148
СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ
ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
УДК 343.7 (477)
Ірина Олександрівна БАНДУРКА, доктор юридичних наук, доцент
(Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ
ОХОРОНИ ДИТИНСТВА В УКРАЇНІ ЯК ОСНОВА ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ
В статті розглядається проблема охорони дитинс- тва як основи протидії злочинності. На основі про- веденого дослідження, доведено необхідність фор- мування та реалізації державної політики щодо за- хисту прав дітей в Україні на трьох основних рівнях:
нормативно-правовому, програмно-цільовому та організаційно-управлінському. Розв’язання існуючих в державі проблем запобігання злочинності непов- нолітніх можливе тільки шляхом оптимізації фун- кціонування органів центральної та місцевої вико- навчої влади, координації діяльності державних і громадських структур, тісної співпраці урядовців, науковців і громадськості.
Ключові слова: дитинство, охорона дитинства, кримінально-правовий за- хист дитинства, протидія злочинності неповнолі- тніх, державна політика.
Постановка проблеми. Кримінальне законодавство України має розга- лужений комплекс норм, які спрямовані на охорону дитини від злочинних по- сягань, але проаналізувавши їх, можна однозначно прийти до висновку, що
вони потребують вдосконалення, шляхом посилення кримінальної відповіда- льності за злочини проти дитинства. Проте охорона дитинства в Україні поля- гає також і в державних та суспільних заходах, спрямованих на забезпечення нормальних умов фізичного, розумового та психологічного розвитку дитини, що в свою чергу є основним завданням кримінально – правового захисту ди- тинства та протидії злочинності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням охорони дитинс- тва та попередження злочинності неповнолітніх займалися такі вчені, як:
О. М. Бандурка, А. Б. Блага, B. М. Куц , Б. В. Лизогуб, К Б. Левченко, О. М. Литвинов , С. С. Мірошниченко, М. Подільчак, A. M. Толочко, В. В. Корольчук, Т. Л. Кальченко та інші.
Враховуючи вагомі наукові дослідження які були проведені вказа- ними та іншими вченими з огляду на вимоги сьогодення і стан злочинності проти дитинства та те, що існує значна кількість прогалин в нормативно – правовій базі даної сфери, уявляється доцільним додатково розглянути реа- лізацію державної політики у сфері охорони дитинства.
Мета статті. На підставі аналізу чинного законодавства з охорони ди- тинства запропонувати шляхи вдосконалення правових заходів протидії зло- чинності неповнолітніх.
Виклад основного матеріалу. Кримінально – правова охорона ди- тинства як державна політика перш, за все, має проявлятися у попереджені злочинності серед неповнолітніх, що є соціально-правовим процесом, який знижує та обмежує злочинність неповнолітніх та забезпечується всією суку- пністю заходів, що здійснюються державними органами, спеціальними ор- ганами та установами а також громадськістю.
У 2016 році в Україні на третину зменшилось число злочинів, вчине- них неповнолітніми (з 7171 до 5230, або на – 27,1%), насамперед, в Чернігів- ській (з 208 до 82, або на -60%), Одеській (з 518 до 247, або на -52,1%), Мико- лаївській (з 325 до 178, або на -45,2%), Херсонській (з 163 до 106, або на - 35,0%), Черкаській (з 127 до 83, або на -34,6%), Закарпатській (з 225 до 158, або на -29,8%).
Поряд із загальним скороченням злочинності неповнолітніх скороти- лась також кількість втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність до 322 випадків проти 526 у 2015 році, або на 38,8% менше[1]. Протидію злочинно- сті серед неповнолітніх слід розглядати як форму правового захисту дитинс- тва, оскільки держава, впливаючи на стан злочинності серед неповнолітніх, тим самим захищає дитинство від негативного впливу, формує умови для но- рмального розвитку неповнолітніх.
В загальному вигляді протидія злочинності неповнолітніх здійсню- ється на основі поєднання економічних, політичних, ідеологічних, організа- ційних та інших заходів, що не мають своїм спеціальним призначенням боро- тьбу зі злочинністю та запобігання злочинам. Але вони сприяють і цьому за- вданню, створюючи умови, що виключають саму можливість існування зло- чинності як соціального явища. Даний вид діяльності виступає як засіб, за до- помогою якого в суспільстві досягається зниження рівня та обмеження мас- штабів злочинності [2].
150
Обгрунтованою є думка професора О. Г. Кальмана, який вважає, що од- ним із найважливіших етапів протидії злочинності неповнолітніх є її рання профілактика. Подальші етапи – безпосередня профілактика, профілактика на час передзлочинної поведінки і профілактика рецидиву спрямовані на те, щоб: оздоровити середовище і надати допомогу неповнолітнім, які опини- лися у несприятливих умовах життя і виховання ще до того, як вони негати- вно позначаться на поведінці цих осіб (етап ранньої профілактики); не допу- стити становлення неповнолітніх на злочинний шлях і забезпечити виправ- лення осіб із уже значним ступенем дезадаптації, які вчиняють правопору- шення незлочинного характеру (етап безпосередньої профілактики); ство- рити умови для виправлення осіб, які систематично вчиняють правопору- шення, що свідчить про вірогідність вчинення злочину у найближчому май- бутньому (етап профілактики передзлочинної поведінки); попередити реци- див підлітків, які раніше вчиняли злочини (профілактика рецидиву) [3].
Автор даної статті цілком розділяє позицію О. Г. Кальмана, оскільки рання профілактика злочинності дійсно займає провідну роль, оскільки вона є найбільш ефективною, саме тому, що спрямована на усунення і нейтраліза- цію джерел криміногенного впливу, які ще не встигли згубно вплинути на підлітка, або на зняття відносно слабких дефектів його особистості, що ще не перетворилися в стійку позицію.
Учені цілком слушно стверджують, що дієвий механізм забезпечення і гарантування прав, свобод і законних інтересів дитини не може обмежува- тися лише його правовим або законодавчим виміром. Так, Н.Оніщенко та С. Сунєгін поділяють думку Н. Опольської про те, що механізм забезпечення прав і свобод дитини передбачає взаємодію не лише нормативно - правових засобів, що створюють належні передумови для реалізації, охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів дитини, а й загальносоціальних засад [3].
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону дитинства» сис- тема заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: 1) визначення ос- новних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних за- сад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; 2) забезпечення належних умов для охорони здоров’я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духов- ного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адапта- ції та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; 3) проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, на- вчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; 4) встановлення відповідальності юридич- них і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди [5].
Охорона дитинства перш за все повинна базуватись на певних прин- ципах організації та здійснення такої діяльності. Найбільш повно та чітко
такі принципи вперше були сформульовані на міжнародному рівні у Декла- рації прав дитини, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., щоб «забезпечити дітям щасливе дитинство та користування для їх власного блага й блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені та закликає батьків, чоловіків і жінок, як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу, національні уряди до того, щоб вони визначили та намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих й інших заходів», поступово застосовуваних відповідно до певних принципів [6].
Основними «принципами охорони дитинства», у сучасній Україні, які визначені на законодавчому рівні у ст. 3 Закону України «Про охорону дитин- ства» є такі:
– «всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етніч- ного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я та наро- дження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх заміняють) або будь-яких інших об- ставин, мають рівні права й свободи, визначені цим Законом та іншими нор- мативно-правовими актами»;
– «у порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для за- безпечення захисту їх прав» [4].
Забезпечення прав дітей потребує консолідації зусиль різних органів державної влади і місцевого самоврядування, громадськості, а також підви- щення рівня поінформованості дітей та дорослих про існуючі механізми і мо- жливості захисту конституційних прав та свобод дитини; запровадження єдиної загальнодержавної програми виховання підростаючого покоління;
розробки та впровадження системи організації дозвілля дітей, доступної для кожної дитини; забезпечення державної підтримки діяльності дитячих орга- нізацій; підвищення відповідальності за порушення прав дитини [7].
Основними напрямами державної політики у сфері захисту прав дітей є: охорона здоров’я і сприяння здоровому способу життя дітей; забезпечення якісної освіти та виховання; покращення економічних умов життєдіяльності дітей; підвищення дієвості державної системи підтримки дітей, що перебува- ють у складних життєвих ситуаціях.
Можна говорити про те, що за останні роки в Україні зроблено немало кроків у сфері охорони дитинства. Прикладом цього є Харківська область, в якій, зокрема, у 2013 було прийнято соціальну Програму розвитку фізичної культури та спорту, молодіжних ініціатив та формування здорового способу життя у Харківській області на 2014-2018 роки [8], яка базується на фундаме- нтальному значенні фізичної культури та спорту у виховному процесі дітей та молоді, забезпеченні оздоровлення дітей, ролі молоді у суспільному житті, а також напрямах розвитку сучасних молодіжних ініціатив як основних чин- ників подальшого економічного зростання регіону.
Вказана програма направлена на реалізацію державної політики у сфері фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинок дітей.
За підсумками 2016 року на реалізацію заходів з молодіжної політики, у т.ч. функціонування діяльності «Харківського обласного центру молоді», з
152
обласного бюджету було використано 12 млн. 101,9 тис. грн., що склало 52,6% від кількості коштів, запланованих за програмою на звітній рік.
В цілому по області структурними підрозділами, діючими в сфері молодіжної політики, було проведено 5334 заходи, якими охоплено 528 700 осіб, у тому числі, за бюджетні кошти – 203 заходи с залученням 87 509 осіб з числа дітей та молоді.
На регіональному рівні реалізація державної молодіжної політики ре- алізується за напрямами: 1) формування громадянської позиції і націона- льно-патріотичне виховання молоді; 2) популяризація та утвердження здо- рового і безпечного способу життя та культури здоров’я серед молоді; 3) на- буття молодими людьми знань, навичок та інших компетентностей поза си- стемою освіти (розвиток неформальної освіти); 4) створення умов з метою працевлаштування молоді (забезпечення первинної і вторинної зайнятості та самозайнятості молоді); 5) створення умов для забезпечення молоді жит- лом; 6) забезпечення партнерської підтримки молоді, що проживає на тимча- сово окупованій території України, та внутрішньо переміщених осіб; 7) на- дання фінансової підтримки молодіжним та дитячим громадським організа- ціям; 8) забезпечення міжнародного молодіжного співробітництва.
За оперативними даними Мінсоцполітики, за підсумками 2016 року Харківська область займає перше місце серед регіонів України за загальним охопленням дітей оздоровленням та відпочинком (223076 дітей або 92,3%
від загальної чисельність дітей шкільного у віці 7-17 років).
Для розвитку спорту серед дітей та молоді в області створено: 74 ди- тячо-юнацькі спортивні школи, 3 навчальні заклади спортивного профілю, 2 школи вищої спортивної майстерності, Центр олімпійської підготовки зимо- вих видів спорту та Комунальна установа «Харківський регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» Харківської обласної ради.
Всі викладені вище аспекти безумовно позитивно впливають не тільки на забезпечення прав та свобод дитини, а й на протидію злочинності неповнолітніх.
Проте необхідно відмітити, що формування та реалізація державної політики щодо захисту прав дітей в Україні мають відбуватися на нормативно-право- вому, програмно-цільовому та організаційно-управлінському рівнях та спи- ратися:
на правові механізми, орієнтовані на своєчасне виявлення, профілак- тику, а в необхідних випадках - і притягнення до відповідальності осіб, які порушують права дітей;
на дієву державну структуру, що має необхідні повноваження для мі- жвідомчої координації щодо здійснення державної політики у сфері захисту дитинства;
на координаційну структуру організацій громадянського суспільства, орієнтованих на захист інтересів і прав дітей;
на систему підготовки, перепідготовки та акредитації кадрів соціаль- них працівників у сфері захисту інтересів і прав дітей та неповнолітніх;
на систему каналів медійної комунікації, що дають змогу забезпечу- вати обговорення суспільно значущих проблем у сфері безпеки життєдіяль- ності дітей та підлітків, а також впливати на формування громадської думки, функціонування громадських організацій, зокрема тих, до складу яких вхо- дять батьки та соціальні працівники.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Дотримання прав дітей в Україні забезпечується все більшою поінформованістю суспіль- ства про ці права; створенням державних установ та інститутів з метою на- дання допомоги при здійсненні неповнолітніми їхніх прав. Однак ще не вирі- шено багато проблем, які з роками загострюються; система захисту прав ди- тини в Україні залишається не скоординованою; відповідальність розділя- ється між різними міністерствами та відомствами, співпраця між ними є ма- лоефективною. Розв’язати ці проблеми можливо тільки шляхом оптимізації функціонування органів центральної та місцевої виконавчої влади, коорди- нації діяльності державних і громадських структур, тісної співпраці урядов- ців, науковців і громадськості. Врегулювання цих проблем дозволить не тільки зміцнити механізм охорони дитинства, а ще й вплинути на попере- дження злочинності неповнолітніх.
СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСИЛАНЬ
1. Стан та структура кримінальних правопорушень в Україні за 2016 рік. Генеральна прокуратура України. Київ. 2017.
2. Кальченко Т. Л. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами: автореф. дис. на здобуття наук. ступ.
канд. юрид. наук за спец. 12.00.08 – «Кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право». Київ, 2004. 21 с.
3. Проблеми протидії злочинності: підруч. / [Кальман О. Г., Козьяков І.
М., Куц B. М., Лизогуб Б. В., Мірошниченко С. С., Подільчак О. М., Толочко A. M., Туркот М. С.]; за ред. проф. О. Г. Кальмана. Харків: Вид-во ТОВ фірма «Но- васофт», 2010. С. 292.
4. Оніщенко Н., Сунєгін. С. Права дитини: піклування сім’ї, стурбова- ність суспільства, допомога держави, увага науковців. Віче. 2013. No 17. URL:
http:// www.viche.info/journal/3840/.
5. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 № 2402-III. Ві- домості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 30, ст.142.
6. Декларація прав дитини від 20.11.1959 р. URL: http://zakon2.rada.
gov.ua/laws/show/995_384
7. Дакал А.В. Актуальні проблеми формування та реалізації державної політики щодо захисту прав дітей в Україні URL: http://academy.gov.ua/
ej/ej18/PDF/14.pdf.
8. Програма розвитку фізичної культури та спорту, молодіжних ініці- атив та формування здорового способу життя у Харківській області на 2014- 2018 роки URL: http://www.oblrada.kharkov.ua/ua/sotsialna-programa- rozvitku-fizichnoji-kulturi-i-sportu-molodizhnikh-initsiativ-ta-formuvannya- zdorovogo-sposobu-zhittya-u-kharkivskij-oblasti-na-2014-2018-roki/14497- normativni-dokumenti.
Стаття надійшла до редакції 10.11.2017.
154 Ірина Александровна БАНДУРКА, доктор юридических наук, доцент
(Харьковский национальний университет внутренних дел, Харьков, Украина)
ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОЛИТИКА В СФЕРЕ ОХРАНЫ ДЕТСТВА В УКРАИНЕ КАК ОСНОВА ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ ПРЕСТУПНОСТИ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ
В статье рассмотрены отдельные вопросы охраны детства и госу- дарственной политики в этой сфере, которая является основой противо- действия преступности несовершеннолетних. Рассмотрены принципы охраны детства и основные мероприятия по противодействию преступно- сти. На примере Харьковской области охарактеризованы отдельные направ- ления деятельности местных органов исполнительной власти в сфере охраны детства. Предложены пути улучшения государственной политики в сфере охраны детства.
Ключевые слова: детство, охрана детства, уголовно-правовая защита детства, противодействие преступности несовершеннолетних, государст- венная политика.
Iryna O. BANDURKA, Doctor of Law
(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)
STATE POLICY IN THE SPHERE OF PROTECTION OF CHILDREN IN UKRAINE AS A BASIS OF COUNTERACTING CRIME OF MINORS
The article reviews separate issues of protection of children and state policy in this sphere, that forms basis of counteracting crime of minors. It reviews principles of protection of children and main measures of crime counteraction. By the example of Kharkiv Region the article characterizes certain courses of action of local executive bodies in the sphere of protection of children. It suggests courses of enhancement of state policy in the sphere of protection of children.
Key words: childhood, protection of children, criminal-legal protection of children, counteracting crime of minors, state policy.
