МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Інститут мистецтв
МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ПЕДАГОГІКИ МИСТЕЦТВА
Навчально-методичний посібник для студентів і магістрантів інститутів мистецтва педагогічних університетів
Київ-2011
УДК 001.433+001.42+370+378+169.+700 ББК 87.25+74в+74,251+85
Р 31
Затверджено Вченою радою Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Протокол № 4 від 25.11.2010 р.
Реброва О. Є. Методологія і методи досліджень педагогіки мистецтва. Навчально-методичний посібник для студентів і магістрантів інститутів мистецтв педагогічних університетів. – Одеса: ПНПУ імені К. Д. Ушинського, 2011.- 84с.
Рецензенти:
Ґуральник Н. П., доктор педагогічних наук, професор кафедри фортепіанного виконавства і художньої культури НПУ імені М. П. Драгоманова
Ніколаї Г.Ю., доктор пед.. наук, професор СумДПУ імені А.С.Макаренка
Демідова М. Г., кандидат педагогічних наук, доцент, заступник директора інституту мистецтв ПНПУ імені К. Д. Ушинського
Реброва О. Є.
Навчально-методичний посібник містить робочу програму до курсу
«Методологія та методи педагогічних досліджень педагогіки мистецтва», зміст лекційного курсу, додатки, методичні рекомендації та орієнтовні контрольні роботи для перевірки знань. Посібник розрахований на студентів і магістрантів інститутів мистецтв, забезпечує на теоретичному, методологічному та методично-організаційному рівні їх підготовку до написання дипломної та магістерської роботи.
Укладач РЕБРОВА О. Є., кандидат
педагогічних наук, доцент, доцент кафедри музично-інструментальної підготовки
Південноукраїнського національного педагогічного університету
ім. К .Д. Ушинського.
ISBN 978-966-660-699-3 © Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 2011
ЗМІСТ
Вступ ………... 5
1 1. Робоча програма з курсу «Методологія і методи педагогічних досліджень»……… ……… 8
2 2. Зміст лекційних курсів……… 13
Тема 1………. 13
1.1.Сутність науково-педагогічного дослідження………... 13
1.2.Науковий апарат дослідження……… 15
1.3.Специфіка педагогічного дослідження у галузі педагогіки мистецтва………... 19
Тема 2……….... 24
2.1.Методологічні знання як основа науково-педагогічного дослідження……….. ………. 24
2.2.Особливості методологічної бази дослідження у галузі мистецької освіти……….. 29
Тема 3……….... 33
3.1.Актуальність теми дослідження – стратегія науково-творчого пошуку………... 33
3.2.Визначення ключових понять в дипломній та магістерській роботі з мистецької освіти……… 35
Тема 4……….... 44
4.1.Методи науково-педагогічного дослідження, їх класифікація та застосування у галузі мистецтва……… 44
4.2.Теоретичні методи дослідження та їх застосування у дослідженнях з методики мистецького навчання……… 46
Тема 5. Робота з літературними джерелами, нотним матеріалом, з документами………. 52
Тема 6. Особливості жанру дипломної та магістерської робіт; творчій підхід до їх написання……… 57
Тема 7………. 60
7.1.Емпіричні методи та їх застосування в музично-педагогічному досліджені.……… 60
7.2.Різновиди експерименту у педагогічному дослідженні……… 65
Тема 8………... 68
8.1. Педагогічна діагностика: сутність, функції, організація проведення……… 68 8.2. Сутність та методика розробки критеріального апарату дослідження... 69 Тема 9. Специфіка та особливості проведення констатувального експерименту у галузі мистецької освіти………. 73
Тема 10……… 82
10.1.Сутність, завдання та організація проведення формувального експерименту………. 82
10.2.Контрольні зрізи у формувальному експерименті………. 83
Тема 11. Оформлення отриманих результатів... 84
3 Додатки………... 88
4 Методичні поради до практичних занять та написання магістерської роботи ……… 1036 5 Словник наукових термінів……… 109
6 Приблизні варіанти контрольних робіт для перевірки знань за модулями ... 117 Контрольна робота № 1 ... 117
Контрольна робота № 2 ... 119
Список використаних джерел……… .. 120
ВСТУП
Формування вчителя як творчої особистості – актуальна проблема науково- педагогічної думки. Такі творчі якості особистості вчителя, як креативність, емпатія, рефлексія, творче мислення, комунікативність та інноваційний потенціал забезпечують у своїй сукупності ефективність його самореалізації. Науковий стиль мислення – один з компонентів творчої особистості, адже наука – вищий прояв творчості. Крім того, студенти – музиканти, хореографи, викладачі художньої культури – мають справу зі специфічним проявом творчості у мистецтві. А їх підготовка як майбутніх вчителів висуває необхідність розвитку науково-педагогічного творчого мислення. Таким чином, науково-творчий компонент у підготовці фахівців мистецької педагогіки є складним та інтегрованим.
Проблема формування науково-творчого стилю мислення майбутніх вчителів мистецьких дисциплін розглядається у контексті викладання основ педагогічних досліджень в трудах А. Г. Болгарського, Г. Ю. Ніколаї, О. П. Рудницької, Т. Ю. Свистельнікової. У своїх дослідженнях вчені посилаються на загальні закономірності проблеми педагогічного дослідження, розроблені в трудах Ю. К. Бабанського, П. М. Воловика, С. У. Гончаренка, В. М. Полянського.
Є. Назайкинський, звертаючись до питання підготовки музикознавців, стверджує, що взаємозв’язок художньо-естетичного та наукового компонентів у їх діяльності є необхідною умовою. Без них неможливі ні дослідження музичних явищ, ні критична їх оцінка, ні педагогічна, виховна, редакторська робота.
Поліфункціональність діяльності вчителя музики та інших мистецьких дисциплін також передбачає вміння критичної оцінки мистецького явища (особливо в галузі сучасного мистецтва), і навичок редакційної роботи, і, безумовно, педагогічної та виховної. Тому, цілком правомірно вважати мистецько-методологічну підготовку студентів-музикантів обов’язковим компонентом їх науково-творчої компетентності, вагомим фактором ефективності формування наукового стилю мислення.
Отже, сучасна мистецька освіта вважає актуальним вивчення взаємозв’язку мистецтва і науки. Інтенсивний розвиток науки в цілому, посилення інтердисциплінарних контактів, впровадження точних методів дослідження в гуманітарну сферу, перетворення матеріальної, технічної бази мистецтва, крім того, подальша еволюція самого мистецтва і його функцій у суспільстві, – усе впливає на структуризацію та інновації естетичного виховання, викликає до життя безліч нових
питань, у тому числі і до науково-дослідної підготовки майбутнього вчителя мистецьких дисциплін, зокрема музики, хореографії та художньої культури.
Професійне становлення майбутнього вчителя мистецьких дисциплін складається з декількох суттєвих напрямків професійно-предметної підготовки: це мистецько-теоретичний блок дисциплін за обраним фахом, виконавський блок, методика виховання за напрямом підготовки (музична, хореографічна) та педагогічна практика у школі. У системі підготовки майбутніх вчителів музики немає дисципліни, яка б цілеспрямовано вирішувала завдання інтегрування в підготовці студента наукових педагогічних основ професії з глибинними аналітично-творчими процесами осягнення мистецтва. Дисципліна «Методологія та методи педагогічного дослідження», що увійшла до блоку гуманітарних дисциплін, спрямована на розвиток науково-дослідницької підготовки студентів-спеціалістів і магістрів, а по факту завершення переходу на дворівневу систему може викладатися студентам бакалаврам на 4 курсі в модифікованому варіанті. Такий варіант передбачає спрямованість на дослідницьку та методичну діяльність студентів виключно в галузі шкільної освіти та художньо-естетичного виховання школярів в позашкільних закладах освіти. Оскільки, посилання на фаховий напрямок дисциплін гуманітарного блоку актуалізує концепцію врахування інтеграції мистецтва і науки у підготовці майбутніх учителів мистецьких дисциплін стала актуальною розробка програми
«Методологія і методика досліджень педагогіки мистецтва».
З урахуванням переходу підготовки фахівців на дворівневу систему – бакалавр, магістр – передбачено ускладнення окремих тем програми: методологічна база дослідження, актуальні проблеми вищої школи, стратегія науки на їх вирішення, використання наукового підходу до аналізу мистецьких явищ у контексті педагогічного дослідження. Важливо не лише вміти провести педагогічне дослідження, а прослідкувати, проаналізувати та отримати позитивний результат від використання певних методів педагогіки мистецтва, визначити педагогічний потенціал того або іншого музичного репертуару, художнього твору, хореографічної постановки.
Курс розрахований на 28 годин. З них 14 годин лекційних і 14 годин практичних.
Завданнями курсу є:
Ознайомлення студентів з методологічною основою педагогічних досліджень, зокрема у галузі педагогіки мистецтва.
Засвоєння студентами основних, найбільш прийнятих методик діагностики художньо-виховних та творчо-розвивальних процесів.
Формування основ науково-педагогічного мислення, що для вчителів мистецького профілю включає уміння:
а) спостерігати, аналізувати і пояснювати дані спостережень, відділяти суттєві факти від несуттєвих у мистецько-педагогічних явищах;
б) здійснювати експериментальні дослідження у художньо-педагогічній сфері на фахово-компетентному рівні;
в) користуватися методами збору інформації;
г) усвідомлювати багатомірність і одномірність педагогічних понять і використовувати їх в окремому дослідженні у галузі мистецької освіти;
д) вміти поєднувати наукову проблематику педагогічного дослідження з науково-дослідницькими підходами до художньо-виховних, художньо-естетичних явищ мистецької освіти.
Програмою передбачено надання методичної допомоги в організації наукового дослідження, теоретичного або історичного дослідження художньо-освітніх процесів у контексті розвитку мистецької освіти; оформлення результатів роботи у відповідних наукових жанрах: тезисах, статтях, методичних рекомендаціях, дипломній та магістерській роботах. Отже, програма має професійне спрямування. Це відображено й у тематиці запропонованих тем.
З переходом підготовки фахівця на дворівневу систему: бакалавр, магістр, практика написання дипломної роботи за рішенням Вчених рад університетів може бути перенесена на 4 курс замість 5. Таким чином, робота над дипломом стає необхідною сходинкою для більш науково – ґрунтовної магістерської роботи.
Програма враховує таку можливість, оскільки запропоновані теми та їх лекційний і практичний зміст може бути розподілено у відповідності до жанрів дипломної та магістерської роботи.
1. Р о б о ч а п р о г р а м а з дисципліни
«Методологія та методи педагогічних досліджень»
Кількість годин – 1-часовий кредит – 54 г.
№ п/п
Тема
Години навантаження
лекції практичні заняття лабораторн і заняття самостійна робота індивідуальн а робота
Змістовий модуль 1
Методологічні основи педагогічних досліджень у галузі мистецької освіти
1
Сутність науково-педагогічного дослідження, науковий апарат дослідження;
Специфіка педагогічного дослідження у галузі педагогіки мистецтва;
2 1 1
2
Методологічні знання як основа науково- педагогічного дослідження;
Особливості методологічної бази
дослідження у галузі мистецької освіти;
2 1 2
3
Актуальність теми дослідження – стратегія наукового пошуку;
Визначення ключових понять у дипломній та магістерській роботах з мистецької освіти;
2 2 2
4
Методи науково-педагогічного дослідження, їх класифікація та застосування у галузі мистецтва;
Теоретичні методи дослідження та їх застосування в дослідженнях з методики мистецького навчання;
2 2 2
5
Робота з літературними джерелами, з
документами, з художньо-дидактичним 1 1
6
Особливості жанру дипломної та магістерської робіт; творчій підхід до їх написання
1 1 1 1
Усього 10 8 8 1
Змістовий модуль 2
7
Емпіричні методи та їх застосування у мистецько-педагогічному досліджені;
Різновиди експерименту та специфіка їх проведення у педагогічному дослідженні в галузі мистецтва;
2 1 2
8
Педагогічна діагностика: сутність, функції, організація проведення;
Сутність та методика розробки
критеріального апарату дослідження;
3 1 2
9
Специфіка та особливості проведення констатувального експерименту у галузі мистецької освіти
1 2 2
10
Сутність, завдання та організація
проведення формувального експерименту;
Художньо-педагогічний проект у контексті педагогічного експерименту
2 2 1
11
Аналіз результатів дослідження та їх інтерпретація;
Оформлення отриманих результатів
1 1 1
12 Розробка методичних рекомендацій,
створення сценарію проекту 1 1 1
Усього 10 8 8 1
РАЗОМ (годин) 54 20 16 16 2
ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
№ Назва теми години бали
1 Сутність науково-педагогічного дослідження, науковий апарат дослідження;
Специфіка педагогічного дослідження у галузі педагогіки мистецтва;
1 4-8
2 Методологічні знання як основа науково-педагогічного дослідження;
Особливості методологічної бази дослідження у галузі мистецької освіти:культурологічний, системний, комплексний, індивідуально-диференційований, аксіологічний тощо;
1 4-8
3 Актуальність теми дослідження – стратегія наукового пошуку;
Визначення ключових понять в магістерській роботі з мистецької освіти (Обґрунтування актуальності обраної теми, наведення прикладів визначення основних понять дослідження);
2 4-8
4 Методи науково-педагогічного дослідження, їх класифікація та застосування у галузі мистецтва;
Теоретичні методи дослідження та їх застосування у музичному мистецтві (Порівняння, класифікація точок зору, концепцій основних визначень, моделювання структури, компонентної моделі досліджуваного явища);
2 2-6
5 Робота з літературними джерелами (складання бібліографії з проблеми дослідження), аналіз
художнього матеріалу з точки зору його педагогічного потенціалу, узагальнення музично-педагогічної
літератури та досвіду видатних педагогів у галузі мистецтва;
1 2-6
6 Особливості жанрів дипломної та магістерської робіт; 1 4-8
апарату дослідження (формулювання об’єкту, предмету, припущення, мети, завдань та методів дослідження);
7 Емпіричні методи та їх застосування у мистецько- педагогічному досліджені;
Різновиди експерименту у педагогічному дослідженні (доведеність доцільності виду експерименту, його етапів, основних завдань);
1 4-8
8 Педагогічна діагностика: сутність, функції, організація проведення. Сутність та методика розробки
критеріального апарату дослідження (розробка критеріїв та показників дослідження);
1 4-8
9 Специфіка та особливості проведення
констатувального експерименту у галузі мистецької освіти (мета , завдання, масив досліджуваних, методика організації, методи, етапи дослідження, шкала оцінювання завдань);
2 4-8
10 Сутність, завдання та організація проведення
формувального експерименту. Художньо-педагогічний проект у контексті педагогічного експерименту (Мета завдання, етапи, методи формувального
експерименту)
2 4-8
11 Аналіз результатів дослідження та їх інтерпретація.
Оформлення отриманих результатів: (Наведення порівняльних таблиць, гістограм тощо,
інтерпретація отриманих даних)
1 4-8
12 Розробка методичних рекомендацій, створення сценарію проекту, формувального художньо- виховного заходу
1 4-8
Разом 16 100
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
№ Назва теми годин
1 Сутність науково-педагогічного дослідження. Наука як творчість. 2
Зв’язки педагогіки з іншими науками
2 Специфіка педагогічного дослідження у галузі мистецької освіти.
Особливості видів мистецтва з точки зору їх науковедення, урахування цих особливостей у педагогічних дослідженнях
1
3 Методи науково-педагогічного дослідження, їх класифікація.
Трансформація методів у конкретну мистецько-педагогічну галузь
1
4 Робота з літературними джерелами, робота в каталожному відділенні, в електронній бібліотеці
2
5 Особливості методологічної бази дослідження у галузі мистецької освіти. Створення методологічної основи для конкретного дослідження (у залежності від теми диплому)
2
6 Педагогічна діагностика: сутність,функції, організація проведення, робота з документами
2
7 Розробка методичних рекомендацій за результатами проведеної дослідницької роботи
2
8 Оформлення результатів дослідження. Оформлення таблиць, графіків, схем. Здійснення порівняльного аналізу результатів
4
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА
консультації за визначенням наукового апарату дослідження , за створенням графічного матеріалу, гістограм, використання комп’ютерних програм
МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Лекційні Дискусійні Наочні
Пояснення, розкриття теоретичного матеріалу,
наведення прикладів
Проблемні завдання, дискусії, кейс-метод
Таблиці, гістограми, інтернет-ресурси
МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ Поточне тестування (опитування) на
практичних заняттях, контрольні роботи
Підсумковий тест
(заліковий рейтинговий контроль)
2. З м і с т л е к ц і й н и х к у р с і в
Тема 1: Сутність науково-педагогічного дослідження; Науковий апарат дослідження; Специфіка педагогічного дослідження у галузі педагогіки мистецтва
1.1. Сутність науково-педагогічного дослідження
Наука – історичний продукт людської діяльності (Ф. Бекон ). Наука як пізнавальний процес, що здійснюється з метою розкриття створення та уточнення нових знань, у цілому поділяється на академічну, галузеву та науку, що розвивається у вищих навчальних закладах (ВНЗ). Якщо наука у цілому є творчо-пізнавальною діяльністю, в основі якої полягають процеси відображення закономірностей розвитку певних сторін світу, то педагогіка як наука відображає і досліджує закономірності виховання, розвитку і навчання підростаючого покоління. З одного боку, вона змальовує і пояснює педагогічні явища, з іншого – доводить, як потрібно навчати і виховувати дітей. Варто підкреслити цей факт, адже педагогіка як галузь наукового знання виросла у рамках філософії ще у глибокій давнині, зберегла цей зв’язок, а також спадковість з такими науками як психологія, соціологія, естетика і приватні науки. Між тим, педагогіка має свої закони і закономірності, які обумовлюють її саме як наукову галузь. Серед таких законів визначимо наступні: вплив особистості вчителя на особистість дитини; розвиваюче навчання; залежність змісту навчання від суспільно-державної політики; відповідність змісту та обсягу засвоєння навчальної інформації віковим особливостям дитини тощо.
Науково-педагогічну діяльність характеризує:
1. Вірогідний характер (залежність від певної кількості спостережень та масиву досліджуваних).
2. Унікальність дослідження: пояснюється індивідуальними характеристиками досліджуваних, що в кожному разі потребує індивідуальних підходів, оновлення змістовної бази досліджень.
3. Складність, багатомірність, що обумовлено входженням педагогічного сегменту в різні галузі знань, породження синтезу наукового знання:
педагогіка – математика; педагогіка – лінгвістика; педагогіка – мистецтво тощо.
4. Зростаюча масштабність, трудомісткість, що обумовлено розширенням інформаційного простору, інтеграційними процесами у галузі знань.
5. Зв’язок дослідження з практикою, педагогічне дослідження завжди має теоретично-практичний характер. Практика зв’язана з науково обґрунтованою методикою.
Кожна наука ставить за мету свого розвитку розкриття нових знань, які ще не знайшли відображення у теорії науки, але існують об’єктивно у практиці, або можуть існувати потенційно. Такі знання визначаються дослідницьким шляхом. Педагогічне дослідження залежно від концептуальних ідей може бути теоретичним, емпіричним, історичним, таким, що узагальнює педагогічний досвід, якій має ознаки інноваційного.
Слід зауважити, що в науковій теорії використовуються лише перевірені і точні факти, доведені експериментально. Факт у науці – це доведене знання, яке входить до якоїсь теорії і стає теоретичним поняттям, одиницею вірогідного знання про педагогічне явище.
Педагогічне дослідження ґрунтується на таких теоріях, що вже вийшли з практики, доказані експериментально. Однак, педагогіка як наука продовжує свій розвиток і спрямована на розкриття нових знань. Тому вона завжди носить теоретико – експериментальний і практичний характер. Це обумовлює два напрямки педагогічного дослідження – теоретичний і емпіричний. У теоретичному дослідженні узагальнюються наукові підходи, концепції, вибудовуються теоретичні моделі, що відображують структуру досліджуваного феномену або методику його формування, розвитку, вдосконалення. Історичні дослідження спрямовані на аналіз сутності феномену в еволюційному процесі, від етапу виникнення до сучасного стану розвитку, що стає предметом осмислення та привертає увагу науковців. Історична проблематика може охоплювати творчу спадщину видатних педагогів минулого, аналіз їх методичних ідей, поглядів та їх застосування в сучасному художньо- педагогічному процесі. Так, наприклад, історичні дослідження можуть бути присвячені творчій спадщині К.Пігрова (хорове диригування), О.Благовідової (вокал), В.Верховинця (українська народна хореографія) тощо.
В центрі емпіричного науково-педагогічного дослідження завжди міститься визначення рівня сформованості того або іншого якісного показника, що певним чином характеризує особистість, або колектив у цілому, на якому зосереджено увагу дослідника. Рівні сформованості – це ієрархія прояву характерних ознак дослідженого феномену , на основі чого здійснюється розподіл досліджуваних на
Науково-педагогічне дослідження у галузі мистецької освіти визначає рівень сформованості певних мистецьких якостей, факторів впливу на їх розвиток.
Наприклад, рівень сформованості музичної грамотності школярів, їх творчих , музичних, хореографічних здібностей, їх духовної або художньої культури тощо;
рівень сформованості виконавської майстерності студентів в означеному різновиді, їх фахової компетентності тощо.
Мистецька освіта – молода галузь педагогічної науки. Більш розвиненою є музична педагогіка, набирає обертів науково-дослідницька проблематика з питань хореографічного виховання, педагогічно-виховного потенціалу театрального мистецтва, режисури позакласних виховних заходів. Обов’язковою складовою частиною змісту досліджень педагогіки мистецтва є методична робота. Вони обов’язково містять розроблені методичні поради, ефективність яких доведена практичним досвідом та експериментальним шляхом. Завершеністю педагогічного дослідження треба вважати подальше запровадження результатів дослідження у практику, а також перспективність для наступних дослідницьких розвідок.
У науковому дослідженні у процесі створення його концептуальних засад та узагальнюючих положень вчені оперують фактами, які визначені та доведені експериментально самим дослідником або іншими дослідниками. В останньому випадку беруться за основу узагальнені положення таких досліджень, які вже набули статус теоретичних концепцій, викладок, наукових висновків. Безпосередньо експериментальні дані дослідник має отримати самостійно у практичній діяльності у спеціально створених лабораторних умовах, або приближених до них.
1.2. Науковий апарат дослідження
Перш ніж приступити до розробки плану дослідження за обраною проблематикою, доцільно визначитися з науковим апаратом. Він складається з теми, мети, об’єкту, предмету, гіпотези, завдань, методів дослідження. Саме вони виконують регуляційну функцію та спрямовують педагогічне дослідження у відповідному до обраної актуальної проблематики напрямку.
Тема – конкретизоване формулювання педагогічної проблеми, яка обрана для дослідження. Педагогічний процес як складна динамічна система, що підлягає впливу суспільних чинників, завжди містить у собі певні протиріччя, які необхідно дослідити та знайти шляхи щодо їх уникнення. Якщо педагогічна проблема стає усвідомленою, вона спонукає до пошуку вдосконалення певної галузі педагогічного
процесу, що потребує експериментального втручання, бо ефективність теоретично обґрунтованих, пропонованих засобів удосконалення слід довести експериментально.
Протиріччя в педагогіки мистецтва проявляються достатньо яскраво, оскільки питання,наприклад, художньо-естетичних потреб, смаків у школярів залежать від факторів зовнішнього впливу: засоби масової інформації, швидкоплинність вікових музичних уподобань, привабливість шоу програм, усе, що нерідко вступає в протиріччя з нормативними завданнями програм з галузі Мистецтво. Вчитель має володіти гнучким, критичним мисленням, бути мобільним в моніторингу художньо- естетичних явищ сучасності та методично компетентним щодо позитивного впливу на формування художньої культури школярів в сучасних умовах.
Визначившись з проблемою дослідження, яка має бути доцільною щодо жанру дипломної або магістерської роботи, сформулювавши тему дослідження, слід звернутися до розробки плану , якій бути відповідати змісту роботи. Невиключно, що в ході дослідження назви розділів та підрозділів (параграфів) можуть змінюватися, уточнюватися, але починати все ж треба з попереднього плану-змісту, що робота набула певної необхідної логіки, були зрозумілими зміст наукових джерел, що підлягає аналізу, експериментальна база дослідження, категорія досліджуваних тощо.
Мета у мистецько-педагогічному дослідженні завжди передбачає поєднання двох основних складових: теоретичного обґрунтування основних концептуальних положень дослідження та експериментального доведення ефективності пропонованих методичних засад дослідження. Формулювання мети завжди має бути стратегічно інтегрованим процесом , оскільки вона мусить охопити і теоретичну і практично-експериментальну роботу дослідника. Тому нерідко у формулюванні мети дослідники користуються наступними словесними оборотами: «розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити…; мета полягає в розробці, обґрунтуванні й експериментальній перевірці…; … теоретично обґрунтувати та реалізувати…».
Об’єктом дослідження в педагогіці є сукупність споріднених елементів (О. Рудницька), які складають певний змістовно-процесуальний напрямок педагогічної теорії і практики, що визначений для наукового дослідження. У мистецькій освіті об’єктами можуть бути процеси розвитку творчої особистості, її художньої культури або формування якихось їх складових. В методиці музичного
перцептивної сфери особистості, її музично-виконавської майстерності. У підготовці майбутніх учителів музики – це процеси, що визначають підвищення рівня професійних якостей особистості вчителя, його професійного становлення як музиканта – виконавця, вчителя – інтерпретатора музичних творів, здатного до кваліфікованого творчого розвитку дітей. Для вчителів хореографії – це процеси розвитку хореографічно-виконавського комплексу, сфера художньо-світоглядних інтенцій, що знаходять відображення в хореографічно - постановчої роботі тощо.
Предметом дослідження слід вважати конкретизовані феномени, які є в центрі уваги науковця у даному дослідницькому процесі і складають певний ракурс визначеного об’єкту дослідження. Предмет дослідження тісно пов’язаний саме з темою дослідження і входить до об’єкту. Отже, предмет – це те конкретне, що досліджується і входить до певної сфери – об’єкту пізнання. В мистецько-педагогічній галузі, особливо у сфері навчання, у визначенні предмету дослідження слід орієнтуватися на методичний сегмент, який дозволяє підвищити якість навчального процесу. Наприклад, якщо тема дослідження «Формування музичної культури школярів засобами класичної музики», то предметом дослідження можуть бути педагогічні умови формування музичної культури школярів засобами класичної музики. Такий ракурс обирання предмету дослідження відповідає саме напрямку методики музичного навчання або музичного виховання. В основному саме методичне забезпечення формування, розвитку або вдосконалення того чи іншого феномену стає предметом дослідження у галузі методики музичного виховання.
Методичні засади дослідження складають основу припущення у мистецько- педагогічному дослідженні. Автор припускає, що завдяки впровадженню визначених на теоретичному рівні педагогічних умов, принципів, методів тощо можуть бути здійсненні позитивні зрушення у рівні сформованості досліджуваного феномену.
Взагалі у педагогічному дослідженні гіпотеза – це припущення про ефективність здійснення певних дій, що сприяють отриманню позитивного результату.
Гіпотеза формулюється на основі узагальнення аналізу джерел, власного досвіду, досвіду інших, інколи, перш ніж визначитися з гіпотезою, роблять попередні дослідження. Навіть існує особливий етап дослідження, якій має назву попереднього етапу, що виконує функцію визначення факторів впливу на формування досліджуваного явища або феномену, педагогічних умов, принципів та методів, що можуть бути включені до гіпотези дослідження.
Завдання дослідження – це дії, що віддзеркалюють процеси і результати поступового розкриття тих або інших необхідних знань щодо дослідженого феномену
або інших явищ, що мають відношення до теми дослідження. Завдання вирішуються згідно з попередньо розробленим планом, що відображений у змісті дослідження. У науковій роботі (дипломній або магістерській) доцільно обирати і формулювати завдання згідно з розробленим сумісно з науковим керівником планом. Наведемо приклад: якщо згідно з планом спочатку необхідно розкрити сутність ключового поняття дослідження на основі аналізу літературних джерел, що визначено у плані, припустимо, «Сутність поняття «музично-естетичний інтерес», то обов’язком є вирішення завдання, що допоможе розкриту сутність поняття і відповідно до цього його сформулювати. Таким чином, завдання може бути сформульоване як: розкрити сутність поняття «музично-естетичний інтерес на основі аналізу літературних наукових джерел» .
Методи у педагогічному дослідженні – це комплекс того інструментарію, за допомогою якого здійснюється дослідження. Існують теоретичні, емпіричні та математико-статистичні методи дослідження. Інколи дослідник конкретизує, з якою метою обиралися певні методи, наприклад:
теоретичні:
- аналіз культурологічної, психологічної, педагогічної, музикознавчої, мистецтвознавчої та навчально-методичної літератури з метою створення теоретичної бази дослідження та обґрунтування інноваційної стратегії компетентнісного підходу у процесі формування художньої компетентності майбутніх учителів музики та хореографії;
- метод художньо-історичного аналізу для визначення динаміки становлення методичних передумов художньої компетентності;
- теоретичне та графічне моделювання, методи порівняння та класифікація в узагальненні проаналізованих теоретичних положень дослідження;
- порівняльний аналіз нормативних документів у межах компаративістського підходу;
емпіричні:
педагогічне спостереження, анкетування, самооцінка, метод експертних оцінок, бесіди, навчальні тести, інтерактивні методи, педагогічний експеримент (пілотажний, констатувальний, формувальний) для перевірки ефективності визначених педагогічних умов; методи стимулювання самостійної пізнавальної діяльності;
статистичні: з метою якісного і кількісного аналізу результатів дослідження та забезпечення його вірогідності.
Характерною ознакою педагогічного дослідження у мистецькій освіті є також використання методів аналізу музичного матеріалу, художніх творів, розкриття їх педагогічного потенціалу. Для цього нерідко використовують методи мистецтвознавства, які допомагають знайти саме такій матеріал, якій найбільш доцільний до поставлених педагогічних завдань. Йдеться і про гармонійний аналіз, і про аналіз форми, і про культурологічний, історичний аналізи, і про художньо- образний, що на практиці сприяють більш якісній художньо-образній інтерпретації твору.
Музично-педагогічне дослідження у межах жанру магістерської роботи має складатися з двох частин, що охоплюють два основних етапи: теоретичне дослідження з використанням відповідних методів роботи з літературними джерелами, що дозволяє створити методологічну базу дослідження; емпіричне дослідження, яке ставить за мету визначення рівня сформованості досліджуваної якості у школярів або студентів. Саме на цьому етапі використовуються емпіричні методи дослідження.
Визначений науковий апарат дослідження презентується у вступі магістерської роботи. Крім того, слід також вказати структуру роботи. Вона обов’язково містить у собі не менш як два розділі, що описують хід і результати теоретичної та експериментальної роботи. Кожний розділ завершується висновками. В у розділі можуть бути два або три параграфи. Кожен з них не може бути представленим короткою презентацією проведеної роботи, оскільки проаналізовані джерела потребують теоретичного узагальнення, а експериментальна робота конкретного повідомлення про її хід і результати. Автор повідомляє наприкінці вступу про обсяг роботи та джерельну базу.
1.3. Специфіка педагогічного дослідження у галузі педагогіки мистецтва
Педагогіка мистецтва як наукова галузь складає особливий напрямок педагогічної науки, яка досліджує процеси впливу мистецтва на духовно-творчій розвиток дітей, школярів, студентів, майбутніх учителів у галузі мистецтва. Музична педагогіка є складовою педагогіки мистецтва. Як наукова галузь знань музична педагогіка вже має достатній обсяг наукових досліджень, концепцій. Серед корифеїв музичної педагогіки слід назвати Б. Асафьєва, В. Шацьку, Н.Вітлугіну, О. Апраксіну, Д. Кабалевського, А.Румер, Серед зарубіжних – це К.Орф, З.Кодаї, Б.Барток. Серед
сучасних науковців різні аспекти музичної педагогіки розкрити та находять відображення в працях таких науковців, як Е.Абдуллін, Н.Гуральник, А.Козир, О.Михайличенко, О.Олексюк, .М.Падалка, О.Я.Ростовський, О. П. Рудницька;
проблематика художнього виховання представлена в роботах О.П.Щолокової, Л.М.Мосол, О.М.Отич, проблематика наукового дослідження у педагогіці мистецтва представлена в роботах О.Рудницької, Г.Ніколаї, А.Болгарського, Т.Свістельнікової.
Першою порушила питання експериментальної діяльності вчителя музики О.Апраксіна в своєї праці « О праве учителя музыки на эксперимент» (1978 г.).
Педагогічні дослідження в галузі хореографічного мистецтва ще не мають такої потужної школи. Між тим, існують праці, що мають методологічне значення для дослідницьких проектів в хореографічно-педагогічній галузі. Це
праці з філософїї й
антропології танцю (І.Герасимова, Ю.Герасимова, М.Жиленко, С.Н.Куракина, В.Ромм); різних фахових аспектах в підготовки вчителя хореографії (О.Бурля І.Бушенєва, Ю.Громов, Р.Магамєдова, Є.Попова, Ю.Ростовська, Т.Сердюк, Л.Сляднєва); питання дитячої хореографії та методичної роботи (Л.Бондаренко, О.Мартиненко, Б.Стасько, Е.Ситова, Л.Шилова ); особливостей розвитку хореографії з позицій мистецтвознавства та узагальнення хореографічного виконавського досвіду (Л.Адєєва, А.Коротков, О.Семак, В.Шкориненко, А.Фомкін, О. Чумаченко, інші).
Як свідчить розвиток сучасної науки, сьогодні спостерігається великий попит на дослідження, які мають методичну спрямованість. Саме вибір найбільш ефективних методів, педагогічних умов використання музики та мистецтва взагалі як педагогічних засобів впливу на формування духовно збагаченої особистості стає предметом сучасної наукової думки.
У проблематиці підготовки майбутніх учителів музики, хореографії та художньої культури методичні засади торкаються питань професійного становлення фахівців у різних формах художньо-творчої діяльності. Такою діяльністю є виконавська, перцептивна, пізнавальна, комунікативна, дослідницька, професійно- педагогічна. Крім того, методичного потенціалу достатньо і у самому мистецтві.
Наприклад, галуззю дослідження може бути виховний потенціал народного мистецтва, класичної музики, узагальнення творчості будь-якого композитора, або музиканта-викладача, якій своєю педагогічною практикою досягнув високих професійних результатів. В цьому аспекті можна навести приклади з дисертаційних досліджень: І.Марченко досліджувала педагогічну спадщину Г.Нейгауза;
Т.Маріупольска висвітили педагогічні принципи Ф.Ліста, Ф.Шопена;М.Воротний –
методичну спадщину С.Савшинського, Т.Кінякіна присвятила свої дослідження
«Мусікійській граматиці» М.Дилецького та її ролі у музикальній педагогіці.
Музично-педагогічна наука має свою специфіку. Сутність її полягає в тому, що вона поєднує стратегічно дві сторони наукового пошуку: наукові дослідження у галузі теоретико-методичних засад впливу музичного мистецтва на ті або інші сторони формування духовної культури школярів, студентів, професійного становлення майбутніх вчителів музики тощо; дослідження виховного потенціалу самого мистецтва, у тому числі і музики. Актуальними стають питання інтерпретації художніх творів (О.Ляшенко, Г.Падалка, С.Шип, О.Щолокова), що вимагає від учителя особливих навичок і герменевтичних педагогічних умінь (О.Олексюк, А.Линенко).
Щодо другого напрямку, то тут значення має таке явище, як поліфункціональність мистецтва. Мистецтво взагалі та музика безпосередньо виконують ряд функцій, які були помічені ще в античну добу. Мова йде про виховну, естетичну, пізнавальну, гедоністичну, аксіологічну, комунікативну, терапевтичну, розважальну функції, катарсичну функції мистецтва, серед видів якого саме музиці більшою мірою притаманний феномен поліфункціональності.
Поліфункціональність хореографічного мистецтва також можна простежити ще з доби античності. Так вчені І. Герасимова, В. Ромм, М.Жиленко розглядають комунікативну функцію хореографії як таку, що було першою в продавньому мистецтві. Американський вчений А. Ломас вважав танець ескізом або моделлю життєво необхідного комунікативного зв’язку між людьми прадавнього суспільства. З прадавніх часів танець виконував не лише комунікативну, а також навчальну, розвивальну функції, суспільну. Наприклад, у чоловічих танцях (в основному мисливських і воєнних) відпрацьовувалася спритність рухів і синхронність їхнього виконання. Вони слугували своєрідною підготовкою до полювання або до війни.
Стародавні гімни прославляли міцність імператорів, супроводжували їх розваги.
Навчання танцям у Середньовіччі було обов’язковим для знаті та лицарів, простий люд танцював свої танці, що давало можливість розважитись. Сьогодні танець – найпопулярніший вид мистецтва серед усіх вікових категорій. Він також виконує усі функції, що й музика, але доповнено синтетичними можливостями свого хореографічного образу.
З цього виходить, що і музична педагогіка з прадавніх часів до сьогодення в цілому виконує ряд певних суспільних функцій. Г. М. Падалка зауважує на наступних функціях, які притаманні художньо-навчальній діяльності в цілому:
