено раннє виявлення вразливих категорій клієнтів;
для комплексної підтримки клієнта в складним життєвим обставинам, узгоджених дій усіх надавачів послуг, ефективного використання ресурсів створюється міждисциплінарна команда спеціалістів; для ефективного обміну інформацією та прийняття рішень проводяться засідання міждисциплінарної команди з обговорення випадку; члени міждисциплінарної команди відповідно до кваліфікації та в межах повноважень визначених нормативно-правовими актами залучаються до оцінки потреб клієнта, планування, надання послуг; координація, узгодженість дій та відповідальність; професійний обмін інформацією та гарантування її конфіденційності; активна участь клієнта в отриманні послуг та його найближчого оточення; регулярний моніторинг та оцінка ефективності.
Узгодженість дій забезпечується, коли функції координації ведення випадку бере на себе один спеціаліст; обов’язками відповідального за випадок є: встановлення й підтримка контакту клієнтом наснаження та мотивація його до активної участі в подоланні складних життєвих обставин; координація дій членів міждисциплінарної команди; організація здійснення комплексної оцінки потреб, розробки індивідуального плану надання послуг, залучення членів між дисциплінарної команди (необхідних спеціалістів); перенаправлення клієнтів в інші організації та установи;
ведення картки обліку роботи з сім’єю/особою; узагальнення інформації, підготовка запитів, направлень, звітів; контроль за дотриманням термінів виконання індивідуального плану
Регулярний моніторинг та оцінка ефективності забезпечуються, коли: ведеться документація випадку; контролюється стан виконання всіх заходів передбачених індивідуальним планом; на кожному із етапів відслідковується прогрес у досягненні визначених цілей для клієнта; стан виконання плану та прогрес в досягненні цілей регулярно обговорюється на засіданнях міждисциплінарної команди;
відповідальний за ведення випадку систематично залучає клієнта та його найближче оточенням до оцінки наданих послуг; своєчасно переглядається план надання послуг та вносяться необхідні корективи;
супервізор аналізує стан ведення випадку, надає професійну підтримку відповідальному заведення випадку; до оцінки ефективності наданих послуг залучаються незалежні експерти; результати моніторингу та оцінки використовуються для структурних і функціональних змін з метою підвищення якості та ефективності роботи з клієнтами.
Професійний обмін інформацією та гарантування її конфіденційності забезпечується, коли: робота з клієнтом ґрунтується
на достовірній інформації, зібраній з різних джерел під час оцінки потреб; члени міждисциплінарної команди мають єдину базову інформацію про клієнта, періодично аналізують виявленні факти, відслідковують динаміку ведення випадку, виконання плану;
інформація про складні життєві обставини клієнта надана членам міждисциплінарної команди тільки з дозволу та згоди клієнта, його законного представника або за рішенням комісії із захисту дитини;
клієнта чи його законний представник зазначає власну позицію у висновках акту оцінки потреб, договорі про надання соціальних послуг чи, за його бажанням, в іншій письмовій формі; відмова від надання інформації припускає можливість індивідуального консультування клієнта з одним чи декількома членами міждисциплінарної команди.
Активна участь клієнта та його найближчого оточення у веденні випадку забезпечується, коли: під участю клієнта у веденні випадку розуміється врахування його бажання та прагнення вирішити складну життєву ситуацію; ступінь участі залежить від типу випадку та специфіки складних життєвих обставин й передбачає зростання ролі та відповідальності клієнта; при визначенні обов’язків клієнта, членів його сім’ї реально оцінюються можливості кожного та робиться акцент на їхніх сильних сторонах; надавач в доступній формі дає роз’яснення клієнту та членам його сім’ї щодо процедур ведення випадку; клієнт, члени його сім’ї беруть участь у засіданнях міждисциплінарної команди; участь клієнта-дитини у заходах з ведення випадку узгоджується з її батьками/законними представниками; надавач на всіх етапах ведення випадку підтримує зв'язок з клієнтом, враховує її думку відповідно до віку й рівня розвитку, дбає про безпеку та добробут клієнта.
Слід зазначити, що ведення випадку в соціальній роботі тісно пов’язано з таким фундаментальним поняттям як «соціальний випадок», котрий передбачає не лише окрему ситуацію, спричинену несприятливим життєвими обставинами, а клієнта – загалом, на вирішення цих проблем і спрямована ведення випадку.
Кожний клієнт, незалежно від її матеріального стану (заможний, бідний), місця проживання (село, місто) тощо, в процесі свого розвитку переживає кризові періоди. Кожна криза – це баланс між можливістю розвитку та ризиком виникнення ще більших проблем, зокрема тих, які можуть призвести клієнта до стану вразливості.
Вразливість – це стан незахищеності, зумовлений наявністю постійних факторів ризику чи появою нових, які порушують баланс і негативно впливають на стан задоволення потреб.
Наприклад, клієнт-чоловік з достатком нижче середнього, з двома малолітніми дітьми, який втрачає роботу; клієнт-чоловік з дітьми, який не має свого житла і довгий час проживає у маленькій квартирі разом із батьками дружини, які не люблять зятя, в той самий час зять втрачає роботу; клієнт-одинока мама, яка виховує сина, тяжко захворіла; у зовні благополучній сім’ї син почав вживати наркотики.
Традиційно в Україні вважалося, що більшість людей здатні самостійно долати свої проблеми, обмежуючись лише допомогою родичів або друзів, зверненням по субсидії та соціальні виплати до державних органів. Ще донедавна існувала хибна думка, що наявність матеріальних благ чи фінансової допомоги може відновити втрачену довіру, зруйновані батьківсько-дитячі стосунки, подолати жорстокість та насильство в сім’ї.
Вразливий клієнт – це особа/група осіб стан якої /яких вказує на наявність певних ризиків та на граничний стан задоволення її/їх потреб проте вона/вони має/мають достатній резерв позитивних ресурсів, він/вони може/ можуть долати труднощі, однак їй /їм потрібна підтримка, допомога у виборі стратегії подолання проблеми.
Залежно від проблеми, таку допомогу можуть надати родичі, друзі, фахівець із соціальної роботи, психолог, юрист, учитель, лікар тощо.
Клієнт в складних життєвих обставинах – це, особа / група осіб, яка/які не в змозі самостійно подолати свої проблеми і потрібує комплексної допомоги, як правило такі клієнти беруться під соціальний супровід.
До складних життєвих обставин також можна віднести: втрату здатності до самообслуговування, втрату близької людини, роботи, порушення звичного, нормального способу життя, дитячу бездоглядність, пожежу, стихійне лихо, а також випадки, коли людина стала жертвою злочину, захворіла невиліковною хворобою; обставини, коли існує загроза життю людини та здоров’ю чи життю її близьких;
погіршення матеріально-побутових умов – все, що викликає в людей почуття незахищеності, страху перед завтрашнім днем, призводить до загострення конфлікту в сім’ї, негативно позначається на вихованні та розвитку дітей.
Завдання фахівця соціономічної сфери виявити стан вразливості клієнта на початковому етапі та надати їй відповідну підтримку.
Згідно Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб) затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №896 від 21.11.2013р. визначено, що до потенційних клієнтів належать сім’ї членами яких є:
1) одинока матір (батько);
2) діти, розлучені із сім’єю, які не є громадянами України і заявили про намір звернутися до компетентних органів із заявою про визнання біженцем;
3) інваліди та діти-інваліди;
4) особи, у тому числі діти, які постраждали від насильства, жорстокого поводження та торгівлі людьми;
5) батьки, у яких діти відібрані без позбавлення батьківських прав;
6) батьки, які подали заяву про розлучення або перебувають у процесі розлучення;
7) батьки – трудові мігранти;
8) засуджені до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, або особи, що повернулися з місць позбавлення волі або перебувають у місцях попереднього ув’язнення;
9) опікунів (піклувальників) дітей, розлучених із сім’єю;
10) у яких діти перебувають в інтернатних закладах або
оформляються до них;
11) що виявили намір відмовитися від новонародженої дитини.
Фахівець соціальної сфери, який веде випадок, приділяє увагу як самому клієнту, так і його оточенню, працює з клієнтом як безпосередньо, так і опосередковано, представляє й захищає його інтереси в різних організаціях і установах.
Застосування технології ведення випадку базується на довірливих і шанобливих стосунках між фахівцем і клієнтом та має на меті розв’язання складних життєвих ситуацій, навчити клієнта найефективніше використовувати доступні йому суспільні рису й перевести його до незалежного функціонування зі збереження досягнутих результатів.
Ведення видатку – це метод допомоги, у межах якого фахівець аналізує потреби клієнта, а потім організовує, координує, домагається надання, відслідковує отримання і оцінує ефективність надання послуг, що мають покращити якість життя конкретного клієнта.
Ведення випадку спрямовується на подолання фрагментації між системами соціального захисту, освіти, охорони, здоров’я,
психологічної та юридичної допомоги, з якою соціально дезадаптований клієнт самостійно не може впоратися.
Технологія ведення випадку може сильно варіюватися залежно від конкретних умов роботи, установи, сервісного підрозділу та цільової групи на яку спрямована допомога. Але не зважаючи на можливі відмінності, засадничі цінності та принципи ведення видатку є спільними:
- професіоналізм і висока кваліфікація спеціалістів;
- пріоритет інтересів клієнта;
- ефективний обмін інформацією з ведення випадку;
- конфіденційність інформації о клієнті;
- послідовність і наступність у дотриманні етапів надання допомоги;
- індивідуальна відповідальність спеціаліста за випадок;
- повноцінне використання громадських ресурсів і мінімізація витрат.
2. Алгоритм ведення випадку
Робота з видатком є доволі тривалою. Незалежно від тривалості роботи з випадком у процесі надання допомоги мають бути логічними та послідовними: кожен крок має випливати з попереднього і слугувати основою для наступного.
Ведення випадку – це певний процес узгоджених, логічно- послідовних дій та заходів, що здійснюються на відповідних етапах:
- отримання повідомлення/звернення;
- відкриття випадку;
- здійснення початкової оцінки;
- прийняття рішення про надання послуг;
- укладання договору між отримувачем та надавачом послуг;
- комплексна оцінка потреб дитини та її сім’ї;
- складання плану соціального супроводу;
- виконання індивідуального плану та періодичний перегляд його результатів;
- закриття випадку;
- оцінка впливу наданих послуг (постпрограмна підтримка).
Кожен етап передбачає обов’язкові процедури і певні послуги відповідно до потреб клієнта та з урахуванням поточної інформації.
Дії та заходи наступного етапу базуються на результатах попереднього.
Тип випадку визначається за результатами аналізу інформації, зібраної під час початкової оцінки потреб клієнта-дитини та її сім’ї.
Критеріями визначення випадку є:
- характер впливу складних життєвих обставин на стан та потреби клієнта-дитини;
- стан батьків, осіб, що їх замінюють та їх потенціал щодо задоволення потреб;
- вплив факторів сім’ї та середовища на задоволення потреб клієнта-дитини;
- тривалість існування проблеми;
- усвідомлення клієнтом проблем та готовність до співпраці.
Рис. 1. Алгоритм ведення випадку
За ступенем впливу складних життєвих обставин на стан клієнта та задоволеність його потреб, відповідно до складності виявлених проблем, вирізняють 4 типи випадку: екстрений, простий, середньої складності, складний(Див. додаток Ж ).
В залежності від типу випадку та виявлених проблем клієнта приймається рішення про надання послуг, призначається відповідної
кваліфікації спеціаліст та при потребі формується міждисциплінарна команда.
Мультидисциплінарна команда, де незалежні експерти з різних галузей знань працюють за окремими планами та завданнями, спрямованими на вирішення спільної мети на основі мультидисциплінарного підходу.
Мультидисциплінарний підхід із надання соціальних послуг є інноваційним, що здійснюється шляхом запровадження комплексу соціальних послуг членами мультидисциплінарної команди, до складу якої включаються не менше трьох осіб із числа фахівців соціальної роботи.
Мультидисциплінарна команда фахівців – це група фахівців різних спеціальностей, однодумців, об’єднаних спільними цілями. Їй притаманні: узгоджені цілі та чіткі завдання; певні функції; розподіл ролей та відповідальності.
Об’єднання здібностей і можливостей кожного з членів команди, які взаємно доповнюють один одного, створює синергетичний ефект, що визначає високий потенціал мультидисциплінарної команди. Команда такого типу, як правило, легше пристосовується до непередбачених ситуацій чи специфіки соціального середовища клієнта.
Ведення випадку клієнта-дітини, яка опинилися у складних життєвих обставинах здійснюється командою фахівців соціальної сфери. Різні фахівці долучаються до процесу надання комплексної допомоги на різних етапах. Проте обов’язковою умовою ефективності ведення видатку є спільні зустрічі з різних питань: обговорення процедури й результатів оцінки потреб дитини, складання плану роботи, перегляд плану та його виконання.
Результати роботи з ведення випадку оцінується через певний інтервал, що встановлюється індивідуально для кожного випадку.
Строки для періодичної оцінки результатів залежать від складності, специфіки та етапів ведення конкретного випадку.
Випадок закривають, якщо виконано всі завдання. В ідеалі закриття випадку означає, що клієнт подолав кризову ситуацію.
3. Кваліфікація соціальних послуг
Соціальна послуга – дії, спрямовані на попередження виникнення складних життєвих ситуацій, надання постійної, тимчасової, періодичної, разової допомоги особам, сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, для подолання цих обставин, адаптації до них або мінімізації їх негативних наслідків (Закон України «Про соціальні послуги»).
Соціальні послуги залежно від спрямування та змісту поділяються на:
- послуги соціальної профілактики – соціальні послуги, спрямовані
на запобігання виникненню або погіршенню складних життєвих обставин клієнта;
- послуги соціальної підтримки – соціальні послуги, що сприяють та допомагають клієнту подолати складні життєві обставини або мінімізувати їх негативні наслідки;
- послуги соціального обслуговування – соціальні послуги, спрямовані на подолання або пом’якшення складних життєвих обставин громадян похилого віку, інвалідів, хворих на невиліковні хвороби для підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.
Соціальні послуги залежно від місця надання поділяються на:
- за місцем проживання (вдома) – соціальні послуги, що надаються клієнту в домашніх умовах;
- за місцем знаходження надавача соціальних послуг:
- стаціонарні – соціальні послуги, що надаються постійно,
тимчасово (протягом строку, визначеного договором про надання соціальних послуг) або протягом п’яти днів на тиждень в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувачів соціальних послуг у надавачів соціальних послуг. Отримувачі стаціонарних соціальних послуг забезпечуються житловим приміщенням, комунальними послугами, харчуванням;
- напівстаціонарні – соціальні послуги, що надаються у приміщенні надавача соціальних послуг протягом визначеного періоду доби:
- з умовами для нічного перебування (проживання) отримувачів у надавачів соціальних послуг;
- з місцем для прийому або денного перебування клієнтів протягом визначеного часу доби;
- у територіальній громаді – соціальні послуги, що надаються за місцем перебування клієнта, у тому числі на вулиці.
Соціальні послуги залежно від способу надання поділяються на:
- базові – соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо);
- комплексні – соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги
(догляд, влаштування до сімейних форм виховання, соціальний
супровід/патронаж, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо);
- спеціалізовані – специфічні соціальні послуги, що надаються певній категорії клієнтів (ВІЛ-інфікованим особам, особам, які постраждали від торгівлі людьми, потерпілим від насильства в сім’ї, трудовим мігрантам, вимушеним переселенцям; корекційна робота з особами, які вчинили насильство в сім’ї тощо);
- технічні (матеріальні) – соціальні послуги, що надаються клієнту, який потребує надання натуральної допомоги (продукти харчування, засоби санітарії і особистої гігієни, засоби догляду за дітьми, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, паливо, транспортні послуги, сурдопереклад, тифлосурдопереклад тощо);
- екстрені (кризові) – соціальні послуги, що невідкладно (протягом доби) надаються клієнту у зв’язку з обставинами, які загрожують їх життю та / або здоров’ю.
Соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на:
- постійні – соціальні послуги, що надаються не рідше 1 разу на місяць більше одного року;
- тимчасові – соціальні послуги, що надаються не рідше 1 разу на місяць до одного року;
- разові – соціальні послуги, що мають разовий характер.
Перелік соціальних послуг визначається та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Зміст, умови і порядок надання соціальних послуг, показники (індикатори) якості їх надання визначаються державним стандартом соціальних послуг.
Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» можуть надаватися такі види соціальних послуг:
- соціально-побутові послуги – забезпечення продуктами
харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, соціально-побутової адаптації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;
- психологічні послуги – надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально- психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;
- соціально-педагогічні послуги – виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;
- соціально-медичні послуги – консультації щодо запобігання
виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
- соціально-економічні послуги – задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;
- юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного
законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо);
- послуги з працевлаштування – пошук підходящої роботи,
сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;
- інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для
вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги);
розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань
(просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про
споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно- пропагандистські послуги);
- інші соціальні послуги.
Надання соціальних послуг клієнтам здійснюється спеціалістами за певними принципами, а саме:
– адресності та індивідуального підходу;
– доступності та відкритості;
– добровільності вибору отримання чи відмови від надання
соціальних послуг;
– гуманності;
– комплексності;
– максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги;
– законності;
– соціальної справедливості;
– забезпечення конфіденційності суб'єктами, які надають послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.
Давайте поділимося на групи. Ви – провідні соціальні працівники, вам доручено вести справу клієнта та скласти план допомоги: Вікторії 27 років, вона виросла в інтернаті. Її батьки живуть в іншій області і давно не підтримують з нею відносин. Вона самотня мати, сину Миколі 9 років, батько дитини живе в цьому ж місті, але аліменти не платить. Живуть вони в гуртожитку, Вікторія працює прибиральницею – днем в установі, а ввечері в кафе. У школі, де вчиться Микола, вам повідомили, що він часто пропускає школу, відстає від програми;
вчителька спілкувалася з матір'ю, але та пояснює, що їй ніколи займатися сином, оскільки доводиться весь час бути на роботі. Однак вона готова співпрацювати з соціальною службою.
Сформулюйте тези до плану допомоги:
- В чому ви бачите основну проблему?
- Якою буде мета роботи?
- Яких фахівців ви привернете в міжпрофесійну команду?
- Які види соціальних послуг ви заплануєте?
Як особистість не можливо уявити без її системи зв'язків, так і управління випадком необхідним чином включає в себе вплив на систему групових і громадських зв'язків людини. На практиці це означає, що іноді, щоб допомогти клієнту, чиїм випадком ми управляємо, працювати треба не з ним, а з тими людьми або колективом, які служать найбільшим джерелом підтримки і ресурсів для клієнта або має більший вплив на нього. Відповідно, інколи управління випадком вимагає не тільки індивідуальної, а і групової робота та роботи зі спільнотою. Наприклад, наш клієнт – дівчинка з інтелектуальними та фізичними порушеннями. Дитина майже не розвивається. Одинока мати перевтомлена, пригнічена, не вміє розвивати свою дитину. Бабуся пропонує відправити внучку в інтернат. Команда місцевої соціальної служби планує допомогти дитині. Очевидно, що команда фахівців буде в першу чергу впливати на саму дитину, розвиваючи її можливості і вміння (а також на прикладі навчаючи матір). Однак для соціального працівника, швидше за все, головним об'єктом впливу буде не сама дівчинка, а її мати (саме
з матір'ю він буде проводити більше часу і приділяти їй більше уваги).
Для неї потрібно буде проводити консультації, бесіди, а також посередницькі переговори між нею і її матір'ю – усе це відноситься до індивідуальної соціальної роботи. Щоб організувати жінці емоційну підтримку соціальний працівник залучить громаду, різні організації, які об'єднують батьків дітей з обмеженими функціональними можливостями до допомоги цій жінці. Він допоможе їм зустрітися і налагодити контакти – ця діяльність відноситься до групової соціальної роботи. Крім того, соціальний працівник постарається влаштувати дівчинку в інклюзивний дитячий сад, і, зібравши сусідів- добровольців організує будівництво мостика через річку, щоб дівчинку можна було возити на візку в садок і назад. Ця діяльність уже відноситься до соціальної роботи з громадою, контакти – ця діяльність відноситься до групової соціальної роботи (Див. рис.1).
Отже, на цьому прикладі ми бачимо, що управління випадком може включати не тільки пряму взаємодію між соціальним працівником та клієнтом, але і організацію мережі соціальної підтримки певного клієнта.
Питання та завдання до самоперевірки 1. В чому полягає сутність ведення випадку?
2. Визначте мету, принципи ведення випадку.
3. Охарактеризуйте важливість механізмів ефективності ведення випадку. За яких умов можливо забезпечувати кожний окремий механізм.
4. Пояснить сутність будь-якого(за вибором) принципу і наведіть приклад його реалізації під час ведення випадку.
5. Дайте визначення понять «вразливість» та «вразливий клієнт».
6. Назвіть послідовність етапів ведення випадку.
7. Дайте визначення терміну «соціальні послуги». Розкрийте
класифікацію соціальних послуг?
8. Які є типи ведення випадку? За якими критеріями
класифікуються типи ведення видатку?
9. Відповідно до Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб) затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №896 від 21.11.2013р.
визначити потенційних клієнтів.
Література до теми
1. Ведение случая / [под редакцией Н. С. Григорьевой] М.:
МВШСЭН, 1997. – 156 с.
2. Завадська Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога. Навчальний посібник для ВНЗ. – К. Видавничий дім
«Слово», 2008. – 240с.
3. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч.- метод. комплекс / Авт.-упоряд.: О.В.Безпалько, З.П. Кияниця та ін. / За заг. ред. І.Д. Звєрєва, Ж.В. Петрочко. – К.: Наук. світ, 2007. – 528 с.
4. Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям:
метод. посіб. / Авт. Безпалько О.В., Гурковська Л.П., Журавель Т.В. та ін. / За ред. Звєрєвої І.Д., Петрочко Ж.В. – К.:Видавничий дів
«КАЛИНА», 2010. – 376с.
5. Соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах: Методичний посібник./І.Д. Звєрєва та ін. – К.:
Держслужба, 2006. – 104с.
6. Соціально-педагогічна та соціальна робота з різними
категоріями клієнтів: навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н. П. Краснова, Л. П. Харченко, В. М. Пігіда, Я. І. Юрків; Держ. закл.
«Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». – Луганськ : Вид-во ДЗ
«ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2010. – 408 с.
