КРЕДИТНИЙ РИНОК Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ НаУКМА 2015 (2)УДК ББК 65.26 Г55 © Глущенко С

Глущенко С. В.

ГРОШІ. КРЕДИТ.

КРЕДИТНИЙ РИНОК

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Київ НаУКМА

2015

УДК 336.74(075.8) ББК 65.26

Г55

© Глущенко С. В., 2015

© НаУКМА, 2015

ISBN 978-966-2410-63-1

У навчальному посібнику розглянуто сутність, роль, ме- ханізми функціонування грошового, валютного і кредитного ринків; види та характеристики кредитів та боргових цінних паперів, кредитних посередників; теоретичні та практичні аспекти напрямів грошово-кредитного регулювання в еко- номіці.

Навчальний посібник може бути корисним для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, аспірантів, викладачів, усіх, хто цікавиться питаннями функ- ціонування грошово-кредитної системи.

Р е ц е н з е н т и:

Мельник О. М., доктор економічних наук, професор кафедри політичної економії

обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Бондарук Т. Г., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів Національної академії статистики, обліку та аудиту

Рекомендовано до друку

Вченою радою Національного університету

«Києво-Могилянська академія»

(протокол № 21 від 26 лютого 2015 р.)

Зміст

ВСТУП ...5

Розділ 1 ВИДИ, СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ...7

1.1. Еволюція видів і форм грошей ...7

1.2. Функції та двоїста сутність грошей ...18

Розділ 2 ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА ...22

2.1. Сутність грошового обороту. Грошові потоки ...22

2.2.Структура грошової маси ...25

2.3..Швидкість обігу грошей. Закон грошового обороту ...27

Розділ 3 ГРОШОВИЙ РИНОК ...30

3.1..Поняття та структура грошового ринку ...30

3.2..Попит на гроші. Чинники впливу ...31

3.3..Пропозиція грошей. Чинники впливу ...32

Розділ 4 ГРОШОВІ СИСТЕМИ ...34

4.1..Поняття і складові грошової системи ...34

4.2..Класифікація грошових систем, їхня еволюція та характерні риси ...37

Розділ 5 ІНФЛЯЦІЯ ТА АНТИІНФЛЯЦІЙНІ ЗАХОДИ ... ...42

5.1..Поняття, види та форми інфляції ...42

5.2.Теорії щодо доцільності та необхідності інфляції ...47

5.3.Антиінфляційні заходи. Таргетування інфляції ...49

5.4.Індекси вимірювання інфляції ...53

Розділ 6

ВАЛЮТА, ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ,

ВАЛЮТНИЙ РИНОК ...54

6.1. Поняття валюти і валютної системи ...54

6.2..Валютне регулювання як складова валютної політики ...60

6.3..Валютний ринок ...65

Розділ 7 ПОНЯТТЯ І ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ ТА КРЕДИТНОГО РИНКУ ...70

7.1..Кредит і позичковий капітал ...70

7.2..Кредитний ринок. Функції та роль кредитного ринку в економіці ...80

7.3.Взаємодія кредитного та інших фінансових ринків ...85

Розділ 8 ВИДИ, ФОРМИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН ...95

8.1. Загальна класифікація видів та форм кредитних відносин ...95

8.2..Різновиди та характеристика кредитів ...98

8.3.Різновиди та характеристика боргових цінних паперів ...121

8.4..Похідні кредитні інструменти (кредитні деривативи)...146

Розділ 9 ПОСЕРЕДНИКИ КРЕДИТНОГО РИНКУ ...150

9.1. Загальна класифікація та функції фінансово-кре - дитних посередників ...150

9.2.Комерційні банки і банківська система ...154

9.3.Установи кредитної кооперації ...173

9.4.Ломбарди ...179

9.5.Лізингові та факторингові компанії ...180

Розділ 10 ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ ...184

10.1.Організаційно-правові основи діяльності цент- ральних банків ...184

10.2..Функції центральних банків ...185

Перелік джерел ...202

Вступ

П

Гроші та кредит – це явища, які нерозривно по- в’язані з усіма процесами суспільного відтворення.

Рух грошей і кредиту супроводжує рух товарів і то- варний обмін. Своєю чергою, необхідність приско- рення товарного обміну супроводжується вирішен- ням задач щодо прискорення руху грошей, а також щодо розвитку та впровадження нових модифіка- цій грошових і кредитних відносин.

Грошово-кредитна сфера активно впливає на всі галузі та стадії економічного розвитку в країні. На- приклад, стабільна валюта є однією з умов зростан- ня виробництва та доходів населення, а розвиток кредитної системи є поштовхом до накопичення ка- піталів, зростання заощаджень та інвестицій в еко- номіці.

Крім того, грошові, валютні та кредитні ринки не тільки пов’язані й впливають на інші сфери еко- номіки, а й пов’язані та взаємодіють між собою.

Наприклад, розвиток кредитних відносин і кредит- ного ринку розширює можливості застосування грошей як капіталів, породжує розвиток нових ви- дів підприємницької діяльності і нарощення при- бутків в економіці. З іншого боку, стабільна націо- нальна грошова одиниця полегшує функціонування

і розвиток кредитних ринків та кредитних послуг, а нестабільність у співвідношенні валют, навпаки, може бути чинником, що провокує спекуляції на валютних ринках та підвищує ризики кризових явищ не тільки у грошово-кредитній сфері, а й в еко- номіці загалом.

Поняття та характеристики грошей, валюти, кредиту, грошового, валютного і кредитних рин- ків не є стабільними і незмінними, а перебувають у постійному русі. Відбувається постійна зміна форм грошей, еволюція грошових систем, розвиток кре- дитних відносин, поява нових послуг, тенденцій і напрямів розвитку цих ринків та ін.

Запропонований навчальний посібник дає змо- гу отримати знання щодо сутності, ролі, механіз- мів функціонування грошового, валютного і кре- дитного ринків; видів та характеристик кредитів, боргових цінних паперів, кредитних посередни- ків; напрямів реалізації грошово-кредитної політи- ки в економіці.

Розділ.1.

ВИДИ, СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Еволюція.видів.і.форм.грошей..

Функції.та.двоїста.сутність.грошей.

1.1. Еволюція видів і форм грошей

П

В економічній літературі розглядають дві концепції (два під- ходи) походження грошей.

1. Раціоналістична концепція.Починаючи з Аристотеля і до ХVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли як наслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів.

Аристотель писав: «Гроші стали грошима (nomista) не за своєю внутрішньою природою, а через закон (nomos), і ми можемо змі- нити це положення і зробити їх непотрібними».

2. Еволюційна концепція. Гроші виникли в результаті ево- люційного процесу, який поза волею людей призвів до того, що деякі предмети виділилися із загальної маси і посіли особливе місце. Виникнення та розвиток грошей – тривалий процес, зумов- лений розвитком товарного виробництва та обміну. Гроші не мо- жуть бути скасовані або змінені угодою людей чи рішенням дер- жави доти, доки існують адекватні грошам суспіль ні відносини.

Гроші постійно змінюють форму свого існування. Процес еволю- ції грошей являє собою розвиток форм мінової вартості.

Спочатку були товарні гроші у вигляді:

– простої або випадкової форми вартості;

– загальної форми вартості (сіль, хутро, дорогоцінні метали).

При загальній формі вартості відбувалось виділення окре- мих продуктів, які мають найвищу споживчу вартість і їх завжди можна легко обміняти на необхідне в певний момент благо. Таке стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквіва- лента означало появу грошей в їхньому найпростішому вигляді.

Вони вже могли виконувати висхідні, базові грошові функції – засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Проте на цій при- мітивній формі розвиток грошей не зупинився.

Наступною формою грошей стали металеві гроші (мідні, зо- лоті й срібні монети).

На заміну металевим грошам прийшла третя форма загаль- ного товару-еквівалента – паперові та паперово-кредитно-депо- зитні гроші (банкноти, білонні монети, платіжні карти тощо).

Розглянемо класифікацію форм та видів грошей докладніше.

1.1.1. Товарні гроші

При використанні товарних грошей (випадкової форми вар- тості) в якості загального еквівалента не існувало загально- прийнятого засобу обміну, відбувався безпосередній обмін това- рами між суб’єктами. У цей період функціонувала бартерна економіка. Але для того щоб за бартерної еко номіки відбувався обмін товарами, потрібен подвійний збіг бажань, тобто прода- вець і покупець мають хотіти того, що може запропонувати про- тилежна сторона. Така торгівля вимагає великих витрат, тому що люди мають витрачати час і ресурси на пошук інших людей, чиї бажання щодо угоди обміну збігалися б із їхніми. Тому на за- міну епохи, коли в якості грошей використовувались різні това- ри (випадкова форма вартості), прийшла епоха товарних грошей загальної форми вартості.

Товарні гроші – загальна форма вартості:

– предмети першої необхідності (худоба, сіль, зерно – як най- більш ходові товари);

– предмети розкоші (хутро, перли, прикраси – як товари, що довго зберігаються і мають високу вартість).

Характерні риси товарних грошей:

– функціонували поштучно;

– не підлягали поділу;

– виступали у своєму природному вигляді.

Передумови переходу від товарних до наступних форм грошей:

– вимога однорідності грошей;

– вимога економічної подільності грошей;

– здатність грошей довгий час зберігати свою вартість;

– вимога високої портативності.

Напрям руху еволюційних змін форм грошей на цьому ета- пі – це рух від випадкової форми вартості до загальної форми вартості.

1.1.2. Металеві гроші

На заміну товарним грошам людство почало використовува- ти металеві гроші. У процесі еволюції монети існували та вико- ристовувались у різних формах та видах.

Залежно від металу виготовлення розрізняють залізні, мід- ні, срібні, золоті, білонні монети.

Білонні монети – розмінна монета, виготовлена зі сплаву не- дорогоцінних металів із невисокою вартістю.

Характерні риси білонних монет:

– дешева вартість порівняно із дорогоцінними монетами;

– такі гроші не мають власної вартості і є неповноцінними грошима.

Залежно від форми існування розрізняють:

– монети – шмат металу;

– монети загальновстановленої форми: квадратної, овальної, круглої, у форми шестигранника тощо.

Залежно від суб’єкта, який карбує монети, розрізняють:

– монети – приватні гроші. Спочатку монети були приватни- ми, карбувались окремими купцями, мали штемпель цьо- го купця (прості зливки металу з купецькою печаткою), але при цьому було й обмежене коло їх використання як за- гального товару-еквівалента (грошей);

– монети – державні гроші. З появою та розвитком інсти- туту державності та монополізацією державою певних функцій у своїй компетенції, право на друкування грошей (монет) також перейшло від приватних суб’єктів до дер- жави, і відповідно монети почали випускати зі штемпе- лем держави (на одному боці монет карбували номінал, на протилежному – герб певної країни, краї монети роби- ли ребристими).

Передумови переходу від металевих до наступних форм грошей:

– вимога економічності (зношуваність золотих монет і втрата ними своєї вартості в процесі обігу, обмеженість золотих

запасів для витрачання золота на виготовлення монет, зде- шевлення виготовлення грошей і т. д.);

– вимога прискорення та спрощення обороту грошей.

Напрям руху еволюційних змін форм грошей на цьому етапі і далі – це перехід:

ПОВНОЦІННІ ГРОШІ → ЗМІШАНІ ГРОШІ → НЕПОВНОЦІННІ ГРОШІ.

Відбувається демонетизація золота.

Повноцінні гроші – гроші, в яких номінальна вартість від- повідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені (срібні і золоті монети).

Неповноцінні гроші – гроші, які набувають своєї вартості лише в обігу. При цьому така вартість може суттєво відхиляти- ся від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (бан- кноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучас- ний період всі країни світу користуються лише неповноцінни- ми грошима.

Змішані гроші – гроші, що були в обороті в період між вико- ристанням повноцінних і неповноцінних грошей. У цей час в од- них країнах використовували повноцінні гроші, в інших – не- повноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах в обороті могли бути і дорогоцінні монети (повноцінні гроші), і паперові банкноти (неповноцінні гроші).

Далі на заміну і доповнення до металевих грошей людство почало використовувати паперово-кредитно-депозитні гроші.

1.1.3. Паперові (готівкові) гроші Різновиди паперових готівкових грошей:

– з обмеженими функціями та обмеженим колом обігу (век- сель, чек, банкноти купців – «класична» банкнота);

– із необмеженими функціями та необмеженим колом обі- гу = паперові банкноти держави (валюта) + дорогоцінні / бі- лонні монети.

«Класична» банкнота виникла наприкінці XVII ст. із роз- писки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов’язання повернути його за першою ви- могою. В міру зростання багатств банків їхні розписки (банкно- ти) почали приймати та використовувати як засіб обігу та плате- жу нарівні із золотою монетою, тобто вони стали грошима.

Поступово такі розписки набули встановленої форми й аб- страктності, вони затримувалися в обігу, не повертаючись до банків для виплати за ними золота. Це дало можливість банкі- рам видавати свої банкноти купцям на суму більшу, аніж їхнє покриття золотом, прийнятим на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот.

Характерні риси «класичної» банкноти:

– випуск банкноти приватними банкірами;

– обов’язковий обмін на золото за першою вимогою власників;

– подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом) і товар- не (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку), що гарантувало їй надійність, сталу вартість, нор- мальний обіг та високу еластичність обігу.

Із появою і розвитком інституту державності відбулася мо- нополізація державою права на друкування дорогоцінних мо- нет. Так само в процесі розвитку та поширення використання

«класичних» банкнот у товарно-грошових розрахунках від- бувся перехід від застосування приватних банкнот (як різно- виду паперово-кредитних грошей із обмеженим колом обігу) до державних банкнот (як єдиної грошової одиниці країни, єдиної валюти країни) і появи паперових грошей як валюти певної країни.

Валюта – це законодавчо визначена грошова одиниця пев- ної країни. Унікальність валюти полягає в тому, що цей вид гро- шей виник не еволюційно, паралельно з розвитком товарно- грошових відносин, а встановлюється і визначається владою певної країни примусово для загального використання на певній території. На певному етапі та рівні розвитку суспільних відно- син відбулося делегування (а точніше – узурпація) прав та функ- цій щодо випуску та визначення форм грошей державі (або пер- шій особі країни).

Державні банкноти, або валюта (готівкові паперові гроші) – це знаки вартості, які випускає держава для покриття своїх ви- трат. Вони мають примусовий курс та визнаються законодавчо обов’язковими до приймання в усіх видах платежів. Довіра до паперових грошей базується не на суб’єктивній, а на об’єктивній економічній основі. Поки суб’єкти економіки мають можливість купити за такі паперові знаки товари або послуги, вони вірять у фінансову спроможність держави і приймають паперові гроші як платіж за свої товари, у тому числі й від держави.

Характерні риси банкноти-валюти:

– обов’язково приймається в оплату за товари і послуги на всій території країни;

– обертається в готівковій (паперові банкноти, монети) і в безготівковій (кошти на рахунках в банках) формі;

– приймається в оплату податків;

– монополія на випуск валюти належить лише державі.

Валюта України – грошові знаки у вигляді банкнот, казна- чейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обі- гу та є законним платіжним засобом, кошти на рахунках у бан- ківських та інших фінансових установах на території України.

Відмінність між «грошима» і «валютою» полягає в тому, що поняття «валюта» є складовою поняття «гроші». Крім валюти, поняття «гроші» охоплює: товарні гроші, металеві гроші, кре- дитні гроші з обмеженим колом обігу (вексель, чек тощо), при- ватні електронні гроші.

Чинники, що зумовили перехід до наступних форм грошей:

вимоги економічності, прискорення обігу, спрощення обігу.

1.1.4. Депозитно-кредитні гроші (безготівкові) гроші Депозитні (безготівкові) гроші – це різновид грошей, який існує у вигляді певних сум на рахунках суб’єктів економіки в банках.

Різновиди депозитно-кредитних грошей:

– чек (депозитні гроші – з обмеженими функціями та колом обігу);

– вексель (кредитні гроші – з обмеженими функціями та ко- лом обігу);

– платіжна картка (кредитно-депозитні гроші – з необмеже- ним колом обігу);

– електронні гроші (депозитні, приватні гроші, умовні гро- шові одиниці в спеціалізованих системах).

Чек – грошовий документ встановленої форми, який містить безумовний наказ власника рахунку кредитній установі випла- тити (перерахувати) держателеві чека зазначену суму.

Чековий рахунок – форма зберігання грошей у банку, що дає змогу власникові рахунку не користуватися готівковими кош- тами, а надавати (виписувати) як оплату за товари чи послуги

чеки на свій рахунок у банку, а банк, своєю чергою, здійснює безпосередню оплату в грошовому еквівалеті, видаючи гроші з такого рахунку.

Види чеків:

– грошовий чек – використовують для отримання готівко- вих коштів із рахунку;

– розрахунковий чек – письмове доручення банку здійснити грошовий платіж (переказ) із рахунку чекодавця на раху- нок чекодержателя. Такі чеки використовують для безго- тівкових розрахунків;

– іменний чек;

– чек на пред’явника.

Платіжна карта – це іменний грошовий документ, що вида- ється банком власнику поточного рахунку; дає можливість опла- тити через комп’ютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей за рахунком без використання готівки.

Позитивні наслідки впровадження платіжних карток:

– прискорення обігу грошей;

– зручність виконання платежів для платників;

– зменшення витрат обігу;

– розширення сфери функціонування кредитно-депозитних грошей і включення в неї масових платежів населення.

Вексель – письмове боргове зобов’язання встановленої фор- ми, що засвідчує безумовний обов’язок боржника сплатити ви- значену грошову суму в певний строк своєму кредитору.

Характерні ознаки векселя:

– безперечність (означає обов’язкову оплату векселя);

– оборотність (передача векселя іншим кредиторам);

– строковість (обов’язок зі сплати певної суми має певні строки щодо виконання);

– платність (відстрочка зі сплати, як правило, на умовах до- даткової оплати такої вістрочки);

– абстрактність.

Вексель є різновидом грошей, оскільки виконує такі функції:

а) є засобом обігу. Вексель, як і гроші, є інструментом-посе- редником при купівлі-продажу товарів або послуг, тобто вико- нує функцію засобу обігу. Зокрема, при нестачі грошей суб’єкт може застосувати як відстрочку платежу вексель, а це означає,

що не відбувається призупинення товарно-грошового обороту, тобто вексель замінює гроші як засіб обігу;

б) засіб платежу. І гроші, і векселі застосовуються в товар- ному обороті при платежах за товари або послуги. Зокрема, коли закінчується термін відстрочки платежу і настає час ви- конання зобов’язань за векселем, відбувається безпосередній платіж у грошовому еквіваленті з боку боржника, тому і гово- римо про те, що вексель, як і гроші, виконує функцію засобу платежу;

в) міра вартості. Вексель, як і паперові гроші, може виража- ти певну вартість, але, на відміну від грошей, вартість векселя може змінюватися (наприклад у випадку дострокової реалізації векселя).

Види векселів:

1) за механізмом надання:

прості векселі переказні векселі;

2) за суб’єктом, який є позикодавцем за векселем:

державні векселі приватні векселі

(казначейські векселі) (комерційні або товарні, банківські).

Простий вексель – вексель, складений у формі простого, ні- чим не обумовленого зобов’язання сплатити визначену суму, яка видана однією особою (боржником) на користь іншої (кредито- ра) за отримані від нього цінності.

При складанні простого векселя взаємодіють два суб’єкти:

– векселедавець – особа, що отримала гроші або цінності й видала вексель (платник-боржник);

– перший набувач – особа, яка передала гроші або цінності й отримала вексель (векселетримач-кредитор).

Простий вексель видається з метою оформлення переходу цін- ностей, що відбувся, або позики коштів, поставку товарів у кре- дит тощо. Простий вексель видається векселедавцем на ім’я век- селетримача. Платником за таким векселем є сам векселедавець.

Він особисто зобов’язується сплатити вексельну суму першому набувачеві, а також наступним векселетримачам.

Простий вексель видається боржником кредитору, тому для боржника вексель є борговим документом, а для кредитора –

доказом постачання цінностей і забезпеченням одержання гро- шового еквіваленту у строк.

Простий вексель виконує функції паперових грошей: міри вар- тості, засобів обігу і платежу.

Переказний вексель – вексель, виданий у формі наказу або у формі пропозиції здійснити платіж особі, яка на момент складання векселя має заборгованість перед векселедавцем, що виникла зі здійснення операцій передачі грошей або цін- ностей у позику. Переказний вексель видається кредитором боржнику.

Переказний вексель, як і простий, виконує функції грошей:

засобу обігу і засобу платежу. Крім того, переказний вексель ви- конує функцію переказу боргу.

Комерційний (товарний) вексель видається під заставу то- вару.

Банківський вексель видається банком-емітентом за наявності певної суми клієнта на депозиті. Клієнт банку розраховується цим векселем зі своїм постачальником в оплату за товар.

Електронні гроші – це різноманітні платіжні інструменти і механізми, створені для поточних розрахунків між виробника- ми, продав цями та споживачами товарів і послуг, що існують лише в електронному вигляді, тобто у вигляді записів у спеціа- лізованих електронних системах.

Переказ грошових сум електронних грошей за рахунками здійснюється через інформаційні комп’ютерні системи за безпо- середніми розпорядженнями власників поточних рахунків.

Характерні риси електронних грошей:

– це платіжні засоби, емітовані певною організацією, тобто

«приватні гроші», натомість звичайні гроші (готівкові або безготівкові) емітуються центральним банком країни;

– це окремий і незалежний платіжний засіб, що запрова- джується і використовується виключно на певному етапі товарно-грошового обороту (як, приміром, фішки в ка- зіно), на відміну, наприклад, від платіжної карти (без- готівкові депозитні гроші), яка є одним із способів вико- ристання банківського рахунку, а всі операції при цьому відбуваються із звичайними грошима в безготівковому вигляді;

– будь-яка недержавна структура може емітувати власну ва- люту (електронні гроші) на законних підставах, за умови наявності суб’єктів, які готові користуватись такою валю- тою, а також за умови, що така валюта матиме індивідуаль- ну назву, що відрізнятиметься від назви грошової одиниці певної країни (наприклад, приватні електронні гроші не можуть мати назву «гривня»);

– не є загальноприйнятим платіжним засобом, вони існують і можуть бути використані тільки в рамках певної платіж- ної системи. З іншого боку, такі приватні платіжні систе- ми можуть оперувати не тільки електронними грошима, а й здійснювати звичайні безготівкові або готівкові платежі;

– використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи.

Класифікація електронних грошей:

– на базі карт (платіжний сертифікат) – смарт-карти (Mondex, Proton, CLIP), проїзні карти (Oyster);

– на базі мереж (network-based). WebMoney – записи на ра- хунках учасників системи.

Переваги електронних грошей:

1. Порівняно зі звичайними безготівковими розрахунками – низька вартість транзакцій, особливо внутрішніх, що уможлює здійснення мікроплатежів, для чого звичайні безготівкові засо- би непридатні. Значна економія витрат на їх виготовлення, збе- реження, перерахування, перевезення тощо (наприклад, 0,8 % від суми платежу проти 0,1 % від суми платежу).

2. Швидкість здійснення операцій. Майже всі операції відбу- ваються в режимі он-лайн, переказ коштів – практично миттєво, час здійснення міжнародних платежів обмежується лише швид- кістю роботи платіжної системи.

Недоліки електронних грошей:

1. Оскільки емітент електронних грошей – це не держава, то немає і державних гарантій щодо забезпечення їхньої плато- спроможності. Електронні гроші можуть емітуватися банками або іншими організаціями, і, як правило, емісія електронних грошей не ліцензується і не контролюється державою. Тому

електронні гроші не рекомендують використовувати для здійс- нення транзакцій у значних обсягах, а також як засіб нагрома- дження.

2. Електронні гроші існують тільки в межах тієї системи, якою вони емітовані; не є загальноприйнятим платіжним засобом, обов’язковим до прийняття будь-яких платежів. Всі платежі, які можна зробити за допомогою електронних грошей, зводять- ся до того набору товарів і послуг, який надає приватна платіжна система, довільні платежі в рамках системи неможливі. Це обме- жує застосування електронних грошей.

Приклади використання електронних грошей

У Лондоні запроваджено смарт-карти для місцевого тран- спорту – універсальні проїзні Oyster. В Лондоні діє велика тран- спортна інфраструктура, зокрема 150 станцій метро, 8 тисяч ав- тобусів. В обороті перебувають понад 3 млн платіжних карток.

Саме за допомогою карток-проїзних муніципальній владі вдало- ся розв’язати проблему, пов’язану з тим, що торговці не хочуть витрачатися на встановлення терміналів для оплати послуг пла- тіжними картками, поки немає масового розповсюдження та- ких платіжних карток. Картку, на якій закінчилися цифрові гроші, можна «перезаряджати» (а у разі кількох поїздках у день автоматично дарується сума на ще одну).

Роль держави у творенні грошей

Згідно з еволюційною концепцією походження грошей, вони виникли не за вказівкою держави. Однак немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей. Роль держави – не конституювати, а трансформувати. Держава не створює гроші як економічне явище, але може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей. Тобто держава впливає не на сут- ність, а на форму грошей.

Однак усі дії держави щодо грошей не зачіпають їхньої сут- ності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко ви- значені межі.

Якщо ж держава у своїх трансформуючих діях виходить за ці межі, наприклад емітує такі гроші, які втрачають довіру до себе з боку суспільства, а отже – вже не є грошима по суті, то сама економічна дійсність починає «шукати» або створювати надій- ніші гроші, зокрема вдається до послуг іноземної валюти чи

кредитних зобов’язань (векселів) надійних комерційних струк- тур. За таких умов держава змушена буде обмежити свій вплив на гроші вказаними межами, замінити «неякісні» гроші якіс- ними, провівши грошову реформу, і надалі враховуватиме об’єк- тивну природу грошей у своїх трансформуючих діях. Тобто дії держави мають сприяти стабільності грошей.

Гроші не є продуктом творення держави, а з’явилися стихій- но як результат еволюційного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їхнього існування є об’єктивні передумови, як і не можна запровадити там, де таких передумов немає. Разом з тим держави активно впливають на форму грошей, щоб вони більше відповідали потребам ринку.

1.2. Функції та двоїста сутність грошей

Функція грошей – це певна дія або «робота»

грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспіль- но го відтворення. Існують різні погляди вчених-економістів що- до функцій грошей. Охарактеризуємо всі функції та визначимо чинники, які впливають на кількість функцій, які виконують гроші залежно від країни або регіону світу, де вони обслуговують товарно-грошовий оборот.

1. Міра вартості – це функція, в якій гроші забезпечують ви- раження і вимірювання вартості товарів у формі ціни. Призна- чення цієї функції – це виражати і вимірювати вартість товарів.

На ранніх етапах еволюції форм грошей, коли в обороті ви- користовувались повноцінні гроші (дорогоцінні монети, розмін- ні на дорогоцінний метал банкноти), ціна грошової одиниці й відповідно ціна кожного товару були прив’язані до певної ваги золотих і срібних монет. Наприклад, в Англії фунт стерлінгів як грошова одиниця дорівнював фунту срібла, а монету карбували вагою 1/240 фунта срібла. З часом масштаб цін із певних причин істотно відхилився від вагового вмісту грошової одиниці, причо- му в кожній країні різною мірою. Тому сучасні ціни в національ- них валютах на ринках різних країн відрізняються, що зумовлює необхідність застосування спеціальних коефіцієнтів зіставлення валют (валютних курсів).

2. Засіб обігу – це функція, в якій гроші виступають інстру- ментом при обміні товарів і забезпечують їх обіг (товар – гроші – товар, Т—Г—Т).

Процес товарно-грошового обороту може бути реалізований у два самостійні етапи: Т—Г і Г—Т. Завдяки цьому:

– можливо затримувати гроші й нагромаджувати вартість (функція нагромадження);

– власник грошей може перенести купівлю іншого товару на майбутнє, або взагалі використати гроші за іншим призна- ченням.

На сучасному етапі економічного розвитку активно викорис- товують кредитні послуги, і процес товарно-грошового обороту на певних його етапах трансформується в процес товарно-кре- дитного обороту. Відповідно система Т—Г—Т трансформується у систему Т—К (кредит)—Т (коли продаж товарів або послуг здій- снюється в кредит) і змінюється функція грошей як засобу обігу, оскільки:

– звужується сфера використання грошей як засобу обігу і по- ширюється сфера їх використання як засобу платежу;

– з’являються «кредитні гроші» в сукупному грошовому обо- роті, а гроші як засіб обігу найчастіше використовують у роз- дрібному обігу.

3. Засіб платежу – це функція, коли гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економіки, що виникають у процесі розширеного відтворення (Т—К—Т).

Поява цієї функції зумовлена продажем товару в кредит. Ці гро ші відрізняються від грошей як засобу обігу, що пояснюється фактором часу, який відділяє реалізацію товару (в борг) від пла- тежу в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно в країнах із розвиненим кредитним ринком, по- ширеним продажем товарів та послуг у кредит, активним вико- ристанням кредитних карток функція грошей як засобу обігу може зникати і замінюватись функцією грошей як засобу плате- жу, що пояснює скорочення кількості функцій грошей.

4. Засіб нагромадження – це функція, за якої гроші обслуго- вують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення. Ця функція розвинулася після і на основі функції засобу обігу, коли товаровиробник міг залишити частину виручки собі (його продуктивність праці була вищою за поточні виробничі та споживчі потреби), але раніше функції засобу платежу.

Форми нагромадження грошей:

1) у вигляді золотих злитків;

2) в естетичній формі (предмети розкоші);

3) нагромадження грошей як вартості (самозростаючої вар- тості). В цьому випадку резерв платіжних засобів можна спряму- вати на розширення виробництва, вкласти в цінні папери, банки тощо і отримати додатковий прибуток.

Напрями використання грошей як засобу нагромадження:

– нагромадження вартості (третя форма нагромадження), що зумовлюється потребами розширеного відтворення, оборо- том капіталу, має конкретно-цільове призначення. Цю функ- цію нагромадження гроші виконують у формі знаків вар- тості;

– нагромадження абсолютного багатства (перша і друга фор- ми нагромадження) поза межами процесу суспільного відтво- рення. Багатство має форму скарбу й обслуговується золотом.

5. Світові гроші – це функція, де гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію економічної співпраці між країнами.

Гроші на світовому ринку так само виконують функції міри вар- тості, загального платіжного засобу, загального засобу обігу й за- собу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Отже, можна казати про те, що функція «світові гроші» охоплює всі чотири попередні функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.

Однак варто звернути увагу на те, які саме гроші (які валю- ти) можуть виконувати функції світових грошей. На різних ета- пах еволюції форм грошей рух вартості між країнами відбувався по-різному. В епоху повноцінних грошей усі гроші були світови- ми, оскільки це були дорогоцінні метали (наприклад зливки зо- лота) або дорогоцінні монети, що мали цінність для всіх країн і територій. З часом, після того, як відбулась демонетизація зо- лота і світ перейшов в епоху неповноцінних грошей, перелік гро- шей, що виконують функцію світових грошей, значно скоротив- ся. На сьогодні світовими грошима є:

– дорогоцінні метали: золото, платина;

– певні валюти: долар, євро, фунт стерлінгів, єна (як основні світові валюти) та швейцарський франк, канадський долар, скандинавські валюти (норвезька та шведська) (як додат- кові світові валюти);

– SDR – світова безготівкова грошова одиниця, що являє собою кошик валют (на сьогодні це долар, євро, єна і фунт стерлінгів).

Двоїста сутність грошей

Гроші в процесі відтворення обслуговують не тільки рух вартості, а й нагромадження вартості, використання її у збіль- шеному обсязі для фінансування розвитку виробництва та ін- ших цілей, створення доданої вартості та отримання прибутків.

На сучасному етапі економічного розвитку забезпечення само- зростання вартості стало пріоритетною метою руху гро- шей у процесі відтворення, коли гроші стають носієм капіталу.

Відповідно постає необхідність розрізняти гроші як гроші і гро- ші як капітал.

Гроші як гроші є посередниками в товарному обороті на різ- них стадіях суспільного відтворення і використовуються пере- важно для реалізації наявної споживної вартості.

Гроші як капітал є носієм самозростаючої вартості і вико- ристовуються для забезпечення зростання наявної вартості. Гро- ші-капітал відрізняються від грошей.

Якісна відмінність: гроші-капітал – це вартість, що прино- сить додану вартість (тобто – самозростаюча вартість), на відмі- ну від грошей, які при виконанні функцій міри вартості, засобів обігу, платежу, нагромадження не дають приросту вартості.

Кількісна відмінність: обсяг капіталу в економіці перевищує кількість грошей в обігу, оскільки одна й та сама грошова одини- ця може неодноразово функціонувати як грошовий капітал (тоб- то бути використана як самозростаюча вартість).

При опосередкуванні товарно-грошового обороту гроші ви- ступають у формі засобу обігу, міри вартості.

При опосередкуванні руху кредиту гроші виступають у формі капіталу, оскільки забезпечують зростання наявної вартості їх- ньому власнику і приносять прибуток у вигляді відсотка (функції нагромадження і засобу платежу).

 Запитання

1. Коли емітовані паперові гроші почали використовувати на території України?

2. Яку назву мали гроші на території Україні на різних ета- пах їхньої еволюції?

3. Поясніть походження назви «гривня».

4. З яких металів виготовлені сучасні монети в Україні?

Розділ.2.

ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА

.Сутність.грошового.обороту..Грошові.потоки

.Структура.грошової.маси

.Швидкість.обігу.грошей..Закон.грошового.обігу

2.1. Сутність грошового обороту.

Грошові потоки

Е

– суб’єкти цього процесу постійно одержують грошові дохо- ди від реалізації належних їм ресурсів або виготовлених ними продуктів (розрахунки, виплати заробітної плати, премiй, стипендiй, пенсiй, банківські операції, лотереї);

– суб’єкти витрачають гроші.

Грошовий оборот – це безперервний рух грошей (у готів- ковій та безготівковій формах) між суб’єктами економіки, що об- слуговує всі стадії суспільного відтворення: виробництво, розпо- діл, обмін, споживання, перерозподіл.

Грошовий оборот здiйснюється через рух готiвки та шляхом безготiвкових розрахункiв.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообігу окремого індивідуально- го капіталу, тобто на мікрорівні.

Гроші на мікрорівні:

– це власні кошти + кошти, мобілізовані на фінансових рин- ках (повертаються на грошовий ринок як плата за борги і як ресурси для кредитування);

– функціонують як гроші і як капітал, є однією з функціо- нальних форм капіталу, його складовою та елементом ба- гатства, яким володіє власник цього індивідуального капі- талу. Чим більшою масою грошей володіє індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості

«заробити» прибуток або дохід.

Гроші в сукупному грошовому обороті (на макрорівні):

– це сукупні кошти з мікрорівня + кошти фінансових ринків + додаткові емісії грошей;

– функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою багатства в країні. Тому їхню масу в обороті не мож- на вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обо- роті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багат- ства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменши- тися через зростання витрат на виготовлення додаткових грошей або провокування інфляції їх випуском в оборот.

Сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів гро­

шей у межах індивідуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов’язане з процесом суспільно­

го відтворення.

Модель сукупного грошового обороту:

1. Субєкти економіки, що відображені в моделі: домашні гос- подарства (ДГ), підприємницькі структури, суб’єкти підприєм- ницької діяльності (СПД), уряд, фінансові посередники.

2. Ринки, що відображені в моделі: ринок ресурсів (робоча сила, земельні ділянки, будівлі тощо); ринок товарів і послуг (на якому реалізується створений підприємцями ВВП); фінансовий ринок; світовий ринок (для спрощення моделі він охоплює і сві- товий ринок товарів і послуг, і фінансовий ринок тощо).

3. Припущення моделі:

– в економіці діє тільки приватна власність, тому всі вироб- ничі ресурси є власністю домашніх господарств, які про- дають їх через ринок ресурсів підприємцям, і весь прибу- ток від підприємницької діяльності також надходить до- машнім господарствам;

– податки уряду сплачують лише домашні господарства (від- повідно до першого припущення);

– уряд та підприємницькі структури покривають свої витра- ти власними коштами та коштами, залученими на вну- трішньому фінансовому ринку;

– у відображених у моделі грошових потоках не враховано потоки з повернення кредитів, відсотків тощо;

– у потоках, що пов’язують внутрішній ринок зі світовим, ві- дображено тільки платежі, що опосередковують чистий експорт або чистий імпорт.