УДК (477)340.15:354.21“1921/1923”
В.В. ЧАМЛАЙ,Харківський національний університет внутрішніх справ
БОРОТЬБА ОРГАНІВ
РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОЇ ІНСПЕКЦІЇ УСРР
З ФІНАНСОВИМИ
ПРАВОПОРУШЕННЯМИ У ПЕРШІ РОКИ НЕПУ (1921-1923 РР.)
Ключові слова: нова економічна політика, державні фінанси, державний контроль,
фінансові правопорушення, Робітничо-селянська інспекція
Основою економічної могутності будь- якої держави, її здатності розв’язувати соці- альні проблеми, забезпечувати суспільну стабільність, безпеку і права громадян є державні фінанси. Водночас, саме фінансова система держави, внаслідок того, що зло- вживання з державними фінансовими пото- ками є однією з найбільш привабливих і для організованих злочинців, і для корумпованих чи налаштованих на іншу протиправну пове- дінку державних службовців. Поруч із цим, суспільно небезпечними діями є й делікти у сфері державних доходів, перш за все, опо- даткування та митних операцій. Поруч із зловживаннями в податковій сфері, величез- ну шкоду завдають контрабанда (у даному випадку економічна), а також неефектив- ність діяльності держави, контрольних, пра- воохоронних та інших органів, щодо проти- дії легалізації коштів, отриманих незаконним шляхом. Отже, актуальність проблеми пра- воохоронної діяльності у галузі державних фінансів вбачається вельми високою.
З точки зору використання історичного досвіду одним із найбільш доцільних є до- слідження періоду нової економічної політи- ки в УСРР. Незважаючи на суттєві відмінно- сті, у той час також мали місце ринкові (хоча й більш обмежені) перетворення, відбувала-
ся правовідбудова після утопічних правоні- гілістичних експериментів періоду «воєнно- го комунізму», відновлювалися окремі галу- зі, у тому числі, фінансового права. Навіть поверховий погляд на проблему показує роз- повсюдженість фінансових правопорушень у роки НЕПу, і одночасно подібність будови державного апарату до сучасного.
Звичайно, у минулі роки проводилися до- слідження окремих аспектів проблеми. Мето- дологічний фундамент для розуміння фінан- сово-правових процесів було напрацьовано О.М. Головком [1]. З-поміж наукового дороб- ку необхідно відзначити й роботи правознав- ців та істориків: Ю.П. Волосника, О.А. Гав- риленка, С.В. Кульчицького, Л.М. Маймеску- лова, Л.Л. Потарикіної та ін. [2-6]. Але все ж після десятиріч розвитку радянської історіо- графії, якою штучно було створено суттєві лакуни та перекручення в історичному пі- знанні, потреба адекватного історичного опи- сання та аналізу боротьби державних органів, зокрема, РСІ УСРР з фінансовими правопо- рушеннями на початку 20-х рр. минулого сторіччя вбачається достатньою підставою для вибору теми дослідження.
Отже, головною метою написання статті стало прагнення на основі аналізу праць по- передників, а також джерел права та нещо- давно віднайдених архівних матеріалів ви- явити особливості діяльності органів Робіт- ничо-селянської інспекції з правопорушен- нями у сфері державних фінансів в радянсь- кій Україні. При цьому автор прагнув під но- вим кутом зору, з позиції новітніх методоло- гічних підходів розглянути визначальні фак- ти, явища та процеси, пов’язані з функціону- ванням РСІ на українських теренах, та на цьому підґрунті виявити загальні та специ- фічні закономірності діяльності цих контро- льних органів у непівський період.
Вперше органи державного контролю у ра- дянській Україні були утворені ще у 1918 р., після ІІ-го Всеукраїнського з’їзду Рад. Вод- ночас із чотирма відділами ВУЦВК постано- вою Президії ВУЦВК від 02.04.1918 р. було утворено й відділ контролю, який згодом бу-
ло перетворено на Секретаріат Державного контролю [6, с.16]. Та після вимушеного за- лишення більшовицькою владою території України через прихід на запрошення Центральної Ради німецьких військ навесні 1918 р. діяльність органів контролю було припинено.
Роботу контрольних органів в Україні було поновлено з початку 1919 р. Саме тоді, 15.01.1919 р. у складі Народного Секретаріату УСРР було створено відділ контролю. Згодом на його основі засновано Народний комісарі- ат Державного контролю УСРР (НК ДК) [7].
До складу його у перший час включалася й заснована у січні 1919 р. Верховна соціаліс- тична інспекція, яка на початку травня 1919 р. виділилася з НК ДК у самостійний Народ- ний комісаріат соціалістичної радянської ін- спекції (НК СРІ) [8]. Народний комісаріат Державного контролю УСРР у своїй діяль- ності керувався декретами і положеннями про Держконтроль РРФСР, зокрема декре- том ВЦВК РРФСР від 09.04.1919 р. і законо- давством УСРР про завдання і діяльність ор- ганів Державного контролю. На НК ДК по- кладалося насамперед здійснення нагляду за законністю, правильністю і доцільністю фі- нансової і господарської діяльності, а також за збереженням грошових і матеріальних коштів [9, с.31]. Поруч із НК ДК в радянсь- кій Україні у 1919 р. діяв інший державний контрольний орган – Народний комісаріат соціалістичної радянської інспекції. Відпові- дно до «Положення» від 08.07.1919 р. на НК СРІ покладалося інспектування, контроль і спрямування політичної діяльності всіх центральних і місцевих органів влади [10].
На початку 1920 р. у радянських респуб- ліках гостро постало питання щодо реоргані- зації державних контрольних органів. Форми та методи роботи органів Держконтролю не задовольняли тих вимог, які висувало життя.
Відомчий формалізм, структура, кадри Держконтролю призвели до того, що він не міг задовільно виконувати поставлені перед ним завдання. Окрім того, розширення гос- подарської діяльності держави вимагало
оперативного, дієвого контролю й нагляду за виконанням законодавства, директив біль- шовицької партії та розпоряджень радянсь- кого уряду.
Для досягнення цієї мети у Росії було оп- рацьовано та затверджено на сесії ВЦВК РРФСР 07.02.1920 р. «Положення про Робіт- ничо-селянську інспекцію» [11]. РСІ було надано усі права та обов’язки Народного ко- місаріату. Значно було розширено компетен- цію Державного контролю. Якщо до видання
«Положення» він здійснював лише формаль- ний контроль за законністю дій державних установ, головним чином по фінансовій лінії, то після реорганізації Держконтроль пере- йшов до широкого фактичного контролю, основним завданням якого було встановлен- ня як законності, так і доцільності цих дій.
В УСРР її уряд 25.02.1920 р. видав розпо- рядження «Про реорганізацію усіх установ Державного контролю на Україні», яким розповсюдив дію «Положення про РСІ РРФСР» на територію УСРР [12]. Усі уста- нови Держконтролю УСРР були перетворені на єдиний орган соціалістичного Державного контролю – Всеукраїнську Робітничо- селянську інспекцію. У губерніях та повітах були утворені відділи РСІ. У губернських РСІ організовувалися спеціальні відділи ро- бітничих летючих ревізій.
У травні 1920 р. Всеукраїнську Робітничо- селянську інспекцію було реорганізовано у самостійний Народний комісаріат Робітничо- селянської інспекції. Центральний апарат НК РСІ був побудований в основному за галузе- вим принципом – кожну галузь державного управління контролював відповідний відділ РСІ або інспекція. Інспекції були спеціальні і загальні. В НК РСІ були утворені такі інспе- кції: фінансово-кредитна, народного госпо- дарства, лісозаготівельна, постачання, куль- турно-освітня, адміністративна, транспорту тощо [5, с.14]. Особливе місце посідав відділ масових обслідувань, який здійснював об- стеження діяльності усіх установ та підпри- ємств та систематизував матеріали обсліду- вань. Місцевими органами РСІ були губерн-
ські відділи Робітничо-селянської інспекції, повітові й волосні інспекції, а також групи і гуртки сприяння РСІ [13].
Робітничо-селянська інспекція була наді- лена широкою компетенцією та мала великі права. Вона здійснювала безпосередньо фак- тичний контроль роботи усіх органів управ- ління, громадських організацій, підприємств і установ, вела боротьбу із зловживанням, розкраданням народного майна тощо. Орга- ни РСІ перевіряли, як усі установи і органі- зації в центрі та на місцях запроваджують у життя декрети й постанови Радянської влади, як додержується соціалістична законність.
РСІ мала право притягувати до судової від- повідальності службових осіб за допущені ними зловживання або знімати з роботи. За Положенням про РСІ законні вимоги РСІ по- винні були виконуватися усіма органами апарату управління.
У діяльності РСІ на той час існувало чи- мало недоліків. Надто обмежена кількість досвідчених кадрів, відсутність чіткого пра- вового регулювання взаємовідносин органів РСІ з місцевими органами влади, що заважа- ло оперативній діяльності РСІ, – усе це нега- тивно позначалося на результатах роботи контрольних органів і вимагало їх поліп- шення. Цього ж вимагала й нова економічна політика, в умовах якої органи контролю по- винні були дещо змінити методи і форми своєї роботи.
Саме тому влітку 1922 р. Народний комі- саріат РСІ було реорганізовано у Народний комісаріат Робітничо-селянського Державно- го контролю УСРР (НК РСДК УСРР).
26.06.1922 р. ВУЦВК було прийнято Поло- ження про Робітничо-селянський Державний контроль УСРР [14]. Згідно з ним державний контроль за діяльністю всіх радянських установ, підприємств і громадських органі- зацій здійснювався НК Робітничо-селянсь- кого Державного контролю. На нього покла- далося: фактична перевірка роботи усіх ор- ганів Радянської влади і громадських органі- зацій як щодо законності, так і державної доцільності; наступний фактичний контроль
за витрачанням грошових і матеріальних ре- сурсів, які надавалися державою всім органі- заціям, підприємствам і установам; нагляд за виконанням цими організаціями і установа- ми зобов’язань перед державою; ретельний облік, на підставі ревізійних даних, резуль- татів нових форм економічного розвитку і їх відповідності законам та вимогам реального життя та інтересам трудящих; збирання ма- теріалів, які можуть бути основою для даль- шого законодавчого регулювання економіки республіки; нагляд за обліком, розподілом і збереженням державного майна, а також за правильною та доцільною організацією гос- подарських операцій; боротьба проти бюро- кратизму і тяганини; залучення до державно- го контролю робітників і селян шляхом ор- ганізації, де це можливо, осередків контро- льного сприяння, а також запрошування на фактичні і документальні ревізії представни- ків зацікавлених профспілок, підприємств, комнезамів; прийом скарг і заяв на неправи- льні дії, зловживання та правопорушення з боку службових осіб і установ; встановлен- ня, за згодою з підзвітними органами, удо- сконалених форм рахівництва та звітності в державних установах.
Державному контролю за цим Положен- ням надавалися права встановлювати по- стійний фактичний контроль і нагляд за ма- теріальним і грошовим обігом державних органів, підприємств і громадських організа- цій, призначати фактичні ревізії, а також на- ступну документальну ревізію грошового обігу всіх підзвітних установ. Органи Дер- жавного контролю мали право вимагати під час проведення ревізії необхідні документи, довідки і відомості, а також вилучати доку- менти і опечатувати їх, припиняти явно неза- конні або недоцільні постанови і дії установ і службових осіб по розпорядженню матеріа- льними і фінансовими коштами, які були в їх віданні. Контрольні органи мали також право пропонувати установам, які ревізуються, ви- правляти помічені в їх роботі недоліки і зві- льняти службових осіб за безгосподарність, а також направляти до прокуратури подання
про притягнення до судової відповідальності винних у правопорушеннях і зловживаннях службових осіб і виступати в суді в справах, які виникали в результаті ревізії.
Новий Наркомат Держконтролю проісну- вав приблизно рік та був ліквідований у зв’язку з реорганізацією контрольної справи по країні і утворенням ЦКК-РСІ. Форми і методи діяльності РСІ значно відрізнялися від форм і методів роботи Держконтролю.
Одним з головних завдань РСІ було вчасне і вміле виправлення недоліків у роботі уста- нов, надання їм на місці конкретної допомо- ги. Одним з найважливіших завдань РСІ бу- ла постійна перевірка видачі і приймання грошей та матеріальних цінностей в усіх ра- дянських установах і підприємствах. Згідно з декретом видача і приймання як грошей, так і іншого державного майна, не могла прово- дитися без згоди РСІ. Перевіряючи такі опе- рації, РСІ завжди враховувала доцільність їх для державної казни, можливі наслідки тієї чи іншої операції для народного господарст- ва. Ця постійна перевірка проводилася за до- помогою ревізій, які були трьох видів: попе- редня, фактична та наступна.
Так, попередня ревізія встановлювала, ще до виплати грошей або видачі матеріалів, до початку тих чи інших робіт, які потребували асигнувань та інших матеріальних цінностей, доцільність і вигідність цих операцій або ро- біт для держави, їх законність, господарську необхідність, а також наскільки вони відпо- відають державним інтересам на даний мо- мент. Отже, будь-яка вимога асигнувань та матеріальних цінностей не могла бути задо- волена без висновку РСІ, яка затверджувала або не затверджувала чи зовсім забороняла задоволення кожної такої вимоги. Відповідно до цих грифів проходила видача або відмова в ній грошей та матеріальних цінностей [15].
Окрім цього, до компетенції РСІ входили також у порядку попередньої ревізії розгляд і висновки щодо планів будівництва заліз- ниць, лікарень, училищ, відносно ремонту будівель, шляхів та висновки щодо різних господарських операціях. Усі ці питання РСІ
розглядала по суті, маючи на увазі, насампе- ред, користь для інтересів держави. Жодний захід підприємства не мав сили, якщо він не пройшов попередньої ревізії РСІ.
На відміну від попередньої, фактична ре- візія встановлювала лише фактичні дані що- до стану об’єкту, який ревізувався. Про її ре- зультати складався акт, у якому були відбиті всі факти, виявлені під час обстеження. Фак- тичній ревізії РСІ підлягала вся діяльність радянських органів, склади, каси, розподіл матеріалів і продуктів тощо.
Одним з різновидів фактичного контролю була летюча ревізія. Особливість її полягала у тому, що вона мала характер раптовості та охоплювала установу або галузь народного господарства не в цілому, а по частинах, щоб швидко перевірити і вирішити ті чи інші пи- тання. Летюча ревізія мала на меті не тільки перевірити правильність адміністративно- господарської діяльності, викрити ті недолі- ки й зловживання, які завдають шкоди дер- жаві, а й налагодити радянську і громадську роботу. Ця ревізія не тільки констатувала недоліки, а й негайно, на місці, вживала за- ходів до поліпшення або реорганізації всієї справи і ліквідації причин, що гальмували роботу даних установ. Швидкість реалізації пропозицій і термінове проведення необхід- них заходів були одним з основних завдань летючої ревізії [16, с.291]. Проводилися ле- тючі ревізії здебільшого у короткі терміни – за два-три дні, без зайвого діловодства. Ор- ганізація загонів летучих ревізій будувалася так, щоб в необхідних випадках легко і шви- дко їх можна було послати за призначенням.
Це все давало можливість швидко, несподі- вано провести ревізійне обстеження [17].
Важливою формою роботи РСІ були та- кож масові обстеження. Для проведення ре- візії та обстеження діяльності певного орга- ну, підприємства, установи РСІ організову- вала групу представників інспекції, яка скла- далася з досвідчених спеціалістів-контро- лерів, робітників, селян, членів профспілок, комнезамів. Ця група обстежувала, ревізува- ла, вивчала роботу підприємства і вживала
заходи до її поліпшення. В деяких випадках, коли цього вимагали інтереси справи, орга- нізовувалися раптові ревізії, без будь-якого попередження [18].
Ще одна форма ревізії – наступна здійс- нювалася для обстеження тих документів та операцій, які з будь-яких причин були своє- часно не обревізовані або не затверджені при попередній ревізії. Під час такої ревізії бра- лися до уваги матеріали фактичної ревізії, встановлювалася правильність та законність операцій, що перевірялися, їх господарська доцільність, відповідність проведених опе- рацій тим планам, які розглядалися при по- передній ревізії.
При кожній радянській установі існував відділ РСІ, який виконував усі завдання РСІ по даній установі та займався попередньою, фактичною й наступною ревізією [13].
На початку діяльності РСІ на неї поклада- вся обов’язок розпоряджатися усіма грошо- вими фондами і матеріальними цінностями країни. Тому вона повинна була заздалегідь урахувати всі господарські можливості і так вести розподіл матеріальних ресурсів, щоб передусім були задоволені найважливіші в даний момент галузі народного господарст- ва. У зв’язку з цим головне місце в роботі органів РСІ в цей період займала запобіжна ревізія грошових виплат, грошового обігу, а також обігу матеріальних цінностей. Такий контроль допомагав державі зберігати кош- ти, не допускати їх марного витрачання і привчав підзвітні установи уважно ставитися до звітності і дотримування кошторисів. З 1926 р. РСІ перейшла від формального конт- ролю за законністю дій державних установ, головним чином, по фінансовій лінії, до ме- тоду широкого фактичного контролю з точки зору доцільності цих дій.
Після XII з’їзду РКП(б), який окреслив основні напрямки змін у контрольних орга- нах, розпочалася нова їх реорганізація.
06.09.1923 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли по- станову «Про реорганізацію народних комі- саріатів Робітничо-селянської інспекції сою- зних республік» [19]. Тоді ж було прийнято й
постанову «Про звільнення Робітничо- селянської інспекції від низки належних їй функцій» [20], у якій були визначені завдання реорганізації РСІ, форми та методи її роботи.
РСІ звільнялася від багатьох функцій, які виконувала до реорганізації. Так, за цією по- становою органи РСІ припинили суцільний поточний контроль і нагляд за окремими грошовими операціями державних органів, відмовилися від запобіжної ревізії всіх аван- сових асигнувань та від систематичної на- ступної документальної ревізії повсякденних грошових операцій. Вилучення з компетенції РСІ цих питань звільняло її від багатьох дрі- бних справ.
Основною формою контрольної роботи нового НК РСІ повинно було бути фактичне обстеження, яке по своїй суті відрізнялося від фактичної ревізії, яку проводили органи контролю до реорганізації. Головною метою обстеження було безпосереднє поліпшення роботи з допомогою працівників установи, яку обстежували. Для здійснення цього за- вдання РСІ зобов’язувалася залучати до об- стежень керівників установ і підприємств, ЦК відповідних профспілок, а також широкі прошарки трудящих.
12.11.1923 р. ЦВК СРСР затвердив «По- ложення про Народний комісаріат Робітни- чо-селянської інспекції СРСР» [21], яким бу- ло визначено структуру, компетенцію, права і обов’язки НК РСІ СРСР. У НК РСІ СРСР мало бути чотири центральних управління:
оперативне, поліпшення державного апара- ту, рахівництва і звітності, загальне. Відпо- відно до Положення РСІ мала докладно ви- вчати бюджет СРСР та союзних республік, а також місцеві бюджети, враховувати досвід їх виконання з точки зору фінансової реаль- ності і господарчої доцільності, давати ви- сновки по звітах, по виконанню розпису державних доходів та витрат, які складали народні комісаріати фінансів СРСР і союз- них республік. На РСІ покладалося обсте- ження і вивчення виробничих планів та їх виконання господарськими організаціями, а також перевірка виконання планових завдань
адміністративними і культурно-освітніми органами. У компетенцію РСІ входила пере- вірка роботи всіх державних і громадських установ з точки зору результатів, що ними досягнуті.
На виконання постанови XII з’їзду РКП(б) і VI конференції КП(б)У 18.07.1923 р. на за- сіданні колегії НК Робітничо-селянського Державного контролю УСРР була прийнята постанова про реорганізацію Наркомату Ро- бітничо-селянського Державного контролю УСРР в Наркомат Робітничо-селянської ін- спекції УСРР [22].
Законодавчо реорганізація НК РСДК УСРР у Народний комісаріат Робітничо- селянської інспекції УСРР була закріплена постановою ВУЦВК від 29.08.1923 р. «Про Народний комісаріат Робітничо-селянської інспекції». З метою зосередження РСІ на за- вданнях поліпшення державного апарату, згідно з принципами наукової організації праці й управління, ВУЦВК звільнив її від обов’язкового суцільного контролю над усі- ма грошовими і майновими операціями дер- жавних органів. Головну увагу РСІ повинна була звертати на проведення ревізійно- інспекційних обстежень командно-вузлових пунктів радянського господарства і апарату управління. Під час проведення таких об- стежень РСІ мала виявляти практичні нас- лідки діяльності господарських і адміністра- тивних органів як позитивні, так і негативні [23]. РСІ здійснювала нагляд за збереженням соціалістичної власності та доцільним її ви- користанням. Органи РСІ давали висновки по кошторисах, договорах тощо. Наприклад, серед розглянутих уповноваженим РСІ по Радомишльському повіту Київської губернії за перший квартал 1922 р. з 18 договорів бу- ло затверджено лише сім. Одинадцять дого- ворів не були затверджені через їх збитко- вість для держави або за відсутністю відпо- відних гарантій у тому, що вони будуть ви- конані [24]. Представники РСІ брали участь у різних нарадах і комісіях, найбільш важли- вими з яких були засідання економнаради по перевірці податкових списків, проведенню в
життя нового житлового закону, по передачі в оренду підприємств та ін. Наприклад, за півріччя з жовтня 1921 р по березень 1922 р.
представники Київської губернської РСІ взя- ли участь у 822 засіданнях комісій, нарад тощо [25].
Найширше Робітничо-селянською інспек- цією застосовувалася фактична ревізія, що проводилася як за ініціативою губернських відділів, так і за завданнями наркомату, а та- кож за окремими дорученнями губернських виконкомів. Наприклад, за другий квартал 1923 р. Київський губернський відділ Держ- контролю провів 51 ревізію у межах Києва, в результаті чого було виявлено чимало недо- ліків в організації і роботі установ. Так, були виявлені операції, які наносили збитки уста- новам, неналежно велася бухгалтерія й мате- ріальна звітність тощо. Окрім цього, було виявлено ряд серйозних порушень криміна- льного характеру – халатність, перевищення влади або службових повноважень, розтрати, привласнення матеріальних цінностей тощо.
Порушені справи були направлені на розгляд київському губернському прокуророві [26].
Місцеві робітничо-селянські інспекції, проводячи фактичну ревізію підзвітних уста- нов, вели боротьбу з розкраданням соціаліс- тичної власності. Наприклад, Радомишльська повітова РСІ Київської губернії в січні 1922 р.
провела ревізію 4-ої державної суконної фаб- рики в Коростишеві, внаслідок якої виявили- ся зловживання, злочинне ведення звітності, нестача матеріалів. Винні були притягнені до судової відповідальності [27].
Загалом на основі викладеного можна дій- ти висновку: протягом 20-х рр. ХХ ст. Робіт- ничо-селянська інспекція УСРР здійснювала нагляд за збереженням державної власності і доцільним її використанням, дотриманням фінансової дисципліни, контролювала вико- нання бюджету, виконання всіма відомства- ми в центрі і на місцях постанов і декретів уряду. В умовах НЕПу це мало велике зна- чення у зв’язку з розширенням приватнока- піталістичного сектору та ускладненням від- носин у сфері державних фінансів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Головко О. М. Фінансова адміністрація Російської імперії в Україні (кінець XVIII – початок ХХ ст.): Історико-правове дослі- дження : монографія / О. М. Головко. – Хар- ків : СІМ, 2005. – 448 с.
2. Волосник Ю. П. Нова буржуазія України та розвиток приватнопідприємницької діяль- ності на фінансовому ринку в роки непу / Ю. П. Волосник. – Харків: НМЦ «СД», 2002. – 384 с.
3. Гавриленко О. А. Правова політика ра- дянської влади щодо українського селянства у перші роки НЕПу / О. А. Гавриленко // Ве- стник Международного славянского ун-та. – 1999. – Т. 2. - № 1. – С. 44-50.
4. Кульчицький С. В. Між двома війнами (1921-1941 рр.) / С. В. Кульчицький // Сторі- нки історії України: ХХ століття. – К. : Ос- нови, 1992. – С. 45-72.
5. Маймескулов Л. Н. Создание рабоче- крестьянской инспекции Украины (1918- 1920 гг.) : автореф. дис. на соискание науч.
степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01
«Теория и история государства и права; ис- тория политических и правовых учений» / Л. Н. Маймескулов. – Харьков, 1964. – 20 с.
6. Потарикіна Л. Л. З історії органів конт- ролю УСРР / Л. Л. Потарикіна. – К. : Сектор держави і права АН УРСР, 1966. – 159 с.
7. Постановление Народного Секретариа- та УССР «О создании Народного комиссари- ата Государственного контроля УССР» : от 15.01.1919 г. // СУ УССР. – 1919. - № 4. - Ст. 52-6.
8. Известия ВУЦИК. – 08.05.1919. – № 12.
9. Маймескулов Л. М. 3 історії народного контролю на Україні / Л. М. Маймескулов //
Радянське право. – 1963. – № 1. – С. 30-32.
10. Положение о Народном комиссариате социалистической советской инспекции : от
08.07.1919 г. // Известия ВУЦИК. –
29.07.1919. – № 26.
11. Положение о Рабоче-крестьянской ин- спекции : от 07.02.1920 г. // СУ РСФСР. – 1920. – № 16. – Ст. 94.
12. Распоряжение СНК УССР «О реорга- низации всех учреждений Государственного контроля на Украине» : от 25.02.1920 г. // СУ УССР. – 1920. – № 1. – Ст. 7.
13. Постанова ВУЦВК «Про Народний комісаріат Робітничо-селянської інспекції» : від 19.05.1920 р. // ДАКО. – Ф. 289. – Оп. 1. – Спр. 22. – Арк. 53.
14. Положение о Рабоче-крестьянском Го- сударственном контроле УССР : от 26.06.1922 р. // СУ УССР. – 1922. – № 32. – Ст. 495.
15. О задачах Рабоче-крестьянской инспе- кции УССР // ДАКО. – Ф. 289. – Оп. 1. – Спр. 22. – Арк. 52 зв.
16. Отчет о деятельности НК РКИ. – М. : Госиздат, 1920. – С. 291.
17. Летучие ревизии, их организация и де- ятельность. – М. : [Б. и.], 1920.
18. Звіт Київського губернського відділу Державного контролю за третій квартал 1922 р. // ДАКО. – Ф. 289. – Оп. 1. – Спр. 22. – Арк. 52. - 53 зв.
19. Постановление ЦИК и СНК СССР «О реорганизации народных комиссариатов Ра- боче-крестьянской инспекции союзных рес- публик» : от 06.09.1923 г. // СУ РСФСР. – 1923. – № 99. – Ст. 983.
20. Постановление ЦИК и СНК СССР «Об освобождении Рабоче-крестьянской инспек- ции от ряда принадлежащих ей функций» : от 06.09.1923 г. // СУ РСФСР. – 1923. - № 99. – Ст. 984.
21. Положение о Народном комиссариате Рабоче-крестьянской инспекции СССР : от 12.11.1923 г. // СУ РСФСР. – 1923. – № 109- 110. – Ст. 1042.
22. Постанова колегії НК Робітничо- селянського Державного контролю УСРР
«Про реорганізацію Наркомату Робітничо- селянського Державного контролю УСРР» : от від 18.07.1923 г. // ЦДАВО України. – Ф. 374. – Оп. 4. – Спр. 42. – Арк. 252.
23. Постанова ВУЦИК «Про Народний комісаріат Робітничо-селянської інспекції» : від 29.08.1923 р. // ЗУ УСРР. – 1923. – № 32. – Ст. 476.
24. Звіт про діяльність Радомишльської повітової РСІ за перший квартал 1922 р. //
ДАКО. - Ф. 290. – Оп. 1. – Спр. 142. – Арк. 169.
25. Звіт Київської губернської РСІ за пер- ший квартал 1922 р. // ДАКО. – Ф. 290. - Оп. 1. – Спр. 87. – Арк. 2.
26. Звіт Київського губернського відділу
Державного контролю за другий квартал
1923 р. // ДАКО. – Ф. 290. – Оп. 1. м
Спр. 133. – Арк. 17-18.
27. Звіт про діяльність Радомишльської повітової РСІ за перший квартал 1922 р. //
ДАКО. – Ф. 290. – Оп. 1. – Спр. 142. – Арк. 166.
Чамлай В. В. Боротьба органів робітничо-селянської інспекції УСРР з фінансовими правопорушеннями у перші роки НЕПу (1921-1923 рр.) / В. В. Чамлай // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 639–646 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09hvvprn.pdf
На підґрунті аналізу історичних та юридичних джерел початкового періоду НЕПу ви- явлено особливості організації робітничо-селянської інспекції УСРР та її діяльності у сфері боротьби з правопорушеннями фінансового характеру.
***
Чамлай В.В. Борьба органов рабоче-крестьянской инспекции УССР с финансовыми правонарушениями в первые годы НЭПа (1921-1923 гг.)
На основе анализа источников права, а также исторических источников начального периода НЭПа выявлены особенности организационно-правового обеспечения дея- тельности Рабоче-крестьянской инспекции УССР по борьбе с правонарушениями фи- нансового характера.
***
Chamlaj V.V. Struggle of Bodies of Workers' and Peasants' Inspection of Ukrainian SSR with Financial Offences in the New Economic Policy First Years (1921-1923).
On the basis of the analysis of sources of the right, and also historical sources of an initial stage of new economic policy features of organizational-legal maintenance of activity of Ukrainian socialist soviet republic Working-country inspection on struggle against financial offences.
