МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ШКАРУПА ОЛЕНА ВАСИЛІВНА
УДК 351:338.246.025.2:502.173(043.3)
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук
Суми – 2018
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Сумському державному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий консультант – доктор економічних наук, професор Мельник Леонід Григорович, Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки, підприємництва та бізнес- адміністрування.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, доцент Губарєва Ірина Олегівна, Харківський націо- нальний економічний університет імені Семена Кузнеця Міністерства освіти і науки України, професор кафедри банківської справи;
доктор економічних наук, професор Маслак Ольга Іванівна, Кременчуцький на- ціональний університет імені Михайла Остроградського Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки;
доктор економічних наук, професор Михайлова Любов Іванівна, Сумський наці- ональний аграрний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та євроінтеграції.
Захист відбудеться «7» червня 2018 року об 11.00 год. на засіданні спеціалізо- ваної вченої ради Д 55.051.06 у Сумському державному університеті за
адресою: 40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57, зала засідань вченої ради.
Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського державного універ- ситету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2.
Автореферат розісланий «___» __________ 2018 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, доцент А. О. Бойко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Відповідно до «Глобальних цілей ста- лого розвитку» екологічна модернізація (ЕМ) національної економіки (НЕ) ви- знана світовою спільнотою одним із пріоритетних завдань XXI століття. Досяг- нення їх цільових таргетів потребує створення нової концепції державного ре- гулювання (ДР) ЕМНЕ. У розвинених країнах світу регуляторні механізми ЕМНЕ вже тривалий час є повноцінною складовою системи управління націо- нальним господарством. Найбільш успішно вони реалізуються в Данії, Нідер- ландах, Фінляндії, Норвегії, Німеччині через диверсифіковану систему екологі- чних податків, «зелену» фіскальну реформу, систему субсидій, грантів тощо. У Великобританії, США, Японії ДР ЕМНЕ здійснюється переважно через депози- тно-заставне регулювання, субсидії, позики, податки, збори, штрафи, кредити, квоти, методи прискореної амортизації. У Данії, Швеції, Нідерландах, Канаді ДР ЕМНЕ сконцентровано передусім на державному субсидіюванні зелених технологій. В Україні потенціал переходу до «зеленої» економікине реалізуєть- ся повною мірою, що обумовлено недосконалістю інфраструктурного, інститу- ційного та нормативного середовищ підтримання екоінновацій, а також несис- темністю заходів ДР ЕМНЕ. Виходячи із цього, формування принципово ново- го теоретико-методологічного базису запровадження в національному госпо- дарстві України системи ДР ЕМНЕ, узгодженої за цілями, ресурсами, виконав- цями та часом з загальною системою ДР НЕ, набуває особливої актуальності.
Фундаментальні засади ЕМ та впливу екоінновацій на соціально- економічний розвиток НЕ закладені в працях Д. Аптера (D. Apter), М. Вебера (M. Weber), Е. Вайцзекера (E. Ulrich von Weizsäcker), Д. Зоннефельда (D. Sonnenfeld), А. Мола (A. Mol), Т. Парсонса (T. Parsons), Й. Хубера (J. Huber) та інших. Значні напрацювання щодо шляхів модернізації національного госпо- дарства на засадах екологізації, формування моделей ДР НЕ мають і вітчизняні науковці, зокрема, О. Балацький, В. Боронос, Т. Васильєва, Л. Гриценко, І. Губарєва, Л. Жарова, В. Касьяненко, І. Кулясов, М. Макаренко, О. Маслак, Л. Мельник, Л. Михайлова, Н. Педченко, М. Петрушенко, Г. Розенберг, О. Теліженко, Є. Хлобистов, О. Яницький та ін.
Водночас аналіз наукового доробку з цієї проблематики засвідчив, що не- вирішеним залишається ряд теоретичних і прикладних проблем. Так, зокрема, подальшого дослідження вимагають методологічний базис ДР ЕМНЕ, вибір ка- налів ЕМНЕ, через які ДР буде найбільш результативним, підвищення їх ефек- тивності, формування сприятливого макро- та підприємницького середовищ для масштабування екоінновацій, прогнозування макроекономічних зрушень залежно від траєкторії ДР ЕМНЕ тощо. Відсутність цілісної концепції ДР ЕМНЕ, її теоретична і практична значущість обумовили актуальність дослі- дження, його мету, завдання та зміст.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта- ційна робота виконана в контексті Основних напрямів фундаментальних дослі-
джень на 2014–2018 рр. (Постанова Президії НАНУ від 20.12.2013 р. № 179), Основних засад державної екологічної політики України на період до 2020 року (Закон України від 21.12.2010 р. № 2818-VI), Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року (Постанова КМУ від 06.08.2014 р. № 385).
Дисертаційна робота безпосередньо пов’язана з тематикою науково- дослідних робіт Сумського державного університету. Так, зокрема: в межах те- ми «Розроблення фундаментальних основ відтворювального механізму «зеле- ної» економіки в умовах інформаційного суспільства» (№ д/р 0115U000684) ро- зроблено механізми забезпечення «зеленого» зростання НЕ; в межах теми «Фу- ндаментальні основи формування екологічно орієнтованих механізмів реаліза- ції соціально-економічного потенціалу в умовах інформаційного суспільства»
(№ д/р 0111U002149) – кластерний підхід до вибору інструментів ДР ЕМНЕ; в межах теми «Фундаментальні засади управління екологічно спрямованою дема- теріалізацією соціально-економічних систем» (№ д/р 0112U006839) – механізм оцінювання інтенсивності просування екоінновацій; у межах теми «Розроблен- ня методологічних та методичних основ оцінки екологічних втрат для форму- вання еколого-економічної політики в інтересах сталого розвитку» (№ д/р 0109U004805) – важелі еколого-економічної державної політики; в межах теми
«Механізми реалізації потенціалу дематеріалізації та ресурсозбереження націо- нальної економіки в умовах інформаційного суспільства» (№ д/р 0113U001746) – підходи до прогнозування ефектів від ДР ЕМНЕ; в межах теми «Фундамента- льні основи формування механізмів забезпечення інноваційного розвитку еко- номічних систем» (№ д/р 0109U008930) – підхід до врахування впливу іннова- ційного середовища в НЕ на ефективність ДР ЕМНЕ; в межах теми «Розроб- лення фундаментальних основ відтворювального механізму соціально- економічного розвитку в ході Третьої промислової революції» (№ д/р 0118U003578) – механізм прогнозування макроекономічних зрушень у НЕ під впливом ДР ЕМНЕ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико- методологічне обґрунтування, розроблення концептуальних положень та нау- ково-методичних підходів до ДР ЕМНЕ.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
узагальнити науково-методологічні підходи до формування системи ДР НЕ, виокремити в ній місце ДР екомодернізаційних трансформацій;
визначити сутність ЕМНЕ;
обґрунтувати концептуальні засади формування системи ДР ЕМНЕ;
визначити сутність нішевих екомодернізацій, запропонувати їх типологію як підґрунтя для диверсифікації методів та важелів ДР ЕМНЕ;
обґрунтувати специфічні принципи ДР ЕМНЕ;
розробити методологічне підґрунтя вибору релевантних каналів ДР ЕМНЕ, обумовлених загальним рівнем інноваційної активності в країні;
розробити методологічні засади оцінювання рівня впливу підприємниць- кого середовища на вибір каналів ДР ЕМНЕ;
поглибити методичний інструментарій прогнозування зростання частки підприємств-екоінноваторів у НЕ в цілому та за окремими галузями як реакції на застосування різних типів заходів ДР ЕМНЕ;
вдосконалити методологію оцінювання ефективності реалізації заходів ДР ЕМНЕ за галузями та окремими технологічними процесами;
розробити пробіт-модель оцінювання залежності ефективності ДР ЕМНЕ від ресурсної підтримки держави та якості «зеленого» зростання;
розробити модель визначення ефективності ДР ЕМНЕ на основі принци- пу розширеної координації;
розробити методичний інструментарій прогнозування динаміки іннова- ційної активності підприємств щодо запровадження екомодернізаційних змін;
зпрогнозувати динаміку ВВП залежно від наявності / відсутності ЕМНЕ, ефективності її ДР та рівня залучення різних стейкхолдерів до процесу інвести- ційного забезпечення.
Об’єкт дослідження – процес ДР ЕМНЕ.
Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають між стейк- холдерами різних рівнів в процесі ЕМНЕ.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали фундаментальні положення сучасної економічної теорії, теорії ДР еконо- міки, інноватики, концепції сталого розвитку та «зеленого» зростання економі- ки, наукові праці з питань ЕМ та ДР НЕ.
У дисертації використано загальні та спеціальні методи наукового дослі- дження, а саме: логічне узагальнення – при уточненні категоріального апарату;
телеологічний, функціональний та структурний підходи – під час обґрунтуван- ня холістичності ДР ЕМНЕ; статистичний аналіз, GAP-аналіз, методи Хольта і Харрінгтона – при оцінюванні динаміки макроекономічних зрушень унаслідок ДР ЕМНЕ; факторний аналіз та когнітивне моделювання (FCM-аналіз) – під час визначення релевантних каналів ДР ЕМНЕ; метод аналізу залежності якісних змінних (пробіт-моделювання) – при оцінюванні ймовірності змін у каналах ДР ЕМНЕ; компаративний метод, методи нечіткої логіки – під час розроблення заходів ДР ЕМНЕ; логістичне та детермінантне моделювання – під час дослі- дження факторів впливу на ефективність ДР ЕМНЕ; економіко-математичне прогнозування – при прогнозуванні динаміки ВВП залежно від екомодерніза- ційних змін у НЕ.
Інформаційно-фактологічною базою дослідження є: закони України, нор- мативні документи Кабінету Міністрів України, Міністерства економічного ро- звитку і торгівлі, Міністерства екології та природних ресурсів України; аналі- тичні дані Державної служби статистики України, Державного агентства з пи- тань науки, інновацій та інформатизації України, Євростату; звітна інформація міжнародних неурядових організацій та науково-дослідних установ; зібрана в результаті анкетування та опрацьована автором інформація щодо підприємни- цького середовища ЕМ; результати наукових досліджень із питань ДР ЕМНЕ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні наукової проблеми щодо розроблення теоретико-методологічних засад формування сис- теми ДР ЕМНЕ та науково-методичного підґрунтя її забезпечення.
Найбільш вагомими науковими результатами дослідження є такі:
вперше:
розроблено концептуальні засади формування системи ДР ЕМНЕ з по- зиції холістичності процесу її організації, що ґрунтується на поєднанні телеоло- гічного (наскрізна підпорядкованість усієї системи заходів ДР ЕМНЕ спільній меті – збільшенню кількісних та якісних параметрів «зеленого» зростання НЕ для стимулювання інтенсивного розвитку НЕ), структурного (вибір найбільш продуктивних каналів ДР ЕМНЕ, забезпечення їх ефективності з позиції макро- та мікросередовища впровадження екоінновацій, диверсифікація заходів ДР ЕМНЕ) та функціонального (виконання системою ДР ЕМНЕ ряду специфіч- них функцій у НЕ, зокрема діагностичної, контролювальної, коригувальної, стабілізувальної, стимулювальної та функції мережевої багатоканальної коор- динації) підходів, які в сукупності забезпечують системну збалансованість роз- витку НЕ;
розроблено методологічне підґрунтя та методичний інструментарій (на основі поєднання GAP-аналізу, методу Хольта та тригонометричного аналізу) визначення рівня релевантності каналів просування модернізаційних змін зале- жно від середньозваженого розміру і тренду відхилення розривів прогнозних значень індикаторів інтегрального індексу інноваційного розвитку України та Європейського Союзу, що дозволило обґрунтувати механізм комбінаторики за- ходів ДР ЕМНЕ;
запропоновано теоретико-методологічні засади застосування інструмен- тарія когнітивного моделювання для обґрунтування щільності причинно- наслідкових зв’язків між факторами, що обумовлюють рівень розвитку, стій- кість, відкритість, сприятливість середовища підтримання екомодернізаційних змін із позиції суб’єктів господарювання, що дозволило виявити канали, через які реалізація регуляторних впливів стає каталізатором/інгібітором ефективності ЕМНЕ;
розроблено пробіт-модель оцінювання ймовірності залежності ефектив- ності впровадження екомодернізаційних трансформацій від ресурсної підтрим- ки держави та якості «зеленого» зростання НЕ, для вимірювання якої розробле- но інтегральний індикатор на основі методу Харрінгтона. Це дозволило підтве- рдити гіпотезу про наявність ланцюгової реакції для мультиплікації нішевих екомодернізацій за умови їх цільового державного фінансування та наявності системних екопродуктивних зрушень у НЕ в цілому;
запропоновано методологію прогнозування інтенсивності макроеконо- мічних зрушень залежно від якості «зеленого» зростання НЕ, рівня та структу- ри фінансового забезпечення екомодернізаційних трансформацій (бюджетні кошти, приватний капітал, кошти іноземних інвесторів), нелінійності зміни ВВП у часі під впливом якісних та кількісних змін у функціонуванні всіх кана-
лів просування екомодернізацій у НЕ. Це дозволяє побудувати песимістичний та оптимістичний прогнозні сценарії динаміки ВВП України залежно від наяв- ності/відсутності ЕМНЕ, ефективності її ДР та рівня залучення різних стейкхо- лдерів до процесу інвестиційного забезпечення ЕМНЕ;
вдосконалено:
теоретичні засади та методичний інструментарій дослідження ефектив- ності каналів просування екомодернізаційних змін, що на відміну від існуючих запропоновано здійснювати за допомогою функціонального та ресурсного при- рістних Scale-Weight-векторів, які узагальнюють композитні індикатори ефек- тивності окремих екомодернізаційних заходів у натуральному (зіставлення кіль- кості фактично реалізованих і запланованих заходів) та грошовому (зіставлення досягнутих результатів із витратами на їх реалізацію) вимірах, що дозволяє ви- значати ефективність реалізації заходів ДР ЕМНЕ за галузями НЕ та окремими технологічними процесами;
теоретичні положення ДР рівня ефективності екопродуктивних трансфо- рмацій у НЕ в цілому, що на відміну від існуючих здійснено шляхом розроблен- ня детермінантної моделі, яка базується на принципі розширеної координації, передбачає побудову системи функціональних залежностей, які в сукупності до- зволяють збалансовано зіставити якісні та кількісні характеристики ефективності релевантних каналів просування екомодернізацій, оцінені за допомогою інстру- ментарію нечіткої логіки за композитними індикаторами;
методичний інструментарій прогнозування динаміки інноваційної актив- ності підприємств щодо запровадження екомодернізаційних змін, який відрізня- ється від існуючих застосуванням логістичної моделі Ферхюльста та обґрунту- ванням обмежень її параметрів, що дозволило побудувати оптимістичний, реалі- стичний та песимістичний прогнози зростання частки підприємств, які впрова- джують інновації та нішеві екомодернізації, в НЕ в цілому та в регіонах України;
методичний інструментарій прогнозування підприємницької активності у сфері ЕМ залежно від реакції на застосування трьох типів комплексів регулю- вальних заходів ЕМНЕ («instant», «flowing», «long-term»), який є підґрунтям для формування комплексних програм і стратегій ДР ЕМНЕ та відрізняється від іс- нуючих застосуванням логістичної функції Гомперца для моделювання зрос- тання частки підприємств-екоінноваторів у НЕ в цілому та за окремими галузя- ми;
набули подальшого розвитку:
трактування сутності ЕМНЕ як процесу цільових керованих економіч- них та інституційних інноваційних змін на галузевому та регіональному рівнях управління НЕ, спрямованих на забезпечення зростання якості та кількості ні- шевих екомодернізацій для підвищення економічного потенціалу НЕ. На відмі- ну від існуючих такий підхід передбачає наявність ієрархічно-впорядкованої системи інституційної, інформаційної, ресурсної, функціональної та методичної узгодженості, пріоритетність інноваційних нішевих екомодернізацій порівняно з екстенсивним масштабуванням існуючих технологій;
категоріально-понятійний апарат дослідження форм ДР НЕ шляхом уведення в термінологічний обіг поняття нішевих екомодернізацій, що запро- поновано розуміти як вузькоспеціалізовані сегментні об’єктно-процесні еколо- гічні інновації в окремих функціональних одиницях економічної системи, які че- рез їх масштабування, географічну і галузеву диверсифікацію стають каталізато- рами «зеленого» зростання НЕ в цілому. На відміну від інших форм вони мають дуальну природу та стають каталізатором ланцюгової реакції, в процесі якої змі- нюється цільове спрямування інновацій і розширюється коло кінцевих бенефіці- арів;
теоретичні засади типології нішевих екомодернізацій шляхом їх класи- фікації на ресурсооптимізуючі, інформаційні, техніко-технологічні, споживчо- орієнтовані, інституційно-правові, що створює підґрунтя для диверсифікації форм, методів та важелів ДР ЕМНЕ;
система принципів ДР НЕ шляхом доповнення її специфічними принци- пами, які враховують особливості ЕМНЕ: мережецентричності (щодо побудови системи збирання та оброблення потоків статистичної інформації), кон'юнкції (щодо відповідності якості впроваджених нішевих екомодернізацій їх ресурсній забезпеченості), розширеної координації (щодо змісту таргетів ДР ЕМНЕ), ін- клюзивності (щодо залучення стейкхолдерів усіх рівнів до регуляторного проце- су).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертації доведено до рівня методичних розробок і практичних ре- комендацій. Пропозиції щодо диверсифікації заходів ДР ЕМНЕ можуть бути використані відповідними міністерствами при удосконаленні існуючих механі- змів ДР ЕМНЕ; щодо оцінювання ефективності каналів ДР ЕМНЕ – галузевими асоціаціями під час формування кластерних структур для спільного розроблен- ня та просування специфічних екоінновацій у галузі; щодо прогнозування ди- наміки екоінноваційної активності в регіоні – регіональними органами влади під час обґрунтування пріоритетів ДР ЕМ на місцевому рівні; щодо активізації підприємницької активності у сфері ЕМ – підприємствами-екоінноваторами.
Пропозиції щодо врахування впливу фінансових інструментів на зміну прогнозу розвитку НЕ в часі залежно від ефективності ДР ЕМНЕ та формуван- ня інструментарію фінансового забезпечення стимулювання ЕМНЕ – в діяль- ність Міністерства фінансів України (довідка № 06230-06-10/8530 від 28.03.2018 р.); щодо базових принципів системи ДР ЕМНЕ – під час реалізації Проекту ПРООН/ГЕФ «Інтеграція положень Конвенцій Ріо в національну полі- тику України» (довідка UNDP /2017/ENV/2-131217 від 13.12.2017 р.); щодо фо- рмування регіональної стратегії ЕМ – в діяльність Департаменту економічного розвитку і торгівлі Сумської обласної державної адміністрації (довідка 02- 01/1458 від 12.12.2017 р.); щодо оцінювання екомодернізаційних змін на галу- зевому рівні – у діяльність Управління економіки Конотопської міської ради (лист № 276 від 18.12.2017 р.); щодо оцінювання ефективності нішевих екомо- дернізацій – у діяльність ТОВ «Сумитеплоенерго» (довідка 5427 від 12.12.2017
р.); щодо впровадження ЕМ у діяльність підприємства – Тростянецької фабрики ПрАТ «Монделіс Україна» (довідка № 131 від 23.11.2017 р.).
Результати дисертації використані в навчальному процесі Сумського дер- жавного університету при викладанні дисциплін: «Економіка і організація інно- ваційної діяльності», «Економіка ресурсовикористання», «Стратегічне плану- вання», «Теорія розвитку систем», «Сталий розвиток суспільства», «Економічне прогнозування» (акт від 08.12.2017 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завер- шеним науковим дослідженням. Визначені та обґрунтовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції, одержані практичні результати є особистим внеском здобувача. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисер- тації використано лише ті ідеї та положення, одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації опри- люднені та одержали позитивну оцінку на 15 міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях ([47–64] у наведеному в авторефераті списку праць).
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано у 64 наукових працях загальним обсягом 45,2 друк. арк., з яких особисто авторові належить 36,4 друк. арк., зокрема 1 одноосібна монографія, розділи у 8 колек- тивних монографіях, 28 статей у наукових фахових виданнях України (з яких 26 – у виданнях, що входять до міжнародних наукометричних баз, серед яких 6 – до бази Scopus та 3 – до бази Web of Scince), 7 статей у наукових виданнях ін- ших держав, 18 публікацій у збірниках матеріалів конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із всту- пу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації – 485 с., зокрема 380 с. основного тексту, 38 табл., 85 рис., 12 додатків та список літератури з 420 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі «Теоретичні засади державного регулювання еколо- гічної модернізації національної економіки» визначено сутність та принципи ДР ЕМНЕ, розроблено типологію нішевих екомодернізацій, виокремлено місце ДР ЕМНЕ в загальній системі ДР національного господарства.
Систематизація наукових поглядів на структуру та зміст системи ДР НЕ за- свідчила, що основною причиною їх еволюції є трансформація пріоритетів дер- жавної економічної політики в напрямку забезпечення «зеленого» зростання економіки.
Під час побудови системи ДР ЕМНЕ необхідно відокремлювати її базову складову – управління національним господарством у цілому на основі синерге- тичної теорії самоорганізації соціально-економічних систем, від природоохо- ронної політики держави, яка методологічно не формує всього комплексу меха- нізмів, пов’язаних із відтворенням людського, фінансового, інвестиційного, ма-
теріального, інформаційного, інноваційного, технологічного та інших видів по- тенціалу НЕ.
Проведений у роботі аналіз світового наукового доробку щодо трактуван- ня сутності ЕМ засвідчив, що це поняття переважно використовують у межах теорій захисту довкілля та екологізації економіки, парадигми сталого розвитку, концепцій реструктуризації та зміни промислових технологій тощо. Таке розу- міння змісту ЕМ залишає поза увагою макроекономічні проблеми розвитку НЕ, не дозволяє окреслити стратегічних орієнтирів при ДР ЕМНЕ.
Виходячи із цього, під ЕМНЕ запропоновано розуміти процес цільових ке- рованих економічних та інституційних інноваційних змін на галузевому та ре- гіональному рівнях управління НЕ, спрямованих на забезпечення зростання якості й кількості «нішевих екомодернізацій» для підвищення економічного потенціалу НЕ.
Такий підхід на відміну від існуючих акцентує увагу на: 1) цільовому ха- рактері трансформаційних процесів із визначенням конкретних кількісно вимі- рюваних таргетів та часових орієнтирів для їх досягнення, при цьому загальним вимірником ефективності ДР ЕМНЕ запропоновано вважати зростання еконо- мічного потенціалу НЕ (індикатор – ВВП); 2) керованості цього процесу з єди- ного центру, що передбачає необхідність забезпечення інституційної, інформа- ційної, ресурсної, функціональної та методичної узгодженостей; 3) базовому об’єкті ДР – нішевих екомодернізаціях, причому важливо забезпечити зростан- ня не лише їх кількості, а й якості; 4) необхідності збалансування за галузями та регіонами кількості нішевих екомодернізацій, що дозволить створити диверси- фіковану мережу унікальних об’єктів ДР та уникнути денівеляції розвитку га- лузей НЕ; 5) інноваційній природі нішевих екомодернізацій, а не реноваційно- му від-творенні вже існуючих технологій.
Для розроблення основних положень системи ДР ЕМНЕ базис теоретич- них та методологічних напрацювань щодо механізмів ДР НЕ потребує конкре- тизації, тому базовим обрано холістичний підхід (рис. 1).
Холістичність системи ДР ЕМНЕ виявляється у поєднанні таких основних підсистем: структурної (вибір найбільш продуктивних заходів ДР ЕМНЕ, за- безпечення їх ефективності з позиції макро- та мікросередовища впровадження екоінновацій, диверсифікація заходів ДР ЕМНЕ), функціональної (виконання системою ДР ЕМНЕ ряду специфічних функцій у НЕ: діагностичної, контро- лювальної, коригувальної, стабілізувальної, стимулювальної та функції мере- жевої багатоканальної координації) і телеологічної (підпорядкованість усієї си- стеми заходів ДР ЕМНЕ єдиній меті – забезпечення «зеленого» зростання НЕ).
Умовами забезпечення холістичності системи ДР ЕМНЕ запропоновано вважати: 1) імплементацію системи ДР ЕМНЕ в існуючу систему ДР націона- льного господарства; 2) збалансованість регіональних та галузевих пріоритетів у процесі ДР ЕМНЕ; 3) узгодження економічного інструментарію ДР ЕМНЕ з інструментарієм управління іншими об’єктами в НЕ.
Рисунок 1 – Структурно-логічна схема формування системи ДР ЕМНЕ Такий підхід до формування системи ДР ЕМНЕ потребує коригування і його функцій, основними з яких запропоновано вважати: діагностичну, контро- лювальну, коригувальну, стабілізувальну, стимулювальну та функцію мереже- вої багатоканальної координації.
Базовим об’єктом ДР ЕМНЕ визначено нішеві екомодернізації – вузько- спеціалізовані сегментні об’єктно-процесні екологічні інновації в окремих фун- кціональних одиницях економічної системи, які через їх масштабування, гео-
Компаративний аналіз інноваційного
розвитку НЕ (GAP-аналіз за
Хольтом) Визначення регуля-
торних впливів у середовищі суб’єктів
господарювання (FCM-аналіз)
Комбінаторика заходів ДР ЕМНЕ залежно від реле-
вантності каналів
Холістичний підхід системи організації ДР ЕМНЕ
Структурний підхід Телеологічний підхід
Підпорядкованість усієї системи заходів ДР ЕМНЕ
«зеленому» зростанню НЕ:
ˆ ˆ ˆ
( , , , ) max
EM
t f r e
GDP R R R y
Вибір релевантних каналів ДР ЕМНЕ
Прогнозування підп- риємницької активнос-
ті у сфері ЕМНЕ в цілому та за окремими
галузями
Диверсифікація захо- дів ДР ЕМНЕ залежно
від зростання екоінноваторів
Оцінювання ефектив- ності окремого каналу
ДР ЕМНЕ на галузе- вому рівні на основі композитних індикато-
рів (R Rf, r)
Залежність ефектив- ності ЕМНЕ від ресу- рсної підтримки держави та якості
«зеленого»
зростання НЕ
Оцінювання якості
«зеленого» зростання НЕ на основі методу
Харрінгтона (Re)
Оцінювання нішевих екомодернізацій на регіональному рівні
(за методом Ферхюльста)
Детермінантна модель оцінювання ефективності ДР ЕМНЕ (на основі принципу розширеної коорди-
нації)
Принципи ДР ЕМНЕ Визначення рівня
ефективності ДР ЕМНЕ (gqual, gquant) за шкалою Харрінгтона
Функціональний підхід
Сценарне прогнозування вектора інтенсивності НЕ (оптимістичний та песимістичний випадки)
Стимулювальна функція та функція мережевої багато-
канальної координації Компаративна ком-
бінація параметрів тригонометричних коефіцієнтів індексів
інновацій НЕ
Прогнозування макроеконо- мічних зрушень у НЕ залеж- но від ефективності ДР ЕМНЕ та фінансування Діаг-
нос- тична
фун- кція
Кори- гува- льна фун-
кція
Конт- ролю- валь- функ-на ція, стабі-
лізу- валь- функ-на ція
Розрахунок множини функціональних композитних індикаторів ефективності ЕМНЕ
R Rˆ ˆf, r
за кількістю каналів
Загальні: соціаль- ної відповідальнос-
ті, гнучкості, адек- ватності, узгодже- ності дій тощо
Специфічні: кон'- юнкції, мереже-
центричності, інклюзії, розши- реної координації Об’єкт ДР ЕМНЕ – нішеві екомодернізації
Загальні та спеціальні методи Прирістні
Scale-Weight- вектори
Аналіз залежності якіс-
них змінних (пробіт-модель)
Система оцінювання ефективності ДР ЕМНЕ окремого каналу просування екомодернізацій
графічну і галузеву диверсифікацію стають каталізаторами зеленого зростання НЕ в цілому. На відміну від інших форм ДР НЕ вони мають такі особливості:
1) дуальну (об’єктно-процесну) природу – одночасне їх розуміння, з одно- го боку, як об’єкта модернізації (конкретна технологія, техніка, продукт), а з іншого – як процес (комплекс організаційно-управлінських заходів);
2) здатність до кумулятивного накопичення, що запускає ланцюгову реак- цію, в процесі якої змінюється цільове спрямування інновацій та розширюється коло кінцевих бенефіціарів. Так, нішеві екомодернізації на рівні окремих домо- господарств, компаній та установ спрямовані на вирішення конкретного прагма- тичного бізнес-завдання (зміна рівня матеріало-, енерго-, ресурсомісткості виро- бництва та/або споживання). При їх масштабуванні, географічній і галузевій ди- версифікації зростає потенціал їх впливу на економічний розвиток (наприклад, зростає вуглецева продуктивність ВВП, збільшується рівень ВВП на одиницю споживання енергії та інші індикатори зеленого зростання національної економі- ки), бенефіціарами цього стають вже не окремі суб’єкти, які запровадили нішеві екомодернізації, а значно більш широке коло стейкхолдерів (місцеві громади, територіальні спільноти, державні організації, інвестори, суспільство у цілому).
У роботі проаналізовано світовий досвід державного стимулювання перехо- ду до «зеленого» зростання НЕ, який засвідчив, що важелі ДР є ефективними то- ді, коли їх застосовують і таргетують диференційовано залежно від специфіки інновацій та об’єкта управління. Наприклад, у Німеччині для стимулювання пе- реходу на екобезпечний транспорт важелі ДР диференційовані за об’єктами та- ким чином: для компаній та місцевих громад, що інвестують у розбудову заряд- ної інфраструктури для електромобілів, – державні субсидії, а для громадян – дотації споживачам (електромобілів – 4 тис. євро, гібридних авто – 3 тис. євро).
Для диверсифікації форм, методів та важелів ДР ЕМНЕ в роботі запропо- новано виділяти такі види нішевих екомодернізацій: 1) ресурсооптимізуючі (для підвищення ефективності ресурсовикористання, енергоспоживання тощо);
2) інформаційні (для підвищення ефективності управлінського обліку та конт- ролю потоків даних); 3) техніко-технологічні (для оновлення технологій, засо- бів, проектів, програм тощо, зокрема для зниження збиткоємності НЕ);
4) споживчо-орієнтовані (для впливу на споживчі очікування); 5) інституційно- правові (для вдосконалення системи стандартів, нормативних актів, директив).
Така класифікація дозволяє пооб’єктно визначати динаміку і ступінь впливу ЕМ на інтенсивність розвитку НЕ, окреслювати точки зростання конкурентоспромо- жності НЕ на міжнародних ринках та забезпечення національної безпеки.
Формування системи ДР ЕМНЕ потребує її коригування його принципів, які запропоновано поділяти на загальні та специфічні. До загальних віднесено принципи системності, логічної послідовності, раціонального природокористу- вання, соціальної відповідальності, достатності виробництва та споживання, гнучкості, виконання міжнародних зобов’язань, адекватності, узгодженості управлінських дій, глобальної мети, економічної доцільності, децентралізації, ієрархії, організованості, збалансованого функціонування, інноваційної спря-
мованості та інші. Наведену вище систему загальних принципів запропоновано доповнити такими специфічними принципами:
1) принципом мережецентричності (виходячи з функціональних особливос- тей різних типів нішевих екомодернізацій, для їх масштабування на рівні НЕ не- обхідно надавати зацікавленим стейкхолдерам бази аналітичних даних, які по- винні бути, з одного боку, узагальненими, а з іншого – структурованими залежно від регіональної та галузевої специфіки кожного типу нішевих екомодернізацій.
Ураховуючи це, система збирання та оброблення потоків статистичної інформа- ції в системі ДР ЕМНЕ повинна будуватися за принципом мережецентричності);
2) принципом кон'юнкції (відповідність якості впроваджених нішевих еко- модернізацій їх ресурсній забезпеченості. У процесі ДР ЕМНЕ під час встанов- лення планових пріоритетів для бюджетного фінансування конкретних екомо- дернізаційних заходів важливим є регулярний аудит додержання цього принци- пу за кожним об’єктом інвестицій у ретроспективі);
3) принципом розширеної координації (для координації вектора ДР ЕМНЕ та вибору конкретних регуляторних заходів варто сформувати систему таргетів, що повинна збалансовано відображати як кількість, так і якість нішевих екомо- дернізацій);
4) принципом інклюзії (запорукою ефективності ДР ЕМНЕ є комунікаційне залучення всіх стейкхолдерів до цього процесу, забезпечення їх однакового до- ступу до потоків аналітичних даних щодо нішевих екомодернізацій, реалізова- них у різних регіонах, на окремих підприємствах та в домогосподарствах).
У контексті запровадження запропонованої системи ДР ЕМНЕ важливо оцінити та врахувати загальний рівень інноваційної активності в країні, а також готовність підприємців у подальшому нарощувати масштаби екомодернізацій.
У другому розділі «Вплив рівня інноваційної активності національної економіки на вибір релевантних каналів державного регулювання екологі- чної модернізації» сформовані теоретико-методологічне підґрунтя та методич- ний інструментарій вибору релевантних каналів ДР ЕМНЕ, обумовлених загаль- ним рівнем інноваційної активності в країні.
Умовою ефективності ДР ЕМНЕ та підґрунтям диверсифікації його інстру- ментарію є правильний вибір траєкторій (каналів), що дозволяють із найменши- ми витратами, у найкоротший термін та з найвищою ефективністю забезпечити цільову реакцію НЕ на регуляторні впливи. У роботі запропоновано визначати два типи каналів стимулювання екоінноваційних зрушень у НЕ:
1) Еxt-I-Ch – канали, обумовлені рівнем інфраструктурного та інформацій- ного середовищ підтримання інноваційної активності в країні;
2) Inner-Ch-Ef – канали, обумовлені рівнем готовності підприємців-еко- інноваторів інтенсифікувати свою активність у сфері ЕМ.
Для визначення переліку релевантних Еxt-I-Ch-каналів розроблено методич- ний підхід, що ґрунтується на компаративній комбінації таких двох параме- трів:
1) середньозваженого розміру розривів (GAPitSII) між прогнозними значен- нями кожного і-го індикатора інтегрального індексу інноваційного розвитку (SII), розрахованого для України та Європейського Союзу для кожного t-го ро- ку періоду перспективного планування (2017, 2018, 2019 рр.);
2) різниці ( tg EU tg UAi i
GAPi ) тангенсів кутів нахилу прямих лінійних функцій розривів, що відображають динаміку прогнозних (на період 2017–2019 рр.) ве- личин кожного і-го індикатора індексу SII, розрахованого для України (tgUAi ) та Європейського Союзу (tgiEU ).
На основі розрахованих значень цих параметрів запропоновано формувати матрицю та на її основі визначати пріоритетність кожного з Еxt-I-Ch-каналів.
Це забезпечить таргетованість регуляторних ініціатив, реалізованих через ці канали, спрямування державних фінансових ресурсів саме в тих напрямках, де реакція НЕ на здійснені впливи буде найбільш швидкою та результативною.
Інтегральний індекс SII обрано цільовим критерієм у цьому дослідженні з-поміж інших (Глобального індексу інновацій (GII), Міжнародного індексу ін- новацій BCG (IntII BCG), Індексу інноваційної спроможності (ICI)), оскільки саме він щорічно розраховується для держав-членів Європейського Союзу та асоційованих членів щодо переваг та недоліків систем стимулювання іннова- ційної активності та просування інновацій. Складовими цього індексу є:потен- ційно інноваційно-активне населення (HR), інтегрованість дослідників у світо- вий науковий простір та привабливість досліджень для міжнародної кооперації (RS), середовище підтримання та просування інновацій (IFE), фінансова підтри- мка інновацій (FS), інвестиції фірм в інновації (FI), активні суб’єкти-інноватори (фізичні та юридичні особи) (IN), розвиненість підприємницьких зв'язків та пар- тнерства у сфері інновацій (LE), інтелектуальні активи (IA), вплив інновацій на зайнятість населення (EI), економічні ефекти інновацій (SI).
Для розрахунку прогнозних значень і-х індикаторів індексу SII використа- но метод Хольта, що дозволило побудувати експоненціально-згладжені ряди ко- жного з них, визначити значення трендів та сформувати прогнози за допомогою пакета MS Excel. Статистичною базою для цього дослідження стали ретроспек- тивні дані Європейського табло інноваційного розвитку за 2008–2016 рр. Розра- хунки для України (рис. 2) засвідчили відсутність таких Еxt-I-Ch-каналів, за якими «пропускна» здатність є критично низькою (пріоритет №1 для негайного державного втручання). Найбільш повільними з точки зору стимулювання мо- дернізаційних змін виявилися SI-, IN-, LE- та IA-канали, тобто для розбудови ін- фраструктурного та інформаційного середовищ саме в межах цих каналів дер- жаві необхідно докласти найбільших зусиль (пріоритет № 2). Швидкість реакції НЕ на регуляторні впливи, здійснені через FS-канал, є дещо вищою порівняно з попередніми, тобто вдосконалення нормативної бази та механізмів фінансуван- ня інновацій є дуже важливим сьогодні (пріоритет № 3).
–
Рисунок 2 – Науково-методичний підхід до комбінаторики заходів ДР ЕМНЕ
залежно від релевантності Еxt-I-Ch-каналів стимулювання екомодернізаційних змін у НЕ
Комбіна- ція зон
Пріо-
ритет Зміст заходів ДР ЕМНЕ
6 превентивні заходи (підтримуючі та контролюючі) 5 заходи стимулюючої дії, спрямовані на зменшення
ризиків, що провокують тренди падіння індикатора 4 заходи передкризового регулювання (амортизаційні
інструменти, формування «буферних зон») 3 стабілізаційні заходи, спрямовані на «злам тенден-
цій» в умовах латентної кризи
2 заходи пролонгованого антикризового регулювання (антистресові інструменти)
1 заходи реактивного антикризового регулювання (радикальні інструменти, «шокова терапія»)
Індикатор SII
GAPit
i SII
GAP
GAP tg EU tg UAi i
GAPi
HR 58,869 0,831 3,001 RS 99,541 1,404 1,524 IFE 104,03 1,468 0,491 FS 61,980 0,874 –1,656
FI 43,355 0,612 2,065 IN 65,510 0,924 –2,584 LE 91,786 1,295 –0,096 IA 76,592 1,081 –0,727 EI 20,785 0,293 –1,356 SI 70,465 0,994 –1,960
SII 70,877 * *
Визначення найбільш релевантних Еxt-I-Ch-каналів із точки зору впливу на стимулювання екомодернізаційних змін у НЕ
13
